61 ДЕНЬ СПРОТИВУ: 73 РОКОВИНИ ПОЧАТКУ НОРИЛЬСЬКОГО ПОВСТАННЯ
26 травня 1953 року розпочалося Норильське повстання — перше масове та організоване повстання в таборах системи ГУЛАГ. Більшість учасників повстання — українські політв’язні, яких радянська влада запроторила на багаторічне заслання за участь в національному Русі Опору — ОУН та УПА.
Про те, як відбувалося Норильське повстання, розповідаємо у нашому матеріалі.
26 травня 1953 року розпочалося Норильське повстання — перше масове та організоване повстання в таборах системи ГУЛАГ. Більшість учасників повстання — українські політв’язні, яких радянська влада запроторила на багаторічне заслання за участь в національному Русі Опору — ОУН та УПА.
Про те, як відбувалося Норильське повстання, розповідаємо у нашому матеріалі.
❤11💔1
Пам’яті військового Максима Ридзанича
Разом із побратимами тримав вежу Донецького аеропорту до 23 січня 2015 року.
Максим Ридзанич народився 28 грудня 1977 року в селищі Коцюбинське на Київщині. Дитинство провів на Тернопільщині.
Після школи навчався на геодезиста. Строкову службу проходив у підрозділах спецпризначення Нацгвардії в Криму. Дослужився до звання старшини та отримав "краповий берет" - особливу відзнаки нацгвардійських спецпризначенців.
Проживав з родиною у місті Буча. Мав вищу юридичну освіту. Працював у різних комерційних та державних установах.
З початком російської агресії у 2014 році долучився до ЗСУ. Служив у взводів снайперів 90-му батальйоні 81-ї десантно-штурмової бригади. Обрав позивний "Адам" на честь свого діда, який воював у Другій світовій війні.
Брав участь в обороні вежі Донецького аеропорту. Разом зі своїми бійцями останнім покидав летовище, після руйнвання терміналу 23 січня 2015 року.
Загинув 20 березня 2015 року в районі селища Опитне, коли рятував побратима.
Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню та званням Героям України.
Фото з сайту АрміяInform
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Разом із побратимами тримав вежу Донецького аеропорту до 23 січня 2015 року.
Максим Ридзанич народився 28 грудня 1977 року в селищі Коцюбинське на Київщині. Дитинство провів на Тернопільщині.
Після школи навчався на геодезиста. Строкову службу проходив у підрозділах спецпризначення Нацгвардії в Криму. Дослужився до звання старшини та отримав "краповий берет" - особливу відзнаки нацгвардійських спецпризначенців.
Проживав з родиною у місті Буча. Мав вищу юридичну освіту. Працював у різних комерційних та державних установах.
З початком російської агресії у 2014 році долучився до ЗСУ. Служив у взводів снайперів 90-му батальйоні 81-ї десантно-штурмової бригади. Обрав позивний "Адам" на честь свого діда, який воював у Другій світовій війні.
Брав участь в обороні вежі Донецького аеропорту. Разом зі своїми бійцями останнім покидав летовище, після руйнвання терміналу 23 січня 2015 року.
Загинув 20 березня 2015 року в районі селища Опитне, коли рятував побратима.
Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню та званням Героям України.
Фото з сайту АрміяInform
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔13😢3
ДЕНЬ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
26 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський своїм указом № 346/2025, з метою започаткування нових військових традицій, встановив 27 травня Днем Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Саме 27 травня 2014 року воїни полків спецпризначення – майбутніх ССО – разом із побратимами з інших підрозділів Сил оборони провели операцію зі звільнення нового терміналу Донецького аеропорту та встановили там прапор України.
Як окремий рід сил ССО були створені у 2016 році й залишалися наймолодшим родом військ у ЗСУ аж до створення Сил безпілотних систем у 2024-му.
Їхня участь у Битві за Київ, обороні Чернігівської та Сумської областей, у звільненні острова Зміїний у Чорному морі, блискавичному контрнаступі на Харківщині, у визволенні Херсона, битві за Бахмут, обороні Авдіївки, Часового Яру та Вовчанська, в операції в Курській області РФ та багатьох інших – майстерний приклад дій сучасних, професійних та результативних воїнів.
Воїни ССО воюють найсучаснішою зброєю, спорядженням, технікою, застосовуючи найновіші воєнні технології. Ключовими завданнями Сил спеціальних операцій ЗС України є заходи правового режиму воєнного і надзвичайного стану, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, організація та підтримання дій руху опору, захист життя громадян та об’єктів держвласності за межами України, участь у боротьбі з незаконним обігом зброї та наркотиків, боротьба з тероризмом і піратством, безпека морського судноплавства України та міжнародне військове співробітництво.
