Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
ДЕ Ж БУЛО ПОВСТАННЯ ХОЛОДНОЯРСЬКИХ ОТАМАНІВ?
Довгий час побутував міф, що повстання холодноярських отаманів відбулося у Лук’янівській тюрмі. Насправді ж, завдяки віднайденим істориком Ярославом Тинченком, документам стало відомо, що повстання розпочалося у тюремному підвалі Київської губернської ЧК, яка розташовувалась за адресою ...
Повна історія будівлі – зовсім скоро на нашому YouTube-каналі.
Довгий час побутував міф, що повстання холодноярських отаманів відбулося у Лук’янівській тюрмі. Насправді ж, завдяки віднайденим істориком Ярославом Тинченком, документам стало відомо, що повстання розпочалося у тюремному підвалі Київської губернської ЧК, яка розташовувалась за адресою ...
Повна історія будівлі – зовсім скоро на нашому YouTube-каналі.
❤11👍5
Пам’яті старшого лейтенанта поліції Ірини Гордієвич
Пройшла практично всю лінію фронту на Луганщині під час АТО/ООС
Ірина Гордієвич народилася 19 червня 1974 року на Івано-Франківщині. Закінчила географічний факультет ЧНУ ім. Юрія Федьковича, згодом здобула другу освіту з міжнародного права.
У середині 1990-х жила в Греції, де створила сім’ю та народила сина. Під час Революції Гідності повернулася в Україну, брала участь у протестах, а з початком АТО вступила до батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1». Служила на Луганщині, пройшла найгарячіші точки фронту, отримала звання старшого сержанта.
Загинула 24 лютого 2022 року в місті Щастя під час повномасштабного вторгнення РФ. Тривалий час вважалася зниклою безвісти, особу підтвердили ДНК-експертизою. Похована 17 серпня 2022 року.
Нагороджена орденами «За військову службу Україні» та «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), а також іншими відзнаками за мужність і службу Україні.
Шана Захисниці!
Фото: Колеснікова Маріанна
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Пройшла практично всю лінію фронту на Луганщині під час АТО/ООС
Ірина Гордієвич народилася 19 червня 1974 року на Івано-Франківщині. Закінчила географічний факультет ЧНУ ім. Юрія Федьковича, згодом здобула другу освіту з міжнародного права.
У середині 1990-х жила в Греції, де створила сім’ю та народила сина. Під час Революції Гідності повернулася в Україну, брала участь у протестах, а з початком АТО вступила до батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1». Служила на Луганщині, пройшла найгарячіші точки фронту, отримала звання старшого сержанта.
Загинула 24 лютого 2022 року в місті Щастя під час повномасштабного вторгнення РФ. Тривалий час вважалася зниклою безвісти, особу підтвердили ДНК-експертизою. Похована 17 серпня 2022 року.
Нагороджена орденами «За військову службу Україні» та «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), а також іншими відзнаками за мужність і службу Україні.
Шана Захисниці!
Фото: Колеснікова Маріанна
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔17😢10
Памʼяті ентомолога, пластуна Володимира Третяка
Вчений, турист, природолюб, який віддав життя за Україну
Володимир Третяк народився 11 вересня 1981 року в Івано-Франківську, дитинство провів у селі Угорники. Змалку захоплювався природою: читав, досліджував комах, мріяв про науку.
Навчався у Природничо-математичному ліцеї, грав у баскетбол, займався в МАН. Пластун гуртка «Грізлі», активний учасник мандрівок і таборів.
Закінчив Прикарпатський університет ім. В. Стефаника за спеціальністю «Біологія», згодом – аспірантуру з екології.
Досліджував мух-повисюх і фауну Карпат, співзаснував ентомологічне товариство «Тенакс-17» та журнал «Станіславівський натураліст». Понад 15 років працював асистентом кафедри біології та екології.
Любив гори й подорожі, працював менеджером і провідником у турклубі «Похід в гори», піднімався на вершини в різних країнах світу.
27 лютого 2022 року був мобілізований та направлений на Яворівський полігон. У ніч на 13 березня загинув внаслідок ракетного удару. У нього залишилися дружина Ольга, донька Тетяна та батько.
Вічна пам'ять!
