Чи порушуєте ви закон, продаючи на ринку те, що виростили у себе на городі?
Наприклад, вродила у вас цьогоріч морква 🥕 І запаслись на усю зиму, і родичам роздали, а залишки все одно є. Чому б її не продати, щоб трохи заробити за свою працю на землі? Все наче просто та логічно. Проте майте на увазі, що за продаж городини 🍆🧅🥔до вас можуть виникнути запитання у правоохоронців. Саме про це наша історія.
🟩 До Сарненського місцевого центру з надання БВПД звернувся пан Тарас, щоб його інтереси в суді, де він є відповідачем, представляв професійний юрист. Чоловік розповів, що влітку продавав на ринку свою городину – картоплю, цибулю, петрушку, кріп 🥔🧅🥬 Через це правоохоронці склали адміністративний протокол за порушення порядку провадження господарської діяльності (ч.1 ст. 164 КУпАП). Санкція за таке правопорушення передбачає не лише конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей але й штраф – від 34 тисяч гривень до 85 тисяч гривень!
Під час судового розгляду справи клієнт своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пан Тарас пояснив, що він у торгівельному павільйоні на ринку не здійснював господарської діяльності, а продавав свою сільськогосподарську продукцію 🥔🧅🥬, вирощену на власних земельних ділянках, що є сезонним видом робіт. Тому порядку провадження господарської діяльності не порушував.
Призначений місцевим центром 👨🎓 захисник Антон Слободін подав у суд клопотання про закриття провадження по цій справі з підстав відсутності в діях пана Тараса події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідно до п. ст. 247 КУпАП. В обґрунтуванні адвокат посилався на положення п.п. 165 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, згідно з яким до загального місячного (річного) оподаткованого податком на доходи фізичних осіб доходу не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена фізичною особою на земельних ділянках особистого селянського господарства. Такі фізичні особи здійснюють продаж цієї продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.
🧑⚖️ У результаті суд зробив висновок, що наявність в діях відповідача складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто порушення порядку провадження господарської діяльності, в даному випадку належними і допустимими доказами не доведена. Суд врахував, що підприємницькою може вважатися лише діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. У разі відсутності такої мети немає правових підстав вважати діяльність господарюючого суб’єкта підприємницькою.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. Проте в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито суть адміністративного правопорушення, а саме, не зазначено конкретні дії пана Тараса, які б вказували про наявність об’єктивної сторони правопорушення та його вини.
Як результат – провадження в цій справі закрито в зв’язку з відсутністю в діях пана Тараса складу адміністративного правопорушення.
📎 Номер цієї справи у Єдиному реєстрі судових рішень: 565/776/20
Детальніше про цю справу читайте на сайті системи БПД за посиланням 👉https://bit.ly/3pAVZDf
Наприклад, вродила у вас цьогоріч морква 🥕 І запаслись на усю зиму, і родичам роздали, а залишки все одно є. Чому б її не продати, щоб трохи заробити за свою працю на землі? Все наче просто та логічно. Проте майте на увазі, що за продаж городини 🍆🧅🥔до вас можуть виникнути запитання у правоохоронців. Саме про це наша історія.
🟩 До Сарненського місцевого центру з надання БВПД звернувся пан Тарас, щоб його інтереси в суді, де він є відповідачем, представляв професійний юрист. Чоловік розповів, що влітку продавав на ринку свою городину – картоплю, цибулю, петрушку, кріп 🥔🧅🥬 Через це правоохоронці склали адміністративний протокол за порушення порядку провадження господарської діяльності (ч.1 ст. 164 КУпАП). Санкція за таке правопорушення передбачає не лише конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей але й штраф – від 34 тисяч гривень до 85 тисяч гривень!
Під час судового розгляду справи клієнт своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пан Тарас пояснив, що він у торгівельному павільйоні на ринку не здійснював господарської діяльності, а продавав свою сільськогосподарську продукцію 🥔🧅🥬, вирощену на власних земельних ділянках, що є сезонним видом робіт. Тому порядку провадження господарської діяльності не порушував.
Призначений місцевим центром 👨🎓 захисник Антон Слободін подав у суд клопотання про закриття провадження по цій справі з підстав відсутності в діях пана Тараса події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідно до п. ст. 247 КУпАП. В обґрунтуванні адвокат посилався на положення п.п. 165 п.165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, згідно з яким до загального місячного (річного) оподаткованого податком на доходи фізичних осіб доходу не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена фізичною особою на земельних ділянках особистого селянського господарства. Такі фізичні особи здійснюють продаж цієї продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.
🧑⚖️ У результаті суд зробив висновок, що наявність в діях відповідача складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тобто порушення порядку провадження господарської діяльності, в даному випадку належними і допустимими доказами не доведена. Суд врахував, що підприємницькою може вважатися лише діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. У разі відсутності такої мети немає правових підстав вважати діяльність господарюючого суб’єкта підприємницькою.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів. Проте в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито суть адміністративного правопорушення, а саме, не зазначено конкретні дії пана Тараса, які б вказували про наявність об’єктивної сторони правопорушення та його вини.
Як результат – провадження в цій справі закрито в зв’язку з відсутністю в діях пана Тараса складу адміністративного правопорушення.
📎 Номер цієї справи у Єдиному реєстрі судових рішень: 565/776/20
Детальніше про цю справу читайте на сайті системи БПД за посиланням 👉https://bit.ly/3pAVZDf
Іпотека при розлученні: як поділити квартиру
🧍♀️💔🧍♂️ Подружжя приймає рішення про розірвання шлюбу. Доволі легка ситуація складається у тому випадку, коли відсутнє спільне майно та діти. П’ять хвилин у ДРАЦСі – і все, більше нічого не пов’язує. Складніше розірвати шлюб, коли пройдений великий життєвий шлях, нажите спільне майно, є діти. У такому випадку існує лише один спосіб вирішення особистих немайнових та майнових спорів – судовий ⚖️.
Добре коли за майно сплачені усі кошти і воно не перебуває під заставою та іпотекою, а якщо виникає зворотна ситуація? Як бути із квартирою 🏠, яка знаходиться в іпотеці? Вона набута спільними зусиллями та вважається спільним майном, то як її поділити? 🤔Відповідь на ці запитання надає фахівець Дніпровського бюро правової допомоги № 2 Данило Смага.
👉 Спільне майно може бути поділене як у судовому так і позасудовому порядку (укладання договорів у нотаріуса), однак нерухомість, яка придбана в кредит та перебуває в іпотеці, підлягає поділу між подружжям. При цьому зробити це буде можливо саме у судовому порядку, оскільки нотаріус в такій ситуації допомогти не зможе.
Також варто зауважити, що при зверненні до суду 👨⚖️ з позовом про поділ іпотечного майна необхідно залучати третьою особою той банк 🏦, який є іпотекодержателем вашого майна. Оскільки при поділі квартири з’являються нові сторони зобов’язання, про яких банк повинен знати, а отже бути залученим третьою особою у судове провадження. Адже ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов’язків іпотекодержателя та, як наслідок, впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь банку рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості, а також на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.
Щодо кредитних зобов'язань. Нормами Сімейного кодексу України 📚 визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому, ключовим моментом для визначення того, чи будуть грошові кошти, одержані за договором, укладеним одним із подружжя під час шлюбу, належати до об’єктів спільної сумісної власності подружжя та чи підлягатиме заборгованість за таким договором врахуванню під час поділу майна, слід визначити наступне:
🔘 чи укладено договір під час шлюбу;
🔘 чи укладено договір в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах одного з подружжя;
🔘 чи використано одержане за договором в інтересах сім’ї не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах одного з подружжя.
Ці обставини ☝️ слід враховувати при обґрунтуванні своїх вимог у суді, оскільки суд не наділений обов’язком доводити вашу правоту за вас. Добре, коли у кредитному договорі 📃 є прив’язка до договору іпотеки та навпаки. Тоді простежується причинно-наслідковий зв’язок між коштами та іпотечним майном, а отже і борг за кредитом потрібно віддавати разом.
Більш детально - за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/ipoteka-pry-rozluchenni-yak-podilyty-kvartyru/
🧍♀️💔🧍♂️ Подружжя приймає рішення про розірвання шлюбу. Доволі легка ситуація складається у тому випадку, коли відсутнє спільне майно та діти. П’ять хвилин у ДРАЦСі – і все, більше нічого не пов’язує. Складніше розірвати шлюб, коли пройдений великий життєвий шлях, нажите спільне майно, є діти. У такому випадку існує лише один спосіб вирішення особистих немайнових та майнових спорів – судовий ⚖️.
Добре коли за майно сплачені усі кошти і воно не перебуває під заставою та іпотекою, а якщо виникає зворотна ситуація? Як бути із квартирою 🏠, яка знаходиться в іпотеці? Вона набута спільними зусиллями та вважається спільним майном, то як її поділити? 🤔Відповідь на ці запитання надає фахівець Дніпровського бюро правової допомоги № 2 Данило Смага.
👉 Спільне майно може бути поділене як у судовому так і позасудовому порядку (укладання договорів у нотаріуса), однак нерухомість, яка придбана в кредит та перебуває в іпотеці, підлягає поділу між подружжям. При цьому зробити це буде можливо саме у судовому порядку, оскільки нотаріус в такій ситуації допомогти не зможе.
Також варто зауважити, що при зверненні до суду 👨⚖️ з позовом про поділ іпотечного майна необхідно залучати третьою особою той банк 🏦, який є іпотекодержателем вашого майна. Оскільки при поділі квартири з’являються нові сторони зобов’язання, про яких банк повинен знати, а отже бути залученим третьою особою у судове провадження. Адже ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов’язків іпотекодержателя та, як наслідок, впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь банку рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості, а також на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.
