СТУС ПЕРЕМІГ ЧЕРЕЗ 40 РОКІВ ПІСЛЯ СМЕРТІ
Незламність тепер має номінал
10 липня Національний банк України презентував нову українську банкноту номіналом 2000 гривень до якої долучився
Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров. Банкнота надійде в обіг 4 вересня 2026 року.
Український інститут національної пам’яті надавав рекомендації із переліком зображень для нової банкноти, одним із яких був Василь Стус – Герой України, поет, правозахисник, дисидент, один з найяскравіших представників руху шістдесятників.
Зокрема Інститут дав свою пропозицію про зображення на реверсі банкноти Донецького університету імені В.Стуса.
Голова НБУ Андрій Пишний наголосив: «Новий номінал – не про більше готівки чи інфляцію, а про зручність». За його словами, постать Василя Стуса завершує візуальну розповідь гривні про тяглість української культури – від Русі до сучасності.
Вибір Василя Стуса не випадковий. За критику радянського режиму він був двічі засуджений, а його життя обірвалося в таборі особливого режиму. Сьогодні ім’я Стуса є символом незламності, боротьби за свободу та людську гідність.
Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зазначив: «Я дивлюсь на цю купюру і розумію – ось він Український національний пантеон».
Заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська зауважила, що поява нової купюри – це дуже сильний символічний жест.
«Для мене дуже важливо і символічно, що обличчям цієї купюри став Василь Стус. Це обличчя усіх українців, які боролись з Радянським Союзом», – заявила Олена Ковальська.
Голова УІНП зазначив, що поява постаті українського дисидента на банкноті створює символічний місток між минулим і сьогоденням. Василь Стус уособлює покоління українських інтелектуалів, які в умовах радянського тоталітарного режиму відстоювали право на свободу, гідність та власну національну ідентичність.
«Сьогодні Стус сприймається не лише як історична постать сучасної історії, чи як видатний поет, а як один із моральних орієнтирів сучасної України – символ незламності, внутрішньої свободи та опору імперіалізму. Саме тому його образ на банкноті має значення, що виходить далеко за межі звичайного вшанування пам’яті. Те що радянський режим прагнув заборонити і знищити, у незалежній Україні стає частиною офіційної символіки.
У цьому сенсі історичне коло ніби замикається: голос який намагалися заглушити, не лише був почутий, але й перетворився на один із голосів самої держави. Водночас на новій банкноті велика кількість додаткових зображень-сенсів, що відкривають перед нами простір не лише Стуса, а цілого дисидентства, цілої епохи боротьби. А зображення тризубу ЗСУ, а точніше військового тризубу Петлюри єднає не лише минуле сторіччя боротьби, а й сьогодення. Мені, як офіцеру запасу ця банкнота стає глибшою і в розумінні і в акценті на день сьогоднішній», – розповів Олександр Алфьоров.
Більше про нову банкноту читайте на сайті УІНП за посиланням.
Незламність тепер має номінал
10 липня Національний банк України презентував нову українську банкноту номіналом 2000 гривень до якої долучився
Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров. Банкнота надійде в обіг 4 вересня 2026 року.
Український інститут національної пам’яті надавав рекомендації із переліком зображень для нової банкноти, одним із яких був Василь Стус – Герой України, поет, правозахисник, дисидент, один з найяскравіших представників руху шістдесятників.
Зокрема Інститут дав свою пропозицію про зображення на реверсі банкноти Донецького університету імені В.Стуса.
Голова НБУ Андрій Пишний наголосив: «Новий номінал – не про більше готівки чи інфляцію, а про зручність». За його словами, постать Василя Стуса завершує візуальну розповідь гривні про тяглість української культури – від Русі до сучасності.
Вибір Василя Стуса не випадковий. За критику радянського режиму він був двічі засуджений, а його життя обірвалося в таборі особливого режиму. Сьогодні ім’я Стуса є символом незламності, боротьби за свободу та людську гідність.
Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зазначив: «Я дивлюсь на цю купюру і розумію – ось він Український національний пантеон».
