https://www.youtube.com/watch?v=VC02wGj5gPw

Cause We've Ended As Lovers
#музичнапауза

По п’ятницях дорога редакція ділитиметься з вами музикою, яку сама любить. Почнімо з великого англійського гітариста Джефа Бека. У січні він, на жаль, помер, а у травні в Лондоні відбулося два концерти, на яких виступала збірна світу з джаз-року і ф’южену, від Еріка Клептона до Джона Маклафліна — у цих жанрах Бек зробив собі ім’я

Тут прекрасно все — чуттєвість, зіграність, рівень володіння інструментом (на правій руці Беку достатньо одного пальця). Там немає зайвих нот. Окреме задоволення — юна басистка на ім’я Тел Вікенфельд. Майка і прозаїчний вигляд барабанщика теж приємно контрастують з віртуозністю.

Словом дня хай буде evergreen — так називають класичну джазову композицію. Якраз такий евергрін грає Джеф Бек. Інджой.

Manhã De Carnaval · Morning Of The Carnival
#музичнапауза

https://www.youtube.com/watch?v=-JAiuvVI8xk

Буває музика ранкова і вечірня. А ще буває зимова і літня. Поклади літньої музики дала світу Бразилія — після Другої світової там винайшли боса нову, впізнавано бразильський стиль — розслаблений і ностальгійний.

Сьогодні в рубриці — «Ранок карнавалу», композиція одночасно ранкова і літня. Вона існує в мільйонах варіантів, зі словами і без. Найбільше дорогій редакції подобається версія легендарного джазового гітариста Ларі Коріела.

Окремо треба зацінити фрагмент на флажолетах, 5:58. Це фігура вищого пілотажу.

Тих, хто розпробує цю карамельку, буде мучити питання: це музика про ранок до карнавалу чи після.

«Відколи я тебе люблю» · Since I've Been Loving You
#музичнапауза

https://www.youtube.com/watch?v=6dMrE9pyupQ

У продовження вчорашніх паралелей між перекладом і музикою. Музичну паузу заповнить сьогодні велика пісня Led Zeppelin «Відколи я тебе люблю» — Since I've Been Loving You, золотий запас блюз-року. Виконує канадська дівчина на ім’я Айла Теслер-Мейб — у неї на каналі є кілька цікавих відео з розбором музичних анатомій, якщо ви теж таке любите. Правильна дівчина: на стіні у неї плакати класиків — Веса Монтгомері і Джимі Гендрикса.

Те, що подібне відео можна зняти в домашніх умовах, — технологічне диво. Ще 20–30 років тому про таке можна було тільки мріяти. Айла грає на гітарі легендарної марки «Гібсон Лес Пол». У середині 90-х ми з друзями спеціально їздили в Київ на перші музичні виставки, щоб просто потримати такий інструмент у руках. А тепер ти ставиш мінус і виходиш на сцену замість Джимі Пейджа.

Окреме задоволення — дивитися на пальці Айли і насолоджуватися тим, як володіння інструментом поєднується з чуттєвістю. Джимі Пейджа ти ніколи не побачиш так близько.

Хотів би я так перекладати, як вона грає блюз. У коментах знайшовся вичерпний зразок відгуку на те, що Айла нам показала: thank you for sharing your talent with us. Розкішний кавер. Інджой.

Underline
#музичнапауза

Якщо проводити паралелі між музикою і філологією, то бас і барабани — це підмет і присудок. Це кістяк — на нього нанизується м’ясо прикметників. Бас-гітара створює те, що на музичному жаргоні називається жир.

Без спеціальної навички люди рідко виокремлюють у музиці інструментальні партії. Але якщо вслухатися, то музика починає виблискувати кайфовими деталями.

Дорога редакція пропонує вам насолодитися кавером на басову партію великого Рутгера Гунерсона. Ви сто разів чули цю пісню, але, припускаю, не помічали, наскільки вона у своєму жанрі віртуозна. Зосередьтеся на пальцях і грифі.

https://www.youtube.com/watch?v=vE1eVqwWWB0

https://www.youtube.com/watch?v=Dkzspq7eZeM

Beggin
#музичнапауза

У музиці і спорті завжди видно, є в людини запас над планкою чи нема. У перекладі теж видно, добіг перекладач до фінішу чи дошкандибав — класик називав це следами преодоления. Рубрика «Музична пауза по п'ятницях» пропонує вам насолодитися драм-кавером на популярну пісню. Зацініть, з якою невимушеністю хлопець грає досить складну партію — встигає почухати вухо і пожонглювати паличками.

Почути вухами, скільки барабанщик роботи робить, складніше, ніж побачити очима. Enjoy на великій гучності.

