‼️ТРАМП ВВЕЛ ВОЙСКА НА УКРАИНУ‼️

Трамп: Чем быстрее мы раздавим диктаторский режим Зеленского – тем быстрее настанет прочный мир!

Военкор Хохлов. Подписаться

Тактика противника для прориву (продавлювлювання) оборони зразка 24 року, що була розібрана в попередніх дописах:

Військова наука противника тривалий час експериментувала щодо того, як саме долати нашу оборону, часу і ресурсів на це в них було вдосталь. Першочергово противник визначив центр тяжіння нашої оборони (centre of gravity далі по тексту COG) – нескладно здогадатись, що ключовою нашою спроможністю в обороні є система розрахунків БпЛА:
- наше спостереження;
- наш інструмент command & control;
- 90% ураження (згідно аналізу поранень проведених противником).

Відповідно до цього противник зрозумів, що основні зусилля слід зосередити на боротьбі з розрахунками. Відповідно до цього було
відпрацьовано два тактичних прийоми, що сповідують різну філософію:

1) Найкраще подавлення дронщика – підошва піхотинця;
2) Ключ до перемоги – боротьба за малоє нєбо.

В цьому дописі розглянемо перший пункт, наглядну демонстрацію якого ми могли бачити в південних районах Донбасу: Вугледар, Курахове і далі по списку. Вся суть полягає у вклиненні механізованими з’єднаннями до взводу включно між бойовими порядками першого ешелону оборони на глибину до 3-4 км. Чому саме 3-4? Як ми знаємо зі схеми основний район розміщення засобів БпЛА (наш COG), виходячи з тактико-технічних характеристик, розташований саме на цій глибині. Чому саме південний Донбас? Великі та майже безкрайні поля без балок, ярів, урочищ, водойм та урбанізованих зон – ідеальне середовище для маневру механізованими з’єднаннями.

Як це виглядало на практиці? За 15 км від лбз формувалась монстр колона, за 6-7 км розгорталась в колони по 6-7 одиниць (РРРК), за 2.5-3 км розгорталась в колони по 2-3 одиниці (РРВК). Подальшого розгортання в бойовий порядок не відбувалось, фактично 2-3 одиниці рухались до точки десантування в похідному порядку, спішували піхоту і йшли на відкат. Рівень обшивки техніки не дозволяв надавати ефективну підтримку вогнем, але по факту це й не головна задача – головне було доїхати і спішитись. Таким чином в разі успіху в БРО батальйону в лісосмугах або найближчих населених пунктах на глибині до 5 км опинялось до 20-30 військовослужбовців противника, які розходились в різні сторони. Вони вступали в вогневий контакт з розрахунками БпЛА та вогневої підтримки, змушували концентрувати на собі усю увагу засобів спостереження та резерви, а в подальшому переміщати розрахунки БпЛА задля їх збереження на більшу глибину від переднього краю. Фактично наносили удар по нашому центру тяжіння і повністю порушували бойовий порядок, адже переміщення розрахунків в свою чергу руйнувало систему спостереження за переднім краєм, і вже наша піхота лишалась без підтримки ще й з противником в ближніх тилах, що закономірно приводило до втрати позицій протягом пари діб.

АЛЕ Ж МИ ЗНИЩУВАЛИ ПРОТИВНИКА ФІПІВІ

Не знищували, на це було досить багато факторів, починаючи від якісної обшивки, яка витримувала чимало влучань, систем реб, що були встановлені на техніці та уздовж маршрутів висування, технічних особливостей аналогових FPV (радіогоризонт та кількість каналів). Часто банально одиниць техніки, що рухалась на ділянці фронту шириною в 10 км було значно більше за вогневі спроможності розрахунків. Основні ураження відбувались за рахунок мінування, іноді ПТУРів, іноді FPV, часто помилок механіків-водіїв, які погано знали маршрути, губились, скупчувались та застрягали в невибухових загородженнях.

Але найголовніше, чому це працювало: масовість, маневр, темп та ініціатива. Можна було розбити одну колону в 40 одиниць, як неодноразово робили десантники 79,46 та 72 механізована, але цих колон не одна і не дві: в найінтенсивніші періоди противник проводив до 6 атак на добу, таким чином він фактично повністю диктував умови та правила гри. Паралельно з механізованими вклиненням здійснював атаки піших штурмових груп на передній край, які вели бій без загрози бути виявленими та знищеними засобами БпЛА СОУ.

Результатом застосування цього тактичного прийому були втрати ділянок до 5-6 км вглиб за пару діб, як сталось наприклад на захід та схід від Вугледару (призвело до падіння міста), на схід від Курахове та загальне просування противника до кордонів області. Натомість очевидно значними були втрати техніки, особового складу. Не варто ані переоцінювати успішність, ані недооцінювати ризики пов’язані з цим тактичним прийомом для СОУ. Хоча наразі противник переважно відмовився від застосування техніки, він продовжує її накопичувати та застосує її з урахуванням наявного досвіду, якщо вважатиме умови сприятливими.

Така-от підошва піхотинця, що вривається в бліндажі бепелів