x-height
Навздогін до попереднього посту. В новій книжці літературознавців Михедів, батька і сина, під назвою «Живі. Зрозуміти українську літературу» є розкішний зразок тонкої підйобки.
Павло Володимирович Михед-старший розповідає:
Науковим керівником моєї кандидатської дисертації був Юрій Янковський — блискучий вчений, прекрасний лектор, яскрава зірка літературознавчого і чоловічого світу Києва 1960‒1970-х років. Він працював у педінституті ім. Максима Горького, нині педуніверситет імені М. П. Драгоманова.
У 1972 році він видав одну з перших у нашому літературознавстві праць про слов’янофільство. Книга викликала невдоволення викладача методики літератури Марсель Іванівни Бойко, дружини секретаря ЦК КПУ Лутака.
Завдання рознести працю Янковського отримав товариш Зубков. Винагорода, яку йому пообіцяли, — посада директора Інституту фольклору. Зубков постарався на славу. Високі сторони виконали домовленості, і на роки заблокували активність Янковського.
Однак дослідник продовжив роботу. І 1978 року у Москві вийшла його праця «Патриархально-дворянская утопия», де йшлося про роль і місце слов’янофільства в історії російської гуманітаристики. На сторінці 18 Янковський зазначив, зокрема, таке: «Зубков, бойко парируя мои тезисы…»
Болючіше відважити знатній пані, ніж написати її прізвище з маленької літери, навряд чи можна. Про цей казус говорило пів Києва, і не тільки в наукових колах.
Навздогін до попереднього посту. В новій книжці літературознавців Михедів, батька і сина, під назвою «Живі. Зрозуміти українську літературу» є розкішний зразок тонкої підйобки.
Павло Володимирович Михед-старший розповідає:
Науковим керівником моєї кандидатської дисертації був Юрій Янковський — блискучий вчений, прекрасний лектор, яскрава зірка літературознавчого і чоловічого світу Києва 1960‒1970-х років. Він працював у педінституті ім. Максима Горького, нині педуніверситет імені М. П. Драгоманова.
У 1972 році він видав одну з перших у нашому літературознавстві праць про слов’янофільство. Книга викликала невдоволення викладача методики літератури Марсель Іванівни Бойко, дружини секретаря ЦК КПУ Лутака.
Завдання рознести працю Янковського отримав товариш Зубков. Винагорода, яку йому пообіцяли, — посада директора Інституту фольклору. Зубков постарався на славу. Високі сторони виконали домовленості, і на роки заблокували активність Янковського.
Однак дослідник продовжив роботу. І 1978 року у Москві вийшла його праця «Патриархально-дворянская утопия», де йшлося про роль і місце слов’янофільства в історії російської гуманітаристики. На сторінці 18 Янковський зазначив, зокрема, таке: «Зубков, бойко парируя мои тезисы…»
Болючіше відважити знатній пані, ніж написати її прізвище з маленької літери, навряд чи можна. Про цей казус говорило пів Києва, і не тільки в наукових колах.
Перший в українській літературі вірш про колесо сансари
Степан Руданський (1834–1873)
Прийшла смерть моя,
Легке точиться…
Ти мори, маро,
Коли хочеться.
Я віддам землі
Всі кістки мої,
А на світ пущу
Лиш щілки мої!
Не умруть вони:
Кожна щілочка
Полетить жива,
Як та пчілочка;
Полетить жива
І покотиться,
В сотні, тисячі
Переплодиться.
І я знов живий
Світ оглядую,
Смерті першої
Не пригадую.
Степан Руданський (1834–1873)
Прийшла смерть моя,
Легке точиться…
Ти мори, маро,
Коли хочеться.
Я віддам землі
Всі кістки мої,
А на світ пущу
Лиш щілки мої!
Не умруть вони:
Кожна щілочка
Полетить жива,
Як та пчілочка;
Полетить жива
І покотиться,
В сотні, тисячі
Переплодиться.
І я знов живий
Світ оглядую,
Смерті першої
Не пригадую.
Denominazione di origine controllata e garantita
За підсумками етнографічної експедиції в Харків дорога редакція пропонує продуктивний і естетично довершений внесок у вітчизняне лінгвокраїнознавство.
У тому, що міського голову Харкова називають англіцизмом мер — так само, як вінницького чи київського, — вчувається якийсь прикрий недогляд. У Харкові є Держпром, Худпром, Благбаз і Будинок «Слово». За триста-чотириста років тут сформувався культурний шар, в якому можна найти щось неповторне, суто харківське, притаманне цьому і тільки цьому місту.