Щодо кредитних зобов'язань. Нормами Сімейного кодексу України 📚 визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому, ключовим моментом для визначення того, чи будуть грошові кошти, одержані за договором, укладеним одним із подружжя під час шлюбу, належати до об’єктів спільної сумісної власності подружжя та чи підлягатиме заборгованість за таким договором врахуванню під час поділу майна, слід визначити наступне:
🔘 чи укладено договір під час шлюбу;
🔘 чи укладено договір в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах одного з подружжя;
🔘 чи використано одержане за договором в інтересах сім’ї не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах одного з подружжя.
Ці обставини ☝️ слід враховувати при обґрунтуванні своїх вимог у суді, оскільки суд не наділений обов’язком доводити вашу правоту за вас. Добре, коли у кредитному договорі 📃 є прив’язка до договору іпотеки та навпаки. Тоді простежується причинно-наслідковий зв’язок між коштами та іпотечним майном, а отже і борг за кредитом потрібно віддавати разом.
Більш детально - за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/ipoteka-pry-rozluchenni-yak-podilyty-kvartyru/
Відшкодування моральної шкоди
Однією із загальноприйнятих класифікацій завданої шкоди, яка також знаходить своє відображення і у законодавстві України, є її поділ на матеріальну 💵 та моральну 😢. Із визначенням та доказуванням матеріальної шкоди, зазвичай, проблем не виникає. Адже вона являє собою збитки чи втрати, яких уже зазнала особа або неминуче мусить зазнати задля відновлення свого первісного стану, що існував до заподіяння шкоди. Що ж таке моральна шкода? Відповідає фахівець Полтавського бюро правової допомоги, адвокат Артем Пархоменко.
Моральна шкода є не такою очевидною, бо, як правило, вона є нематеріальною, а тому і являє собою поняття оціночне. Саме оціночність цього поняття, яке в кожному конкретному випадку трактується по-своєму, з урахуванням не лише правових знань, але й набутого життєвого досвіду, зумовлює складність у визначенні розміру заподіяної моральної шкоди і її доказуванні.
☝️ Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
☑️ у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
☑️ у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
☑️ у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
☑️ у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди 💰 визначається судом 👩⚖️ залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
🔻 Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
🔻 Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.
🔻 Крім того, статтею 23 Цивільного кодексу України допускається відшкодування моральної шкоди ще й шляхом вчинення дій немайнового характеру, таких як спростування недостовірної інформації, публічне вибачення тощо.
Як саме визначається розмір відшкодування моральної шкоди – читайте на сайті системи БПД 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/vidshkoduvannya-moralnoyi-shkody-2/
Однією із загальноприйнятих класифікацій завданої шкоди, яка також знаходить своє відображення і у законодавстві України, є її поділ на матеріальну 💵 та моральну 😢. Із визначенням та доказуванням матеріальної шкоди, зазвичай, проблем не виникає. Адже вона являє собою збитки чи втрати, яких уже зазнала особа або неминуче мусить зазнати задля відновлення свого первісного стану, що існував до заподіяння шкоди. Що ж таке моральна шкода? Відповідає фахівець Полтавського бюро правової допомоги, адвокат Артем Пархоменко.
Моральна шкода є не такою очевидною, бо, як правило, вона є нематеріальною, а тому і являє собою поняття оціночне. Саме оціночність цього поняття, яке в кожному конкретному випадку трактується по-своєму, з урахуванням не лише правових знань, але й набутого життєвого досвіду, зумовлює складність у визначенні розміру заподіяної моральної шкоди і її доказуванні.
☝️ Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
☑️ у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
☑️ у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
☑️ у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
☑️ у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди 💰 визначається судом 👩⚖️ залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
🔻 Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
🔻 Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.
🔻 Крім того, статтею 23 Цивільного кодексу України допускається відшкодування моральної шкоди ще й шляхом вчинення дій немайнового характеру, таких як спростування недостовірної інформації, публічне вибачення тощо.
Як саме визначається розмір відшкодування моральної шкоди – читайте на сайті системи БПД 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/vidshkoduvannya-moralnoyi-shkody-2/
Як підтвердити статус ВПО, якщо нема відмітки про реєстрацію?
Підтвердження статусу внутрішньо переміщено особи часом може бути складною справою: втрачаються зв'язки, губляться документи або їх узагалі нема, і тоді доводиться звертатися до суду. До Нововолинського бюро правової допомоги (Володимир-Волинський місцевий центр з надання БВПД) звернувся пан Дмитро, який представляв інтереси неповнолітнього сина.
Управління соціального захисту населення йому відмовило у видачі 📄 довідки про взяття на облік сина як внутрішньо переміщеної особи через відсутність інформації про реєстрацію місця проживання та перебування на тимчасово окупованій території.
Під час спілкування з’ясувалося, що неповнолітній мешкав на окупованій території разом з матір'ю, а після настання воєнних дій 🚌переїхав до батька. Але з якоїсь причини у нього була відсутня реєстрація місця проживання, не було й відмітки про реєстрацію місця проживання в будинковій книзі.
Клієнт мав право на отримання БВПД як громадянин України, який звернувся із заявою про взяття його на облік як ВПО. Начальниця Нововолинського бюро правової допомоги Вікторія Скриннік підготувала адміністративний позов до Волинського окружного адміністративного суду.
Чинне 📜законодавство визначає альтернативні способи підтвердження факту проживання на території окупованої адміністративно-територіальної одиниці – або відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті, або шляхом надання інших доказів. До суду надали як докази такі документи: свідоцтво про народження, в якому зазначено, що хлопець народився в місті Торез; витяг з медичної особової карти, фотографію учнів школи, де в складі учнів класу є хлопець, копію атестата про основну загальну освіту. Документи підтверджували те, що позивач у спірний період часу проживав на непідконтрольній території.
🧑⚖️ Суд визнав протиправною відмову Управління соцзахисту у видачі довідки ВПО та зобов'язав видати її позивачу.
⚖️ Коментар:
Слід зауважити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509» було внесено зміни до пункту 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме: У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
📄Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: ➡️ https://bit.ly/397LmlJ
📗 Більше кейсів системи БПД є тут ➡️ https://bit.ly/35YQ57A
Підтвердження статусу внутрішньо переміщено особи часом може бути складною справою: втрачаються зв'язки, губляться документи або їх узагалі нема, і тоді доводиться звертатися до суду. До Нововолинського бюро правової допомоги (Володимир-Волинський місцевий центр з надання БВПД) звернувся пан Дмитро, який представляв інтереси неповнолітнього сина.
Управління соціального захисту населення йому відмовило у видачі 📄 довідки про взяття на облік сина як внутрішньо переміщеної особи через відсутність інформації про реєстрацію місця проживання та перебування на тимчасово окупованій території.
Під час спілкування з’ясувалося, що неповнолітній мешкав на окупованій території разом з матір'ю, а після настання воєнних дій 🚌переїхав до батька. Але з якоїсь причини у нього була відсутня реєстрація місця проживання, не було й відмітки про реєстрацію місця проживання в будинковій книзі.
Клієнт мав право на отримання БВПД як громадянин України, який звернувся із заявою про взяття його на облік як ВПО. Начальниця Нововолинського бюро правової допомоги Вікторія Скриннік підготувала адміністративний позов до Волинського окружного адміністративного суду.
Чинне 📜законодавство визначає альтернативні способи підтвердження факту проживання на території окупованої адміністративно-територіальної одиниці – або відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті, або шляхом надання інших доказів. До суду надали як докази такі документи: свідоцтво про народження, в якому зазначено, що хлопець народився в місті Торез; витяг з медичної особової карти, фотографію учнів школи, де в складі учнів класу є хлопець, копію атестата про основну загальну освіту. Документи підтверджували те, що позивач у спірний період часу проживав на непідконтрольній території.
🧑⚖️ Суд визнав протиправною відмову Управління соцзахисту у видачі довідки ВПО та зобов'язав видати її позивачу.
⚖️ Коментар:
Слід зауважити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №352 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509» було внесено зміни до пункту 4 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме: У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
📄Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: ➡️ https://bit.ly/397LmlJ
📗 Більше кейсів системи БПД є тут ➡️ https://bit.ly/35YQ57A
Штрафи за відсутність маски: від 170 до 255 грн.
😷 Завтра набирає чинності ⚖️ Закон України від 6 листопада 2020 року № 1000-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», https://bit.ly/2IWB4dl, згідно з яким перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
☝️ Крім того, надано право розглядати справи про дотримання цих протиепідемічних заходів виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад, а також Національній поліції, органам державної санітарно-епідеміологічної служби.
❗️ Звертаємо увагу, що такі штрафи НЕ застосовуватимуться до неповнолітніх, а також за неносіння маски на вулиці.
Вчора відповідний 📄 законопроєкт підписав Президент, а сьогодні його опубліковано в газеті Верховної Ради України «Голос України.
😷 Завтра набирає чинності ⚖️ Закон України від 6 листопада 2020 року № 1000-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», https://bit.ly/2IWB4dl, згідно з яким перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
☝️ Крім того, надано право розглядати справи про дотримання цих протиепідемічних заходів виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад, а також Національній поліції, органам державної санітарно-епідеміологічної служби.
❗️ Звертаємо увагу, що такі штрафи НЕ застосовуватимуться до неповнолітніх, а також за неносіння маски на вулиці.
Вчора відповідний 📄 законопроєкт підписав Президент, а сьогодні його опубліковано в газеті Верховної Ради України «Голос України.
Як орендувати житло: все про договір оренди
🏘 Зазвичай пошуки квартири відбуваються по-різному: на інтернет-сторінках з пошуку житла, серед друзів, знайомих або через посередника. Але, щоб уникнути неприємностей, житло варто орендувати належним чином, відповідно до норм законодавства. Як же це правильно зробити❓Консультує Чернівецький місцевий центр з надання БВПД 👇
Орендодавець, який має намір здати житло в оренду законно, повинен сплачувати з нього податки 💵 та бути готовим показати всі документи щодо прав на житло, а також підписати договір оренди.