Воїни ССО – ті, хто діють в тіні, але змінюють хід війни на передовій, у ворожому тилу, в інформаційних боях і кіберпросторі. Їхня збро я – майстерність, раптовість і точність, а бойове гасло «Іду на ви!» змушує ворогів тремтіти від страху так само, як це було в часи князя Святослава Хороброго, а емблемою є зображення крокуючого вовка срібного кольору, підперезаного золотим поясом-наузом, яке накладене на вінок з лаврового листя срібного кольору.
Нині воїни ССО продовжують нищити ворога без жалю й страху, наближаючи Перемогу України.
26 травня 2025 року Президент України Володимир Зеленський своїм указом № 346/2025, з метою започаткування нових військових традицій, встановив 27 травня Днем Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Саме 27 травня 2014 року воїни полків спецпризначення – майбутніх ССО – разом із побратимами з інших підрозділів Сил оборони провели операцію зі звільнення нового терміналу Донецького аеропорту та встановили там прапор України.
Як окремий рід сил ССО були створені у 2016 році й залишалися наймолодшим родом військ у ЗСУ аж до створення Сил безпілотних систем у 2024-му.
Їхня участь у Битві за Київ, обороні Чернігівської та Сумської областей, у звільненні острова Зміїний у Чорному морі, блискавичному контрнаступі на Харківщині, у визволенні Херсона, битві за Бахмут, обороні Авдіївки, Часового Яру та Вовчанська, в операції в Курській області РФ та багатьох інших – майстерний приклад дій сучасних, професійних та результативних воїнів.
Воїни ССО воюють найсучаснішою зброєю, спорядженням, технікою, застосовуючи найновіші воєнні технології. Ключовими завданнями Сил спеціальних операцій ЗС України є заходи правового режиму воєнного і надзвичайного стану, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, організація та підтримання дій руху опору, захист життя громадян та об’єктів держвласності за межами України, участь у боротьбі з незаконним обігом зброї та наркотиків, боротьба з тероризмом і піратством, безпека морського судноплавства України та міжнародне військове співробітництво.
Воїни ССО – ті, хто діють в тіні, але змінюють хід війни на передовій, у ворожому тилу, в інформаційних боях і кіберпросторі. Їхня збро я – майстерність, раптовість і точність, а бойове гасло «Іду на ви!» змушує ворогів тремтіти від страху так само, як це було в часи князя Святослава Хороброго, а емблемою є зображення крокуючого вовка срібного кольору, підперезаного золотим поясом-наузом, яке накладене на вінок з лаврового листя срібного кольору.
Нині воїни ССО продовжують нищити ворога без жалю й страху, наближаючи Перемогу України.
❤13
ТИСЯЧОВЕСНА: ПІДТРИМКА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров взяв участь у зустрічі експертної команди державної програми «Тисячовесна». Захід об’єднав понад сотню представників культурних і креативних індустрій, які формують український культурний простір: істориків, режисерів, акторів, музикантів, театральних діячів – усі вони невдовзі розпочнуть оцінювання проєктів.
Міністерка культури України Тетяна Бережна подякувала прем’єр-міністерці України Юлії Свириденко та уряду за затвердження переліку експертів «Тисячовесни» – це понад 120 професіоналів у різних галузях, які проводитимуть відбір проєктів у семи експертних комісіях, оцінюючи заявки у сферах кіно, серіалів, музики, театру, візуального мистецтва, анімації, дитячого та цифрового контенту.
«Сильна й незалежна експертна спільнота – це основа «Тисячовесни»», – зазначила міністерка.
Довідково:
«Тисячовесна» – державна програма підтримки культурних ініціатив. Її загальний бюджет на 2026 рік – 4 млрд гривень. Ці кошти будуть спрямовані на фінансування створення і виробництва культурного продукту в різних галузях і форматах: від художніх і документальних фільмів до серіалів, мистецьких подій, музики, аудіовізуальних шоу та контенту для соціальних мереж.
Програма була ініційована Президентом України Володимиром Зеленським у вересні 2025 року. Прийом заявок від конкурсантів розпочався у квітні і триватиме до 4 червня 2026 року. До кінця серпня експертній команді належить оцінити проєкти, і з вересня до грудня з переможцями будуть підписані договори на старт виробництва.