Заступниця керівника Офісу Президента України Олена Ковальська зауважила, що поява нової купюри – це дуже сильний символічний жест.
«Для мене дуже важливо і символічно, що обличчям цієї купюри став Василь Стус. Це обличчя усіх українців, які боролись з Радянським Союзом», – заявила Олена Ковальська.
Голова УІНП зазначив, що поява постаті українського дисидента на банкноті створює символічний місток між минулим і сьогоденням. Василь Стус уособлює покоління українських інтелектуалів, які в умовах радянського тоталітарного режиму відстоювали право на свободу, гідність та власну національну ідентичність.
«Сьогодні Стус сприймається не лише як історична постать сучасної історії, чи як видатний поет, а як один із моральних орієнтирів сучасної України – символ незламності, внутрішньої свободи та опору імперіалізму. Саме тому його образ на банкноті має значення, що виходить далеко за межі звичайного вшанування пам’яті. Те що радянський режим прагнув заборонити і знищити, у незалежній Україні стає частиною офіційної символіки.
У цьому сенсі історичне коло ніби замикається: голос який намагалися заглушити, не лише був почутий, але й перетворився на один із голосів самої держави. Водночас на новій банкноті велика кількість додаткових зображень-сенсів, що відкривають перед нами простір не лише Стуса, а цілого дисидентства, цілої епохи боротьби. А зображення тризубу ЗСУ, а точніше військового тризубу Петлюри єднає не лише минуле сторіччя боротьби, а й сьогодення. Мені, як офіцеру запасу ця банкнота стає глибшою і в розумінні і в акценті на день сьогоднішній», – розповів Олександр Алфьоров.
Більше про нову банкноту читайте на сайті УІНП за посиланням.
👍16❤5❤🔥1
Пам’яті Героя України Олега Ярового (позивний «Яр»)
Мріяв стати професійним футболістом і створити власну родину, але добровільно пішов боронити країну у складі легендарного батальйону «Вовки да Вінчі»
Олег народився 11 листопада 2002 року у селі Довга Пристань Первомайського району на Миколаївщині.
В школі активно займався футболом і боксом. Після закінчення коледжу, добровільно пішов на строкову службу в Національну гвардію, де його застало повномасштабне вторгнення.
Демобілізувався в 2024 році. Олег міг не йти на службу за віком, проте через два тижні після демобілізації підписав контракт з ЗСУ.
Після проходження відбору та підготовки в Британії служив у 2-й роті «Гонор» 108-го окремого батальйону «Вовки да Вінчі», що входить до складу 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Був сапером, оператором БПЛА, розвідником. Брав участь у стримуванні ворожих штурмів, рятував поранених.
10 липня 2025 року під час бойового завдання біля населеного пункту Муравка Покровського району Донецької області Олег Яровий загинув.
19 липня 2025 року Президент України присвоїв йому звання Героя України із врученням ордена «Золота зірка» (посмертно). Також його ім’я увійшло до списку Forbes 2025 року «30 з 30».
Вічна шана і слава Герою!
Алла Мірошниченко
Фото надані мамою Оксаною Яровою
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Мріяв стати професійним футболістом і створити власну родину, але добровільно пішов боронити країну у складі легендарного батальйону «Вовки да Вінчі»
Олег народився 11 листопада 2002 року у селі Довга Пристань Первомайського району на Миколаївщині.
В школі активно займався футболом і боксом. Після закінчення коледжу, добровільно пішов на строкову службу в Національну гвардію, де його застало повномасштабне вторгнення.
Демобілізувався в 2024 році. Олег міг не йти на службу за віком, проте через два тижні після демобілізації підписав контракт з ЗСУ.
Після проходження відбору та підготовки в Британії служив у 2-й роті «Гонор» 108-го окремого батальйону «Вовки да Вінчі», що входить до складу 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Був сапером, оператором БПЛА, розвідником. Брав участь у стримуванні ворожих штурмів, рятував поранених.