📃 За договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати іншій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається письмово ✍️.
У договорі детально прописують умови, вартість і терміни найму, інформацію про учасників угоди, права та обов’язки наймача і наймодавця, гарантії, підстави для дострокового розірвання і фінансові зобов’язання. За бажанням вказують будь-які інші пункти, виходячи з індивідуальних особливостей нерухомості або побажань сторін.
❗️ У договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних із наймачем прав та обов’язків щодо користування житлом. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом із ним.
Якщо наймачами житла є кілька осіб 👥🏠, їхні обов’язки за договором найму житла є солідарними. Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом із ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору – встановлюється за рішенням суду.
⏳ Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на 5️⃣ років.
У разі завершення терміну договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.
Не пізніше ніж за 3️⃣ місяці до завершення строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві 🤝 укласти договір на таких же або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на тих же умовах і на такий же строк.
Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла 🔑 з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.
У разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.
❓Як розірвати договір найму житла
Про це дізнаєтесь із повного тексту консультації за посиланням 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/yak-orenduvaty-zhytlo-vse-pro-dogovir-orendy/
🏘 Зазвичай пошуки квартири відбуваються по-різному: на інтернет-сторінках з пошуку житла, серед друзів, знайомих або через посередника. Але, щоб уникнути неприємностей, житло варто орендувати належним чином, відповідно до норм законодавства. Як же це правильно зробити❓Консультує Чернівецький місцевий центр з надання БВПД 👇
Орендодавець, який має намір здати житло в оренду законно, повинен сплачувати з нього податки 💵 та бути готовим показати всі документи щодо прав на житло, а також підписати договір оренди.
📃 За договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати іншій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається письмово ✍️.
У договорі детально прописують умови, вартість і терміни найму, інформацію про учасників угоди, права та обов’язки наймача і наймодавця, гарантії, підстави для дострокового розірвання і фінансові зобов’язання. За бажанням вказують будь-які інші пункти, виходячи з індивідуальних особливостей нерухомості або побажань сторін.
❗️ У договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом із наймачем. Ці особи набувають рівних із наймачем прав та обов’язків щодо користування житлом. Наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом із ним.
Якщо наймачами житла є кілька осіб 👥🏠, їхні обов’язки за договором найму житла є солідарними. Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом із ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору – встановлюється за рішенням суду.
⏳ Договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на 5️⃣ років.
У разі завершення терміну договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.
Не пізніше ніж за 3️⃣ місяці до завершення строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві 🤝 укласти договір на таких же або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на тих же умовах і на такий же строк.
Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір найму житла 🔑 з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк.
У разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.
❓Як розірвати договір найму житла
Про це дізнаєтесь із повного тексту консультації за посиланням 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/yak-orenduvaty-zhytlo-vse-pro-dogovir-orendy/
Що робити, якщо ПФ сумнівається, що Наталія – це Наталья
Кожна Наталка зіштовхувалась з ситуацією, коли її офіційне ім’я пишуть 🖊як Наталя або Наталія. Російською – це та ж Наталья. Здавалось би – одне й те саме. Але різниця в одну літеру може завадити людині отримати пенсію.
Свідками такого випадку стали юристи Криворізького місцевого центру з надання #БВПД, до яких за правовою допомогою звернулася пані Наталія.
У 1978 році у трудовій книжці російською мовою ім’я жінки було записано “Наталья”. У свідоцтві про народження і про укладення шлюбу також значиться “Наталья”. У паспорті ж вона значилась українською мовою вже як Наталія. І жодних лінгвістичних порушень такий переклад не має. Але через цю обставину пенсію людина оформити не змогла.
Саксаганський відділ обслуговування громадян Пенсійного фонду України відмовив через різницю в написанні імені в трудовій книжці та в паспорті. Через суд довелось доводити, що зазначена в трудовій російською мовою Наталья – це вона ж, Наталія і що трудова книжка, а з нею і трудовий стаж, належать саме їй.
Розглянувши складений юристом Микитою Зіневич позов, суд погодився з тим, що Наталья російською – це та ж Наталія. Суд встановив факт належності трудової книжки пані Наталці. Уже з рішенням суду пані Наталка пішла переконувати Пенсійний фонд оформити їй пенсію.
Ця історія буде гарним уроком для всіх Наталок, Наталь та Наталій. Звертайте увагу на відповідність написання вашого імені в документах. У разі некоректного написання звертайтесь письмово для виправлення у той орган, який видав документ або просіть зробити виправлення відділ кадрів за останнім місцем роботи. Не гайте часу. Бо у випадку з пані Наталкою звертатись можна було вже виключно до суду. Близько двох років пішло на ці поневіряння.
Якщо ви зіштовхнулись зі схожою проблемою, пам’ятайте:
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім’я, по батькові і дату народження може виконуватись за останнім місцем роботи людини на підставі документів (із зазначенням номера та дати цих документів). Однією рискою має бути закреслено колишнє прізвище або ім’я з помилкою, поруч записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки. Запис про виправлення завіряється підписом керівника чи печаткою відділу кадрів.
У ситуаціях, коли установи, які видали документи, не можуть виправити помилки, громадяни мають право звернутись до суду.
Тож перед тим, як вийти на пенсію, уважно вивчіть свої документи 🔎. Адже, як показав досвід пані Наталки, оформлення нею пенсії в часі розтяглось на два роки і процес навіть зараз ще не завершено.
Детальніше читайте на сайті 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/koly-cherez-sud-treba-dovodyty-shho-natalya-rosijskoyu-tse-ta-zh-nataliya-ukrayinskoyu/
Кожна Наталка зіштовхувалась з ситуацією, коли її офіційне ім’я пишуть 🖊як Наталя або Наталія. Російською – це та ж Наталья. Здавалось би – одне й те саме. Але різниця в одну літеру може завадити людині отримати пенсію.
Свідками такого випадку стали юристи Криворізького місцевого центру з надання #БВПД, до яких за правовою допомогою звернулася пані Наталія.
У 1978 році у трудовій книжці російською мовою ім’я жінки було записано “Наталья”. У свідоцтві про народження і про укладення шлюбу також значиться “Наталья”. У паспорті ж вона значилась українською мовою вже як Наталія. І жодних лінгвістичних порушень такий переклад не має. Але через цю обставину пенсію людина оформити не змогла.
Саксаганський відділ обслуговування громадян Пенсійного фонду України відмовив через різницю в написанні імені в трудовій книжці та в паспорті. Через суд довелось доводити, що зазначена в трудовій російською мовою Наталья – це вона ж, Наталія і що трудова книжка, а з нею і трудовий стаж, належать саме їй.
Розглянувши складений юристом Микитою Зіневич позов, суд погодився з тим, що Наталья російською – це та ж Наталія. Суд встановив факт належності трудової книжки пані Наталці. Уже з рішенням суду пані Наталка пішла переконувати Пенсійний фонд оформити їй пенсію.
Ця історія буде гарним уроком для всіх Наталок, Наталь та Наталій. Звертайте увагу на відповідність написання вашого імені в документах. У разі некоректного написання звертайтесь письмово для виправлення у той орган, який видав документ або просіть зробити виправлення відділ кадрів за останнім місцем роботи. Не гайте часу. Бо у випадку з пані Наталкою звертатись можна було вже виключно до суду. Близько двох років пішло на ці поневіряння.
Якщо ви зіштовхнулись зі схожою проблемою, пам’ятайте:
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім’я, по батькові і дату народження може виконуватись за останнім місцем роботи людини на підставі документів (із зазначенням номера та дати цих документів). Однією рискою має бути закреслено колишнє прізвище або ім’я з помилкою, поруч записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки. Запис про виправлення завіряється підписом керівника чи печаткою відділу кадрів.
У ситуаціях, коли установи, які видали документи, не можуть виправити помилки, громадяни мають право звернутись до суду.
Тож перед тим, як вийти на пенсію, уважно вивчіть свої документи 🔎. Адже, як показав досвід пані Наталки, оформлення нею пенсії в часі розтяглось на два роки і процес навіть зараз ще не завершено.
Детальніше читайте на сайті 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/koly-cherez-sud-treba-dovodyty-shho-natalya-rosijskoyu-tse-ta-zh-nataliya-ukrayinskoyu/
Заходи, що застосовуються до кривдника, який вчинив домашнє насильство
Нерідко у нашому суспільстві можна почути історії про вчинення домашнього насильства 😡👊. Втім, зазвичай люди, які стають жертвами такого явища, не розуміють, що зіткнулись саме із домашнім насильством. У суспільстві існує думка, що насильством слід вважати лише фізичні вияви агресії. Однак насправді домашнє насильство — це не лише фізичне чи сексуальне насильство (побої чи зґвалтування). Це і психологічний тиск — образи й приниження, ігнорування почуттів особи, і економічні утиски — заборона працювати чи контроль сімейного бюджету.
📃 Законодавством передбачено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, зокрема: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника. Детальніше розповідають фахівці Мукачівського місцевого центру з надання БВПД.
✔️ Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Заборонний припис може полягати в:
🔸 зобов'язанні залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
🔸 забороні на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
🔸 забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою ✍️ постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків строком до 🔟 діб.
✔️ Обмежувальний припис стосовно кривдника – це захід тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи і полягає в:
🔹 забороні перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
🔹 усуненні перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
🔹 обмеженні спілкування з постраждалою дитиною;
🔹 забороні наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
🔹 забороні особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
🔹 заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису приймається судом 👨⚖️ за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо особа перебуває в закладі підтримки постраждалих осіб — за місцезнаходженням такого закладу.
