ПУЖНИКИ: НЕСПОДІВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
У період із 22 по 25 червня 2026 року на території колишнього села Пужники (нині — у межах села Садове Коропецької селищної громади Чортківського району Тернопільської області) було проведено новий етап пошукових досліджень із метою пошуку останків мешканців села, які трагічно загинули у лютому 1945 року.
Пошукова експедиція завершила свою роботу.
Протягом чотирьох днів експедицією було закладено близько 50 розвідкових траншей, але масового захоронення не виявлено.
Були виявлені окремі фрагменти дерев'яної труни, ґудзики, ймовірні фрагменти взуття, що може вказувати на одиночне цивільне поховання у труні, не пов’язане із трагічними подіями лютого 1945 року.
Пошукові дослідження на виконання домовленостей, досягнутих за результатами діяльності Українсько-польської робочої групи з питань національної пам’яті, проводилися товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована установа «Волинські старожитності» за участі польських фахівців – співробітників Поморського медичного університету в Щецині, а також представників фундації «Свобода і Демократія» та Інституту національної пам’яті Республіки Польща. Фахівці комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з питань пошуку та перепоховання жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів «Пам’ять» з ініціативи Українського інституту національної пам’яті забезпечували фаховий нагляд (консультаційну підтримку) під час проведення пошукових досліджень.
Нагадуємо, що під час попередніх ексгумаційних робіт, які тривали з 23 квітня до 5 травня 2025 року було знайдено рештки 42 осіб та здійснено забір ДНК на результати якого очікуються від польської сторони.
У період із 22 по 25 червня 2026 року на території колишнього села Пужники (нині — у межах села Садове Коропецької селищної громади Чортківського району Тернопільської області) було проведено новий етап пошукових досліджень із метою пошуку останків мешканців села, які трагічно загинули у лютому 1945 року.
Пошукова експедиція завершила свою роботу.
Протягом чотирьох днів експедицією було закладено близько 50 розвідкових траншей, але масового захоронення не виявлено.
Були виявлені окремі фрагменти дерев'яної труни, ґудзики, ймовірні фрагменти взуття, що може вказувати на одиночне цивільне поховання у труні, не пов’язане із трагічними подіями лютого 1945 року.
Пошукові дослідження на виконання домовленостей, досягнутих за результатами діяльності Українсько-польської робочої групи з питань національної пам’яті, проводилися товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована установа «Волинські старожитності» за участі польських фахівців – співробітників Поморського медичного університету в Щецині, а також представників фундації «Свобода і Демократія» та Інституту національної пам’яті Республіки Польща. Фахівці комунального підприємства Івано-Франківської обласної ради з питань пошуку та перепоховання жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів «Пам’ять» з ініціативи Українського інституту національної пам’яті забезпечували фаховий нагляд (консультаційну підтримку) під час проведення пошукових досліджень.
Нагадуємо, що під час попередніх ексгумаційних робіт, які тривали з 23 квітня до 5 травня 2025 року було знайдено рештки 42 осіб та здійснено забір ДНК на результати якого очікуються від польської сторони.
👍12❤2
Пам’яті командира екіпажу БПЛА Богдана Левуся (позивний «Кулома»)
«Квіти сплетуться колючою проволкою, стебла перетворяться на ягозу, маки заплачуть кров'ю, соняшник зимою побачить росу» - незадовго до загибелі Богдан написав свій останній вірш
Богдан Левусь закінчив радіоколедж. Рік провчився на філософському факультеті Києво-Могилянської академії, але вирішив отримати більш практичну професію, тому вступив до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.
Захоплювався фотографією, вів телеграм-канал про сучасну українську музику, писав вірші.
В 2025 році добровільно долучився до лав 12-ї бригади НГУ "Азов". Служив командиром екіпажу БПЛА. Виконував бойові завдання на Донеччині.
Богдан Левусь загинув 12 квітня 2026 року – на Великдень. Ховали його в день народження батька Дмитра. Відспівували Богдана у Михайлівському золотоверхому соборі, похований військовий на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Уклін і шана Герою!
Фото надані родиною
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
«Квіти сплетуться колючою проволкою, стебла перетворяться на ягозу, маки заплачуть кров'ю, соняшник зимою побачить росу» - незадовго до загибелі Богдан написав свій останній вірш
Богдан Левусь закінчив радіоколедж. Рік провчився на філософському факультеті Києво-Могилянської академії, але вирішив отримати більш практичну професію, тому вступив до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.
Захоплювався фотографією, вів телеграм-канал про сучасну українську музику, писав вірші.
В 2025 році добровільно долучився до лав 12-ї бригади НГУ "Азов". Служив командиром екіпажу БПЛА. Виконував бойові завдання на Донеччині.
Богдан Левусь загинув 12 квітня 2026 року – на Великдень. Ховали його в день народження батька Дмитра. Відспівували Богдана у Михайлівському золотоверхому соборі, похований військовий на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Уклін і шана Герою!
