Trips and Quips (Pavlo Morkovkin)
1.82K subscribers
1.24K photos
61 videos
1 file
315 links
"If you've 'eard the East a-callin', you won't never 'eed naught else."

Довгі та цікаві тексти тут: https://telegra.ph/Trips-and-Quips-Izbrannoe-12-02
Download Telegram
Я цю обкладинку ще років десять тому бачив у ВК в якійсь підбірці смішних картинок. Але тоді не знав, що вона приховує:)
Окремо рекомендую сайт виконавця: http://gucul-huligan.com/
🇿🇦🇺🇦 А тепер про реальний, а не вигаданий український слід у Південній Африці.

Постать Івана Мазепи протягом століть надихала західних митців. Мазепа ставав головним героєм творів поетів Байрона та Гюґо, художника Делакруа (мал.), композитора Ліста та інших.

Основним сюжетом цих творів була легенда з біографії гетьмана. Юний Мазепа, перебуваючи на службі в короля Яна II Казимира, мав роман із дружиною польського аристократа. У покарання Івана Степановича оголеним прив’язали до спини дикого коня і відпустили в степ. Кінь приніс напівмертвого Мазепу в Україну, де той завдяки своїм непересічним здібностям став козацьким гетьманом.

Козацька держава в цих художніх творах відходила на другий план, а за походженням вигаданий Мазепа часто-густо взагалі не був українцем.

Художній персонаж відрізнявся і від реальної особистості, і від образів видатного політика та мецената чи зрадника у, відповідно, українських та російських наративах. Вигаданий Мазепа мав імідж романтичного стрімкого вершника.

1/3
В XIX ст. океани борознили щонайменше 6 кораблів на ім’я Mazeppa — саме з двома P, як у поемі Байрона та інших творах. Пізніше в них зʼявились і тезки-локомотиви. Один із таких Мазепп (мал.) курсував уздовж узбережжя Південної Африки.

Влітку 1839 року із затоки Мапуту — зараз столиця сучасного Мозамбіку — Мазеппа забрав бурів, що вижили після чотирирічного треку. Дев’ять сімей залишили контрольовану британцями Капську колонію та дійшли на півночі майже до річки Лімпопо, перетнули територію сучасного парку Крюгера та дістались Мапуту, де почали помирати від підхопленої малярії і взагалі вирішили, що це місце не дуже придатне для поселення. Вижили лише 26 людей, що на Мазепі дісталися Порт-Натала, сучасного Дурбана.

За кілька місяців в околицях Порт-Натала бури оголосять Республіку Наталь. Проте британці, що також мешкали на цій землі, мали трохи інші плани. В 1942 році сталася битва при Конгеллі, під час якої британський форт опинився в оточенні. І тепер Мазеппа вивозив уже британських жінок та дітей.

2/3
На згадку про ці дві події через пару десятиліть у Дурбані з’явилася вулиця Мазеппи (фото 1).

Приблизно в той самий час на честь корабля також була названа бухта Mazeppa Bay на південному сході сучасної ПАР (фото 2). А на початку XX сторіччі ім’я Мазепи ще раз виникло на мапі Південної Африки — його носила ферма в Східнокапській провінції (фото 3).

В 1929 році Мазепа вперше фігурує в африканерській літературі. Письменник Якобус Йоханнес Груневех видає роман «Мазеппа, лев степів» (фото 4), що була адаптацією однойменного нідерландського твору, написаного пів сторіччя тому. Україна там не згадується, Мазепа є вихідцем із Польщі, що після історії з конем опиняється серед козаків, стає «хоробрим російським генералом» та гине в битві проти турків. Наступного року з’являється вірш «Мазеппа» Роя Кембпелла. Там повторюється сюжет із конем, а Мазепа — це Tartar prince whose warcry shall hurl his cossacks rumbling through the world.

3/3
Випадковий етимологічний факт

Українські слова шуба, джемпер*, жупан та юпка — всі походять від арабського слова جبة [d͡ʒubba], що означає довгий вовняний одяг. На фото — сучасна джубба виробництва Лівії.

_________
* — за однією з версій
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🇹🇳 Туніське гірське село Бен-Метір з'явилося на мапі у 1947 році, коли з Європи приїхало кілька сотень фахівців для будівництва гідроелектростанції на річці Уед-ель-Ліль. Більшість приїжджих були українськими політичними емігрантами з Австрії та Німеччини. Українці створили тут свою громаду — з власним керівництвом, священником, лікарем, бібліотекою, школою та дитячим садком. В Тунісі не було загального соціального забезпечення, тому громада також організувала суспільний фонд, що допомагав грошима працівникам у випадку хвороби чи непрацездатності, а їхнім родинам — у випадку смерті годувальника.

Греблю закінчили будувати у 1953 році. Але ще до того часу українці почали залишати Бен-Метір через неприйнятний клімат, малярію, фінансову та політичну нестабільність і брак робочих місць поза Бен-Метіром. Більшість українців виїхала до Канади. Зараз в Бен-Метірі мешкає близько 800 осіб, жоден з яких не є українцем.
Тогочасний Бен-Метір цілком можна було назвати українським селом. Тут плекалися українські традиції: колядки, новорічні посівання, обливаний понеділок, русофобія тощо. Бен-метірці влаштовували виступи хору та танцювального ансамблю, виставки народного мистецтва не тільки у своєму селі, а й в інших містах Тунісу. Розповсюджували франкомовні листівки та книжки про Україну та українців — місцеві здебільшого не бачили різниці між українцями та росіянами, багато з яких емігрували у Туніс 30 роками раніше. З Бен-Метіра свого часу вигнали двох російських попів, які намагалися опікуватися православними українцями — такі складали більше третини громади. Зі свого боку деякі місцеві газети — зокрема комуністичні — писали про українців, як про фашистів та гітлерівських колаборантів. Після цих публікацій і подальшого розслідування декількох українців було депортовано з Тунісу.

📷 Український ансамбль на сцені римського театру II ст., м. Дуґґа, Туніс, 1951
Українські пластуни в Тунісі, кінець 1940-х — початок 1950-х років
Афганські килимарі в тренді