Ля, що знайшов.
Слухав поки не пішла з носу кров.

Насолоджуйтесь😉

https://youtu.be/9OPOYZ2GS-w?feature=shared

Давайте замутим їм поєдинок на ножах?

Оіфційним спонсором най буде Blade Brothers.
Будуть рубитись до смерті, як гладіатори.

Продамо рекламні площі під час поєдинку, білети, на місці глядачам будуть продавати пиво і хот-доги.
Весь прибуток з поєдинку на армію.
Я буду ставки приймати.

Вивчаю біографію Франка й Українки.
Хочу дати свій аналіз, щодо участі цих постатей у формуванні української ідентичності.

Розгорнута аналітика буде згодом, можливо, колись)
А зараз, якщо коротко, то прийшов до висновку, що не дивлячись на антихристиянські й соціалістичні погляди, роль Франка така яка має бути. І вшанування його памʼяті на достойному історичній постаті рівню.

Водночас з цим, не можу погодитись з гіперболізованою роллю Українки. Її роль у формуванні націдентичності значною мірою перебільшена й штучно роздута. Часто її зображають як рівну Франку, чи навіть Кобзарю, але це не так.
Її діяльність(як на той час) була незначною, а основні погляди дегенеративними, навіть для того товариства Винниченків-Грушевських у якому вона перебувала.
І це лиш моя субʼєктивна оцінка постаті, як суспільному діячу, а не як письменниці.

Із цікавого про Франка знайшов таке:

«У боротьбі за Франка опоненти вдавалися не лише до словесних баталій, але й доходило до фізичних сутичок. Один із таких конфліктів трапився в 1933 р. під час відкриття надгробного пам'ятника Іванові Франку. Тоді молодь з ОУН намагалася не дозволити молоді зі спортивно-пожежного товариства «Луг» покласти вінок до пам'ятника Франку, і закидала луговиків камінням. Жертвами інциденту випадково стали сторонні люди.
Інша сутичка відбулася 31 травня 1936 р. в рідному селі Франка Нагуєвичах під час урочистої академії з нагоди 20-ї річниці його смерті. На святкуванні сталася бійка між людьми лівих та правих поглядів. Ця сутичка спровокувала деякі подальші заворушення: «Після кривавої академії в честь І. Франка в Нагуєвичах дійшло до заворушень у Скольому Робітники вибили вікна в українській захоронці, а селянська молодь зачала бити шиби ж**ам. Ув'язнено 14 осіб»

З творчістю Руфа я був знайомий ще з бородатих 2011-2012х років.

Особисто познайомились 29-го листопаду 2013 року на Майдані,
Прямо перед розгоном акції.

Ідейний, рівний, талановитий, — він був прикладом для молодих націоналістів.
Загинув захищаючи Україну.

У Львові ДЮСШ «Сихів» буде перейменовано в честь Героя.

«Фашист»

«Ти фашист! Бо вдягнув вишиванку.
Вишиванка – це ж символ фашистів!
На Адольфа ти молишся зранку»:
Прокричать тобі в слід кумуністи.

«Ти фашист! Поважаєш країну,
Та героїв, що її здобували.
І мета твоя – Новий Освенцім»:
Аж заслиняться ригіАнали.

«Ти фашист! Бо цінуєш родину,
І ненавидиш й дух підарастів.
В гітлерюгенд віддаш свого сина»:
За спиною шиплять толерасти.

Хай Фашист – бо ціную державу!
Хай фашист – бо шаную героїв!
І якщо вас так бісить це слово
Я горджусь, що це слово зі мною! 

(с) Руф Юрій Раманович

2016-й рік.
Скільки ж цікавих людей на фото)

Поза "вікном Овертона": що таке метаполітика і чому це важливо для нас?

Якщо ви думаєте, що політика — це лише вибори, закони і депутати, які лайкають свої пости у соцмережах, то ви не бачите всієї картини. За звичайною політикою завжди знаходиться метаполітика — те, що формує наші з вами думки, цінності та навіть те, як ми сприймаємо реальність. І саме про це сьогодні поговоримо.

Що таке метаполітика?
Це не просто "політика", а її матриця. Метаполітика працює на рівні ідей, цінностей і культурних норм, які визначають, які політичні рішення взагалі можуть бути прийняті. Вона не про те, хто сьогодні переміг на виборах, а про те, чому ми взагалі вважаємо одні ідеї нормальними, а інші — неприйнятними.

