Пам’яті солдата Максима Іленчука
Свій перший контракт підписав у 19 років
Максим Іленчук, випускник машинобудівного ліцею Чернівців, підписав контракт із 10-ю Окремою гірсько-штурмовою бригадою «Едельвейс» наприкінці 2020 року, щоб стати військовим. Його батько, Юрій, також вирішив повернутися на службу, щоб бути ближче до сина. Під час повномасштабного вторгнення Максима відправили на захист Київщини, де він загинув у березні 2022 року, під час танкового наступу в Лук’янівці.
Він з дитинства цікавився військовою справою, маючи приклад батька, який служив в АТО. У день, коли він вирішив підписати контракт із ЗСУ, його батько також приєднався до нього. Максим здобував навички гранатометника, і вже після початку війни приєднався до свого підрозділу, де і загинув.
Батько Юрій після загибелі сина знову поїхав на фронт, а після травм і здоров'я, через кілька місяців, почав волонтерити разом із дружиною Аллою, допомагаючи військовим. Мати Максима, Алла, розповідає, що на могилу сина приносить його улюблені цукерки «Ромашка».
Максим посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Слава і честь Герою!
Фото з соцмереж
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Свій перший контракт підписав у 19 років
Максим Іленчук, випускник машинобудівного ліцею Чернівців, підписав контракт із 10-ю Окремою гірсько-штурмовою бригадою «Едельвейс» наприкінці 2020 року, щоб стати військовим. Його батько, Юрій, також вирішив повернутися на службу, щоб бути ближче до сина. Під час повномасштабного вторгнення Максима відправили на захист Київщини, де він загинув у березні 2022 року, під час танкового наступу в Лук’янівці.
Він з дитинства цікавився військовою справою, маючи приклад батька, який служив в АТО. У день, коли він вирішив підписати контракт із ЗСУ, його батько також приєднався до нього. Максим здобував навички гранатометника, і вже після початку війни приєднався до свого підрозділу, де і загинув.
Батько Юрій після загибелі сина знову поїхав на фронт, а після травм і здоров'я, через кілька місяців, почав волонтерити разом із дружиною Аллою, допомагаючи військовим. Мати Максима, Алла, розповідає, що на могилу сина приносить його улюблені цукерки «Ромашка».
Максим посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Слава і честь Герою!
Фото з соцмереж
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔28
Пам’яті оператора БПЛА, десантника
Миколи Літовченка (позивний «Повар»)
Був світлими «крилами», які захищали українців
Микола Літовченко, народжений 18 серпня 1997 року в Сєвєродонецьку, з дитинства захоплювався східними єдиноборствами. Він тренувався в школі гун-фу «Дракон і Тигр», здобувши своє перше спортивне визнання на чемпіонаті світу з кікбоксингу у 2011 році, де виграв золото. Найбільше він запам'ятався виступом на чемпіонаті світу в Афінах у 2013 році, коли виграв дві золоті медалі, зокрема в складному фіналі проти грека. За ці досягнення Микола отримав звання майстра спорту.
Після школи Миколу запам'ятали як світлу, доброзичливу людину. У 2025 році він добровільно приєднався до ЗСУ і служив в 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді, ставши оператором ударного дрона Vampire. Під його керівництвом цей дрон став найрезультативнішим засобом на фронті. Через свою любов до кулінарії і оптимізм, побратими дали йому позивний «Повар».
Микола загинув 5 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку. 17 лютого його провели в останній путь в Ірпені. Він залишив дружину, батьків і молодшого брата.
Вічна памʼять!
Фото: Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація, школа гун-фу «Дракон і Тигр»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Миколи Літовченка (позивний «Повар»)
Був світлими «крилами», які захищали українців
Микола Літовченко, народжений 18 серпня 1997 року в Сєвєродонецьку, з дитинства захоплювався східними єдиноборствами. Він тренувався в школі гун-фу «Дракон і Тигр», здобувши своє перше спортивне визнання на чемпіонаті світу з кікбоксингу у 2011 році, де виграв золото. Найбільше він запам'ятався виступом на чемпіонаті світу в Афінах у 2013 році, коли виграв дві золоті медалі, зокрема в складному фіналі проти грека. За ці досягнення Микола отримав звання майстра спорту.
Після школи Миколу запам'ятали як світлу, доброзичливу людину. У 2025 році він добровільно приєднався до ЗСУ і служив в 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді, ставши оператором ударного дрона Vampire. Під його керівництвом цей дрон став найрезультативнішим засобом на фронті. Через свою любов до кулінарії і оптимізм, побратими дали йому позивний «Повар».
Микола загинув 5 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Лиманському напрямку. 17 лютого його провели в останній путь в Ірпені. Він залишив дружину, батьків і молодшого брата.
Вічна памʼять!
