Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Дмитра Боганця з Рівненщини.
Він працював на різних роботах, деякий час був на заробітках в Польщі. З дружиною виховував двох синів.
Йому принесли повістку у перші дні повномасштабного вторгнення російських окупантів, бо Дмитро був військовозобов’язаним, пройшов строкову службу і рік служив за контрактом. Тоді він заспокоював дружину і казав, що мусить бути там. Але його не одразу забрали, казали прийти пізніше.
В центрі зайнятості було створене добровольче формування для виконання завдань територіальної оборони і Дмитро одразу приєднався. Він їздив на чергування, слідкував за порядком в місті. Потім підписав контракт зі Збройними силами України, воював у складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців.
На жаль, 26 жовтня 2022 року в районі с. Цукурине на Донеччині Дмитро Боганець загинув. Йому було 39 років.
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Він працював на різних роботах, деякий час був на заробітках в Польщі. З дружиною виховував двох синів.
Йому принесли повістку у перші дні повномасштабного вторгнення російських окупантів, бо Дмитро був військовозобов’язаним, пройшов строкову службу і рік служив за контрактом. Тоді він заспокоював дружину і казав, що мусить бути там. Але його не одразу забрали, казали прийти пізніше.
В центрі зайнятості було створене добровольче формування для виконання завдань територіальної оборони і Дмитро одразу приєднався. Він їздив на чергування, слідкував за порядком в місті. Потім підписав контракт зі Збройними силами України, воював у складі 72 окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців.
На жаль, 26 жовтня 2022 року в районі с. Цукурине на Донеччині Дмитро Боганець загинув. Йому було 39 років.
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Олексія Трепікова з Київщини.
Він був добрим, енергійним, товариським, з прекрасним почуттям гумору, ніколи не відмовляв у допомозі. У мирному житті захоплювався автомобілями, футболом, полюбляв активний відпочинок на природі та з дитинства проявляв неабиякі кулінарні здібності – часто пригощав родину все новими стравами власного приготування.
У лютому 2023 року бориспілець приєднався до лав Збройних сил України та став на захист рідної землі. У квітні отримав бойове поранення неподалік Бахмута, пройшов реабілітацію після операції - і знов на передову, до своїх побратимів.
6 липня 2023 року у Запорізькій області під час штурму позицій окупантів наших бійців накрила ворожа артилерія – Олексій Трепіков загинув. Тепер йому назавжди 26…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Олексія Трепікова з Київщини.
Він був добрим, енергійним, товариським, з прекрасним почуттям гумору, ніколи не відмовляв у допомозі. У мирному житті захоплювався автомобілями, футболом, полюбляв активний відпочинок на природі та з дитинства проявляв неабиякі кулінарні здібності – часто пригощав родину все новими стравами власного приготування.
У лютому 2023 року бориспілець приєднався до лав Збройних сил України та став на захист рідної землі. У квітні отримав бойове поранення неподалік Бахмута, пройшов реабілітацію після операції - і знов на передову, до своїх побратимів.
6 липня 2023 року у Запорізькій області під час штурму позицій окупантів наших бійців накрила ворожа артилерія – Олексій Трепіков загинув. Тепер йому назавжди 26…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя, молодшого сержанта ЗСУ Геннадія Генова з Рівненської області.
Він жив у місті Костопіль та працював на будівництві. На військову службу Геннадія призвали у березні 2022 року. Він був завзятим українцем, налаштованим воювати за свою країну і став пліч-о-пліч з найсміливішими воїнами, аби захистити кожного з нас.
Геннадій виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку війни. Його поважали побратими. Був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани» та медаллю «За хоробрість у бою».
На жаль, 14 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання на Херсонщині, між населеними пунктами Підстепне та Козачі Лагері, Геннадій Генов загинув… У нього залишилася дружина та двоє дітей.
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя, молодшого сержанта ЗСУ Геннадія Генова з Рівненської області.
