Game over

В історії людства було кілька епохальних книжок. Їх небагато — священні тексти світових релігій, Арістотель, «Капітал» Маркса, «Походження видів» Дарвіна, «Математичні основи натуральної філософії» Ньютона, «До електродинаміки рухомих тіл» Ейнштейна і т. д.

Світлої пам’яті Соломія Павличко у 1990-ті роки заснувала видавництво «Основи», щоб якось надолужити прогалини і перекласти золотий фонд українською. Багато було зроблено, ще більше лишилося, але треба, очевидно, змиритися з думкою, що частини класичних творів вже ніколи не буде українською. Поїзд пішов. І не факт, що його треба доганяти.

Візьмімо, для прикладу, «Математичні основи» Ньютона. Вони перевернули картину світу і двісті років визначали хід розвитку науки. Немилосердно складний текст, написаний латиною. Подейкували, що Ньютон, чоловік не дуже приємний, спеціально ускладнив текст, щоб не кидати перлів перед свинями.

Так от, хто його перекладе українською? Скільки людей куплять? Без щедрого мецената цей проект неможливий. Так само неочевидно, що він сучасній Україні взагалі потрібний. Пожуритися з цього приводу, може, й приємно, але в цій журбі немає смислу. Цей раунд гри ми в силу історичних обставин пропустили. Ну, не буде у нас українського Ньютона, що поробиш.

Іноді цей факт вживають проти української культури — і того у вас немає, і цього. Мовляв, що з вас, тубільців, узяти. Це глупость, бо який сенс закидати сьогоднішньому дню те, що не могло відбутися у вчорашньому. Треба просто рухатися далі. Знадобиться Ньютон — прочитаємо трофейного російського. У колоніальній ситуації є свої переваги.

Стара школа

Прочитав у російському перекладі чергову книжку з популярної фізики американського японця Мітіо Каку (у нас його називають Мічіо Кайку). Переклад цілком стравний, хоч є дрібниці (наприклад, Макс Планк звертається до Ейнштейна на «ти», що абсолютно немислимо).

Так от, зачепився за око один показовий момент.

Свого часу Ньютон вивів математичну формулу сили тяжіння, але не міг пояснити причину цієї сили — чому вона існує. Акт капітуляції перед загадкою природи він висловив у легендарній фразі Hypotheses non fingo.

Сучасний перекладач сказав так: «Гипотез не придумываю». А перекладач «Математичних основ» академік Крилов сто років тому сказав так: «Гипотез не измышляю». По смислу обидва варіанти правильні, але відчуйте різницю в класі.

#пропереклад

Зламати комедію

Здається, ще два слова майже вийшли з ужитку під тиском англійської — сатирик і гуморист. Тепер усі коміки, а то й стендапери. (Біографія у трьох словах: стартапер — стендапер — старпер.)

У старі часи коміками називали циркових клоунів (тобто, різновид сміху, не пов'язаний з мовою), а Жванецький був сатириком або гумористом, цілком респектабельна роль.

Обидва смішили, але між професійною суттю, скажімо, Зеленського і, скажімо, Жванецького така велика різниця, що для них два слова потрібні.

#промову

«Скажите, Абхазия — это Аджария?»

Не можна просто так взяти і не переплутати в сучукрперекладі «голландський» (Dutch) з «данським». У чемпіонаті поширених помилок ця претендує на перше місце.

#пропереклад

У колекцію ім. Волтера Бенджаміна

Хто сміливий відкриє перекладачам страшну таємницю, що не всі імена, написані англійськими буквами, англійські, і німецько-фашистський літак називається «юнкерс», а не «джанкерс»?

#сучукрпереклад

Трикрапка

Трикрапку одним символом … придумали програмісти в пізньому палеоліті, щоб байти економити. Тоді це було важливо.

У редакторсько-перекладацькій роботі у такій трикрапці немає ніякого смислу. Не морочтеся — цілком достатньо поставити три звичайні крапки.

#just_dont_do_it

Холодна війна

Візьміть наосліп трьох редакторів — і всі по-різному напишуть те, що по-англійському називається Cold War.

