Forwarded from Роршах врятує нас
Хто сильно любить пироги? З гречкою, з картоплею, вишнями чи то пак із черешнями, бо хто його зна куди душа лежить. Та й узагалі, ще біс його знає, з чим ще можуть бути ті пироги. Але скажу, що козаки точно люблять. Бо пироги дають сил і наснаги для того, щоби дати сильного прочухана кацапам і не тільки. Мо здогадалися, а може й ні, сьогодні піде мова про український мальопис «Як Пиріг став Пирогом» (1993) Вадима Карпенко, за художню частину якого відповідав Олександр Гайдученко.
Розпочинається мальопис досить кумедно й неочікувано. Настала весна і зграя лелек повертається із теплих країв до неньки України. «Пролітаємо на Україною, політ проходить на висоті 150 метрів!… іду на зниження» — промовляє одна із лелек. Ось ця балачка лелек, яка переросла в маленьку суперечку, в якому все ж селі поселитися, Вишеньки чи Черешеньки, відразу повеселила.
Але головним героєм є не птах чи птахи, а парубок Марко, який постійно зачащає в село Черешеньки, де проживають чепурненькі дівчата, із «робочими візитами». З вигляду хлопець справжній козак, одягом, статурою та й повадками теж. На вигляд він трішки дурненький, але Марко встигає й із дівками побазікати, і на горіхи надавати всім охочим. Навіть прихвостнів пана, який хоче на місці його села розмістити свої угіддя, не боїться. Ціле село ним аж загордилося, але ото бажання за дівками бігати якось хочуть відбити, тому й вирішують відправити його на Січ Запорозьку.
Ось тут якраз розпочинаються дві лінії. Одна з яких, як Марко подорожує на Січ і зустрічає різні пригоди, друзів і не тільки дорогою туди. А інша розгортається в селі, куди повертаються оплічники пана, щоби покарати негідників за непокору та наздогнати Марка заодно, щоби схопити й розібратися з ним.
Манера оповіді, жарти, кумедні ситуації, елементи легенд, козацька епоха — формують досить хороший і цікавий наратив. Ти розумієш, що це, насамперед, мальована історія, яка спрямована на пригоди з гумором. Тому тут є місце й лелекам, які розмовляють. І чарівній молодій відьмі, яка перетворює лиходіїв на худобу, змушуючи їм працювати в хазяйстві, а то вони ніколи знову не стануть людьми. І євреям, які не знають до якого боку притулитися, щоби дістати для себе більше вигоди. Прості й гарні речі, які якраз і формують цю історію.
На мою думку, навіть попри надзвичайно велику кількість клішованих тез чи сцен, усе в купі грає досить гармонійно. А, додавши малюнок Олександра Гайдученко, який, безсумнівно, пасує стилю й темі оповіді, усе набуває ще й кольорових фарб, які тішать око. В авторського складу були великі плани щодо цієї серії, бажали створити ще більше мальованих історій із цим головним героєм. Але світ встиг побачити тільки один, перший випуск, із трьох запланованих. Направду шкода, бо робота художника Олександра Гайдученко мені сподобалася.
Але є й інша річ, за 10 років після виходу цього мальопису, українці побачили перевидання, яке включало в себе повну історію. Та художником уже була інша людина. Чи краще це, чи ні, це вже інша історія, яку розповім після того, як познайомлюся із тою новою мальованою історією.
#відгук #якпирігставпирогом #вадимкарпенко #олександргайдученко #мальописнийспадок
@tripwithbook
Розпочинається мальопис досить кумедно й неочікувано. Настала весна і зграя лелек повертається із теплих країв до неньки України. «Пролітаємо на Україною, політ проходить на висоті 150 метрів!… іду на зниження» — промовляє одна із лелек. Ось ця балачка лелек, яка переросла в маленьку суперечку, в якому все ж селі поселитися, Вишеньки чи Черешеньки, відразу повеселила.
