Прим. пер.
2.76K subscribers
462 photos
208 links
Про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. Ведучий у студії: Микола Климчук. Імейл для питань, побажань і цікавих замовлень: prym.per@gmail.com

18+ Read at your own discretion
Download Telegram
Книжки для перемоги · 1
Підсумки

Дорога редакція радо оголошує, що в першому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ переміг Vitali Bondar.

При стартовій ціні 300 гривень, як у книгарнях, перше українське видання легендарних спогадів Річарда Фейнмана, отця квантового комп’ютера і майстра веселих розіграшів, пішло за 875 гривень.

Дякую всім учасникам і вболівальникам. Завдяки вам цей канал лишається живим, а завдяки Vitali Bondar наші солдати отримають від фонду «Повернись живим» щось потрібне для перемоги.

Напишіть дорогій редакції на імейл, вказаний в описі каналу, — домовимося про оплату лота, доставку, автограф і таке інше.

А дорогим глядачам пропоную познайомитися при цій нагоді зі словом ліцитатор. Так називається той, хто ціну оголошує і молотком по конторці б’є: «Продано!».

Завтра ввечері почнеться другий раунд — продамо епічний переклад, якому я віддав майже рік життя.
Орфографічна інклюзія

Перекладач вирішив орфографічно виразити два роди, бо «чоловіча» морфологія, яка їх досі охоплювала, тепер, схоже, не комільфо.

Коли я вчився у школі, множина «вчителі» означала всі вчителі і вчительки, а тепер у прогресивної публіки почала означати всі вчителі, крім учительок.

Цікаво, як у цих місцях диктори аудіокнижок викрутяться.
Книжки для перемоги · 2

Дорога редакція продовжує книжковий аукціон на користь ЗСУ. На продаж підуть видання, до яких я в тій чи тій ролі був причетний, або ті, що зіграли в моєму становленні важливу роль. Словом, це, як кажуть у мистецтвознавців, кураторський вибір.

Аукціон починатиметься по понеділках увечері і триватиме до 20:00 неділі. Один тиждень — одна книжка.

Умови прості: зробити ставку в коментах. Крок — 25 грн. Дорога редакція оголошує переможця. Він перераховує вартість лота фонду «Повернись живим», присилає підтвердження імейлом і отримує лот «Новою поштою» (пересилку сплачує отримувач). Автограф за бажанням переможця. Лот, ясна річ, можна подарувати.

* * *
У другому турі — епічна біографія людини, яка стала епонімом генія: «Ейнштейн. Життя і всесвіт генія» Волтера Айзексона.

Айзексон одним із перших опрацював недавно відкритий архів Ейнштейна, і написав книжку з наміром надовго закрити тему. Українською мовою є п’ять книжок Айзексона — біографії Стіва Джобса, Ейншейна, Леонардо, Бенджаміна Франкліна плюс історія цифрової революції, — і запевняю вас — це п’ять різних Айзексонів, бо всі книжки перекладали різні люди.

На «Ейнштейна» у дорогої редакції пішов майже рік життя. Довелося розібратися в спеціальній і загальній теоріях відносності, епістемологічних засадах квантової механіки і розгребти безліч історичних деталей. Результатом я задоволений, але в партитурі довжиною 528 сторінок дві-три ноти зіграв наугад: що таке «метрика Мінковського в обертових координатах» я так і не зрозумів. В оригіналі це й було написано, але що це значить, я вам не поясню, не питайте. Так що коли читачі відгукуються, що книжка «легко читається», на моїх губах з’являється втомлена іронічна посмішка — «знали б ви, скільки вона крові випила».

Ця книжка стала полігоном для кількох редакційних експериментів: я розставив по тексту 43 пастки для редакторки — зробив умисні помилки, щоб перевірити, який у неї філологічний пульс. 41 помилку редакторка виправила, встановивши своєрідний рекорд.

Та найголовніше в цій книжці — герой. Альберт Германович Ейнштейн самотужки, озброївшись тільки папером і олівцями, повністю перевернув картину світу, яка трималася двісті років. А Волтер Айзексон взірцево розповів його інтелектуальну і життєву одісею.