❓ Хто має право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника
❓ Що має містити заява про видачу обмежувального припису
❓ Який строк розгляду заяви та термін дії обмежувального припису
👉 Про це читайте за посиланням 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/zahody-shho-zastosovuyutsya-do-kryvdnyka-yakyj-vchynyv-domashnye-nasylstvo/
⚠️ І не слід чекати, поки словесні погрози переростуть у фізичне насильство. Якщо ви розумієте, що існує загроза скоєння домашнього насильства, або ви вже зазнали будь-якого з його видів, пам’ятайте, що найголовніше правило – НЕ МОВЧАТИ❗️
Нерідко у нашому суспільстві можна почути історії про вчинення домашнього насильства 😡👊. Втім, зазвичай люди, які стають жертвами такого явища, не розуміють, що зіткнулись саме із домашнім насильством. У суспільстві існує думка, що насильством слід вважати лише фізичні вияви агресії. Однак насправді домашнє насильство — це не лише фізичне чи сексуальне насильство (побої чи зґвалтування). Це і психологічний тиск — образи й приниження, ігнорування почуттів особи, і економічні утиски — заборона працювати чи контроль сімейного бюджету.
📃 Законодавством передбачено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, зокрема: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника. Детальніше розповідають фахівці Мукачівського місцевого центру з надання БВПД.
✔️ Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Заборонний припис може полягати в:
🔸 зобов'язанні залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
🔸 забороні на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
🔸 забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою ✍️ постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків строком до 🔟 діб.
✔️ Обмежувальний припис стосовно кривдника – це захід тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи і полягає в:
🔹 забороні перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
🔹 усуненні перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
🔹 обмеженні спілкування з постраждалою дитиною;
🔹 забороні наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
🔹 забороні особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
🔹 заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису приймається судом 👨⚖️ за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо особа перебуває в закладі підтримки постраждалих осіб — за місцезнаходженням такого закладу.
❓ Хто має право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника
❓ Що має містити заява про видачу обмежувального припису
❓ Який строк розгляду заяви та термін дії обмежувального припису
👉 Про це читайте за посиланням 👉 https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/zahody-shho-zastosovuyutsya-do-kryvdnyka-yakyj-vchynyv-domashnye-nasylstvo/
⚠️ І не слід чекати, поки словесні погрози переростуть у фізичне насильство. Якщо ви розумієте, що існує загроза скоєння домашнього насильства, або ви вже зазнали будь-якого з його видів, пам’ятайте, що найголовніше правило – НЕ МОВЧАТИ❗️
"Чорна п’ятниця": повернути акційний товар можливо
🛍 У розпал «чорної п’ятниці» радість від здійснення покупки з величезною знижкою 🏷 може змінитися розчаруванням від того, що омріяна річ виявилася неякісною. І хоча деякі продавці запевняють, що акційний товар поверненню не підлягає, насправді це можливо. Як це зробити – розповідає директорка Роздільнянського місцевого центру з надання БВПД Тетяна Кулішова.
🟢 Перш ніж придбати товар, запитайте у продавця про акційні товари – причини зниження його ціни. Адже акційні пропозиції можуть стосуватися товару із певними дефектами (наприклад, подряпинами, пошкодженням упаковки тощо). Це можуть бути і речі належної якості (скажімо, несезонний одяг, стара колекція тощо).
Якщо ви купили акційний товар, а потім виявилося, що він має суттєві недоліки, про які вас не попередили у магазині, ви можете на підставі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон) звернутися з вимогою повернути кошти за товар неналежної якості або обміняти на аналогічний товар належної якості.
🛒 Якщо ж продавець попередив вас, що товар має певні недоліки, але ви все одно спокусилися на привабливі «мінус 70%», у такому випадку ви не маєте права вимагати повернути за нього кошти або обміняти його на товар належної якості на підставі ст. 8 Закону.
🟢 Для того, щоб повернути неякісний товар 🔙, необхідно пам’ятати, що неналежна якість товару має бути виявлена протягом гарантійного строку. Найчастіше строк зазначається в гарантійному талоні, але це може бути і паспорт товару, етикетка тощо.
Якщо гарантійні строки не встановлені, то неякісний товар можна повернути протягом 2 років, а об’єкти будівництва – не пізніше 10 років від дня передачі їх споживачеві.
А щодо придбання товару поштою? В цьому випадку, а також коли час укладення договору купівлі-продажу та час передачі товару покупцю не збігаються, гарантійний строк обчислюється, починаючи від дня передачі товару, а якщо товар потребує спеціальної установки, підключення чи складення – від дня їх здійснення.
🟢 У покупця має бути в наявності розрахунковий документ 🧾 А для товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Якщо чек втрачено – його можна відновити. Згідно із чинним законодавством України 📖, інформація про продаж товару має зберігатися у продавця протягом трьох років. Покупцю, аби отримати дані про продаж товару необхідно звернутися до продавця із письмовою заявою, а продавець протягом 30 днів має надати письмову відповідь.
⚠️ Зверніть увагу! Вимоги споживача не будуть задоволені, якщо продавець чи виробник доведуть, що недоліки товару виникли через порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Тобто, товар приймуть назад або обміняють, якщо поломка сталася не з вашої вини.
Таким чином, якщо гарантійний термін не закінчився, а товар зламався, і не з вашої вини, ви можете висунути до продавця одну з таких вимог (ч. 1 ст. 8 Закону):
☑️ пропорційного зменшення ціни;
☑️ безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
☑️ відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Однак, якщо протягом гарантійного строку були виявлені істотні недоліки, які виникли з вини виробника (продавця), або фальсифікація товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, ви маєте право за своїм вибором вимагати від продавця (виробника):
🔸 розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
🔸 вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
❓Як діяти, якщо на момент заміни або повернення товару змінилася його ціна
❓Який товар не можна обміняти чи повернути
👉 Відповіді на ці запитання – читайте на нашому сайті https://www.legalaid.gov.ua/.../chorna-p-yatnytsya.../
🛍 У розпал «чорної п’ятниці» радість від здійснення покупки з величезною знижкою 🏷 може змінитися розчаруванням від того, що омріяна річ виявилася неякісною. І хоча деякі продавці запевняють, що акційний товар поверненню не підлягає, насправді це можливо. Як це зробити – розповідає директорка Роздільнянського місцевого центру з надання БВПД Тетяна Кулішова.
🟢 Перш ніж придбати товар, запитайте у продавця про акційні товари – причини зниження його ціни. Адже акційні пропозиції можуть стосуватися товару із певними дефектами (наприклад, подряпинами, пошкодженням упаковки тощо). Це можуть бути і речі належної якості (скажімо, несезонний одяг, стара колекція тощо).
Якщо ви купили акційний товар, а потім виявилося, що він має суттєві недоліки, про які вас не попередили у магазині, ви можете на підставі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон) звернутися з вимогою повернути кошти за товар неналежної якості або обміняти на аналогічний товар належної якості.
🛒 Якщо ж продавець попередив вас, що товар має певні недоліки, але ви все одно спокусилися на привабливі «мінус 70%», у такому випадку ви не маєте права вимагати повернути за нього кошти або обміняти його на товар належної якості на підставі ст. 8 Закону.
🟢 Для того, щоб повернути неякісний товар 🔙, необхідно пам’ятати, що неналежна якість товару має бути виявлена протягом гарантійного строку. Найчастіше строк зазначається в гарантійному талоні, але це може бути і паспорт товару, етикетка тощо.
Якщо гарантійні строки не встановлені, то неякісний товар можна повернути протягом 2 років, а об’єкти будівництва – не пізніше 10 років від дня передачі їх споживачеві.
А щодо придбання товару поштою? В цьому випадку, а також коли час укладення договору купівлі-продажу та час передачі товару покупцю не збігаються, гарантійний строк обчислюється, починаючи від дня передачі товару, а якщо товар потребує спеціальної установки, підключення чи складення – від дня їх здійснення.
🟢 У покупця має бути в наявності розрахунковий документ 🧾 А для товарів, на які встановлено гарантійний строк, – технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу.
Якщо чек втрачено – його можна відновити. Згідно із чинним законодавством України 📖, інформація про продаж товару має зберігатися у продавця протягом трьох років. Покупцю, аби отримати дані про продаж товару необхідно звернутися до продавця із письмовою заявою, а продавець протягом 30 днів має надати письмову відповідь.
⚠️ Зверніть увагу! Вимоги споживача не будуть задоволені, якщо продавець чи виробник доведуть, що недоліки товару виникли через порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Тобто, товар приймуть назад або обміняють, якщо поломка сталася не з вашої вини.
Таким чином, якщо гарантійний термін не закінчився, а товар зламався, і не з вашої вини, ви можете висунути до продавця одну з таких вимог (ч. 1 ст. 8 Закону):
☑️ пропорційного зменшення ціни;
☑️ безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
☑️ відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Однак, якщо протягом гарантійного строку були виявлені істотні недоліки, які виникли з вини виробника (продавця), або фальсифікація товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, ви маєте право за своїм вибором вимагати від продавця (виробника):
🔸 розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
🔸 вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
❓Як діяти, якщо на момент заміни або повернення товару змінилася його ціна
❓Який товар не можна обміняти чи повернути
👉 Відповіді на ці запитання – читайте на нашому сайті https://www.legalaid.gov.ua/.../chorna-p-yatnytsya.../
Роботодавець вимагає від працівника результат ПЛР-тесту – чи це законно?
