Човникова дипломатія

Пишуть, що на 101-му році життя помер легендарний Генрі Кісінджер, держсекретар США при Ніксоні. Його біографію написав був Волтер Айзексон, але момент проминув і українською мовою ми навряд чи цю книжку побачимо.

Між тим, анамнез у нього дуже цікавий: німецький єврей, втеча від Гітлера, фантастична дипломатична кар’єра, Нобелівська премія миру. У 1970-х роках Кісінджер входив у коло найвпливовіших людей світу, відтоді йому традиційно шили масонську змову рептилоїдів. В історії дипломатії Кісінджер грав в одній лізі з Талейраном.

Він сповідував думку, що зі злом можна домовитися. Ця ідея лягла в основу т. зв. політики детанту — розрядки у стосунках з Радянським Союзом і зближення з комуністичним Китаєм. Нам ця ідея зараз осоружна, в очах українців некролог собі Кісінджер зіпсувати встиг, але дурнем його не назвеш.

Поки героя перевозить на човні Харон, розкажу старовинний анекдот про метод човникової дипломатії, яким свого часу прославився Кісінджер. Анекдот дуже бородатий, але вже два покоління виросло, які його не застали.

Питають Кісінджера, що таке «човникова дипломатія»?
— Поясню на прикладі. Вам треба видати дочку Рокфелера за сибірського мужика. Їдете в Сибір, знаходите мужика, питаєте:
— Хочеш одружитися з американською єврейкою?
Він відповідає:
— Нахіба? У нас своїх дівчат вистачає.
— А якщо вона донька міліонера?
— О! Це інше діло!

Їдете у Швейцарію на засідання правління банку:
— Хочете, щоб головою ради директорів був сибірський мужик?
— Що за хрінь?!
— А якщо це зять Рокфелера?
— О! Це інше діло!

Їдете до Рокфелера:
— Хочете зятем сибірського мужика?
— Що за хрінь?! У нас усі банкіри!
— А якщо це голова правління Швейцарського банку?
— О! Це інше діло! Люба, ходи-но сюди. Тут містер Кісінджер знайшов тобі чоловіка — президент Швейцарського банку.

Донька Рокфелера:
— Що за хрінь?! Усі банкіри — старі імпотенти!
— А якщо цей — сибірський мужик?
— О! Це інше діло!

Що я читаю
#книгопанорама

Iaіn Pierce. The Dream of Scipio

Немає у світі книжок переконливішого свідчення любові, ніж перечитати. «Сон Сципіона» я перечитав утретє — і магія з роками не вивітрилася. Це тонкий, щемний, розумний і дуже людяний роман про вразливість культури і кохання на фоні неприязної епохи.

Єн Пірс — автор безлічі арт-детективів, де сюжет обертається довкола творів мистецтва, і двох непересічних романів: «Сон Сципіона» і «Перст вказівний» (An Instance of the Fingerpost). Арт-детективи, на мій смак, прохідні — прочитав і забув, а «Сон» і, особливо, «Перст» грають в одній лізі з «Іменем рози». В Україні цього автора, на жаль, не знають і не видавали.

Дія «Сну» відбувається у Провансі у трьох епохах: останні роки Римської імперії, Авіньйонське сидіння пап і режим Віші. Герої у кожному періоді мають справу з доробком маловідомого філософа: в пізній античності відомо три його трактати, у середньовіччі — два, а герой у ХХ столітті, професійний історик, знає тільки один.

І контрапунктом до цього йдуть історичні пригоди: щоб розв’язати сюжетну колізію, в античності треба вбити одного єврея; у середньовіччі — єврейську громаду Авіньйона, бо чуму, нехристі, розносять; а під час Другої світової — усіх євреїв. Мораль проста: якось так виходить, що нитка, яка пов’язує нас із минулим тоншає, і що тонша ця нитка, то більше людей треба вбити заради народного щастя.

У прози Пірса є приємна, настояна на історії гіркота — він не обманює гепі-ендом, але й крапки, яка забирала б надію, не ставить. Набоков казав, що хороший письменник на останній сторінці відпускає руку читача, і той кілька кроків повинен сам зробити. От Пірс так пише. Поставив би хештег #видайтеукраїнською, але без шансів — це надто хороша література.

Мистецтво надихати перекладачів

УГКЦ робитиме новий український переклад Біблії, призначила відповідальних і опублікувала постанову з цього приводу.

Читаю і думаю: може, світським видавцям взяти на озброєння цей ввічливий і смиренний стиль?