Пропоную провести наступний тиждень у товаристві генія. Можливо, це переконає дорогих читачів зробити ставку на цю книжку і ми допоможемо нашій армії зібрати аншлаг росіян на концерт Кобзона.

Волтер Айзексон. «Ейнштейн. Життя і всесвіт генія». Стартова ціна 350 грн. Хто більше?
Помилка дня

Давно у нас не було вашої улюбленої рубрики. В одному сучукрперекладі, на щастя врятованому редакторами, перекладач красиво заплутався рівно у трьох соснах.

My chief guard — начальник моєї охорони — став «охоронцем мого начальника». Іронія в тому, що надворі 1953 рік і це пряма мова Георгія Маленкова, формального керівника СРСР. У нього за означенням не могло бути «начальника».

На сусідній сторінці перекладач не зміг скласти два плюс два. White Russians — білогвардійці — стали «білорусами» і видовищно поламали автору гру: замість вербувати на боротьбу з СРСР білогвардійську еміграцію німецька розвідка вербує білорусів.

Ото на будівельних кранах пишуть «Не стій під стрілою», а перекладачі даремно думають, що їх це не стосується.

* * *
У другому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ — епічна біографія Альберта Ейнштейна, 528 сторінок у товаристві генія.
Запах слова

В електронів є три (і тільки три) фундаментальні властивості — маса, заряд і спін. Слово трохи складніша сутність, ніж електрон, але у нього так само є фундаментальні властивості, починаючи від морфологічних і закінчуючи найтоншими обертонами смислу, згенерованими, як завжди, контекстом.

Скажімо, слово завжди в той чи той спосіб прив’язане до часу — воно народжується, живе, змінюється і помирає. Проходить шлях від неологізму до архаїзму. Слова «дизайн» при старому режимі не було, а тепер воно скрізь.

Що це значить на практиці? Візьмімо для прикладу епізод із сучукрперекладу. Надворі 1941 рік, німці штурмують Москву, і радянське керівництво збирається тікати на схід — у кабінеті Сталіна демонтують communications equipment. Як перекласти це словосполучення? Перекладач далеко не ходить і каже комунікаційне обладнання.

Так перекласти можна, не те, щоб це було помилкою. Але є важливий нюанс, який виводить на метод. Якщо уважно подивитися на властивості слів, то ми побачимо, що хронологічний вектор спрямований вліво — з майбутнього у минуле. Перекладач ніби згори, з майбутнього «накладає» слова на описувану реалію. Ніхто з тих людей, які це обладнання демонтували, не сказали би про свою роботу такими словами. Це опосередкований спосіб перекладати: між тим, що відбувається в кабінеті Сталіна, і тим, як ми про це розповіли, стоїть фільтр англійської мови. Так народжується буквалізм.

Моя ідея в тому, що слова краще видобувати з контексту, тоді в книжці буде менше слідів перекладеності.

Порівняйте два варіанти:
1. У кабінеті Сталіна демонтували комунікаційне обладнання.
2. У кабінеті Сталіна демонтували апаратуру зв’язку.

Різниця між цими варіантами — це різниця в методі (точніше різниця між методом і відсутністю методу). На дистанції в 300 сторінок вийдуть принципово різні переклади — у них буде різний словниковий запас. Здогадайтеся, у якого більший.

Таким нудним філологічним матеріям присвячено книжку «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад», яку я потихеньку дописую.

* * *
У другому турі книжкового аукціону на користь ЗСУ — епічна біографія Ейнштейна в перекладі yours truly. Якщо вам цікавий мій метод, то там його в асортименті.

#пропереклад
Паркінсон і Альцгеймер

Найбільш видовищний приклад закону Паркінсона за 20 років моєї редакторської кар’єри. Закон каже: якщо лажа можлива, вона трапиться.

Видавництво «Лабораторія» і Reporters готують до друку книжку репортажів про перші дні війни — «77 днів лютого». У ній передмова Сергія Жадана. Редакція отримує від упорядників уже готові тексти і робить макет.

