Кіло пива

У рамках одного псевдонаукового і безуспішного експерименту я кілька місяців не пив пива. Аж тут душа забажала.

Виявляється, що за цей час янгол зірвав чергову печатку з книги апокаліпсису, і пиво тепер продають на вагу.

Протер очі, ущипнув себе... але пиво продовжували продавати на вагу. Ого, думаю. Оце так хід конем. А що так можна було?

Висловив продавцю бентегу, а він почав переконувати, що так «насправді» покупцям вигідно. Ага, аякже. Що ж ви так довго йшли до цієї гуманної ідеї? І тут продавець додає убивчо-провінційний аргумент: «У Києві давно так продають».

А колись я обурювався шоколадками по 90 грамів і пляшками по 0,475 літра. Який колосальний простір для торговельного маневру відкривається. Наприклад, продавати шоколад за площею поверхні, питомою щільністю, ро-же-аш, що там ще у школі з фізики проходили?

Іронія в тому, що кілограм пива наливають у літрову пляшку )

#маркетинг

І знов за рибу гроші

Можна не перекладати в англійських бібліографічних покликаннях ibid., ibidem, passim та інші міжнародні латинізми, прийняті в науковій сфері. Інакше каша виходить: «Див. там само, page 108».

Варіант: сказали «а», то й «б» кажіть. «Див. там само, с. 108»

Це, звісно, дрібниця, ніхто не помре. Але навіщо дурну роботу в голову брати?

#пропереклад

​Для тих, хто цікавиться дипломатичним перекладом. Вийшли спогади Павла Палажченка, перекладача Горбачова. Саме він перекладав першу зустріч Горбі з Рейганом у Рейк’явіку 1985 року, на якій США подарували СРСР комп’ютерний клас ІВМ, який дивом опинився в моїй провінційній школі.

Павел Палажченко
Профессия и время. Записки переводчика-дипломата.
(М.: Новая газета, 2020)

Переводчик Павел Палажченко — специалист из категории «таких больше не делают», свидетель мира, где у политиков были характеры, но не было твиттера. Выпускник московского ИнЯза, он пять лет переводил в русской секции при секретариате ООН в Нью-Йорке, затем работал в МИД CCCР, служил личным переводчиком Михаила Горбачева и советского министра иностранных дел Эдуарда Шеварнадзе. Палажченко участвовал во всех советско-американских встречах на высшем уровне в 1985–1991 годах. Как можно догадаться, первый и последний президент СССР ему безоговорочно доверял.

Книга воспоминаний Павла Руслановича практически ничего не сообщает об искусстве перевода (для этого ищите его же «Несистематический словарь»), однако это бесценный — честный и фактурный — неопосредованный источник данных о том, как первые лица находят общий язык, договариваются за кулисами, взвешивают за и против и вообще вершат судьбы мира.

«На прием в ООН все-таки поехали. Сборище было грандиозное. Горбачеву пришлось пожать руку сотням людей. Главы государств, послы, знаменитости. Представляя некоторых из них, ооновский шеф протокола объявлял:

— Mr. and Mrs. X, of the high financial circles of New York.
Среди этих „птиц высокого полета” был и Дональд Трамп — еще молодой, уже богатый, тогда еще демократ».

#книжки_про_переклад

Імпринтинг

Колись у Чуковського прочитав, що тільки ідіоти пишуть на вітринах гастрономів «Продукти харчування». Мовляв, для всіх, у кого є вухо, «продукти харчування» — це екскременти (як «продукти розпаду» у фізиці).

І ця надмірно сувора думка так закарбувалася в голові, що досі рука не піднімається перекладати яке-небудь англійське food чи meal «продуктами харчування».

Нарощувати буквенні закінчення до циферних числівників не вміє приблизно ніхто, навіть дезигнери на обкладинках. Хоча, здавалося б...

Правильно отак.

Війна 1941–5 років

Отак не робіть. Скорочувати розряди в цифрах років — це англійська традиція. Наша — писати повністю.

З вами рубрика «Хороша обкладинка».

Грати на полі, де всю траву витоптали ноги попередників, складніше, ніж оформити з нуля нову книжку.

#обкладинка

Дорогі журналісти,
я гаряче підтримую чукча-стиль у вашій роботі («що бачу, те й співаю»). Він нічим не гірший за гонзо-стиль, який ви більш-менш засвоїли. Але дозвольте відкрити вам редакційну таємницю: не всі букви в іноземних словах читаються.

