Мій інтерес до комунізму не є суто політичним. Проєкт "1990" про те, як життя при комунізмі змінило людей в антропологічному й культурному полі, вплинуло на наші стосунки, а також сприйняття мистецтва.
Зокрема, мене цікавить феномен обміну продуктами: досі пам’ятаю всі ці історії про те, як моя мати міняла шкарпетки на масло. А також черги — навіщо було стояти так близько одне до одного в магазині? Чому французи не розштовхують чергу ліктями, щоб пробитися вперед? Крім того, я досліджую машину пропаганди та її зв’язок з рекламою — фейкові новини, те, як з’являлися певні повідомлення та як вони змінювали мислення.
Сам проєкт почався з порожнього постамента пам’ятника Леніну. У 1990-му, після революції, статую прибрали, й до 2010 року постамент лишався порожнім. Те, що він був порожній увесь цей час, також вказує на те, що Румунія не остаточно порвала з комунізмом. В Угорщині, наприклад, такі пам’ятники протягом місяця прибрали до спеціального парку. Там одразу ж обговорили, що треба робити з цією спадщиною, — і не між собою, а в парламенті. У нас подібної розмови не було. Відтак я вирішила розібратися з цим порожнім постаментом. Інакше я була би ще однією румункою, яка нічого не зробила.
Зокрема, мене цікавить феномен обміну продуктами: досі пам’ятаю всі ці історії про те, як моя мати міняла шкарпетки на масло. А також черги — навіщо було стояти так близько одне до одного в магазині? Чому французи не розштовхують чергу ліктями, щоб пробитися вперед? Крім того, я досліджую машину пропаганди та її зв’язок з рекламою — фейкові новини, те, як з’являлися певні повідомлення та як вони змінювали мислення.
Сам проєкт почався з порожнього постамента пам’ятника Леніну. У 1990-му, після революції, статую прибрали, й до 2010 року постамент лишався порожнім. Те, що він був порожній увесь цей час, також вказує на те, що Румунія не остаточно порвала з комунізмом. В Угорщині, наприклад, такі пам’ятники протягом місяця прибрали до спеціального парку. Там одразу ж обговорили, що треба робити з цією спадщиною, — і не між собою, а в парламенті. У нас подібної розмови не було. Відтак я вирішила розібратися з цим порожнім постаментом. Інакше я була би ще однією румункою, яка нічого не зробила.
Trips and Quips
Астрологи оголосили тиждень історичної пам'яті. До демонтованого ефіопського Лєніна приєднуються Іллічі з усього світу 1. 🇬🇭 28 лютого 1966, Акра, Гана. Декілька днів тому просовєтського президента Кваме Нкруму відсторонили від влади шляхом військового перевороту.…
З усіх держав, що ніколи не належали до соціалістичного блоку, найбільше Лєнінів має Індія. Встановлюють їх зазвичай там, де комуністичні партії мають велику підтримку населення. Наприклад, в штаті Трипура донедавна було два пам'ятники. Але їх повалили в травні 2018 року (фото 1, 2), після того як на виборах в парламент штату перемогу здобули націоналісти з BJP — раніше 25 років домінували комуністи з CPI(M).
Ще одним червоним штатом довго була Західна Бенгалія (фото 3, 4). В його столиці Колкаті можна знайти не тільки Лєніна (фото 5), а й Маркса з Енгельсом (фото 6).
Фото 7 — Делі
Фото 8 — Віджаявада, штат Андхра-Прадеш
Фото 9 — Тірунелвелі, штат Таміл-Наду
Ще одним червоним штатом довго була Західна Бенгалія (фото 3, 4). В його столиці Колкаті можна знайти не тільки Лєніна (фото 5), а й Маркса з Енгельсом (фото 6).
Фото 7 — Делі
Фото 8 — Віджаявада, штат Андхра-Прадеш
Фото 9 — Тірунелвелі, штат Таміл-Наду
Деякі індійці дійсно люблять Ілліча настільки, що навіть називають своїх дітей на його честь. Але варто також відзначити і теплі стосунки між Індією та СССР. Наприклад, монументи в Колкаті, Делі та Віджаяваді з'явились не без участі Союзу.
