Памʼяті Олега та Костянтина Залізняків.
Служили в одній частині й загинули за Батьківщину з різницею в один день.
Брати Олег та Костянтин родом із Кіровоградської області.
Олег народився 2 жовтня 1992 року. Після закінчення школи у 2009 році продовжив навчання у Жовтоводському професійному ліцеї, де здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Згодом закінчив Новгородківське професійно-технічне училище №36, став трактористом та водієм категорії С. З 2011 по 2024 роки працював на різних підприємствах Кіровоградщини.
До ЗСУ мобілізувався 1 жовтня 2024 року. Служив водієм другої танкової роти танкового батальйону військової частини 100-ї окремої механізованої бригади (колишня 100-та бригада територіальної оборони) Сухопутних військ, що базується у Волинській області і відома як «Сталева Сотка».
18 березня 2026 року Олег отримав мінно-вибухове поранення під час удару російського FPV-дрона біля Костянтинівки на Донеччині.
Майже місяць боровся за життя, але внаслідок отриманих травм 14 квітня помер. Наступного ж дня родина отримала страшну звістку про загибель також і меншого брата - Костянтина, який 15 квітня потрапив під атаку безпілотника на Запорізькому напрямку.
З братами попрощалися 20 квітня у Петровому. Поховали у спільній могилі в рідному селі Водяне.
У Олега залишились дружина та п'ятирічна донька. У Костянтина - дружина.
Честь і слава Героям!
Фото: Петрівська селищна рада
За матеріалами: Суспільне Кропивницький, Петрівська селищна рада, BBC Україна
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Служили в одній частині й загинули за Батьківщину з різницею в один день.
Брати Олег та Костянтин родом із Кіровоградської області.
Олег народився 2 жовтня 1992 року. Після закінчення школи у 2009 році продовжив навчання у Жовтоводському професійному ліцеї, де здобув фах електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування. Згодом закінчив Новгородківське професійно-технічне училище №36, став трактористом та водієм категорії С. З 2011 по 2024 роки працював на різних підприємствах Кіровоградщини.
До ЗСУ мобілізувався 1 жовтня 2024 року. Служив водієм другої танкової роти танкового батальйону військової частини 100-ї окремої механізованої бригади (колишня 100-та бригада територіальної оборони) Сухопутних військ, що базується у Волинській області і відома як «Сталева Сотка».
18 березня 2026 року Олег отримав мінно-вибухове поранення під час удару російського FPV-дрона біля Костянтинівки на Донеччині.
Майже місяць боровся за життя, але внаслідок отриманих травм 14 квітня помер. Наступного ж дня родина отримала страшну звістку про загибель також і меншого брата - Костянтина, який 15 квітня потрапив під атаку безпілотника на Запорізькому напрямку.
З братами попрощалися 20 квітня у Петровому. Поховали у спільній могилі в рідному селі Водяне.
У Олега залишились дружина та п'ятирічна донька. У Костянтина - дружина.
Честь і слава Героям!
Фото: Петрівська селищна рада
За матеріалами: Суспільне Кропивницький, Петрівська селищна рада, BBC Україна
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
❤9💔6
РЯТУВАЛИ ПІД СТРАХОМ ВЛАСНОЇ СМЕРТІ…
14 травня відзначаємо День памʼяті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.
Ця памʼятна дата вшановує тих, хто проявив людяність у дуже нелюдяний час і протягнув руку допомоги приреченим на смерть, незважаючи на ризик для власного життя і життя своїх близьких.
Попри безкінечні заяви російської пропаганди про те, що українці від природи нацисти, насправді Україна займає четверте місце у світі за кількістю людей, нагороджених званням «Праведник народів світу». Це спеціальна нагорода Держави Ізраїль, яку з 1953 року вручають тим, хто безкорисно і під страхом смерті рятував євреїв на окупованих нацистами територіях. Важливо, що отриманню цієї нагороди передує складне розслідування спеціальної комісії, яка встановлює всі обставини порятунку.