А то що це таке «Кінцевий термін здачі перекладу такий-то»? Ніякого надхнення. Наскільки краще звучить «Термін виконання цієї богоугодної справи стільки-то років».

А люди ось благодать для перекладачів вимолюють і Духа Святого прикликають.

Спогад про істфак

Найбільше на істфаці в педінституті я любив історію культури й історію дипломатії. Найменше — педагогіку. (Те, що педагогіка — лженаука, було зрозуміло з фізіономій тих, хто її викладав. На їхньому фоні викладачі історії України — при старому режимі вони ж викладали науковий комунізм — здавалися тонкими інтелектуалами.)

Історія дипломатії — рідкісний курс, який я не прогулював. Найбільше враження з лектури на мене справила книжка колишнього киянина Євгенія Тарле про Талейрана. («Тáрле, а не Тарлé! Він єврей, а не француз», — напоучав нас покійний доцент Хавлюк. Участь у штурмі Берліна не заважала йому бути антисемітом.)

Талейран став епонімом хитрості, як Ейнштейн — епонімом генія. Він був міністром іноземних справ при останньому французькому королі; при революції, яка розлучила короля з головою; і при Наполеоні, який прикрив революційну лавочку. На Віденському конгресі 1815 року Талейран представляв переможену Францію і віртуозно розсварив переможців, не забувши взяти з усіх по хабарю. Макіявелі пишався би здібним учнем.

У перекладі мемуарів принца Гаррі я зробив йому алітерований реверанс.

«Кожен хлопчик мав сісти й написати листа батькам. Це була каторга. Туманно пригадую часи, коли тато з мамою ще не розлучилися, тож написати їм листа так, щоб не наступити на мозолі й не розчухати взаємних образ, вимагало талейранівських талантів (required the finesse of a career diplomat)».

Шкода, що про Талейрана жодної книжки українською мовою не перекладено — там є наїдок для допитливого читача. Не Черчилем же єдиним.

Коли хтось із молодих дипломатів поскаржився, що його не запросили на якісь важливі переговори, Талейран відповів:

— Важливі переговори, юначе, — не ті, на які вас не запрошують, а ті, про які ви не знаєте.

Два століття минуло, а наче сьогодні сказано.

Stealth gloss

Американське видавниче прислів’я каже, що вставляючи в книжку одну примітку, ти втрачаєш одного читача. Примітки перебивають плин читання, ламають срібло набору, ускладнюють виробництво і т. д. Не те щоб це було абсолютним злом, інфернальним, але випадки, коли примітка читачу щось пояснює, треба відрізняти від випадків, коли перекладацька ерудиція з берегів вийшла.

Є кілька способів уникнути примітки. Найелегантніший — прихована примітка, stealth gloss. Хороший приклад трапився в англійському перекладі Олени Стяжкіної. Українською фраза звучить так: сходити в «Сільпо» купити «Гради». Це натяк на слова путлера, що воно не знає, де вільнолюбивий народ Донбасу зброю дістав — у будь-якому воєнторзі продається.

Американський читач, ясна річ, не знає, що таке «Сільпо», а в гастроном Whole Foods українських персонажів не відрядиш. Можна написати просто grocery store, це не буде помилкою, але в тексті стане менше локального колориту. Щоб зберегти цей колорит, перекладачка додала до фрази приховану глосу along with the milk and bread. Вийшло pick up a few Grads at the Silpo along with the milk and bread. І стало зрозуміло, що Silpo — це grocery store. Примітку для педантів теж лишили, але непомітну, в кінці.

Ідею прихованої, органічної примітки хорошо сформулювала американська перекладачка Сузанна Бернофська:

The idea of the stealth gloss is that you weave an explanation into the text so that it is part of the story, as opposed to reading a footnote. I think that is a good way to handle cultural information that arrives in passing in stories. If you use a footnote, you’re taking the reader out of the reading experience. That’s good in a scholarly context, but if you’re reading a horror story, I don’t want you to start reading footnotes about quaint, archaic customs—I want you to concentrate on being scared.

Мораль та сама: якщо видання не претендує закрити яку-небудь тему, то ручку «Примітки» краще прикрутити вліво.

Колега Бондар вичерпно висловив френологічно-філологічне спостереження дорогої редакції.

Про форму

Форма — як гравітація: просто так узяти і проігнорувати форму не можна — за це доведеться щось заплатити. Причому форма існує скрізь — у будь-якій справі і в будь-якому мистецтві. Спорт, столярне діло, переклад, живопис, телебачення, архітектура — ніде не існує сутностей без форми. Скажімо, в перекладі форма — це синтаксис.

