З цього можна зробити кільканадцять оповідань (і пару фільмів)
Почав читати спогади Анни Крилової — дружини легендарного радянського фізика Петра Капіци, нобелівського лауреата за 1978 рік.
Книжка — кошмар сучасної феміністки. Вийшовши заміж, вона повністю розчинилася в житті великого чоловіка: народила двох синів, зберегла архів, створила музей, надиктувала спогади. 57 років на службі генію.
Я з величезним задоволенням читав колись спогади її батька — академіка від кораблебудування Андрія Крилова. Він на дозвіллі переклав «Математичні основи натуральної філолософії» Ньютона.
Скільки вмістило тире в роках життя цієї жінки: 1903–1996. А розділ про Першу світову і революцію дасть фору багатьом голівудським сценаристам.
Отже, живе в Петербурзі дівчинка, ходить в експериментальну гімназію «спільного виховання», де хлопчиків і дівчаток за одну парту садовлять. Вона — третя донька у батьків, дві попередні померли ще немовлятами. І кожну наступну доньку батьки вперто називають Анною, ніби долю на измор беруть. Крім доньки, у них є ще два старші сини.
Розкішний буржуазний антураж. Батько — адмірал. Величезні апартаменти, прислуга, дача у Фінляндії — все, як належить.
Влітку 1914 року гімназистів везуть на шкільну екскурсію в Австрію і Швейцарію — війна застає їх в Альпах. Додому з пригодами повертаються через Балкани й Одесу.
Тим часом батько заводить коханку (у його спогадах про це ні слова :). Мати на знак протесту йде сестрою милосердя на фронт. Донька пише їй листи «візьми мене з собою, я так хочу на війну подивитися». Встигнеш, дитинко.
Починається революція і громадянська війна. Брати йдуть у Білу армію і гинуть. Мати з Анною перечікують війну в Анапі, потім по звичайній емігрантській колії добираються в Париж.
Батько-адмірал лишається в Петрограді, а після Жовтня їде в Париж торговим представником радянської влади. Там сім’я і возз’єднується. Там же Анна знайомиться з перспективним фізиком Петром Капіцею, аспірантом Резерфорда в Кембриджі. Шлях для високих почуттів відкрито, бо дружина і двоє маленьких дітей Капіци померли від іспанки у 1918 році. Він ніколи про це не згадував — не міг.
Є в цих спогадах щось хтонічно страшне, а водночас відірватися не можеш. Хай бог милує жити в часи аж таких перемін.
#книгопанорама
Почав читати спогади Анни Крилової — дружини легендарного радянського фізика Петра Капіци, нобелівського лауреата за 1978 рік.
Книжка — кошмар сучасної феміністки. Вийшовши заміж, вона повністю розчинилася в житті великого чоловіка: народила двох синів, зберегла архів, створила музей, надиктувала спогади. 57 років на службі генію.
Я з величезним задоволенням читав колись спогади її батька — академіка від кораблебудування Андрія Крилова. Він на дозвіллі переклав «Математичні основи натуральної філолософії» Ньютона.
Скільки вмістило тире в роках життя цієї жінки: 1903–1996. А розділ про Першу світову і революцію дасть фору багатьом голівудським сценаристам.
Отже, живе в Петербурзі дівчинка, ходить в експериментальну гімназію «спільного виховання», де хлопчиків і дівчаток за одну парту садовлять. Вона — третя донька у батьків, дві попередні померли ще немовлятами. І кожну наступну доньку батьки вперто називають Анною, ніби долю на измор беруть. Крім доньки, у них є ще два старші сини.
Розкішний буржуазний антураж. Батько — адмірал. Величезні апартаменти, прислуга, дача у Фінляндії — все, як належить.
Влітку 1914 року гімназистів везуть на шкільну екскурсію в Австрію і Швейцарію — війна застає їх в Альпах. Додому з пригодами повертаються через Балкани й Одесу.
Тим часом батько заводить коханку (у його спогадах про це ні слова :). Мати на знак протесту йде сестрою милосердя на фронт. Донька пише їй листи «візьми мене з собою, я так хочу на війну подивитися». Встигнеш, дитинко.
Починається революція і громадянська війна. Брати йдуть у Білу армію і гинуть. Мати з Анною перечікують війну в Анапі, потім по звичайній емігрантській колії добираються в Париж.
Батько-адмірал лишається в Петрограді, а після Жовтня їде в Париж торговим представником радянської влади. Там сім’я і возз’єднується. Там же Анна знайомиться з перспективним фізиком Петром Капіцею, аспірантом Резерфорда в Кембриджі. Шлях для високих почуттів відкрито, бо дружина і двоє маленьких дітей Капіци померли від іспанки у 1918 році. Він ніколи про це не згадував — не міг.