Деякі роботодавці вимагають від працівників, які повертаються з відпустки чи виходять з «лікарняного», довідку про негативний результат ПЛР-тесту на COVID-19 🧬🔬 під загрозою недопуску на роботу та подальшого звільнення. Але чи правомірні такі вимоги роботодавців❓Відповідає фахівчиня Нікопольського місцевого центру з надання БВПД Тетяна Половинцева👇
Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Отже, якщо при влаштуванні на роботу ви підписували трудовий договір чи колективний договір, де зазначені вимоги щодо обов’язкового проходження ПЛР-тестуванні після відпустки, «лікарняного» або за іншою вимогою роботодавця, в такому разі невиконання цієї вимоги буде трактуватися як порушення умов трудового чи колективного договору. Якщо ці вимоги не передбачені ❌ договором, а вас відсторонюють від роботи через відсутність ПЛР-тесту − це порушення законодавства ☝️
При цьому враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні щодо випадків захворювання на коронавірус 😷🤒, слід звернути увагу, що згідно зі ст. 35-1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою здійснення епідеміологічного пошуку випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19), а також ефективного виявлення осіб, які мали контакт із особами, хворими на коронавірусну хворобу (COVID-19), проводиться обов’язкове тестування:
☑️ осіб, які звертаються за медичною допомогою з ознаками коронавірусної хвороби (СOVID-19);
☑️ осіб, які мали встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).
👉 Регулярне тестування є обов’язковим для медичних та інших працівників, які працюють у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), а також осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема працівників Національної поліції та Національної гвардії, − незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).
Для уникнення непорозумінь з власником або уповноваженим ним органам рекомендуємо вам надати довідку від сімейного лікаря 🏥 щодо відсутності у вас захворювання. Якщо роботодавець не зважає на вашу довідку та наполягає зробити ПЛР-тест, в свою чергу ви можете подати письмове звернення до роботодавця з вимогою надання вам письмове повідомлення щодо вашого обов’язку надання роботодавцю довідки про негативний результат ПЛР-тесту після повернення з відпустки, лікарняного тощо, на робоче місця. Це письмове повідомлення може стати підставою для звернення до суду ⚖️ та доказом порушення ваших трудових та громадянських прав.
❓ За чий рахунок проводиться ПЛР-тестування в разі наполегливості роботодавця, та які можуть бути підстави для відсторонення від роботи − про це читайте на сайті системи БПД за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/.../robotodavets-vymagaye.../
Деякі роботодавці вимагають від працівників, які повертаються з відпустки чи виходять з «лікарняного», довідку про негативний результат ПЛР-тесту на COVID-19 🧬🔬 під загрозою недопуску на роботу та подальшого звільнення. Але чи правомірні такі вимоги роботодавців❓Відповідає фахівчиня Нікопольського місцевого центру з надання БВПД Тетяна Половинцева👇
Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Отже, якщо при влаштуванні на роботу ви підписували трудовий договір чи колективний договір, де зазначені вимоги щодо обов’язкового проходження ПЛР-тестуванні після відпустки, «лікарняного» або за іншою вимогою роботодавця, в такому разі невиконання цієї вимоги буде трактуватися як порушення умов трудового чи колективного договору. Якщо ці вимоги не передбачені ❌ договором, а вас відсторонюють від роботи через відсутність ПЛР-тесту − це порушення законодавства ☝️
При цьому враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні щодо випадків захворювання на коронавірус 😷🤒, слід звернути увагу, що згідно зі ст. 35-1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою здійснення епідеміологічного пошуку випадків зараження коронавірусною хворобою (COVID-19), а також ефективного виявлення осіб, які мали контакт із особами, хворими на коронавірусну хворобу (COVID-19), проводиться обов’язкове тестування:
☑️ осіб, які звертаються за медичною допомогою з ознаками коронавірусної хвороби (СOVID-19);
☑️ осіб, які мали встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).
👉 Регулярне тестування є обов’язковим для медичних та інших працівників, які працюють у закладах охорони здоров’я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), а також осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема працівників Національної поліції та Національної гвардії, − незалежно від того, чи мали вони встановлений контакт із особою, хворою на коронавірусну хворобу (COVID-19).
Для уникнення непорозумінь з власником або уповноваженим ним органам рекомендуємо вам надати довідку від сімейного лікаря 🏥 щодо відсутності у вас захворювання. Якщо роботодавець не зважає на вашу довідку та наполягає зробити ПЛР-тест, в свою чергу ви можете подати письмове звернення до роботодавця з вимогою надання вам письмове повідомлення щодо вашого обов’язку надання роботодавцю довідки про негативний результат ПЛР-тесту після повернення з відпустки, лікарняного тощо, на робоче місця. Це письмове повідомлення може стати підставою для звернення до суду ⚖️ та доказом порушення ваших трудових та громадянських прав.
❓ За чий рахунок проводиться ПЛР-тестування в разі наполегливості роботодавця, та які можуть бути підстави для відсторонення від роботи − про це читайте на сайті системи БПД за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/.../robotodavets-vymagaye.../
Риболовля: як ловити рибу і не порушувати закон
З метою збереження водних біоресурсів 🐠 у зимовий період з 1 листопада 2020 року в більшості українських водойм почала діяти осінньо-зимова заборона 🙅 на вилов водних біоресурсів у зимувальних ямах. У переважній кількості областей вона триватиме до початку нересту 2021 року, в деяких – до кінця зимового періоду. Детальніше про правові особливості риболовлі розповідає фахівчиня Рівненського місцевого центру з надання БВПД Світлана Волевач.
🐟 Любительська риболовля у заборонений період дозволена на ділянках поза межами зимувальних ям. При цьому, дозволяється рибалити зимовими вудками із блешнею вертикального блесніння з гачком не більше №10, мормишкою, наживною і живцевою снастями. Загальна кількість гачків на водоймах загального користування не повинна перевищувати п’яти на рибалку, а на водоймах, де впроваджено платне рибальство – не більше десяти на одну особу.
Видобуток живих водних ресурсів заборонено:
🔹 із застосуванням вибухових і отруйних речовин;
🔹 за допомогою електроструму;
🔹 з використанням колючих знарядь;
🔹 з вогнепальної і пневматичної зброї (виняток становлять гарпунні підводні рушниці);
🔹 промисловими знаряддями лову (сітки, неводи, верші та ін.).
⚖️ За порушення правил рибальства, у тому числі добування риби на зимувальних ямах передбачена адміністративна відповідальність. Крім штрафу за незаконний вилов нараховуються збитки за кожну виловлену рибину. Більш того, залежно від ступеня завданих збитків, передбачена не тільки адміністративна, але і кримінальна відповідальність за ст. 249 Кримінального кодексу України.
Детально про це читайте на сайті 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/rybolovlya-yak-lovyty-rybu-i-ne-porushuvaty-zakon/
З метою збереження водних біоресурсів 🐠 у зимовий період з 1 листопада 2020 року в більшості українських водойм почала діяти осінньо-зимова заборона 🙅 на вилов водних біоресурсів у зимувальних ямах. У переважній кількості областей вона триватиме до початку нересту 2021 року, в деяких – до кінця зимового періоду. Детальніше про правові особливості риболовлі розповідає фахівчиня Рівненського місцевого центру з надання БВПД Світлана Волевач.
🐟 Любительська риболовля у заборонений період дозволена на ділянках поза межами зимувальних ям. При цьому, дозволяється рибалити зимовими вудками із блешнею вертикального блесніння з гачком не більше №10, мормишкою, наживною і живцевою снастями. Загальна кількість гачків на водоймах загального користування не повинна перевищувати п’яти на рибалку, а на водоймах, де впроваджено платне рибальство – не більше десяти на одну особу.
Видобуток живих водних ресурсів заборонено:
🔹 із застосуванням вибухових і отруйних речовин;
🔹 за допомогою електроструму;
🔹 з використанням колючих знарядь;
🔹 з вогнепальної і пневматичної зброї (виняток становлять гарпунні підводні рушниці);
🔹 промисловими знаряддями лову (сітки, неводи, верші та ін.).
⚖️ За порушення правил рибальства, у тому числі добування риби на зимувальних ямах передбачена адміністративна відповідальність. Крім штрафу за незаконний вилов нараховуються збитки за кожну виловлену рибину. Більш того, залежно від ступеня завданих збитків, передбачена не тільки адміністративна, але і кримінальна відповідальність за ст. 249 Кримінального кодексу України.
Детально про це читайте на сайті 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/rybolovlya-yak-lovyty-rybu-i-ne-porushuvaty-zakon/
Сьогодні, 1 грудня 2020 року, в Україні ↗️підвищено прожитковий мінімум. Тепер він для працездатних громадян становить 2270 гривень, для непрацездатних – 1769 гривень.
Система безоплатної правової допомоги повідомляє, яка сума середньомісячного доходу дозволяє громадянам мати право на ⚖️безоплатну вторинну правову допомогу, що полягає в захисті, складанні документів процесуального характеру, здійсненні представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
👱♀️👨🦰Працездатна особа
➡️ Ви маєте право на безоплатну вторинну правову допомогу, якщо ваш середньомісячний дохід не перевищує 4540 грн.
👵🧓Непрацездатна особа
➡️ Ви маєте право на безоплатну вторинну правову допомогу, якщо ваш середньомісячний дохід не перевищує 3538 грн.
☝️Увага! Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають і інші категорії громадян - детальніше про це можна почитати в Законі України "Про безоплатну правову допомогу" за посиланням👉 https://bit.ly/3dSxQBa та на сайті системи БПД 👉https://www.legalaid.gov.ua/
Система безоплатної правової допомоги повідомляє, яка сума середньомісячного доходу дозволяє громадянам мати право на ⚖️безоплатну вторинну правову допомогу, що полягає в захисті, складанні документів процесуального характеру, здійсненні представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
👱♀️👨🦰Працездатна особа
➡️ Ви маєте право на безоплатну вторинну правову допомогу, якщо ваш середньомісячний дохід не перевищує 4540 грн.
👵🧓Непрацездатна особа
➡️ Ви маєте право на безоплатну вторинну правову допомогу, якщо ваш середньомісячний дохід не перевищує 3538 грн.
