Ознаки бойового командира, які малопомітні для начальства
1. Справжній командир має мужність і схильність до непокори. Офіцери з ідеальними або майже ідеальними службовими характеристиками що підлаштовуються під існуючу систему цінностей не зацікавлені щось змінювати.
2. Офіцер, який не відзначається «лояльністю», цінний тим, що не схильний мовчки поступатися своїми принципами. Він уміє мислити самостійно та може бути креативним.
3. Надкомпетентні офіцери перебувають під більшою загрозою звільнення, ніж некомпетентні. Вони здатні виконати будь-яке поставлене завдання, але не вміють «подобатися начальству». Таких в армії терплять, але не дають зростати в ієрархії. Саме на таких офіцерах тримається робоча структура.
4. Армія структурно та ідеологічно створена для війни, тому тут повинні підтримуватися стійкий бойовий дух, формування та баланс між дисципліною і добробутом військових. Не можна допустити, щоб система застоювалася до повної атрофії через бюрократизацію.
5. Готовність відхилитися від виконання наказу, якщо він перестає бути в інтересах бойового завдання, стає дуже важливою і повинна за замовчуванням бути притаманною бійцю будь-якого звання. Навчання солдатів і офіцерів бездумному виконанню наказу більше не прийнятне.
6. Ці бойові офіцери часто відмовляються від комфорту і готові проміняти особисте зростання в армійській ієрархії на досягнення результату підрозділу.
7. Для них бездіяльність набагато гірша, ніж ситуативний вибір, який згодом може навіть виявитись помилковим. Бездіяльність навіть гірша, ніж непокора наказу.
8. Частковий успіх — це теж успіх, а не невдача. Навіть коли частковий успіх полягає лише в сміливості проявити ініціативу. Ініціатива, спрямована на виконання бойового завдання, веде до успіху, так само як ініціатива не виконувати наказ, якщо він перестав сприяти виконанню бойового завдання.
9. Надмірна увага до стройової підготовки, як відпрацювання реакцій на команди, губить уяву, творче начало і рухливість розуму солдатів.
10. Не варто довіряти офіцеру, який «усюди був, усе вміє і все бачив», і який має явну пристрасть до колекціонування штабних нагород. Армія для нього — джерело потішити самолюбство.
11. Бойовий офіцер не може бути підлабузником у начальства. Справжнє лідерство — не для таких.
12. Варто довіряти офіцеру, який рветься в бій при звуці гармат і який має досвід і в командуванні та бойовій підготовці. Таку людину не слід завантажувати штабною роботою.
13. Треба довіряти офіцеру, який на завданні чи у бою був поруч зі своїми солдатами, під чиїм командуванням низькі показники вживання алкоголю та наркотиків, бійок, тощо.
14. Шукайте офіцера, який указує в звітах про справжню боєготовність, проблеми чи відсутність спорядження. Ця людина віддана правді.
Майк О’Лірі, ЗС Канади 🇨🇦
1. Справжній командир має мужність і схильність до непокори. Офіцери з ідеальними або майже ідеальними службовими характеристиками що підлаштовуються під існуючу систему цінностей не зацікавлені щось змінювати.
2. Офіцер, який не відзначається «лояльністю», цінний тим, що не схильний мовчки поступатися своїми принципами. Він уміє мислити самостійно та може бути креативним.
3. Надкомпетентні офіцери перебувають під більшою загрозою звільнення, ніж некомпетентні. Вони здатні виконати будь-яке поставлене завдання, але не вміють «подобатися начальству». Таких в армії терплять, але не дають зростати в ієрархії. Саме на таких офіцерах тримається робоча структура.
4. Армія структурно та ідеологічно створена для війни, тому тут повинні підтримуватися стійкий бойовий дух, формування та баланс між дисципліною і добробутом військових. Не можна допустити, щоб система застоювалася до повної атрофії через бюрократизацію.
5. Готовність відхилитися від виконання наказу, якщо він перестає бути в інтересах бойового завдання, стає дуже важливою і повинна за замовчуванням бути притаманною бійцю будь-якого звання. Навчання солдатів і офіцерів бездумному виконанню наказу більше не прийнятне.
6. Ці бойові офіцери часто відмовляються від комфорту і готові проміняти особисте зростання в армійській ієрархії на досягнення результату підрозділу.
