#ДеньЄвропи
9 травня Україна вже вчетверте відзначає День Європи разом із державами Європейського Союзу.
Для України Європа – це не лише географія чи політичний вибір сьогодення. Це простір спільної історії, культури та цінностей, до якого українські землі належали століттями. Ще за княжої доби Русь була важливою частиною європейського світу. Київ формував та підтримував династичні, політичні, культурні зв’язки з багатьма державами континенту. У наступні століття українці разом з іншими народами Європи творили спільний культурний простір, боролися за свободу та право народів на власну державність.
Під час Революції гідності Україна вкотре підтвердила свій цивілізаційний вибір – бути частиною спільноти вільних демократичних держав.
Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не лише власну незалежність, а й цінності, на яких ґрунтується сучасна Європа: свободу, людську гідність і право народів самостійно визначати своє майбутнє.
У каруселі розповідаємо лише про невелику частину історичних і культурних зв’язків України з європейськими народами – зв’язків, що мають глибоке коріння та продовжуються нині.
9 травня Україна вже вчетверте відзначає День Європи разом із державами Європейського Союзу.
Для України Європа – це не лише географія чи політичний вибір сьогодення. Це простір спільної історії, культури та цінностей, до якого українські землі належали століттями. Ще за княжої доби Русь була важливою частиною європейського світу. Київ формував та підтримував династичні, політичні, культурні зв’язки з багатьма державами континенту. У наступні століття українці разом з іншими народами Європи творили спільний культурний простір, боролися за свободу та право народів на власну державність.
Під час Революції гідності Україна вкотре підтвердила свій цивілізаційний вибір – бути частиною спільноти вільних демократичних держав.
Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не лише власну незалежність, а й цінності, на яких ґрунтується сучасна Європа: свободу, людську гідність і право народів самостійно визначати своє майбутнє.
У каруселі розповідаємо лише про невелику частину історичних і культурних зв’язків України з європейськими народами – зв’язків, що мають глибоке коріння та продовжуються нині.
🔥8❤6👎1
Пам’яті Героя України, капітана Віктора Оцерклевича (позивний «Крєпиш»)
Був справедливим командиром та воював за майбутнє своїх доньок.
Віктор народився 10 травня 1986 року в Болграді на Одещині. З дитинства мріяв піти батьківським шляхом та стати військовим.
Після строкової служби, підписав контракт з ДПСУ та служив інспектором-кінологом на Одещині. Після одруження перебрався з дружиною до Кривого Рогу, де працював на шахті.
У 2015-2016 роках воював в складі 93-ї окремої механізованої бригади на Донеччині. Після цього вирішив продовжити службу в ЗСУ. Служив в 54-й окремій механізованій бригаді. Згодом перевівся до 17-ї танкової бригади імені Костя Пестушка, щоб бути ближче до родини в Кривому Розі.
Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на посаді заступника командира батальйону. Підрозділ відбивав атаки ворога в районі Новотошківки на Луганщині.
На початку квітня 2022 року Віктор вивів підлеглих із ворожого оточення в Луганській області. Він сів за кермо БМП і виїхав на захоплений ворогом спостережний пост, де ціною власного життя знищив російських окупантів. Завдяки цьому весь особовий склад вийшов із кільця. Віктор загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу. Довгий час його тіло було на окупованій території. Поховати героїчного капітана змогли лише 22 травня 2025 року в Києві.
28 червня 2023 року капітан Віктор Оцерклевич посмертно нагороджений званням Героя України.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами: Новинарня, Суспільне Одеса
Фото: Новинарня
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Був справедливим командиром та воював за майбутнє своїх доньок.
Віктор народився 10 травня 1986 року в Болграді на Одещині. З дитинства мріяв піти батьківським шляхом та стати військовим.
Після строкової служби, підписав контракт з ДПСУ та служив інспектором-кінологом на Одещині. Після одруження перебрався з дружиною до Кривого Рогу, де працював на шахті.
У 2015-2016 роках воював в складі 93-ї окремої механізованої бригади на Донеччині. Після цього вирішив продовжити службу в ЗСУ. Служив в 54-й окремій механізованій бригаді. Згодом перевівся до 17-ї танкової бригади імені Костя Пестушка, щоб бути ближче до родини в Кривому Розі.
Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на посаді заступника командира батальйону. Підрозділ відбивав атаки ворога в районі Новотошківки на Луганщині.