І найголовніше: метаполітика працює поза "вікном Овертона" — тобто там, де ще навіть не обговорюються ідеї, які завтра стануть нормою.

Чому це стосується нас?
Ось кілька причин, чому ми маємо знати про метаполітику:

Вона формує нашу реальність.
Метаполітика впливає на те, які ідеї ми вважаємо "правильними" або "хибними". Наприклад, коли всі починають говорити про екологію, права тварин чи цифрові свободи — це не випадково. Це результат довгострокової роботи над культурним консенсусом.

Вона працює на довгі періоди.
Політики приходять і йдуть, але метаполітика залишається. Вона формує світоглядний код, який визначає, як суспільство буде жити наступні 10, 20, 50 років.

Вона активується, коли влада "закінчується".
Коли звичайні методи управління перестають працювати (кризи, війни, соціальна напруга), метаполітика виходить на передній план. Вона починає шукати нові ідеї, які можуть "перезавантажити" суспільство.

Метаполітика vs Політика: яка різниця?
- Політика: це про конкретні дії — закони, вибори, урядові рішення. Це "тут і зараз".
- Метаполітика: це про ідеї, культуру і цінності. Це "далеко і надовго".

Наприклад:
- Політика: "Прийняти закон про екологічний податок".
- Метаполітика: "Переконати суспільство, що екологія — це важливо".

Як метаполітика впливає на нас?
Вона формує тренди, які потім стають нормами. Наприклад, ідея про рівноправність чи декарбонізацію спочатку була "новаторською", а тепер — частиною мейнстріму.

А тепер запитання?
Чи завжди ми розуміємо, хто стоїть за тими чи іншими ідеями?

Бо якщо ми не задаємося цим питанням, ми залишаємося просто спостерігачем. А завтра нам знайдуть новий подразник — новий мем, новий тренд, нову ідею.

Тому. Думай глобально. Вивчай не лише "що сталося", а й "чому це сталося".
Метаполітика — це ключ до розуміння того, як світ реально працює. І якщо ми хочемо впливати на майбутнє, а не просто реагувати на нього, це нам обов'язково знадобиться.

Далі буде...
Сергій Чаплигін

Вирішив трошки оживити й реформувати канал.
Тепер тут буле періодично публікувати власні статті Сергій Чаплигін, разом з іншими цікавими авторами.

За Кривий Ріг повинна бути симетрична помста.

Загинув Хорват.

Були знайомі з Майдану.
Разом бились з беркутом. Потім постійно випадково пересікались.
У Іловайську, Пісках, на акціях і маршах.

Чесний, справжній, ідейний, правий.

Пам'ятаєш, як ми сиділи у кнайпі і мріяли про велику Україну?
Тоді ми лише мріяли та боролися, у нескінченних сутичках з ліваками , й мєнтами ми вели боротьбу?

Пам'ятаєш, як ми всі наче один пішли на Майдан де у вогяному вирі горів беркут, там де наша кров тікла рікою, там де ми посміхалися смерті у обличчя?

Пам'ятаєш як ми, ще юні, поїхали на війну. На схід йшли ми на боротьбу з московською ордою. Мали з собою лише мрію і автомат. У вирі боротьби гартувалася сталь і тоді ми з тобою із посмішкою на наших зкривавлених обличчях зустрічали смерть.

І коли нас ми зникнемо і лиш вітер буде шуміти над курганами у яких поховані ми з тобою. Ми будемо посміхатися з могил, бо знатимемо, поки буде палати вогонь боротьби на милій Україні, — ми житимемо вічно, знаючи, що Україна жива.

Сьогодні ти друже отримав вічне життя у боротьбі за Велику Україну, долучився до числа найкращих і я впевнений, що колись ми ще неодмінно зустрінемось, хай не у цьому світі.

Трошки крінжової реклами вам у стрічку.

Що таке Нація?

Нація — це спільнота людей, об’єднана спільним етнічним походженням, що ґрунтується на генетичній спадковості, унікальною культурою, кодом якої є мова, історичною пам’яттю, традиціями, звичаями й менталітетом, політичною організацією, яка охоплює єдиний життєвий простір, державу, правовий устрій і громадянську ідентичність, а також колективними архетипами, духовними цінностями, міфами та відчуттям вищої місії, що формують її трансцендентну єдність.