Він жив у місті Костопіль та працював на будівництві. На військову службу Геннадія призвали у березні 2022 року. Він був завзятим українцем, налаштованим воювати за свою країну і став пліч-о-пліч з найсміливішими воїнами, аби захистити кожного з нас.
Геннадій виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку війни. Його поважали побратими. Був нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани» та медаллю «За хоробрість у бою».
На жаль, 14 липня 2023 року, під час виконання бойового завдання на Херсонщині, між населеними пунктами Підстепне та Козачі Лагері, Геннадій Генов загинув… У нього залишилася дружина та двоє дітей.
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Віктора Федоркова.
Він закінчив Хмельницький національний університет, отримав спеціальність інженер-механік. Після цього працював на Волочиському машинобудівному заводі. В 2015 році одружився та проживав у селі Поляни Хмельницької області. Через рік в сімʼї народився син Артем.
16 лютого 2023 року був призваний на службу у Збройних силах України.
На жаль, 30 квітня 2023 року в результаті артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області Віктор Федорков загинув…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Віктора Федоркова.
Він закінчив Хмельницький національний університет, отримав спеціальність інженер-механік. Після цього працював на Волочиському машинобудівному заводі. В 2015 році одружився та проживав у селі Поляни Хмельницької області. Через рік в сімʼї народився син Артем.
16 лютого 2023 року був призваний на службу у Збройних силах України.
На жаль, 30 квітня 2023 року в результаті артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області Віктор Федорков загинув…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Степана Луговського.
Він закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ. Працював в поліції. У 2015 році був учасником Антитерористичної операції на сході України.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Степан повернувся до війська та взяв до рук зброю. Служив на посаді стрільця-снайпера у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Разом із побратимами боронив Луганщину.
На жаль, 6 квітня 2022 року в бою з ворогом біля м. Попасна старший солдат Луговський загинув. Тепер йому назавжди 37...
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Степана Луговського.
Він закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ. Працював в поліції. У 2015 році був учасником Антитерористичної операції на сході України.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Степан повернувся до війська та взяв до рук зброю. Служив на посаді стрільця-снайпера у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Разом із побратимами боронив Луганщину.
На жаль, 6 квітня 2022 року в бою з ворогом біля м. Попасна старший солдат Луговський загинув. Тепер йому назавжди 37...
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Василя Василенка з Хмельниччини.
Він з малих літ ріс без батька, був надійною опорою матері та сестрі. Після закінчення Волочиського професійно-технічного училища проходив строкову службу в Збройних силах України. Трудився, щоб забезпечити родину, освоював різні професії. Довелося попрацювати і за кордоном.
Як справжній патріот Василь ще з 2014 року хотів стати на захист України, та не пройшов за станом здоров’я. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів чоловік вже 25 лютого пішов у військкомат і записався добровольцем.
З 11 липня служив у 86 окремому батальйоні ТрО, в 106-й мотострілковій бригаді тероборони ЗСУ. Звільняв Куп’янськ, воював під Балаклією, також служив на Миколаївському напрямку.
На жаль, 14 жовтня 2022 року Василь Василенко загинув від кулі ворожого снайпера… У воїна залишилися дружина та двоє дітей.
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Він з малих літ ріс без батька, був надійною опорою матері та сестрі. Після закінчення Волочиського професійно-технічного училища проходив строкову службу в Збройних силах України. Трудився, щоб забезпечити родину, освоював різні професії. Довелося попрацювати і за кордоном.
Як справжній патріот Василь ще з 2014 року хотів стати на захист України, та не пройшов за станом здоров’я. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів чоловік вже 25 лютого пішов у військкомат і записався добровольцем.
З 11 липня служив у 86 окремому батальйоні ТрО, в 106-й мотострілковій бригаді тероборони ЗСУ. Звільняв Куп’янськ, воював під Балаклією, також служив на Миколаївському напрямку.
На жаль, 14 жовтня 2022 року Василь Василенко загинув від кулі ворожого снайпера… У воїна залишилися дружина та двоє дітей.