Хозарія — каган, Японія — сьогун, Венеція — дож, Військо Запорізьке — гетьман. Все це титули, якщо провести аналогію з вином, контрольованого історичного походження — у них є апелясьйон і теруар.
Так от, міський голова Харкова має називатися епонімом кернес.
Бургомістр Берліна зустрівся з харківським кернесом. Вибори кернеса відбудуться одночасно з парламентськими. На виборах кернеса переміг Терехов.
По-перше, це красиво...
За підсумками етнографічної експедиції в Харків дорога редакція пропонує продуктивний і естетично довершений внесок у вітчизняне лінгвокраїнознавство.
У тому, що міського голову Харкова називають англіцизмом мер — так само, як вінницького чи київського, — вчувається якийсь прикрий недогляд. У Харкові є Держпром, Худпром, Благбаз і Будинок «Слово». За триста-чотириста років тут сформувався культурний шар, в якому можна найти щось неповторне, суто харківське, притаманне цьому і тільки цьому місту.
Хозарія — каган, Японія — сьогун, Венеція — дож, Військо Запорізьке — гетьман. Все це титули, якщо провести аналогію з вином, контрольованого історичного походження — у них є апелясьйон і теруар.
Так от, міський голова Харкова має називатися епонімом кернес.
Бургомістр Берліна зустрівся з харківським кернесом. Вибори кернеса відбудуться одночасно з парламентськими. На виборах кернеса переміг Терехов.
По-перше, це красиво...
Південно-Дзенська залізниця
У «Гарі Потері» є секретна платформа, з якої електрички на Хогвартс ідуть.
В Японії, а це чемпіони світу з чуттєвого-і-естетичного, зробили ще красивіший хід — справжній.
Станція 清流みはらし駅 знаменита тим, що на ній немає нічого — ні входу, ні виходу, ні кас попереднього продажу.
Все, що можна зробити на цій станції — вийти з вагона, постояти на платформі в красивому пейзажі і почекати наступного поїзда.
У «Гарі Потері» є секретна платформа, з якої електрички на Хогвартс ідуть.
В Японії, а це чемпіони світу з чуттєвого-і-естетичного, зробили ще красивіший хід — справжній.
Станція 清流みはらし駅 знаменита тим, що на ній немає нічого — ні входу, ні виходу, ні кас попереднього продажу.
Все, що можна зробити на цій станції — вийти з вагона, постояти на платформі в красивому пейзажі і почекати наступного поїзда.
Match між книжкою і перекладачем трапляється не щоразу. Якісь переклади ідуть неохоче, мов діти в школу. Якісь летять легко-й-натхненно, як ті самі діти на канікули.
Італієць Карло Чіполла — був такий відомий історик економіки — написав дотепний і самоіронічний трактат з епістемології дурнів. А Насім «Чорний лебідь» Талеб люб'язно додав до нього 5 копійок передмови. Це «мої» автори. Думка, що сміх — це форма пізнання, їм не чужа.
Всю цю штучку редакційна dream team не менш дотепно проілюструвала, з любов'ю зверстала і потім тричі пройшлася дрібною наждачкою.
Тираж приїхав з друку і тепер ніщо не заважає дорогим читачам зробити собі подарунок. (Знайомому дурню теж можна, але будьте готові, що натяку він не зрозуміє.)
#переклав
Італієць Карло Чіполла — був такий відомий історик економіки — написав дотепний і самоіронічний трактат з епістемології дурнів. А Насім «Чорний лебідь» Талеб люб'язно додав до нього 5 копійок передмови. Це «мої» автори. Думка, що сміх — це форма пізнання, їм не чужа.
Всю цю штучку редакційна dream team не менш дотепно проілюструвала, з любов'ю зверстала і потім тричі пройшлася дрібною наждачкою.
Тираж приїхав з друку і тепер ніщо не заважає дорогим читачам зробити собі подарунок. (Знайомому дурню теж можна, але будьте готові, що натяку він не зрозуміє.)
#переклав
Пам'ятаєте, як дотепно відповів Одісей, коли циклоп Поліфем спитав, як його звати. «Мене звати Ніхто». Потім Поліфему викололи око, той здійняв шум, позбігалися інші циклопи і питають: «Хто тебе скривдив?». Поліфем кричить «Ніхто!», але правду ніхто не оцінив.