Передмова Жадана називається «Кор. Свідчити і пам’ятати». Окей. Хороша, душевна передмова, як Жадан уміє. Заверстали, додали у зміст.

І перед самою здачею у друк виявляється, що слово «кор», яке я відчитав як «м’язи тулуба», а в поетичній площині — «те, завдяки чому ми ходимо прямо, тримаємо удар війни», було службовою позначкою коректора, що текст опрацьований :)

Закони Паркінсона — це закони природи, обійти їх неможливо, як неможливо обійти гравітацію. Мораль: ніколи, за жодних обставин не пишіть службових позначок у тілі тексту — тільки в коментах на полях.

#матчасть

* * *
У другому турі аукціону на користь ЗСУ — біографія Ейнштейна.
Питання текстології

Професійному перекладачеві не завадить мати загальне уявлення про науку текстологію. Розрізняти список, автограф і рукопис, які англійською мовою будуть гуртом називатися manuscript, — незайва навичка.

Наприклад, у 1942 році Ейнштейна попросили пожертвувати який-небудь автограф для благодійного аукціону на користь американської армії. Ну, раз таке урочисте діло, то він вирішив дати найвідомішу свою статтю — «До електродинаміки рухомих тіл». У ній було вперше викладено спеціальну теорію відносності. Однак виявилося, що рукопису нема. Чи то автор його викинув, не здогадуючись, що колись він на грубі гроші потягне. Чи то папери десь загубилися в переїздах між квартирами і країнами.

Тоді секретарка взяла журнал «Аннален дер фюзік» за травень 1905 року, де було надруковано цю статтю, і Ейнштейн заднім числом «написав» її під диктовку, коментуючи по ходу: «Невже я справді надрукував таку дурню?»

Цей новий старий автограф у підсумку пішов з аукціону за 11 (одинадцять) мільйонів доларів. Дізнавшись суму виторгу, Ейншейн почухав голову і сказав: «По-моєму, економістам пора переглянути теорію вартості».

Так от, обидва документи — 1905 і 1942 — написано рукою Ейнштейна. Обидва текстуально однакові (принаймні гіпотетично, бо першого ніхто не бачив). Але між ними є фундаментальна різниця в статусі. Як текстологічно грамотно назвати ці дві сутності?

Спитаймо професійного текстолога зі святая святих — Відділу текстології Інституту літератури Академії наук.

Відповідь:

«Рукопис — це написане від руки. Автограф — це написане від руки автором. Кожен автограф є рукописом, але не кожен рукопис є автографом. Автограф Ейнштейна 1905 року — це втрачений оригінал, а автограф 1942 року — це авторська копія. Якби це був твір мистецтва, то можна було б сказати авторська репліка. Якби навпаки — під диктовку Ейнштейна текст написала секретарка — це був би список. Пізніший рукопис цінний як автограф Ейнштейна, але не як джерело тексту. Якби автор щось міняв, то інша справа, а так канонічним джерелом публікації відповідної статті має бути текст у журнальному виданні 1905 року».

* * *
Останні кілька годин книжкового аукціону дорогої редакції на користь ЗСУ. Документів Ейнштейна у дорогої редакції, на жаль, немає — є епічна біографія на 528 сторінок. Вона лягла в основу першого сезону серіалу «Геній», але серіал охоплює тільки половину життя Ейнштейна — до переїзду в Америку.
Книжки для перемоги · 2
Підсумки

Дорога редакція радо оголошує, що в другому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ переміг Блискавичний Алколотль.

При стартовій ціні 350 гривень, як у книгарнях, епічна біографія Альберта Ейнштейна, генія над геніями, пішла за 2000 гривень.

Дякую всім учасникам і вболівальникам. Завдяки вам цей канал лишається живим, а завдяки щедрості Блискавичного Алколотля у якогось пушкініста більше ніколи не буде похмілля. Напишіть дорогій редакції на імейл, вказаний в описі каналу, — домовимося про оплату лота, доставку, автограф і таке інше.