Але головним героєм є не птах чи птахи, а парубок Марко, який постійно зачащає в село Черешеньки, де проживають чепурненькі дівчата, із «робочими візитами». З вигляду хлопець справжній козак, одягом, статурою та й повадками теж. На вигляд він трішки дурненький, але Марко встигає й із дівками побазікати, і на горіхи надавати всім охочим. Навіть прихвостнів пана, який хоче на місці його села розмістити свої угіддя, не боїться. Ціле село ним аж загордилося, але ото бажання за дівками бігати якось хочуть відбити, тому й вирішують відправити його на Січ Запорозьку.
Ось тут якраз розпочинаються дві лінії. Одна з яких, як Марко подорожує на Січ і зустрічає різні пригоди, друзів і не тільки дорогою туди. А інша розгортається в селі, куди повертаються оплічники пана, щоби покарати негідників за непокору та наздогнати Марка заодно, щоби схопити й розібратися з ним.
Манера оповіді, жарти, кумедні ситуації, елементи легенд, козацька епоха — формують досить хороший і цікавий наратив. Ти розумієш, що це, насамперед, мальована історія, яка спрямована на пригоди з гумором. Тому тут є місце й лелекам, які розмовляють. І чарівній молодій відьмі, яка перетворює лиходіїв на худобу, змушуючи їм працювати в хазяйстві, а то вони ніколи знову не стануть людьми. І євреям, які не знають до якого боку притулитися, щоби дістати для себе більше вигоди. Прості й гарні речі, які якраз і формують цю історію.
На мою думку, навіть попри надзвичайно велику кількість клішованих тез чи сцен, усе в купі грає досить гармонійно. А, додавши малюнок Олександра Гайдученко, який, безсумнівно, пасує стилю й темі оповіді, усе набуває ще й кольорових фарб, які тішать око. В авторського складу були великі плани щодо цієї серії, бажали створити ще більше мальованих історій із цим головним героєм. Але світ встиг побачити тільки один, перший випуск, із трьох запланованих. Направду шкода, бо робота художника Олександра Гайдученко мені сподобалася.
Але є й інша річ, за 10 років після виходу цього мальопису, українці побачили перевидання, яке включало в себе повну історію. Та художником уже була інша людина. Чи краще це, чи ні, це вже інша історія, яку розповім після того, як познайомлюся із тою новою мальованою історією.
#відгук #якпирігставпирогом #вадимкарпенко #олександргайдученко #мальописнийспадок
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
Український мальопис «Шовкова держава. Казкова бувальщина» (1990) — мальопис, який ґрунтується на однойменній українській народній казці «Шовкова держава». Автором цього мистецького твору є Василь Баришев, а художньою частиною займався Фелікс Добрін.
Направду мальована історія переказує досить лаконічно сюжет казки, де розповідається про царя, держава якого займала величезні західні території. Він ніколи не дивився на захід, його увага була постійно прикута в напрямку сходу. Наче, він очікував когось побачити звідти, та ще й одне око завжди плакало, а інше сміялося. Що завжди дивувало оточуючих. Одного разу сини дізналися, що батько їхній очікує звідти давнього друга, володаря Шовкової держави, який не може добратися сюди, бо на його державу почали нападати вороги й не дають йому спокою. Й ось після невдачі старших братів, молодший брат Володимир теж відправляється на схід, у пошуках тої загадкової Шовкової держави, старого батькового товариша та допомоги для здолання ворогів, які турбують ті землі.
Хоча сюжетно історія є простою, але водночас мальопис є досить незвичним і унікальним у своєму роді. Це завдяки своїй художній частині. Тут ми не бачимо звичного для нас чіткого розділення кадрів із використанням пустого простору між ними. Художник використовує для цього елементи малюнків, хмарки із текстом чи навіть оманотопею, що формує цікавий і незвичний результат. Художній стиль теж не пасе задніх і має оригінальність, яка спершу бачиться вельми непідходящою. Але згодом, за кілька сторінок, починає заворожувати, та навіть повністю заволодівати увагою. Я не є файхівцем, що буде визначати рівень малюнку чи його вишуканість, але особисто для мене він виглядає глибоким і атмосферним.
Також хочу звернути увагу, що автори цієї мальованої історії також вирішили в хмаринки додавати український текст разом з англійським перекладом. Що, знову ж таки, не має великого сенсу. Але в порівнянні із мальописом «Тарас Бульба» Шевченко і Шкільного, — це небо й земля. Тут, як на диво, виглядає все досить гармонійно й узагалі не перевантажує малюнок. Що свідчить про добре пророблену роботу авторів «Шовкової держави». Гарна історія із хорошою художньою частиною.