Короткострокові проєкти, які отримають фінансування за програмою «Тисячовесна», мають бути реалізовані до кінця поточного року, багатостадійні – до кінця 2027-го, великі формати (наприклад, фільми чи серіали) – протягом двох років, до 31 грудня 2028-го.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров взяв участь у зустрічі експертної команди державної програми «Тисячовесна». Захід об’єднав понад сотню представників культурних і креативних індустрій, які формують український культурний простір: істориків, режисерів, акторів, музикантів, театральних діячів – усі вони невдовзі розпочнуть оцінювання проєктів.
Міністерка культури України Тетяна Бережна подякувала прем’єр-міністерці України Юлії Свириденко та уряду за затвердження переліку експертів «Тисячовесни» – це понад 120 професіоналів у різних галузях, які проводитимуть відбір проєктів у семи експертних комісіях, оцінюючи заявки у сферах кіно, серіалів, музики, театру, візуального мистецтва, анімації, дитячого та цифрового контенту.
«Сильна й незалежна експертна спільнота – це основа «Тисячовесни»», – зазначила міністерка.
Довідково:
«Тисячовесна» – державна програма підтримки культурних ініціатив. Її загальний бюджет на 2026 рік – 4 млрд гривень. Ці кошти будуть спрямовані на фінансування створення і виробництва культурного продукту в різних галузях і форматах: від художніх і документальних фільмів до серіалів, мистецьких подій, музики, аудіовізуальних шоу та контенту для соціальних мереж.
Програма була ініційована Президентом України Володимиром Зеленським у вересні 2025 року. Прийом заявок від конкурсантів розпочався у квітні і триватиме до 4 червня 2026 року. До кінця серпня експертній команді належить оцінити проєкти, і з вересня до грудня з переможцями будуть підписані договори на старт виробництва.
Короткострокові проєкти, які отримають фінансування за програмою «Тисячовесна», мають бути реалізовані до кінця поточного року, багатостадійні – до кінця 2027-го, великі формати (наприклад, фільми чи серіали) – протягом двох років, до 31 грудня 2028-го.
❤11
БУТИ ПОЧУТИМ ЧЕРЕЗ ТЕАТР: У РАМКАХ ТИЖНЯ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ У СТОЛИЦІ ВІДБУВСЯ ПОКАЗ «ЕНЕЇДИ» ВІД ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ
У межах Національного тижня безбар’єрності Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров відвідав показ експериментальної музично-пластичної вистави «Енеїда» у постановці «Театру Ветеранів» – проєкту, що поєднує мистецтво, підтримку військових і розмову про повернення до цивільного життя.
Під час вистави сцена стала не лише місцем театральної дії, вона перетворилася на простір, де ветерани й військовослужбовці можуть говорити мовою руху, музики, тіла й присутності про досвід, який не завжди можливо висловити словами. Саме в цьому полягає одна з головних ідей «Театру Ветеранів»: дати захисникам і захисницям можливість творчої самореалізації, підтримати їхнє психологічне відновлення та привернути увагу суспільства до питань інклюзії й безбар’єрності.
Проєкт «Театр Ветеранів» реалізується відділом комунікацій Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України спільно з «Театром Драматургів».
Для участі в проєкті не вимагали акторської освіти чи сценічної підготовки. Важливішими були мотивація, усвідомленість і готовність працювати з власним досвідом відповідально. Організатори розуміли: звернення до травматичних переживань може бути непростим, тому команда приділяла особливу увагу внутрішній готовності учасників.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголошує на важливості підтримки ветеранських ініціатив, які допомагають захисникам і захисницям адаптуватися до цивільного життя та відкривають нові можливості для самореалізації.
«Через театр ветерани та військові отримують можливість бути почутими, включеними та побаченими не лише крізь призму війни, а й через власну силу, талант і здатність творити. Подібні проєкти стають важливою частиною суспільного діалогу про війну, пам’ять і людську гідність. Вони допомагають осмислювати сучасний досвід боротьби не лише через факти й події, а й через особисті історії – живі, вразливі та чесні», – зазначив Голова УІНП.
Фото з сайту Офісу Президента України
У межах Національного тижня безбар’єрності Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров відвідав показ експериментальної музично-пластичної вистави «Енеїда» у постановці «Театру Ветеранів» – проєкту, що поєднує мистецтво, підтримку військових і розмову про повернення до цивільного життя.
