Пам’яті Героя України Івана Банка (позивний «Банкір»)
Став на захист України навесні 2014 року та віддав життя під час визволення Херсонщини у вересні 2022 року
Іван народився 21 червня 1986 року в селі Вільний Степ на Полтавщині. Після школи пішов на строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт, щоб продовжити службу.
Більша частина його служби пов'язана з 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Був в складі миротворчої місії на Балканах. Паралельно з військовою службою отримав вищу освіту.
З 2014 року брав участь в АТО. Учасник оборони Донецького аеропорту, також виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку.
У 2018 році звільнився з служби. Був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Працював в аграрному секторі в Полтаві та Рівному.
З початком повномашстабного вторгнення повернувся в 95-у ОДШБ. Учасник оборони Києва. З квітня 2022 року продовжив службу в розвідці у 46-ї окремої аеромобільної бригади. Виконував бойові завдання на Херсонщині.
Загинув 12 вересня 2022 внаслідок поранення отриманого днем раніше, під час виконання бойових завдань в районі Білогорівки Херсонської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІ ступеня та присвоєно звання Героя України.
Антон Печерський
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Став на захист України навесні 2014 року та віддав життя під час визволення Херсонщини у вересні 2022 року
Іван народився 21 червня 1986 року в селі Вільний Степ на Полтавщині. Після школи пішов на строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт, щоб продовжити службу.
Більша частина його служби пов'язана з 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою. Був в складі миротворчої місії на Балканах. Паралельно з військовою службою отримав вищу освіту.
З 2014 року брав участь в АТО. Учасник оборони Донецького аеропорту, також виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку.
У 2018 році звільнився з служби. Був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Працював в аграрному секторі в Полтаві та Рівному.
З початком повномашстабного вторгнення повернувся в 95-у ОДШБ. Учасник оборони Києва. З квітня 2022 року продовжив службу в розвідці у 46-ї окремої аеромобільної бригади. Виконував бойові завдання на Херсонщині.
Загинув 12 вересня 2022 внаслідок поранення отриманого днем раніше, під час виконання бойових завдань в районі Білогорівки Херсонської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІ ступеня та присвоєно звання Героя України.
Антон Печерський
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔24😢5
Пам’яті Героя України Максима Отінова (позивний «Тор»)
Називав службу в ЗСУ найкращою роботою в світі
Максим народився 22 червня 1990 року у Волочиську на Хмельниччині. Після школи закінчив промислово-аграрний професійний ліцей, де здобув фах столяра. Після навчання проходив строкову службу у 8-му окремому полку Сил спеціальних операцій.
Після демобілізації разом з батьком займались ремонтами квартир. Захоплювався баскетболом та мотоспортом.
Після початку повномасштабного вторгнення долучився до тероборони, а згодом потрапив до 65-ї окремої механізованої бригади. Командував протитанковим взводом, а згодом очолив роту. Воював на Запорізькому напрямку.
Максим Отінов загинув 23 березня 2024 року під час виконання бойового завдання. Посмертно Отінов удостоєний звання Героя України.
Вічна пам’ять та слава Герою!
Ірина Чириця
Фото: Волочиська міська рада, 65-та окрема механізована бригада та з родинного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Називав службу в ЗСУ найкращою роботою в світі
Максим народився 22 червня 1990 року у Волочиську на Хмельниччині. Після школи закінчив промислово-аграрний професійний ліцей, де здобув фах столяра. Після навчання проходив строкову службу у 8-му окремому полку Сил спеціальних операцій.
Після демобілізації разом з батьком займались ремонтами квартир. Захоплювався баскетболом та мотоспортом.
Після початку повномасштабного вторгнення долучився до тероборони, а згодом потрапив до 65-ї окремої механізованої бригади. Командував протитанковим взводом, а згодом очолив роту. Воював на Запорізькому напрямку.