Як правильно? Залежно від того, в якому значенні це вживається. Якщо в конкретно-історичному — протистояння СРСР і Заходу після Другої світової, — то Холодна війна. З великої літери без лапок. Чому? Бо це власна назва. Була Дивна війна, Столітня війна, Тридцятилітня війна і ще безліч воєн з власними назвами. А власні назви пишуться з великої.

Інше діло, коли це вживається в переносному значенні: напр., вона виграла холодну війну з колишнім бойфрендом.

Щоб два рази не вставати

В англо-американському наукпопі іноді вказують величини одразу у двох системах: імперській і метричній. Щоб два рази не вставати, бо книжка продаватиметься в різних країнах, і одним читачам треба пояснити, що таке метр, а іншим — що таке дюйм.

За цією самою логікою в деяких автомобілях спідометр розмічають одразу в милях і кілометрах. Або столярні лінійки в сантиметрах і дюймах.

Так от, в українському випадку ці уточнення перекладати не треба. Ми живемо в суто метричному світі.

#пропереклад

Russian vs Soviet

Більшість західних авторів не розрізняють «російського» і «радянського». Для них це синоніми. Не тому, що вони школу прогулювали, просто так історично склалося. Якщо ти не фахівець з національних стосунків у Радянському Союзі, то нюансів мозаїки не побачиш.

Але те, що дозволено автору, не дозволено перекладачу. От, приміром, пише автор, що у Східній Німеччині стояло багато Russian troops і Russian occupiers. І перекладач сумлінно перекладає: «російські війська» і «російські окупанти».

Фокус у тому, що ніяких «російських військ» у Німецькій Демократичній Республіці не було і бути не могло, як не було їх у самому Радянському Союзі. Це називалося Группа советских войск в Германии.

У слові «окупант» на позначення срочников, яким пощастило у 1980 році лямку служби в Ляйпцігу тягнути, теж специфічна оптика, але про це іншим разом.

Мораль проста: якщо в англійському тексті про радянські реалії написано Russian, то з високою імовірністю це буде «радянське», а не «російське».

#пропереклад

Що я читаю. Три останні книжки
#книгопанорама

У цю рубрику потрапляє тільки те, що я читаю поза роботою, для спасіння душі. І, судячи з усього, цього року прочитати доведеться ще менше, ніж минулого.

7
Марцин Виха. Вещи, которые я не выбросил
Цього автора підсунув рекомендаційний алгоритм «Букмейта» і не помилився. Польський дизайнер і літератор Віха пише прекрасну ностальгійну есеїстику про теперішнє й колишнє повсякдення, приправлену дуже людяною іронією. Виявилося, що Віха лауреат літературних премій і цілком собі вища ліга польської літератури. Прочитав підряд дві його книжки і отримав задоволення.

8
Ольга Дубчак. Почути українською
Хто б міг подумати, що про таку нудну річ, як фонетика вкраїнської мови, можна написати веселу й забавну книжечку. Саме те, що лікар прописав, для старшокласників, які на свою голову про філфак мріють. Стилістичний контраст між цією книжкою і шкільними уроками робить боляче. Авторка обіцяє продовження про український словотвір.

9
Виктор Пелевин. Чапаев и Пустота
У студентські роки ця книжка справила на мене приголомшливе враження. І от тепер перечитав. Цього разу вау-ефект не повторився, з чого можна зробити висновок, що неможливо двічі увійти в одну і ту саму книжку. Але книжка хороша — бойовий поп-буддизм на вічну тему, хто ти: метелик, якому сниться, що він людина, чи людина, якій сниться, що він метелик.

День знань

Великий фізик Річард Фейнман якось поставив собі питання. Уявімо, що сталася глобальна катастрофа. Цивілізація загинула, і до наступних поколінь дійшло тільки одне коротке речення.

Яке речення нестиме найбільше інформації про світ? Відповідь Фейнмана: все складається з атомів. З цього твердження допитливий розум нащадків виведе всю науку. Так само люди винайшли комп’ютер — це продукт різниці між нулем і одиницею.

І от я думаю: а в якому короткому реченні буде найбільше інформації про людей? До якого твердження можна звести всю суму наук про людину? І не знаходжу коротшого і глибшого варіанта, ніж «Люди — різні».

Не множ правок без причини

Дивовижно багато редакторів не розуміють різниці між виправленням помилок і множенням правок. Їх розбестив комп’ютер.