Познайомити з формою — базове завдання будь-якої освіти. У Баугаузі люди рік малювали елементарні фігури, щоб зрозуміти різницю між квадратом і трикутником.

Візьмімо простий приклад. От є елементарна, дуже проста обкладинка жанру «Просто додай текст». Але навіть з цією задачею не кожен художник впорається. Який варіант правильний?

Хибний друг · 20

Англійський автор описує роки навчання на архітектурному факультеті. Мовляв, спершу було нуднувато, а потім почали запрошувати хороших лекторів, аж навіть Норман Фостер приходив (це той, що потім лондонський «Огірок» збудує і скляний дах над Рейхстагом).

The faculty clearly had a good eye for form, пише англійський автор. І перекладач наступає на граблі: на факультеті точно був гарний смак до форми.

Синяк вийшов невеличкий, заживе. Але треба розуміти, що на перекладацьку вечірку прийшли хибні друзі: слово faculty дуже часто означає викладачів, а не факультет. (Для тих, хто пише професорсько-викладацький склад, є окремий котел у пеклі: там не смолою мучать, а хлібо-булочними, горілчаними і ковбасними виробами.)

The faculty у цьому реченні означає тих самих хороших лекторів, яких факультет запрошував. Це вони мали досконале чуття форми, а не деканат.

БДСМ по-українськи

Твердження редакторки Васильєвої™, що вкраїнському космосу нецензурна лексика невластива, спишемо на душевну простоту і погану обізнаність з творчістю ТГШ, бо в школі Переяславську раду проходять, а переяславську яму — ні.

Але, здається, вона мимоходом українізувала цілу галузь сексуальної культури. Плідний хід.

Домінація — це для слабаків. Тільки панування, тільки гардкор (з цим словом теж треба щось робити). БДСМ-термінологію верхній і нижній теж можна підкрутити: горішня пані з долішнім кріпаком. Стоп-слово, моя ти єдиная зброє.

Аж рядок «Запануєм і ми, браття...» почав по-новому звучати )

Про спортивну ідіоматику

Іноді сучукрпереклад треба проводити по графі «медицина», а не «філологія».

Перекладач цієї книжки навіть приблизно не розуміє, про що він перекладає. Так само його редактор.

Звісно, можна зробити знижку, що мова про американський футбол, а на фізкультурі у школі футбол був нормальний.

Але перекладати підвищення швидкості завершення пропуску — це за межею добра і зла.

Не обов'язково грати в американсьий футбол, щоб розуміти, що pass completion rate — це точність пасів. Тобто який відсоток пасів доходить до адресата. Такий самий показник є і в європейському футболі. В будь-якій трансляції його показують, хіба що рядок у таблиці підпишуть pass accuracy.

Не можна аж настільки не поважати свого читача.

#сучукрпереклад

Міліграм смислу

Центральний імператив перекладацького ремесла — розуміти смисл того, що перекладаєш. У будь-якій точці тексту у тебе має бути відповідь на питання «Що це значить?». Якщо ти можеш відповісти на нього собі, то й іншим зможеш. Відповідь може бути неправильною, гріх не в цьому. Головне — поставити собі питання. Переклав речення — переконався, що смисл у ньому є.

Помиляються всі, бо всі люди. Скажімо, в перекладі «Каваленду» я помилився чотири рази — одна помилка на сто сторінок. Причому один раз видовищно: сплутав вівчарку (shepherd) з пастухом. Тестова читачка, ще раз їй спасибі, врятувала — вона у мене best of the class.

Так от, не всі помилки однакові — у них різна етіологія. Одне діло, коли ти зробив хибодрук, втратив концентрацію, бо втомлений, не знав якогось тонкого нюансу, бо все знати неможливо. Друге діло — коли ти не доклав зусилля, не спитав себе «Що це значить?».

Якось мені трапився епізод: персонаж клав у камін сезонні дрова. Речення трималося синтаксичної купи, всі відмінки, числа і роди між словами були узгоджені, але перекладач не виконав імперативу — не спитав себе «Що це значить?». Що таке сезонні дрова? Як ти це розумієш? Скажи своїми словами. Дрова, заготовлені в сезон заготівлі дров? Яка їхня протилежність — несезонні дрова?

Англійське seasoned wood означає не сезонні, а хороші дрова — сухі. Ті, які пролежали одну зиму (season) і встигли висохнути.

