Carpenters
#музичнапауза

https://www.youtube.com/watch?v=evETS8_WFGE

У музичній паузі сьогодні мегапопулярний у 1970-х ансамбль, про який дорогі читачі ніколи не чули: Carpenters. Вони, на мій смак, мають входити в курс лінгвокраїнознавства — жодне заможне весілля у США не обходиться без цих пісень. Карпентери (це брат і сестра) — найяскравіші представники жанру софт-поп, діаметрально протилежного до хард-року, — музика для білих багатих пенсіонерів.

Заразом це ще один доказ на користь спостереження Жана-Люка Годара, що Голівуд нічим не відрізняється від «Мосфільму»: Карен Карпентер — це американська Пугачова (або, якщо хочете, Софія Ротару). І навпаки.

По їхніх піснях хорошо вчити англійську — ніхто так чітко не артикулює, ще й таким приємним контральто. В Україні таких естрадно-симфонічних аранжувань більше не роблять — дорого. Словом, будете «Голос країни» підкоряти — сміливо беріть Carpenters, музред зацінить.

ПЕРЕКЛАДАЛКА · 11

Бодібілдери ходять в качалку, а перекладачі — в перекладалку. Канал Прим. пер. запрошує всіх читачів, незалежно від стажу і місця реєстрації, взяти участь у традиційному турнірі на призи редакції.

Що таке перекладалка?
Єдина в країні філологічна гімнастика з реальними призами.

Що треба зробити?
Майже у всіх англо-американських книжках є в кінці абзац-другий під назвою About the Author. У цьому жанрі склався певний стандарт: інфо про автора часто закінчується фразою типу «живе в містечку Монтерей, штат Каліфорнія, з чоловіком, двома собаками і котом» (мені якось трапилося «живе в Нью-Йорку з черепахою і Sony Playstation» — дуже промовисто).

Так от, про одну авторку написано: She lives in a state of uncertainty.

Пропоную допитливим і дотепним читачам перекласти цей жарт українською, зберігши географічно-психологічну гру слів (або сконструювавши свою).

Один читач — один варіант перекладу в коментах. Дорога редакція, проявивши волюнтаризьм и вкусовщину, обере найкращий переклад і оголосить переможця у неділю, 19 листопада о 21:00.

Що отримає переможець?
Книжечку Фредеріка Бегбедера «Спогади неврівноваженого молодика» і листівку від дорогої редакції.

#перекладалка

Перекладалка · 11
Підсумки

Укотре переконуєшся, що колективний розум сильніший за індивідуальний. У програмістів це називається brute force — беремо не досконалістю алгоритмів, а кількістю обчислювальних ресурсів. Про це й забавний епізод у спогадах великого фізика Річарда Фейнмана, коли він каже, що розумніший за середнє від 40 інженерів, але не розумніший за суму 40 інженерів.

Перед тим, як перекладати, завжди незайве з’ясувати, з чим ми маємо справу. State у цьому жанровому контексті означає штат. Так традиційно закінчуються розділи про авторів: живе у штаті такому-то. Поруч зі словом uncertainty слово state перетворюється на психологічний стан — і в цьому дотепна двозначність. Тут треба сполучити географію з психологією. Самої географії чи самої психології буде мало — так ми м'яч авторці не повернемо.

Дорогій редакції сподобалися такі варіанти:

живе у штаті Невдаха
Ще тонше — штат Невдахо. Все хорошо, але авторка трохи інше почуття висловлювала, тут це важливо.

живе в області невизначення
Хорошо, але дуже тонко — боюся, читачі не викуплять математичний жарт.

живе в Непевностані
Ерудований варіант ім. Насіма «Чорного лебедя» Талеба — у нього був Крайньостан і Середньостан.

Цікаво, що багато читачів сміливо доместифікували епізод: проживає в селі Тривоги, Невизначенського району, Бентежної області. Це дозволені і продуктивні ходи, але, на мій смак, тут краще працює форенізація: можна, скажімо, щось придумати із закінченнями -таун або -сіті.

Варіант живе в оточенні сумнівів теж хороший, але на пів кроку недокручений: живе у товаристві сумнівів здається на йоту дотепніше, так ми одухотворюємо психологічний стан.

