ГОЛОВА УІНП ВШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ВОЇНІВ АРМІЇ УНР У ВАРШАВІ
Під час робочого відрядження до Республіки Польща, Голова Українського інституту національної пам’яті відвідав православне кладовище у Варшаві, де поховані українські військові діячі періоду визвольних змагань 1918–1920 років.
Очільник Інституту віддав шану воїнам Армії Української Народної Республіки та поклав квіти до місць їх вічного спочинку.
На кладовищі, зокрема, поховані видатні українські військові діячі:
🔹️Марко Безручко - генерал-хорунжий Армії УНР, командир 6-ї Січової стрілецької дивізії, один із ключових організаторів оборони Замостя у 1920 році, що зупинила наступ більшовицьких військ на Європу;
🔹️Всеволод Змієнко - Генерал-хорунжий Армії УНР. Начальник 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. На посаді начальника штабу 6-ї стрілецької дивізії брав участь у героїчній обороні Замостя від більшовиків.
Також у цьому некрополі поховані й інші українські військові старшини та козаки Армії УНР, які після поразки визвольних змагань опинилися в еміграції.
Дякуємо партнерам - Програмі «Партнерство за сильну Україну» за сприяння, завдяки якому було організовано зазначений робочий візит та вшанування.
Такі заходи є важливою складовою політики національної пам’яті та сприяють збереженню історичної правди про боротьбу Українського народу за незалежність.
Під час робочого відрядження до Республіки Польща, Голова Українського інституту національної пам’яті відвідав православне кладовище у Варшаві, де поховані українські військові діячі періоду визвольних змагань 1918–1920 років.
Очільник Інституту віддав шану воїнам Армії Української Народної Республіки та поклав квіти до місць їх вічного спочинку.
На кладовищі, зокрема, поховані видатні українські військові діячі:
🔹️Марко Безручко - генерал-хорунжий Армії УНР, командир 6-ї Січової стрілецької дивізії, один із ключових організаторів оборони Замостя у 1920 році, що зупинила наступ більшовицьких військ на Європу;
🔹️Всеволод Змієнко - Генерал-хорунжий Армії УНР. Начальник 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. На посаді начальника штабу 6-ї стрілецької дивізії брав участь у героїчній обороні Замостя від більшовиків.
Також у цьому некрополі поховані й інші українські військові старшини та козаки Армії УНР, які після поразки визвольних змагань опинилися в еміграції.
Дякуємо партнерам - Програмі «Партнерство за сильну Україну» за сприяння, завдяки якому було організовано зазначений робочий візит та вшанування.
Такі заходи є важливою складовою політики національної пам’яті та сприяють збереженню історичної правди про боротьбу Українського народу за незалежність.
❤🔥13💔6❤1
Пам’яті гірського штурмовика Олександра Тарная (позивний «Терен»)
Звільняв Херсон, тримав Бахмут та відбивав села на Запоріжжі.
Олександр народився 28 лютого 1990 року в Ужгороді. Закінчив місцеву школу №2, згодом факультет туризму. У цивільному житті займався встановленням сцени, світла та звуку для масових заходів. Часто їздив за кордон, супроводжував концертні трибют-шоу, працював із такими виконавцями, як «Scorpions» та «Metallica».
Олександр Тарнай у 2015-2016 роках брав участь в АТО, із перших днів повномасштабного вторгнення воював у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Сашко зупиняв ворожі колони в перші тижні війни біля Запоріжжя, брав участь у штурмах на Херсонщині, тримав дуже важку оборону в Бахмуті, звільняв села під час контрнаступу на Запоріжжі.
26 лютого 2026 року воїна провели в останню путь в рідному Ужгороді. Ховали «Терена» за два дні до його Дня народження: 28 лютого йому мало б виповнитися 36 років.
Олександр Тарнай був нагороджений державними та відомчими нагородами: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медалями «Незламним Героям російсько-української війни», «Золотий тризуб», «За поранення» («За жертву крові в боях за волю України»), «Хрест Сухопутних військ», Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За службу».
У воїна залишилися батьки, сестра та кохана.
Слава і честь Герою!
Тетяна Когутич
Фото: Фейсбук-сторінка Natalia Tarnay та Укрінформ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Звільняв Херсон, тримав Бахмут та відбивав села на Запоріжжі.
Олександр народився 28 лютого 1990 року в Ужгороді. Закінчив місцеву школу №2, згодом факультет туризму. У цивільному житті займався встановленням сцени, світла та звуку для масових заходів. Часто їздив за кордон, супроводжував концертні трибют-шоу, працював із такими виконавцями, як «Scorpions» та «Metallica».
Олександр Тарнай у 2015-2016 роках брав участь в АТО, із перших днів повномасштабного вторгнення воював у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Сашко зупиняв ворожі колони в перші тижні війни біля Запоріжжя, брав участь у штурмах на Херсонщині, тримав дуже важку оборону в Бахмуті, звільняв села під час контрнаступу на Запоріжжі.
