ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ПОЧЕСНОМУ ПАТРІАРХУ ПЦУ ФІЛАРЕТУ
Сьогодні помер Почесний патріарх Православної церкви України та багаторічний очільник Української православної церкви Київського патріархату Філарет, в миру – Михайло Денисенко. Священнослужителю було 97 років.
Філарет народився 1929 року у селі Благодатне на Донеччині в шахтарській родині. Смерть батька під час Другої світової війни спонукала Михайла обрати шлях священника.
Він навчався в Одеській духовній семінарії, а згодом у Московській духовній академії. Чернечий постриг під іменем Філарет Михайло Денисенко прийняв у 1950 році.
Духовна кар’єра Філарета в радянський час була досить успішною: в різні роки він служив в Троїцько-Сергієвій лаврі, був викладачем в Московській духовній академії та інспектором Саратовської та Київської духовних семінарій, займав посаду у єгипетській Александрії та був настоятелем київського Володимирського собору.
У 1990 році Філарет був обраний Місцеблюстителем Московського Патріаршого Престолу. Водночас він залишався відданим Україні і саме тому в листопаді 1991 року скликав Помісний собор УПЦ, який оголосив про автокефалію Української православної церкви.
Довгий час завдяки московському лобі, автокефалію (канонічну незалежність) УПЦ не визнавало світове православ’я, однак Філарет продовжував розвивати та розбудовувати Українську православну церкву. Аж до надання Томосу про автокефалію Православній церкві України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Це ще одна велика втрата для українського суспільства. Шана і памʼять Філаретові, який роками зберігав українську духовну спадщину та відстоював ідею незалежності національної православної церкви.
Сьогодні помер Почесний патріарх Православної церкви України та багаторічний очільник Української православної церкви Київського патріархату Філарет, в миру – Михайло Денисенко. Священнослужителю було 97 років.
Філарет народився 1929 року у селі Благодатне на Донеччині в шахтарській родині. Смерть батька під час Другої світової війни спонукала Михайла обрати шлях священника.
Він навчався в Одеській духовній семінарії, а згодом у Московській духовній академії. Чернечий постриг під іменем Філарет Михайло Денисенко прийняв у 1950 році.
Духовна кар’єра Філарета в радянський час була досить успішною: в різні роки він служив в Троїцько-Сергієвій лаврі, був викладачем в Московській духовній академії та інспектором Саратовської та Київської духовних семінарій, займав посаду у єгипетській Александрії та був настоятелем київського Володимирського собору.
У 1990 році Філарет був обраний Місцеблюстителем Московського Патріаршого Престолу. Водночас він залишався відданим Україні і саме тому в листопаді 1991 року скликав Помісний собор УПЦ, який оголосив про автокефалію Української православної церкви.
Довгий час завдяки московському лобі, автокефалію (канонічну незалежність) УПЦ не визнавало світове православ’я, однак Філарет продовжував розвивати та розбудовувати Українську православну церкву. Аж до надання Томосу про автокефалію Православній церкві України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Це ще одна велика втрата для українського суспільства. Шана і памʼять Філаретові, який роками зберігав українську духовну спадщину та відстоював ідею незалежності національної православної церкви.
😢21
20 березня 1639 року одна з ймовірних дат народження гетьмана Івана Мазепи.
Чому це один з найбільш видатних українських державних діячів розповідаємо у нашому матеріалі.
Чому це один з найбільш видатних українських державних діячів розповідаємо у нашому матеріалі.
🔥12❤6
Пам’яті старшого солдата Богдана Гриценка
Свідомо обрав шлях воїна й до останнього залишався вірним побратимам
Вона історію творила
За нею душу й тіло у вогонь
Вона як птаха сизокрила
Яка присіла на долонь
Богдан Гриценко, студент-історик з Вознесенська, у своїх декламаціях про рідну мову підтвердив слова вчинками. У перші дні широкомасштабного вторгнення РФ, йому було лише 20 років, але він став на захист України.
