​​У ЗМІ вже кілька тижнів обговорюють гіпотезу, що Крістіано Джунтолі в «Наполі» замінить спортивний директор «Емполі» П’єтро Аккарді. Поки що це тільки версія, але пишуть, що такі розмови велися. Я вже писав про умовний зв’язок «Наполі» й «Емполі», можна ще додати, що в останньому чвертьфіналі ЛЧ між «Наполі» і «Міланом» грали п’ять колишніх гравців «Емполі» — Ді Лоренцо, Маріо Руї, Зелінський, Беннасер і Круніч. А тепер про самого Аккарді. В Італії інтерес до нього не менший, ніж до його футболістів.

Аккарді в «Емполі» вже понад десять років. Він прийшов до клубу гравцем у 2012-му, через два роки закінчив кар’єру і став менеджером команди. У 2014 році став спортивним директором. Фішка роботи клубу — це розвиток академії і виховання молодих футболістів. Річчі, Парізі, Віті, Байрамі, Бальданці, Фаццині — це дуже короткий список талановитих гравців, які виховувалися в «Емполі» кілька останніх років, а деякі з них вже перейшли до інших клубів.

«Ідеї, планування та сміливість робити ставку на молодих гравців — ось наші секрети. У молоді має бути можливість помилятися, а ми місце, яке дає змогу їм це робити, — пояснює основний принцип роботи клубу Аккарді. – Для інформації ми стежимо за АПЛ, але навряд чи можемо дозволити собі гравця звідти. Найбільше ми стежимо за гравцями свого чемпіонату і нижчих ліг. Але вибір гравця не завжди має значення — ми не єдині, хто помічає талант. Щороку перед тим, як когось купувати, ми дивимося на те, кого ми маємо всередині клубу, і намагаємося розвивати їх своїм способом роботи. У нас сімейне середовище, у якому дається відповідальність і допускаються помилки. На сьогоднішній день у нас є своєрідна репутація: саме нас обирають батьки для своїх дітей, тому що знають, що тут є реальний шлях дійти до першої команди».

«Емполі» називають італійським «Аяксом». Щоправда, тосканський клуб не грає в єврокубках, але таке порівняння недаремне. В академії клубу використовуються сучасні підходи зі збором даних і аналізом гравців за допомогою технологій. Але це лише частина роботи.

«Спортивний директор має бути трохи психологом, — продовжує Аккарді. — Це одна зі змін, яку я бачу, згадуючи свою минулу кар’єру. Ми багато витрачаємо на те, щоб хлопці почувалися добре, зокрема на обладнання, умови проживання, персонал від водія до вчителя. Наша ДНК і наша культура підштовхують нас зосереджуватися на молоді й інвестувати в академію. Я не закритий до змін, я визнаю, що футбол швидко розвивається, але я повинен бачити футболіста, повинен відчувати його. Я не вибираю його на основі даних, на основі кількості кросів. Я дуже вірю в людський вимір, хочу його пізнати. Так я працюю. Алгоритм не можна відкидати, але я б не будував на ньому команду».

Звичайно, «Наполі» — клуб зовсім іншого рівня, ніж «Емполі», але зберігає принцип розвитку своїх футболістів і залучення молоді з Італії. Аккарді 40 років. Він спеціаліст нового покоління з хорошим чуттям на гравців. Якщо П’єтро піде на підвищення, це буде цікавий досвід.

​​«Дженоа» не забарилася з підвищенням у класі і буде виступати в еліті лише після одного сезону в Серії В. Альберто Джилардіно вслід за іншим чемпіоном світу Фабіо Гроссо виходить у Серію А. З командою він працює лише півсезону, замінивши Блессіна, який не знайшов спільну мову з гравцями. Напевно, великої сенсації у швидкому успіху «Дженоа» немає, враховуючи набір гравців. Хіба що команда могла просто розвалитися, але цього не сталося. Хто ж зробив цей успіх можливим:

Хосеп Мартінес. 24-річний іспанський воротар, який став основним посеред сезону і відзначився чудовими сейвами. Вихованець барселонської «кантери» і лейпцизької школи «Ред Булл». Він стане повноцінним гравцем «Дженоа» і вочевидь продовжить грати в Серії А.

Раду Драгушин. Молодий румунський захисник здивував зрілою грою, утворивши захист разом із Бані і Вольякко. Забив чотири голи. Драгушин — вихованець «Юве», але цей клуб уже в минулому.

Кевін Строотман. 33-річний голландець не погребував виступати в Серії B. «Якщо подивитися на мої останні три-чотири сезони, то я мушу бути дуже і дуже скромним», — каже півзахисник.

Мілан Бадель. 34-річний півзахисник став лідером команди на полі й у роздягальні. Учора забив «Асколі» переможний гол, що дало змогу гарантувати вихід у Серію А.

Мортен Френдруп. 22-річний данець отримав багато ігрового часу в цьому сезоні і набрався досвіду. Важливий виконавець на правому фланзі.

Массімо Кода. 34-річний нападник трохи знизив свою результативність, але все одно забив двозначну цифру голів третій сезон підряд — 10 у 30 матчах. Джилардіно трохи змінив його тактичні функції, що принесло ефективність у наступальній фазі.