А ми з дорогими читачами продовжимо знайомитися з аукціонною кухнею. У другому турі слово естімейт. Так називається гіпотетична сума, за яку, на думку експертів, має продатися лот. Якщо реальна ціна продажу до естімейту не дотягнула, значить лот переоцінений, і навпаки.

У третьому раунді — мій перший переклад, одне з найбільш яскравих висловлювань у модерністській історіографії. До зустрічі завтра ввечері.
Спортивна ідіоматика

У фігуристів і гімнастів — бали. У бейсболістів, баскетболістів, тенісистів — очки. Волейбольний — майданчик, футбольне — поле.

У кожного виду спорту своя ідіоматика, усталений спосіб називати елементи й нюанси гри. Чому? Бо так історично склалося.

В якомусь сучукрперекладі мені трапилася фраза «У перервах між балами» [тенісистка щось робила]. Правильно: в перервах між розіграшами.

Якщо перекладач не володіє спортивною ідіоматикою, у його перекладу не буде вболівальників.

#сучукрпереклад
Книжки для перемоги · 3

Дорога редакція продовжує книжковий аукціон на користь ЗСУ. На продаж підуть видання, до яких я в тій чи тій ролі був причетний, або ті, що зіграли в моєму становленні важливу роль. Словом, це, як кажуть у мистецтвознавців, кураторський вибір.

Аукціон починатиметься по понеділках увечері і триватиме до 20:00 неділі. Один тиждень — одна книжка.

Умови прості: зробити ставку в коментах. Крок — 25 грн. Дорога редакція оголошує переможця. Він перераховує вартість лота фонду «Повернись живим», присилає підтвердження імейлом і отримує лот «Новою поштою» (пересилку сплачує отримувач). Автограф за бажанням переможця. Лот, ясна річ, можна подарувати.

* * *
Іноді мене питають «Як ви стали перекладачем?». Як усе важливе в житті, це сталося випадково, без планів і намірів — за освітою я історик. Але мені пощастило — перша ж перекладена книжка виявилася класикою модерністської історіографії.

У третьому раунді дорога редакція виставляє на продаж знамените «Винайдення традиції» Ерика Гобсбаума і Теренса Роджерса. Це збірка статей про те, як з історичного матеріалу виготовляється міф. Книжка складна, без спеціальної навички отримати задоволення буде непросто. Але той, хто пірне в ній до дна, той, хоч і труду матиме досить, дивнії перла винесе.

Окремий делікатес цієї книжки — стаття Девіда Кенедайна про британський королівський церемоніал. Якщо ви дивилися сьогодні похорони королеви, то могли звернути увагу на дивні деталі: лафет з труною котять запряжені замість коней матроси; архієпископу акомпанують волинщики із безжально завойованої Шотландії; хор співає православний канон; що вищий ранг гостя, то старіший автомобіль, на якому він приїздить. Усе це ретельно сконструйовані традиції. Матроси котять лафет тому, що на якихось королівських похоронах у ХІХ столітті трапилися норовливі коні, і матросам довелося впрягтися. Відтоді, щоб заднім числом виправити некомільфотність, це стало традицією. Красу королівського церемоніалу неможливо зрозуміти без контексту.

Або інший сюжет: усі знають, що клітинка на шотландських кілтах позначає конкретний клан. А Г’ю Тревор-Роупер підняв архіви виробників текстилю і з’ясувалося, що до того, як стати клітинкою Макдональдів, цей візерунок фігурував у каталогах продавців як «№ 3». І в підсумку вийшла майже детективна історія про те хто, як і навіщо виготовив шотландський міф.

Ця книжка свого часу справила на мене велике враження, через неї я увійшов у ремесло. Через двадцять років читати її нестерпно — зараз я все це перекладав би зовсім інакше, але краси і сили авторського аргументу це не міняє.

Рекомендоване хардкорним любителям історії, фахівцям з реклами (якщо ви бачите слово since і рік на логотипі — це винайдення традиції), літераторам, тим, хто цікавиться лінгвокраїнознавством. Для допитливого розуму там багато поживи.