Міняючи «приїхав у місто» на «приїхав до міста», ти не помилку виправляєш, а правки множиш. У старі часи такий фокус не проходив, бо множити правки заважала технологія. Друкарські машинки і металевий набір дисциплінували всіх — і авторів, і редакторів.

Сорок років тому ті самі редактори в тих самих текстах при тому самому правописі зробили б набагато менше правок, бо вартість цих правок була вищою. Так технологія впливає на філологію.

З вами рубрика «Вік живи — вік учись»

Поклав у туалеті словник паронімів почитати і на букві Д виявилося, що іменник «депресія» дає різні прикметники, залежно від того, що він означає. Якщо депресія — це психологічний стан, то відповідь на питання «який?» — «депресивний». А якщо економічна криза, то «депресійний».

Мнемонічне правило таке. У 1929 році американська економіка впала в депресійний стан, а біржовий брокер Джон Сміт — у депресивний. Потім президент Рузвельт вивів економіку з депресійного стану, а Джона Сміта — з депресивного.

Коли в золоту епоху Голівуду Чаплін запросив Ейнштейна на гала-перегляд свого фільму «Вогні великого міста», величезний натовп прихильників оточив їхній лімузин.

Збентежений Ейнштейн спитав:
— Що все це означає?
Мудрий Чаплін відповів:
— Нічого.

​Back to School

За стародавньою народною традицією напередодні книжкових ярмарків перекладачі й редактори хваляться наперекладеним і наредагованим.

За 164 підходи по 30 хвилин дорога редакція переклала була невеличку книжечку нобелівського лавреата з фізики Френка Вільчека. У наших палестинах це ім’я мало скаже простим читачам, але чоловік дуже знаменитий — грає в нападі у збірній світу з фізики. Він ще в аспірантурі пояснив, чому кварки не існують у природі поодинці, а завжди по кілька, і через 30 років отримав за це нобеля. По-науковому це називається красивіше — теорія асимптотичної свободи — і відкриває шлях до контролю матерії на квантовому рівні.

Суть книжки, коротко, в такому. Якщо подивитися у вікно, то світ здається неймовірно складним. Але на фундаментальному рівні він дуже простий: наскільки з’ясувала наука, в природі існує чотири сили (гравітація + електромагнетизм + сильна взаємодія + слабка взаємодія) і три властивості елементарних частинок (маса + заряд + спін). Далі нічого немає, ми пірнули до дна (це не означає, що наука в концептуальному плані закінчилася, вагон іде в депо).

Так от Вільчек ввічливо пояснює, як з таких простих інгредієнтів виникає складність. У протилежних твердженнях «світ — простий» і «світ — складний» немає суперечності — можна бути одночасно простим і складним, як, наприклад, дурним і гарним. Це по-науковому називається принцип комплементарності.

Це перша книжка Вільчека в українському перекладі, так що видавництво «Лабораторія» на йоту розширило діапазон популярної науки на рідній мові.

Продається тут і в усіх пристойних книгарнях.

​Шана тов

Ще дорога редакція переклала на дозвіллі популярну історію Ізраїлю (чи Ізраїля? там два різні закінчення, залежно від того, про що йдеться — про державу чи про людину. Бідні редактори...)

Ізраїль часто ставлять у приклад Україні: мовляв, можна повернутися з небуття, жити в умовах нескінченної війни і досягнути успіху. Напевно. Ми схильні сприймати Ізраїль, як історичну даність, бо вже застали його. Натомість це результат поступового становлення, ста років жертовної праці — і це в книжці найцікавіше.

Століття тому не було Держави Ізраїль. Сама ідея, що її треба створити, що в Палестині, що вона має називатися Ізраїль — результат запеклих дискусій. Були й інші варіанти: створити єврейську державу в Уганді, на Мадагаскарі, в Аргентині — де завгодно, аби євреїв не убивали за те, що вони євреї. Назвати її Палестина, або Юдея, або Сіон (варіант «Ізраїль» запропонував єврейський письменник родом з Галичини, і він переміг у голосуванні з рахунком 7:3). А до того, як створити державу, євреї створили в Єрусалимі університет, бо кому здалася держава без університету?