Альберт Гудмундссон. 25-річний ісландець став відкриттям чемпіонату. 9+4 у 34 матчах. Забивав важливі голи, забезпечив команді динамічність, швидкість, зміну темпу. Кажуть, його вартість зросла протягом сезону вдесятеро, тоді як «Дженоа» заплатила за нього 1,5 млн євро.

Прихід у «Дженоа» Джилардіно став вирішальним. Його попередника звільнили після невдалої серії з трьох програшів і двох нічиїх. Джилардіно одразу почав із перемоги. З грудня його команда зазнала лише однієї поразки в 21 матчі. Призначення було своєчасним: Альберто знайомий з клубом, адже грав у «Дженоа», а також зміг налагодити комунікацію з гравцями працюючи не лише як тактик, але й психолог.

«У мене невеликий тренерський досвід, я тренував у Серії D і С, — сказав тренер після вчорашньої перемоги. — Це досить різка зміна, хоча розуміння футболу залишається тим самим. Діалог з хлопцями був фундаментальним, ми щось розповідали один одному і щодня спілкувалися як під час тренувань, так і поза ними. Я не спав три ночі. Було дуже багато думок. Про команду, про хлопців і про відповідальність, яку ми несемо перед собою і перед людьми. Ми зробили щось надзвичайне, тому що, коли я прийняв команду, підвищення в класі за два тури до кінця чемпіонату було не таким уже й очевидним».

Коли писав про Серію В, згадалася розповідь Массіміліано Аллегрі про розмову зі своїм наставником Джованні Галеоне:

«Тактика — чи не найменше з того, чого він мене навчив: Галеоне знає, як поводитися з гравцями, — розповідав Аллегрі. — Коли я приїхав до “Пескари” з “Павії”, я грав треквартісту в лізі C1, був сповнений майстерності й самовпевненості. Він сказав мені: “Якщо ти не зміниш позицію, то ніколи не побачиш м’яча в Серії В, спробуй зіграти меццалу”. З того дня я завжди грав на цій позиції».

Справді, такий в’язкий чемпіонат з не дуже високою результативністю, в якому перемагають завдяки захисту. У тої самої «Дженоа» 47 забитих і 22 пропущених, у «Зюдтироля» який іде на четвертому місці 36 забитих проти 31 пропущеного.

​​За грою нового чемпіона Італії безпосередньо на стадіоні приїхав поспостерігати Дієго Сімеоне. В інтерв’ю GdS він розповів багато про свого сина і роздавав компліменти «Наполі».

«Я завжди приїжджав на “Сан-Паоло” як суперник, але ніколи не відвідував місто як турист, і я був зачарований, — каже Сімеоне. — Це місто дихає Марадоною в кожному куточку. У дитинстві я дивився матчі Дієго на “Сан-Паоло” по телевізору, тому для мене це дуже хвилююче. Хоча я надягнув капелюх і маску, люди впізнавали мене. Мені казали, що тут безлад, а місто виявилося красивим і гостинним. Це правда, що неаполітанці й аргентинці дуже схожі. Коли Джованні сказав мені, що йому запропонували приїхати сюди, мені не потрібно було його переконувати. І відразу після приїзду він сказав мені по телефону: “Тату, я хочу виграти тут щось важливе”. І йому це вдалося! Коли ми обійнялися в п’ятницю, я сказав йому: “Ти можеш у це повірити? Ти аргентинець, який виграв у Неаполі з часів Марадони. Ти залишишся в серцях цих людей назавжди”».

Звичайно, Джованні Сімеоне в «Наполі» не найперших ролях, але свої голи він забив, до того ж, важливі. Зокрема «Мілану» й «Ромі» в Серії А, «Ліверпулю» й «Аяксу» в Лізі чемпіонів.

«Він дуже зрілий для свого віку і скрупульозно тренується, — каже його батько. — Було нелегко зайняти місце позаду такого гравця, як Осімхен. Але йому завжди вдається викластися на полі на всі сто відсотків, з шаленою концентрацією».

Дієго Сімеоне каже, що тепер у «Наполі» починається найскладніша частина — підтвердити статус чемпіона в наступному сезоні. Багатолітній тренер «Атлетико» признався, що вивчав роботу Спаллетті, його манеру поведінки, його гру. Звісно ж, Сімеоне не міг не згадати і про свої виступи в чемпіонаті Італії.

«Мій “Лаціо” — найсильніша команда, за яку я коли-небудь грав з точки зору особистостей. Цей “Наполі” ще міцніший як колектив і як механізм, — каже Дієго. — У “Лаціо”, в якому я грав, було так багато дуже сильних гравців, що кожне тренування було справжньою битвою. Пам’ятаю, якось Манчіні біг, а я не зробив на нього пас, і він розсердився. Я сказав йому: “Ти не відкривався”. Він відповів: “Ти мав пасувати за лінію захисту, а не на мене”. Він був правий. Ця фраза запам’яталася мені, і сьогодні я розповідаю про це своїм гравцям».

«Верона» несподівано вибралася із зони вильоту за чотири туру до кінця чемпіонату, перемігши «Лечче» в прямому протистоянні. На її місце опустилася «Спеція». Схоже, боротьба за 17-у сходинку буде між цими командами. В обох непростий графік. У «Верони», можливо, гірше, але вона на підйомі.