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Романа Пителя зі Львівщини.
Роман мешкав у селі Воля-Висоцька. У 2014-2015 роках брав участь в Антитерористичній операції на сході України. 24 лютого 2022 року був знову мобілізований на військову службу. У квітні отримав поранення, після лікування та реабілітації повернувся до побратимів з 24-ї ОМБр імені короля Данила.
Весь час знаходився на нульових позиціях.
Його синочок народився під час повномасштабного вторгнення, батько бачив його тільки 6 днів.
Не боячись, відважно та мужньо Роман боронив рідну землю. На жаль, 13 вересня 2022 року поблизу села Білогірка Херсонської області під час ворожого обстрілу Роман Питель загинув…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Романа Пителя зі Львівщини.
Роман мешкав у селі Воля-Висоцька. У 2014-2015 роках брав участь в Антитерористичній операції на сході України. 24 лютого 2022 року був знову мобілізований на військову службу. У квітні отримав поранення, після лікування та реабілітації повернувся до побратимів з 24-ї ОМБр імені короля Данила.
Весь час знаходився на нульових позиціях.
Його синочок народився під час повномасштабного вторгнення, батько бачив його тільки 6 днів.
Не боячись, відважно та мужньо Роман боронив рідну землю. На жаль, 13 вересня 2022 року поблизу села Білогірка Херсонської області під час ворожого обстрілу Роман Питель загинув…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Василя Лемішевського з Хмельниччини.
У 1997 році хлопець з багатодітної родини закінчив Дзеленецьке професійно-технічне училище, де отримав спеціальність тракториста.
Потім працював механізатором на тракторі та зернозбиральному комбайні, дорожнім будівельником в «Українських регіональних дорогах».
19 листопада 2022 року був призваний Надвірнянським ТЦК та СП на службу в Збройні сили України.
На жаль, 17 січня 2023 року на Бахмутському напрямку у бою з російськими окупантами Василь Лемішевський загинув... У нього залишилися батьки, дружина, троє синів і три сестри.
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Василя Лемішевського з Хмельниччини.
У 1997 році хлопець з багатодітної родини закінчив Дзеленецьке професійно-технічне училище, де отримав спеціальність тракториста.
Потім працював механізатором на тракторі та зернозбиральному комбайні, дорожнім будівельником в «Українських регіональних дорогах».
19 листопада 2022 року був призваний Надвірнянським ТЦК та СП на службу в Збройні сили України.
На жаль, 17 січня 2023 року на Бахмутському напрямку у бою з російськими окупантами Василь Лемішевський загинув... У нього залишилися батьки, дружина, троє синів і три сестри.
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Івана Хайлака з Київщини.
Він закінчив Київське вище професійне училище деревообробки за спеціальністю столяр-верстатник. Після строкової служби розпочав працювати в рідному Обухові на місцевому підприємстві.
У 2014-2015 роках Іван воював у зоні проведення АТО на сході України. Через деякий час після повернення додому, після операції, звільнився з підприємства, пішов працювати у таксі.
З початком повномасштабного російського вторгнення Іван повернувся до лав рідної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ. Воював на посаді стрільця-снайпера. Серед бойових завдань брав на себе надважливі та складні.
На жаль, 29 жовтня 2022 року поблизу Павлівки Волноваського району Донецької області Іван Хайлак отримав поранення несумісні з життям…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Івана Хайлака з Київщини.
Він закінчив Київське вище професійне училище деревообробки за спеціальністю столяр-верстатник. Після строкової служби розпочав працювати в рідному Обухові на місцевому підприємстві.
У 2014-2015 роках Іван воював у зоні проведення АТО на сході України. Через деякий час після повернення додому, після операції, звільнився з підприємства, пішов працювати у таксі.
З початком повномасштабного російського вторгнення Іван повернувся до лав рідної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ. Воював на посаді стрільця-снайпера. Серед бойових завдань брав на себе надважливі та складні.