Навчаючись на історичному факультеті Миколаївського університету, мріяв викладати історію й передавати любов до України. Служив у складі 188-го батальйону 123-ї бригади ТрО, де здобув авторитет побратимів і першу відзнаку за оборону Миколаєва.
Після звільнення Херсона Богдан став драйвером моторних човнів, переправляючи боєприпаси й поранених через Дніпро під постійним ворожим вогнем. Його побратими згадують його як відважного та надійного воїна, який завжди йшов там, де було найважче.
У грудні 2023 року Богдан загинув під час евакуації бійців на Херсонщині. За своє героїчне життя він отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та відзнаку Президента «За оборону України».
Рідні згадують Богдана як працелюбного, відповідального юнака, який обрав шлях воїна і залишався вірним побратимам до кінця. Його життя стало прикладом мужності та безмежної любові до України.
Честь Герою!
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Свідомо обрав шлях воїна й до останнього залишався вірним побратимам
Вона історію творила
За нею душу й тіло у вогонь
Вона як птаха сизокрила
Яка присіла на долонь
Богдан Гриценко, студент-історик з Вознесенська, у своїх декламаціях про рідну мову підтвердив слова вчинками. У перші дні широкомасштабного вторгнення РФ, йому було лише 20 років, але він став на захист України.
Навчаючись на історичному факультеті Миколаївського університету, мріяв викладати історію й передавати любов до України. Служив у складі 188-го батальйону 123-ї бригади ТрО, де здобув авторитет побратимів і першу відзнаку за оборону Миколаєва.
Після звільнення Херсона Богдан став драйвером моторних човнів, переправляючи боєприпаси й поранених через Дніпро під постійним ворожим вогнем. Його побратими згадують його як відважного та надійного воїна, який завжди йшов там, де було найважче.
У грудні 2023 року Богдан загинув під час евакуації бійців на Херсонщині. За своє героїчне життя він отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та відзнаку Президента «За оборону України».
Рідні згадують Богдана як працелюбного, відповідального юнака, який обрав шлях воїна і залишався вірним побратимам до кінця. Його життя стало прикладом мужності та безмежної любові до України.
Честь Герою!
Фото з сімейного архіву
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔13❤1
Пам’яті історика й археолога Юрія Коваленка (позивний «Маестро»)
Сьогодні, 22 березня Юрію мало б виповнитися 60 років
Юрій Коваленко, археолог і військовий, народився 22 березня 1966 року в селі Некрасове на Сумщині.
З дитинства захоплювався археологією, але отримав освіту електрика та психолога. У 1999 році почав професійну кар'єру в археології, очоливши науково-дослідний відділ історико-культурного заповідника «Глухів».
Він провів розкопки гетьманських столиць, зокрема Батурина та Глухова, і відкрив Музей археології в Глухові.
У 2014 році, після анексії Криму, Юрій став одним з перших добровольців, приєднавшись до місії «Чорний тюльпан», повертаючи тіла загиблих українських воїнів. У 2020 році підписав контракт із ЗСУ і брав участь у бойових діях, захищаючи Україну в різних регіонах, включаючи Чернігівщину, Броварський напрямок і Донеччину.
Його позивний «Маестро» походив від його любові до музики, він часто грав на гітарі навіть в окопах.
Юрій загинув 14 березня 2023 року в бою в Серебрянському лісі за кілька днів до свого 57-річчя. Його пам'ять увічнена на вулицях Глухова та Некрасового, а також меморіальною дошкою на будівлі музею археології в Глухові. Йому також присвоєно іменну премію для молодих учених-українознавців.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами: «Новинарня», АрміяInform, sumy.today, сайт Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра археології та музеєзнавства.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Сьогодні, 22 березня Юрію мало б виповнитися 60 років
Юрій Коваленко, археолог і військовий, народився 22 березня 1966 року в селі Некрасове на Сумщині.