«З 4 січня ми думали тільки про себе, — сказав після матчу Дзаффароні. — Ми знайшли сили не дивитися ні на що інше. Турнірне становище пригнічувало, але ми вийшли з цієї ситуації. Ми пішли вперед цим шляхом і тим більше не повинні втрачати концентрації».

«Навіть «Кремонезе» робить щось надзвичайне. Ще нічого не вирішено. Найгірше, що може зробити зараз “Верона” це подумати про те, щоб здатися», — прокоментував свою колишню команду Лука Тоні.

А от «Сампдорії» наступного сезону в Серії А вже точно не буде. Вона вилетіла у п’ятий раз у своїй історії після 12 сезонів в еліті. Ще ніколи генуезька команда не вилітала так рано за чотири тури до кінця чемпіонату.

​​Від міланського півфіналу в Лізі чемпіонів минуло 20 років. Завтра він має повторитися знову, а поки є час для спогадів про те, що відбувалося в стані россонері у 2003 році перед протистоянням із «Інтером». Анторе Пелозо працював директором «Міланелло» з 1986 по 2017 рік. Він згадує, що під час підготовки до матчів у спортивному центрі панувала тиша:

«Тоді в Міланелло проходив передматчевий збір, тож треба було дати футболістам можливість відпочити після обіду. За тиждень до першого матчу дербі були скасовані всі виїзди з бази, не пускали гостей. Садівникам категорично заборонили користуватися тракторами чи газонокосарками. На кухні заборонили мити посуд, каструлі та склянки, поки команда відпочиває. Ми намагалися уникати будь-якого потенційно тривожного шуму, який міг би заважати концентрації гравців. Але залишалася проблема безсоння.

Шевченко й Індзагі були одними з тих, кому було дуже важко заснути, що насправді траплялося навіть тоді, коли не було півфіналу Ліги чемпіонів. Я зустрічав їх о другій годині ночі, коли вони блукали клубною будівлею, можливо, бажаючи подивитися спортивні новини по телевізору, але це було неможливо. Тоді я заварював їм трав’яний чай. Інші спускалися зі своїх кімнат у нижній білизні в пошуках їжі. Це був нервовий голод. Ми завжди залишали для них щось, що не потрібно готувати: фрукти, сухофрукти. Усе це швидко закінчувалося, тому на кухні треба було готувати ще.

Я лягав спати лише тоді, коли був упевнений, що всі сплять і більше не потребують “допомоги”. Забезпечити, щоб гравцям було комфортно, було частиною моєї роботи».

Помічник Анчелотті Джорджо Чіаскіні каже, що головною метою було розвантажити команду — напруження від суперництва в дербі і так було великим:

«Як правило, очікування матчу породжує у гравців напругу. Прокинутися у вівторок чи середу перед матчем — це все одно, що сказати “нарешті”. Я вивчав суперників, розповідав про них команді, тоді як Тассотті, інший помічник головного тренера, працював на полі. Ми повинні були вивільнити для Карло час, щоб він міг працювати над думками хлопців. Ми зосереджувалися на тактичному й ментальному аспектах, щоб якомога менше навантажувати тіло. Ми показали команді серію відео, щоб створити правильну атмосферу, зосередившись на всіх труднощах того року і магії цього шляху. Показували нарізки, щоб привернути увагу і сказати, що історія повинна продовжитись».

Чіаскіні відзначає, що зараз у клубі працює Паоло Мальдіні: «Його присутність передає менталітет, але сьогодні я не хотів би бути на його місці (сміється). Його, напевно, переповнюють спогади, але важко уявити справжні почуття Паоло. Хто знає, можливо, в якийсь момент він встане і вийде на поле...»

Цікаво, яка атмосфера панує у «Мілані» сьогодні.

​​Крістіано Джунтолі не став архітектором, як хотіла його мати, а також видатним центральним захисником, натомість після закінчення кар’єри футболіста він отримав тренерську ліцензію і почав працювати футбольним менеджером. Після нетривалого досвіду в «Спеції» у 2009 році він прийшов у «Карпі», де невдовзі став спортивним директором.

В Італії про «Карпі» кажуть як про феномен — за п’ять років команда чотири рази підвищувалася в класі аж до виходу в Серію А. У цьому успіху Джунтолі грав велику роль. Він запевнив президента, що потрібно змінити половину складу, знайшов таких гравців, як Летиція, Лазанья, Інглезе, Гальоло. Але підбором футболістів функції Джунтолі не обмежувалися.

Він організовував роботу тренувальної бази — стежив за тим, щоб м’ячі змінювали щомісяця, а газон підстригали щовечора і поливали на заході сонця, і навіть якої висоти має бути трава. Розповідають, що Джунтолі змусив футболістів завантажити собі застосунок з прогнозом погоди, щоб відповідно до цього вибирати судинорозширювальну або судинозвужувальну мазь для м’язів. А от технології футбольного аналізу Джунтолі почав використовувати лише незадовго після переходу в «Наполі». Він вважав, що деякі інструменти шкодять критичному мисленню й осмисленню гравця з людської точки зору.