І фармацевтична фірма Pfizer, яку ви щодня згадуєте всує через вакцину від коронавірусу, називається «Файзер», а не «Пфайзер».

Мнемонічне правило просте: «Пежо», а не «Пеугеот», «Рено», а не «Ренаулт» і т. д. А то надмірно чутливі читачі у кнок-аут падають.

Я натрапив на поклади!

Підсуває мені вчора ютуб перед сном «рекомендацію» — канал з ономастичною назвою «Армен и Фёдор». Починаю дивитися... і повертаюся до тями о другій ночі.

Якийсь симпатичний хлопець на ім’я Армен Захарян, ідеальною мовою, майже без монтажних склейок, неймовірно цікаво розкладає літературу на деталі. І заходи в переклад робить. Набоков в асортименті, Гоголь, Селінджер — все дуже смачне й калорійне.

Це зроблено настільки професійно, з таким інтелектуальним блиском, що недовго травмуватися від заздрості. Так виглядає high-end.

Дорога редакція в захваті і гаряче #рекомендує

Не в касу

Здається, ще одне слово загинуло смертю хоробрих у нерівній боротьбі української мови з англійською.

Трапилося на очі інтерв’ю з режисером Ахтемом Сеїтаблаєвим. І червоною ниткою проходить через нього слово «бокс-офіс».

Споконвіку це називалося «касою». Фільм «збирав касу» або, як у нашому випадку, не збирав. Каса бувала хороша і погана.

«Креативна колаборація з мейджором не зібрала бокс-офісу». Ось сучасна українська мова. Коли там у Брюсселі міжнародний конкурс з милозвучності?

#промову

Найкращий вірш про тайм, прости Господи, менеджмент у кінці нескінченного року

Очень точен был старый Джон:
В день роджденья родился он,
В день женитьбы венчался,
А когда он скончался,
То поспел и ко дню похорон.

Нонна Слепакова

2020 — рік без кіна
#кінопанорама

Підсумки цього нещасливого року почнімо з кіна, якого не знімали і не показували. А я так чекав нового Джеймса Бонда...

У 2020-му я подивився всього 22 фільми, з них лише 2 в кінотеатрі. Це приблизно півтора кіна на місяць. Удвічі менше, ніж у 2019-му, бо емоційних сил співчувати героям не було.

Серіалам я даю фору у 2 серії, художнім фільмам — у 40 хвилин. Якщо за цей час вони не встигають зачепити, то кидаю. Глядачів багато, комусь зайде краще.

Отже, дорога редакція #рекомендує:

Дістати ножі (Knives Out)
Детектив у стилі Агати Крісті з Деніелом Крейгом. 7/10

Неогранений камінь (Uncut Gems)
Кошмарно знята, дуже дискомфорна для очей і вух, але несподівано глибока історія про бруклінського шлімазла-капера, який сам собі пастку створює. 7/10

1917
Епізод Першої світової, знятий з неперевершеною технічною майстерністю. 7/10

Кролик Джоджо (Jojo Rabbit)
Про людяність під час коричневої чуми. Зворушливо. 7/10

Паразити (Parasites)
Всі головні оскари і пальмова гілка. Я нічого не зрозумів, може у вас вийде. 7/10

Офіцер і шпигун (J’accuse)
Period drama про справу Дрейфуса. 7/10

Залягти на дно в Брюге (In Bruges)
Атмосферний детектив в красивих декораціях. 7/10

· · ·
Найкращий фільм року

Джентльмени (The Gentlemen)
Гай Річі at his best, блискучий український переклад. 8/10

З серіалами в останні часи традиційно краще, ніж з повним метром. Дорога редакція високо оцінила такі.

Краще дзвоніть Солу · 5 (Better Call Saul)
Відгалуження «Брейкінг беда». Блискуче. 10/10.

Мільярди · 5 (Billions)
Лайф-стайл порно з життя олігархії. Дуже добре. 8/10

Хід королеви (The Queen’s Gambit)
Костюмована казка про шахи. Дуже добре. 8/10

Коханці (The Affair) 1 · 5
Трагічна історія про адюльтер, знята з кількох ракурсів. Чотири сезони окей, на п’ятому сценаристи втомилися. 7/10

· · ·
Найкращий серіал року

«Спіймати Кайдаша»
Авторам вдалося підняти вицвілу шкільну комедію до трагедійних висот. Блискуче. 10/10

2020 — рік без книжок
Книжкові підсумки року, #книгопанорама

Минулого року я прочитав від початку до кінця лише 17 книжок — утричі менше, ніж зазвичай. Душевних сил читати не «по роботі» не було.