☝️Увага! Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають і інші категорії громадян - детальніше про це можна почитати в Законі України "Про безоплатну правову допомогу" за посиланням👉 https://bit.ly/3dSxQBa та на сайті системи БПД 👉https://www.legalaid.gov.ua/
SMS-повідомлення з погрозами від колишнього співмешканця є однією з підстав для застосування обмежувального припису
Обмежувальний припис 📄 стосовно кривдника є одним із заходів, покликаних протидіяти домашньому насильству. Такий правовий регулятор, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи, успішно застосовується у юридичній практиці уже впродовж майже трьох років. Рішення про видачу обмежувального припису суд приймає зокрема у разі психологічного насильства кривдника відносно жертви.
⚖️ Так, до юристів Ковельського місцевого центру з надання БВПД звернулася жінка 🧍♀️, котра розповіла про непоодинокі випадки погроз зі сторони колишнього співмешканця 🧍♂️. Після припинення відносин між цими особами, які спільно проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, кривдник не полишав у спокої свою колишню співмешканку. Через те, що жінка вирішила припинити з ним стосунки, чоловік з помсти переслідував її на вулиці, підстерігав біля власного будинку, застосовував фізичні погрози та ображав нецензурними словами, у тому числі через засоби зв’язку 📲. І це відбувалось постійно. Фактично, кривдник не давав жінці спокійно жити.
Через такі дії чоловіка його неодноразово було притягнено до адміністративної відповідальності. Проте, незважаючи на застосовані до нього заходи впливу, він продовжував вчиняти щодо жінки психологічне насильство, в результаті чого вона змушена була виходити на вулицю в супроводі інших осіб.
Для захисту прав у суді жінці було призначено адвоката, який співпрацює з системою БПД, Романа Горблюка. Адвокат підготував та подав до суду позовну заяву про видачу обмежувального припису.
Проаналізувавши докази (судові постанови про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за хуліганські дії, в тому числі в стані алкогольного сп’яніння, відносно своєї колишньої співмешканки, роздруківки його SMS-повідомлень з погрозами та образами), суд прийшов до висновку про доведеність факту заподіяння систематичного психологічного насильства щодо жінки. Суд повністю задовольнив заяву про видачу обмежувального припису, заборонив колишньому співмешканцю наближатись до житлового будинку позивачки на відстань ближче, ніж 100 метрів, а також особисто і через третіх осіб розшукувати жінку, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею та її малолітньою дитиною, в тому числі за допомогою всіх мереж телефонних операторів.
Рішення суду - за лінком 👉 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92098050
Детальніше про цю справу - за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/.../dopomoga-v-otrymanni.../
Обмежувальний припис 📄 стосовно кривдника є одним із заходів, покликаних протидіяти домашньому насильству. Такий правовий регулятор, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи, успішно застосовується у юридичній практиці уже впродовж майже трьох років. Рішення про видачу обмежувального припису суд приймає зокрема у разі психологічного насильства кривдника відносно жертви.
⚖️ Так, до юристів Ковельського місцевого центру з надання БВПД звернулася жінка 🧍♀️, котра розповіла про непоодинокі випадки погроз зі сторони колишнього співмешканця 🧍♂️. Після припинення відносин між цими особами, які спільно проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, кривдник не полишав у спокої свою колишню співмешканку. Через те, що жінка вирішила припинити з ним стосунки, чоловік з помсти переслідував її на вулиці, підстерігав біля власного будинку, застосовував фізичні погрози та ображав нецензурними словами, у тому числі через засоби зв’язку 📲. І це відбувалось постійно. Фактично, кривдник не давав жінці спокійно жити.
Через такі дії чоловіка його неодноразово було притягнено до адміністративної відповідальності. Проте, незважаючи на застосовані до нього заходи впливу, він продовжував вчиняти щодо жінки психологічне насильство, в результаті чого вона змушена була виходити на вулицю в супроводі інших осіб.
Для захисту прав у суді жінці було призначено адвоката, який співпрацює з системою БПД, Романа Горблюка. Адвокат підготував та подав до суду позовну заяву про видачу обмежувального припису.
Проаналізувавши докази (судові постанови про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за хуліганські дії, в тому числі в стані алкогольного сп’яніння, відносно своєї колишньої співмешканки, роздруківки його SMS-повідомлень з погрозами та образами), суд прийшов до висновку про доведеність факту заподіяння систематичного психологічного насильства щодо жінки. Суд повністю задовольнив заяву про видачу обмежувального припису, заборонив колишньому співмешканцю наближатись до житлового будинку позивачки на відстань ближче, ніж 100 метрів, а також особисто і через третіх осіб розшукувати жінку, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею та її малолітньою дитиною, в тому числі за допомогою всіх мереж телефонних операторів.
Рішення суду - за лінком 👉 https://reyestr.court.gov.ua/Review/92098050
Детальніше про цю справу - за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/.../dopomoga-v-otrymanni.../
Укладання та внесення змін до договору оренди землі
📃🏞 Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору 🤝 оренди земельної ділянки здійснюється:
🔲 щодо земель приватної власності:
▪️за згодою орендодавця та особи, яка вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку;
🔲 щодо земель державної або комунальної власності:
▪️на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – орендодавця, або за результатами аукціону;
▪️на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
Істотні умови договору оренди 🏡 земельної ділянки:
✔️ об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
✔️ дата укладення та строк дії договору оренди;
✔️ орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальності за її несплату, а також інші умови, встановлені за домовленістю сторін.
Якщо договір не містить хоча б одну із зазначених істотних умов, у майбутньому він може бути визнаний неукладеним 🚫 у судовому порядку.
👉 У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
👉 Інші умови у договорі оренди землі можуть зазначатися лише за згодою сторін.
👉 Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зміна умов договору ✍️ оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується ⚖️ у судовому порядку.
Більше юридичних консультацій - на сайті системи БПД за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/publications/yurydychni-konsultatsiyi/
📃🏞 Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору 🤝 оренди земельної ділянки здійснюється:
🔲 щодо земель приватної власності:
▪️за згодою орендодавця та особи, яка вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку;
🔲 щодо земель державної або комунальної власності:
▪️на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – орендодавця, або за результатами аукціону;
▪️на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.
Істотні умови договору оренди 🏡 земельної ділянки:
✔️ об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
✔️ дата укладення та строк дії договору оренди;
✔️ орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальності за її несплату, а також інші умови, встановлені за домовленістю сторін.
Якщо договір не містить хоча б одну із зазначених істотних умов, у майбутньому він може бути визнаний неукладеним 🚫 у судовому порядку.
👉 У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
👉 Інші умови у договорі оренди землі можуть зазначатися лише за згодою сторін.
👉 Земельна ділянка за договором оренди землі вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зміна умов договору ✍️ оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується ⚖️ у судовому порядку.
Більше юридичних консультацій - на сайті системи БПД за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/publications/yurydychni-konsultatsiyi/
Право на лікарьску таємницю осіб з ВІЛ-статусом
Право на лікарську таємницю 👩⚕️🤫 є одним із найпростіших і найочевидніших прав. Водночас це те право, різні аспекти якого порушуються чи не найчастіше. Що означає право на медичну таємницю, зокрема осіб з ВІЛ-статусом і що робити, якщо його порушили консультують фахівці Регіонального центру з надання БВПД у Полтавській області.
Враховуючи норми Цивільного та Кримінального кодексів України до відомостей, що становлять лікарську таємницю, зокрема можна віднести:
🔘 таємницю про стан здоров’я особи;
🔘 факт звернення за медичною допомогою;
🔘 діагноз;
🔘 відомості про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів;
🔘 інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.
💉 Відповідно до Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право на безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров’я, що зберігається в закладах охорони здоров’я. Також такі особи мають право бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу.
Відомості про результати тестування 🩸🔬 особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними 🤐 та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.
☝️ Передача медичним працівником відомостей про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції дозволяється лише:
🔲 особі, стосовно якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи (у випадку проведення тестування дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними);
🔲 іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я − винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи;
🔲 іншим третім особам − лише за рішенням суду в установлених законом випадках.
⚠️ Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на СНІД та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків тягне за собою ⚖️ кримінальну відповідальність.
Детальніше − за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/pravo-na-likarku-tayemnytsyu-osib-z-vil-statusom/
Право на лікарську таємницю 👩⚕️🤫 є одним із найпростіших і найочевидніших прав. Водночас це те право, різні аспекти якого порушуються чи не найчастіше. Що означає право на медичну таємницю, зокрема осіб з ВІЛ-статусом і що робити, якщо його порушили консультують фахівці Регіонального центру з надання БВПД у Полтавській області.
Враховуючи норми Цивільного та Кримінального кодексів України до відомостей, що становлять лікарську таємницю, зокрема можна віднести:
🔘 таємницю про стан здоров’я особи;
🔘 факт звернення за медичною допомогою;
🔘 діагноз;
🔘 відомості про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів;
🔘 інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.
💉 Відповідно до Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право на безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров’я, що зберігається в закладах охорони здоров’я. Також такі особи мають право бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу.
Відомості про результати тестування 🩸🔬 особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними 🤐 та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.
☝️ Передача медичним працівником відомостей про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції дозволяється лише:
🔲 особі, стосовно якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи (у випадку проведення тестування дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними);
🔲 іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я − винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи;
🔲 іншим третім особам − лише за рішенням суду в установлених законом випадках.
⚠️ Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на СНІД та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків тягне за собою ⚖️ кримінальну відповідальність.
Детальніше − за посиланням 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/pravo-na-likarku-tayemnytsyu-osib-z-vil-statusom/
Запит на інформацію та звернення громадян: у чому різниця
Доволі часто в повсякденному житті виникають ситуації, коли людині необхідно для вирішення її проблеми отримати певну інформацію від органів державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації. Зробити це можна у формі запиту на інформацію або звернення громадянина. У чому ж їхня різнициці? Пояснює заступник директора Вознесенського місцевого центру з надання БВПД Петро Гнатюк.👇
✅ Публічна інформація − це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Якщо така інформація відсутня у вільному доступі 💻, особа може звернутися до органу державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації (далі – розпорядники інформації) із запитом на її отримання.