Фото: PohodVGory, з відкритих джерел
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Вчений, турист, природолюб, який віддав життя за Україну
Володимир Третяк народився 11 вересня 1981 року в Івано-Франківську, дитинство провів у селі Угорники. Змалку захоплювався природою: читав, досліджував комах, мріяв про науку.
Навчався у Природничо-математичному ліцеї, грав у баскетбол, займався в МАН. Пластун гуртка «Грізлі», активний учасник мандрівок і таборів.
Закінчив Прикарпатський університет ім. В. Стефаника за спеціальністю «Біологія», згодом – аспірантуру з екології.
Досліджував мух-повисюх і фауну Карпат, співзаснував ентомологічне товариство «Тенакс-17» та журнал «Станіславівський натураліст». Понад 15 років працював асистентом кафедри біології та екології.
Любив гори й подорожі, працював менеджером і провідником у турклубі «Похід в гори», піднімався на вершини в різних країнах світу.
27 лютого 2022 року був мобілізований та направлений на Яворівський полігон. У ніч на 13 березня загинув внаслідок ракетного удару. У нього залишилися дружина Ольга, донька Тетяна та батько.
Вічна пам'ять!
Фото: PohodVGory, з відкритих джерел
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔19❤1
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ УХВАЛИЛА ЗАКОН ПРО ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНУ ХВИЛИНУ МОВЧАННЯ
11 лютого Верховна Рада України проголосувала за законопроєкт 260 голосами. Він передбачає встановлення щоденної загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00 на вшанування загиблих внаслідок збройної агресії РФ проти України.
Згідно закону, відтепер хвилина мовчання — це щоденний комеморативний захід у сфері національної пам’яті на загальнонаціональному рівні.
У пояснювальній записці законопроєкту йдеться про те, що «щоденна загальнонаціональна хвилина мовчання є важливим ритуалом подяки, пошани та пам’яті, який консолідує українське суспільство, формує культуру пам’яті, зміцнює відчуття єдності та національної ідентичності в умовах війни».
Відтепер органи державної влади та місцевого самоврядування забезпечуватимуть інформування про початок і завершення загальнонаціональної хвилини мовчання на підприємствах, в установах, організаціях, які належать до сфери їх управління, оголошувати загальнонаціональну хвилину мовчання через медіа (засоби масової інформації) незалежно від форми власності, системи оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту.
Окрім того в Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» додано норму про те, що щороку, в четверту суботу листопада о 16 годині 00 хвилин, проводиться ритуал подяки, пошани та пам’яті — загальнонаціональна хвилина мовчання та розпочинається всеукраїнська акція «Запали свічку».
Нагадаємо, що ритуал загальнонаціональної хвилини мовчання своїм Указом запровадив Президент України Володимир Зеленський у березні 2022 року. Український інститут національної пам’яті спільно з ГО «Вшануй» розробив проєкт церемоніалу для щоденного вшанування цивільних та військових, що загинули від агресії РФ, з пропозицією використовувати медіа та системи оповіщення. У грудні 2025 року народні депутати Верховної Ради проголосували за загальнонаціональну хвилину мовчання — підтримали в першому читанні.
11 лютого Верховна Рада України проголосувала за законопроєкт 260 голосами. Він передбачає встановлення щоденної загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00 на вшанування загиблих внаслідок збройної агресії РФ проти України.
Згідно закону, відтепер хвилина мовчання — це щоденний комеморативний захід у сфері національної пам’яті на загальнонаціональному рівні.
У пояснювальній записці законопроєкту йдеться про те, що «щоденна загальнонаціональна хвилина мовчання є важливим ритуалом подяки, пошани та пам’яті, який консолідує українське суспільство, формує культуру пам’яті, зміцнює відчуття єдності та національної ідентичності в умовах війни».
Відтепер органи державної влади та місцевого самоврядування забезпечуватимуть інформування про початок і завершення загальнонаціональної хвилини мовчання на підприємствах, в установах, організаціях, які належать до сфери їх управління, оголошувати загальнонаціональну хвилину мовчання через медіа (засоби масової інформації) незалежно від форми власності, системи оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту.
Окрім того в Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» додано норму про те, що щороку, в четверту суботу листопада о 16 годині 00 хвилин, проводиться ритуал подяки, пошани та пам’яті — загальнонаціональна хвилина мовчання та розпочинається всеукраїнська акція «Запали свічку».