«Винайдення традиції». Початкова ціна 200 гривень. Хто більше?
Скоромовка дня

Демонстративная мобилизация дебилов деморализованных
Рекурсія — мать порядку

Вважається, що Путін закінчив юрфак Ленінградського університету, а потім академію КДБ. Схоже, що це була операція прикриття, а насправді він закінчив Вищі сценарні курси ВГІКа і диплом про сюрреалізм писав.

Борис Пастухов розкусив кафкіанську красу замислу. Якщо ти підлягаєш мобілізації, то у тебе два варіанти: на фронт або в тюрму. Якщо ти сидіти не хочеш, то можеш записатися у приватну воєнну компанію, відвоювати пів року і вийти на волю без судимості. А якщо ти на волі, без судимості і з бойовим досвідом, то підлягаєш мобілізації і у тебе два варіанти...

Геніально.
No Design

Так склалося, що за останній рік я бачив досить багато перекладацьких, редакторських і коректорських «резюме» (те, що в англійській називається по-латинському CV, curriculum vitae).

Цікаве видовище, в якому проступають виразні патерни кореляцій. Наприклад, таких: що більше в резюме «дизайну» — кольорів, відбивок, шрифтів, кеглів, котиків і квіточок, — то з меншою імовірністю людина вміє робити те, у чому розписується.

Послухайте Дітера Рамза, предтечу «яблучної» естетики, яка так усім подобається: «Що менше дизайну, то краще». Переконатися в цьому просто: порівняйте в сільпі етикетку дешевого вина з етикеткою дорогого.

* * *
У третьому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ — «Винайдення традиції», класика модерністської історіографії, мій перший переклад.
Old school

Багато років я веду перекладацький щоденник — виписую у блокнот цікаві фрази з прочитаного, записую почуте між людей, якісь думки для книжки формулюю і т. ін. Метод працював прекрасно — тренував пам’ять і набивав руку. А потім мене взяла лінь, і замість виписувати я почав у книжках підкреслювати.

І виявилося, що так метод не працює — нічого не лишається в голові. Якась хімічна реакція, може, й відбувається, але сухого осаду в помітних кількостях не дає.

З чого напрошується висновок, що освіта так і лишається процесом аналоговим і психосоматичним — має працювати все тіло, включаючи руки, тоді більший ефект. Інакше якийсь секс по телефону виходить.

* * *
У третьому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ — «Винайдення традиції» Ерика Гобсбаума і Теренса Рейнджера, майстерна деконструкція культурних кодів, а заразом мій перший переклад.
Словник війни

У дорогої редакції не лишається душевних і фізичних сил таким займатися, але дуже сподіваюся, що десь сидить веселий, бронебійний лексикограф і веде словник війни.

Записує на букву «А» Арестовича, на букву «Б» — бавовну і т. д. з усіма зупинками до «Я» (ядерка).

На букву «П» буде полуниця, ложный друг перебежчика. На «Ч» після Чорнобаївки йтимуть чмобіки (частично мобилизованные), а на «К» — кобзонарій (спільнота хороших, непомітних у тепловізор, русскіх).

Із цього можна зробити прекрасну і ще краще ілюстровану книжку для майбутніх поколінь. Бо нам-то у пам’ять це вріжеться так, що ніякий Альцгеймер не допоможе забути, а правнукам до нашого життя знадобиться ключ.

* * *
Останній день книжкового аукціону на користь ЗСУ — постачальника надій. У третьому турі — «Винайдення традиції», класика модерністської історіографії і мій перший переклад.
Книжки для перемоги · 3
Підсумки

Дорога редакція радо оголошує, що в третьому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ переміг Denys Potapov.

При початковій ціні 200 гривень, як у книгарнях, класика модерністської історіографії і заразом мій перший переклад — «Винайдення традиції» Ерика Гобсбаума і Теренса Рейнджера — пішла за 1000 гривень.

Дякую всім учасникам і вболівальникам. Завдяки вам цей канал лишається живим — нас несподівано зібралася вже 1000 (по-старослов’янському — «тьма»). А завдяки щедрості Дениса наша армія ефективніше проводитиме демобилізацію дебілів.