Так от, через п'ять тисяч років в Одісея знайшовся брат. Той рідкісний випадок, коли прізвище диктатора вичерпно відповідає на питання «Хто винен?» )
Так от, через п'ять тисяч років в Одісея знайшовся брат. Той рідкісний випадок, коли прізвище диктатора вичерпно відповідає на питання «Хто винен?» )
Знак оклику
Дорогий читач прислав черговий доказ, що дух божий дихає, де хоче.
Зацініть, як пунктуаційний знак оклику перетворюється на тонкий математичний жарт.
A book called the Principia Mathematica does this from “first principles” and it takes the authors many, many pages to even get to 1+1=2!
Дорогий читач прислав черговий доказ, що дух божий дихає, де хоче.
Зацініть, як пунктуаційний знак оклику перетворюється на тонкий математичний жарт.
A book called the Principia Mathematica does this from “first principles” and it takes the authors many, many pages to even get to 1+1=2!
Два кольори
В американського математика Марка Каца, колишнього львів’янина, є цікава думка про природу таланту. Мовляв, існує два типи геніїв — звичайні і чудотворці.
Звичайні генії залишають іншим людям можливість повірити, що вони теж так можуть, якщо постараються. Чудотворці інакші: навіть, якщо ми розуміємо, щó вони зробили, то гадки не маємо, як їм це вдалося. Чудотворцем найбільшого калібру, за словами Каца, був Фейнман. Через це у нього не було учнів — за ідеями Фейнмана не стояло систематичного методу, який можна було перейняти. Вони просто «являлися», як являється чудо. У нього неможливо було навчитися.
Цікаво подивитися через цю оптику на інші сфери. Візьмімо, наприклад, кіно. Тарантіно — чудотворець, він змінив саму мову кіно. А Скорсезе — звичайний геній.
Або взяти українську літературу. Йогансен — чудотворець. А Підмогильний — звичайний геній. Дорогі читачі, ясна річ, можуть зробити інший висновок, але в думці Каца є щось тонке і красиве.
В американського математика Марка Каца, колишнього львів’янина, є цікава думка про природу таланту. Мовляв, існує два типи геніїв — звичайні і чудотворці.
Звичайні генії залишають іншим людям можливість повірити, що вони теж так можуть, якщо постараються. Чудотворці інакші: навіть, якщо ми розуміємо, щó вони зробили, то гадки не маємо, як їм це вдалося. Чудотворцем найбільшого калібру, за словами Каца, був Фейнман. Через це у нього не було учнів — за ідеями Фейнмана не стояло систематичного методу, який можна було перейняти. Вони просто «являлися», як являється чудо. У нього неможливо було навчитися.
Цікаво подивитися через цю оптику на інші сфери. Візьмімо, наприклад, кіно. Тарантіно — чудотворець, він змінив саму мову кіно. А Скорсезе — звичайний геній.
Або взяти українську літературу. Йогансен — чудотворець. А Підмогильний — звичайний геній. Дорогі читачі, ясна річ, можуть зробити інший висновок, але в думці Каца є щось тонке і красиве.
Трапився в історичній книжці такий фрагмент: ...Cossacks, Tatars and Kalmyks departing with the Germans were prominent among the recruits to the German armed forces in the last stages of the war.
Перекладач, ясна річ, завербував на службу вермахту козаків. Повторю з цього приводу старий, дворічної давності пост.
...але є нюанс
Що робити в українській мові з російськими казаками? Для початку відрізняти. Наші і їхні — це дві різні історичні сутності, хоч в окремих деталях вони схожі. Так само Дон і Дунай — слова однокореневі, а річки різні.
Російські (донські, терські, уральські і т. д.) — казáки. Українські (запорозькі, дунайські і т. д.) — козаки́. Відповідно й прикметники у них різні — козацька шабля, казацька нагайка.
Коли англійський автор пише, що Петров-Іванов-Сидоров походить from a Cossack family, то він має на увазі казáків, а не козакíв. Петербург стоїть на козацьких кістках, але робітничі демонстрації у Петрограді не козаки́ розганяли, а казáки.
Цю різницю виразно показують пісні.
Ось казацька:
Не для тебя придет весна,
Не для тебя Дон разольется,
И сердце девичье забьется
С восторгом чувств не для тебя.
Ось козацька:
Їхав козак за Дунай, сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, неси та гуляй!»
Не переплутайте.
Перекладач, ясна річ, завербував на службу вермахту козаків. Повторю з цього приводу старий, дворічної давності пост.