Перейшовши в «Наполі», Джунтолі сфокусувався на ринку. Він проводить щодня по п’ять годин в офісі — переглядає матчі з помічниками, аналізує звіти, робить дзвінки. Список вибраних Джунтолі футболістів передається тренеру на узгодження.

Звісно, за такими принципами працює не один Джунтолі, але за роки роботи він набув особливих професійних якостей. Він уміє працювати з обмеженим бюджетом, може ефективно оптимізувати склад, збільшувати ціну куплених гравців, вистежувати талантів із провінційних команд Італії та Європи загалом. А це вже зовсім інше. Чутки чутками, але доволі важливі якості для сьогоднішнього «Ювентуса».

​​Влітку 2021 року Інтер продав свого кращого бомбардира Ромелу Лукаку за шалені гроші. Йому на заміну безкоштовно взяли 35-річного Едіна Джеко. Виглядало, як повна відсутність амбіцій міланського клубу.

Вболівальники також були не в захваті від такої трансферної політики. Вони очікували більш молодого та статусного форварда. Всі думали, що Джеко приїхав догравати. Але він одразу почав приносити користь новому клубу. Хоча не забивав так часто як Лукаку, але зміг ефективно доповнити Лаутаро. В першому сезоні за Інтер Едін забив 17 голів та віддав 10 асистів. Їхня зв'язка принесла Інтеру перемогу в кубку Італії.

Джеко — один з найбільш недооцінених нападників покоління. Він був монстром ще у Вольфсбургу, коли брав з клубом Бундеслігу та ставав кращим бомбардиром. Потім був важливим елементом чемпіонського Сіті, часто виконуючи роль джокера з лави запасних. Всі пам'ятають той самий гол Агуеро, але мало хто згадує, що саме Джеко зрівняв рахунок в тому матчі проти КПР та дозволив мріти про чемпіонство.

Потім була Рома, де він в 31 рік став кращим бомбардиром в Серії А, а також був одним з ключових в сенсаційному поході команди Ді Франческо до півфіналу Ліги Чемпіонів. Джеко став першим гравцем в історії, хто забив 50+ голів в трьох різних топ-чемпіонатах. Лише потім до нього приєднався Роналду.

Лучано Спалетті називав Едіна ідеальним прототипом нападника. Зі зростом 193 сантиметри він володіє чудовою технікою, сильний, швидкий, чудово грає як обличчям, так і спиною до воріт. Також в нього дуже розвинені навички плеймейкера — він без проблем може опускатися до центра поля та навіть нижче, щоб комбінувати ж партнерами та відкриватися між лініями.

Цього сезону Едін грає не так часто, але в другій частині знову став важливим. Він вийшов в старті у всіх матчах плей-офф Ліги Чемпіонів. Перед сьогоднішнім матчем він казав, що почувається абсолютно спокійно та впевнено. Не обманув та знову класно проявив себе у важливому матчі.

Серед купи трофеїв та досягнень боснійця не вистачає головного — кубка Ліги Чемпіонів. Його сьогоднішній гол поклав початок важливої перемоги на шляху до першого в житті фіналу. Неймовірно, що в 37 років він все ще залишається дуже корисним та ефективним. Він каже, що просто повністю віддається процесу та намагається приносити користь навіть коли не грає.

Едін ріс в Югославії на межі 80-х та 90-х. Він — дитина війни. І саме цей досвід закалив його та зробив тим, ким він є:
«Моя мама врятувала мені життя, коли я був дитиною. Кожного дня я грав з друзями у футбол, але одного разу вона не відпустила мене. Я був розлючений, але пізніше неподалік від нас вибухнула бомба та вбила всіх друзів, хто був тоді на полі. Війна забрала моє дитинство, але це зробило мене сильнішим».

Його приклад важливий для нас. Важкі часи народжують сильних людей. Навіть в умовах війни можуть зростати такі діаманти, як Едін Джеко.

Через Себе 🇺🇦

​​Цього сезону «Ювентус» як ніколи використовує молодь, і це помічають усі. Минулого туру Ілінг-джуніор став шостим гравцем «Юве», народженим після 2001 року, який у чемпіонаті вийшов з перших хвилин. До нього в основі виходили Фаджолі, Міретті, Суле, Барренечеа та Барб’єрі. Загалом усі вони зіграли 4810 хвилин і забили чотири голи (два у Фаджолі і по одному в Суле та Ілінга). «Ілінг добре грає один в один, так само грає Аталанта, і він більш винахідливий, ніж Костіч», — так Аллегрі пояснив свій вибір на недільну гру. Гол Семюела став переможним. Він справді став якісним дублером Костіча: англієць не вперше розблоковує гру і відзначається на полі вибуховими якостями. На Чемпіонат світу U-20 він не їде — потрібен клубу.

З одного боку, причина такого розвитку молоді в «Юве» може бути простою, мовляв, так зійшлися зірки. По-перше, підійшло справді талановите покоління в один момент. Якби цього не було, 18-20-річні юнаки і надалі грали б кілька хвилин у додатковий час наприкінці чемпіонату. По-друге, свою роль зіграли травми основного складу і невиправдані сподівання від нових гравців. У якийсь момент «Юве» справді потребував свіжого ресурсу і отримав його. Нещодавно Алессіо Таккінарді сказав, що «Ювентусу» потрібно 11 таких гравців, як Гатті. Можна ще додати — і щоб реагували на помилки з таким же хвилюванням, як Фаджолі. Реакція у випадку з пропущеним від «Сассуоло» голом багато про що говорить.