#відгук #мальописнийспадок #шовковадержава #феліксдобрін #васильбариш
@tripwithbook
Направду мальована історія переказує досить лаконічно сюжет казки, де розповідається про царя, держава якого займала величезні західні території. Він ніколи не дивився на захід, його увага була постійно прикута в напрямку сходу. Наче, він очікував когось побачити звідти, та ще й одне око завжди плакало, а інше сміялося. Що завжди дивувало оточуючих. Одного разу сини дізналися, що батько їхній очікує звідти давнього друга, володаря Шовкової держави, який не може добратися сюди, бо на його державу почали нападати вороги й не дають йому спокою. Й ось після невдачі старших братів, молодший брат Володимир теж відправляється на схід, у пошуках тої загадкової Шовкової держави, старого батькового товариша та допомоги для здолання ворогів, які турбують ті землі.
Хоча сюжетно історія є простою, але водночас мальопис є досить незвичним і унікальним у своєму роді. Це завдяки своїй художній частині. Тут ми не бачимо звичного для нас чіткого розділення кадрів із використанням пустого простору між ними. Художник використовує для цього елементи малюнків, хмарки із текстом чи навіть оманотопею, що формує цікавий і незвичний результат. Художній стиль теж не пасе задніх і має оригінальність, яка спершу бачиться вельми непідходящою. Але згодом, за кілька сторінок, починає заворожувати, та навіть повністю заволодівати увагою. Я не є файхівцем, що буде визначати рівень малюнку чи його вишуканість, але особисто для мене він виглядає глибоким і атмосферним.
Також хочу звернути увагу, що автори цієї мальованої історії також вирішили в хмаринки додавати український текст разом з англійським перекладом. Що, знову ж таки, не має великого сенсу. Але в порівнянні із мальописом «Тарас Бульба» Шевченко і Шкільного, — це небо й земля. Тут, як на диво, виглядає все досить гармонійно й узагалі не перевантажує малюнок. Що свідчить про добре пророблену роботу авторів «Шовкової держави». Гарна історія із хорошою художньою частиною.
#відгук #мальописнийспадок #шовковадержава #феліксдобрін #васильбариш
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
Знову розповідатиму про українську мальовану історію «Як Пиріг став Пирогом» українського автора Вадима Карпенко. Але тепер мова піде про перевидання 2003 року, яке вмістило в себе повну історію про юного парубка Марка, який захистивши власне село від прихвостнів пана, вирушив у довгу порож на Січ. Тому я не буду розповідати багато про сюжет, краще прочитайте відгук на перший випуск мальопису 1993 року за цим покликанням.
Головною відмінністю видання, яке зараз лежить перед мною на столі, є те, що художньою частиною займався зовсім інший митець, Юлій Судак. Також мальопис уже не розділений на випуски, а є цільною історією, яку можна назвати графічним романом. Адже тут немає відчуття свідомого розділення. Якщо говорити про перший випуск 1993 року і, як він інтегрований у нове видання, то все залишилося майже без змін. Сюжетно все збереглося, але були певні зміни в діалогах, що, звісно, великого впливу на оповідь не мають.
Наступні дві третіх частини цього мальопису витримують манеру, темп і атмосферу першої, що вважаю є хориш результом. Історія далі наповнена кумедними жартами, козацьким гумором, смішними ситуаціями, які пронизані шароварщиною та всіма можливими кліше щодо козаків, кохання, сімейних цінностей і т. д. Але сюжето виглядає все досить добре, з огляду на час, коли створювався цей мальопис. А це 1993 рік на секундочку.