...але є нюанс
Що робити в українській мові з російськими казаками? Для початку відрізняти. Наші і їхні — це дві різні історичні сутності, хоч в окремих деталях вони схожі. Так само Дон і Дунай — слова однокореневі, а річки різні.
Російські (донські, терські, уральські і т. д.) — казáки. Українські (запорозькі, дунайські і т. д.) — козаки́. Відповідно й прикметники у них різні — козацька шабля, казацька нагайка.
Коли англійський автор пише, що Петров-Іванов-Сидоров походить from a Cossack family, то він має на увазі казáків, а не козакíв. Петербург стоїть на козацьких кістках, але робітничі демонстрації у Петрограді не козаки́ розганяли, а казáки.
Цю різницю виразно показують пісні.
Ось казацька:
Не для тебя придет весна,
Не для тебя Дон разольется,
И сердце девичье забьется
С восторгом чувств не для тебя.
Ось козацька:
Їхав козак за Дунай, сказав: «Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, неси та гуляй!»
Не переплутайте.
QA
Ми всі тепер, як я по-григорій-сковородинському жартую, ловці світла. У Прим. пер. уже 2700 добірних читачів — приблизно вдесятеро більше, ніж дорога редакція на початку сподівалася спокусити.
З цього приводу пропоную поставити в коментах до цього посту запитання про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. Все, що ви хотіли дізнатися про наше горопашне ремесло, але боялися спитати. Коли світла не буде, я подумаю, а коли буде — відповім.
Попередні випуски рубрики тут: 5, 4, 3, 2, 1.
Ми всі тепер, як я по-григорій-сковородинському жартую, ловці світла. У Прим. пер. уже 2700 добірних читачів — приблизно вдесятеро більше, ніж дорога редакція на початку сподівалася спокусити.
З цього приводу пропоную поставити в коментах до цього посту запитання про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. Все, що ви хотіли дізнатися про наше горопашне ремесло, але боялися спитати. Коли світла не буде, я подумаю, а коли буде — відповім.
Попередні випуски рубрики тут: 5, 4, 3, 2, 1.
Правда, вся правда і нічого, крім правди
Більшість професій, про що не здогадуються мрійливі старшокласники, складаються з рутини. Ну, хіба що в агентів 007 робота — не рутина, але ми не вони.
Так от, заходжу в магазин, а за око чіпляється упаковка презервативів. Придивляюся і просто млію від того, що там написано — «Гола правда» )
Завжди заздрив копірайтерам у креативних агентствах — переклад такого простору для фантазії не дає.
Як я уявляю їхню роботу: приходиш вранці в дизайнерський офіс, наливаєш кави, а начальство каже:
— Нове замовлення. Текст на упаковку презервативів. На вчора.
— Гола пристань?
— Нє.
— Голий пістолет?
— Замовник не настільки сміливий.
— Гола правда?
— О!
Скільки відтінків смислу в цьому написі. Який тонкий контекст.
Про цей випадок є розкішний анекдот, але я вам його не розкажу — надто непристойний )
Більшість професій, про що не здогадуються мрійливі старшокласники, складаються з рутини. Ну, хіба що в агентів 007 робота — не рутина, але ми не вони.
Так от, заходжу в магазин, а за око чіпляється упаковка презервативів. Придивляюся і просто млію від того, що там написано — «Гола правда» )
Завжди заздрив копірайтерам у креативних агентствах — переклад такого простору для фантазії не дає.
Як я уявляю їхню роботу: приходиш вранці в дизайнерський офіс, наливаєш кави, а начальство каже:
— Нове замовлення. Текст на упаковку презервативів. На вчора.
— Гола пристань?
— Нє.
— Голий пістолет?
— Замовник не настільки сміливий.
— Гола правда?
— О!
Скільки відтінків смислу в цьому написі. Який тонкий контекст.
Про цей випадок є розкішний анекдот, але я вам його не розкажу — надто непристойний )
Искусство фиги
Трапився днями хороший приклад про екзегезу і силу контексту.
Був при старому режимі знаменитий математик на ім’я Дмітрій Мєньшов (1892–1988), чоловік багатьох талантів, кавалер різноманітних орденів і навіть Сталінської премії (математиків при старому режимі шанували). Дев’яносто шість років прожив. Математичного доробку героя осягнути я не здатен, тому мені він був відомий насамперед смішною мемуарескою про великие годы:
В 1915 году мы занимались функциональными рядами, а в 1916 году — ортогональными рядами. А потом наступил тысяча девятьсот семнадцатый год. Это был очень памятный год в нашей жизни, в тот год произошло важнейшее событие, повлиявшее на всю нашу дальнейшую жизнь: мы стали заниматься тригонометрическими рядами.