Під час вистави сцена стала не лише місцем театральної дії, вона перетворилася на простір, де ветерани й військовослужбовці можуть говорити мовою руху, музики, тіла й присутності про досвід, який не завжди можливо висловити словами. Саме в цьому полягає одна з головних ідей «Театру Ветеранів»: дати захисникам і захисницям можливість творчої самореалізації, підтримати їхнє психологічне відновлення та привернути увагу суспільства до питань інклюзії й безбар’єрності.
Проєкт «Театр Ветеранів» реалізується відділом комунікацій Командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України спільно з «Театром Драматургів».
Для участі в проєкті не вимагали акторської освіти чи сценічної підготовки. Важливішими були мотивація, усвідомленість і готовність працювати з власним досвідом відповідально. Організатори розуміли: звернення до травматичних переживань може бути непростим, тому команда приділяла особливу увагу внутрішній готовності учасників.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголошує на важливості підтримки ветеранських ініціатив, які допомагають захисникам і захисницям адаптуватися до цивільного життя та відкривають нові можливості для самореалізації.
«Через театр ветерани та військові отримують можливість бути почутими, включеними та побаченими не лише крізь призму війни, а й через власну силу, талант і здатність творити. Подібні проєкти стають важливою частиною суспільного діалогу про війну, пам’ять і людську гідність. Вони допомагають осмислювати сучасний досвід боротьби не лише через факти й події, а й через особисті історії – живі, вразливі та чесні», – зазначив Голова УІНП.
Фото з сайту Офісу Президента України
❤12
120 РОКІВ КИЇВСЬКІЙ «ПРОСВІТІ». УІНП ВІДКРИВ ВИСТАВКУ ДО ДНЯ КИЄВА
27 травня у сквері між виходом із метро «Контрактова площа» (вул. Спаська) та памʼятником Григорію Сковороді відкрилася вулична виставка, присвячена 120-річчю Київської «Просвіти».
Виставка розповідає історію першої легальної української громадської організації у Києві, яка стала одним із головних осередків формування модерної української нації та підготовки майбутніх творців української державності.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров нагадав, що ідея створення «Просвіти» на теренах Наддніпрянської України, яка перебувала у складі Російської імперії, прийшла з Галичини – перша «Просвіта» була створена у 1868 році у Львові.
«Просвіта» в Києві – це був виклик системі, який став можливим завдяки тому, що українська нація була збурена тут, у підросійській частині України. Перенесена «Просвіта» сюди, як ті самі осередки, що відкривалися в Одесі, в Миколаєві, в інших містах, свідчила про те, що Росія вже руйнувалася», – наголосив Олександр Алфьоров.
Голова Інституту також додав, що київська спільнота сприйняла появу «Просвіти» як початок радикальних змін у суспільному та державному ладі.
Голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та просвітянин Володимир Наконечний відзначив важливість сьогоднішньої роботи зі збереження національної пам’яті, зокрема перепоховання подружжя Андрія та Софії Мельників, як державний поступ у тих справах, які в умовах бездержавності відстоювала «Просвіта».
«Просвіта» – це український бренд, його треба берегти, оновлювати, запрошувати до товариства нових членів, омолоджувати й рухатися вперед згідно з викликами третього тисячоліття», – додав Володимир Наконечний.
Голова Київського міського осередку «Просвіти» Кирило Стеценко зазначив, що нинішні просвітяни – нащадки великих провідників та засновників: Миколи Лисенка, Бориса Грінченка, Модеста Левицького, Лесі Українки.
«Метою «Просвіти» була фактично українізація українців. І це завдання досі перед нами стоїть. Нашій країні важливо бути сильною економічно і військово, та надважливо – бути при цьому українською Україною. В цьому є величезне покликання «Просвіти», – наголосив Кирило Стеценко.
Модератор заходу, голова Київського обласного об’єднання «Просвіти» Євген Букет відзначив важливість архівної роботи при оформленні виставки, зокрема оцифрування всіх документів стосовно діяльності організації з Державного архіву Київської області. Своєю чергою очільниця архіву Соф’я Каменєва розповіла про те, як відбувалася ця масштабна та клопітка робота.
«Я думаю, що ця виставка – це перевірка того, що гасла «Просвіти» мають відгукуватися в душах і серцях наших співвітчизників», – завершила свій виступ Соф’я Каменєва.
Директор Національної історичної бібліотеки України Тарас Боровський відзначив, що був дуже радий долучитися до створення виставки, адже НІБУ на сьогодні володіє найбільшим депозитарієм книг про діяльність Київської «Просвіти».