Тепер можна поговоити про малюнок Юлія Судака в цьмоу мальописі. Скажу таку річ, якщо б мені дали цей мальопис у руки відразу з цим малюнком, то не кривлячи душею сказав би, що він, справді, пасує історії Вадима Карпенко. Але в порівнянні із малюнком Олександра Гайдученка, мальована історія втрачає у своєму наративі в перевиданні. Усе ж, малюнок у тому першому випуску мав свою привабливість. Та в будь-якому випадку, той факт, що ми одержали історію цілою, уже є великою перемогою. І найголовніше, ми дізналися, чому ж Пиріг став Пирогом)
#відгук #якпирігставпирогом #вадимкарпенко #юлійсудак #мальописнийспадок
@tripwithbook
Головною відмінністю видання, яке зараз лежить перед мною на столі, є те, що художньою частиною займався зовсім інший митець, Юлій Судак. Також мальопис уже не розділений на випуски, а є цільною історією, яку можна назвати графічним романом. Адже тут немає відчуття свідомого розділення. Якщо говорити про перший випуск 1993 року і, як він інтегрований у нове видання, то все залишилося майже без змін. Сюжетно все збереглося, але були певні зміни в діалогах, що, звісно, великого впливу на оповідь не мають.
Наступні дві третіх частини цього мальопису витримують манеру, темп і атмосферу першої, що вважаю є хориш результом. Історія далі наповнена кумедними жартами, козацьким гумором, смішними ситуаціями, які пронизані шароварщиною та всіма можливими кліше щодо козаків, кохання, сімейних цінностей і т. д. Але сюжето виглядає все досить добре, з огляду на час, коли створювався цей мальопис. А це 1993 рік на секундочку.
Тепер можна поговоити про малюнок Юлія Судака в цьмоу мальописі. Скажу таку річ, якщо б мені дали цей мальопис у руки відразу з цим малюнком, то не кривлячи душею сказав би, що він, справді, пасує історії Вадима Карпенко. Але в порівнянні із малюнком Олександра Гайдученка, мальована історія втрачає у своєму наративі в перевиданні. Усе ж, малюнок у тому першому випуску мав свою привабливість. Та в будь-якому випадку, той факт, що ми одержали історію цілою, уже є великою перемогою. І найголовніше, ми дізналися, чому ж Пиріг став Пирогом)
#відгук #якпирігставпирогом #вадимкарпенко #юлійсудак #мальописнийспадок
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
«Шлях до волі». Запорозький гетьман Самійло Кішка
Якщо проаналізувати український спадок мальописів чи навіть створені за останнє десятиліття, то видно, що велику частину займають історичні мальовані історії. І багато історій поміж них розповідають про часи козацької доби. Одним із таких мальописів є «Шлях до волі» (1994), створений за сценарієм Геннадія Клименко.
Події мальованої історії відбуваються в другій половині шістнадцятого століття, у час, коли поневолена Польщею Україна знемагає від турецько-татарських нападів. Десятки тисяч українців, що були захоплені в рабство, перебувають у тяжкій неволі в казематах ворогів, яких залучали до важкої фізичної праці. Найгірша доля випала невільникам, котрих змушували бути гребцями на турецьких галерах. Одним із таких невільників був головний герой мальопису, український гетьман Самійло Кішка, який провів у неволі 26-ть довгих років.
Розпочинається історія з моменту, коли галера правителя Трапезундського Вілайєту Алкан-Паші наближалася до міста Гезлева. Ми відразу бачимо на палубі українських гребців, яким уже несила терпіти навантаження в таких важких умовах. Тут ми знайомимося із Самійлом Кішкою та іншими героями мальопису, які, обговорюють свій стан справ. Також знайомимося із побутом козаків, які перебувають у невільництві. Це додає багато до наративу та розуміння ситуації, в якій перебувають герої. У ході історії формується група персонажів, які знаходять момент, щоби захопити турецьку галеру. Адже це хороша спроба повернутися назад до України. Ось у такому руслі розвивається сюжет цієї мальованої історії.