На жаль, 29 жовтня 2022 року поблизу Павлівки Волноваського району Донецької області Іван Хайлак отримав поранення несумісні з життям…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Романа Грушевінчука з Волині.
Після закінчення навчання він працював охоронником магазину «Фокстрот», фахівцем ділянки відділення № 1 «Нової пошти» у Ковелі.
Романа знали як веселу, добродушну та щиру людину. Він дуже любив природу, обожнював риболовлю.
У жовтні 2017 року пройшов строкову службу в лавах 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну, Роман вступив до Сил територіальної оборони.
Спочатку служив біля білоруського кордону, а з весни 2023 року – на передовій.
15 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Діброва Сєвєродонецького району Луганської області Роман Грушевінчук загинув...
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Романа Грушевінчука з Волині.
Після закінчення навчання він працював охоронником магазину «Фокстрот», фахівцем ділянки відділення № 1 «Нової пошти» у Ковелі.
Романа знали як веселу, добродушну та щиру людину. Він дуже любив природу, обожнював риболовлю.
У жовтні 2017 року пройшов строкову службу в лавах 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну, Роман вступив до Сил територіальної оборони.
Спочатку служив біля білоруського кордону, а з весни 2023 року – на передовій.
15 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Діброва Сєвєродонецького району Луганської області Роман Грушевінчук загинув...
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Василя Івасіва з Івано-Франківщини.
Хлопець закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника (комп’ютерна інженерія). Деякий час жив у Чехії, але повернувся в Україну тому, що «вдома найкраще». Працював техніком із системного адміністрування. Закінчив багато різних курсів з іноземних мов, програмування, курси водіїв, активно займався спортом.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Василь приєднався до лав ЗСУ. У лютому 2023 року був переведений у 35 окрему бригаду морської піхоти, потім у 137-ий ОШБ. Коли дзвонив додому, завжди говорив що в нього все добре і до останнього моменту не признавався, що він на передовій, щоб рідні не переживали. У травні 2023 року планував прийти у відпустку і одружитись, але не судилося.
23 квітня 2023 року Василь Івасів під час виконання бойового завдання в населеному пункті Новобахмутівка Донецької області в результаті ворожого обстрілу отримав поранення, несумісне з життям…
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Василя Івасіва з Івано-Франківщини.
Хлопець закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника (комп’ютерна інженерія). Деякий час жив у Чехії, але повернувся в Україну тому, що «вдома найкраще». Працював техніком із системного адміністрування. Закінчив багато різних курсів з іноземних мов, програмування, курси водіїв, активно займався спортом.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Василь приєднався до лав ЗСУ. У лютому 2023 року був переведений у 35 окрему бригаду морської піхоти, потім у 137-ий ОШБ. Коли дзвонив додому, завжди говорив що в нього все добре і до останнього моменту не признавався, що він на передовій, щоб рідні не переживали. У травні 2023 року планував прийти у відпустку і одружитись, але не судилося.
23 квітня 2023 року Василь Івасів під час виконання бойового завдання в населеному пункті Новобахмутівка Донецької області в результаті ворожого обстрілу отримав поранення, несумісне з життям…
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Романа Кондратюка з Волинської області.
Він навчався на юридичному факультеті університету імені Івана Франка у Львові, але так склалось, що вишу не закінчив.
Відслужив строкову службу, потім працював у Польщі. Коли повернувся в Україну, жив у Кривому Розі, а згодом приїхав до рідного Ковеля.
Він був великим оптимістом, інтелектуалом. Постійно працював над собою, мав прекрасну пам’ять, добре знав англійську мову.
У перший день повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Роман пішов до ТЦК, аби стати до лав ЗСУ. 25 лютого 2022 року його мобілізували.
Спочатку ніс службу у Ковелі, потім поїхав на навчання до Румунії. А далі був фронт, різні його ділянки. На жаль, 26 липня 2023 року під час штурму ворожих позицій поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області Роман Кондратюк загинув...
