Trips and Quips
1.59K subscribers
1.42K photos
91 videos
1 file
375 links
"If you've 'eard the East a-callin', you won't never 'eed naught else."

Довгі та цікаві тексти тут: https://telegra.ph/Trips-and-Quips-Vibrane-01-01

Бот для зв'язку: @tripsnquipsbot
Download Telegram
Поки шукав Лєніних натрапив на величезну колекцію старих фото Ґрозного. Ось деякі з них
1-5 — Російська імперія
6-10 — СССР

Решта тут: http://vainahlegend.ru/
🍺 Ґрозненський пивзавод
Цього місяця виповнюється 30 років з дня загибелі Кріса Маккендлесса. На його тіло мисливці випадково натрапили 6 вересня 1992 року.

У 1996 році вийшов біографічний твір Джона Кракауера "Into the Wild", який став бестселером і був виданий трьома десятками мов. У 2007 році Шон Пенн випустив однойменний фільм з неймовірним саундтреком Едді Веддера. Це перетворило особистість Маккендлесса на культ.

Старий іржавий автобус, де Кріс провів останні місяці свого життя, став місцем паломництва для його фанатів. Люди діставались цього місця на снігоходах, собачих упряжках, але частіше пішки – витрачаючи кілька днів, проходячи тридцять кілометрів в один кінець і перетинаючи вбрід дві річки. Дві людини загинули, виконуючи цей хадж. Багатьом пощастило більше, і їх вивозили з аляскинського бушу рятівники.

Два роки тому я написав текст про те, яким був реальний, а не кіношний Кріс Маккендлесс, і чому ця історія навряд чи варта загального захоплення

https://34travel.me/post/supertramp
Щоб зупинити потік непідготовлених туристів, які наражали себе на небезпеку, місцева влада вирішила прибрати автобус з того місця, де він перебував останні шістдесят років. 18 червня 2020 року вертолітом його перенесли до Музею півночі Університету Аляски.

Зараз можна подивитись на автобус в музеї або по вебці, а також задонатити на його реставрацію чи купити модний мерч
Мій інтерес до комунізму не є суто політичним. Проєкт "1990" про те, як життя при комунізмі змінило людей в антропологічному й культурному полі, вплинуло на наші стосунки, а також сприйняття мистецтва.

Зокрема, мене цікавить феномен обміну продуктами: досі пам’ятаю всі ці історії про те, як моя мати міняла шкарпетки на масло. А також черги — навіщо було стояти так близько одне до одного в магазині? Чому французи не розштовхують чергу ліктями, щоб пробитися вперед? Крім того, я досліджую машину пропаганди та її зв’язок з рекламою — фейкові новини, те, як з’являлися певні повідомлення та як вони змінювали мислення.

Сам проєкт почався з порожнього постамента пам’ятника Леніну. У 1990-му, після революції, статую прибрали, й до 2010 року постамент лишався порожнім. Те, що він був порожній увесь цей час, також вказує на те, що Румунія не остаточно порвала з комунізмом. В Угорщині, наприклад, такі пам’ятники протягом місяця прибрали до спеціального парку. Там одразу ж обговорили, що треба робити з цією спадщиною, — і не між собою, а в парламенті. У нас подібної розмови не було. Відтак я вирішила розібратися з цим порожнім постаментом. Інакше я була би ще однією румункою, яка нічого не зробила.
Trips and Quips
Астрологи оголосили тиждень історичної пам'яті. До демонтованого ефіопського Лєніна приєднуються Іллічі з усього світу 1. 🇬🇭 28 лютого 1966, Акра, Гана. Декілька днів тому просовєтського президента Кваме Нкруму відсторонили від влади шляхом військового перевороту.…
З усіх держав, що ніколи не належали до соціалістичного блоку, найбільше Лєнінів має Індія. Встановлюють їх зазвичай там, де комуністичні партії мають велику підтримку населення. Наприклад, в штаті Трипура донедавна було два пам'ятники. Але їх повалили в травні 2018 року (фото 1, 2), після того як на виборах в парламент штату перемогу здобули націоналісти з BJP — раніше 25 років домінували комуністи з CPI(M).

Ще одним червоним штатом довго була Західна Бенгалія (фото 3, 4). В його столиці Колкаті можна знайти не тільки Лєніна (фото 5), а й Маркса з Енгельсом (фото 6).

Фото 7 — Делі
Фото 8 — Віджаявада, штат Андхра-Прадеш
Фото 9 — Тірунелвелі, штат Таміл-Наду
Деякі індійці дійсно люблять Ілліча настільки, що навіть називають своїх дітей на його честь. Але варто також відзначити і теплі стосунки між Індією та СССР. Наприклад, монументи в Колкаті, Делі та Віджаяваді з'явились не без участі Союзу.

Свого часу Совєти надавали індійцям технічну, військову та дипломатичну підтримку. Серед несоціалістичних держав Індія була одним з лідерів за кількістю совєтських туристів. Російська та совєтська література видавалася в Індії місцевими мовами. Звісно ж, це не могло не вплинути на поширення комуністичних та проросійських ідей у країні.

Малюнок: журнал "Крокодил"
Проте стосунки між громадянами двох держав не були абсолютно безхмарними. Совєтські спеціалісти, які виїжджали до Індії, скаржились на індійціів, що проявляли русофобію не виказували належної пошани совєтській державі, хвалили спосіб життя та техніку капіталістів, саботували виробництво, а іноді навіть били гостей з СССР.

Колись @kgbfiles знайшов в архівах документи, де описані ці випадки, і ми зробили відос про особливості совєтсько-індійської дружби

https://www.youtube.com/watch?v=MnzIGMli2D0
Найепічніший індійський Лєнін — це статуя в гоанському пляжному селищі Морджим, що є дуже популярним серед російських туристів. Встановив її у нульових роках росіянин, який був співвласником місцевого гестхаусу з невибагливою назвою "Наша Раша" — яскравий приклад того, як Лєнін стає символом русского миру навіть серед тих росіян, що не є завзятими прихильниками комуністичних ідей. Статуя простояла кілька років, поки її не знесли місцеві мешканці