З дитинства захоплювався археологією, але отримав освіту електрика та психолога. У 1999 році почав професійну кар'єру в археології, очоливши науково-дослідний відділ історико-культурного заповідника «Глухів».
Він провів розкопки гетьманських столиць, зокрема Батурина та Глухова, і відкрив Музей археології в Глухові.
У 2014 році, після анексії Криму, Юрій став одним з перших добровольців, приєднавшись до місії «Чорний тюльпан», повертаючи тіла загиблих українських воїнів. У 2020 році підписав контракт із ЗСУ і брав участь у бойових діях, захищаючи Україну в різних регіонах, включаючи Чернігівщину, Броварський напрямок і Донеччину.
Його позивний «Маестро» походив від його любові до музики, він часто грав на гітарі навіть в окопах.
Юрій загинув 14 березня 2023 року в бою в Серебрянському лісі за кілька днів до свого 57-річчя. Його пам'ять увічнена на вулицях Глухова та Некрасового, а також меморіальною дошкою на будівлі музею археології в Глухові. Йому також присвоєно іменну премію для молодих учених-українознавців.
Вічна пам’ять Герою!
За матеріалами: «Новинарня», АрміяInform, sumy.today, сайт Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра археології та музеєзнавства.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔14😢9
ГОЛОВА УІНП ВШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ВОЇНІВ АРМІЇ УНР У ВАРШАВІ
Під час робочого відрядження до Республіки Польща, Голова Українського інституту національної пам’яті відвідав православне кладовище у Варшаві, де поховані українські військові діячі періоду визвольних змагань 1918–1920 років.
Очільник Інституту віддав шану воїнам Армії Української Народної Республіки та поклав квіти до місць їх вічного спочинку.
На кладовищі, зокрема, поховані видатні українські військові діячі:
🔹️Марко Безручко - генерал-хорунжий Армії УНР, командир 6-ї Січової стрілецької дивізії, один із ключових організаторів оборони Замостя у 1920 році, що зупинила наступ більшовицьких військ на Європу;
🔹️Всеволод Змієнко - Генерал-хорунжий Армії УНР. Начальник 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. На посаді начальника штабу 6-ї стрілецької дивізії брав участь у героїчній обороні Замостя від більшовиків.
Також у цьому некрополі поховані й інші українські військові старшини та козаки Армії УНР, які після поразки визвольних змагань опинилися в еміграції.
Дякуємо партнерам - Програмі «Партнерство за сильну Україну» за сприяння, завдяки якому було організовано зазначений робочий візит та вшанування.
Такі заходи є важливою складовою політики національної пам’яті та сприяють збереженню історичної правди про боротьбу Українського народу за незалежність.
Під час робочого відрядження до Республіки Польща, Голова Українського інституту національної пам’яті відвідав православне кладовище у Варшаві, де поховані українські військові діячі періоду визвольних змагань 1918–1920 років.
Очільник Інституту віддав шану воїнам Армії Української Народної Республіки та поклав квіти до місць їх вічного спочинку.
На кладовищі, зокрема, поховані видатні українські військові діячі:
🔹️Марко Безручко - генерал-хорунжий Армії УНР, командир 6-ї Січової стрілецької дивізії, один із ключових організаторів оборони Замостя у 1920 році, що зупинила наступ більшовицьких військ на Європу;
🔹️Всеволод Змієнко - Генерал-хорунжий Армії УНР. Начальник 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового міністерства УНР в екзилі. На посаді начальника штабу 6-ї стрілецької дивізії брав участь у героїчній обороні Замостя від більшовиків.
Також у цьому некрополі поховані й інші українські військові старшини та козаки Армії УНР, які після поразки визвольних змагань опинилися в еміграції.
Дякуємо партнерам - Програмі «Партнерство за сильну Україну» за сприяння, завдяки якому було організовано зазначений робочий візит та вшанування.
Такі заходи є важливою складовою політики національної пам’яті та сприяють збереженню історичної правди про боротьбу Українського народу за незалежність.
❤🔥12💔5