Пам’яті Ростислава Шийка (позивний «Дрогобич»)
Війна не була його покликанням - війна була його обов’язком
Ростислав Шийко, псевдо «Дрогобич», народився 23 липня 1989 року у Львові. Він був активним спортсменом, цікавився футболом, боксом і політикою, а також виявляв нетерпимість до всього російського ще з дитинства. У 16 років став лідером фанатської групи «Banderstadt ultras» львівських «Карпат».
Після школи Ростислав вступив до Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки. Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 2015 році став бійцем «Азову» та брав участь в АТО. Після повернення одружився та став батьком двох доньок. Водночас він активно займався історією, створивши блог «Військова історія» та згодом став експертом на 24 каналі.
У 2020 році Ростислав приєднався до територіальної оборони та підписав контракт зі 103-ю бригадою. Після початку повномасштабної війни він прагнув потрапити на передову, бо відчував обов’язок захищати країну.
15 жовтня 2022 року Ростислав загинув від вибуху протитанкової міни на Луганщині. Посмертно, 8 листопада 2023 року, він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У нього залишились батьки, дружина та дві маленькі доньки.
Вічна памʼять та слава Герою!
Фото автора, ФК «Карпати», «Трибуна Героїв», «Шпальта»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Війна не була його покликанням - війна була його обов’язком
Ростислав Шийко, псевдо «Дрогобич», народився 23 липня 1989 року у Львові. Він був активним спортсменом, цікавився футболом, боксом і політикою, а також виявляв нетерпимість до всього російського ще з дитинства. У 16 років став лідером фанатської групи «Banderstadt ultras» львівських «Карпат».
Після школи Ростислав вступив до Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки. Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 2015 році став бійцем «Азову» та брав участь в АТО. Після повернення одружився та став батьком двох доньок. Водночас він активно займався історією, створивши блог «Військова історія» та згодом став експертом на 24 каналі.
У 2020 році Ростислав приєднався до територіальної оборони та підписав контракт зі 103-ю бригадою. Після початку повномасштабної війни він прагнув потрапити на передову, бо відчував обов’язок захищати країну.
15 жовтня 2022 року Ростислав загинув від вибуху протитанкової міни на Луганщині. Посмертно, 8 листопада 2023 року, він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У нього залишились батьки, дружина та дві маленькі доньки.
Вічна памʼять та слава Герою!
Фото автора, ФК «Карпати», «Трибуна Героїв», «Шпальта»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔12😢7
СТИПЕНДІАТИ ПРЕМІЇ ЕДУАРДА ЗУБА ВІДЗВІТУВАЛИ ЗА 2025 РІК
27 лютого стипендіати Юлія Єременко та Дмитро Деркач презентували свої дослідження, реалізовані за підтримки Стипендії імені Едуарда Зуба.
Захід відкрила голова Конкурсної комісії начальниця Другого міжрегіонального територіального відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.
«Сьогодні ми підводимо підсумки стипендіального циклу 2025. Наші прекрасні стипендіати поділяться тим як працювали у лабораторії історика. А ще ця стипендія стала прикладом того, пам’ять працює на майбутнє. Адже ініціатива родини Івана та Олександри Зубів, які чекають на звістки про своїх сина та онука, вирішили підтримати молодь. Показати як у горі і безкінечній тривозі за найрідніших можна діяти, триматися надії та давати її іншим» - зазначила Тахтаулова у вступній промові.
Дмитро Деркач поділився досвідом організації роботи над опрацюванням джерел та літератури для написання сценаріїв до нових відеороликів. У межах стипендії йому вдалося створити 5 відео для YouTube та 27 роликів для TikTok.
Юлія Єременко розповіла про свої здобутки в архівах Києва, участь у Міжнародному симпозіумі аспірантів з українознавства, а також про написану та опубліковану статтю «Українські мрійники в лещатах тоталітаризму». Крім того, пані
Юлія організувала публічну дискусію «Ідеї, контроль та насильство. Як радянська Україна пережила 20–30-ті роки». Вона та Дмитро стали основними спікерами.
Також до заходу долучилася Поліна Поставка, яка отримала спеціальну відзнаку та премію за внесок у дослідження життя і діяльності харківського купця Івана Гаращенка. Поліна поділилася новиною про вихід своєї книги про цього мецената «Іван Гаращенко: купець, меценат, подвижник Української Автокефальної Православної Церкви».