У «Винайденні традиції» багато цікавих епізодів. У пам’ять врізався аргумент архієпископа Кентерберійського проти першої в історії радіотрансляції коронаційної церемонії: бо люди слухатимуть, не знімаючи шапок, чим продемонструють неповагу до короля. Ще раз вітаю переможця з цікавим лотом.

А ми продовжимо знайомитися з аукціонною кухнею. На всіх серйозних аукціонах є гарантійний платіж — за саму участь треба заплатити серйозну суму. Якщо ти не виграв, гроші повернуть. А якщо виграв, але не викупив лот, аукціонний дім забере гарантійний платіж. Це робиться для того, щоб відсіяти підставних осіб з боку продавця — інакше можна робити ставки суто для того, щоб штовхати ціну вгору, без наміру купити.

У четвертому раунді — мій останній переклад, зразок історичного нонфіку. До зустрічі завтра.
Називний відмінок

Майже в кожній англійській книжці є довгий перелік подяк з екзотичними прізвищами. Українська мова так влаштована, що закінчення в родовому й давальному відмінках залежать від статі: Тараса Шевченка — Тамари Шевченко (далеко не всі, хто майструє таблички з назвами вулиць, про це знають); Богдану Іваненку — Богдані Іваненко.

Так от, перекладачу є смисл спростити собі й редактору життя і давати іншомовні прізвища в називному відмінку. Тоді не треба морочитися зі статтю персонажів.

Замість писати в давально-родових відмінках «Щиро дякую таким-то» краще написати «Такі-то — щиро дякую вам».

Бо між Івліном Во, Вівьєном Лі й Іваном Ле легко заплутатися.

#пропереклад
Книжки для перемоги · 4

Дорога редакція продовжує книжковий аукціон на користь ЗСУ. На продаж підуть видання, до яких я в тій чи тій ролі був причетний, або ті, що зіграли в моєму становленні важливу роль. Словом, це, як кажуть у мистецтвознавців, кураторський вибір.

Аукціон починатиметься по понеділках увечері і триватиме до 20:00 неділі. Один тиждень — одна книжка.

Умови прості: зробити ставку в коментах. Крок — 25 грн. Дорога редакція оголошує переможця. Він перераховує вартість лота фонду «Повернись живим», присилає підтвердження імейлом і отримує лот «Новою поштою» (пересилку сплачує отримувач). Автограф за бажанням переможця. Лот, ясна річ, можна подарувати.

* * *
У четвертому раунді — мій останній переклад: «Каваленд» сучасного американського історика і культурного антрополога Огастіна Седжвіка. Це популярна соціально-економічна історія кави. Ми сприймаємо її як даність: є кава, є чай, є какао — кожному своє. І здається, що так було завжди. Аж ні. Каву як масовий товар і звичку було ефектно сконструйовано сто п’ятдесят років тому поіменно відомими людьми. І якщо ви жити без неї не можете, то знайте, що так задумано. От автор і показує цей задум. В американській книгарні «Каваленд» стояв би на полиці General Nonfiction. Я би сказав, що Седжвік пише на рівні довгого списку Пулітцера. Перекладати його було непросто, бо там є стиль. Колись докладніше про кухню розповім — все руки не доходять.

У мене вже книжки не лишилося, але видавництво «Лабораторія» люб’язно прислало дорогій редакції примірник, ще й у палітурці з супером. Крім перекладу, я зробив технічну редактуру блоку, так що «Каваленд» — це водночас моє уявлення про те, що таке красива книжка.

Рекомендоване любителям історії, рекламістам, сторітелерам та іншій модній публіці.

«Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій». Початкова ціна 400 гривень. Хто більше?
Что в имени тебе моём?

Знічев’я взяв з полиці «Російські історичні міти» видатного гарвардського медієвіста Едварда Кінана. Гортаю і відірватися не можу.

