Оскорбление чувств

Кілька років тому північні антиподи внесли поправки чи то до карного чи то до адміністративного кодексу з розкішним формулюванням оскорбление чувств верующих.

Христолюбива думка, що оскорблять верующих повинні лише їхні власні гріхи, занадто складна — не всім дається.

Не можна сказати, що це винахід антиподів. Вони лише творчо розвивають доробок західної woke-культури, яка давно й успішно популяризує мистецтво ображатися.

На цей випадок юристи винайшли протиотруту — дисклеймери. Творці й видавці з перемінним успіхом страхуються дисклеймерами від нових комсомольців, готових пред'явити за будь-яку єресь — і справжню, і уявну.

На днях трапився прекрасний зразок жанру, окраса колекції. Автор перераховує те, що може збентежити в його творі ніжну читацьку душу: богохульство, куріння, секс, алкоголь, газлайтінг і так далі з усіма зупинками.

А в кінці розкішний панчлайн: якщо вам завдало душевного дискомфорту те, чого в цьому списку немає, будь ласка, напишіть автору — він додасть.

Дорога редакція поїхала в етнографічну експедицію і шле вам листівку.

Фрагмент мозаїки в лісництві біля містечка з оптимістичною назвою Вигода на Прикарпатті.

Вся ця краса дуже вразлива, треба встигнути запам'ятати.

Найкращий розворот за всю мою більдредакторську кар'єру. Ескіз макету великої книжки Карло Чіполли «Закони дурості людської».

Коли врубаєшся в цю думку, життя стає простішим і приємнішим.

Дорога редакція вітає читачів із Днем дурня і бажає, щоби це свято не було для них професійним.

Як із юриста зробити марксиста

Звісно, будь-який позов проти Цукерберга має класову природу, але англійське class suit або class action — це по-нашому колективний позов, а не класовий :)

Мій внутрішній пролетар класовий позов підтримує, але на істфаці нас учили, що капіталізм перемагають не в суді )

Сусі для шьоґуна

На істфаці ми два чи три роки проходили історію країн Азії і Африки. Вона займала в розкладі приблизно те саме місце, що й Берег слонової кістки у світовій спільноті, він же Кот-д'Івуар. Але прогулювати досвідчені люди не радили, бо екзаменатор питав. Дикція у нього була така швидка й специфічна, що законспектувати правильно хунвейбінів і сьогунат Токугава було неможливо, але спробуй вимовити неправильно. Так що на семінарах починався орфоепічний карнавал.

Так от, іде зараз серіал «Сьогун» або, якщо хочете, «Шьоґун» за одноіменною книжкою. Серіал хороший, грошей не пожаліли, хоч не лишає відчуття, що це 30-процентний розчин «Останнього самурая» з Томом Крузом.

Дія відбувається у ХVІІ столітті — перші контакти японців з європейцями. Переклад японізмів прогресивний: шьоґун, Йошіда, бушідо, анджін. Все хорошо, тільки не можуть герої оголошувати регенту імпічмент, бо виходить забавний анахронізм.

Книжок теж стосується. Святий Матвій був митарем, а не податковим інспектором.

Фемінітив від кавалер ордену — дама ордену

Джордж Орвел і постмодернізм

Великий Барт стежить за тобою

https://www.youtube.com/watch?v=tJH0X6lgrOw

#музичнапауза

Вокально-інструментальний ансамбль «Бумбокс» дорога редакція відкривала для себе двічі. Перший раз, коли їхала машиною у столицю внутрішньої монголії і братову флешку в магнітолу вставила. А другий раз, коли «Пінк Флойд» несподівано підіграв Хливнюку на «Червоній калині» (там є розгадка: невістка Девіда Гілмора — українка, тобто у нього наполовину українські внуки).

Аж ось «Бумбокс» нову пісню записав. Це дитина, яку кантрі-блюз народив від хард-року. Світовий рівень. Впевнений, що упаковку їм роблять десь на Заході — у нас в такий жирний саунд не вміють.

Минають дні

Минають дні, минають ночі,
Дедлайн минає, шелестить
Словник пожовклий, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,

І все заснуло, і не знаю,
Чи я вже доперекладаю,
Чи до кінця доволочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Музо, де ти? Музо, де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!

Літосвіта

Найкращі думки слід вкладати в уста найнеприємніших персонажів.

В. В. Набоков

Культ деталі · 26

У видавництві «Лабораторія» вийшла книжка Сандри Ньюман «Джулія». Це феміністичний варіант «1984» Орвела. Той самий світ, тільки з погляду жінки: Великий Брат не тільки стежить за тобою, а ще й хоче тебе.

Зацініть, як красиво, по-орвелівськи, редакція попередила незагартованих читачів. Повна тотожність форми і змісту.

#культ_деталі

Хто рано встає, той усіх дістає

Поширений буквалізм — перекладати англійський маркер часу early як ранній.

В українській мові ідіоматичніше сказати на початку 90-х, а не у ранні 90-ті.

Те саме стосується слова late.

Словосполучення рання весна або пізня осінь мають в українській мові не так календарний, як синоптичний смисл. Вони відповідають на питання який, а не коли.

