УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ ВШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ З НАГОДИ 155-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ ЇЇ НАРОДЖЕННЯ
Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров та працівники інституту вшанували пам'ять Лесі України – Лариси Петрівни Косач, видатної української поетеси, драматургині, перекладачки та громадської діячки.
Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в родині інтелігентів і зростала в середовищі, тісно пов’язаному з українським культурним рухом. Попри тяжку хворобу, вона здобула ґрунтовну освіту, володіла кількома іноземними мовами та активно перекладала європейську літературу українською.
Її творчість стала важливим етапом розвитку української модерної літератури. У своїх творах вона осмислювала теми свободи, боротьби, національної гідності, історичної пам’яті та внутрішньої сили людини. Її інтелектуальна глибина та принципова громадянська позиція мали значний вплив на формування української культурної традиції. Вона довела, що попри тяжку хворобу та виклики, можна залишитися справжньою людиною та сильною особистістю.
Олександр Алфьоров підкреслив: “Леся Українка належить до грона видатних діячів України, які були будителями нашої нації, нашого народу в час імперських воєн, коли ми були підперті багнетами, коли наша мова знищувалася. Вічна пам'ять, Слава Україні!”
Вшанування пам’яті Лесі Українки є частиною системної роботи зі збереження історичної пам’яті та популяризації української культурної спадщини.
Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров та працівники інституту вшанували пам'ять Лесі України – Лариси Петрівни Косач, видатної української поетеси, драматургині, перекладачки та громадської діячки.
Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в родині інтелігентів і зростала в середовищі, тісно пов’язаному з українським культурним рухом. Попри тяжку хворобу, вона здобула ґрунтовну освіту, володіла кількома іноземними мовами та активно перекладала європейську літературу українською.
Її творчість стала важливим етапом розвитку української модерної літератури. У своїх творах вона осмислювала теми свободи, боротьби, національної гідності, історичної пам’яті та внутрішньої сили людини. Її інтелектуальна глибина та принципова громадянська позиція мали значний вплив на формування української культурної традиції. Вона довела, що попри тяжку хворобу та виклики, можна залишитися справжньою людиною та сильною особистістю.
Олександр Алфьоров підкреслив: “Леся Українка належить до грона видатних діячів України, які були будителями нашої нації, нашого народу в час імперських воєн, коли ми були підперті багнетами, коли наша мова знищувалася. Вічна пам'ять, Слава Україні!”
Вшанування пам’яті Лесі Українки є частиною системної роботи зі збереження історичної пам’яті та популяризації української культурної спадщини.
❤20
Памʼяті журналістки Укрінформу Тетяни Кулик
Вона жила телебаченням, вірила в силу людей і розповідала історії незламних українців
Минає рік від трагедії, коли російський дрон забрав життя журналістки Тетяни Кулик та її чоловіка, хірурга Павла Іванчова. Близькі, друзі та колеги досі не можуть повірити в її смерть. Тетяна була яскравою особистістю з неповторним почуттям гумору та пристрастю до професії.
Вона почала кар’єру літературною редакторкою і стала ведучою на «Центральному каналі», а пізніше працювала на Суспільному та створювала глибокі інтерв'ю. Після того, як вона познайомилася з Павлом Іванчовим на своєму шоу, їх звела доля.
У 2024 році, вже працюючи в Укрінформі, Тетяна створила програму «Нація непереможних», де висвітлювала героїв України. Її віра в перемогу України та сильні люди, з якими вона працювала, залишаться в пам'яті всіх.
Тетяна була членкинею Національної спілки журналістів України. Вона стала 98-ою медійницею, загиблою внаслідок війни. Поховали Тетяну та Павла на Байковому кладовищі. У Тетяни залишилася донька Ліза.
Вічна памʼять!
Фото: Ілля Русачков/ Укрінформ, зі сторінки Тетяни Кулик у Фейсбуці
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Вона жила телебаченням, вірила в силу людей і розповідала історії незламних українців
Минає рік від трагедії, коли російський дрон забрав життя журналістки Тетяни Кулик та її чоловіка, хірурга Павла Іванчова. Близькі, друзі та колеги досі не можуть повірити в її смерть. Тетяна була яскравою особистістю з неповторним почуттям гумору та пристрастю до професії.
Вона почала кар’єру літературною редакторкою і стала ведучою на «Центральному каналі», а пізніше працювала на Суспільному та створювала глибокі інтерв'ю. Після того, як вона познайомилася з Павлом Іванчовим на своєму шоу, їх звела доля.
У 2024 році, вже працюючи в Укрінформі, Тетяна створила програму «Нація непереможних», де висвітлювала героїв України. Її віра в перемогу України та сильні люди, з якими вона працювала, залишаться в пам'яті всіх.
Тетяна була членкинею Національної спілки журналістів України. Вона стала 98-ою медійницею, загиблою внаслідок війни. Поховали Тетяну та Павла на Байковому кладовищі. У Тетяни залишилася донька Ліза.
Вічна памʼять!
Фото: Ілля Русачков/ Укрінформ, зі сторінки Тетяни Кулик у Фейсбуці
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
😢12💔7
Пам’яті художника-кераміста, добровольця Віталія Киркач-Антоненка (позивний «Красивий»)
Пішов боронити країну у перший день повномасштабного вторгнення, хоча мав «білий квиток»
2 лютого 2026 року в Києві відбулося перепоховання солдата Віталія Киркач-Антоненка, який загинув у листопаді 2022 року та був похований у Слов’янську. Тепер його дружина Наталя та донька Віталіна зможуть регулярно відвідувати його могилу.