Нагадаємо, що ритуал загальнонаціональної хвилини мовчання своїм Указом запровадив Президент України Володимир Зеленський у березні 2022 року. Український інститут національної пам’яті спільно з ГО «Вшануй» розробив проєкт церемоніалу для щоденного вшанування цивільних та військових, що загинули від агресії РФ, з пропозицією використовувати медіа та системи оповіщення. У грудні 2025 року народні депутати Верховної Ради проголосували за загальнонаціональну хвилину мовчання — підтримали в першому читанні.
❤18👍5❤🔥1
Пам’ять - це не порушення правил
10 лютого Владислав Гераскевич український скелетоніст, зробив дуже важливий, хоч і ризикований, крок для своєї кар'єри професійного спортсмена. Після того як Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заборонив носити на тренуваннях шолом із зображеннями загиблих українських спортсменів, він все одно одягнув його.
«Шоломі пам'яті» – це не тільки жест поваги до загиблих у війні за Незалежність спортсменів, а й нагадування про пам’ять про них. Імена цих спортсменів – це біль і пам’ять Українського народу. Вони більше не вийдуть на арену, не представлять Україну світу, не отримають золото чи срібло за роки тяжкої праці над собою. Не будуть тренувати наступне покоління українських спортсменів. І важливо, щоб їх пам'ятали, не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні.
Це більше, ніж питання зручності чи політики – це питання честі.
Попри заборону МОК, Гераскевич вийшов на друге тренування в шоломі, що став символом пам'яті. Його вчинок показує, що навіть у найважчі часи спортсмени змагаються не лише за медалі, а й відстоюють власні принципи та переконання: бути українцем і говорити про те, що росія країна окупант і агресор.
І ця ситуація, показова: спорт – це не просто про змагання, витримку, численні роки тренувань. Це і про міжнародну політику. Спосіб привернути увагу до важливих питань. Засіб боротьби за справедливість і пам'ять.
У підтримку Владиславу – вчора, українська санкарка Олена Смага показала на руці напис: «Remembrance is not a Violation!» «Пам’ять - це не порушення правил» після заїзду в одномісних санях на Олімпіаді.
Щиро дякуємо Владиславу, Олені та іншим українським спортсменам за їхню незламність і гідність. Вони є втіленням гордості та патріотизму, що дає нам усім сили рухатися вперед. Їхні вчинки – це не лише спортивні досягнення, а й мужність, якої варто прагнути, яку необхідно підтримати.
Голова та колектив Українського інституту національної пам’яті щиро вболівають за гідні виступи та перемоги наших спортсменів на Зимових Олімпійських змаганнях 2026 року.
Вдячні за відкриту позицію попри тиск відсторонення від змагань від представників МОК.
10 лютого Владислав Гераскевич український скелетоніст, зробив дуже важливий, хоч і ризикований, крок для своєї кар'єри професійного спортсмена. Після того як Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заборонив носити на тренуваннях шолом із зображеннями загиблих українських спортсменів, він все одно одягнув його.
«Шоломі пам'яті» – це не тільки жест поваги до загиблих у війні за Незалежність спортсменів, а й нагадування про пам’ять про них. Імена цих спортсменів – це біль і пам’ять Українського народу. Вони більше не вийдуть на арену, не представлять Україну світу, не отримають золото чи срібло за роки тяжкої праці над собою. Не будуть тренувати наступне покоління українських спортсменів. І важливо, щоб їх пам'ятали, не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні.
Це більше, ніж питання зручності чи політики – це питання честі.
Попри заборону МОК, Гераскевич вийшов на друге тренування в шоломі, що став символом пам'яті. Його вчинок показує, що навіть у найважчі часи спортсмени змагаються не лише за медалі, а й відстоюють власні принципи та переконання: бути українцем і говорити про те, що росія країна окупант і агресор.
І ця ситуація, показова: спорт – це не просто про змагання, витримку, численні роки тренувань. Це і про міжнародну політику. Спосіб привернути увагу до важливих питань. Засіб боротьби за справедливість і пам'ять.
У підтримку Владиславу – вчора, українська санкарка Олена Смага показала на руці напис: «Remembrance is not a Violation!» «Пам’ять - це не порушення правил» після заїзду в одномісних санях на Олімпіаді.