Свого часу Совєти надавали індійцям технічну, військову та дипломатичну підтримку. Серед несоціалістичних держав Індія була одним з лідерів за кількістю совєтських туристів. Російська та совєтська література видавалася в Індії місцевими мовами. Звісно ж, це не могло не вплинути на поширення комуністичних та проросійських ідей у країні.
Малюнок: журнал "Крокодил"
Свого часу Совєти надавали індійцям технічну, військову та дипломатичну підтримку. Серед несоціалістичних держав Індія була одним з лідерів за кількістю совєтських туристів. Російська та совєтська література видавалася в Індії місцевими мовами. Звісно ж, це не могло не вплинути на поширення комуністичних та проросійських ідей у країні.
Малюнок: журнал "Крокодил"
Проте стосунки між громадянами двох держав не були абсолютно безхмарними. Совєтські спеціалісти, які виїжджали до Індії, скаржились на індійціів, що проявляли русофобію не виказували належної пошани совєтській державі, хвалили спосіб життя та техніку капіталістів, саботували виробництво, а іноді навіть били гостей з СССР.
Колись @kgbfiles знайшов в архівах документи, де описані ці випадки, і ми зробили відос про особливості совєтсько-індійської дружби
https://www.youtube.com/watch?v=MnzIGMli2D0
Колись @kgbfiles знайшов в архівах документи, де описані ці випадки, і ми зробили відос про особливості совєтсько-індійської дружби
https://www.youtube.com/watch?v=MnzIGMli2D0
YouTube
The Indo-Soviet Split? - KGB Files
Hindi rusi bhai bhai ("Indians and Russians are brothers") - this slogan was proclaimed by #Soviet leader Nikita Khrushchev at a rally in Bangalore. It became a symbol of relations between the two countries for next decades. #India was perhaps the main friend…
Найепічніший індійський Лєнін — це статуя в гоанському пляжному селищі Морджим, що є дуже популярним серед російських туристів. Встановив її у нульових роках росіянин, який був співвласником місцевого гестхаусу з невибагливою назвою "Наша Раша" — яскравий приклад того, як Лєнін стає символом русского миру навіть серед тих росіян, що не є завзятими прихильниками комуністичних ідей. Статуя простояла кілька років, поки її не знесли місцеві мешканці
Forwarded from WAS. Популярна Історія
Ім’я індійського професора-історика ДвіджЕндри НараЯна Джха 2001 року прогриміло по всій країні. Та навряд вчений радів такій славі. Розлючені індуські активісти намагалися переслідувати його вдома і на роботі, обіцяли розправу і вимагали посадити. Адже історик посягнув на священну корову - при тому в буквальному сенсі. В новій книзі під назвою "Яловичина в індійській харчовій традиції" дослідник стверджував, що тварина далеко не завжди мала в країні сакральний статус. І предки сучасних індійців припинили їсти корів пізніше, ніж заведено вважати. Суд заборонив видання скандальної праці, а професору довелося якийсь час безвилазно жити в кампусі університету під охороною.
У новому випуску WAS ми поговоримо про явище, яке досі провокує подібні скандали - харчові заборони. Ви дізнаєтесь, чому багато мусульман боялися вакцини від ковіду, чи правда, що в Ізраїлі ніхто не їсть свинину, як хитрий єпископ перетворив бобра на рибу.
🔥 Підписатися на WAS українською: Telegram | Youtube | Facebook | Instagram | Patreon
У новому випуску WAS ми поговоримо про явище, яке досі провокує подібні скандали - харчові заборони. Ви дізнаєтесь, чому багато мусульман боялися вакцини від ковіду, чи правда, що в Ізраїлі ніхто не їсть свинину, як хитрий єпископ перетворив бобра на рибу.
🔥 Підписатися на WAS українською: Telegram | Youtube | Facebook | Instagram | Patreon
Trips and Quips
The perfect name for the book about deagrarianization doesn't exi...
Подумалось, що "Farewell to arms" також було б гарною назвою для антивоєнного роману про довге і безрадісне життя інваліда війни з Сурґута після повернення додому
"Один русский стоит четверых битых хохлов", — втішаються російські пропагандисти. Приблизно так само жартували з приводу одного з найвідоміших обмінів цього століття.