Автор щедро приправив книжку поетичними цитатами, і найбільше задоволення я отримав від перекладу маршу бойових сіоністів Жаботинського. Вплів у нього з жидобандерівських міркувань тоненьку алюзію на український гімн:

Коли обсідає біда,
І сумнів серця роз’їда,
Дивись: ще вогонь не погас.
Це рабське життя — не для нас.
І душу, і тіло
Віддаймо за діло.
Священний для всіх нас вівтар —
Йодефет, Масада, Бейтар.

Словом, хороша, недаремна книжка.

Продається тут і в усіх пристойних книгарнях.

Перевести подих

Ця невеличка, на два аркуші, книжечка в перекладі yours truly йшла до читача довго, в обхід пандемії. Аж ось дійшла. Душеспасительная, як я її називаю, література — не мій жанр. Але написано добре, з поетичною інтонацією, перекладати було просто, ніби вийшов прогулятися в парк (здебільшого книжки мені дістаються такі, що переклад нагадує полярну експедицію).

Це збірничок афористичних висловлювань популярного канадського гуру Екгарта Толле. Мораль проста: зупинись, озирнись, переведи подих. І коли в душі стане тихо, відчуєш щось дуже важливе.

Продається тут і в усіх пристойних книгарнях

​Кава-брейк

Частіше, ніж каву, українці п’ють тільки воду. А ще пів століття тому, особливо в селах, мало хто знав, що це таке. Те, що тепер називається «кава-брейком» недавно називалося «перекуром». У західний світ кава прийшла трохи раніше, але теж недавно — в кінці ХІХ століття.

Так от, на прикладі одного сальвадорського плантатора американський історик Огастін Седжвік видовищно, з пікантними деталями, показує, як капіталізм винаходить каву і привчає публіку до ідеї, що без неї день не починається. Так що коли хтось говорить «жити без кави не можу», треба розуміти, що місце цього напою в сучасному світі було ефектно сконструйовано.

Мій улюблений епізод: сіли продавці голову чухати — як збільшити споживання кави. О! Давайте роздамо в супермаркетах безкоштовні мірні ложки, щоб люди «правильно» заварювали. Роздали під аплодисменти задоволених покупців два мільйони штук. Фокус у тому, що ложечка була трошки більшою, щоб більше порошку йшло і ти частіше в супермаркет повертався.

Так що загортайтеся в плед під торшером, заварюйте каву і почитайте у перекладі yours truly про гримаси капіталізму, знахідки науки і впертих, цілеспрямованих плантаторів.

Продається тут зі знижкою для ранніх пташок, а за місяць-півтора у всіх пристойних книгарнях

Кто виноват? Что делать?

Якось надибав я в інтернеті сайт, де ребе відповідає на питання, які людей цікавлять: про життя, стосунки, проблеми і т. ін. Пояснює, як правильно жити з погляду юдейського закону.

І от юзер питає:
— Ребе, я набив тату. Що мені тепер робити?

Тут треба пояснити, що юдаїзм вважає тату серйозним гріхом. Людину створено за образом і подобою Божою, тому це ніби наруга над творінням — ти втрачаєш шанс на вічне життя.

— Що мені тепер робити? — питає юзер.

І ребе видав геніальну відповідь:

— Шкодувати.

Show Must Go On

О себе доложу вам следующее. Если у меня не лежит душа к какой-либо симфонии, допустим Шумана, и я засомневался, выбрать ли ее из нескольких вариантов программы, я задаю себе вопрос: а выбрал бы Шуман меня среди других дирижеров? Доверил бы именно мне ее исполнить? Этот вопрос, на который нет ответа, усмиряет всяческие рефлексы и приводит в рабочее состояние.

Роман Кофман. «100 ненужных советов молодому дирижеру».

Unknown land

Схоже, що сучукрредакторам невідомі складені форми дієслівних присудків. Не знаю, як вам, а мені їх уперто міняють на підрядні конструкції

він приходив сказати → він приходив, щоб сказати

він підійшов спитати → він підійшов, щоб спитати

він придумав зробити → він придумав, як зробити

він не заслуговує називатися → він не заслуговує того, щоб називатися

і т. д.

Фраза з класика «він гинув пити, але води ніде не було» викликає, напевно, редакторського диявола.