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Романа Кондратюка з Волинської області.
Він навчався на юридичному факультеті університету імені Івана Франка у Львові, але так склалось, що вишу не закінчив.
Відслужив строкову службу, потім працював у Польщі. Коли повернувся в Україну, жив у Кривому Розі, а згодом приїхав до рідного Ковеля.
Він був великим оптимістом, інтелектуалом. Постійно працював над собою, мав прекрасну пам’ять, добре знав англійську мову.
У перший день повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Роман пішов до ТЦК, аби стати до лав ЗСУ. 25 лютого 2022 року його мобілізували.
Спочатку ніс службу у Ковелі, потім поїхав на навчання до Румунії. А далі був фронт, різні його ділянки. На жаль, 26 липня 2023 року під час штурму ворожих позицій поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області Роман Кондратюк загинув...
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Любомира Гелетія з Івано-Франківської області.
Він був наймолодшим сином з 4-х в дружній багатодітній родині.
Хлопець любив займатися спортом. Після закінчення училища Любомир став основним годувальником родини. Спочатку він працював на СТО, потім на будівництві, виконував різноманітні ремонтні роботи.
У 2016 році Любомир познайомився з Марією і згодом у них народився синочок Олександр, якого він дуже любив, мріяв, як буде його навчати всьому, що вмів робити сам.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів Любомир, як справжній патріот, не чекаючи на повістку, пішов воювати добровольцем. Проходив службу у лавах Національної гвардії України.
На жаль, 26 травня 2023 року в селі Шипилівка Луганської області воїн загинув...
Любомира Гелетія було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Любомира Гелетія з Івано-Франківської області.
Він був наймолодшим сином з 4-х в дружній багатодітній родині.
Хлопець любив займатися спортом. Після закінчення училища Любомир став основним годувальником родини. Спочатку він працював на СТО, потім на будівництві, виконував різноманітні ремонтні роботи.
У 2016 році Любомир познайомився з Марією і згодом у них народився синочок Олександр, якого він дуже любив, мріяв, як буде його навчати всьому, що вмів робити сам.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів Любомир, як справжній патріот, не чекаючи на повістку, пішов воювати добровольцем. Проходив службу у лавах Національної гвардії України.
На жаль, 26 травня 2023 року в селі Шипилівка Луганської області воїн загинув...
Любомира Гелетія було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Анатолія Улянчука з Рівненщини.
Після проходження строкової служби у Збройних силах України костопільчанин працював робітником на різних підприємствах. Анатолія знову призвали на військову службу після повномасштабного вторгнення російських окупантів. Солдат служив на передовій стрільцем-помічником 3 механізованого батальйону. За період служби він побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і сміливість.
На жаль, 20 грудня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Першотравневе Куп’янського району Харківської області Анатолій Улянчук загинув... У нього залишилися дружина та маленький син.
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Анатолія Улянчука з Рівненщини.
Після проходження строкової служби у Збройних силах України костопільчанин працював робітником на різних підприємствах. Анатолія знову призвали на військову службу після повномасштабного вторгнення російських окупантів. Солдат служив на передовій стрільцем-помічником 3 механізованого батальйону. За період служби він побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і сміливість.
На жаль, 20 грудня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Першотравневе Куп’янського району Харківської області Анатолій Улянчук загинув... У нього залишилися дружина та маленький син.
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Максима Хатіна з Волині.
Після закінчення Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури ковельчанин працював електромонтажником, слюсарем, майстром дільниці з експлуатації та ремонту газового устаткування, монтажником технологічних трубопроводів.
У 2015-2016 роках Максим брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Воював у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Коли розпочалась повномасштабна війна росії проти України, добровольцем пішов до ТЦК і вже 25 лютого 2022 року вступив до ТрО ЗСУ. Служив у в/ч А7063, був командиром стрілецького відділення.
З квітня 2023 року воював на сході України. На жаль, 1 грудня 2023 року у бою поблизу села Торське Донецької області молодший сержант Максим Хатін загинув...
