Український інститут національної пам’яті спільно з програмою "Партнерство за сильну Україну" організовує та проводить другу Літню школу "Уроки пам’яті" для вчителів історії закладів освіти Харківської та Чернігівської областей щодо опрацювання в освітньому просторі теми війни Росії проти України.
Більше детальніше про Літню школу та умови набору за посиланням.
Більше детальніше про Літню школу та умови набору за посиланням.
❤14
Пам'яті сержанта Віталія Ковальчука (позивний «Лайф»)
Люблячий батько, надійний друг та опора для побратимів.
Віталій народився 31 грудня 1983 року у селі Висока Піч, що на Житомирщині.
Після закінчення школи у 2001 році вчився на ветеринара у Млинівському сільськогосподарському технікумі, а потім - на інженера-технолога в Житомирському національному агроекологічному університеті.
В 2007 році одружився. В шлюбі було двоє дітей. Родина мешкала в Києві. Віталій знайшов себе в ремонтно-будівельному бізнесі.
З початком повномасштабного вторгнення був в теробороні рідного села Висока Піч. У січні 2023 року мобілізувався до 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Спершу був стрільцем-санітаром, а згодом став сержантом та помічником інструктора з тактичної медицини.
Виконував бойові завдання на Таврійському та Авдіївському напрямках. 20 жовтня 2023 року зник безвісти в селі Степове на Донеччині. Лише через 15 місяців завдяки репарації тіл та ДНК-експертизі стало відомо, що того дня молодший сержант Ковальчук загинув.
Указом Президента України № 610/2025 Віталій Ковальчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 21 січня 2026 року воїн був посмертно нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови Віталія Кличка.
Вічна пам’ять Герою!
Христина Микитин
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Люблячий батько, надійний друг та опора для побратимів.
Віталій народився 31 грудня 1983 року у селі Висока Піч, що на Житомирщині.
Після закінчення школи у 2001 році вчився на ветеринара у Млинівському сільськогосподарському технікумі, а потім - на інженера-технолога в Житомирському національному агроекологічному університеті.
В 2007 році одружився. В шлюбі було двоє дітей. Родина мешкала в Києві. Віталій знайшов себе в ремонтно-будівельному бізнесі.
З початком повномасштабного вторгнення був в теробороні рідного села Висока Піч. У січні 2023 року мобілізувався до 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Спершу був стрільцем-санітаром, а згодом став сержантом та помічником інструктора з тактичної медицини.
Виконував бойові завдання на Таврійському та Авдіївському напрямках. 20 жовтня 2023 року зник безвісти в селі Степове на Донеччині. Лише через 15 місяців завдяки репарації тіл та ДНК-експертизі стало відомо, що того дня молодший сержант Ковальчук загинув.
Указом Президента України № 610/2025 Віталій Ковальчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 21 січня 2026 року воїн був посмертно нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови Віталія Кличка.
Вічна пам’ять Герою!
Христина Микитин
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔6😢5❤1
ПРАВО НА ПРАВДУ ТА ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ
24 березня світ відзначає Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини та гідності жертв.
Сьогодні світ говорить про право на правду, що передбачає знання повної та абсолютної правди про події, що відбулися, їхні конкретні обставини та тих, хто брав у них участь, включаючи знання обставин, за яких відбувалися порушення прав, а також їх причин. А його мета – вшановувати пам’ять жертв грубих і систематичних порушень прав людини та нагадувати про важливість права на правду і справедливість. Тим, хто присвятив своє життя боротьбі за права людини, і загинув у цій боротьбі.
Дата - 24 березня - обрана не випадково. Генеральна Асамблея ООН 21 грудня 2010 року проголосила 24 березня Міжнародним днем боротьби за право на правду щодо грубих порушень прав людини та за гідність жертв, тому що 24 березня 1980 року архієпископа Сальвадору Оскара Арнульфо Ромеро було вбито після того, як він засудив порушення прав людини.
"Правда - це сила, що надає сили та зцілює. Ми приймаємо її в минулому, теперішньому та майбутньому", – Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Для України сьогодні цей день - не просто частина історії, але й біль за те, що ворог щодня здійснює геноцид українського народу, використовуючи найжорстокіші методи тортур і катування. Вчиняючи щодня воєнні злочини як проти військових, військовополонених, так і цивільного населення. росія - це ворог, який не керується жодним правом: ні міжнародним, ані власним, коригуючи його тільки задля вчинення геноциду за релігійними, расовими та національними ознаками.
24 березня світ відзначає Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини та гідності жертв.
Сьогодні світ говорить про право на правду, що передбачає знання повної та абсолютної правди про події, що відбулися, їхні конкретні обставини та тих, хто брав у них участь, включаючи знання обставин, за яких відбувалися порушення прав, а також їх причин. А його мета – вшановувати пам’ять жертв грубих і систематичних порушень прав людини та нагадувати про важливість права на правду і справедливість. Тим, хто присвятив своє життя боротьбі за права людини, і загинув у цій боротьбі.
Дата - 24 березня - обрана не випадково. Генеральна Асамблея ООН 21 грудня 2010 року проголосила 24 березня Міжнародним днем боротьби за право на правду щодо грубих порушень прав людини та за гідність жертв, тому що 24 березня 1980 року архієпископа Сальвадору Оскара Арнульфо Ромеро було вбито після того, як він засудив порушення прав людини.
"Правда - це сила, що надає сили та зцілює. Ми приймаємо її в минулому, теперішньому та майбутньому", – Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Для України сьогодні цей день - не просто частина історії, але й біль за те, що ворог щодня здійснює геноцид українського народу, використовуючи найжорстокіші методи тортур і катування. Вчиняючи щодня воєнні злочини як проти військових, військовополонених, так і цивільного населення. росія - це ворог, який не керується жодним правом: ні міжнародним, ані власним, коригуючи його тільки задля вчинення геноциду за релігійними, расовими та національними ознаками.
💔8