Є в цих спогадах щось хтонічно страшне, а водночас відірватися не можеш. Хай бог милує жити в часи аж таких перемін.
#книгопанорама
ЩО Я ЧИТАЮ
Давно у нас не було рубрики #книгопанорама, бо втомився я від книжок і знизив темп — stack overflow.
13
Евгений Водолазкин
Инструмент языка. О людях и словах
Спогади філолога й літератора про життя в ремеслі. Приємні і цікаві. Багато тонких спостережень над мовою. Водолазкін був секретарем академіка Ліхачова, який займав посаду совісті в пізньому СРСР.
«Советская власть слушала даже не столько то, что сказано, сколько то, как это сделано (рискну предположить, что, зарифмуй С. В. Михалков дядистепиным стихом набоковскую «Лолиту», она прошла бы не хуже всех его гимнов)». 7/10
14
Борис Акунин
Просто Маса
Після смерті Фандоріна Маса повертається на історичну батьківщину. Якраз у день Великого землетруса 1923 року. Починаються фірмові пригоди, розгадування таємниць минулого, шляхетні злодії і всяке таке японське. На рівні середніх книжок фандоріани.
Книжка зразкова тим, як її розкручували. «Букмейт» цілу кампанію влаштував з окремим логотипом книжки і рекрутуванням нових передплатників — «дивіться, тільки у нас новий роман Акуніна». Електронну книжку зробили з коментарями й ілюстраціями про Японію, дуже цікаво. 7/10
15
Джон Маэда
Законы простоты. Дизайн. Технологии. Бизнес. Жизнь.
Коротенькі філософські варіації на тему less is more. Цілком необов'язкові, але в транспорті можна почитати. Проблема таких книжок у тому, що там правильні речі написано, тільки розуміння цих речей приходить з практикою, з віком, з синцями від грабель — не з прочитаними книжками. Античні греки розрізняли «знаю що» (епістема) і «знаю як» (техне) — це дуже різні речі. Всі курці знають, що курити — шкідливо. Однак «знати» і «не курити» — не одне і те саме. 6/10.
Давно у нас не було рубрики #книгопанорама, бо втомився я від книжок і знизив темп — stack overflow.
13
Евгений Водолазкин
Инструмент языка. О людях и словах
Спогади філолога й літератора про життя в ремеслі. Приємні і цікаві. Багато тонких спостережень над мовою. Водолазкін був секретарем академіка Ліхачова, який займав посаду совісті в пізньому СРСР.
«Советская власть слушала даже не столько то, что сказано, сколько то, как это сделано (рискну предположить, что, зарифмуй С. В. Михалков дядистепиным стихом набоковскую «Лолиту», она прошла бы не хуже всех его гимнов)». 7/10
14
Борис Акунин
Просто Маса
Після смерті Фандоріна Маса повертається на історичну батьківщину. Якраз у день Великого землетруса 1923 року. Починаються фірмові пригоди, розгадування таємниць минулого, шляхетні злодії і всяке таке японське. На рівні середніх книжок фандоріани.
Книжка зразкова тим, як її розкручували. «Букмейт» цілу кампанію влаштував з окремим логотипом книжки і рекрутуванням нових передплатників — «дивіться, тільки у нас новий роман Акуніна». Електронну книжку зробили з коментарями й ілюстраціями про Японію, дуже цікаво. 7/10
15
Джон Маэда
Законы простоты. Дизайн. Технологии. Бизнес. Жизнь.
Коротенькі філософські варіації на тему less is more. Цілком необов'язкові, але в транспорті можна почитати. Проблема таких книжок у тому, що там правильні речі написано, тільки розуміння цих речей приходить з практикою, з віком, з синцями від грабель — не з прочитаними книжками. Античні греки розрізняли «знаю що» (епістема) і «знаю як» (техне) — це дуже різні речі. Всі курці знають, що курити — шкідливо. Однак «знати» і «не курити» — не одне і те саме. 6/10.
2020 — рік без книжок
Книжкові підсумки року, #книгопанорама
Минулого року я прочитав від початку до кінця лише 17 книжок — утричі менше, ніж зазвичай. Душевних сил читати не «по роботі» не було.
Статистика виходить сумна:
16 книжок прочитано на «Букмейті», 1 на папері;
16 російською, 1 українською;
5 художніх, 12 нонфікшен;
5 перекладних, 12 оригінальних;
8 спогадів.