На початку квітня 2022 року Віктор вивів підлеглих із ворожого оточення в Луганській області. Він сів за кермо БМП і виїхав на захоплений ворогом спостережний пост, де ціною власного життя знищив російських окупантів. Завдяки цьому весь особовий склад вийшов із кільця. Віктор загинув 6 квітня внаслідок артилерійського обстрілу. Довгий час його тіло було на окупованій території. Поховати героїчного капітана змогли лише 22 травня 2025 року в Києві.
28 червня 2023 року капітан Віктор Оцерклевич посмертно нагороджений званням Героя України.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами: Новинарня, Суспільне Одеса
Фото: Новинарня
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔12😢4
Пам'яті Героя України, полковника Олександра Довгача
Був не просто командиром, а справжнім бойовим льотчиком і лідером.
Олександр народився 12 травня 1973 року в Полтаві. Дитинство і юність минули в Чернігові. Тут після школи вступив у місцеве військове вище авіаційне училище льотчиків.
З 2002 до 2012 служив в 39-й бригаді тактичної авіації на Житомирщині. Згодом ще вісім років у миргородській 831-й бригаді тактичної авіації. У 2020 році офіцер очолив "рідну" 39-ту бригаду тактичної авіації.
З 2014 року виконував завдання в зоні бойових дій на Донбасі, відзначений орденом князя Данила Галицького.
Під час перших ракетних ударів РФ 24 лютого 2022 року, Олександр Довгач відводив авіаційну техніку з зони ураження та займався розгортання запасних пунктів управління.
Попри високу посаду, полковник Довгач особисто виконував бойові вильоти для захисту Київщини, Харківщини, Херсонщини та в район острова Зміїний.
На рахунку льотчика-винищувача понад 150 бойових вильотів на Су-27. Він особисто уражав пункти управління, військову техніку, засоби зв’язку та живу силу противника, забезпечував прикриття ударної та бомбардувальної авіації, знищував ворожі дрони й крилаті ракети. Лише протягом 2025 року зафіксовано близько 20 пусків російських ракет по літаку комбрига Довгача, але він завжди до кінця виконував поставлені перед ним завдання. У 2024 році Олександр Довгач став лицарем ордену Богдана Хмельницького І ступеня, а вже за рік - удостоєний звання Героя України.
Полковник Довгач загинув 9 березня 2026 року на Східному напрямку у повітряному бою за значної переваги ворога та потужної протидії російських систем протиповітряної оборони.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Житомир, Суспільне Чернігів, Офіційне інтернет-представництво Президента України, АрміяInform, ВВС Україна, Житомир.info
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Був не просто командиром, а справжнім бойовим льотчиком і лідером.
Олександр народився 12 травня 1973 року в Полтаві. Дитинство і юність минули в Чернігові. Тут після школи вступив у місцеве військове вище авіаційне училище льотчиків.
З 2002 до 2012 служив в 39-й бригаді тактичної авіації на Житомирщині. Згодом ще вісім років у миргородській 831-й бригаді тактичної авіації. У 2020 році офіцер очолив "рідну" 39-ту бригаду тактичної авіації.
З 2014 року виконував завдання в зоні бойових дій на Донбасі, відзначений орденом князя Данила Галицького.
Під час перших ракетних ударів РФ 24 лютого 2022 року, Олександр Довгач відводив авіаційну техніку з зони ураження та займався розгортання запасних пунктів управління.
Попри високу посаду, полковник Довгач особисто виконував бойові вильоти для захисту Київщини, Харківщини, Херсонщини та в район острова Зміїний.
На рахунку льотчика-винищувача понад 150 бойових вильотів на Су-27. Він особисто уражав пункти управління, військову техніку, засоби зв’язку та живу силу противника, забезпечував прикриття ударної та бомбардувальної авіації, знищував ворожі дрони й крилаті ракети. Лише протягом 2025 року зафіксовано близько 20 пусків російських ракет по літаку комбрига Довгача, але він завжди до кінця виконував поставлені перед ним завдання. У 2024 році Олександр Довгач став лицарем ордену Богдана Хмельницького І ступеня, а вже за рік - удостоєний звання Героя України.
Полковник Довгач загинув 9 березня 2026 року на Східному напрямку у повітряному бою за значної переваги ворога та потужної протидії російських систем протиповітряної оборони.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Суспільне Житомир, Суспільне Чернігів, Офіційне інтернет-представництво Президента України, АрміяInform, ВВС Україна, Житомир.info
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
❤8😢6💔4