Мораль стара, як світ: хороший перекладач перекладає смисл, а не слова.

Рідкісний приклад тотожності між доробком і шкарпетками перекладача

Коньяк «Ювілейний»

Заходжу вчора в гастроном на районі, проходжу через лікеро-горілчаний відділ, аж раптом звертається до мене старенька бабця з ціпком:

— Вибачте, ви не поспішаєте?
— Вам чимось допомогти? — питаю.
— Так. У мене скоро ювілей. Ви не допоможете мені вибрати коньяк? Я вже недобачаю.
— Залюбки, — кажу.

У двох словах розповідаю за асортимент, називаю ціни. Бабця, очевидно, розумовою працею пенсію заробляла, бо говорить хорошою мовою і здебільшого їй коньяки не по кишені. В підсумку зупиняємося на акційній пляшці «Шабо» — з 200 гривень скинули до 130.

Дивиться вона на пляшку, дивиться і каже:

— Візьму дві. Раптом не у всіх моїх подруг склероз і прийде більше гостей.

Той лексикографічний випадок, коли південна, радісна, простонародна культура пояснює себе культурі північній, казенній, канцелярській :)

Наскільки наше слово експресивніше і яскравіше

Культ деталі · 24

Коли глобалізація вийшла на проектну потужність, виник протилежний тренд — підкреслювати локальне. У соціологів навіть окремий термін є — глокалізація.

Прояв явища — писати локальне місце виробництва. На айфонах, наприклад, написано Designed in California, а не Designed in USA. Фірма Hegel, виробник хай-енд аудіо, пише Made in Oslo, Norway. А виробники навушників Grado пішли ще далі — вони пишуть район: Handmade in Brooklyn.

В Україні вигоду локального найкраще розуміють у Львові.

От я й подумав, що треба у книжках додати якусь локальну деталь — підкреслити геній місця. Чому би київському видавництву не пишатися, що воно київське.

На замовлення фірми MacPaw типограф Кирило Ткачов зробив був серію симпатичних піктограмок з українським характером — дистилював художню спадщину до простих форм. Фокус у тому, що це не картинка, а символ у шрифті — ти оперуєш зображенням у ворді, як звичайною буквою. Вищий пілотаж

#культ_деталі

Мт 6:12

Колежанка підкинула розкішний панчлайн в "Отче наш":

...і прости нам новини наші...

Are you experienced?

Хороший приклад на тему «Музикант повинен розуміти ноти», яку я тут постійно заводжу, трапився у власній практиці.

У біографії Фреді Меркюрі є фото з підписом:

Are you experienced? Freddie pretending to be Jimi Hendrix with a T-square for a guitar.

Що значить Are you experienced?

З першого разу я ноту не взяв. А потім переклад відлежався і до мене дійшло.

Річ у тому, що Гендрикс давав гастролі в Лондоні, і Фреді ходив на нього 7 чи 8 разів. Гендрикс зробив тоді переворот, декласував Елвіса і вразив Фреді до глибини душі.

Авторський фокус у тому, що група називалася The Jimi Hendrix Experience. Слово Experience означало, що ніхто не вийде з концерту тією самою людиною, яка на нього прийшла. Гендрикс був явищем якоїсь шаманічної природи, не цілком про музику.

І все стало на свої місця — підпис до фото став осмисленим.

Про це є анекдот, як говорять два політики.

— Слухай, ти розумієш, що в країні відбувається?
— Зараз поясню...
— Пояснити я й сам можу. Я спитав чи ти розумієш.

Rule the waves

Буває пісня так добре схоплює нерв епохи, що входить у саме єство (суб)культури. Такі пісні ми впізнаємо з пів слова. Настрій українських 90-х найкраще, по-моєму, передав Тарас Чубай на слова Москальця: «Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато, вип’єте дешевого вина...»

Сьогодні в рубриці #музичнапауза знамента балада Рода Стюарта Sailing. Якби в курсі лінгвокраїнознавства проходили музику, то вона мала би фігурувати в програмі поруч з бітлами. У Великої Британії особливі стосунки з морем, і під час Фолклендської війни Sailing злетіла до висот національного гімну.

У спогадах вокаліста AC/DC Браяна Джонсона є забавний епізод, як його кавер-група зібралася в пабі пограти, а публіка — місцеві пожежники — по колу вимагала Sailing. І спробуй не підспівай — публіка сувора.

Інджой.

https://www.youtube.com/watch?v=iQzB5T_B_iI