А ще дуже влучно сказав Маркізіо: «На жаль, великим клубам потрібна криза, щоб дати шанс молодим гравцям. Так було зі мною. Одягнувши футболку “Ювентуса” у важкий сезон, вони показали, що в них є характер, і це позитивний момент».

Але неможливо не відзначити роботу скаутів і проєкт другої командою. Того самого Ілінга забрали попри конкуренцію з боку «Боруссії Д», «Баварії», «Монако» і «ПСЖ». А «Next Gen» на відміну від Прімавери грає на дорослому рівні, має змогу швидше розвивати таланти і постачати їх до першої команди. Таких кандидатів там вистачає — Секулов, Їлдиз, Хюйсен тощо, і вони чекають свого часу.

«Мета в майбутньому — мати в “Ювентусі” 8—9 гравців з Next Gen. Щось на зразок того, що було в “МанЮнайтед”. Немає сенсу підвищувати вік гравців у Прімавері. Як можна грати у 20 років у Прімавері? У цьому віці ти вже дорослий. Є люди, які мають двох дітей...»

Це слова Массіміліано Аллегрі про призначення другої команди і реформу з віком гравців у чемпіонаті молодіжок. Можна скільки завгодно вважати його консервативним, але він розуміє значення молоді, і не зовсім коректно казати, що не вміє з нею працювати. Природа оцієї довіри в «Юве» до молоді має кілька складників, але не може вважатися несподіванкою або випадковістю, адже за цим все-таки стоїть планомірна робота — скаутинг, селекція... Це один зі складників розвитку клубу в перехідний період і, можливо, одне з неочевидних його досягнень у сезоні.

​​Одноосібним героєм вчорашнього матчу між «Лаціо» та «Лечче» мав стати гравець салентійців Ремі Уден, орендований у «Бордо». Загалом він результативний півзахисник, але вчорашній дубль — це перші його голи в сезоні. Уден бив дуже точно і став третім французом в історії, якому вдалося відзначитися щонайменше дублем на «Олімпіко». До нього це були Тьєррі Анрі у квітні 1999-го і Поль Погба у листопаді 2014-го.

«Лечче» міг набрати дуже цінні очки, але рахунок на останніх хвилинах зрівняв Мілінкович-Савич. Тепер він найрезультативніший легіонер в історії «Лаціо» з 55 голами. На другому і третьому місці Клозе (54) і Пандєв (48). Якщо ще додати 45 асистів серба, то загалом виходить 100 результативних дій. Це добре, але не відміняє того, що «Лаціо» з останніх п’яти матчів переміг лише в одному, і щоб залишатися в зоні Ліги чемпіонів має вигравати в останніх трьох турах. Після матчу Мілінкович-Савич пообіцяв, що так і буде:

«Ми пропустили два безглузді голи, другий — через власну помилку. Ми повинні покращити нашу концентрацію і намагатися завжди брати три очки. Я був трохи пригнічений, я не показав того, що люди очікують від мене, але банер від Curva Nord має мотивувати. Я не очікував цього і буду пам’ятати це все життя. Я тут вже вісім років і можу лише подякувати вболівальникам».

На банері фанатів було написано: «Мілінкович, ми з тобою».

​​У січні «Салернітана» зіграла з «Аталантою» 8:2. Це той легендарний матч, після якого звільнили Давіде Ніколу і знову повернули через три дні, не знайшовши заміну. Сьогодні, у матчі другого кола, «Салернітана» з Пауло Соузою зіграла зовсім іншу гру.

Звичайно, треба враховувати, що «Аталанта» зараз у поганому стані. Травмовані Бога, Лукман, Хатебур, тільки нещодавно відновився Хойлунн, а здорові гравці не в оптимальній формі, зокрема Сапата і Муріель. До того ж, матч видався дуже в’язким, як і поле. Короткочасна, але дуже сильна злива зіпсувала газон у Салерно. Гравці ковзали у воді і ризикували травмуватися. Дві з чотирьох замін Гасперіні були вимушеними.

Але ж і «Салернітана» змагалася. Схоже, Соуза вирішив стримати суперника у першому таймі, а в другому, коли він трохи стомиться, спробувати побудувати свою гру. Якби команди зіграли в нічию можна було б просто сказати, що так все і закінчилося.

Але за 10 хвилин до кінця матчу на полі з’явився Кандрева, який нещодавно відновився від ушкодження, і показав, що таке досвід і майстерність. Відведений йому час гри Антоніо ходив пішки, але з’являвся у потрібному місці і віддавав конструктивні паси, яких до цього на полі не було. А в доданий час забив гол: зіграв у дотик в штрафний на нападника, отримав скидку і так само в дотик без обробки м’яча пробив під штангу.

«У другому таймі ми поступилися в усьому. Кандрева забив чудовий гол. Він добре пробив, чого не зробили ми. Варто відзначити якість цього гравця», — сказав після матчу Гасперіні.