Дотепний варіант — живе в позаштатному стані. Так ми органічно обігруємо слово штат в українській мові.

Найпростіший варіант: написати психологічний стан з великої літери і тим самим зробити з нього топонім — живе в Сумнівах (у когось був варіант з цього ж поля, але трохи складніший: проживає у Суперечностях). Цей варіант можна при потребі докручувати через дієслова: наприклад, народилася в Любові, проживає у Сумнівах.

Саме цей, найпростіший варіант читача з ніком ВолоДя дорога редакція оголошує переможцем. Напишіть, будь ласка, на імейл, указаний в описі каналу, куди і кому вислати приз.

Усі, хто заявився на перекладалку, — молодці, усім спасибі. Завдяки вам цей канал лишається живим. До зустрічі в наступних турах.

#перекладалка

Барбі (Barbie, 2023)

У кінотеатр дорога редакція не встигла, тож подивилася «Барбі» вдома, поки застуду глінтвейном виганяла.

Живуть собі ляльки в рожевому пластмасовому Барбіленді, горя не знають, аж раптом одну наздоганяє екзистенційна криза. А в ляльок від екзистенційної кризи все те саме, що у людей: целюліт, ламке волосся і «давай залишимося просто друзями». Яка розумная цьому альтернатива? Пізнати себе й усвідомити, що ти була жертвою чужих уявлень про біле і пухнасте. Далі діло сценарної техніки: відбувши належні пригоди, лялька визволяє іграшковий світ від тиранії гендерних стереотипів. Ви вже здогадалися, варіацію на яку тему пропонує нам Голівуд. Правильно: «Буратіно».

На перший погляд може здаватися, що «Барбі» — це такий веселий феміністичний глуз над патріархатом, але насправді це невеселий глуз капіталізму над ними обома. Вас фруструють нереалістичні стандарти краси і застарілі рольові моделі? Окей, ось вам бодіпозитивні й прогресивні, головне — купіть. Це у феміністок світ складається з чоловіків і жінок, а у капіталісток — з дебіторів і кредиторів.

«Барбі» вийшла цілком симпатична, на Марго Робі ще приємніше дивитися, ніж на пляшку шато марго — ідеальна актриса для цього кіна. Але якийсь у ньому сміх вегетаріанський, знежирений, як це буває в епоху всепереможної корпоративної політкоректності. Трохи сінемафільських алюзій тут, звичайно, є, куди ж тепер без цього, але хотілося гострішого перцю, не болгарського. Утім, вечір «Барбі» не зіпсує. Вердикт: подивитися при нагоді, 6/10

Спойлер, який усе пояснює: Барбі Кена не любить.

Сунь-дзи

— Ви слова «Путін» і «Росія» пишете зараз з якої літери: маленької чи великої?

— Здається, я «Путін» не писав ще. І старався довгий час уникати написання самого слова «Росія» – використовував просто «руські» чи «російська». Бо мені в певний момент здавалося якоюсь дріб'язковою помстою раптом змінювати правопис назви.

Я розумію, що це все пов'язано з серйозними емоціями і пережиттями, але мені здається, що ця насмішка не є найправильнішим підходом.

Росія — це серйозна проблема, і вона не настільки комічна, як би хотілося. Сунь-дзи би такого не робив, бо треба знати силу ворога, щоб мати шанс на перемогу.

Інтерв'ю Тараса Прохаська «Українській правді»

Що хотів сказати автор

Моєму синові Гонсало трапилося на вступних іспитах завдання з літератури, завдання розробили в Лондоні. В одному пункті треба було визначити, що символізує собою півень у повісті «Полковнику ніхто не пише». Гонсало добре засвоїв стиль рідного дому, не впорався зі спокусою щипнути заморського вченого за носа і відповів так: «Цей півень носить ... несе золоті яйця».

Потім ми дізналися, що найвищий бал отримав учень, який відповів згідно з уроками вчителя, що полковників півень — це символ пригніченої народної сили.