Фото надані родиною
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔21😢4
НА ЧЕСТЬ ІВАНА ПАВЛА ІІ В КИЄВІ ВИСАДИЛИ ДЕРЕВА
25 червня на подвір’ї Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в Києві висадили Алею іменних платанів, яка має стати новим символічним простором пам’яті, вдячності та духовної спадщини.
До висадки дерев долучилися Голова Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров, Консул Республіки Польща в Києві Павел Овад та Віцеконсул Республіки Польща в Києві Анна Бабяк-Овад, владика Йосиф Мілян, Протосинкел Київської Архиєпархії, представники духовенства та громадськості.
На Алеї були висаджені платани на честь Папи Венедикта XVI, Папи Франциска, Папи Лева XIV, Блаженнішого Патріарха Святослава Шевчука, Блаженнішого Любомира Гузара, Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського, Патріарха Йосифа Сліпого, митрополита Андрея Шептицького, блаженного священномученика Омеляна Ковча, отця Тита Войнаровського та інших визначних постатей, які своїм життям і служінням творили духовну історію України.
Особливим моментом стало висадження платана на честь святого Папи Івана Павла ІІ – з нагоди 25-річчя його Апостольського візиту в Україну.
Дерево стало знаком вдячної пам’яті про великого Паломника миру, який підтримував Україну, відстоював людську гідність та закликав до єдності народів.
Його формула примирення “Пробачаємо і просимо пробачення” досі є актуальною і важливою в стосунках наших двох народів – польського і українського. І нам ще належить втілити у життя його духовний заповіт.
25 червня на подвір’ї Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в Києві висадили Алею іменних платанів, яка має стати новим символічним простором пам’яті, вдячності та духовної спадщини.
До висадки дерев долучилися Голова Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров, Консул Республіки Польща в Києві Павел Овад та Віцеконсул Республіки Польща в Києві Анна Бабяк-Овад, владика Йосиф Мілян, Протосинкел Київської Архиєпархії, представники духовенства та громадськості.
На Алеї були висаджені платани на честь Папи Венедикта XVI, Папи Франциска, Папи Лева XIV, Блаженнішого Патріарха Святослава Шевчука, Блаженнішого Любомира Гузара, Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського, Патріарха Йосифа Сліпого, митрополита Андрея Шептицького, блаженного священномученика Омеляна Ковча, отця Тита Войнаровського та інших визначних постатей, які своїм життям і служінням творили духовну історію України.
Особливим моментом стало висадження платана на честь святого Папи Івана Павла ІІ – з нагоди 25-річчя його Апостольського візиту в Україну.
Дерево стало знаком вдячної пам’яті про великого Паломника миру, який підтримував Україну, відстоював людську гідність та закликав до єдності народів.
Його формула примирення “Пробачаємо і просимо пробачення” досі є актуальною і важливою в стосунках наших двох народів – польського і українського. І нам ще належить втілити у життя його духовний заповіт.
❤16👍3
Пам’яті журналіста, десантника Юрія Лелявського
Завжди працював на передньому краї, висвітлюючи хід бойових дій
Народився 20 липня 1973 року. Працював журналістом у різних виданнях та загальнонаціональних телеканалах.
Під час АТО готував репортажі з зони бойових дій. Двічі потрапляв в полон до росіян.
Після полону, вирішив пов'язати життя з військовою службою. Служив прес-офіцером в 10-й гірсько-штурмовій та 80-й десантно-штурмовій бригадах.
Загинув 28 вересня 2022 при виконанні бойового завдання. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Честь і пам'ять!
Володимир Поліщук, Леонід Матюхін
Фото: Фейсбук-сторінка Командування Десантно-штурмових військ ЗС України
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Завжди працював на передньому краї, висвітлюючи хід бойових дій
Народився 20 липня 1973 року. Працював журналістом у різних виданнях та загальнонаціональних телеканалах.
Під час АТО готував репортажі з зони бойових дій. Двічі потрапляв в полон до росіян.
Після полону, вирішив пов'язати життя з військовою службою. Служив прес-офіцером в 10-й гірсько-штурмовій та 80-й десантно-штурмовій бригадах.
Загинув 28 вересня 2022 при виконанні бойового завдання. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Честь і пам'ять!
Володимир Поліщук, Леонід Матюхін
Фото: Фейсбук-сторінка Командування Десантно-штурмових військ ЗС України
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔21😢2
Пам’яті майстер-сержанта Олександра Яценка (позивний «Яцик»)
«Воїн із посмішкою», який став на захист України у найважчий час
Олександр народився 7 жовтня 1980 року в селі Велика Глумча на Житомирщині. Дитинство минуло на Харківщині.
Після школи навчався в машинобудівному технікумі, а згодом в Харківському інституті фінансів. Значну частину життя працював на "Турбоатомі", де пройшов шлях від учня токаря до начальника дільниці гідротурбінного цеху. Активно займався спортом та цікавився автомобілями та мотоциклами.
Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до 113-ї бригади ТрО.
20 липня 2025 року 44-річний майстер-сержант Олександр Яценко загинув у бою поблизу села Вовчанські Хутори Харківської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять Захисникові!