Carpenters
#музичнапауза

https://www.youtube.com/watch?v=evETS8_WFGE

У музичній паузі сьогодні мегапопулярний у 1970-х ансамбль, про який дорогі читачі ніколи не чули: Carpenters. Вони, на мій смак, мають входити в курс лінгвокраїнознавства — жодне заможне весілля у США не обходиться без цих пісень. Карпентери (це брат і сестра) — найяскравіші представники жанру софт-поп, діаметрально протилежного до хард-року, — музика для білих багатих пенсіонерів.

Заразом це ще один доказ на користь спостереження Жана-Люка Годара, що Голівуд нічим не відрізняється від «Мосфільму»: Карен Карпентер — це американська Пугачова (або, якщо хочете, Софія Ротару). І навпаки.

По їхніх піснях хорошо вчити англійську — ніхто так чітко не артикулює, ще й таким приємним контральто. В Україні таких естрадно-симфонічних аранжувань більше не роблять — дорого. Словом, будете «Голос країни» підкоряти — сміливо беріть Carpenters, музред зацінить.

Rule the waves

Буває пісня так добре схоплює нерв епохи, що входить у саме єство (суб)культури. Такі пісні ми впізнаємо з пів слова. Настрій українських 90-х найкраще, по-моєму, передав Тарас Чубай на слова Москальця: «Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато, вип’єте дешевого вина...»

Сьогодні в рубриці #музичнапауза знамента балада Рода Стюарта Sailing. Якби в курсі лінгвокраїнознавства проходили музику, то вона мала би фігурувати в програмі поруч з бітлами. У Великої Британії особливі стосунки з морем, і під час Фолклендської війни Sailing злетіла до висот національного гімну.

У спогадах вокаліста AC/DC Браяна Джонсона є забавний епізод, як його кавер-група зібралася в пабі пограти, а публіка — місцеві пожежники — по колу вимагала Sailing. І спробуй не підспівай — публіка сувора.

Інджой.

https://www.youtube.com/watch?v=iQzB5T_B_iI

https://www.youtube.com/watch?v=h4uqgBGaV1I&list=RDMM&index=3

Якби вас цікавили музичні смаки дорогої редакції, то ось композиція, яка виражає їх на 100 %. Надворі був 1972 рік — десятиліття найвищого розвитку хард- і блюз-року. Золота епоха Led Zeppelin, Jethro Tull, Pink Floyd, Deep Purple, Queen і Френка Заппи. Вся сучасна музика — Тейлор Свіфт, Білі Айліш і, не побоююся цього слова, Іво ̶М̶о̶н̶т̶а̶н̶ Бобул — це, по-моєму, історія віддалення від гігантів, на плечах яких ми стоїмо.

Сьогодні в рубриці #музичнапауза — Джеф Бек (1944–2023) з блюз-роковою композицією Definitely Maybe. Ми ж холісти — розуміємо, що музика невіддільна від внутрішніх і зовнішніх умов, в яких її слухають? Інджой, наливши собі келих вина, на великій гучності — так, щоб уся веранда була наповнена.

https://www.youtube.com/watch?v=VNScRm1n8js&list=RDMM&index=10

Мінімалізм існує не тільки в дизайні інтер'єрів. У музиці теж існує. Там навіть є свої класики: Арво Пярт (улюблений композитор дорогої редакції), Майкл Наймен, Філіп Глас.

У рубриці #музичнапауза сьогодні якраз він. Є у Філіпа Гласа т. зв. «амазонський цикл» — спроба подружити звуки тропічної природи зі спадщиною класичної музики. Композиція називається Japura River — інджой. Це дотепний політ ерудованої музичної фантазії. Виконує бразильська інструментальна група Uakti. Якщо саунд здається вам незвичним, то вам не здається — по суті, вони лабають капцями по водопровідних трубах.

Слухати треба всліпу, бо там картинка неприємно смикається. Існує багато аранжувань цієї композиції, але це, на мій смак, найкраще.

https://www.youtube.com/watch?v=BJolKsBGmJw&list=RDMM&index=13

Музичних підсумків попереднього року дорога редакція не підбивала, але з легкої руки Саші Кольцової (моя таємна любов) надибала у 2023-му королеву українського фолк-соулу Юлію Донченко. Інджой у рубриці #музичнапауза

https://www.youtube.com/watch?v=tJH0X6lgrOw

#музичнапауза

Вокально-інструментальний ансамбль «Бумбокс» дорога редакція відкривала для себе двічі. Перший раз, коли їхала машиною у столицю внутрішньої монголії і братову флешку в магнітолу вставила. А другий раз, коли «Пінк Флойд» несподівано підіграв Хливнюку на «Червоній калині» (там є розгадка: невістка Девіда Гілмора — українка, тобто у нього наполовину українські внуки).

Аж ось «Бумбокс» нову пісню записав. Це дитина, яку кантрі-блюз народив від хард-року. Світовий рівень. Впевнений, що упаковку їм роблять десь на Заході — у нас в такий жирний саунд не вміють.