Максим Отінов загинув 23 березня 2024 року під час виконання бойового завдання. Посмертно Отінов удостоєний звання Героя України.
Вічна пам’ять та слава Герою!
Ірина Чириця
Фото: Волочиська міська рада, 65-та окрема механізована бригада та з родинного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔20😢6
Пам'яті головного сержанта Дмитра Корбутяка (позивний «Батя»)
Без вагань повернувся до війська, щоб захистити тих, кого любив
Дмитро народився 18 червня 1983 року в Чернівцях. Після школи вступив до вищого професійного художнього училища №5, однак навчання не завершив, бо його призвали до війська.
Строкову службу проходив кінологом в 31-му Чернівецькому прикордонному загоні імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича. Після демобілізації, підписав контракт з Держприкордонслужбою до 2008 року.
Після звільнення зі служби отримав вищу освіту в Міжнародній академії управління персоналом.
З початком повномасштабного вторгнення Дмитро повернувся до Держприкордонслужби. Воював в складі 31-го, а згодом 7-го загонів та комендатурі швидкого реагування. Виконував бойові задачі на Донеччині.
Загинув 4 травня 2023 року через отримані кількома дня раніше поранення при виконанні бойового завдання в районі Бахмута.
Похований на Алеї Слави Чернівців. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Тетяна Тиндик
Фото з родинного архіву
За матеріалами: Книга пам'яті органів системи МВС, Молодий буковинець, Шпальта, Чернівецька обласна рада, СvNews.cv.ua
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Без вагань повернувся до війська, щоб захистити тих, кого любив
Дмитро народився 18 червня 1983 року в Чернівцях. Після школи вступив до вищого професійного художнього училища №5, однак навчання не завершив, бо його призвали до війська.
Строкову службу проходив кінологом в 31-му Чернівецькому прикордонному загоні імені генерал-хорунжого Олександра Пилькевича. Після демобілізації, підписав контракт з Держприкордонслужбою до 2008 року.
Після звільнення зі служби отримав вищу освіту в Міжнародній академії управління персоналом.
З початком повномасштабного вторгнення Дмитро повернувся до Держприкордонслужби. Воював в складі 31-го, а згодом 7-го загонів та комендатурі швидкого реагування. Виконував бойові задачі на Донеччині.
Загинув 4 травня 2023 року через отримані кількома дня раніше поранення при виконанні бойового завдання в районі Бахмута.
Похований на Алеї Слави Чернівців. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Тетяна Тиндик
Фото з родинного архіву
За матеріалами: Книга пам'яті органів системи МВС, Молодий буковинець, Шпальта, Чернівецька обласна рада, СvNews.cv.ua
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
😢8💔8
ЗА НАШУ І ВАШУ СВОБОДУ
Вчора на межі Київської, Вінницької та Житомирської областей, а саме на території Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області, відбулося вшанування пам'яті польських та українських військовослужбовців, які загинули у червні 1920 року, борючись проти більшовиків.
Захід був організований Українським інститутом національної пам’яті за участі представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та Посольства Республіки Польща в Україні.
Курган полеглим воїнам 1920 року – це місце, яке є не лише військовим похованням, а й символом спільної історії українського та польського народів, яких об’єднало прагнення до свободи, незалежності й права самостійно визначати власне майбутнє.
Як зазначив Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, у травні 1920 року польські та українські частини звільнили Київ від росіян. Це було вже третє визволення міста від російської окупації, після якого знову відкрилися страшні наслідки насильства проти цивільного населення. Він також додав, що українські війська знову були змушені відступати, а ці поля стали місцем жорстокої боротьби. Водночас сам відступ був частиною воєнного маневру.
«Саме на цих полях полягли воїни, які стримували росіян, даючи змогу решті армії перегрупуватися й зайняти оборонні позиції. Тоді Європі загрожувала мільйонна совєтська армія, однак завдяки опору українських і польських військ стало можливим «чудо над Віслою». Вічна пам’ять усім, хто загинув у боротьбі проти комунізму, нацизму та сьогодні віддає життя за захист Європи», – зазначив Голова УІНП.