Художньою частиною займався український художник Дмитро Койдан, який усе виконав у чорно-білих фарбах, використовуючи гру із тінями. Малюнок гарно пасує історії й добре виконаний стилістично. Мені не дуже сподобалися моменти, де «висячі» голови розмовляли в кадрах. Але їхня кількість настільки мізерна, що загального враження цей факт узагалі не зіпсував. А якщо врахувати рік видання цього мальопису, то малюнок Дмитра Койдана заслуговує похвали. Тому шкода, що запланована серія (на обкладинці маємо порядковий номер, що свідчить про перший випуск) не дістала розвитку надалі. Хотілося б, звісно, одержати перевидання цього мальопису, хоча б, у рамках якогось альманаху та побачити інший авторський мальопис «Ноатилус» українською мовою з усіма запланованими випусками. Ех…
Сюжетно все виглядає досить збалансовано, просто й передбачувано. Тому від цього мальована історія такого плану, на мою думку, тільки виграє, враховуючи задум і для якої аудиторії вона створювалася. А, якщо взяти до уваги художній аспект, то в комплексі український мальопис «Шлях до волі» є одним із кращих із мальописного спадку, які мені наразі потрапляли до рук.
#шляхдоволі #геннадійклименко #дмитрокойдан #відгук #мальописнийспадок
@tripwithbook
Якщо проаналізувати український спадок мальописів чи навіть створені за останнє десятиліття, то видно, що велику частину займають історичні мальовані історії. І багато історій поміж них розповідають про часи козацької доби. Одним із таких мальописів є «Шлях до волі» (1994), створений за сценарієм Геннадія Клименко.
Події мальованої історії відбуваються в другій половині шістнадцятого століття, у час, коли поневолена Польщею Україна знемагає від турецько-татарських нападів. Десятки тисяч українців, що були захоплені в рабство, перебувають у тяжкій неволі в казематах ворогів, яких залучали до важкої фізичної праці. Найгірша доля випала невільникам, котрих змушували бути гребцями на турецьких галерах. Одним із таких невільників був головний герой мальопису, український гетьман Самійло Кішка, який провів у неволі 26-ть довгих років.
Розпочинається історія з моменту, коли галера правителя Трапезундського Вілайєту Алкан-Паші наближалася до міста Гезлева. Ми відразу бачимо на палубі українських гребців, яким уже несила терпіти навантаження в таких важких умовах. Тут ми знайомимося із Самійлом Кішкою та іншими героями мальопису, які, обговорюють свій стан справ. Також знайомимося із побутом козаків, які перебувають у невільництві. Це додає багато до наративу та розуміння ситуації, в якій перебувають герої. У ході історії формується група персонажів, які знаходять момент, щоби захопити турецьку галеру. Адже це хороша спроба повернутися назад до України. Ось у такому руслі розвивається сюжет цієї мальованої історії.
Художньою частиною займався український художник Дмитро Койдан, який усе виконав у чорно-білих фарбах, використовуючи гру із тінями. Малюнок гарно пасує історії й добре виконаний стилістично. Мені не дуже сподобалися моменти, де «висячі» голови розмовляли в кадрах. Але їхня кількість настільки мізерна, що загального враження цей факт узагалі не зіпсував. А якщо врахувати рік видання цього мальопису, то малюнок Дмитра Койдана заслуговує похвали. Тому шкода, що запланована серія (на обкладинці маємо порядковий номер, що свідчить про перший випуск) не дістала розвитку надалі. Хотілося б, звісно, одержати перевидання цього мальопису, хоча б, у рамках якогось альманаху та побачити інший авторський мальопис «Ноатилус» українською мовою з усіма запланованими випусками. Ех…
Сюжетно все виглядає досить збалансовано, просто й передбачувано. Тому від цього мальована історія такого плану, на мою думку, тільки виграє, враховуючи задум і для якої аудиторії вона створювалася. А, якщо взяти до уваги художній аспект, то в комплексі український мальопис «Шлях до волі» є одним із кращих із мальописного спадку, які мені наразі потрапляли до рук.
#шляхдоволі #геннадійклименко #дмитрокойдан #відгук #мальописнийспадок
@tripwithbook
Forwarded from Роршах врятує нас
• «Мишача варта: Осінь 1152». Девід Пітерсен •
⠀
📚 Видавництво: Fireclaw Ukraine
📚 Стр.: 192
«Слава тим, хто здатен, кожній миші, хто є і буде, Слава Вартовим!»
