106 років тому розпочалося формування Української військової організації – підпільної структури, що продовжила боротьбу за незалежність після поразки
Перших визвольних змагань.
Чому 30 липня вважають днем постання УВО та яку роль у її становленні відіграв Євген Коновалець – розповідаємо у нові каруселі нижче.
Перших визвольних змагань.
Чому 30 липня вважають днем постання УВО та яку роль у її становленні відіграв Євген Коновалець – розповідаємо у нові каруселі нижче.
👍16❤2
Пам’яті молодшого сержанта Костянтина Красільнікова (позивний «Генріх»)
«Я у війську заради українського майбутнього своїх синів»
Костянтин народився 28 червня 1967 року в Києві
Мав дві вищі освіти. Першу отримав в Київському політехнічному інституті, а другу - в Київському національному економічному університеті.
Був власником аудиторської фірми. У вільний від роботи час багато читав, обожнював займатись садівництвом. Любив піші прогулянки та плавання.
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до 112-ї бригади ТрО.
Брав участь в обороні Києва. Згодом воював в Серебрянському лісі. В 2023 році його підрозділ перевели на Бахмутський напрямок.
Загинув 1 листопада 2023 року під час бойового завдання на Бахмутському напрямку, в районі населеного пункту Кліщіївка.
Похований у Києві на Лісовому цвинтарі.
Вічна світла пам’ять та шана Герою!
Фото з сімейного архіву та побратимів
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
«Я у війську заради українського майбутнього своїх синів»
Костянтин народився 28 червня 1967 року в Києві
Мав дві вищі освіти. Першу отримав в Київському політехнічному інституті, а другу - в Київському національному економічному університеті.
Був власником аудиторської фірми. У вільний від роботи час багато читав, обожнював займатись садівництвом. Любив піші прогулянки та плавання.
З початком повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до 112-ї бригади ТрО.
Брав участь в обороні Києва. Згодом воював в Серебрянському лісі. В 2023 році його підрозділ перевели на Бахмутський напрямок.
Загинув 1 листопада 2023 року під час бойового завдання на Бахмутському напрямку, в районі населеного пункту Кліщіївка.
Похований у Києві на Лісовому цвинтарі.
Вічна світла пам’ять та шана Герою!
Фото з сімейного архіву та побратимів
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔21😢5
Пам’яті історика, гранатометника Вячеслава Зайцева
На війні захиснику допомагала віра в родину
В'ячеслав народився у селі Іванівці на Запоріжчині. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету.
У березні 2014-го пішов добровольцем на фронт. За плечима мав строкову службу десантника. У 79-й аеромобільній бригаді Збройних сил став гранатометником. Разом із побратимами визволяв українські міста та села, пройшов із боями сотні кілометрів. Спершу був Чонгар на межі з анексованим Росією Кримом, далі - визволення Красного Лиману, Південний котел, Ізварине, Зеленопілля, рейд за Маріуполь, оборона Донецького аеропорту та Дебальцевого.
За бойові заслуги нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Після демобілізації В'ячеслав повернувся до історії. Очолював інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника "Хортиця".
Займався підводною археологією: разом з однодумцями обстежили дно Дніпра, знаходили гарматні ядра часів російсько-турецької війни, речі із затонулих кораблів, зброю. Проводив онлайн-екскурсії, створив історичний блог. Очолював обласну організацію ветеранів АТО. Був депутатом Запорізької міської ради останніх двох скликань.
З першого дня повномасштабного вторгнення В'ячеслав знову став до армійських лав. Продовжував писати про важливі події країни, долучався до прямих ефірів, давав інтерв’ю, читав вірші прямо в окопах.
Про загибель В'ячеслава Зайцева стало відомо 5 жовтня.
Поховали В'ячеслава Зайцева у Запоріжжі. Там на його честь перейменували вулицю Лермонтова.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, Фейсбук-сторінка Вячеслава Зайцева
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
На війні захиснику допомагала віра в родину
В'ячеслав народився у селі Іванівці на Запоріжчині. Закінчив історичний факультет Запорізького національного університету.
У березні 2014-го пішов добровольцем на фронт. За плечима мав строкову службу десантника. У 79-й аеромобільній бригаді Збройних сил став гранатометником. Разом із побратимами визволяв українські міста та села, пройшов із боями сотні кілометрів. Спершу був Чонгар на межі з анексованим Росією Кримом, далі - визволення Красного Лиману, Південний котел, Ізварине, Зеленопілля, рейд за Маріуполь, оборона Донецького аеропорту та Дебальцевого.
За бойові заслуги нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Після демобілізації В'ячеслав повернувся до історії. Очолював інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника "Хортиця".
Займався підводною археологією: разом з однодумцями обстежили дно Дніпра, знаходили гарматні ядра часів російсько-турецької війни, речі із затонулих кораблів, зброю. Проводив онлайн-екскурсії, створив історичний блог. Очолював обласну організацію ветеранів АТО. Був депутатом Запорізької міської ради останніх двох скликань.
З першого дня повномасштабного вторгнення В'ячеслав знову став до армійських лав. Продовжував писати про важливі події країни, долучався до прямих ефірів, давав інтерв’ю, читав вірші прямо в окопах.
Про загибель В'ячеслава Зайцева стало відомо 5 жовтня.
Поховали В'ячеслава Зайцева у Запоріжжі. Там на його честь перейменували вулицю Лермонтова.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, Фейсбук-сторінка Вячеслава Зайцева
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
😢12💔8