Завжди думав, що це приклад відірваності генія від реального життя — вони ж десь у стратосфері живуть. Аж тут у нідерландського фізика Кацнельсона надибав ремарку, яка повністю міняє смисл цієї репліки і перетворює дивакуватість на тонку підйобку.
Фокус у тому, нагадує Канцельсон, що Мєньшов сказав ці слова на зустрічі зі студентами десь у 1960-х роках. (Аксакали пам’ятають, з якою гарячкою Радянський Союз святкував річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, так це тоді називалося — довкола них оберталося все життя.)
Якщо подивитися на цю фразу з урахуванням місця і часу, коли її було сказано, то замість дивакуватого математика-маразматика з’являється дотепний політичний жарт. Фронда — це, серед іншого, мистецтво. Заразом це зайве нагадування для перекладачів, що смисл — це результат інтерпретації. З цього випливають далекосяжні наслідки для нашого ремесла.
Трапився днями хороший приклад про екзегезу і силу контексту.
Був при старому режимі знаменитий математик на ім’я Дмітрій Мєньшов (1892–1988), чоловік багатьох талантів, кавалер різноманітних орденів і навіть Сталінської премії (математиків при старому режимі шанували). Дев’яносто шість років прожив. Математичного доробку героя осягнути я не здатен, тому мені він був відомий насамперед смішною мемуарескою про великие годы:
В 1915 году мы занимались функциональными рядами, а в 1916 году — ортогональными рядами. А потом наступил тысяча девятьсот семнадцатый год. Это был очень памятный год в нашей жизни, в тот год произошло важнейшее событие, повлиявшее на всю нашу дальнейшую жизнь: мы стали заниматься тригонометрическими рядами.
Завжди думав, що це приклад відірваності генія від реального життя — вони ж десь у стратосфері живуть. Аж тут у нідерландського фізика Кацнельсона надибав ремарку, яка повністю міняє смисл цієї репліки і перетворює дивакуватість на тонку підйобку.
Фокус у тому, нагадує Канцельсон, що Мєньшов сказав ці слова на зустрічі зі студентами десь у 1960-х роках. (Аксакали пам’ятають, з якою гарячкою Радянський Союз святкував річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, так це тоді називалося — довкола них оберталося все життя.)
Якщо подивитися на цю фразу з урахуванням місця і часу, коли її було сказано, то замість дивакуватого математика-маразматика з’являється дотепний політичний жарт. Фронда — це, серед іншого, мистецтво. Заразом це зайве нагадування для перекладачів, що смисл — це результат інтерпретації. З цього випливають далекосяжні наслідки для нашого ремесла.
Всьо чотко
Невдовзі в «Нашому форматі» вийде книжка про отця-співзасновника української рок-музики Сергія «Кузю» Кузьмінського і «Братів Гадюкіних». 400 розкішно ілюстрованих сторінок, передмова Андруховича, blurb Жадана і навіть покажчик рок-груп — насолода очам.
Людям, яких розбестив спотіфай, коли вся музика світу під рукою, важко зрозуміти, яким ковтком свіжого повітря були свого часу «Брати Гадюкіни».
Якось у перекладі легендарних спогадів Фейнмана я зробив був «Братам» реверанс. І судячи з того, скільки разів мені прилетіло від фарисеїв і фаріонів за плюндрування української мови, хід хороший — з ладаном :)
Рок-н-рол виявився музикою для одного покоління, в якийсь момент він закінчився. Ця книжка нагадає, що колись він був не про гроші, а про свободу. Інджой.
(Наспівує.) Було не любити, а я полюбив...
Невдовзі в «Нашому форматі» вийде книжка про отця-співзасновника української рок-музики Сергія «Кузю» Кузьмінського і «Братів Гадюкіних». 400 розкішно ілюстрованих сторінок, передмова Андруховича, blurb Жадана і навіть покажчик рок-груп — насолода очам.
Людям, яких розбестив спотіфай, коли вся музика світу під рукою, важко зрозуміти, яким ковтком свіжого повітря були свого часу «Брати Гадюкіни».
Якось у перекладі легендарних спогадів Фейнмана я зробив був «Братам» реверанс. І судячи з того, скільки разів мені прилетіло від фарисеїв і фаріонів за плюндрування української мови, хід хороший — з ладаном :)
Рок-н-рол виявився музикою для одного покоління, в якийсь момент він закінчився. Ця книжка нагадає, що колись він був не про гроші, а про свободу. Інджой.