В останніх трьох турах «Аталанта» спробує зачепитися за місце в Лізі Європи чи Лізі конференцій, а «Салернітана» сьогодні здобула першу історичну перемогу над чорно-синіми і практично гарантувала собі прописку в еліті на наступний сезон.

​​«Кремонезе» досі зберігає шанси на збереження прописки в Серії А, хоч перебуває в зоні вильоту. Проте команда вже встигла пошуміти в цьому сезоні. У Кубку Італії зіграла в півфіналі, у чемпіонаті обіграла «Рому», відбирала очки в «Мілана».

Головний бомбардир команди — Даніель Чофані. Цього сезону нападник забив сім голів у 28 матчах, а точніше за 860 хвилин. Для порівняння у другого нападника кремонців Давида Окерека також сім влучних ударів, але зіграв він у два рази більше часу. Чофані вірить, що зможе забити ще. У лютому він реалізував пенальті у ворота «Роми», що дало змогу «Кремонезе» відсвяткувати першу перемогу в Серії А за 27 років. У минулому турі він забив переможний гол «Спеції», що дало змогу його команді мріяти про порятунок.

«Від початку сезону я не був першим вибором тренера, але завжди вірив у свої сили, знав, що з моїм досвідом я буду корисним», — каже нападник.

Чофані проводить свій третій сезон у Серії А. Попередні два були з «Фрозіноне». Влітку нападнику буде 38 років, і він уже подумує про тренерську роботу, але зараз хоче врятувати «Кремонезе». Даніель налаштований оптимістично.

Більшість своєї кар’єри Чофані грав у Серії С та В. Каже, що пройшов шлях від полів у рідному селі в Абруццо до найвищої ліги завдяки наполегливій праці та старанням:

«Саме це лежить в основі всього. Я заслужив усі сходинки у своїй кар’єрі. А ще мені завжди подобалося вчитися. Спортивну і середню школу я закінчив з відзнаками».

У «Кремонезе» Чофані проводить свій четвертий сезон. Каже, що йому дуже подобається в клубі. Попри це він ще й уболівальник «Мілана»:

«Це завдяки моїй родині, — розповідає фуболіст. — Мій дідусь жив у Венесуелі, і в 1960-х роках “Мілан”, команда Трапаттоні й Алтафіні, була там у турі. Він поїхав до них на базу, сфотографувався, взяв автографи, здається, йому навіть вдалося дістати футболку. Він закохався в ці кольори, передав свою пристрасть моєму батькові, а згодом і мені: коли я був дитиною, я цілими днями дивився голи Ван Бастена, мого кумира».

Іще одна пристрасть Чофані — фентезі-футбол: «Я захопився ним іще в дитинстві і досі отримую від цього задоволення. Серед нападників у моїй команді — Арнаутович і Лукаку. Себе я купив у січні і ставлю його тільки тоді, коли відчуваю, що він може забити...»

Сьогодні Чофані та «Кремонезе» постараються зупинити «Ювентус». На запитання, як це можна зробити, Даніель відповів: «Потрібно терпіти. Бьянконері — команда, повна чемпіонів, але вони також вміють жертвувати собою».

​​Батько Раффаеле Палладіно сказав, що кине курити, якщо його син заб’є гол у Серії А. Це сталося у серпні 2005-го. Палладіно забив за «Ліворно». Він досі зберігає ту пачку сигарет і запальничку батька. Загалом у Серії А на рахунку Раффаеле 24 голи.

Палладіно не був забивним нападником, але став перспективним тренером. Цього сезону він, мабуть, найбільше відкриття Серії А. Протягом кількох місяців він пройшов шлях від тренера Примавери маленької команди до тренера, який елегантно і на рівні дискутує з Моуріньо про суддівство й отримує компліменти від Спаллетті. Його «Монца» з аутсайдера, якого списали ще на початку чемпіонату, коли вона програла в перших п’ятьох турах з попереднім тренером, зараз займає 9-е місце і хоче піднятися ще вище. Учора «Монца» обіграла чемпіона.

«Я задоволений, ставлю всім гравцям по 10 балів, — сказав Палладіно після матчу. — Мені шкода, що сезон добігає кінця. Для мене все це досвід, я багато чому вчуся, робота заміняє мені спортзал. Я мало сплю і багато працюю. Я намагаюся передавати свої цінності і працювати над тим, що я можу покращити. Якщо ми добре фінішуємо, я також буду щасливий, що цей сезон закінчився так».

«Монца» — команда з працьовитих гравців, які не хапають зірок з неба. У перший свій сезон у Серії А вона двічі впевнено перемогла «Ювентус», згодом «Інтер», а зараз «Наполі». Піднявшись у класі, клуб не став запрошувати вікових іменитих гравців, а скористався своєю базою і запросив місцевих виконавців, які ще хочуть сказати своє слово у футболі. Усі трансфери коштували «Монці» 47 млн євро. Очевидно, попереду нове трансферне вікно і, можливо, після нього «Монца» буде зовсім іншою. Наступного сезону вона захоче змагатися за зону єврокубків.