Вдячні усім, хто долучився до спільного вшанування пам'яті українських і польських воїнів: Послу з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Олександру Александровичу, Посольству Республіки Польща в Україні, Офісу Президента України, керуючому справами Житомирської обласної ради Віктору Назару, заступнику начальника Житомирської обласної військової адміністрації Костянтину Лопушанському, Ружинському селищному голові Людмилі Біляк, начальнику секції цивільно-військового співробітництва 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Артуру Яценку, а також отцю Андрію, парафіяльному священнику Ружинського благочиння Житомирсько-Овруцької єпархії Православної Церкви України, та отцю Івану, парафіяльному священнику Парафії Успіння Пресвятої Богородиці селища Ружин Житомирського протопресвітерату Української Греко-Католицької Церкви.
Вчора на межі Київської, Вінницької та Житомирської областей, а саме на території Ружинської селищної громади Бердичівського району Житомирської області, відбулося вшанування пам'яті польських та українських військовослужбовців, які загинули у червні 1920 року, борючись проти більшовиків.
Захід був організований Українським інститутом національної пам’яті за участі представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та Посольства Республіки Польща в Україні.
Курган полеглим воїнам 1920 року – це місце, яке є не лише військовим похованням, а й символом спільної історії українського та польського народів, яких об’єднало прагнення до свободи, незалежності й права самостійно визначати власне майбутнє.
Як зазначив Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, у травні 1920 року польські та українські частини звільнили Київ від росіян. Це було вже третє визволення міста від російської окупації, після якого знову відкрилися страшні наслідки насильства проти цивільного населення. Він також додав, що українські війська знову були змушені відступати, а ці поля стали місцем жорстокої боротьби. Водночас сам відступ був частиною воєнного маневру.
«Саме на цих полях полягли воїни, які стримували росіян, даючи змогу решті армії перегрупуватися й зайняти оборонні позиції. Тоді Європі загрожувала мільйонна совєтська армія, однак завдяки опору українських і польських військ стало можливим «чудо над Віслою». Вічна пам’ять усім, хто загинув у боротьбі проти комунізму, нацизму та сьогодні віддає життя за захист Європи», – зазначив Голова УІНП.
Вдячні усім, хто долучився до спільного вшанування пам'яті українських і польських воїнів: Послу з особливих доручень Міністерства закордонних справ України Олександру Александровичу, Посольству Республіки Польща в Україні, Офісу Президента України, керуючому справами Житомирської обласної ради Віктору Назару, заступнику начальника Житомирської обласної військової адміністрації Костянтину Лопушанському, Ружинському селищному голові Людмилі Біляк, начальнику секції цивільно-військового співробітництва 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Артуру Яценку, а також отцю Андрію, парафіяльному священнику Ружинського благочиння Житомирсько-Овруцької єпархії Православної Церкви України, та отцю Івану, парафіяльному священнику Парафії Успіння Пресвятої Богородиці селища Ружин Житомирського протопресвітерату Української Греко-Католицької Церкви.
❤12👍3❤🔥2
ПАНТЕОН У КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКІЙ ЛАВРІ
Кабінет Міністрів України прийняв постанову, згідно з якою Український національний пантеон буде розміщений на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
Постанова розроблена Українським інститутом національної памʼяті та є логічним продовженням реалізації проєкту щодо створення Українського національного пантеону.
Документ передбачає розробку концепції та структури Пантеону Українським інститутом національної пам’яті; забезпечення науково-методичного супроводу процесу утворення Пантеону та визначення форм меморіалізації; проведення експертних та публічних обговорень із питань, пов’язаних з утворенням та діяльністю Пантеону.