Запит може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір та має містити:
🔹 ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
🔹 загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
🔹 підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
✅ Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги 📥.
У зверненні має бути зазначено:
🔸 прізвище, ім’я, по батькові;
🔸 місце проживання громадянина,
🔸 викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
🔸 підпис заявника (заявників) із зазначенням дати (у випадку направлення письмового звернення);
🔸 електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним (у випадку направлення електронного звернення).
Усне звернення 🗣 може бути викладено громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії».
Основні відмінності ❌ між зверненням громадянина та запитом на інформацію:
📌 публічну інформацію зберігають та надають в основному суб’єкти владних повноважень, а також суб’єкти господарювання, які виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором чи займають домінуюче (монопольне) становище на ринку,
звернення ж громадян подаються до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб;
📌 публічна інформація наявна у розпорядника інформації у готовому вигляді і не потребує додаткового опрацювання, в той час як відповідь на звернення опрацьовується індивідуально і створюється кожного разу окремо.
📌 за загальним правилом, відповідь на запит на інформацію надається не пізніше 5 робочих днів, з можливістю подовження до 20 робочих днів. Звернення громадян опрацьовується у місячний термін, з можливістю подовження до 45 днів.
Повний текст консультації читайте на сайті 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/zapyt-na-informatsiyu-ta-zvernennya-gromadyan-u-chomu-riznytsya/
Доволі часто в повсякденному житті виникають ситуації, коли людині необхідно для вирішення її проблеми отримати певну інформацію від органів державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації. Зробити це можна у формі запиту на інформацію або звернення громадянина. У чому ж їхня різнициці? Пояснює заступник директора Вознесенського місцевого центру з надання БВПД Петро Гнатюк.👇
✅ Публічна інформація − це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Якщо така інформація відсутня у вільному доступі 💻, особа може звернутися до органу державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації (далі – розпорядники інформації) із запитом на її отримання.
Запит може подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір та має містити:
🔹 ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
🔹 загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
🔹 підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
✅ Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги 📥.
У зверненні має бути зазначено:
🔸 прізвище, ім’я, по батькові;
🔸 місце проживання громадянина,
🔸 викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги;
🔸 підпис заявника (заявників) із зазначенням дати (у випадку направлення письмового звернення);
🔸 електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним (у випадку направлення електронного звернення).
Усне звернення 🗣 може бути викладено громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії».
Основні відмінності ❌ між зверненням громадянина та запитом на інформацію:
📌 публічну інформацію зберігають та надають в основному суб’єкти владних повноважень, а також суб’єкти господарювання, які виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором чи займають домінуюче (монопольне) становище на ринку,
звернення ж громадян подаються до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб;
📌 публічна інформація наявна у розпорядника інформації у готовому вигляді і не потребує додаткового опрацювання, в той час як відповідь на звернення опрацьовується індивідуально і створюється кожного разу окремо.
📌 за загальним правилом, відповідь на запит на інформацію надається не пізніше 5 робочих днів, з можливістю подовження до 20 робочих днів. Звернення громадян опрацьовується у місячний термін, з можливістю подовження до 45 днів.
Повний текст консультації читайте на сайті 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/zapyt-na-informatsiyu-ta-zvernennya-gromadyan-u-chomu-riznytsya/
Період навчання також входить до трудового стажу
Випадки, коли під час подання документів до Пенсійного фонду України до пенсії не зараховують 🚫 частину трудового стажу або навіть періоди навчання, не поодинокі. З подібними проблемами громадяни часто звертаються до юристів безоплатної правової допомоги, як це зробив, наприклад, житель Дніпропетровщини. Чоловіку відмовили у зарахуванні до загального трудового стажу період, під час якого він був слухачем у Дніпропетровському гірничому інституті на підготовчому відділенні електротехнічного факультету.
Юрист Дніпровського бюро правової допомог Данило Смага підготував позовну заяву до суду із вимогою визнати дії Пенсійного фонду України протиправними та зобов’язати зарахувати до трудового стажу чоловіка вищевказаний період навчання 🎓. Суд позовні вимоги ✅ задовольнив повністю.
Коментує юрист Дніпровського бюро правової допомоги №2 Данило Смага:
❓ Чи зобов’язані органи Пенсійного фонду України зараховувати для призначення пенсії період проходження навчання
👉 Так, оскільки відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання 👩🎓 у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
⚠️ Увага! Час навчання у зазначених закладах після 1️⃣-го січня 2️⃣0️⃣0️⃣4️⃣ року (якщо особа не працювала) не зараховується ❌ до страхового стажу, оскільки студенти не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
❓ Що робити, якщо відповідний період навчання не записано до трудової книжки
👉 У даному випадку до органу Пенсійного фонду України необхідно надати копію диплому (посвідчення, свідоцтва) про здобуття відповідної освіти або уточнюючу довідку з місця навчання, яка підтвердить період навчання особи.
❓ Як вчинити, якщо особі відмовляють у зарахуванні відповідного періоду до трудового стажу
👉 Звертатись до суду 👨⚖️ та оскаржувати дії органів Пенсійного фонду України, зобов’язуючи їх зарахувати відповідний період.
Більше успішних справ - на сайті системи #БПД за лінком https://www.legalaid.gov.ua/publications/uspishni-spravy/
Випадки, коли під час подання документів до Пенсійного фонду України до пенсії не зараховують 🚫 частину трудового стажу або навіть періоди навчання, не поодинокі. З подібними проблемами громадяни часто звертаються до юристів безоплатної правової допомоги, як це зробив, наприклад, житель Дніпропетровщини. Чоловіку відмовили у зарахуванні до загального трудового стажу період, під час якого він був слухачем у Дніпропетровському гірничому інституті на підготовчому відділенні електротехнічного факультету.
Юрист Дніпровського бюро правової допомог Данило Смага підготував позовну заяву до суду із вимогою визнати дії Пенсійного фонду України протиправними та зобов’язати зарахувати до трудового стажу чоловіка вищевказаний період навчання 🎓. Суд позовні вимоги ✅ задовольнив повністю.
Коментує юрист Дніпровського бюро правової допомоги №2 Данило Смага:
❓ Чи зобов’язані органи Пенсійного фонду України зараховувати для призначення пенсії період проходження навчання
👉 Так, оскільки відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання 👩🎓 у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
⚠️ Увага! Час навчання у зазначених закладах після 1️⃣-го січня 2️⃣0️⃣0️⃣4️⃣ року (якщо особа не працювала) не зараховується ❌ до страхового стажу, оскільки студенти не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
❓ Що робити, якщо відповідний період навчання не записано до трудової книжки
👉 У даному випадку до органу Пенсійного фонду України необхідно надати копію диплому (посвідчення, свідоцтва) про здобуття відповідної освіти або уточнюючу довідку з місця навчання, яка підтвердить період навчання особи.
❓ Як вчинити, якщо особі відмовляють у зарахуванні відповідного періоду до трудового стажу
👉 Звертатись до суду 👨⚖️ та оскаржувати дії органів Пенсійного фонду України, зобов’язуючи їх зарахувати відповідний період.
Більше успішних справ - на сайті системи #БПД за лінком https://www.legalaid.gov.ua/publications/uspishni-spravy/
Запальні свята: що треба знати про використання піротехніки
🥳🌟 Феєрверки зачаровують, дають відчуття свята. І водночас несуть велику небезпеку. Травми людей та тварин, що можуть призвести до загибелі, пожежі – такою може бути ціна «запального» свята. ☝️ Аби свята пройшли безпечно і щасливо, слід пам’ятати елементарні правила користування піротехнікою. Про це розповідає фахівчиня Регіонального центру з надання БВПД у Полтавській області Юлія Козаченко.
📚 Продаж та використання піротехнічних засобів (феєрверків, бенгальських вогнів, петард тощо) регулюється Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 839 «Про затвердження Технічного регламенту піротехнічних виробів».
Крім того, питання щодо заборони продажу та використання піротехніки на території міст, сіл та селищ визначається відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.
Перед та під час використання піротехніки 🧨🎉 необхідно чітко дотримуватись визначених рекомендацій:
🔻 уважно ознайомтеся з інструкцією і суворо дотримуйтесь вказівок;
🔻 переконайтеся, що термін придатності піротехнічних виробів не закінчився. Не можна використовувати вироби, які мають дефекти: зіпсовані, з тріщинами та іншими пошкодженнями корпусу або гніту;
🔻 забороняється запускати петарди, феєрверки, ракети з балконів чи у закритих приміщеннях. Запускати феєрверки слід на відстані не менше 100 метрів від будинків та інших об’єктів;
🔻 не можна зберігати піротехнічні вироби біля обігрівачів і опалювальних приладів: батарей, електричних і газових печей;
🔻 не варто носити піротехніку в кишенях та підпалювати, тримаючи в руках. Запалюючи феєрверк, не нахиляйтеся над ним, а постарайтеся відразу ж відійти на безпечну відстань – 30-50 метрів. До будь-якого піротехнічного виробу підходьте мінімум через дві хвилини після закінчення його роботи. А до багатозарядних краще не наближатися ще довше;
🔻 при використанні хлопавок вміст з їхнього корпусу вилітає під тиском, а тому снаряд заборонено направляти в обличчя та освітлювальні прилади. Хлопавки не можна використовувати поблизу відкритого вогню, свічок тощо. Все це може привести до загорання конфетті або серпантину;
🔻 кольорові бенгальські вогні виділяють в процесі горіння шкідливі речовини, тому спалювати їх краще тільки на відкритому повітрі, або відразу гарно провітрити приміщення.
🙏 Окрім питань юридичного аспекту, не слід забувати і про морально-етичний аспект. У той час, коли ви бажаєте феєрично, яскраво та гучно святкувати, поряд з вами можуть бути люди літнього віку, діти, хворі, або переселенці зі сходу України та військові, для яких голосні вибухи святкових салютів не в радість і можуть мати тяжкі наслідки фізичного і психологічного характеру. Тому шануйте ваше оточення!