У четвертому вимірі, де минуле, теперішнє й майбутнє нероздільні, нація постає як вічна, багатогранна сутність, що об’єднує біологічну, культурну, політичну та архетипно-духовну складові в єдиному часовому континуумі. За Юнгом, архетипи колективного несвідомого формують «душу» нації, забезпечуючи її поза часову єдність.

1. Біологічний аспект: Спільне етнічне походження, що ґрунтується на генетичній спадковості, створює нерозривний зв’язок між поколіннями. У четвертому вимірі предки, сучасники й нащадки співіснують у генетичній пам’яті, що, за Юнгом, несе архетипічні структури, формуючи основу національної ідентичності.

2. Культурний аспект: Унікальна культура, кодом якої є мова, об’єднує історичну пам’ять, традиції, звичаї та менталітет у позачасовий наратив. Мова, як носій архетипів, з’єднує минуле (міфи, обряди) з теперішнім (сучасні практики) і майбутнім (нові сенси), забезпечуючи безперервність культурної ідентичності.

3. Політичний аспект: Єдиний життєвий простір і державний устрій утворюють центр національної єдності, що символізує вічний порядок. У четвертому вимірі цей простір, подібно до юнгівської «Мандали», відображає гармонію між минулим (земля предків), теперішнім (держава) і майбутнім (прагнення до процвітання).

4. Архетипно-духовний аспект: Колективні архетипи, за Юнгом, і духовні цінності формують унікальну місію нації. Міфи, символи та ідеали, такі як свобода чи єдність, об’єднують часові виміри, спрямовуючи націю до самореалізації в позачасовому бутті.
Нація у четвертому вимірі — це вічна єдність, де генетична спадщина, культурний код мови, життєвий простір і духовні архетипи зливаються в динамічну цілісність, що існує поза лінійним часом.

Нація, — втілює природний порядок, об’єднуючи кров, мову, землю й дух у нерозривну єдність! Вона стоїть вище за ліберальні вигадки про рівність і безглузду «воук»-маячню, які заперечують природній порядок речей. Нація — це священний простір, де кожен її син і дочка знаходять силу, сенс і шлях до звершення власної долі, відкидаючи слабодухий гедонізм та штучні ідеї, що ганьблять саму людську природу!

Із моєї світоглядної праці IDENTAT.

PS:
взято з моїх чорновиків, та оброблено у притомний вигляд для публікації, не судіть суворо.

Проведення ЛГБТ-заходу в Києві на Великдень, у час одного з найвизначніших християнських свят, та жорсткий розгін мирної контр-акції християн, які виступили на захист традиційних цінностей, навряд чи знайде підтримку серед європейських і американських консерваторів.

Такі дії можуть сприйматися як відверта провокація, що кидає виклик не лише українським релігійним традиціям, а й консервативним колам Заходу, які дедалі гучніше критикують агресивне нав’язування ЛГБТ-ідеології, вбачаючи в ній загрозу сімейним і духовним цінностям.

Світовий тренд вказує на відхід від безумовної підтримки ЛГБТ-повістки. Навіть у Європі низка країн переглядає політику просування цих ідей, а їхнє дотримання перестало бути обов’язковою умовою для вступу України до Європейського Союзу. Проведення подібних заходів у релігійно значущий час ризикує не лише загострити внутрішнє протистояння в Україні, а й послабити її позиції серед консервативних союзників. Щоб уникнути ізоляції та зберегти підтримку впливових західних сил, Україні варто припинити агресивне просування ідей, які значна частина суспільства вважає чужими та деструктивними.

За кришуванням таких подій, та формуванням державної повістки у цьому питанні, стоять конкретні особи, пов’язані з олігархічними групами, міжнародними фондами чи навіть іноземними спецслужбами.
Такі діячі, як умовний Сергій Лещенко, часто діють у космополітичному ключі, не прив’язуючись до національних інтересів України. Для них наша країна — лише інструмент у ширшій геополітичній грі, спрямованій на провокування конфліктів цінностей і розпалювання напруги з консервативним Заходом. Майбутнє України для цих постатей — другорядне, адже їхні дії підпорядковані зовнішнім політичним цілям, а не зміцненню національної єдності чи стабільності.