Довідково. Засновниками Стипендії є Олександра і Іван Зуби за участі Українського інституту національної пам’яті, благодійної організації «Благодійний фонд родини Алчевських-Бекетових» та Харківського національного університету імені Василя Назаровича Каразіна.
Стипендія заснована на пошану історика, популяризатора історії Харкова та України, співробітника Українського інституту національної пам’яті, військовослужбовця Збройних Сил України Едуарда Зуба.
Едуард Зуб – відомий харківський історик, популяризатор науки, публіцист, журналіст, краєзнавець, автор досліджень з історії репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму, історії Харкова і Харківщини, співробітник Українського інституту національної пам’яті. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до Сил оборони. Спочатку у складі добровольчого підрозділу «Фрайкор» давав відсіч окупантам на Харківщині, згодом воював у складі 93-ої бригади «Холодний Яр». Був поранений. Після реабілітації повернувся на фронт. З 14 листопада 2022 року вважається зниклим безвісти.
27 лютого стипендіати Юлія Єременко та Дмитро Деркач презентували свої дослідження, реалізовані за підтримки Стипендії імені Едуарда Зуба.
Захід відкрила голова Конкурсної комісії начальниця Другого міжрегіонального територіального відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.
«Сьогодні ми підводимо підсумки стипендіального циклу 2025. Наші прекрасні стипендіати поділяться тим як працювали у лабораторії історика. А ще ця стипендія стала прикладом того, пам’ять працює на майбутнє. Адже ініціатива родини Івана та Олександри Зубів, які чекають на звістки про своїх сина та онука, вирішили підтримати молодь. Показати як у горі і безкінечній тривозі за найрідніших можна діяти, триматися надії та давати її іншим» - зазначила Тахтаулова у вступній промові.
Дмитро Деркач поділився досвідом організації роботи над опрацюванням джерел та літератури для написання сценаріїв до нових відеороликів. У межах стипендії йому вдалося створити 5 відео для YouTube та 27 роликів для TikTok.
Юлія Єременко розповіла про свої здобутки в архівах Києва, участь у Міжнародному симпозіумі аспірантів з українознавства, а також про написану та опубліковану статтю «Українські мрійники в лещатах тоталітаризму». Крім того, пані
Юлія організувала публічну дискусію «Ідеї, контроль та насильство. Як радянська Україна пережила 20–30-ті роки». Вона та Дмитро стали основними спікерами.
Також до заходу долучилася Поліна Поставка, яка отримала спеціальну відзнаку та премію за внесок у дослідження життя і діяльності харківського купця Івана Гаращенка. Поліна поділилася новиною про вихід своєї книги про цього мецената «Іван Гаращенко: купець, меценат, подвижник Української Автокефальної Православної Церкви».
Довідково. Засновниками Стипендії є Олександра і Іван Зуби за участі Українського інституту національної пам’яті, благодійної організації «Благодійний фонд родини Алчевських-Бекетових» та Харківського національного університету імені Василя Назаровича Каразіна.
Стипендія заснована на пошану історика, популяризатора історії Харкова та України, співробітника Українського інституту національної пам’яті, військовослужбовця Збройних Сил України Едуарда Зуба.
Едуард Зуб – відомий харківський історик, популяризатор науки, публіцист, журналіст, краєзнавець, автор досліджень з історії репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму, історії Харкова і Харківщини, співробітник Українського інституту національної пам’яті. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучився до Сил оборони. Спочатку у складі добровольчого підрозділу «Фрайкор» давав відсіч окупантам на Харківщині, згодом воював у складі 93-ої бригади «Холодний Яр». Був поранений. Після реабілітації повернувся на фронт. З 14 листопада 2022 року вважається зниклим безвісти.
❤5👍2
1 та 2 березня 1943 року в селищі Корюківка Чернігівської області відбулася наймасштабніша в Європі нацистська каральна акція.
Майже 7 тис. цивільних жителів було знищено, а саме селище спалено як акт помсти та залякування за розгром партизанами окупаційного німецько-угорського гарнізону.
Корюківка стала наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Європі серед подібних.
Однак, щоб приховати бездіяльність радянських партизанів, офіційна радянська влада десятиліттями замовчувала правду про цей воєнний злочин.
Майже 7 тис. цивільних жителів було знищено, а саме селище спалено як акт помсти та залякування за розгром партизанами окупаційного німецько-угорського гарнізону.
Корюківка стала наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Європі серед подібних.
Однак, щоб приховати бездіяльність радянських партизанів, офіційна радянська влада десятиліттями замовчувала правду про цей воєнний злочин.
💔8🔥3😢2