Понад 2700 українців визнані Праведниками народів світу. При цьому варто враховувати, що на окупованих українських територіях нацистський режим значно жорсткіше розправлявся з тими, хто рятував євреїв. Дуже часто за такий вчинок страта могла очікувати всю родину спійманого. За підрахунками дослідника Якова Гоніґсмана, тільки у Львівській області в 1943 році нацисти стратили понад 100 українців за надання притулку євреям. Але наші співвітчизники все одно рятували тих, кого нацизм прирік на тотальне винищення.
Після Другої світової совєцький режим намагався замовчувати Голокост. Тому документування історій порятунку довгий час не велося, або ж приховувалося. Перші українці почали отримувати звання Праведників народів світу лише на межі 1960-70-х років. Зокрема, однією з перших українок, яка отримала цю нагороду, стала греко-католицька монахиня та членкиня ОУН Олена Вітер.
У цій каруселі ми розповідаємо лише декілька з тисяч історій простих українців, які в умовах нацистської окупації здійснили свій людський подвиг - рятували іншого, ризикуючи власним життям.
14 травня відзначаємо День памʼяті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.
Ця памʼятна дата вшановує тих, хто проявив людяність у дуже нелюдяний час і протягнув руку допомоги приреченим на смерть, незважаючи на ризик для власного життя і життя своїх близьких.
Попри безкінечні заяви російської пропаганди про те, що українці від природи нацисти, насправді Україна займає четверте місце у світі за кількістю людей, нагороджених званням «Праведник народів світу». Це спеціальна нагорода Держави Ізраїль, яку з 1953 року вручають тим, хто безкорисно і під страхом смерті рятував євреїв на окупованих нацистами територіях. Важливо, що отриманню цієї нагороди передує складне розслідування спеціальної комісії, яка встановлює всі обставини порятунку.
Понад 2700 українців визнані Праведниками народів світу. При цьому варто враховувати, що на окупованих українських територіях нацистський режим значно жорсткіше розправлявся з тими, хто рятував євреїв. Дуже часто за такий вчинок страта могла очікувати всю родину спійманого. За підрахунками дослідника Якова Гоніґсмана, тільки у Львівській області в 1943 році нацисти стратили понад 100 українців за надання притулку євреям. Але наші співвітчизники все одно рятували тих, кого нацизм прирік на тотальне винищення.
Після Другої світової совєцький режим намагався замовчувати Голокост. Тому документування історій порятунку довгий час не велося, або ж приховувалося. Перші українці почали отримувати звання Праведників народів світу лише на межі 1960-70-х років. Зокрема, однією з перших українок, яка отримала цю нагороду, стала греко-католицька монахиня та членкиня ОУН Олена Вітер.
У цій каруселі ми розповідаємо лише декілька з тисяч історій простих українців, які в умовах нацистської окупації здійснили свій людський подвиг - рятували іншого, ризикуючи власним життям.
❤16👍1
ПАМ’ЯТЬ ПРОТИ ТОТАЛІТАРИЗМУ
14 травня в Українському кризовому медіа центрі відбувся прес брифінг з нагоди 25-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".
У заході взяли участь провідні дослідники теми злочинів тоталітарних режимів, а також представники інституцій пов’язаних з збеженням пам’яті про жертв комуністичного терору.
Учасники заходу говорили про важливість збереження пам’яті про злочини комуністичного тоталітарного режиму, а також про проблемні моменти в збереженні пам’яті про ті події.
Заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак зауважив, що часто про ХХ століття говорять, як про “криваве століття”, адже з 1914 до 1991 років - це період коли вчинялися страшні злочини тоталітарними режимами.
Окреслюючи масові репресії сталінським режимом, Володимир Тиліщак зауважив, що пам’ять про ці злочини стає нашою силою сьогодні, адже дає розуміння про суть та сутність комуністичного тоталітарного режиму.
Також заступник голови УІНП пояснив, як пам’ять про злочини радянського тоталітаризму показує контраст між сьогоднішніми українським та російським суспільствами.
“Ми можемо бачити, як сьогодні в умовах війни, в Росії пришвидшуються процеси затирання пам’яті про жертв тоталітарного режиму. Тих ентузіастів, які намагалися цю пам’ять в Росії зберігати переслідують та ув’язнюють. Музеї, які були присвячені цій пам’яті активно перепрофільовують. Наприклад Музей ГУЛАГу спершу був закритий взагалі, а з цього року перевідкритий без жодних згадок про злочини комуністичного тоталітарного режиму. Це показує наскільки ми різні та чому ми повинні боротись”, - пояснив Володимир Тиліщак.
