НА ХРЕЩАТИКУ – ПАРАД ПЕРЕМОГИ НАД БІЛЬШОВИКАМИ
9 травня 1920 року у Києві відбувся спільний парад Армії Української Народної Республіки та Війська Польського. Українські й польські частини урочисто пройшли центральною вулицею столиці – Хрещатиком. Це був парад перемоги над більшовиками – символ короткого, але важливого моменту, коли над Києвом знову замайоріли українські прапори.
Навесні 1920 року УНР перебувала у надзвичайно складному становищі. Після тривалих боїв український уряд на чолі із Симоном Петлюрою шукав союзників для продовження боротьби проти більшовицької Росії. У квітні було укладено Варшавську угоду між УНР і Польщею, що передбачала спільні військові дії проти більшовиків. Уже наприкінці квітня союзні війська розпочали наступ на Київ.
7 травня 1920 року до міста увійшли польська 7-ма кавалерійська бригада та 1-ша піхотна дивізія Легіонів. Наступного дня прибула 6-та Січова стрілецька дивізія Армії УНР на чолі з полковником Марком Безручком. Більшовицькі війська залишили Київ без затяжних вуличних боїв.
9 травня Хрещатиком пройшов урочистий парад на честь визволення столиці України. Урочистостям не завадила навіть гарматна канонада з боку Дарниці, де тривали бої за плацдарм на лівому березі Дніпра. Сучасники згадували, що такого військового шику Київ не бачив уже давно. Військові частини крокували ідеальними шеренгами – у блискучих шоломах, зі справною зброєю та під звуки оркестрів.
Парад відкривала 1-ша піхотна дивізія Легіонів. Далі йшли частини групи полковника Юзефа Рибака та 15-та Познанська піхотна дивізія. Завершувала ходу 6-та Січова стрілецька дивізія Армії УНР. За нею рухалися повстанські загони на селянських підводах із самодіяльними оркестрами. У параді також брали участь артилерія та кіннота.
Ані Симон Петлюра, ані Юзеф Пілсудський не були присутні на урочистостях. Парад приймали командувач польської 3-ї армії Едвард Ридз-Сміглий та командир 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР полковник Марко Безручко. Серед гостей були також представники іноземних місій – французький полковник Шарль-Густав Антон і військовий аташе Японії майор Ямавакі.
На вулицях зібралися тисячі киян. Хрещатик прикрасили прапорами, а мешканці зустрічали військових оплесками та квітами. Для багатьох це стало символом надії на відновлення української державності після років революцій, воєн і постійної зміни влади.
Втім, утримати Київ союзникам не вдалося. Уже невдовзі більшовицькі війська перейшли у контрнаступ, і українсько-польські сили були змушені відступити. Проте парад на Хрещатику залишився важливим свідченням боротьби Армії УНР за незалежність України та одним із символів українсько-польського військового союзу проти більшовицької агресії.
9 травня 1920 року у Києві відбувся спільний парад Армії Української Народної Республіки та Війська Польського. Українські й польські частини урочисто пройшли центральною вулицею столиці – Хрещатиком. Це був парад перемоги над більшовиками – символ короткого, але важливого моменту, коли над Києвом знову замайоріли українські прапори.
Навесні 1920 року УНР перебувала у надзвичайно складному становищі. Після тривалих боїв український уряд на чолі із Симоном Петлюрою шукав союзників для продовження боротьби проти більшовицької Росії. У квітні було укладено Варшавську угоду між УНР і Польщею, що передбачала спільні військові дії проти більшовиків. Уже наприкінці квітня союзні війська розпочали наступ на Київ.
7 травня 1920 року до міста увійшли польська 7-ма кавалерійська бригада та 1-ша піхотна дивізія Легіонів. Наступного дня прибула 6-та Січова стрілецька дивізія Армії УНР на чолі з полковником Марком Безручком. Більшовицькі війська залишили Київ без затяжних вуличних боїв.
9 травня Хрещатиком пройшов урочистий парад на честь визволення столиці України. Урочистостям не завадила навіть гарматна канонада з боку Дарниці, де тривали бої за плацдарм на лівому березі Дніпра. Сучасники згадували, що такого військового шику Київ не бачив уже давно. Військові частини крокували ідеальними шеренгами – у блискучих шоломах, зі справною зброєю та під звуки оркестрів.
Парад відкривала 1-ша піхотна дивізія Легіонів. Далі йшли частини групи полковника Юзефа Рибака та 15-та Познанська піхотна дивізія. Завершувала ходу 6-та Січова стрілецька дивізія Армії УНР. За нею рухалися повстанські загони на селянських підводах із самодіяльними оркестрами. У параді також брали участь артилерія та кіннота.
Ані Симон Петлюра, ані Юзеф Пілсудський не були присутні на урочистостях. Парад приймали командувач польської 3-ї армії Едвард Ридз-Сміглий та командир 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР полковник Марко Безручко. Серед гостей були також представники іноземних місій – французький полковник Шарль-Густав Антон і військовий аташе Японії майор Ямавакі.