QA · 5
Остання порція

Тамара
Чи можете ви порадити якість твори (чи авторів), які можна вважати справжніми взірцями української?

По-моєму, максимально український автор — Тарас Григорович Шевченко. Школярам просто в силу юного віку важко оцінити його стилістичну простоту (читай: глибину). Його треба споживати (і вслухатися в нього) в дорослому віці. Це пророк в біблійному смислі слова, а позаяк мова — це дім буття, то пророк він і від мови.

Я не великий прихильник концепту «справжній взірець». Справжній взірець української мови — той, яким ви говорите. «Неправильний» Подерв’янський зробив для української мови і культури більше, ніж «правильна» Фаріон.

Достатньо просто читати те, що вам подобається. А далі воно само — у слів є властивість проростати.

Олена
1. Чи існують ще канали, сторінки, блоги, хоч трішки подібні на Прим. пер.?) Де можна почерпнути реальні практичні поради для редакторів.

Не знаю. Чукча ж, як у відомому анекдоті, нє чітатєль. Можливо, щось нам підкажуть у коментах. Самому цікаво. Те, що мені траплялося, містило занадто велику домішку кислого, то й за пам’ять не зачепилося.

2. В яких українських перекладачів та редакторів варто повчитися?

Коротка відповідь — у всіх. В одних — як треба. В інших, ці ще корисніші, — як не треба. Зразок першого, на мій смак, — Негребецький. Зразок другого — редакторка Васильєва™ і вся ця партія комсомольців-будителів.

Найкращий метод навчитися — спаринг-переклад. Беремо сторінку класичного твору, скажімо, «Мадам Боварі», перекладаємо і порівнюємо свій варіант з перекладом Лукаша. Вдивляємося в нього. Робимо висновки. Перекладаємо ще одну сторінку. І так допоки не зіграємо внічию. Систематично зробити так 100 сторінок різних книжок дорівнює року філфака. Окремий, дуже корисний досвід — перекласти від руки, без комп’ютера.

3. Чи існує фахова українська література з редагування з акцентом не на теорію, а на практичний розбір перекладацьких, письменницьких і просто мовних помилок.

За винятком дешевих порадників у жанрі «як-ми-говоримо», то, здається, що немає. Принаймні я не знаю. Можливо, дорогі читачі в коментах щось підкажуть.

4. Мало знати мову для перекладу й редагування. Як прокачати в собі скіли й чуття, що допоможуть відповісти: як краще? як звичніше для українця? чи треба тут це слово? чи варто тут замінити?

Просто жити і вдивлятися у світ. Воно саме станеться, якщо йому не заважати.

Дорога редакція посилає львів'янам промені заздрості

Художник шрифту Олексій Чекаль прочитає завтра лекцію про Якова Гніздовського, генія української графіки. Рекомендую всім, хто цікавиться виробництвом мистецтва з нічого. Гніздовський пізнав був щось дуже глибоке.

Галерея «ШУМ»
Львів, Старий ринок, 7
П'ятниця, 12 квітня, 17:00
Квиток 200 грн
Реєстрація обов‘язкова
https://forms.gle/8C1qkT5LtnJQxrzk9

Елітна корова на вільному випасі — ось так тепер виглядають класові привілеї в першому світі, не переплутайте. Не здивуюся, якщо Цукерберг сам її доїть, поки ти, юзернейм, витрачаєш життя на коменти )

Понт зараховано )

Три зірки

Найвища відзнака для ресторану — мішленівська зірка. Одна зірка — дуже хороший ресторан. Дві — винятковий. Три — ресторан настільки хороший, що заради нього варто відбути далеку дорогу.

Щось подібне варто придумати для художніх виставок. Три зірки — настільки хороша виставка, що заради неї варто поїхати в іншу країну.

Про виставку Алли Горської, яка триватиме в Українському домі до 28 квітня, дорога редакція чула стільки хорошого, що треба їхати в Київ. Можливо, це найвидатніша майстриня української мозаїки за всю її новітню історію.

(В історії специфічне почуття гумору: сказати б тим, хто нищив вітраж Горської у Червоному корпусі університету, що через пів століття Київ бомбитимуть росіяни, а Горську виставлятимуть в музеї Леніна на площі Ленінського Комсомолу.)

Мистецтво мозаїки, по суті, втрачене — дороге і нікому тепер не потрібне. В епоху первісного накопичення капіталу, яку ми зараз проживаємо і будемо перетравлювати ще довго, уявити, що автобусні зупинки по селах оздоблюють мозаїкою, неможливо. Замість мозаїк тепер мурали — вони суттєво дешевші.

Кайф мозаїки Крістофер Александер пояснює тим, що людині потрібен перепад масштабу — зміна в розмірі деталей у діапазоні від 2 см до 2 метрів. Саме тому нам так приємно гуляти по старовинних європейських містечках: там безліч декоративних деталей у масштабі людського тіла — око радіє. Мозаїка, на відміну від муралу, вміє мінятися з кожним кроком і давати деталі в різному масштабі: роздивлятися її впритул не менш цікаво, ніж з відстані.

Словом, не відмовте собі в задоволенні — такі виставки бувають не щодня.