Також УІНП спільно з Міністерством закордонних справ України мають забезпечити проведення верифікації борців за незалежність України та інших осіб, які відіграли значну роль у формуванні національної свідомості та ідентичності українців, і членів їхніх сімей, похованих за межами України, щодо яких доцільне здійснення перепоховання на території Пантеону.
На Міністерство культури України, до сфери якого належить Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», покладено відповідальність за розташування Пантеону з урахуванням обмежень у використанні земельних ділянок, вимог стосовно охорони культурної спадщини та міжнародних зобов’язань України, а також забезпечення організації та проведення архітектурного конкурсу на найкращий архітектурний проект Пантеону за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, громадськості, міжнародних організацій, релігійних об’єднань та провідних архітекторів, істориків, мистецтвознавців.
Створення, облаштування, утримання та забезпечення функціонування Пантеону в складі Національного заповідника «Києво-Печерської лаври» здійснюватиметься за рахунок державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Нагадаємо, що Закон «Про Український національний пантеон» ухвалено за основу і в цілому 1 липня 2026 року. Це підсумок тривалого шляху – від ідеї, висловленої понад 30 років тому, до чіткого законодавчого регулювання.
Знайомитися з постановою можна за посиланням.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову, згідно з якою Український національний пантеон буде розміщений на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
Постанова розроблена Українським інститутом національної памʼяті та є логічним продовженням реалізації проєкту щодо створення Українського національного пантеону.
Документ передбачає розробку концепції та структури Пантеону Українським інститутом національної пам’яті; забезпечення науково-методичного супроводу процесу утворення Пантеону та визначення форм меморіалізації; проведення експертних та публічних обговорень із питань, пов’язаних з утворенням та діяльністю Пантеону.
Також УІНП спільно з Міністерством закордонних справ України мають забезпечити проведення верифікації борців за незалежність України та інших осіб, які відіграли значну роль у формуванні національної свідомості та ідентичності українців, і членів їхніх сімей, похованих за межами України, щодо яких доцільне здійснення перепоховання на території Пантеону.
На Міністерство культури України, до сфери якого належить Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», покладено відповідальність за розташування Пантеону з урахуванням обмежень у використанні земельних ділянок, вимог стосовно охорони культурної спадщини та міжнародних зобов’язань України, а також забезпечення організації та проведення архітектурного конкурсу на найкращий архітектурний проект Пантеону за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, громадськості, міжнародних організацій, релігійних об’єднань та провідних архітекторів, істориків, мистецтвознавців.
Створення, облаштування, утримання та забезпечення функціонування Пантеону в складі Національного заповідника «Києво-Печерської лаври» здійснюватиметься за рахунок державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Нагадаємо, що Закон «Про Український національний пантеон» ухвалено за основу і в цілому 1 липня 2026 року. Це підсумок тривалого шляху – від ідеї, висловленої понад 30 років тому, до чіткого законодавчого регулювання.
Знайомитися з постановою можна за посиланням.
❤12👎2😱2
ЯК УКРАЇНЦІ ЗРОБИЛИ АМЕРИКУ ВЕЛИЧНОЮ
Сьогодні США відзначають 250 років своєї незалежності! Сьогодні США – це головний союзник та партнер України. Але насправді українська й американська історії сильно переплетені. Тисячі українців з різних причин мігрували до США та зробили свій внесок у її велич: на полях Другої світової війни та в ІТ-стартапах, здобували олімпійські нагороди та створювали її культуру. Ми підготували матеріал лише про дуже невелику кількість тих українців, які зробили США величними сьогодні.
Сьогодні США відзначають 250 років своєї незалежності! Сьогодні США – це головний союзник та партнер України. Але насправді українська й американська історії сильно переплетені. Тисячі українців з різних причин мігрували до США та зробили свій внесок у її велич: на полях Другої світової війни та в ІТ-стартапах, здобували олімпійські нагороди та створювали її культуру. Ми підготували матеріал лише про дуже невелику кількість тих українців, які зробили США величними сьогодні.
👍2