10 липня 2025 року під час бойового завдання біля населеного пункту Муравка Покровського району Донецької області Олег Яровий загинув.
19 липня 2025 року Президент України присвоїв йому звання Героя України із врученням ордена «Золота зірка» (посмертно). Також його ім’я увійшло до списку Forbes 2025 року «30 з 30».
Вічна шана і слава Герою!
Алла Мірошниченко
Фото надані мамою Оксаною Яровою
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔12😢5
ПЕРША РАКЕТНА АТАКА РОСІЇ
12 років тому, 11 липня 2014 року, біля селища Зеленопілля Луганської області армія рф здійснила першу безпосередню масовану ракетну атаку по позиціях українських військовослужбовців.
У ніч на 11 липня прикордонники з мотоманевреної групи під командуванням полковника Ігоря Момота та батальйонна тактична група, сформована з військових 24-ї та 72-ї окремих механізованих бригад і 79-ї окремої аеромобільної бригади, вийшли до опорного пункту біля селища Зеленопілля.
Військові мали були прикривати ділянку державного кордону з росією.
Табір, де розмістилися українські військові, періодично «проглядався» російськими безпілотниками, один з яких вдалося збити. Тієї ж ночі було завдано ракетного удару по позиціях українських військових з реактивних систем залпового вогню «Торнадо-Г» – модифікованої версії «Града».
Обстріл вівся з території росії. За словами очевидців, після російського ракетного удару розпочався мінометний обстріл з боку міста Ровеньки, окупованого бойовиками самопроголошеної «ЛНР».
Під час обстрілу сержант Сергій Мудрий відтягнув вантажівкою «Урал» чотири бензовози, чим врятував табір від ще більших втрат. Згодом цим же «Уралом» Мудрий евакуював поранених.
Сергій Мудрий був сержантом контрактної служби у 79-й окремій аеромобільній бригаді. До російської збройної агресії проти України він служив у миротворчій місії в Ліберії. Брав участь у прикритті державного кордону під час окупації Криму в 2014 році, у боях за Лиман, Ізварине, Савур-Могилу. За свої дії під Зеленопіллям нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Наступного після атаки на Зеленопілля дня у сержанта Мудрого народилася донька Єва.
Внаслідок російського ракетного удару загинули 36 українських захисників: 30 військовослужбовців ЗСУ та 6 прикордонників, зокрема командир мотоманевреної групи полковник Ігор Момот.
Ігор Момот був кадровим офіцером-прикордонником. Військову службу розпочав ще в радянській армії, у її складі брав участь у війні в Афганістані та конфлікті в Нагірному Карабасі. З 1992 року служив у Держприкордонслужбі України. Очолював Ізмаїльський прикордонний загін та Навчальний центр ДПСУ. З початком російської агресії у 2014 році створив мотоманеврену групу Держприкордонслужби та брав участь в Антитерористичній операції. Його підлеглі воювали в районі Дмитрівки, Маринівки та Амвросіївки на Донеччині. Нагороджений званням Героя України посмертно. На честь Ігоря Момота назвали Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ, який він колись очолював.
Ракетний обстріл позицій українських військових під Зеленопіллям був першим безпосереднім масованим застосуванням армії рф проти українських Збройних сил.
Ми пам’ятаємо про акти агресії та злочини, вчинені росією, попри будь-які терміни давності.
12 років тому, 11 липня 2014 року, біля селища Зеленопілля Луганської області армія рф здійснила першу безпосередню масовану ракетну атаку по позиціях українських військовослужбовців.
У ніч на 11 липня прикордонники з мотоманевреної групи під командуванням полковника Ігоря Момота та батальйонна тактична група, сформована з військових 24-ї та 72-ї окремих механізованих бригад і 79-ї окремої аеромобільної бригади, вийшли до опорного пункту біля селища Зеленопілля.
Військові мали були прикривати ділянку державного кордону з росією.
Табір, де розмістилися українські військові, періодично «проглядався» російськими безпілотниками, один з яких вдалося збити. Тієї ж ночі було завдано ракетного удару по позиціях українських військових з реактивних систем залпового вогню «Торнадо-Г» – модифікованої версії «Града».
