Cogito ergo

Ішов учора по засніженій вулиці, нікого не чіпав, аж раптом назустріч думка. Виразна, красива, афористично сформульована — все, як ви любите. Ото буває іноді бачиш щось по-дитячому ясно і правильні слова знаходиш. А потім відволікся, і думка з голови вилетіла. Спробував повернути її силою — не вдалося. Забулося наглухо. А записати в телефон не здогадався. Відпускати думки і не ганятися за ними — окрема навичка.

Згадалося натомість, як Ейнштейн відповів на питання французького літератора Поля Валері чи носить він блокнот, щоб записувати думки.

— Ну що ви, месьє. У мене їх не так багато.

Major Tom to Ground Control

— Ти, татко, радісний... щасливий... тобі не треба в школу йти...

Минає перші пів року школи. Політ більш-менш нормальний, фрустрація в межах норми і в дітей, і в батьків. Годують, здається, хорошо. Не знаю, як реформа Клопотенка на смак, але є в ній і філологічний вимір. Те, що в моєму піонерському дитинстві називалося рибними котлетами, тепер називається фішболами — все, як у модних ресторанах.

Що мені впало в око за цей час, так це лютий, немилосердний канцелярит в офіційних висловлюваннях школи. Вчителька у вайбері звертається до «здобувачів освітніх послуг» (у мої часи це називалося учнями), на зошиті для першого класу великими буквами написано «компетентісне навчання — ключ до успіху». Прописи — це тепер «запатентована система навчання каліграфії». Зошит з трудового навчення називається «Дизайн і технології». Словом, педагогіка молодшої школи не стоїть на місці.

Протистояти канцеляриту на довгій дистанції неможливо, бо за ним стоїть система. Рано чи пізно наступає момент, коли найкраща вчителька капітулює, бо на людську мову вже не залишається сил. Тим більше, коли в класі 23 хлопчики.

Літературний мерч

А ви знали, що Спілка письменників України робила мерч за пів століття до того, як це стало мейнстрімом?

На ціну не дивіться — це бажалки продавця. Я сказав би, що людський естімейт чашки ім. Павла Григоровича Тичини — ну, десь 1000 гривень. Хто більше?

https://www.youtube.com/watch?fbclid=IwAR125Ql3u5Ny2VLJHqjvgjUYls2lhwHv4ae7wSXlJuYOoO53bYrjTHKpKTg&v=6LoqZYfuUx8&feature=youtu.be

Делікатес

Прохаська (точніше, Прохаськів) я стараюся не пропускати: читаю і слухаю все, що потрапляє на радари.

Юрко Прохасько на одній зі львівських сесій «Літосвіти» у благословенні доковідні часи зімпровізував найкращу лекцію про переклад, яку мені доводилося чути.

Я його щось про канон спитав, а він так красиво м'яч через коридор повернув:
— Канон... sine qua non...

Кожна розмова з Прохаськами — це свято розуму і смаку. Ось найсвіжіша — з філософом Володимиром Єрмоленком. Пригощайтеся

Vivat класика

В рамках боротьби за тверезий погляд на перекладацьке ремесло дорога редакція вирішила повторити для нових читачів старий вірш.

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки.
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Речення вбоге крути.

Кров висисає отой остогиджений,
Проклятий автором текст,
Ще й читачі вередливі, зманіжені,
Шлють видавництву протест.

Де вони знатимуть, що то за доленька —
Книжки нудної шматок,
Як за роботою вільна неволенька —
Трунку гіркого ковток.

Переліт (Migration, 2024)
#кінопанорама

Немає кращого, як взяти свою внутрішню дитину і сходити з донькою на хороший мультик.

Дано сімейство качок: мама, тато, син пубертатного віку і маленька качечка-донька. Плюс пришелепкуватий дядько-качур, постачальник сюжетного гумору. Є у них мрія побачити світ, злітати кудись, але страх заважає: краще бути синицею в руках, ніж журавлем у небі. Далі починається стандартний шлях героя за Кемпбелом, тільки дійові особи — пернаті різних порід.

Мультик достатньо простий, щоб заходити дітям, і достатньо вигадливо намальований, щоб не знудилися дорослі. Плюс приємна музика. Плюс гуманний хронометраж, не Скорсезе. До вищої ліги «Переліт» не дотягує зовсім трошки і тільки тому, що конкуренція в цій сфері дуже висока.

Окремо відзначу дотепний переклад. Та це раз клюнути, говорять пташки про щось легке. Ні пера собі, лається голуб-гопнік. Щасливого польоту! бажають герої перелітним колегам. А ті відповідають Щасливого болота!

Вердикт: сходити, 7/10

Три мушкетери (2023)
1. Д’Артаньян
2. Міледі
#кінопанорама

У списку книжок з магічною властивістю залишатися цікавими мушкетери йтимуть у першій десятці одразу за Шерлоком. Судячи з того, що їх екранізували вздовж, упоперек і по діагоналі, магія працює.

Цього разу нам пропонують пригодницький нуар з Євою Грін (Міледі) і Венсаном Каселем (Атос). Решта акторів цілком окей, але харизмою програють ветеранам. Нуарна атмосфера покликана дезавуювати малий бюджет (72 млн — це ні про що, Голівуд гуляв би на 200).