Почувши про це, я вкотре зрадів своєму рідкісному політичному везінню, бо в початковому і в останню хвилину зміненому фіналі полковник скрутив півневі голову і зварив з нього протестний суп.

Габріель Гарсія Маркес. «Газетні нотатки»

Продовжуючи тему. Подивіться, скільки харáктерної південної краси в обличчі Мерседес, дружини і музи Маркеса.

Мерседес багато поставила на його талант, і Нобелівська премія з літератури тільки зовнішній прояв того, що вона виграла.

У видавництві «Лабораторія» недавно вийшла книжечка душевних спогадів їхнього молодшого сина Родріго «Прощавайте, Ґабо і Мерседес».

«Якось 1966 року у Мехіко-Сіті батько підійшов до кімнати, у якій мати читала у ліжку, і сповістив, що написав смерть полковника Ауреліано Буендіа.
— Я вбив полковника, — безутішно сказав він.
Мати розуміла, щó це для нього означало, і вони помовчали удвох, дізнавшись цю сумну звістку».

Heartland

Якось запропонував я перекладачці оселити ліричну героїню у внутрішній монголії, де й сам живу. Вона ерудовано відповіла, що треба по краплі вичавлювати з себе Чапаєва і пустоту.

Гм… Віддавати Пєлєвіну внутрішню монголію я не готовий — не він придумав там оселитися, але якийсь резон у словах перекладачки був.

Проблема з внутрішньою монголією не в тому, що її оспівав Пєлєвін, а в тому, що там ти зустрічаєшся з собою, а віденські шамани застерігають, що досвід це малоприємний. З одного боку, у внутрішній монголії немає сусіда з перфоратором, з іншого — ти сам собі перфоратор. Там мало сонця, мало радості і холодно.

Треба переїжджати у внутрішню молдавію — там молоде вино, діти сміються і тіні на веранді танцюють.

Thank God It’s Friday
Частина І

Всі побігли і я побіг. Якби ви хотіли ознайомитися з моїм перекладацьким доробком за зниженими цінами, то ось:

Видавництво «Лабораторія»
Три книжки за ціною двох. Для них я переклав чотири. Вигідніше купувати ті, що в одну ціну — вийде знижка 30 %.

1. Огастін Седжвік. Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій
Соціально-економічна історія кави на прикладі одного сальвадорського плантатора. Зразок жанру. Рекомендовано як підручник зі сторітелінгу для нинішніх і майбутніх істориків.

2. Принц Гаррі. Запасний
Скандальні мемуари, про які ви не могли не чути. Душевна і хорошо написана книжка про життя в прозорому тераріумі. Я переклав першу частину і в ній сконцентровано мої теперішні погляди на переклад (вони еволюціонують).

3. Крістофер Клері. Маестро Роджер Федерер. Велике життя у великому тенісі
Федерер — мій кумир і джерело естетичного натхнення. Передивитися старі матчі має для мене терапевтичний ефект. Деякі розіграші і рахунки напам’ять знаю. Рекомендовано, крім любителів спорту, перекладачам і редакторам, які цікавляться спортивною ідіоматикою.

4. Френк Вільчек. Основи. 10 ключів до реальності
Невеличка книжечка лавреата Нобелівської премії з фізики про те, як влаштовано реальність на базовому рівні. Вільчек — останній з плеяди фізиків-індивідуалістів, таких більше не роблять, бо зараз фізика — командний вид спорту. В процесі перекладу мені було видіння: через 20 років перекладу і читання наукпопу я зрозумів, що таке електрон. Спойлер: набір чисел.

Thank God It’s Friday
Частина ІІ

Видавництво «Наш формат» знижки пропонує скромніші — 15–20 %, — але й ціни у них скромніші.

1. Насім Талеб. Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті
Мій тур-де-форс — забавна епістемологія западла, яка дала світові метафору «чорного лебедя» — принципово непередбачуваної події з суттєвими наслідками. Талеб пише саркастично й афористично — як я люблю. Іронія в тому, що за переклад, який я вважаю у своєму доробку найкращим, мені найбільше прилітало від обурених читачів :)

2. Насім Талеб. Антикрихкість. Про (не)вразливе у реальному житті
Продовження «Чорного лебедя» в тій самій стилістиці. Перша частина відповідає на питання «хто винен?», друга — на питання «що робити?». Спойлер: заготувати план Б і розслабитися. «Лебідь» і «Антикрихкість» витримали по чотири перевидання, можна зробити висновок, що читачам зайшло.