Стільки часу пройшло від анонсу Fireclaw Ukraine серії коміксів «Мишача варта» українською, що будь-яка надія, яка ще довгий час жевріла десь усередині, давно погасла. Але ж не дарма видавництво називається Вогнепазур, адже своїми пазурами видерлося ірозпалило вогонь надії побачити, як мінімум, основну серію Девіда Пітерсена. Першим томом про який сьогодні піде мова, не враховуючи приквел «Мишача Варта: Чорна Сокира», має назву «Мишача Варта: Осінь 1152».
В «Осінь 1152» Девід Пітерсен переносить нас у світ, який існує паралельно з нашим. У ньому миші розвинули процвітаючу цивілізацію, досягнувши значних успіхів у різних галузях. Вони заглибилися в металургію, фармацевтику, архітектуру, бібліотекарство, картографію і навіть занурилися в сферу політичних інтриг, що є ознакою великих цивілізацій.
Але водночас, у цьому світі, повному хижаків, миші завжди борються за свою безпеку й процвітання. Щоб досягти цієї мети, була сформована Мишача Варта — група воїнів, які не лише відбивають напади ворогів, але й забезпечують безпеку кордонів, виявляють безпечні маршрути для подорожей, спостерігають за погодою і захищають мишачі території від хижаків. На початку осіннього сезону 1152 року троє найвправніших і найсміливіших вартових — Саксон, Кензі й Ліам — вирушають на пошуки зниклого мишачого торговця, який не досяг призначеного місця. Однак їхні зусилля призводять до несподіваних відкриттів, оскільки вони виявляють зрадника серед членів Варти.
На перший погляд, химерний малюнок тварин, що розмахують мечами, і яскраві кольори можуть наштовхнути на думку, що це дитячий пригодницький комікс. Однак, на моє переконання, це хибна думка. Ця історія заглиблюється в складні теми зради, мужності, стійкості і автентичності, що робить її зовсім не дитячою.
Уявіть собі перспективу миші, враховуючи ті виклики, з якими вона стикається. Маленькі, слабкі й постійно налякані, миші в природі існують як тварини-жертви. Їхнє життя сповнене побоювань, адже вони ніколи не знають, коли з-за рогу може з’явитися хижак. Кожна істота в лісі становить для них потенційну загрозу. А тепер уявіть себе мишею-охоронцем. Від природи ви тендітні й маленькі. Однак ви навчилися використовувати внутрішню силу через необхідність. Відповідальність за оборону своїх побратимів змушує вас бути хоробрими, адже чим ви менші, тим більш значущою стає хоробрість. Так розгортається історія про мишенят, які відважно вирушають до лісу, щоб захистити тих, хто є більш вразливим.
Багато читав, що малюнком Девіда Пітерсена в цьому коміксі потрібно захоплюватися. А я що, інакший? Тому захоплююся теж. Якщо без жартів, то, ймовірно, стиль художника не всім сподобається. Та на мій погляд, він сильно пасує світу, в якому відбуваються події. І я не раз зупинявся і розглядав сцени, які відбуваються із головними героями. Для прикладу, сцена протистояння мишей зі змією намальована бездоганно іатмосферно. Але окрім неї, напрочуд добре виконана битва з крабами. Не менш вражаючими є бойові епізоди, що зображують й інші сутички мишей. А також пожежа, що спалахує під час одного протистояння в коміксі, майстерно зображена й візуально приголомшлива. Тому так, я захоплююся цим малюнком.
Оскільки цей том передусім зосереджений на створенні фундаменту історії і побудові вигаданого світу, основний сюжет набирає обертів не одразу. Однак, як тільки це відбувається, прискіплива увага автора до персонажів стає ще виразнішою, проливаючи світло на їхні мотивації йздібності. «Мишача Варта: Осінь 1152» слугує чудовим вступом до того, що обіцяє бути захопливою пригодою в майбутньому. Тому маю велику надію, що український поціновувач коміксів не пройде повз і зверне увагу на цю важливу й красиву працю Девіда Пітерсена, що у свою чергу дасть змогу видавництву якнайшвидше підготувати для нас продовження.
#відгук #мишачаварта #девідпітерсен
@tripwithbook
⠀
📚 Видавництво: Fireclaw Ukraine
📚 Стр.: 192
«Слава тим, хто здатен, кожній миші, хто є і буде, Слава Вартовим!»