Обстріл вівся з території росії. За словами очевидців, після російського ракетного удару розпочався мінометний обстріл з боку міста Ровеньки, окупованого бойовиками самопроголошеної «ЛНР».
Під час обстрілу сержант Сергій Мудрий відтягнув вантажівкою «Урал» чотири бензовози, чим врятував табір від ще більших втрат. Згодом цим же «Уралом» Мудрий евакуював поранених.
Сергій Мудрий був сержантом контрактної служби у 79-й окремій аеромобільній бригаді. До російської збройної агресії проти України він служив у миротворчій місії в Ліберії. Брав участь у прикритті державного кордону під час окупації Криму в 2014 році, у боях за Лиман, Ізварине, Савур-Могилу. За свої дії під Зеленопіллям нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Наступного після атаки на Зеленопілля дня у сержанта Мудрого народилася донька Єва.
Внаслідок російського ракетного удару загинули 36 українських захисників: 30 військовослужбовців ЗСУ та 6 прикордонників, зокрема командир мотоманевреної групи полковник Ігор Момот.
Ігор Момот був кадровим офіцером-прикордонником. Військову службу розпочав ще в радянській армії, у її складі брав участь у війні в Афганістані та конфлікті в Нагірному Карабасі. З 1992 року служив у Держприкордонслужбі України. Очолював Ізмаїльський прикордонний загін та Навчальний центр ДПСУ. З початком російської агресії у 2014 році створив мотоманеврену групу Держприкордонслужби та брав участь в Антитерористичній операції. Його підлеглі воювали в районі Дмитрівки, Маринівки та Амвросіївки на Донеччині. Нагороджений званням Героя України посмертно. На честь Ігоря Момота назвали Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів ДПСУ, який він колись очолював.
Ракетний обстріл позицій українських військових під Зеленопіллям був першим безпосереднім масованим застосуванням армії рф проти українських Збройних сил.
Ми пам’ятаємо про акти агресії та злочини, вчинені росією, попри будь-які терміни давності.
💔15😢3
СПІЛЬНА МОЛИТВА - ШЛЯХ ДО ПОРОЗУМІННЯ
11 липня Голова УІНП взяв участь у заходах щодо вшанування жертв трагічних подій українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни в місті Олика, Волинської області.
До заходів долучилися представники української та польської влади: заступник Міністра культури України Іван Вербицький.Польську сторону представляли Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Пйотр Лукасєвич, а також інші представники польської влади.
Учасники долучилися до поминального богослужіння на католицькому цвинтарі, організованого Луцькою дієцезією Католицької церкви.
Після богослужіння відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятного хреста на знак пошани до жертв трагічних подій.
“Я прибув сюди, щоб спільно віддати шану, вшанувати і засвідчити пам'ять про тих, хто віддав свою кров мученицькою смертю. Але ми тут сьогодні, щоб пам'ятати і щоб дати застереження, аби ніколи більше подібний досвід між польським та українським народами не повторився”, – зазначив у своїй промові Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.
Він також додав, що в цей пам’ятний день варто говорити не лише про минуле, але й про майбутнє, яке не можливе без правди, вшанування пам’яті та прощення.
Завершую свій виступ, Міністр оборони Польщі заявив: “Це вшанування пам'яті нам просто необхідне для того, щоб наступило повне прощення. Я приходжу сьогодні на Волинь зі знаком миру, з простягнутою рукою миру”.
Своєю чергою Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Пйотр Лукасєвич зазначив, що історія двох народів, які живуть на одній землі, – це здебільшого історія суперечок та взаємно завданих страждань. Але це також урок для майбутнього, для кращого сусідства двох окремих, суверенних народів і держав.