«Історичні джерела часів Івана Грізного зберегли імена тисяч чоловіків із вищого класу. За одноманітністю вони нічим не відрізнялися від імен в інших суспільствах. Десяток найпоширеніших імен покривав 70 % осіб, а інші траплялися рідко. Найпопулярнішими були імена правителів московської династії — Іван (20 %) та Васілій (10 %). Нічого несподіваного. Що справді дивує, коли дотримуватися традиційних уявлень про цю культуру, то це майже повна відсутність специфічно київських імен. Серед майже трьох тисяч імен у розрядних книгах часів Івана — жодного Ігоря, Святослава, Мстислава, менш як 1 % Володимирів і лише три Гліба. Московського придворного часів Івана швидше назвали би Теміром чи Булгаком, аніж Володимиром, Глібом чи Всеволодом».

Ономастика — важливий маркер національної ідентичності. Євреї перших алій — Давид Грін, Голда Меєрсон, Леві Школьнік і безліч інших діячів — свідомо міняли прізвища на івритський манер і вже з ними увійшли в історію: Бен-Гуріон, Голда Меїр, Леві Ешколь. У нас це ще попереду. Огляніться скільки українців на -енко і -чук живуть зі спотвореними під російську фонетику прізвищами.
Best Before

У слів теж є термін придатності. Мені здається, не дуже добре вживати модерні слова у домодерних контекстах і навпаки (ну, хіба що для цього є спеціальна причина, і перекладач знає що робить).

Наприклад, тонше буде сказати, що скіфи вирощували зерно на продаж, аніж на експорт, бо експорт і скіфи — слова з різних лінгвоархеологічних шарів, як купець і менеджер зовнішньоекономічних зв’язків.

Ось, для ілюстрації думки, два приклади з моєї практики.

1
Оперна співачка живе сім років в Італії, а потім повертається на історичну батьківщину в Англію. І там the managers of both Drury Lane and Covent Garden, London’s two most prestigious opera houses, починають гонорарну війну за неї — хто перекупить знаменитий голос.

В епізоді нічого складного, але як перекласти the managers? Фальшивий акорд вийде, якщо лишити. Буде акуратніше й літературніше перекласти у смисл, а не в букву, і назвати їх імпресаріо або антрепренерами.

2
Matthew of Capernaum was a Galilean tax collector and the son of a tax collector.

Не назвеш же св. Матвія податковим інспектором. Він був митарем і сином митаря.

Мораль у тому, що лексика, як вино, — прив’язана до часу збору урожаю. Англійська мова — «стара». Звичайне, повсякденне англійське слово в українській мові стане модерним і буде фальшивою нотою.

Military experts на службі в якого-небудь московського царя — військові радники, а не військові експерти.

Fancy interior designer у вікторіанській Англії — це модний художник-декоратор, а не дизайнер інтер’єрів.

І т. д. Клас перекладача визначають дві речі — синтаксис і слововжиток, а не правописна конвенція між Фрейдом і Фройдом.

#пропереклад

* * *
У четвертому раунді книжкового аукціону на користь ЗСУ — мій останній переклад. «Каваленд» Огастіна Седжвіка. Красива книжка в палітурці з супером про те, хто, як і навіщо винайшов каву. Прекрасний подарунок для себе, для друзів, поетів, сучасників, вічності. А наші солдати заразом отримають щось корисне для перемоги.
Ніколи не зайве нагадати. Дорога редакція вітає перекладачів і попутників з Днем перекладача

Д Е К А Л О Г

1. Перекладай смисл, а не слова, бо контекст — господь перекладу твого.

2. Шануй синтаксис мови своєї і не тягни в переклад чужого синтаксису.

3. Пильнуй слововжиток свій, бо не знаєш, де знайде тебе непозбувна бентега.

4. Pозумій оригінал і переклад свій, бо гріх не в тому, що не розумієш, а в тому, що думаєш, ніби розумієш.

5. Не викидай з оригіналу, чого не розумієш, а спитай мудрішого за себе.

6. Перечитай вголос переклад свій і поправ, що треба.

7. Перекладай грамотно, бо редактору твоєму є гризот і без тебе.

8. Не віддавай перекладу свого, поки не перевірив орфографію.

9. Не пропускай дедлайна свого, бо видавець твій не винен.

10. Вчися у тих, хто перекладав перед тебе, бо спізнали й вони гіркоту ремесла цього.

Амінь.