Щиро дякуємо Владиславу, Олені та іншим українським спортсменам за їхню незламність і гідність. Вони є втіленням гордості та патріотизму, що дає нам усім сили рухатися вперед. Їхні вчинки – це не лише спортивні досягнення, а й мужність, якої варто прагнути, яку необхідно підтримати.
Голова та колектив Українського інституту національної пам’яті щиро вболівають за гідні виступи та перемоги наших спортсменів на Зимових Олімпійських змаганнях 2026 року.
Вдячні за відкриту позицію попри тиск відсторонення від змагань від представників МОК.
❤20
11 лютого 1919 року Симон Петлюра став одноосібним лідером Української Народної Республіки (УНР), поєднавши посади Голови Директорії та Головного Отамана (головнокомандувача) військ.
4 лютого 1919 столицю УНР Київ загарбали війська більшовицької Росії, а голова Директорії УНР Володимир Винниченко полишив країну. У цих вкрай складних історичних обставинах Симон Петлюра очолив відсіч збройній агресії як “червоної”, так і “білої” Росії. 11 лютого 1919 він став одноосібним лідером УНР, зосередивши у своїх руках командування військом та керівництво державою.
Петлюра, перебравши на себе керівництво Директорією УНР вирішив стати «понад партіями». 11 лютого 1919 року став позапартійним керівником УНР, вийшовши із Української соціал-демократичної робітничої партії.
4 лютого 1919 столицю УНР Київ загарбали війська більшовицької Росії, а голова Директорії УНР Володимир Винниченко полишив країну. У цих вкрай складних історичних обставинах Симон Петлюра очолив відсіч збройній агресії як “червоної”, так і “білої” Росії. 11 лютого 1919 він став одноосібним лідером УНР, зосередивши у своїх руках командування військом та керівництво державою.
Петлюра, перебравши на себе керівництво Директорією УНР вирішив стати «понад партіями». 11 лютого 1919 року став позапартійним керівником УНР, вийшовши із Української соціал-демократичної робітничої партії.
❤19
Пам'яті водія-сапера Сергія Сащенка
Історія офіцера, який не чіплявся за бронь і воював до кінця сапером
Сергій Сащенко з Чернігівщини віддав майже 10 років службі в Державній кримінально-виконавчій службі, а після початку війни приєднався до ЗСУ. Як водій-сапер, він брав участь у бойових завданнях на Херсонщині, Сумщині та Чернігівщині, а також допомагав артилерії на Курському напрямку РФ. У серпні 2024 року його зникло безвісти під час виконання завдання. Через 7 місяців його загибель підтвердили після ідентифікації тіла.
Сергій був справжнім лідером, завжди допомагав іншим та мав сильний бойовий дух. Його сміливість і відданість Україні відзначено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Він мріяв стати лейтенантом поліції, навчався у юридичному виші, а з 2014 року працював у пробації, де став наймолодшим керівником відділу. Після мобілізації він не скористався бронюванням і пішов служити в армію.
Сергій залишив слід у серцях близьких та колег. На його честь встановлена меморіальна дошка.
Пам'ять і шана Захисникові!
Фото з сімейного архіву та надані Русланою Крикухою
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Історія офіцера, який не чіплявся за бронь і воював до кінця сапером
Сергій Сащенко з Чернігівщини віддав майже 10 років службі в Державній кримінально-виконавчій службі, а після початку війни приєднався до ЗСУ. Як водій-сапер, він брав участь у бойових завданнях на Херсонщині, Сумщині та Чернігівщині, а також допомагав артилерії на Курському напрямку РФ. У серпні 2024 року його зникло безвісти під час виконання завдання. Через 7 місяців його загибель підтвердили після ідентифікації тіла.
Сергій був справжнім лідером, завжди допомагав іншим та мав сильний бойовий дух. Його сміливість і відданість Україні відзначено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Він мріяв стати лейтенантом поліції, навчався у юридичному виші, а з 2014 року працював у пробації, де став наймолодшим керівником відділу. Після мобілізації він не скористався бронюванням і пішов служити в армію.
Сергій залишив слід у серцях близьких та колег. На його честь встановлена меморіальна дошка.
Пам'ять і шана Захисникові!