Віталій народився 15 лютого 1987 року в Слов'янську, навчався в Донецькому національному університеті і активно долучався до патріотичного руху. Після початку війни він зголосився до армії, ставши стрільцем ЗСУ. Віталій загинув 9 листопада 2022 року під Сватовим.
Віталій був справжнім патріотом та героєм для України. Його смерть залишила важкий біль у серцях рідних, але його донька Віталіна, народжена вже після його загибелі, стала великим джерелом підтримки для дружини Наталі.
Наталя організувала перепоховання Віталія в Києві через наближення фронту до Слов’янська. Могилу ексгумували і з усіма військовими почестями перенесли на Совське цвинтар. Це було важким, але правильним рішенням. Тепер родина зможе відвідувати Віталія на новому місці спочинку, і Наталя зможе привести доньку, яка так схожа на батька.
Пам'ять Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Віталій Киркач-Антоненко, Фейсбук-сторінка Nataliya Kyrkach-Antonenko
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пішов боронити країну у перший день повномасштабного вторгнення, хоча мав «білий квиток»
2 лютого 2026 року в Києві відбулося перепоховання солдата Віталія Киркач-Антоненка, який загинув у листопаді 2022 року та був похований у Слов’янську. Тепер його дружина Наталя та донька Віталіна зможуть регулярно відвідувати його могилу.
Віталій народився 15 лютого 1987 року в Слов'янську, навчався в Донецькому національному університеті і активно долучався до патріотичного руху. Після початку війни він зголосився до армії, ставши стрільцем ЗСУ. Віталій загинув 9 листопада 2022 року під Сватовим.
Віталій був справжнім патріотом та героєм для України. Його смерть залишила важкий біль у серцях рідних, але його донька Віталіна, народжена вже після його загибелі, стала великим джерелом підтримки для дружини Наталі.
Наталя організувала перепоховання Віталія в Києві через наближення фронту до Слов’янська. Могилу ексгумували і з усіма військовими почестями перенесли на Совське цвинтар. Це було важким, але правильним рішенням. Тепер родина зможе відвідувати Віталія на новому місці спочинку, і Наталя зможе привести доньку, яка так схожа на батька.
Пам'ять Захисникові!
Фото: Фейсбук-сторінка Віталій Киркач-Антоненко, Фейсбук-сторінка Nataliya Kyrkach-Antonenko
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔11😢6
Пам'яті старшого лейтенанта поліції Василя Паньківа
Молодий слідчий став третім чоловіком у родині, який боронив Україну
Василь народився 14 січня 1997 року в Бережанах, на Тернопільщині. З дитинства захоплювався спортом, а у старших класах почав займатися пауерліфтингом, здобуваючи нагороди. Після закінчення школи вступив до Національної академії внутрішніх справ і працював у поліції.
У 2024 році, після початку повномасштабної війни, Василь вирішив приєднатися до армії, ставши оператором дронів у 414-й бригаді безпілотних систем "Птахи Мадяра". Його завдання включали аеророзвідку та коригування вогню артилерії.
23 квітня 2024 року Василь загинув під час бойового завдання на Донеччині, потрапивши під ворожий удар дронів. Колеги попрощалися з ним у Тернополі, а поховали на кладовищі села Рай.
Посмертно Василь отримав орден "За мужність" III ступеня і звання "Почесний громадянин міста Бережани". Рідні подали петицію на присвоєння звання Героя України.
Василь залишився у пам'яті родини та побратимів як самовідданий захисник, який віддав своє життя за Україну. У нього залишилися батьки, сестри Ольга і Тетяна, брат Остап.
Світла пам’ять і честь Герою!
Фото з сімейного архіву та Нацполіції
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Молодий слідчий став третім чоловіком у родині, який боронив Україну
Василь народився 14 січня 1997 року в Бережанах, на Тернопільщині. З дитинства захоплювався спортом, а у старших класах почав займатися пауерліфтингом, здобуваючи нагороди. Після закінчення школи вступив до Національної академії внутрішніх справ і працював у поліції.
У 2024 році, після початку повномасштабної війни, Василь вирішив приєднатися до армії, ставши оператором дронів у 414-й бригаді безпілотних систем "Птахи Мадяра". Його завдання включали аеророзвідку та коригування вогню артилерії.
23 квітня 2024 року Василь загинув під час бойового завдання на Донеччині, потрапивши під ворожий удар дронів. Колеги попрощалися з ним у Тернополі, а поховали на кладовищі села Рай.
Посмертно Василь отримав орден "За мужність" III ступеня і звання "Почесний громадянин міста Бережани". Рідні подали петицію на присвоєння звання Героя України.
Василь залишився у пам'яті родини та побратимів як самовідданий захисник, який віддав своє життя за Україну. У нього залишилися батьки, сестри Ольга і Тетяна, брат Остап.
Світла пам’ять і честь Герою!
Фото з сімейного архіву та Нацполіції
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔14😢5
ФІЛОСОФ СЕРЦЯ: 200 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАМФІЛА ЮРКЕВИЧА
Сьогодні відзначаємо 200 років з дня народження видатного українського філософа та продовжувача ідей Григорія Сковороди - Памфіла Юркевича.
Про видатного українського мислителя та його філософію серця розповідаємо в нашому дописі.
Сьогодні відзначаємо 200 років з дня народження видатного українського філософа та продовжувача ідей Григорія Сковороди - Памфіла Юркевича.
Про видатного українського мислителя та його філософію серця розповідаємо в нашому дописі.
❤9👍3