УІНП ТА УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ УКЛАЛИ МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ
Документ підписали Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров та ректор Університету митної справи та фінансів міста Дніпро Дмитро Бочаров. Відтепер установи співпрацюватимуть в напрямках інформаційного та методичного забезпечення, а також популяризаційних та просвітницьких заходів. Сторони уже попередньо окреслили низку майбутніх проєктів та ініціатив: музейних експозицій, наукових конференції та публічних лекцій.
Під час зустрічі Дмитро Бочаров розповів про роботу навчального закладу, зокрема в сферах національно-патріотичного виховання, дослідження історії та збереження національної пам’яті. Зокрема, Інститутові презентовані видання, присвячені історії митної справи в Україні.
Своєю чергою Олександр Алфьоров ознайомив присутніх з напрацюваннями УІНП з історії Подніпров’я та Степової України та презентував Університету відповідні видання Інституту.
Дякуємо нашим новим партнерам за початок співпраці!
Документ підписали Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров та ректор Університету митної справи та фінансів міста Дніпро Дмитро Бочаров. Відтепер установи співпрацюватимуть в напрямках інформаційного та методичного забезпечення, а також популяризаційних та просвітницьких заходів. Сторони уже попередньо окреслили низку майбутніх проєктів та ініціатив: музейних експозицій, наукових конференції та публічних лекцій.
Під час зустрічі Дмитро Бочаров розповів про роботу навчального закладу, зокрема в сферах національно-патріотичного виховання, дослідження історії та збереження національної пам’яті. Зокрема, Інститутові презентовані видання, присвячені історії митної справи в Україні.
Своєю чергою Олександр Алфьоров ознайомив присутніх з напрацюваннями УІНП з історії Подніпров’я та Степової України та презентував Університету відповідні видання Інституту.
Дякуємо нашим новим партнерам за початок співпраці!
❤6👍2
Пам’яті Андрія Кравченка (позивний «Кремінь»)
Двічі ставав на захист України, а у перерві створював кровоспинний препарат для побратимів.
Андрій народився 9 березня 1981 року в селищі Тараща Київської області. Після школи навчався в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова.
Продовжив навчання в аспірантурі, а паралельно викладав у київських школах. З 2003 року почав працювати інженером першої категорії в Інституті хімії поверхні ім. О. О. Чуйка НАН України
Після Революції гідності добровільно долучився до 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Воював в районі Дебальцево. Бувши пораненим, продовжував вести корегування артилерії, щоб побратими могли вийти з оточення.
Після демобілізації повернувся до наукової діяльності. Розробляв український аналог препарату Celox, щоб українські військові мали доступний кровоспинний препарат.
Запровадженню препарату завадило повномасштабне вторгення. Андрій Кравченко з перших днів долучився до Сил оборони. Знову виконував завдання корегувальника артилерії.
31 березня 2022 року перші партії розробленого за його участі гемостатика доставили у госпіталі. А уже 3 квітня Андрій Кравченко підірвався на міні в районі Броварів та загинув. Поховали військового 19 квітня 2022 року на Байковому кладовищі у Києві.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Кравченко, Віртуальний меморіал КНУ імені Т. Шевченка
За матеріалами: довідки рою «Червона калина» куреня імені Андрія Кравченка Таращанського академічного ліцею «Ерудит», Віртуальний меморіал КНУ імені Т. Шевченка
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Двічі ставав на захист України, а у перерві створював кровоспинний препарат для побратимів.
Андрій народився 9 березня 1981 року в селищі Тараща Київської області. Після школи навчався в Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова.
Продовжив навчання в аспірантурі, а паралельно викладав у київських школах. З 2003 року почав працювати інженером першої категорії в Інституті хімії поверхні ім. О. О. Чуйка НАН України
Після Революції гідності добровільно долучився до 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Воював в районі Дебальцево. Бувши пораненим, продовжував вести корегування артилерії, щоб побратими могли вийти з оточення.
Після демобілізації повернувся до наукової діяльності. Розробляв український аналог препарату Celox, щоб українські військові мали доступний кровоспинний препарат.