26 лютого 2026 року воїна провели в останню путь в рідному Ужгороді. Ховали «Терена» за два дні до його Дня народження: 28 лютого йому мало б виповнитися 36 років.
Олександр Тарнай був нагороджений державними та відомчими нагородами: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медалями «Незламним Героям російсько-української війни», «Золотий тризуб», «За поранення» («За жертву крові в боях за волю України»), «Хрест Сухопутних військ», Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За службу».
У воїна залишилися батьки, сестра та кохана.
Слава і честь Герою!
Тетяна Когутич
Фото: Фейсбук-сторінка Natalia Tarnay та Укрінформ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
😢7💔7❤1
Український інститут національної пам’яті спільно з програмою "Партнерство за сильну Україну" організовує та проводить другу Літню школу "Уроки пам’яті" для вчителів історії закладів освіти Харківської та Чернігівської областей щодо опрацювання в освітньому просторі теми війни Росії проти України.
Більше детальніше про Літню школу та умови набору за посиланням.
Більше детальніше про Літню школу та умови набору за посиланням.
❤14
Пам'яті сержанта Віталія Ковальчука (позивний «Лайф»)
Люблячий батько, надійний друг та опора для побратимів.
Віталій народився 31 грудня 1983 року у селі Висока Піч, що на Житомирщині.
Після закінчення школи у 2001 році вчився на ветеринара у Млинівському сільськогосподарському технікумі, а потім - на інженера-технолога в Житомирському національному агроекологічному університеті.
В 2007 році одружився. В шлюбі було двоє дітей. Родина мешкала в Києві. Віталій знайшов себе в ремонтно-будівельному бізнесі.
З початком повномасштабного вторгнення був в теробороні рідного села Висока Піч. У січні 2023 року мобілізувався до 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Спершу був стрільцем-санітаром, а згодом став сержантом та помічником інструктора з тактичної медицини.
Виконував бойові завдання на Таврійському та Авдіївському напрямках. 20 жовтня 2023 року зник безвісти в селі Степове на Донеччині. Лише через 15 місяців завдяки репарації тіл та ДНК-експертизі стало відомо, що того дня молодший сержант Ковальчук загинув.
Указом Президента України № 610/2025 Віталій Ковальчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 21 січня 2026 року воїн був посмертно нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови Віталія Кличка.
Вічна пам’ять Герою!
Христина Микитин
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Люблячий батько, надійний друг та опора для побратимів.
Віталій народився 31 грудня 1983 року у селі Висока Піч, що на Житомирщині.
Після закінчення школи у 2001 році вчився на ветеринара у Млинівському сільськогосподарському технікумі, а потім - на інженера-технолога в Житомирському національному агроекологічному університеті.
В 2007 році одружився. В шлюбі було двоє дітей. Родина мешкала в Києві. Віталій знайшов себе в ремонтно-будівельному бізнесі.
З початком повномасштабного вторгнення був в теробороні рідного села Висока Піч. У січні 2023 року мобілізувався до 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Спершу був стрільцем-санітаром, а згодом став сержантом та помічником інструктора з тактичної медицини.
Виконував бойові завдання на Таврійському та Авдіївському напрямках. 20 жовтня 2023 року зник безвісти в селі Степове на Донеччині. Лише через 15 місяців завдяки репарації тіл та ДНК-експертизі стало відомо, що того дня молодший сержант Ковальчук загинув.
Указом Президента України № 610/2025 Віталій Ковальчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 21 січня 2026 року воїн був посмертно нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови Віталія Кличка.
Вічна пам’ять Герою!
Христина Микитин
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔6😢5❤1
ПРАВО НА ПРАВДУ ТА ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ
24 березня світ відзначає Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини та гідності жертв.
Сьогодні світ говорить про право на правду, що передбачає знання повної та абсолютної правди про події, що відбулися, їхні конкретні обставини та тих, хто брав у них участь, включаючи знання обставин, за яких відбувалися порушення прав, а також їх причин. А його мета – вшановувати пам’ять жертв грубих і систематичних порушень прав людини та нагадувати про важливість права на правду і справедливість. Тим, хто присвятив своє життя боротьбі за права людини, і загинув у цій боротьбі.
Дата - 24 березня - обрана не випадково. Генеральна Асамблея ООН 21 грудня 2010 року проголосила 24 березня Міжнародним днем боротьби за право на правду щодо грубих порушень прав людини та за гідність жертв, тому що 24 березня 1980 року архієпископа Сальвадору Оскара Арнульфо Ромеро було вбито після того, як він засудив порушення прав людини.