Директорка Музею Бориса Грінченка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Юлія Голубнича-Шленчак розповіла про унікальну участь відомого українського мовознавця у створенні Київської «Просвіти».
«Борис Грінченко – це дійсно недооцінена постать у нашій історії. Кожен із нас робить усе можливе, щоб історія оживала на вулицях нашого міста, тому що я поки чекала зібрання, звернула увагу, як люди підходять і питають: «а що це за виставка?» Читають, ознайомлюються з цим, тому видимість цієї роботи – це те, що закладав Борис Грінченко, коли створював Київську «Просвіту».
Організатори виставки: Український інститут національної пам’яті, Київське міське об’єднання Громадської організації «Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка», Київське обласне об’єднання «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Благодійний фонд імені Івана та Юрія Лип.
27 травня у сквері між виходом із метро «Контрактова площа» (вул. Спаська) та памʼятником Григорію Сковороді відкрилася вулична виставка, присвячена 120-річчю Київської «Просвіти».
Виставка розповідає історію першої легальної української громадської організації у Києві, яка стала одним із головних осередків формування модерної української нації та підготовки майбутніх творців української державності.
Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров нагадав, що ідея створення «Просвіти» на теренах Наддніпрянської України, яка перебувала у складі Російської імперії, прийшла з Галичини – перша «Просвіта» була створена у 1868 році у Львові.
«Просвіта» в Києві – це був виклик системі, який став можливим завдяки тому, що українська нація була збурена тут, у підросійській частині України. Перенесена «Просвіта» сюди, як ті самі осередки, що відкривалися в Одесі, в Миколаєві, в інших містах, свідчила про те, що Росія вже руйнувалася», – наголосив Олександр Алфьоров.
Голова Інституту також додав, що київська спільнота сприйняла появу «Просвіти» як початок радикальних змін у суспільному та державному ладі.
Голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та просвітянин Володимир Наконечний відзначив важливість сьогоднішньої роботи зі збереження національної пам’яті, зокрема перепоховання подружжя Андрія та Софії Мельників, як державний поступ у тих справах, які в умовах бездержавності відстоювала «Просвіта».
«Просвіта» – це український бренд, його треба берегти, оновлювати, запрошувати до товариства нових членів, омолоджувати й рухатися вперед згідно з викликами третього тисячоліття», – додав Володимир Наконечний.
Голова Київського міського осередку «Просвіти» Кирило Стеценко зазначив, що нинішні просвітяни – нащадки великих провідників та засновників: Миколи Лисенка, Бориса Грінченка, Модеста Левицького, Лесі Українки.
«Метою «Просвіти» була фактично українізація українців. І це завдання досі перед нами стоїть. Нашій країні важливо бути сильною економічно і військово, та надважливо – бути при цьому українською Україною. В цьому є величезне покликання «Просвіти», – наголосив Кирило Стеценко.
Модератор заходу, голова Київського обласного об’єднання «Просвіти» Євген Букет відзначив важливість архівної роботи при оформленні виставки, зокрема оцифрування всіх документів стосовно діяльності організації з Державного архіву Київської області. Своєю чергою очільниця архіву Соф’я Каменєва розповіла про те, як відбувалася ця масштабна та клопітка робота.
«Я думаю, що ця виставка – це перевірка того, що гасла «Просвіти» мають відгукуватися в душах і серцях наших співвітчизників», – завершила свій виступ Соф’я Каменєва.
Директор Національної історичної бібліотеки України Тарас Боровський відзначив, що був дуже радий долучитися до створення виставки, адже НІБУ на сьогодні володіє найбільшим депозитарієм книг про діяльність Київської «Просвіти».
Директорка Музею Бориса Грінченка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Юлія Голубнича-Шленчак розповіла про унікальну участь відомого українського мовознавця у створенні Київської «Просвіти».
«Борис Грінченко – це дійсно недооцінена постать у нашій історії. Кожен із нас робить усе можливе, щоб історія оживала на вулицях нашого міста, тому що я поки чекала зібрання, звернула увагу, як люди підходять і питають: «а що це за виставка?» Читають, ознайомлюються з цим, тому видимість цієї роботи – це те, що закладав Борис Грінченко, коли створював Київську «Просвіту».
Організатори виставки: Український інститут національної пам’яті, Київське міське об’єднання Громадської організації «Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка», Київське обласне об’єднання «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Благодійний фонд імені Івана та Юрія Лип.
❤15