3. Річард Фейнман. Та ви жартуєте, містере Фейнман
«Фізика схожа на секс — буває, що отримуєш результат, але займаєшся нею не заради результату». Мій улюблений переклад, шість перевидань. Фейнман — нобелівський лауреат з фізики, мудрець і людина-легенда. Важко не погодитися з ним, що дві найвищі форми пізнання, доступні людині, — це сміх і співчуття. Ця книжка наповнена радістю і дитячою допитливістю, заразом вона виконує в моєму світі роль тесту на «свій—чужий». (Інсайдерська деталь для дорогих читачів: редакторка не дала мені вжити слово абабагаламага у значенні абракадабра, побоялася :) А це було би дуже по-фейнманівськи.)

Х помножити на 9

Гортаю Джозефа Кемпбелла і вкотре переконуюсь, що антична міфологія — це засніжена вершина літератури.

Перша серія
Жив собі чоловік на ім'я Тіресій. Гуляв він якось по лісу, побачив, як дві змії злигаються, встромив між ними ціпка інтересу ради... і перетворився на жінку.

Прожила вона так вісім років, пішла якось у ліс погуляти, побачила, як дві змії злигаються, встромила між ними ціпка інтересу ради... і перетворилася на чоловіка.

Друга серія
Якось Зевс і Гера засперечалися, хто більше задоволення від коїтусу отримує — чоловік чи жінка. Сперечалися-сперечалися — все марно, кожен стоїть на своєму. Тоді Зевс каже: «Спитаймо Тіресія, він точно знає».

Послали за Тіресієм. Тіресій відповідає: «Ясна річ, що жінка. Удев’ятеро більше».

Гері відповідь настільки не сподобалася, що вона Тіресія осліпила. (Зевсу здалося, що якось некомільфо вийшло, і він наділив його даром пророчити.) У цьому місці треба завважити, які цікаві й життєрадісні теми боги обговорюють, коли в культурі немає ідеї першородного гріха.

Третя серія
Ну от, веде далі Кемпбелл, я ж типу фахівець з міфологічних структур, в інтерпретацію вмію, але ніколи не розумів, що так розгнівало Геру. Ну, заходить жінкам секс удев'ятеро краще, ніж чоловікам, у чому проблема?

Аж тут якось підходить після лекції до нього жінка і каже:
— Я можу пояснити.
— Буду вам дуже вдячний.
— Просто Гера більше не могла сказати Зевсу: «Я роблю це для тебе, коханий».

Мистецтво кінцевої шпальти

Більшість техредакторської роботи — проста: у задачі є наперед відоме рішення, бо до тебе її розв’язували п’ятнадцять поколінь типографів, з часів Гутенберга. Тобі не треба вигадувати велосипед — просто крути педалі. Всі книжки засадничо однакові, як смартфони чи автомобілі.

З іншого боку, з наперед заданих елементів тобі треба створити індивідуальність. Багато дизайнерів розв’язують цю задачу через відхід від канону: перевертають колонцифру вертикально, ставлять її в корінець, прикрашають колонтитули візерунками і т. ін. Індивідуальність часом виходить ефектна, схожа на Леді Гагу, але коштом читача. Перевернута колонцифра означає тільки те, що дешевий інструмент її перевернути у дизайнера був, а нагоди подумати, чи справді треба це робити, не було. Колонцифра не хоче бути перевернутою, бо їй треба бути прочитаною, а читати вертикальний текст складніше, ніж горизонтальний. В цьому немає іншого смислу, крім дизайнерського.