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Максима Хатіна з Волині.
Після закінчення Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури ковельчанин працював електромонтажником, слюсарем, майстром дільниці з експлуатації та ремонту газового устаткування, монтажником технологічних трубопроводів.
У 2015-2016 роках Максим брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Воював у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Коли розпочалась повномасштабна війна росії проти України, добровольцем пішов до ТЦК і вже 25 лютого 2022 року вступив до ТрО ЗСУ. Служив у в/ч А7063, був командиром стрілецького відділення.
З квітня 2023 року воював на сході України. На жаль, 1 грудня 2023 року у бою поблизу села Торське Донецької області молодший сержант Максим Хатін загинув...
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Максима Катошева з Київщини.
Він закінчив Ржищівський професійний ліцей та здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Деякий час працював в охоронній службі, потім був прийнятий на військову службу за контрактом, брав участь в АТО/ООС.
Одразу після повномасштабного вторгнення російських окупантів 24 лютого 2022 року обухівчанин знову вступив до лав захисників України. Йдучи на війну, своїм рідним сказав, що йде їх захищати й інакшого бути не може. Проходив службу у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
На жаль, 10 лютого 2023 року поблизу Вугледару Донецької області Максим Катошев загинув. Тепер йому назавжди 22.
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Він закінчив Ржищівський професійний ліцей та здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Деякий час працював в охоронній службі, потім був прийнятий на військову службу за контрактом, брав участь в АТО/ООС.
Одразу після повномасштабного вторгнення російських окупантів 24 лютого 2022 року обухівчанин знову вступив до лав захисників України. Йдучи на війну, своїм рідним сказав, що йде їх захищати й інакшого бути не може. Проходив службу у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
На жаль, 10 лютого 2023 року поблизу Вугледару Донецької області Максим Катошев загинув. Тепер йому назавжди 22.
Воїна було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Андрія Кошку з Рівненської області.
Після закінчення училища костопільчанин працював на різних підприємствах, останні 10 років - на ПП «Дизайн». Андрія призвали на військову службу у березні 2022 року. Він служив командиром відділення зенітно-ракетного взводу в/ч А4030 (71-ша окрема єгерська бригада).
Побратими поважали Андрія за надійність. За період служби він побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і сміливість. Отримав не одну контузію.
На жаль, 14 вересня 2023 року поблизу населеного пункту Оріхове Запорізької області молодший сержант Андрій Кошка отримав поранення несумісні з життям…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Андрія Кошку з Рівненської області.
Після закінчення училища костопільчанин працював на різних підприємствах, останні 10 років - на ПП «Дизайн». Андрія призвали на військову службу у березні 2022 року. Він служив командиром відділення зенітно-ракетного взводу в/ч А4030 (71-ша окрема єгерська бригада).
Побратими поважали Андрія за надійність. За період служби він побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і сміливість. Отримав не одну контузію.
На жаль, 14 вересня 2023 року поблизу населеного пункту Оріхове Запорізької області молодший сержант Андрій Кошка отримав поранення несумісні з життям…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Олександра Дементьєва з Волині.
У 1994-1996 роках він проходив строкову військову службу в українському Криму, був десантником.
Працював на «Ковельсільмаші», а згодом на підприємстві «Волинь-Кальвіс». Його знали як відповідального, хорошого спеціаліста, людину слова. Виховував сина Андрія, для якого був люблячим батьком, надійною опорою, другом і прикладом у житті.
У вересні 2023 року Олександр приєднався до лав ЗСУ. Служив стрільцем-помічником гранатометника.
На жаль, 19 жовтня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Першотравневе Куп’янського району Харківської області Олександр Дементьєв загинув…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Олександра Дементьєва з Волині.
У 1994-1996 роках він проходив строкову військову службу в українському Криму, був десантником.