Статистика виходить сумна:

16 книжок прочитано на «Букмейті», 1 на папері;

16 російською, 1 українською;

5 художніх, 12 нонфікшен;

5 перекладних, 12 оригінальних;

8 спогадів.

Куплено на папері 1 книжку.

Вартість читання однієї книжки — 111 грн. Не розумію, як можна конкурувати з «Букмейтом». Той, хто першим зробить такий сервіс на українському матеріалі, вийде в дамки.

На «Букмейті» я зібрав бібліотеку на 800 томів, зокрема пів сотні книжок з літературної майстерності, величезну набоковіану, багато книжок з дизайну. Можливо, що моя букмейт-бібліотека найбільша в Україні. Якщо маєте акаунт, підписуйтеся. Порахував, що це приблизно 24 погонних метра в паперовому еквіваленті. Куди їх складати в нашому дрібнопомісному побуті? Книжки — це насправді газ: займають весь доступний об’єм. Переконаний, що паперова книжка якийсь час потримає оборону, але на середній дистанції їй призначено долю вінілових платівок: делікатес для гурманів.

1. Микаэль Лонэ. Большой роман о математике. История мира через призму математики

2. Евгений Водолазкин. Брисбен

3. Виктор Пелевин. iPhuck 10

4. Нелли Литвак, Андрей Райгородский. Кому нужна математика. Понятная книга о том, как устроен цифровой мир.

5. Мария Бурас. Истина существует. Жизнь Андрея Зализняка в рассказах ее участников

6. Гарри Бардин. И вот наступило потом

7. Эдвард Кантерян. Людвиг Витгенштейн. Критическая биография

8. Владимир Набоков. Сестры Вейн

9. Георгий Данелия. Безбилетный пассажир

10. Георгий Данелия. Тостуемый пьет до дна

11. Георгий Данелия. Кот ушел, а улыбка осталась.

12. Стив Возняк, Джина Смит. Стив Джобс и я

13. Евгений Водолазкин. Инструмент языка. О людях и словах

14. Борис Акунин. Просто Маса

15. Джон Маэда. Законы простоты

16. Андрій Любка. Чіо-Чіо-сан

17. Виктор Пелевин. Непобедимое Солнце

• • •
Найкраща прочитана книжка — фірмове оповідання Набокова «Сестры Вейн»

Game Over

От і закінчилася майстерня перекладу «Прим. пер» сезону 2020. Всі учасники останнього туру отримали свої рецензії і тематичне читання. Сезон закрито.

Можна підбивати підсумки. Головний, на мою думку, полягає в тому, що метод спаринг-перекладу працює. Інакше кажучи, перекладу на певному рівні можна навчитися, і в мене є емпіричні докази.

Цим постом дорога редакція звертається до учасників: будь ласка, зробіть мені послугу і поділіться враженнями в коментах.

Негативними, позитивними, будь-якими. Ми вільні люди, не стриножені маркетингом. У Тараса Григоровича Шевченка є повість з красивою назвою «Прогулка с удовольствием и не без морали». Наскільки цей досвід став (або не став) для вас такою прогулянкою?

Ваші відгуки заохотять інших спробувати себе в перекладі або, навпаки, стримають.

#майстерня

1:0

Біл Брайсон:
— Я написав книжку. «Коротка історія майже всього на світі».

Кен Вілбер:
— Слабак. Я теж написав книжку. «Коротка історія всього».

Драматично

А от ще один забавний приклад повзучої англовізації. Слово «драматизувати» раніше означало «посилювати емоційну напругу».

— Кохана, не драматизуй. Ми просто фліртували.

Тепер його почали вживати в одному з англійських значень «робити основою художнього твору» — «історію драматизували в книжці».

Якщо ви студенти у пошуках теми, то про англовізацію можна написати хорошу курсову чи дипломну роботу. Цей приклад взято з прекрасного сайту для хіпстерів The Village Україна. Там просто поклади. Він, як барометр, показує, що таке українська мова в сучасному мегаполісі.