Я теж людина, ніщо людське мені не чуже: я теж хочу, щоб мої книжки відрізнялися від чужих. Тільки задачу цю розв’язую у протилежний спосіб: через наближення до канону. Коли прибираєш з макету «я», він дивовижним способом починає відрізнятися на краще. Зроби так, як робили великі майстри минулого, і буде тобі індивідуальність, бо так зараз а) мало хто вміє, б) мало хто робить. Про це казав Сальвадор Далі: «Спочатку навчіться малювати, як Рафаель, а потім малюйте все, що вам заманеться». Іншими словами, дисципліна ремесла звільняє від «я», а далі всі шляхи відкриті.

У спогадах Фейнмана є забавний епізод, як усіх фізиків з Принстона переводять у Лос-Аламос атомну бомбу майструвати. І велять брати квитки від різних станцій на різні дні, бо якщо хтось помітить, що всі принстонські фізики дружно в Аризону перебралися, то зробить висновок, що там щось цікаве відбувається. Ну, раз усі їдуть з різних місць, подумав Фейнман, то ніщо не заважає мені поїхати з Принстона.

Цією логікою я керувався, коли проектував видання вибраних новел Томаса Манна для «Лабораторії». Раз усі видають класику і змагаються в креативності, то просто зроби книжку максимально класичною — зіграй на пропорціях, а не прикрасах. Іронія в тому, що зробити простий, непомітний для читача макет складніше, ніж зробити складний — треба заробити досвід і усвідомлювати обмеження. У перекладі те саме: читаючи хороший переклад, читач навіть не задумається, що це переклад — йому буде легко.

Так от, на кінцевій шпальті я зробив легенький реверанс Альду Мануцію, великому венеційському типографу кінця ХV століття, винахіднику курсиву і покетбуків. На другій ілюстрації його шедевр — «Гіпноеротомахія, або Любовне змагання уві сні, яке показує, що всі справи людські є сон…»

Хвилинка мистецтва. Скіфський лось, який перед війною з Криму на гастролі в Нідерланди поїхав, і ось повернувся в Україну.

Щоразу дивуєшся, як стародавні люди в пластику вміли.

Човникова дипломатія

Пишуть, що на 101-му році життя помер легендарний Генрі Кісінджер, держсекретар США при Ніксоні. Його біографію написав був Волтер Айзексон, але момент проминув і українською мовою ми навряд чи цю книжку побачимо.

Між тим, анамнез у нього дуже цікавий: німецький єврей, втеча від Гітлера, фантастична дипломатична кар’єра, Нобелівська премія миру. У 1970-х роках Кісінджер входив у коло найвпливовіших людей світу, відтоді йому традиційно шили масонську змову рептилоїдів. В історії дипломатії Кісінджер грав в одній лізі з Талейраном.

Він сповідував думку, що зі злом можна домовитися. Ця ідея лягла в основу т. зв. політики детанту — розрядки у стосунках з Радянським Союзом і зближення з комуністичним Китаєм. Нам ця ідея зараз осоружна, в очах українців некролог собі Кісінджер зіпсувати встиг, але дурнем його не назвеш.

Поки героя перевозить на човні Харон, розкажу старовинний анекдот про метод човникової дипломатії, яким свого часу прославився Кісінджер. Анекдот дуже бородатий, але вже два покоління виросло, які його не застали.

Питають Кісінджера, що таке «човникова дипломатія»?
— Поясню на прикладі. Вам треба видати дочку Рокфелера за сибірського мужика. Їдете в Сибір, знаходите мужика, питаєте:
— Хочеш одружитися з американською єврейкою?
Він відповідає:
— Нахіба? У нас своїх дівчат вистачає.
— А якщо вона донька міліонера?
— О! Це інше діло!

Їдете у Швейцарію на засідання правління банку:
— Хочете, щоб головою ради директорів був сибірський мужик?
— Що за хрінь?!
— А якщо це зять Рокфелера?
— О! Це інше діло!

Їдете до Рокфелера:
— Хочете зятем сибірського мужика?
— Що за хрінь?! У нас усі банкіри!
— А якщо це голова правління Швейцарського банку?
— О! Це інше діло! Люба, ходи-но сюди. Тут містер Кісінджер знайшов тобі чоловіка — президент Швейцарського банку.

Донька Рокфелера:
— Що за хрінь?! Усі банкіри — старі імпотенти!
— А якщо цей — сибірський мужик?
— О! Це інше діло!