❓ З якого віку можна купувати та використовувати піротехніку
❓ Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства щодо виробництва та використання піротехнічних виробів
👉 Про це детально – читайте на сайті 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/zapalni-svyata-shho-treba-znaty-pro-vykorystannya-pirotehniky/
🥳🌟 Феєрверки зачаровують, дають відчуття свята. І водночас несуть велику небезпеку. Травми людей та тварин, що можуть призвести до загибелі, пожежі – такою може бути ціна «запального» свята. ☝️ Аби свята пройшли безпечно і щасливо, слід пам’ятати елементарні правила користування піротехнікою. Про це розповідає фахівчиня Регіонального центру з надання БВПД у Полтавській області Юлія Козаченко.
📚 Продаж та використання піротехнічних засобів (феєрверків, бенгальських вогнів, петард тощо) регулюється Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 839 «Про затвердження Технічного регламенту піротехнічних виробів».
Крім того, питання щодо заборони продажу та використання піротехніки на території міст, сіл та селищ визначається відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.
Перед та під час використання піротехніки 🧨🎉 необхідно чітко дотримуватись визначених рекомендацій:
🔻 уважно ознайомтеся з інструкцією і суворо дотримуйтесь вказівок;
🔻 переконайтеся, що термін придатності піротехнічних виробів не закінчився. Не можна використовувати вироби, які мають дефекти: зіпсовані, з тріщинами та іншими пошкодженнями корпусу або гніту;
🔻 забороняється запускати петарди, феєрверки, ракети з балконів чи у закритих приміщеннях. Запускати феєрверки слід на відстані не менше 100 метрів від будинків та інших об’єктів;
🔻 не можна зберігати піротехнічні вироби біля обігрівачів і опалювальних приладів: батарей, електричних і газових печей;
🔻 не варто носити піротехніку в кишенях та підпалювати, тримаючи в руках. Запалюючи феєрверк, не нахиляйтеся над ним, а постарайтеся відразу ж відійти на безпечну відстань – 30-50 метрів. До будь-якого піротехнічного виробу підходьте мінімум через дві хвилини після закінчення його роботи. А до багатозарядних краще не наближатися ще довше;
🔻 при використанні хлопавок вміст з їхнього корпусу вилітає під тиском, а тому снаряд заборонено направляти в обличчя та освітлювальні прилади. Хлопавки не можна використовувати поблизу відкритого вогню, свічок тощо. Все це може привести до загорання конфетті або серпантину;
🔻 кольорові бенгальські вогні виділяють в процесі горіння шкідливі речовини, тому спалювати їх краще тільки на відкритому повітрі, або відразу гарно провітрити приміщення.
🙏 Окрім питань юридичного аспекту, не слід забувати і про морально-етичний аспект. У той час, коли ви бажаєте феєрично, яскраво та гучно святкувати, поряд з вами можуть бути люди літнього віку, діти, хворі, або переселенці зі сходу України та військові, для яких голосні вибухи святкових салютів не в радість і можуть мати тяжкі наслідки фізичного і психологічного характеру. Тому шануйте ваше оточення!
❓ З якого віку можна купувати та використовувати піротехніку
❓ Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства щодо виробництва та використання піротехнічних виробів
👉 Про це детально – читайте на сайті 👉https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/zapalni-svyata-shho-treba-znaty-pro-vykorystannya-pirotehniky/
Самооборона та її межі: як захистити своє життя і не потрапити за грати
Кожна людина має право на життя і це непорушна істина. Однак, бувають випадки, коли з різних причин хтось посягає саме на життя людини 👊, бажаючи нашкодити її інтересам та волі. Тому особа повинна не тільки вміти захистити себе, але й зробити це законно, не перевищивши межі самооборони, які встановлені законом. Що таке необхідна оборона? Як, захищаючи себе та інших людей, не перевищити її межі? Яка різниця між «необхідною обороною» та «уявною обороною»? Відповіді на ці та інші питання надає фахівець Регіонального центру з надання БВПД у Донецькій та Запорізькій областях Сергій Панцаков.
📚 Відповідно до статті 19 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
При цьому, відповідно до статті 36 КК України 📖 необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Захищаючи себе, близьких і власність слід пам’ятати про надзвичайно важливий нюанс – межі необхідного самозахисту ☝️. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
⚠️ Особа не підлягає кримінальній відповідальності ⚖️ за перевищення меж самооборони, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
❓ Коли настає кримінальна відповідальність за перевищення меж необхідної оборони
❓ Коли при самозахисті можна використовувати зброю
❓ Де різниця між «необхідною обороною» та «уявною обороною»
👉 Про це – за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/samooborona-ta-yiyi-mezhi-yak-zahystyty-svoye-zhyttya-i-ne-potrapyty-za-graty/
Кожна людина має право на життя і це непорушна істина. Однак, бувають випадки, коли з різних причин хтось посягає саме на життя людини 👊, бажаючи нашкодити її інтересам та волі. Тому особа повинна не тільки вміти захистити себе, але й зробити це законно, не перевищивши межі самооборони, які встановлені законом. Що таке необхідна оборона? Як, захищаючи себе та інших людей, не перевищити її межі? Яка різниця між «необхідною обороною» та «уявною обороною»? Відповіді на ці та інші питання надає фахівець Регіонального центру з надання БВПД у Донецькій та Запорізькій областях Сергій Панцаков.
📚 Відповідно до статті 19 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
При цьому, відповідно до статті 36 КК України 📖 необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Захищаючи себе, близьких і власність слід пам’ятати про надзвичайно важливий нюанс – межі необхідного самозахисту ☝️. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
⚠️ Особа не підлягає кримінальній відповідальності ⚖️ за перевищення меж самооборони, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
❓ Коли настає кримінальна відповідальність за перевищення меж необхідної оборони
❓ Коли при самозахисті можна використовувати зброю
❓ Де різниця між «необхідною обороною» та «уявною обороною»
👉 Про це – за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/samooborona-ta-yiyi-mezhi-yak-zahystyty-svoye-zhyttya-i-ne-potrapyty-za-graty/
Як оскаржити вирок в апеляційній та касаційній інстанціях
Відповідно до частини п’ятої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня ⚖️ згідно із законом. Про те, як оскаржити вирок в апеляційній та касаційній інстанціях розповідає фахівчиня Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Морозенко.
🟣 Предметом апеляційного оскарження можуть бути ухвалені судами 👨⚖️ першої інстанції вироки, які не набрали законної сили.
Апеляційна скарга може бути подана на обвинувальні і виправдувальні вироки, ухвалені судом першої інстанції.
Вирок може бути оскаржений повністю або частково (щодо окремих осіб, додаткової міри покарання, цивільного позову тощо).
Апеляційна скарга 📄 на вирок, якщо інше не передбачено КПК, може бути подана протягом 3️⃣0️⃣-ти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, у спрощеному провадженні щодо кримінального проступку, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
☝️ Відповідно до статті 400 КПК, подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання, крім випадків, встановлених КПК.
🟣 На відміну від кримінального провадження у суді першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції при дослідженні питання щодо правильності застосування судами норм матеріального чи процесуального права та наданої ними правової оцінки обмежений у встановленні фактичних обставин справи, оскільки не наділений правом досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були досліджені, встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційна скарга на судові рішення може бути подана ✍️ безпосередньо до суду касаційної інстанції (Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
⚠️ Засуджений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо суд визнає обов’язковою його участь, а засуджений, що тримається під вартою, − також у випадках, якщо про це надійшло його клопотання.
❓ Хто має право на апеляцію та касацію
❓ Хто може подати апеляцію на вирок суду першої інстанції на підставі угод
❓ За яких підстав рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку
❓ Що має бути зазначено в апеляційній чи касаційній скарзі
👉 Відповіді на ці запитання – у публікації на сайті https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/yak-oskarzhyty-vyrok-v-apelyatsijnij-ta-kasatsijnij-instantsiyah/
Відповідно до частини п’ятої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня ⚖️ згідно із законом. Про те, як оскаржити вирок в апеляційній та касаційній інстанціях розповідає фахівчиня Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Морозенко.
🟣 Предметом апеляційного оскарження можуть бути ухвалені судами 👨⚖️ першої інстанції вироки, які не набрали законної сили.
Апеляційна скарга може бути подана на обвинувальні і виправдувальні вироки, ухвалені судом першої інстанції.
Вирок може бути оскаржений повністю або частково (щодо окремих осіб, додаткової міри покарання, цивільного позову тощо).
Апеляційна скарга 📄 на вирок, якщо інше не передбачено КПК, може бути подана протягом 3️⃣0️⃣-ти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, у спрощеному провадженні щодо кримінального проступку, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
☝️ Відповідно до статті 400 КПК, подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання, крім випадків, встановлених КПК.
🟣 На відміну від кримінального провадження у суді першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції при дослідженні питання щодо правильності застосування судами норм матеріального чи процесуального права та наданої ними правової оцінки обмежений у встановленні фактичних обставин справи, оскільки не наділений правом досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були досліджені, встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційна скарга на судові рішення може бути подана ✍️ безпосередньо до суду касаційної інстанції (Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
⚠️ Засуджений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо суд визнає обов’язковою його участь, а засуджений, що тримається під вартою, − також у випадках, якщо про це надійшло його клопотання.
❓ Хто має право на апеляцію та касацію
❓ Хто може подати апеляцію на вирок суду першої інстанції на підставі угод
❓ За яких підстав рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку
❓ Що має бути зазначено в апеляційній чи касаційній скарзі
👉 Відповіді на ці запитання – у публікації на сайті https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/yak-oskarzhyty-vyrok-v-apelyatsijnij-ta-kasatsijnij-instantsiyah/