#промову

• • •
П’ять останніх днів запису в майстерню перекладу «Прим. пер. 2020». Ось кілька відгуків про попередній сезон.

Ваша улюблена рубрика «Помилка дня»

Можна перекладати слова, звуки, гру слів, алітерації, смисл, а можна по-чукотському — букви. Які бачиш, такі й перекладаєш.

Горопашний Бен-Гуріон в українському перекладі — о! там просто поклади — ухвалює «фатальні» рішення. Не дивно, що не всі євреї його любили.

Букви «ф», «а» і «т» обманули перекладача: fateful decisions — це «доленосні» рішення, а не «фатальні», тобто важливі, а не катастрофічні.

«Хто не помиляється», — скажете ви. Звісно, всі, але ж не на кожній сторінці.

Бен-Гуріон хотів збудувати євреям державу за будь-яку ціну, за книжку просять дешевше — всього 560 гривень.

#сучукрпереклад

P. S. Приходьте в майстерню перекладу «Прим. пер. 2020», чотири дні лишилося. Як афористично висловилася одна учасниця, це нагода безкарно лажати зараз, щоб менше лажати потім.

Музичні підсумки 2020

Природа, як стверджував Арістотель, пустоти не любить, і всі місця в моєму житті, не заповнені книжками і кіно, зайняла цього року музика.

В юності я грав на бас-гітарі в рок-групі і ходив з хайром — все, як належить у ніжному віці, щоб справляти враження на дівчат. Бас-гітара називалася «Урал», коштувала 10 баксів і вмикалася в побутовий магнітофон — про басовий комбік чи гітару моделі Gibson Les Paul, як у Джимі Пейджа, тоді можна було тільки мріяти. Футбольний м’яч був дефіцитом, що вже про хороші інструменти казати. Судячи з ваги і невблаганного дизайну, робили ці гітари десь у Челібянську з відходів танкового виробництва. Вистояти всю репетицію було нереально — гітара просто скручувала тебе своєю гравітаційною масою, мов чорна діра.

Так от тоді ми думали, що подорослішаємо, розбагатіємо і купимо собі круте стерео. Так і сталося, але ніхто не попередив, що часу слухати музику при капіталізмі не буде. Музика перетворилася на фон для чогось іншого.

Аж нарешті при карантині я почав знову слухати музику. Зробив собі подарунок — купив навушники Bang and Olufsen, перейшов на аудіофільский стрімінг Tidal і розпробував Другий концерт Рахманінова для фортепіано з оркестром.

У моделі стрімінга є непереможна перевага: один музикант тягне за собою іншого. Якщо вам сподобався Lars Danielsson, то ви одразу, не відходячи від каси, потрапляєте на поклади скандинавського джазу. Його я здебільшого і слухав: Ulf Wakenius, Tord Gustavsen і так далі. Всі вони один з одним переграли і записали промислову кількість альбомів.

Пізній Mark Knopfler пізнав на пенсії дзен — суцільне задоволення.

На полі ютуба відкриттям року став Martin Miller Session Band. Хотів би я так перекладати, як вони лабають. Подивіться, з якою невимушеністю, розслабленістю і технічним запасом це зроблено.

Українське відкриття року — «Настя зникає». Хороший, душевний соул з національним колоритом.

Смаки мої, як бачите, цілком собі пенсіонерські. Я все ще вважаю, що планку, поставлену «Свинцевим дирижаблем» більше ніхто не взяв і вже не візьме. Виявилося, що рок-н-рол — музика на одне-два покоління і минає разом з ними.

А там, як співав «Оркестр креольського танго»:

А там, на одичавшем белом свете,
Как в никуда ушедшее письмо,
Останутся мои продвинутые дети
И будуть слушать всякое дерьмо )

Last Call

Сьогодні і завтра — два останні дні запису в повторну майстерню перекладу «Прим. пер.». Наступний відкритий сезон почнеться у 2022-му, але це не точно. Ось останній рейс для тих, хто хоче разом з дорогою редакцією попрактикуватися в цьому (не)вдячному ремеслі.

Умови гри в горішньому пості. Кілька учасників люб’язно відгукнулися на попередній сезон — з їхніх реплік можна скласти незалежне уявлення про майстерню. А якщо у вас виникають питання, просто напишіть дорогій редакції. Участь у майстерні, як завжди, можна подарувати.