(Наспівує.) Було не любити, а я полюбив...
Вичерпний біблійний епізод про чергове вкраїнське видавництво, яке взялося видавати класику
Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, якого проповідує Павло, вийди з цієї людини». Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви. Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»
Діяння 19:11–15
Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, якого проповідує Павло, вийди з цієї людини». Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви. Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»
Діяння 19:11–15
Це дуже смішно. Як усі знають, в ці дні в Німеччині проходить чемпіонат Європи з футболу (вболівальники збірної України витирають сльози). Серед спонсорів чемпіонату китайський виробник електромобілів BYD. Фірма так і рекламується на стадіонах: BYD — спонсор Євро · 2024.
Німецька публіка хоче дізнатися за електромобілі, набирає в гуглі byd.de — і потрапляє на сайт секс-шопа Buy Your Dildo, з відповідним асортиментом )
Наплив відвідувачів такий, що секс-шопу BYD довелося дати повідомлення: ми не спонсори Євро, якщо вас цікавлять китайські автомобілі, то йдіть наbyd.com
Німецька публіка хоче дізнатися за електромобілі, набирає в гуглі byd.de — і потрапляє на сайт секс-шопа Buy Your Dildo, з відповідним асортиментом )
Наплив відвідувачів такий, що секс-шопу BYD довелося дати повідомлення: ми не спонсори Євро, якщо вас цікавлять китайські автомобілі, то йдіть на
Коктейль
Все, що можна епонімізувати, треба епонімізувати. Трапився в перекладі хороший приклад.
Молотов з великої літери — це наркоминдел СРСР, затятий сталініст. А молотов з малої — це коктейль, зброя партизанів по всьому світу, перорально не приймати.
Словом, пляшка молотова має писатися з малої — як тарілка олів'є і безе павлова.
Все, що можна епонімізувати, треба епонімізувати. Трапився в перекладі хороший приклад.
Молотов з великої літери — це наркоминдел СРСР, затятий сталініст. А молотов з малої — це коктейль, зброя партизанів по всьому світу, перорально не приймати.
Словом, пляшка молотова має писатися з малої — як тарілка олів'є і безе павлова.
Не влезай! Убьет!
Зацініть, як хорошо пожартував автор історичного нонфіка.
Надворі Друга світова. Герой-німець мусить лізти в будинок по стіні, і автор порівнює його зі Спайдер...меншом.
Автор в цьому епізоді обігрує німецько-фашистський слововжиток типу übermensch / untermensch — надлюди (істинні арійці) / недолюди (слов'яни, євреї і далі за списком).
Але пост не про гумор автора. Перекладач жарт викупає і пише Спайдерменш — у нього англійський текст перед очима.
А редактор, не маючи перед очима англійського тексту, жарт не викупає і править їм дотепного Спайдерменша на нормативного Спайдермена — ставить жарт до стіни і убиває правкою.
Мораль для перекладачів така. Почуття гумору — це дар великодушної природи. Воно в людини або є, або нема.
Так от, завжди треба виходити з презумпції, що у редактора почуття гумору нема, і лишати в таких місцях застереження, як при старому режимі на трансформаторних будках: «Не влезай! Убьет!». Тоді у ваших з автором жартів будуть шанси пережити редактуру.
Зацініть, як хорошо пожартував автор історичного нонфіка.
Надворі Друга світова. Герой-німець мусить лізти в будинок по стіні, і автор порівнює його зі Спайдер...меншом.
Автор в цьому епізоді обігрує німецько-фашистський слововжиток типу übermensch / untermensch — надлюди (істинні арійці) / недолюди (слов'яни, євреї і далі за списком).
Але пост не про гумор автора. Перекладач жарт викупає і пише Спайдерменш — у нього англійський текст перед очима.
А редактор, не маючи перед очима англійського тексту, жарт не викупає і править їм дотепного Спайдерменша на нормативного Спайдермена — ставить жарт до стіни і убиває правкою.
Мораль для перекладачів така. Почуття гумору — це дар великодушної природи. Воно в людини або є, або нема.
Так от, завжди треба виходити з презумпції, що у редактора почуття гумору нема, і лишати в таких місцях застереження, як при старому режимі на трансформаторних будках: «Не влезай! Убьет!». Тоді у ваших з автором жартів будуть шанси пережити редактуру.