Поліція, яка виконує накази в таких ситуаціях, діє в рамках хибної державної політики, що віддає перевагу захисту суперечливих ідеологій над повагою до традицій і суспільної злагоди. Проте надмірне застосування сили проти мирних протестувальників лише поглиблює розкол у суспільстві та підриває довіру до влади. Подібні інциденти можуть серйозно зашкодити міжнародному іміджу України, особливо серед тих, хто цінує релігійні та культурні традиції.

Поліція знову зашкварилась в Києві.
Краще би такою активною була коли вишкварки військового ногами били.

Повірте, ваш піар і відбілювання репутації на тих поліцейських, які проливають кров на фронті, не канає.

У підара за душею підарство, у воїна - честь.

12 квітня. 2014. 9 років.

Цього дня два десятки бомжів захопили Словʼянськ. Так почалась війна.

Цього дня ми з пацанами їхали на схід. Першим пунктом був Харків, який хитався.

Не доїхали. Нас перемолотили мусора за Полтавою. За наказом Авакова пару сотень мусорів разом з терористами угрупування «Оплот». БТРи, кулемети, спектакль.

З нашого боку у пастку потрапило декілька мікроавтобусів. Але мусора грабували тоді під шумок і цивільних. Виводили з транзитних маршруток чоловіків і потрошили на бабки. Зривали хрестики і обручки. Ніби останній день.

Мене убивали довго. Ногами, прикладами. Знову ногами. І знову прикладами. Пару відключок, світло в кінці тонеля. «Дійти. Треба дійти.» Йшов на те світло довго. Потім знову.

Я жартую, що у мене перша контузія цієї війни. Але в цьому жарті немає жодного жарту.

Якби всі ці мусора того дня грабували не нас, а терористів у Словʼянську - війни б не трапилось. Не було б Іловайська, Бучі і Маріуполя.

Того дня Аваков впустив в нашу країну війну.

✙ Сєрьога матюкається ✙

«Відкрите суспільство» – шлях до знищення України

Ідеологія «відкритого суспільства», створена Карлом Поппером і реалізована Джорджем Соросом, є прямою загрозою українській нації. Під маскою демократії та свободи вона підриває нашу ідентичність, єдність і державність, роблячи Україну беззахисною перед зовнішніми загрозами. Це не прогрес, а план розпаду.
Поппер уявляв суспільство без «абсолютної істини», де нація, культура і традиції – лише пережитки минулого. Сорос, використовуючи цю філософію, через свої Фундації Відкритого Суспільства фінансує ініціативи, які руйнують Україну зсередини, нав’язуючи глобалізацію і космополітизм.

Як це працює проти України:
• Під виглядом боротьби з корупцією «соросята» усувають місцевих економічних гравців, розчищаючи шлях для міжнародного олігархату. Це не антикорупція, а економічна колонізація, де Україна втрачає контроль над власними ресурсами.
• Просування «універсальних цінностей» знищує українську культуру, мову і традиції, замінюючи їх безликою глобальною ідеологією, що стирає нашу унікальність.
• Ідеї радикального індивідуалізму розколюють суспільство, підриваючи солідарність, яка була основою нашого опору на Майдані та у війні.

Чому це смертельно для України:
• Атомізація: акцент на особистих інтересах руйнує колективну єдність, без якої ми не вистоїмо проти російської агресії.
• Втрата ідентичності: без культури, мови і віри українська нація втрачає сенс існування, стаючи легкою здобиччю для ворогів.
• Послаблення суверенітету: зовнішній вплив через фінансування ініціатив Сороса дозволяє диктувати нашу політику, перетворюючи Україну на маріонетку.
• Вразливість перед Росією: доки ми розчиняємося в «відкритому суспільстві», Росія зміцнює свій режим, щоб знищити нас.
Сорос не допомагає Україні – він реалізовує план, який веде до нашого зникнення. Його ініціативи – це не свобода, а інструмент розколу і підпорядкування. Відкрите суспільство для України означає відкриту дорогу до катастрофи.

Що робити?
• Відкинути ідеологію, яка знищує нашу ідентичність.
• Зміцнювати національну єдність, захищаючи культуру і традиції.
• Будувати державу на основі українських цінностей, а не чужих схем.
Україна – не експеримент Сороса. Ми – нація з багатовіковою історією, яка виживе, лише залишаючись собою.

Франциск все.