На вулицях зібралися тисячі киян. Хрещатик прикрасили прапорами, а мешканці зустрічали військових оплесками та квітами. Для багатьох це стало символом надії на відновлення української державності після років революцій, воєн і постійної зміни влади.
Втім, утримати Київ союзникам не вдалося. Уже невдовзі більшовицькі війська перейшли у контрнаступ, і українсько-польські сили були змушені відступити. Проте парад на Хрещатику залишився важливим свідченням боротьби Армії УНР за незалежність України та одним із символів українсько-польського військового союзу проти більшовицької агресії.
❤14👍5👎1😢1
9 травня минає 90 років від дня народження видатного українського режисера, одного зі стовпів «українського поетичного кіно» Юрія Герасимовича Іллєнка. У радянський час Юрій Іллєнко був одним із найбільш заборонених українських режисерів. Більшість його фільмів «клали на полицю», а знімання стрічки «Мріяти і жити» з Іваном Миколайчуком зривали на різних етапах 42 рази. Більше про життя, а також ключові фільми Юрія Іллєнка розповідаємо у нашій каруселі.
❤12👍1
#ЦейДеньвІсторіїУкраїни
9 травня 1919 року Директорія УНР затвердила Симона Петлюру своїм Головою зі збереженням за ним посади Головного Отамана військ і флоту Української Народної Республіки. Це рішення юридично закріпило його статус як очільника української держави в один із найскладніших періодів Української революції.
Фактично ж Симон Петлюра очолив УНР ще 11 лютого 1919 року після відставки Володимира Винниченка з посади голови Директорії. В умовах наступу більшовицьких військ, постійних боїв та втрати контролю над значною частиною території саме Петлюра взяв на себе політичне й військове керівництво державою.
Як Головний отаман військ УНР Симон Петлюра став символом продовження боротьби за українську державність. Попри надзвичайно складні обставини, Армія УНР продовжувала чинити опір більшовицькій агресії та відстоювати право України на незалежність.
9 травня 1919 року Директорія УНР затвердила Симона Петлюру своїм Головою зі збереженням за ним посади Головного Отамана військ і флоту Української Народної Республіки. Це рішення юридично закріпило його статус як очільника української держави в один із найскладніших періодів Української революції.
Фактично ж Симон Петлюра очолив УНР ще 11 лютого 1919 року після відставки Володимира Винниченка з посади голови Директорії. В умовах наступу більшовицьких військ, постійних боїв та втрати контролю над значною частиною території саме Петлюра взяв на себе політичне й військове керівництво державою.
Як Головний отаман військ УНР Симон Петлюра став символом продовження боротьби за українську державність. Попри надзвичайно складні обставини, Армія УНР продовжувала чинити опір більшовицькій агресії та відстоювати право України на незалежність.
❤11👍1
#ДеньЄвропи
9 травня Україна вже вчетверте відзначає День Європи разом із державами Європейського Союзу.
Для України Європа – це не лише географія чи політичний вибір сьогодення. Це простір спільної історії, культури та цінностей, до якого українські землі належали століттями. Ще за княжої доби Русь була важливою частиною європейського світу. Київ формував та підтримував династичні, політичні, культурні зв’язки з багатьма державами континенту. У наступні століття українці разом з іншими народами Європи творили спільний культурний простір, боролися за свободу та право народів на власну державність.
Під час Революції гідності Україна вкотре підтвердила свій цивілізаційний вибір – бути частиною спільноти вільних демократичних держав.
Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не лише власну незалежність, а й цінності, на яких ґрунтується сучасна Європа: свободу, людську гідність і право народів самостійно визначати своє майбутнє.
У каруселі розповідаємо лише про невелику частину історичних і культурних зв’язків України з європейськими народами – зв’язків, що мають глибоке коріння та продовжуються нині.
9 травня Україна вже вчетверте відзначає День Європи разом із державами Європейського Союзу.
Для України Європа – це не лише географія чи політичний вибір сьогодення. Це простір спільної історії, культури та цінностей, до якого українські землі належали століттями. Ще за княжої доби Русь була важливою частиною європейського світу. Київ формував та підтримував династичні, політичні, культурні зв’язки з багатьма державами континенту. У наступні століття українці разом з іншими народами Європи творили спільний культурний простір, боролися за свободу та право народів на власну державність.
Під час Революції гідності Україна вкотре підтвердила свій цивілізаційний вибір – бути частиною спільноти вільних демократичних держав.
Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не лише власну незалежність, а й цінності, на яких ґрунтується сучасна Європа: свободу, людську гідність і право народів самостійно визначати своє майбутнє.
У каруселі розповідаємо лише про невелику частину історичних і культурних зв’язків України з європейськими народами – зв’язків, що мають глибоке коріння та продовжуються нині.
🔥7❤4👎1