"Правда - це сила, що надає сили та зцілює. Ми приймаємо її в минулому, теперішньому та майбутньому", – Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Для України сьогодні цей день - не просто частина історії, але й біль за те, що ворог щодня здійснює геноцид українського народу, використовуючи найжорстокіші методи тортур і катування. Вчиняючи щодня воєнні злочини як проти військових, військовополонених, так і цивільного населення. росія - це ворог, який не керується жодним правом: ні міжнародним, ані власним, коригуючи його тільки задля вчинення геноциду за релігійними, расовими та національними ознаками.
24 березня світ відзначає Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини та гідності жертв.
Сьогодні світ говорить про право на правду, що передбачає знання повної та абсолютної правди про події, що відбулися, їхні конкретні обставини та тих, хто брав у них участь, включаючи знання обставин, за яких відбувалися порушення прав, а також їх причин. А його мета – вшановувати пам’ять жертв грубих і систематичних порушень прав людини та нагадувати про важливість права на правду і справедливість. Тим, хто присвятив своє життя боротьбі за права людини, і загинув у цій боротьбі.
Дата - 24 березня - обрана не випадково. Генеральна Асамблея ООН 21 грудня 2010 року проголосила 24 березня Міжнародним днем боротьби за право на правду щодо грубих порушень прав людини та за гідність жертв, тому що 24 березня 1980 року архієпископа Сальвадору Оскара Арнульфо Ромеро було вбито після того, як він засудив порушення прав людини.
"Правда - це сила, що надає сили та зцілює. Ми приймаємо її в минулому, теперішньому та майбутньому", – Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
Для України сьогодні цей день - не просто частина історії, але й біль за те, що ворог щодня здійснює геноцид українського народу, використовуючи найжорстокіші методи тортур і катування. Вчиняючи щодня воєнні злочини як проти військових, військовополонених, так і цивільного населення. росія - це ворог, який не керується жодним правом: ні міжнародним, ані власним, коригуючи його тільки задля вчинення геноциду за релігійними, расовими та національними ознаками.
💔11
РОСІЙСЬКІ УДАРИ ПО СПАДЩИНІ ЮНЕСКО В УКРАЇНІ.
ПІДПИШІТЬ ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМʼЯТІ ДО СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ.
24 березня росія вкотре завдала повітряної атаки по території України, запустивши в небо сотні ударних дронів.
У Львові близько 16-ї години дрон із закладеним маршрутом поцілив у центральну частину міста, яка перебуває під захистом ЮНЕСКО і належить до світової культурної спадщини. Внаслідок дронової атаки пошкоджено храмовий комплекс монастиря Бернардинів - історичну пам’ятку XVІІ століття, травмовано 13 людей.
Постійні атаки на культурну спадщину України, яка перебуває під захистом ЮНЕСКО, це спрямована політика Кремля, що направлена на знищення української національної пам’яті та культурної ідентичності.
Закликаємо міжнародну спільноту до консолідованих дій з припинення неспровокованої війни проти України: вбивства та викрадення дітей, цивільних та військових, знищення росією європейської культурної спадщини в Україні та покласти край системному нехтуванню міжнародного права. За роки повномасштабного вторгнення росія цілеспрямовано знищила та пошкодила понад 1600 пам'яток культурної спадщини України. Путінський режим веде війну на знищення України.
Друзі, підпишіть за посиланням це звернення, вказавши ваше імʼя, прізвище та місто (країну) у коментарях. За кілька днів ми відправимо звернення до ЮНЕСКО та міжнародних партнерів з метою виключення росії з її складу.
ПІДПИШІТЬ ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМʼЯТІ ДО СВІТОВОЇ СПІЛЬНОТИ.
24 березня росія вкотре завдала повітряної атаки по території України, запустивши в небо сотні ударних дронів.
У Львові близько 16-ї години дрон із закладеним маршрутом поцілив у центральну частину міста, яка перебуває під захистом ЮНЕСКО і належить до світової культурної спадщини. Внаслідок дронової атаки пошкоджено храмовий комплекс монастиря Бернардинів - історичну пам’ятку XVІІ століття, травмовано 13 людей.
Постійні атаки на культурну спадщину України, яка перебуває під захистом ЮНЕСКО, це спрямована політика Кремля, що направлена на знищення української національної пам’яті та культурної ідентичності.
Закликаємо міжнародну спільноту до консолідованих дій з припинення неспровокованої війни проти України: вбивства та викрадення дітей, цивільних та військових, знищення росією європейської культурної спадщини в Україні та покласти край системному нехтуванню міжнародного права. За роки повномасштабного вторгнення росія цілеспрямовано знищила та пошкодила понад 1600 пам'яток культурної спадщини України. Путінський режим веде війну на знищення України.
Друзі, підпишіть за посиланням це звернення, вказавши ваше імʼя, прізвище та місто (країну) у коментарях. За кілька днів ми відправимо звернення до ЮНЕСКО та міжнародних партнерів з метою виключення росії з її складу.
💔8