Стільки часу пройшло від анонсу Fireclaw Ukraine серії коміксів «Мишача варта» українською, що будь-яка надія, яка ще довгий час жевріла десь усередині, давно погасла. Але ж не дарма видавництво називається Вогнепазур, адже своїми пазурами видерлося ірозпалило вогонь надії побачити, як мінімум, основну серію Девіда Пітерсена. Першим томом про який сьогодні піде мова, не враховуючи приквел «Мишача Варта: Чорна Сокира», має назву «Мишача Варта: Осінь 1152».
В «Осінь 1152» Девід Пітерсен переносить нас у світ, який існує паралельно з нашим. У ньому миші розвинули процвітаючу цивілізацію, досягнувши значних успіхів у різних галузях. Вони заглибилися в металургію, фармацевтику, архітектуру, бібліотекарство, картографію і навіть занурилися в сферу політичних інтриг, що є ознакою великих цивілізацій.
Але водночас, у цьому світі, повному хижаків, миші завжди борються за свою безпеку й процвітання. Щоб досягти цієї мети, була сформована Мишача Варта — група воїнів, які не лише відбивають напади ворогів, але й забезпечують безпеку кордонів, виявляють безпечні маршрути для подорожей, спостерігають за погодою і захищають мишачі території від хижаків. На початку осіннього сезону 1152 року троє найвправніших і найсміливіших вартових — Саксон, Кензі й Ліам — вирушають на пошуки зниклого мишачого торговця, який не досяг призначеного місця. Однак їхні зусилля призводять до несподіваних відкриттів, оскільки вони виявляють зрадника серед членів Варти.
На перший погляд, химерний малюнок тварин, що розмахують мечами, і яскраві кольори можуть наштовхнути на думку, що це дитячий пригодницький комікс. Однак, на моє переконання, це хибна думка. Ця історія заглиблюється в складні теми зради, мужності, стійкості і автентичності, що робить її зовсім не дитячою.
Уявіть собі перспективу миші, враховуючи ті виклики, з якими вона стикається. Маленькі, слабкі й постійно налякані, миші в природі існують як тварини-жертви. Їхнє життя сповнене побоювань, адже вони ніколи не знають, коли з-за рогу може з’явитися хижак. Кожна істота в лісі становить для них потенційну загрозу. А тепер уявіть себе мишею-охоронцем. Від природи ви тендітні й маленькі. Однак ви навчилися використовувати внутрішню силу через необхідність. Відповідальність за оборону своїх побратимів змушує вас бути хоробрими, адже чим ви менші, тим більш значущою стає хоробрість. Так розгортається історія про мишенят, які відважно вирушають до лісу, щоб захистити тих, хто є більш вразливим.
Багато читав, що малюнком Девіда Пітерсена в цьому коміксі потрібно захоплюватися. А я що, інакший? Тому захоплююся теж. Якщо без жартів, то, ймовірно, стиль художника не всім сподобається. Та на мій погляд, він сильно пасує світу, в якому відбуваються події. І я не раз зупинявся і розглядав сцени, які відбуваються із головними героями. Для прикладу, сцена протистояння мишей зі змією намальована бездоганно іатмосферно. Але окрім неї, напрочуд добре виконана битва з крабами. Не менш вражаючими є бойові епізоди, що зображують й інші сутички мишей. А також пожежа, що спалахує під час одного протистояння в коміксі, майстерно зображена й візуально приголомшлива. Тому так, я захоплююся цим малюнком.
Оскільки цей том передусім зосереджений на створенні фундаменту історії і побудові вигаданого світу, основний сюжет набирає обертів не одразу. Однак, як тільки це відбувається, прискіплива увага автора до персонажів стає ще виразнішою, проливаючи світло на їхні мотивації йздібності. «Мишача Варта: Осінь 1152» слугує чудовим вступом до того, що обіцяє бути захопливою пригодою в майбутньому. Тому маю велику надію, що український поціновувач коміксів не пройде повз і зверне увагу на цю важливу й красиву працю Девіда Пітерсена, що у свою чергу дасть змогу видавництву якнайшвидше підготувати для нас продовження.
#відгук #мишачаварта #девідпітерсен
@tripwithbook