25 червня 2006 року капрал ізраїльської армії Гілад Шаліт був захоплений у полон палестинцями, які прорвалися на територію Ізраїлю підземним тунелем із Сектору Гази. За три дні Ізраїль зробив спробу звільнити бійця під час операції з поетичною назвою "Літні дощі", але після невдачі перейшов до дипломатичних методів.
Переговори за участі міжнародних посередників тривали 5 років. В решті решт Ізраїль обміняв Шаліта на 1027 (тисячу двадцять сім!) палестинців, які сиділи в ізраїльських в'язницях — дехто з них мав по кілька довічних термінів. 18 жовтня 2011 року Гілад повернувся додому. На фото він відразу після звільнення, блідий і виснажений, вітає прем'єра Беньяміна Нетаньягу.
З цього приводу у (скоріш за все, лише російськомовних) ізраїльтян з'явився жарт: "1 кілограм = 1000 грамів. 1 кілобайт = 1024 байти. 1 єврей = 1027 арабів"
25 червня 2006 року капрал ізраїльської армії Гілад Шаліт був захоплений у полон палестинцями, які прорвалися на територію Ізраїлю підземним тунелем із Сектору Гази. За три дні Ізраїль зробив спробу звільнити бійця під час операції з поетичною назвою "Літні дощі", але після невдачі перейшов до дипломатичних методів.
Переговори за участі міжнародних посередників тривали 5 років. В решті решт Ізраїль обміняв Шаліта на 1027 (тисячу двадцять сім!) палестинців, які сиділи в ізраїльських в'язницях — дехто з них мав по кілька довічних термінів. 18 жовтня 2011 року Гілад повернувся додому. На фото він відразу після звільнення, блідий і виснажений, вітає прем'єра Беньяміна Нетаньягу.
З цього приводу у (скоріш за все, лише російськомовних) ізраїльтян з'явився жарт: "1 кілограм = 1000 грамів. 1 кілобайт = 1024 байти. 1 єврей = 1027 арабів"
До речі, Гілад Шаліт є онуком львівського єврея. А серед звільнених палестинців була українка. Ірина (за іншими джерелами Ірена) Поліщук у 2002 році разом із своїм арабським чоловіком привезли машиною смертника на місце теракту в місті Рішон Ле-Ціон. Тоді двоє людей загинули, і сорок отримали поранення. Ірині дали двадцять років, з яких вона завдяки Шаліту відсиділа лише дев'ять. Чоловік отримав шість довічних термінів плюс сорок п'ять років зверху, і, скоріш за все, досі у в'язниці. Після звільнення Поліщук залишилась у Палестині.
Forwarded from Lost in India 🇺🇦
Бактеріолог з Одеси, який в Індії створив вакцину проти чуми
Валерій Хавкін - бактеріолог, одесит єврейського походження, навчався в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, але через те, що був політичним противником Російської імперії був відрахований з університету. Тож свою наукову діяльність Хавкін продовжив у Франції і Швейцарії де займався бактеріологією.
У Швейцарії вчений винайшов вакцину проти холери, однак після відмови використовувати її у низці країн Європи, Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину проти чуми.
Зусилля науковця знайшли підтримку в уряді Великої Британії. Досліди з винайденими вакцинами Хавкін найчастіше проводив на власному організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйони людей.
Валерій Хавкін був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської протичумної лабораторії (Мумбаї). Зараз на його честь названо Центральний інститут імунології в Мумбаї.
Lost in India
Валерій Хавкін - бактеріолог, одесит єврейського походження, навчався в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, але через те, що був політичним противником Російської імперії був відрахований з університету. Тож свою наукову діяльність Хавкін продовжив у Франції і Швейцарії де займався бактеріологією.
У Швейцарії вчений винайшов вакцину проти холери, однак після відмови використовувати її у низці країн Європи, Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину проти чуми.
Зусилля науковця знайшли підтримку в уряді Великої Британії. Досліди з винайденими вакцинами Хавкін найчастіше проводив на власному організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйони людей.
Валерій Хавкін був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської протичумної лабораторії (Мумбаї). Зараз на його честь названо Центральний інститут імунології в Мумбаї.
Lost in India