Запрошуємо усіх охочих вшанувати пам’ять жертв тоталітарних режимів 17 травня, о 14:00 в Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили".
14 травня в Українському кризовому медіа центрі відбувся прес брифінг з нагоди 25-річчя заснування Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".
У заході взяли участь провідні дослідники теми злочинів тоталітарних режимів, а також представники інституцій пов’язаних з збеженням пам’яті про жертв комуністичного терору.
Учасники заходу говорили про важливість збереження пам’яті про злочини комуністичного тоталітарного режиму, а також про проблемні моменти в збереженні пам’яті про ті події.
Заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак зауважив, що часто про ХХ століття говорять, як про “криваве століття”, адже з 1914 до 1991 років - це період коли вчинялися страшні злочини тоталітарними режимами.
Окреслюючи масові репресії сталінським режимом, Володимир Тиліщак зауважив, що пам’ять про ці злочини стає нашою силою сьогодні, адже дає розуміння про суть та сутність комуністичного тоталітарного режиму.
Також заступник голови УІНП пояснив, як пам’ять про злочини радянського тоталітаризму показує контраст між сьогоднішніми українським та російським суспільствами.
“Ми можемо бачити, як сьогодні в умовах війни, в Росії пришвидшуються процеси затирання пам’яті про жертв тоталітарного режиму. Тих ентузіастів, які намагалися цю пам’ять в Росії зберігати переслідують та ув’язнюють. Музеї, які були присвячені цій пам’яті активно перепрофільовують. Наприклад Музей ГУЛАГу спершу був закритий взагалі, а з цього року перевідкритий без жодних згадок про злочини комуністичного тоталітарного режиму. Це показує наскільки ми різні та чому ми повинні боротись”, - пояснив Володимир Тиліщак.
Запрошуємо усіх охочих вшанувати пам’ять жертв тоталітарних режимів 17 травня, о 14:00 в Національному історико-меморіальному заповіднику "Биківнянські могили".
❤5💔1
УІНП ТА УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ УКЛАЛИ МЕМОРАНДУМ ПРО СПІВПРАЦЮ
Документ підписали Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров та ректор Університету митної справи та фінансів міста Дніпро Дмитро Бочаров. Відтепер установи співпрацюватимуть в напрямках інформаційного та методичного забезпечення, а також популяризаційних та просвітницьких заходів. Сторони уже попередньо окреслили низку майбутніх проєктів та ініціатив: музейних експозицій, наукових конференції та публічних лекцій.
Під час зустрічі Дмитро Бочаров розповів про роботу навчального закладу, зокрема в сферах національно-патріотичного виховання, дослідження історії та збереження національної пам’яті. Зокрема, Інститутові презентовані видання, присвячені історії митної справи в Україні.
Своєю чергою Олександр Алфьоров ознайомив присутніх з напрацюваннями УІНП з історії Подніпров’я та Степової України та презентував Університету відповідні видання Інституту.
Дякуємо нашим новим партнерам за початок співпраці!
Документ підписали Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров та ректор Університету митної справи та фінансів міста Дніпро Дмитро Бочаров. Відтепер установи співпрацюватимуть в напрямках інформаційного та методичного забезпечення, а також популяризаційних та просвітницьких заходів. Сторони уже попередньо окреслили низку майбутніх проєктів та ініціатив: музейних експозицій, наукових конференції та публічних лекцій.
Під час зустрічі Дмитро Бочаров розповів про роботу навчального закладу, зокрема в сферах національно-патріотичного виховання, дослідження історії та збереження національної пам’яті. Зокрема, Інститутові презентовані видання, присвячені історії митної справи в Україні.
Своєю чергою Олександр Алфьоров ознайомив присутніх з напрацюваннями УІНП з історії Подніпров’я та Степової України та презентував Університету відповідні видання Інституту.
Дякуємо нашим новим партнерам за початок співпраці!
❤3👍1