“Ми виправляємо цю історію, спокутуємо колишні злочини, створюючи сучасні союзи, дружбу та акти допомоги один одному. Польща запропонувала такий союз Україні у 1991 році, коли визнала її незалежність, а особливо у 2022 році, коли надала свою допомогу народу, який захищався від несправедливої, жорстокої агресії. Україна, своєю чергою, пропонує такий союз Польщі у вигляді союзу, дружніх актів, зокрема й тим, що тримає варварську Росію подалі від Центральної Європи”, – зазначив Пйотр Лукасєвич.
Він також наголосив, що схиляючи голову перед польськими жертвами українського насильства, не можна забувати про українських жертв насильства польської держави на території колишньої Другої Речі Посполитої перед війною та під час неї.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров виступив із промовою, наголосивши на важливості гідного вшанування пам’яті всіх невинних жертв, збереження історичної правди та розвитку українсько-польського діалогу на основі взаємної поваги, відповідальності й християнських цінностей.
“Це були драматичні й трагічні дні, коли брат пішов проти брата. Але нас має єднати єдине, щоб ми зрозуміли помилки, які тоді робили, зрозуміли, що нам слід жити заради майбутнього. Говорячи про трагічні події на Волині в 1943 році, ми говоримо про те, що ці події вони відбулися і їх треба пам'ятати, але і вони стануть для нас символом того, що ми переможемо над власним минулим і перейдемо в майбутнє”, – зазначив очільник УІНП.
Також 12 липня за спільної ініціативи Інституту та Православної церкви України в усіх парафіях Волинської єпархії відбудеться заупокійна панахида приурочена поминанню невинно убієнних поляків і українців.
Запрошуємо всіх охочих долучитися до спільної молитви, щоб вшанувати пам’ять невинних жертв, засвідчити повагу до людської гідності та підтримати прагнення до взаєморозуміння, примирення і миру.
Вшанування пам’яті невинно загиблих має відбуватися в дусі християнського милосердя, взаємної поваги та відповідальності за збереження діалогу між нашими народами. Україна, яка сьогодні сама переживає війну, втрати і страждання цивільного населення, особливо добре розуміє цінність молитви за всіх невинно убієнних.
11 липня Голова УІНП взяв участь у заходах щодо вшанування жертв трагічних подій українсько-польського протистояння в роки Другої світової війни в місті Олика, Волинської області.
До заходів долучилися представники української та польської влади: заступник Міністра культури України Іван Вербицький.Польську сторону представляли Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш, Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Пйотр Лукасєвич, а також інші представники польської влади.
Учасники долучилися до поминального богослужіння на католицькому цвинтарі, організованого Луцькою дієцезією Католицької церкви.
Після богослужіння відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятного хреста на знак пошани до жертв трагічних подій.
“Я прибув сюди, щоб спільно віддати шану, вшанувати і засвідчити пам'ять про тих, хто віддав свою кров мученицькою смертю. Але ми тут сьогодні, щоб пам'ятати і щоб дати застереження, аби ніколи більше подібний досвід між польським та українським народами не повторився”, – зазначив у своїй промові Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.
Він також додав, що в цей пам’ятний день варто говорити не лише про минуле, але й про майбутнє, яке не можливе без правди, вшанування пам’яті та прощення.
Завершую свій виступ, Міністр оборони Польщі заявив: “Це вшанування пам'яті нам просто необхідне для того, щоб наступило повне прощення. Я приходжу сьогодні на Волинь зі знаком миру, з простягнутою рукою миру”.
Своєю чергою Надзвичайний та Повноважний Посол Польщі в Україні Пйотр Лукасєвич зазначив, що історія двох народів, які живуть на одній землі, – це здебільшого історія суперечок та взаємно завданих страждань. Але це також урок для майбутнього, для кращого сусідства двох окремих, суверенних народів і держав.
“Ми виправляємо цю історію, спокутуємо колишні злочини, створюючи сучасні союзи, дружбу та акти допомоги один одному. Польща запропонувала такий союз Україні у 1991 році, коли визнала її незалежність, а особливо у 2022 році, коли надала свою допомогу народу, який захищався від несправедливої, жорстокої агресії. Україна, своєю чергою, пропонує такий союз Польщі у вигляді союзу, дружніх актів, зокрема й тим, що тримає варварську Росію подалі від Центральної Європи”, – зазначив Пйотр Лукасєвич.