Запровадженню препарату завадило повномасштабне вторгення. Андрій Кравченко з перших днів долучився до Сил оборони. Знову виконував завдання корегувальника артилерії.
31 березня 2022 року перші партії розробленого за його участі гемостатика доставили у госпіталі. А уже 3 квітня Андрій Кравченко підірвався на міні в районі Броварів та загинув. Поховали військового 19 квітня 2022 року на Байковому кладовищі у Києві.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Кравченко, Віртуальний меморіал КНУ імені Т. Шевченка
За матеріалами: довідки рою «Червона калина» куреня імені Андрія Кравченка Таращанського академічного ліцею «Ерудит», Віртуальний меморіал КНУ імені Т. Шевченка
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
😢11💔8
Памʼяті азовця, офіцера Вадима Габурича (позивний «Вахім»)
Захоплювався ремонтними роботами, володів кількома мовами, любив подорожувати
Народився 5 лютого 1985 року в Молдові. Коли йому було три роки, родина перебралась на Черкащину.
Після школи навчався у Черкаському комерційному технікумі, де познайомився з майбутньою дружиною Аліною. Згодом служив строкову службу.
Після демобілізації навчався в Харківському університеті харчування та торгівлі на інженера харчових технологій.
Певний час працював в будівельній фірмі в Португалії. Згодом в охоронній компанії в Києві. В 2015 році вступив до лав полку "Азов". За три роки в полк прийшла служити його дружина Аліна.
Під час повномасштабного вторгнення Вадим та Аліна брали участь в обороні Маріуполя.
23 квітня Вадима було поранено. Після операції, чоловіка намагались евакуювати, однак росіяни цього не дали. Тому 26 квітня 2022 року Вадим помер від ран. Його дружина Аліна рік провела в російському полоні і повернулась 10 квітня 2023 року. Тіло Вадима досі перебуває на окупованих територіях.
За свою службу Вадим Гарубич був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За доблесну службу», «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Честь Захисникові!
Фото з архіву родини
За матеріалами: Свої.City, Гельмязівська громада, Меморіал героїв
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Захоплювався ремонтними роботами, володів кількома мовами, любив подорожувати
Народився 5 лютого 1985 року в Молдові. Коли йому було три роки, родина перебралась на Черкащину.
Після школи навчався у Черкаському комерційному технікумі, де познайомився з майбутньою дружиною Аліною. Згодом служив строкову службу.
Після демобілізації навчався в Харківському університеті харчування та торгівлі на інженера харчових технологій.
Певний час працював в будівельній фірмі в Португалії. Згодом в охоронній компанії в Києві. В 2015 році вступив до лав полку "Азов". За три роки в полк прийшла служити його дружина Аліна.
Під час повномасштабного вторгнення Вадим та Аліна брали участь в обороні Маріуполя.
23 квітня Вадима було поранено. Після операції, чоловіка намагались евакуювати, однак росіяни цього не дали. Тому 26 квітня 2022 року Вадим помер від ран. Його дружина Аліна рік провела в російському полоні і повернулась 10 квітня 2023 року. Тіло Вадима досі перебуває на окупованих територіях.
За свою службу Вадим Гарубич був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За доблесну службу», «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Честь Захисникові!
Фото з архіву родини
За матеріалами: Свої.City, Гельмязівська громада, Меморіал героїв
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔10😢7
КЕНГІРСЬКЕ ПОВСТАННЯ – 72-гі РОКОВИНИ
16 травня минає 72 роки з початку Кенгірського повстання — масового виступу політв’язнів у Степному таборі ГУЛАГ, в Казахстані, яке радянське керівництво не могло придушити, аж поки не використало армію та танки. Одним із головних наслідків Кенгірського повстання став демонтаж системи ГУЛАГ.
16 травня минає 72 роки з початку Кенгірського повстання — масового виступу політв’язнів у Степному таборі ГУЛАГ, в Казахстані, яке радянське керівництво не могло придушити, аж поки не використало армію та танки. Одним із головних наслідків Кенгірського повстання став демонтаж системи ГУЛАГ.
❤13