Фото з сімейного архіву та надані Русланою Крикухою
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔13😢7
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ ТРИВАЄ І СЬОГОДНІ. ПРЕДСТАВЛЕНО ПЛАН ЗАХОДІВ ДО ДНЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Національний музей Революції Гідності представив план заходів та соціальну кампанію присвячену Дню Героїв Небесної Сотні. Попри умови воєнного стану, в Києві та регіонах, 20 лютого вшановуватимуть пам’ять загиблих активістів Майдану.
«УІНП підтримує всі ініціативи пов’язані з меморіалізацією та комеморацією, які сьогодні створюють пласт нової культури пам’яті з якою ми зіткнулись в нинішніх умовах. Заходи, які сьогодні озвучив пан Пошивайло, є надзвичайно корисними для нас не лише у формуванні пам’яті про події, які відбувалися 18-20 лютого, але й пригадувати про ті події, які розпочались 30 листопада», - зазначив
Голова УІНП Олександр Алфьоров.
Також очільник Інститут наголосив на важливості спорудження Меморіалу Небесної Сотні.
«Як академічний історик, я люблю спиратися на дати: 35 років Незалежності України, 30 років Конституції, 30 років українській гривні, 12 років війні, 12 років революції, 10 років Музею Майдану та 0 років Меморіалу Небесної Сотні», - зазначив Олександр Алфьоров, додавши, що цей рік буде особливо важким, але важливим для формування пам’яті щодо подій Революції Гідності.
Своєю чергою Генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло представ програму заходів 18-20 лютого. Серед представлених заходів є інформаційно-просвітницькі виставки, офіційні та неофіційні меморіальні заходи та церемонії.
«Ми завжди наголошуємо, що події Революції гідності і День пам’яті Небесної Сотні - це не події минувшини, це ті події, які продовжуються сьогодні. Це боротьба за Незалежність. Це саможертовність. Це мужність та відвага українців, які захищають право бути українцями», - наголосив Ігор Пошивайло.
Також візію цим пам'ятних днів озвучили представнця мистецької агенції «Територія А» Анжеліка Рудницька, голова правління Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук та очільниця громадської організації «Родина Героїв Небесної Сотні» Наталія Дигдалович.
Ознайомитись з програмою заходів можна на сайті Національного музею Революції Гідності.
Національний музей Революції Гідності представив план заходів та соціальну кампанію присвячену Дню Героїв Небесної Сотні. Попри умови воєнного стану, в Києві та регіонах, 20 лютого вшановуватимуть пам’ять загиблих активістів Майдану.
«УІНП підтримує всі ініціативи пов’язані з меморіалізацією та комеморацією, які сьогодні створюють пласт нової культури пам’яті з якою ми зіткнулись в нинішніх умовах. Заходи, які сьогодні озвучив пан Пошивайло, є надзвичайно корисними для нас не лише у формуванні пам’яті про події, які відбувалися 18-20 лютого, але й пригадувати про ті події, які розпочались 30 листопада», - зазначив
Голова УІНП Олександр Алфьоров.
Також очільник Інститут наголосив на важливості спорудження Меморіалу Небесної Сотні.
«Як академічний історик, я люблю спиратися на дати: 35 років Незалежності України, 30 років Конституції, 30 років українській гривні, 12 років війні, 12 років революції, 10 років Музею Майдану та 0 років Меморіалу Небесної Сотні», - зазначив Олександр Алфьоров, додавши, що цей рік буде особливо важким, але важливим для формування пам’яті щодо подій Революції Гідності.
Своєю чергою Генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло представ програму заходів 18-20 лютого. Серед представлених заходів є інформаційно-просвітницькі виставки, офіційні та неофіційні меморіальні заходи та церемонії.
«Ми завжди наголошуємо, що події Революції гідності і День пам’яті Небесної Сотні - це не події минувшини, це ті події, які продовжуються сьогодні. Це боротьба за Незалежність. Це саможертовність. Це мужність та відвага українців, які захищають право бути українцями», - наголосив Ігор Пошивайло.
Також візію цим пам'ятних днів озвучили представнця мистецької агенції «Територія А» Анжеліка Рудницька, голова правління Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук та очільниця громадської організації «Родина Героїв Небесної Сотні» Наталія Дигдалович.
Ознайомитись з програмою заходів можна на сайті Національного музею Революції Гідності.
👍16❤4