Валерія Фургалець
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
«Воїн із посмішкою», який став на захист України у найважчий час
Олександр народився 7 жовтня 1980 року в селі Велика Глумча на Житомирщині. Дитинство минуло на Харківщині.
Після школи навчався в машинобудівному технікумі, а згодом в Харківському інституті фінансів. Значну частину життя працював на "Турбоатомі", де пройшов шлях від учня токаря до начальника дільниці гідротурбінного цеху. Активно займався спортом та цікавився автомобілями та мотоциклами.
Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до 113-ї бригади ТрО.
20 липня 2025 року 44-річний майстер-сержант Олександр Яценко загинув у бою поблизу села Вовчанські Хутори Харківської області. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять Захисникові!
Валерія Фургалець
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔17
ІСТОРИЧНІ РІШЕННЯ В ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
28 червня з нагоди Дня Конституції України Президент України Володимир Зеленський у Києво-Печерській взяв участь у відкритті памʼятного знаку гетьману України Івану Мазепі.
Автори погруддя – Борис Крилов та Олесь Сидорук, архітектор Віктор Юрків, історичними консультантами виступили д-р Ольга Ковалевська та Голова українського інституту національної памʼяті, кандидат історичних наук Олександр Алфьоров.
У своїй промові з нагоди відкриття памʼятного знаку Президент України Володимир Зеленський зазначив:
«Сьогодні ми виправляємо ще одну історичну несправедливість. Відтепер тут, у Києво-Печерській Лаврі, абсолютно по праву стоятиме погруддя великого українця та покровителя Лаври – Івана Мазепи».
За словами Президента, масштаб постаті Мазепи заслуговує на те, щоб у Києві на його честь був споруджений повноцінний памʼятник. І для цього існує символічне місце – на бульварі Тараса Шевченка, де у грудні 2013 року під час Революції Гідності повалили пам'ятник Леніну, – де Ленін впав –там міцно стоятиме Мазепа, – наголосив Президент.
Крім того, Володимир Зеленський оголосив про підписання Указу про підготовку до відзначення 1000-річчя Києво-Печерської лаври, яке відбудеться у 2051 році та заснування «Ордену Європи» для іноземців, що допомагають Україні.
Крім того, Президент повідомив про подання до Верховної Ради України законопроєкту «Про Національний пантеон».
Документ уже зареєстровано у парламенті – 30 червня його розгляне профільний комітет. Ухвалення закону стане важливим кроком до увічнення пам'яті видатних українців на державному рівні.
«Над перепохованнями для Пантеону ми з МЗС, за дорученням Президента, працювали ще до офіційного оголошення. Для Українського інституту національної пам'яті це не просто виконання завдання, а місія. Мазепа – один із тих, хто обов'язково має бути в Пантеоні, і відкриття погруддя в Лаврі – це не лише відновлення справедливості, а сигнал: ми повертаємо нашу тисячолітню історію туди, де їй і місце», – зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров.
Фото Офіс Президента України
28 червня з нагоди Дня Конституції України Президент України Володимир Зеленський у Києво-Печерській взяв участь у відкритті памʼятного знаку гетьману України Івану Мазепі.
Автори погруддя – Борис Крилов та Олесь Сидорук, архітектор Віктор Юрків, історичними консультантами виступили д-р Ольга Ковалевська та Голова українського інституту національної памʼяті, кандидат історичних наук Олександр Алфьоров.
У своїй промові з нагоди відкриття памʼятного знаку Президент України Володимир Зеленський зазначив:
«Сьогодні ми виправляємо ще одну історичну несправедливість. Відтепер тут, у Києво-Печерській Лаврі, абсолютно по праву стоятиме погруддя великого українця та покровителя Лаври – Івана Мазепи».
За словами Президента, масштаб постаті Мазепи заслуговує на те, щоб у Києві на його честь був споруджений повноцінний памʼятник. І для цього існує символічне місце – на бульварі Тараса Шевченка, де у грудні 2013 року під час Революції Гідності повалили пам'ятник Леніну, – де Ленін впав –там міцно стоятиме Мазепа, – наголосив Президент.
Крім того, Володимир Зеленський оголосив про підписання Указу про підготовку до відзначення 1000-річчя Києво-Печерської лаври, яке відбудеться у 2051 році та заснування «Ордену Європи» для іноземців, що допомагають Україні.
Крім того, Президент повідомив про подання до Верховної Ради України законопроєкту «Про Національний пантеон».
Документ уже зареєстровано у парламенті – 30 червня його розгляне профільний комітет. Ухвалення закону стане важливим кроком до увічнення пам'яті видатних українців на державному рівні.
«Над перепохованнями для Пантеону ми з МЗС, за дорученням Президента, працювали ще до офіційного оголошення. Для Українського інституту національної пам'яті це не просто виконання завдання, а місія. Мазепа – один із тих, хто обов'язково має бути в Пантеоні, і відкриття погруддя в Лаврі – це не лише відновлення справедливості, а сигнал: ми повертаємо нашу тисячолітню історію туди, де їй і місце», – зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров.
Фото Офіс Президента України
❤11👍3