Фото: Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація, школа гун-фу «Дракон і Тигр»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔20
Пам'яті танкіста Віктора Кутюка
Пройшов шлях від солдата до ротного і поліг за Україну
Віктор Кутюк народився в селі Красносілка Житомирської області. Після навчання в коледжі працював продавцем, але обрав службу в армії, ставши досвідченим танкістом. У 2019 році підписав контракт у 24-й окремій механізованій бригаді, де почав як механік-водій, а згодом став командиром танкового взводу. Віктор здобув повагу серед побратимів за свій професіоналізм та обережність, але завжди залишався добрим і спокійним.
У 2023 році Віктор освідчився своїй майбутній дружині Єлизаветі під час служби на Херсонському напрямку, а за кілька місяців вони одружилися. Він був щасливий, адже планував створити сім’ю і виховувати дітей. 5 березня 2022 року
Віктор отримав своє друге народження, коли пережив вибух в танку під Рубіжним, а 2025 року – ще один важкий бій під Бахмутом, після якого повернувся до боїв.
Віктор загинув у жовтні 2025 року від удару російського дрону під час рекогносцировки. Трагедія стала поштовхом для його дружини Єлизавети, яка організувала збір на покупку приладів для виявлення дронів для фронтових підрозділів. Віктор залишив дружину, сина Захара та родину, а його ім'я навічно увійшло в історію як Герой.
Зараз у Красносільській громаді є Алея слави, на якій увічнено ім’я Віктора. Його пам'ять живе в серцях близьких.
Вічна слава Герою!
Фото з відкритих джерел
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пройшов шлях від солдата до ротного і поліг за Україну
Віктор Кутюк народився в селі Красносілка Житомирської області. Після навчання в коледжі працював продавцем, але обрав службу в армії, ставши досвідченим танкістом. У 2019 році підписав контракт у 24-й окремій механізованій бригаді, де почав як механік-водій, а згодом став командиром танкового взводу. Віктор здобув повагу серед побратимів за свій професіоналізм та обережність, але завжди залишався добрим і спокійним.
У 2023 році Віктор освідчився своїй майбутній дружині Єлизаветі під час служби на Херсонському напрямку, а за кілька місяців вони одружилися. Він був щасливий, адже планував створити сім’ю і виховувати дітей. 5 березня 2022 року
Віктор отримав своє друге народження, коли пережив вибух в танку під Рубіжним, а 2025 року – ще один важкий бій під Бахмутом, після якого повернувся до боїв.
Віктор загинув у жовтні 2025 року від удару російського дрону під час рекогносцировки. Трагедія стала поштовхом для його дружини Єлизавети, яка організувала збір на покупку приладів для виявлення дронів для фронтових підрозділів. Віктор залишив дружину, сина Захара та родину, а його ім'я навічно увійшло в історію як Герой.
Зараз у Красносільській громаді є Алея слави, на якій увічнено ім’я Віктора. Його пам'ять живе в серцях близьких.
Вічна слава Герою!
Фото з відкритих джерел
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔14❤🔥1
Голова УІНП Олександр Алфьоров прозвітував про діяльність установи у 2025 році
23 лютого 2026 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся публічний звіт Українського інституту національної памʼяті. Результати роботи центрального органу виконавчої влади за 2026 рік представив Голова УІНП Олександр Алфьоров.
Він розповів, що Інститут виконав 97% пунктів Плану роботи на 2025 рік та презентував аудиторії напрацювання і результати за ключовими напрямками діяльності установи.
Серед пріоритетних напрямків у 2025 році очільник Інституту виокремив: меморіалізацію Війни за незалежність України, переосмислення російської імперської та радянської тоталітарної спадщини, реабілітацію жертв комуністичного режиму, а також подолання російської історичної пропаганди та популяризацію історії України.
Більше про звіт читайте за посиланням.
23 лютого 2026 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» відбувся публічний звіт Українського інституту національної памʼяті. Результати роботи центрального органу виконавчої влади за 2026 рік представив Голова УІНП Олександр Алфьоров.
Він розповів, що Інститут виконав 97% пунктів Плану роботи на 2025 рік та презентував аудиторії напрацювання і результати за ключовими напрямками діяльності установи.
Серед пріоритетних напрямків у 2025 році очільник Інституту виокремив: меморіалізацію Війни за незалежність України, переосмислення російської імперської та радянської тоталітарної спадщини, реабілітацію жертв комуністичного режиму, а також подолання російської історичної пропаганди та популяризацію історії України.
Більше про звіт читайте за посиланням.
👍13
23 лютого відзначаємо 125 років з дня народження видатного українського військовика та художника Леоніда Перфецького.
Учасник Української революції 1917-1921 років та Другої світової війни, один з головних художників-баталістів Перших визвольних змагань та автор першого коміксу про УПА.
Про все це розповідаємо у нашій каруселі.
Учасник Української революції 1917-1921 років та Другої світової війни, один з головних художників-баталістів Перших визвольних змагань та автор першого коміксу про УПА.
Про все це розповідаємо у нашій каруселі.
👍8❤2