106 років тому розпочалося формування Української військової організації – підпільної структури, що продовжила боротьбу за незалежність після поразки
Перших визвольних змагань.
Чому 30 липня вважають днем постання УВО та яку роль у її становленні відіграв Євген Коновалець – розповідаємо у нові каруселі нижче.
Перших визвольних змагань.
Чому 30 липня вважають днем постання УВО та яку роль у її становленні відіграв Євген Коновалець – розповідаємо у нові каруселі нижче.
👍16❤2
Пам’яті молодшого сержанта Костянтина Красільнікова (позивний «Генріх»)
«Я у війську заради українського майбутнього своїх синів»
Костянтин народився 28 червня 1967 року в Києві
Мав дві вищі освіти. Першу отримав в Київському політехнічному інституті, а другу - в Київському національному економічному університеті.
Був власником аудиторської фірми. У вільний від роботи час багато читав, обожнював займатись садівництвом. Любив піші прогулянки та плавання.
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до 112-ї бригади ТрО.
Брав участь в обороні Києва. Згодом воював в Серебрянському лісі. В 2023 році його підрозділ перевели на Бахмутський напрямок.
Загинув 1 листопада 2023 року під час бойового завдання на Бахмутському напрямку, в районі населеного пункту Кліщіївка.
Похований у Києві на Лісовому цвинтарі.
Вічна світла пам’ять та шана Герою!
Фото з сімейного архіву та побратимів
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
«Я у війську заради українського майбутнього своїх синів»
Костянтин народився 28 червня 1967 року в Києві
Мав дві вищі освіти. Першу отримав в Київському політехнічному інституті, а другу - в Київському національному економічному університеті.
Був власником аудиторської фірми. У вільний від роботи час багато читав, обожнював займатись садівництвом. Любив піші прогулянки та плавання.
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до 112-ї бригади ТрО.
Брав участь в обороні Києва. Згодом воював в Серебрянському лісі. В 2023 році його підрозділ перевели на Бахмутський напрямок.
Загинув 1 листопада 2023 року під час бойового завдання на Бахмутському напрямку, в районі населеного пункту Кліщіївка.
Похований у Києві на Лісовому цвинтарі.
Вічна світла пам’ять та шана Герою!
Фото з сімейного архіву та побратимів
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔21😢5
Пам’яті історика, гранатометника Вячеслава Зайцева
На війні захиснику допомагала віра в родину
В'ячеслав народився у селі Іванівці на Запоріжчині. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету.
У березні 2014-го пішов добровольцем на фронт. За плечима мав строкову службу десантника. У 79-й аеромобільній бригаді Збройних сил став гранатометником. Разом із побратимами визволяв українські міста та села, пройшов із боями сотні кілометрів. Спершу був Чонгар на межі з анексованим Росією Кримом, далі - визволення Красного Лиману, Південний котел, Ізварине, Зеленопілля, рейд за Маріуполь, оборона Донецького аеропорту та Дебальцевого.
За бойові заслуги нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Після демобілізації В'ячеслав повернувся до історії. Очолював інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника "Хортиця".
Займався підводною археологією: разом з однодумцями обстежили дно Дніпра, знаходили гарматні ядра часів російсько-турецької війни, речі із затонулих кораблів, зброю. Проводив онлайн-екскурсії, створив історичний блог. Очолював обласну організацію ветеранів АТО. Був депутатом Запорізької міської ради останніх двох скликань.
З першого дня повномасштабного вторгнення В'ячеслав знову став до армійських лав. Продовжував писати про важливі події країни, долучався до прямих ефірів, давав інтерв’ю, читав вірші прямо в окопах.
Про загибель В'ячеслава Зайцева стало відомо 5 жовтня.
Поховали В'ячеслава Зайцева у Запоріжжі. Там на його честь перейменували вулицю Лермонтова.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, Фейсбук-сторінка Вячеслава Зайцева
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
На війні захиснику допомагала віра в родину
В'ячеслав народився у селі Іванівці на Запоріжчині. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету.
У березні 2014-го пішов добровольцем на фронт. За плечима мав строкову службу десантника. У 79-й аеромобільній бригаді Збройних сил став гранатометником. Разом із побратимами визволяв українські міста та села, пройшов із боями сотні кілометрів. Спершу був Чонгар на межі з анексованим Росією Кримом, далі - визволення Красного Лиману, Південний котел, Ізварине, Зеленопілля, рейд за Маріуполь, оборона Донецького аеропорту та Дебальцевого.
За бойові заслуги нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Після демобілізації В'ячеслав повернувся до історії. Очолював інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника "Хортиця".
Займався підводною археологією: разом з однодумцями обстежили дно Дніпра, знаходили гарматні ядра часів російсько-турецької війни, речі із затонулих кораблів, зброю. Проводив онлайн-екскурсії, створив історичний блог. Очолював обласну організацію ветеранів АТО. Був депутатом Запорізької міської ради останніх двох скликань.
З першого дня повномасштабного вторгнення В'ячеслав знову став до армійських лав. Продовжував писати про важливі події країни, долучався до прямих ефірів, давав інтерв’ю, читав вірші прямо в окопах.
Про загибель В'ячеслава Зайцева стало відомо 5 жовтня.