Він також наголосив, що схиляючи голову перед польськими жертвами українського насильства, не можна забувати про українських жертв насильства польської держави на території колишньої Другої Речі Посполитої перед війною та під час неї.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров виступив із промовою, наголосивши на важливості гідного вшанування пам’яті всіх невинних жертв, збереження історичної правди та розвитку українсько-польського діалогу на основі взаємної поваги, відповідальності й християнських цінностей.
“Це були драматичні й трагічні дні, коли брат пішов проти брата. Але нас має єднати єдине, щоб ми зрозуміли помилки, які тоді робили, зрозуміли, що нам слід жити заради майбутнього. Говорячи про трагічні події на Волині в 1943 році, ми говоримо про те, що ці події вони відбулися і їх треба пам'ятати, але і вони стануть для нас символом того, що ми переможемо над власним минулим і перейдемо в майбутнє”, – зазначив очільник УІНП.
Також 12 липня за спільної ініціативи Інституту та Православної церкви України в усіх парафіях Волинської єпархії відбудеться заупокійна панахида приурочена поминанню невинно убієнних поляків і українців.
Запрошуємо всіх охочих долучитися до спільної молитви, щоб вшанувати пам’ять невинних жертв, засвідчити повагу до людської гідності та підтримати прагнення до взаєморозуміння, примирення і миру.
Вшанування пам’яті невинно загиблих має відбуватися в дусі християнського милосердя, взаємної поваги та відповідальності за збереження діалогу між нашими народами. Україна, яка сьогодні сама переживає війну, втрати і страждання цивільного населення, особливо добре розуміє цінність молитви за всіх невинно убієнних.
❤13👍5❤🔥2👎2💔1
Пам’яті полковника Валерія Гудзя
30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені Героя України Валерія Гудзя»
Як учасник російсько-української війни пройшов офіцерський шлях від командира взводу до комбрига. Воював у секторі «Д» на кордоні з Росією, у районі Волновахи та Авдіївки, де завдяки його офіцерським талантам підрозділи бригади захопили позиції, що дозволяли тримати ворога наче у зашморзі.
Початок широкомасштабного вторгнення РФ в Україну офіцер зустрів слухачем
Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Після дострокового випуску виявив бажання повернутися до рідної 24-ї бригади.
16 березня 2022 року, посмертно, був удостоєний звання Герой України «За героїчну оборону Попасної в Луганській області».
Євген Букет
Фото: Дмитро Юрченко
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне найменування «імені Героя України Валерія Гудзя»
Як учасник російсько-української війни пройшов офіцерський шлях від командира взводу до комбрига. Воював у секторі «Д» на кордоні з Росією, у районі Волновахи та Авдіївки, де завдяки його офіцерським талантам підрозділи бригади захопили позиції, що дозволяли тримати ворога наче у зашморзі.
Початок широкомасштабного вторгнення РФ в Україну офіцер зустрів слухачем
Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.
Після дострокового випуску виявив бажання повернутися до рідної 24-ї бригади.
16 березня 2022 року, посмертно, був удостоєний звання Герой України «За героїчну оборону Попасної в Луганській області».
Євген Букет
Фото: Дмитро Юрченко
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔11😢3
ПІДНІМАВ УКРАЇНСЬКІ ПРАПОРИ НА РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ КОРАБЛЯХ
Цього дня минає 143 роки з дня народження видатного українського військового діяча та організатора військово-морської справи доби Української Революції 1917–1921 років, контрадмірала Михайла Білинського. Хто він – людина, що вірила в український флот, коли це здавалося мрією, – розповідаємо у каруселі.
Цього дня минає 143 роки з дня народження видатного українського військового діяча та організатора військово-морської справи доби Української Революції 1917–1921 років, контрадмірала Михайла Білинського. Хто він – людина, що вірила в український флот, коли це здавалося мрією, – розповідаємо у каруселі.
👍11❤2