Ставки сценаристи підняли: на кону тепер не біжутерія королеви, а змова проти короля, а Д’Артаньян ніяк не вирішить, кого він більше хоче — німфетку Констанцію чи домінатрису Єву Грін (складний вибір). Кардинал Рішельє аж співчуття викликає, настільки його втомили ідіоти, неспроможні оцінити красу підступів.

Кіно не тільки на дві серії розділили, щоб двічі нам квитки продати, а й закладку на продовження в сюжеті лишили.

Вердикт: якщо на love seats, то можна сходити, а так то ні. 6/10

Витончене мистецтво буквалізму

Великий фізик Лев Ландау казав, що науки бувають естественные, неестественные і противоестественные. Схоже, перекладач екстраполював цю думку і вручив авторці диплом з витончених мистецтв. І то правда — кому потрібні мистецтва грубі, невитончені.

Так буває, коли далі першого значення у словник не пірнати. Англійське fine arts означає образотворчі мистецтва; museum of fine arts — художній музей і т. д.

Чекаю, коли liberal arts (гуманітарні науки) стануть у перекладі ліберальними мистецтвами :)

План Б

Якось трапилося мені бути випусковим редактором книжки Подерв’янського «ПЗТ». Вийшла книжка, і треба було узгодити з Митцем дату презентації. Кожна розмова з ним була екскурсом у саме серце поезії.

Так от, діло було на початку місяця, а подію призначили на кінець. Доповідаю Митцю що там до чого, а він каже:

— Слухай, я не можу так довго жити з тягарем зобов'язань. Передзвони мені за день до презентації.

Підсумки року

Поки надворі війна, то найголовніший підсумок старого року в тому, що ти дожив до нового, а значить знову можливо все, не заборонене законами фізики. У природи є чотири сили — електромагнітна, гравітаційна, слабка і сильна. А в України — п'ять: ще є збройні сили. Завдяки їм існує сама можливість підбивати підсумки року.

У минулі роки тут було про прочитані книжки, подивлені фільми і прослухану музику, але зараз воно здається таким далеким і недоречним.

Тому обмежуся найглибшою думкою, яка мені трапилася за минулий рік. Це з книжки Крістофера Александера The Nature of Order.

Making wholeness heals the maker.

Відчути це простіше, ніж пояснити словами.

Бажаю дорогим читачам у 2024 році розкоші бути справжніми. Перемога буде. Навряд чи швидкою, навряд чи такою, як нам уявляється, але буде.

Читачі хвалять перекладача )

Про це є анекдот, як провінційний алкаш на завалинке мрійливо розмірковує:

— Хорошо в Японии... Гейши... Саке... Харакири... А у нас? Водка, бляди и мордобой.

2 в 1

Зацініть, який дотепний хід зроблено в книжці: математичний квадрат водночас є номером примітки.

Щоб так зробити, треба мати специфічне почуття гумору, умберто-екіанського штибу. Це дуже дотепно. Я колекціоную такі штуки.

Дякую, Денисе. Присилайте ще )

Економіка уваги

Якщо вас теж невимовно дратує, що сайти в інтернеті настирливо пропонують надсилати сповіщення про всяку хуйню, то можна раз і назавжди заборонити їм це робити з вами.

Інтернет великий — хай шукають дурнів з профіцитом уваги деінде. Для цього треба просто зайти під капот у Хромі і заборонити до вас наближатися.

Налаштування → Конфіденційність і безпека → Налаштування сайтів → Сповіщення → Заборонити сайтам надсилати сповіщення

https://www.youtube.com/watch?v=a01QQZyl-_I

Happy birthday, Ziggy Stardust

Учора був день, коли народився, а завтра буде день, коли повернувся на рідну планету Девід Боуї — один з отців масової культури другої половини ХХ століття. Нескінченно мінливий, вигадливий і самоіронічний.

Молодше покоління вже не знає, хто це такий, так ось його найвідоміша пісня. Заразом це один з найвідоміших басових рифів (дорога редакція в минулому житті була бас-гітаристкою)

Українізація

Гуляю вчора по району і чую краєм вуха, як дві пенсіонерки балакають:

— Сьогодні Василя.
— Так то ж по-рускому.

Наполеон (Napoleon, 2023)
#кінопанорама

З трейлера складається враження, що це історичний епос про владу і ловіння вітру, але ні — Рідлі Скот пропонує нам вільну варіацію на тему контрзалежних стосунків між владолюбним нарцисом і фатальною жінкою. Плюс трошки фрейдистської мама. В кадрі — розкоші і злидні обопільного аб’юзу, так що фанатів Наполеона і/або історичної достовірності кіно може збентежити.

Хоакін Фенікс — хороший («Джокера» дорога редакція вважає найкращим фільмом десятиліття, а Фенікса числить по графі «геній»). Ванесса Кірбі — теж хороша, особливо коли волосся в героїні, яку революція постригла, відросло.

Тут немає, на жаль, нічого особливого — катарсису не чекайте. Але дивитися цілком приємно — художники бюджет не пропили. Відбувається все в розкішному антуражі — знято на всі гроші. Нам, здається, хотіли сказати, що за кожним великим чоловіком стоїть жінка, але щастя ні йому, ні їй це не приносить.

Вердикт: сходити можна, але так щоб спеціально, то можна не йти. 6/10

Про ідіоматику рекламних текстів