Поховали В'ячеслава Зайцева у Запоріжжі. Там на його честь перейменували вулицю Лермонтова.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, Фейсбук-сторінка Вячеслава Зайцева
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
😢13💔9
Пам'яті Героя України, головного сержанта Андрія Орлова (позивний «Сармат»)
Першим отримав звання Героя України за звільнення Херсона
Андрій народився 29 жовтня 1983 року в Полтаві. За освітою - викладач англійської мови. З 2006 до 2014 року працював в низці міжнародних компаній спеціалістом з навчання персоналу.
2014 році добровольцем пішов до батальйону Нацгвардії "Донбас", де прослужив два роки. Брав участь у боях в Маріуполі, Широкиному та Дебальцевому.
У 2016 році повернувся до Полтави. Працював перекладачем з англійської мови. Згодом виїхав працювати до Польщі.
Повномасштабне вторгнення застало чоловіка в столиці Іраку - Багдаді, де він за контрактом працював в приватній охороні. Чоловік майже зразу повернувся на батьківщину та долучився до 131-го окремого розвідувального батальйону.
Воював переважно на Херсонському напрямку. Він особисто підняв український прапор над будівлею деокупованої районної адміністрації у Снігурівці, а в січні 2023-го – на острові Великий Потьомкінський на ріці Дніпро біля Херсона. Нагороджений званням Героя України.
6 вересня 2023 року під час виконання завдань розвідки поблизу села Одрадокам’янка Херсонської області головний сержант Андрій Орлов отримав множинні поранення, внаслідок чого загинув.
Похований у Полтаві. Посмертно нагороджений Хрестом бойових заслуг.
Честь і слава Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Полтава, Зміст, Урядовий кур'єр, ВУЕ, Експрес
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Першим отримав звання Героя України за звільнення Херсона
Андрій народився 29 жовтня 1983 року в Полтаві. За освітою - викладач англійської мови. З 2006 до 2014 року працював в низці міжнародних компаній спеціалістом з навчання персоналу.
2014 році добровольцем пішов до батальйону Нацгвардії "Донбас", де прослужив два роки. Брав участь у боях в Маріуполі, Широкиному та Дебальцевому.
У 2016 році повернувся до Полтави. Працював перекладачем з англійської мови. Згодом виїхав працювати до Польщі.
Повномасштабне вторгнення застало чоловіка в столиці Іраку - Багдаді, де він за контрактом працював в приватній охороні. Чоловік майже зразу повернувся на батьківщину та долучився до 131-го окремого розвідувального батальйону.
Воював переважно на Херсонському напрямку. Він особисто підняв український прапор над будівлею деокупованої районної адміністрації у Снігурівці, а в січні 2023-го – на острові Великий Потьомкінський на ріці Дніпро біля Херсона. Нагороджений званням Героя України.
6 вересня 2023 року під час виконання завдань розвідки поблизу села Одрадокам’янка Херсонської області головний сержант Андрій Орлов отримав множинні поранення, внаслідок чого загинув.
Похований у Полтаві. Посмертно нагороджений Хрестом бойових заслуг.
Честь і слава Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Полтава, Зміст, Урядовий кур'єр, ВУЕ, Експрес
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔19😢3
Пам’яті молодшого сержанта Станіслава Гармаша (позивний «Konungr»)
Добровольцю навічно 30 років
Станіслав народився у Дніпрі 6 вересня 1995 року. У 2015 році заверив навчання в коледжі космічно-ракетного машинобудування. Продовжив здобувати інженерний фах в Національній металургійній академії.
Отримавши ступінь бакалавра пішов на строкову службу в Нацгвардію. Після демобілізації вирішив поїхати працювати до Польщі. Саме там його застало повномасштабне вторгнення.
З першим тижнів долучився до Сил оборони. Воював на Донеччині та Запоріжчині в складі 103 бригади ТрО. Загинув внаслідок обстрілу 25 листопада 2025 року поблизу села Барвінівка на Запоріжчині.
Слава і шана Захисникові!
Фото надала Анастасія Гармаш
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Добровольцю навічно 30 років
Станіслав народився у Дніпрі 6 вересня 1995 року. У 2015 році заверив навчання в коледжі космічно-ракетного машинобудування. Продовжив здобувати інженерний фах в Національній металургійній академії.
Отримавши ступінь бакалавра пішов на строкову службу в Нацгвардію. Після демобілізації вирішив поїхати працювати до Польщі. Саме там його застало повномасштабне вторгнення.
З першим тижнів долучився до Сил оборони. Воював на Донеччині та Запоріжчині в складі 103 бригади ТрО. Загинув внаслідок обстрілу 25 листопада 2025 року поблизу села Барвінівка на Запоріжчині.
Слава і шана Захисникові!
Фото надала Анастасія Гармаш
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔17😢3❤1
Сьогодні минає 100 років від дня народження Павла Дорожинського – українського громадсько-політичного діяча, журналіста, редактора та одного з провідних представників української еміграції.
Усе своє життя він присвятив боротьбі за відновлення української державності, захисту прав українців і згуртуванню світового українства. Від рідної Тернопільщини, через вимушену еміграцію до Західної Європи та США – Павло Дорожинський невтомно працював задля незалежної України.
Про його життєвий шлях, громадську діяльність і внесок в українську справу у нашій каруселі.
Усе своє життя він присвятив боротьбі за відновлення української державності, захисту прав українців і згуртуванню світового українства. Від рідної Тернопільщини, через вимушену еміграцію до Західної Європи та США – Павло Дорожинський невтомно працював задля незалежної України.
Про його життєвий шлях, громадську діяльність і внесок в українську справу у нашій каруселі.
👍12❤3