«“Монца” — сильна команда, але багато гравців піде з неї, тому що деякі орендовані, а у багатьох закінчуються контракти, — слушно каже Палладіно. — На тих, хто залишиться, чекає велике майбутнє і складний чемпіонат, тому що підтверджувати результат завжди складніше. Але клуб знає, як планувати, і знає, куди докласти зусиль. Чи готовий я тренувати велику команду? Я не знаю, мені добре тут, в “Монці”. Нехай про це говорять інсайдери. Для мене вже велика честь бути тут сьогодні, адже кілька місяців тому я тренував Примаверу».

​​В Італії вийшла книжка спогадів Адріано Галліані. Італійські ЗМІ вже нарізали кілька історій з неї. Мені найбільше сподобалася історія про Гаттузо після Стамбульського фіналу. Галліані розповідає:

«Серед нас найбільше страждав Ріно Гаттузо. Він хотів піти з клубу:

— Щоразу, коли я одягаю футболку Мілана, біль Стамбула повертається до мене, і я не можу цього витримати, вибачте. Єдиний спосіб залишити це позаду — це зняти цю футболку, піти. Дозволь мені піти, Галліані.

Він прийшов сказати мені це один раз, другий, третій раз він прийшов до штабу зі своїм батьком. Я відвів їх до трофейної зали, ми довго розмовляли, я знову сказав, що не відпущу його, встав і мовив:

— Послухай, Ріно. Я зачиню тебе тут, щоб ти подумав. Я відпущу тебе тільки тоді, коли ти скажеш мені: “Добре, я залишаюся”.

Я так і зробив. Я замкнув його в залі з трофеями. За годину я зазирнув туди:

— Ти не передумав?
— Ні.

Я знову зачинив двері. Ця маленька гра тривала щонайменше п’ять чи шість годин, звісно, за домовленості з Франко, батьком Ріно. В обід я попросив його принести два паніні і відразу ж знову зачинити двері, щоб він не вирвався. Ріно гарчав у цій клітці. Він поглинав їжу в оточенні славетного металу, жував, а тим часом уся велич нашої історії входила в його організм. Нарешті він здався. Я відчинив двері, і він сказав:

— Гаразд, я залишаюся в Мілані.

Ті, хто не знає цього епізоду, не можуть повністю зрозуміти дорогу мені фотографію, одну з найкрасивіших в історії: Ріно і я на полі в Афінах, після фіналу проти Ліверпуля, в 2007 році. Я йду до нього, сяючи:

— Ти це бачив? Я ж тобі казав! Я ж казав тобі залишитися!

Він підходить до мене зі стиснутими кулаками і міцно обіймає мене, з його дивовижною пристрастю, з чуттєвістю, властивою людині з півдня».

​​«Ювентусу» потрібна була Ліга Європи. Саме в цьому турнірі команда показала свої найкращі матчі в сезоні з відкритою грою й отримала непоганих спаринг-партнерів для досвіду. Поки не зустрілася з суперником, у якого цей турнір в ДНК.

Логічно, що останній матч «Ювентуса» в єврокубках показав і нагальні проблеми команди. Найслабша ланка «Севільї» — це лінія захисту. Вона некомпактна, і «Юве» кілька разів міг цим скористатися, але робив це несміливо, покладаючись на випадок. Власне, так він і забив гол.

Водночас «Ювентусу» досі складно з активним пресингом і гравцями типу Акуньї та Хіля. Щоб збалансувати гру, «Ювентус» вимушено розкрився, сподіваючись на сейви Щенсного, але це не було гарантією. Власне, так він і програв.

Молодь. Травма Фаджолі вплинула на гру з точки зору вривань і гри у вільний простір. Паредес, який вийшов замість нього, — це зовсім не те. Ілінг гарно себе показав у першому матчі півфіналу і заслужив місце в основі, але сценарій гри був уже не той. Молодий англієць займав досить незвичну низьку позицію, і на дії попереду йому не завжди вистачало сил.

Міретті і К’єза вийшли на поле не з тієї ноги. Як і раніше, великі питання з пошуком для них оптимальних позицій на полі. А епізод, коли Гатті виганяв уперед К’єзу, який застряг в захисті, взагалі кумедний.

Ну і план гри на кінець матчу також був видатним: кроси, нерви та поспіх замість хоча б кількох позиційних атак. «Ювентус» хотів провести цікавий сезон і таки робив ставку на Лігу Європи, але повернувся до звичного — топ-4 в чемпіонаті.

Пані та панове, дорогі б'янконері. Впевнений, що у вас є друзі чи знайомі які слідкують за футболом, або навіть вболівають за Ювентус⚪️⚫️

Буду дуже вдячний, якщо ви поділитесь з ними посиланням на нашу групу, або зробите репост цього повідомлення, для того, щоб вони підписались або ознайомились з нашим каналом❤️

Моя мета зібрати всю фан базу українських б'янконері в одному місці, робити контент для вас, влаштовувати зустрічі для спільного перегляду матчів та обговорювати останні новини пов'язані з клубом і не тільки.