Працював на «Ковельсільмаші», а згодом на підприємстві «Волинь-Кальвіс». Його знали як відповідального, хорошого спеціаліста, людину слова. Виховував сина Андрія, для якого був люблячим батьком, надійною опорою, другом і прикладом у житті.
У вересні 2023 року Олександр приєднався до лав ЗСУ. Служив стрільцем-помічником гранатометника.
На жаль, 19 жовтня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Першотравневе Куп’янського району Харківської області Олександр Дементьєв загинув…
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Олександра Михалюка з Рівненщини.
Після закінчення Костопільського професійного технічного училища у 1993 – 1995 роках проходив строкову службу. Після демобілізації працював у Домобудівному комбінаті, а згодом в будівельній сфері.
Олександра був справжнім професіоналом своєї справи. Міг розв’язати будь-яку проблему та завжди охоче допомагав іншим. Був відданий сім’ї та друзям, мав велике почуття відповідальності. Дуже любив дружину та синів.
20 грудня 2022 року костопільчанин вступив до лав ЗСУ, служив навідником механізованого відділення. На жаль, 25 липня 2023 року поблизу населеного пункту Серебрянка Донецької області Олександр Михалюк загинув...
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Сьогодні, поряд з іншими, ми згадуємо українського Героя Олександра Михалюка з Рівненщини.
Після закінчення Костопільського професійного технічного училища у 1993 – 1995 роках проходив строкову службу. Після демобілізації працював у Домобудівному комбінаті, а згодом в будівельній сфері.
Олександра був справжнім професіоналом своєї справи. Міг розв’язати будь-яку проблему та завжди охоче допомагав іншим. Був відданий сім’ї та друзям, мав велике почуття відповідальності. Дуже любив дружину та синів.
20 грудня 2022 року костопільчанин вступив до лав ЗСУ, служив навідником механізованого відділення. На жаль, 25 липня 2023 року поблизу населеного пункту Серебрянка Донецької області Олександр Михалюк загинув...
Світла пам’ять Героєві та всім захисникам України!
#незабудемо
Новий день. І знову 9 ранку. Час, коли ми згадуємо наших загиблих воїнів. Тих, завдяки кому наша держава все ще тримається й буде триматись далі.
Сьогодні ми згадуємо українського Героя Романа Абрамчука з Волинської області.
У дитячі роки він зазнав тяжких втрат: восьмилітнім залишився без мами, а у 16 — без батька. В Оваднівському професійному ліцеї здобув спеціальність автослюсаря. Працював водієм-далекобійником.
У вересні 2022 року Романа мобілізували. Він служив у військовій частині А4152, пройшов навчання у Великій Британії. У листопаді потрапив у славетну 93 ОМБр «Холодний Яр», служив стрільцем-санітаром мотопіхотного відділення.
Воював у Бахмутському районі Донецької області. В березні 2023 року отримав множинні осколкові поранення під час виконання бойового завдання, але після лікування та реабілітації знову повернувся на фронт. На жаль, 15 травня 2023 року у місті Бахмут у бою з російськими окупантами Роман Абрамчук загинув.
Тепер йому назавжди 36…
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо
Сьогодні ми згадуємо українського Героя Романа Абрамчука з Волинської області.
У дитячі роки він зазнав тяжких втрат: восьмилітнім залишився без мами, а у 16 — без батька. В Оваднівському професійному ліцеї здобув спеціальність автослюсаря. Працював водієм-далекобійником.
У вересні 2022 року Романа мобілізували. Він служив у військовій частині А4152, пройшов навчання у Великій Британії. У листопаді потрапив у славетну 93 ОМБр «Холодний Яр», служив стрільцем-санітаром мотопіхотного відділення.
Воював у Бахмутському районі Донецької області. В березні 2023 року отримав множинні осколкові поранення під час виконання бойового завдання, але після лікування та реабілітації знову повернувся на фронт. На жаль, 15 травня 2023 року у місті Бахмут у бою з російськими окупантами Роман Абрамчук загинув.
Тепер йому назавжди 36…
Світла пам’ять Героєві!
#незабудемо