Куплено на папері 1 книжку.
Вартість читання однієї книжки — 111 грн. Не розумію, як можна конкурувати з «Букмейтом». Той, хто першим зробить такий сервіс на українському матеріалі, вийде в дамки.
На «Букмейті» я зібрав бібліотеку на 800 томів, зокрема пів сотні книжок з літературної майстерності, величезну набоковіану, багато книжок з дизайну. Можливо, що моя букмейт-бібліотека найбільша в Україні. Якщо маєте акаунт, підписуйтеся. Порахував, що це приблизно 24 погонних метра в паперовому еквіваленті. Куди їх складати в нашому дрібнопомісному побуті? Книжки — це насправді газ: займають весь доступний об’єм. Переконаний, що паперова книжка якийсь час потримає оборону, але на середній дистанції їй призначено долю вінілових платівок: делікатес для гурманів.
1. Микаэль Лонэ. Большой роман о математике. История мира через призму математики
2. Евгений Водолазкин. Брисбен
3. Виктор Пелевин. iPhuck 10
4. Нелли Литвак, Андрей Райгородский. Кому нужна математика. Понятная книга о том, как устроен цифровой мир.
5. Мария Бурас. Истина существует. Жизнь Андрея Зализняка в рассказах ее участников
6. Гарри Бардин. И вот наступило потом
7. Эдвард Кантерян. Людвиг Витгенштейн. Критическая биография
8. Владимир Набоков. Сестры Вейн
9. Георгий Данелия. Безбилетный пассажир
10. Георгий Данелия. Тостуемый пьет до дна
11. Георгий Данелия. Кот ушел, а улыбка осталась.
12. Стив Возняк, Джина Смит. Стив Джобс и я
13. Евгений Водолазкин. Инструмент языка. О людях и словах
14. Борис Акунин. Просто Маса
15. Джон Маэда. Законы простоты
16. Андрій Любка. Чіо-Чіо-сан
17. Виктор Пелевин. Непобедимое Солнце
• • •
Найкраща прочитана книжка — фірмове оповідання Набокова «Сестры Вейн»
Книжкові підсумки року, #книгопанорама
Минулого року я прочитав від початку до кінця лише 17 книжок — утричі менше, ніж зазвичай. Душевних сил читати не «по роботі» не було.
Статистика виходить сумна:
16 книжок прочитано на «Букмейті», 1 на папері;
16 російською, 1 українською;
5 художніх, 12 нонфікшен;
5 перекладних, 12 оригінальних;
8 спогадів.
Куплено на папері 1 книжку.
Вартість читання однієї книжки — 111 грн. Не розумію, як можна конкурувати з «Букмейтом». Той, хто першим зробить такий сервіс на українському матеріалі, вийде в дамки.
На «Букмейті» я зібрав бібліотеку на 800 томів, зокрема пів сотні книжок з літературної майстерності, величезну набоковіану, багато книжок з дизайну. Можливо, що моя букмейт-бібліотека найбільша в Україні. Якщо маєте акаунт, підписуйтеся. Порахував, що це приблизно 24 погонних метра в паперовому еквіваленті. Куди їх складати в нашому дрібнопомісному побуті? Книжки — це насправді газ: займають весь доступний об’єм. Переконаний, що паперова книжка якийсь час потримає оборону, але на середній дистанції їй призначено долю вінілових платівок: делікатес для гурманів.
1. Микаэль Лонэ. Большой роман о математике. История мира через призму математики
2. Евгений Водолазкин. Брисбен
3. Виктор Пелевин. iPhuck 10
4. Нелли Литвак, Андрей Райгородский. Кому нужна математика. Понятная книга о том, как устроен цифровой мир.
5. Мария Бурас. Истина существует. Жизнь Андрея Зализняка в рассказах ее участников
6. Гарри Бардин. И вот наступило потом
7. Эдвард Кантерян. Людвиг Витгенштейн. Критическая биография
8. Владимир Набоков. Сестры Вейн
9. Георгий Данелия. Безбилетный пассажир
10. Георгий Данелия. Тостуемый пьет до дна
11. Георгий Данелия. Кот ушел, а улыбка осталась.
12. Стив Возняк, Джина Смит. Стив Джобс и я
13. Евгений Водолазкин. Инструмент языка. О людях и словах
14. Борис Акунин. Просто Маса
15. Джон Маэда. Законы простоты
16. Андрій Любка. Чіо-Чіо-сан
17. Виктор Пелевин. Непобедимое Солнце
• • •
Найкраща прочитана книжка — фірмове оповідання Набокова «Сестры Вейн»