🤍Буду дуже вдячний за таку поміч в просуванні україномовного контенту🖤

Форца Юве🤍🖤
Посилання - https://t.me/juventusUA

📱@juventusUA

«Зюдтироль» потрапив до плей-офф Серії B, і це маленька сенсація: команда досягнула такого результату свого першого сезону в турнірі. Почавши в серпні з останнього місця в турнірній таблиці, команда більшість чемпіонату провела на четвертій позиції і лише в останньому турі прикро опустилася на шосте місце.

«Я би порівняв “Зюдтироль” зі старим 112-м Abarth, — каже головний тренер команди П’єрпаоло Бізолі. — Якщо його добре зібрати, він може дошкулити будь-кому, навіть на складних трасах, як-от ця Серія B. Тут кожна гра — небезпека, певні повороти доводиться проходити... на першій передачі! Чи куплю я новий автомобіль після виходу в Серію А? Недавно я придбав Porsche Macan GTS на бензині. Якщо я знову зміню автомобіль, дружина вижене мене з дому! Але всяке може бути...»

Більше за покликанням 👇

https://drukarnia.com.ua/articles/zyudtirol-nezvichne-vidkrittya-sezonu-gdlwK

За рекомендацію платформи для довгочитів дякую автору каналу «Через себе».

​​Це таки сталося. Учора Фабіо Квальярелла забив свій перший гол у чемпіонаті, а це значить, що він забиває у 18 сезонах Серії А поспіль. Більше тільки у Тотті (23 сезони), Піоли (20) та Рівери (20).

Також гол у ворота «Мілана» зробив Квальяреллу п’ятим гравцем, який забивав у Серії А у віці 40 років. До нього були Ібрагімович, Костакурта, Піола і Верховод.

Квальярелла зіграв 554 матчі в Серії А. Це 9-а сходинка рейтингу. Але що буде далі з його кар’єрою, невідомо. Може й закінчити. Власне, як і невідомо, у якій лізі виступатиме «Сампдорія».

У цьому сезоні Квальярелла зіграв трохи більше 600 хвилин. Коли він іде з поля, йому аплодують стадіони, як і вчора «Сан-Сіро». Цікаво, що нападник міг опинитися в «Мілані» ще у 2006 році. Тоді 23-річний Фабіо грав свій перший сезон за «Сампдорію» і забив 9 голів у першому колі чемпіонату.

«Це був натяк на можливість трансферу після перших кількох місяців у “Сампі”, — розповідав Квальярелла. — Але це був лише натяк, і потім я пішов в “Удінезе”: у “Мілані” були Індзагі, Роналдо, Кака... Я завжди кажу мамі: “Якби я народився на кілька років пізніше, я не мав би проблем”: сьогодні тобі просто потрібен місяць непоганої гри, і тебе вже віддають в “Ювентус”, “Мілан", “Інтер”».

Колишній напарник Квальярелли по атаці Алессандро Матрі прокоментував учорашнє досягнення Фабіо так: «Ми грали разом пару років в “Юве”. У нас були дуже різні характеристики, він добре грає у своїй зоні, віддає багато передач. Також він володіє ударом з 30 метрів. Можна було йому гукнути, і він бив. Він був зброєю. Я би позичив у нього трохи досвіду, рухів, які ви бачите і спостерігаєте, він досі застосовує їх. Рухи, які ви не бачите серед молоді, і це поганий знак».

​​Збірна Італії перемогла в дебютному матчі на Чемпіонаті світу U-20 однолітків із Бразилії 3:2. Це збірна, у якій вже не можуть грати Ньонто, Скальвіні та Міретті, зате є Казадеї, Бальданці і Пафунді. Вони цілком виправдали сподіванні. Казадеї зробив дубль, Пафунді віддав гольовий пас.

В Італії ця перемога викликає велику гордість. Бразильці атлетичніші і мають більше досвіду у дорослому футболі, вони вже давно на радарах «Реала» та «Челсі». Проте італійці перед цим не здригнулися: у першому ж таймі забили три голи і пропустили тільки під натиском в останні 20 хвилин зустрічі.

«Так, ми переглядали їх на відео. Вони сильні. Але ми теж не такі вже й погані...» — казав напередодні матчу 17-річний Сімоне Пафунді. Він наймолодший у команді й один із наймолодших на чемпіонаті.

«Я завжди грав проти старших гравців, це ніколи не було проблемою, — продовжив Пафунді. — Навпаки, я повинен сказати, що мені це дуже подобається, це стимулює мене. Ми починаємо відразу з найважчого матчу туру, але в нас є можливості грати на рівних з усіма. А далі ми вже єдина група, ми добре працюємо з тренером, ось побачите...»

Рік тому Пафунді дебютував у Серії А, у листопаді дебютував за дорослу збірну. Тоді йому було 16, і такого раннього початку в збірній Італії не було понад сто років. За його техніку та зовнішність Пафунді уже порівнюють із Мессі, Марадоною та Баджо… Звичайно, Сімоне не перший, до кого застосовують такі аванси, але викликаючи його в збірну Роберто Манчіні казав: «Спершу Пафунді, а потім усі інші — ось так я формував список гравців. Він має неймовірні якості, і я сподіваюся, що він буде гравцем національної збірної на майбутні 20 років».

У Пафунді та його товаришів по команді попереду багато часу, але вони мають хороший шанс показати себе вже зараз на чемпіонаті U20.