7. Для них бездіяльність набагато гірша, ніж ситуативний вибір, який згодом може навіть виявитись помилковим. Бездіяльність навіть гірша, ніж непокора наказу.
8. Частковий успіх — це теж успіх, а не невдача. Навіть коли частковий успіх полягає лише в сміливості проявити ініціативу. Ініціатива, спрямована на виконання бойового завдання, веде до успіху, так само як ініціатива не виконувати наказ, якщо він перестав сприяти виконанню бойового завдання.
9. Надмірна увага до стройової підготовки, як відпрацювання реакцій на команди, губить уяву, творче начало і рухливість розуму солдатів.
10. Не варто довіряти офіцеру, який «усюди був, усе вміє і все бачив», і який має явну пристрасть до колекціонування штабних нагород. Армія для нього — джерело потішити самолюбство.
11. Бойовий офіцер не може бути підлабузником у начальства. Справжнє лідерство — не для таких.
12. Варто довіряти офіцеру, який рветься в бій при звуці гармат і який має досвід і в командуванні та бойовій підготовці. Таку людину не слід завантажувати штабною роботою.
13. Треба довіряти офіцеру, який на завданні чи у бою був поруч зі своїми солдатами, під чиїм командуванням низькі показники вживання алкоголю та наркотиків, бійок, тощо.
14. Шукайте офіцера, який указує в звітах про справжню боєготовність, проблеми чи відсутність спорядження. Ця людина віддана правді.
Майк О’Лірі, ЗС Канади 🇨🇦
ЦЕНТУРІЯ ПАМʼЯТАЄ ЗВИТЯГУ ГЕРОЇВ КРУТ
Наступ 3-тисячного загону Червоної Гвардії під командуванням полковника Муравйована на Київ ставила під загрозу існування Української державності. У цей вирішальний час, на захист України встала пасіонарна меншість, серед якої були студенти - які й взяли участь у вирішальній битві під Крутами.
На руку російським комуністам грала як слабкість українського соціалістичного уряду, так і власна ефективна пропаганда серед військових, робітників і селян. Внаслідок цього, велика частина населення якщо не симпатизувала окупанту, то була нейтральною.
На Київ вирушило два загони, загальною кількістю в понад 3000 солдатів, включно з матросами, 12 гарматами та бронепотягами. Молодь, яка завжди відчувала та відчуває почуття відповідальності за власну країну стала, як і сьогодні, авангардом захисту України. Тому, на противагу більшовикам, окрім загону Вільного козацтва армії УНР, встали: 300 юнаків 1-ї Української військової школи й помічний студентський курінь, що налічував до 120 людей.
Хочеш дізнатися всю історію битви під Крутами? Залітай та читай на Nашому сайті!
Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт
Наступ 3-тисячного загону Червоної Гвардії під командуванням полковника Муравйована на Київ ставила під загрозу існування Української державності. У цей вирішальний час, на захист України встала пасіонарна меншість, серед якої були студенти - які й взяли участь у вирішальній битві під Крутами.
На руку російським комуністам грала як слабкість українського соціалістичного уряду, так і власна ефективна пропаганда серед військових, робітників і селян. Внаслідок цього, велика частина населення якщо не симпатизувала окупанту, то була нейтральною.
На Київ вирушило два загони, загальною кількістю в понад 3000 солдатів, включно з матросами, 12 гарматами та бронепотягами. Молодь, яка завжди відчувала та відчуває почуття відповідальності за власну країну стала, як і сьогодні, авангардом захисту України. Тому, на противагу більшовикам, окрім загону Вільного козацтва армії УНР, встали: 300 юнаків 1-ї Української військової школи й помічний студентський курінь, що налічував до 120 людей.
Хочеш дізнатися всю історію битви під Крутами? Залітай та читай на Nашому сайті!
Центурія в інших соціальних мережах:
▫️Facebook▫️YouTube
▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт
Centuria
ЦЕНТУРІЯ ПАМ'ЯТАЄ ПОДВИГ ГЕРОЇВ КРУТ - Centuria
Наступ трьохтисячної армії полковника Муравйова на Київ ставила під загрозу існування Української державності. У цей вирішальний час, на захист України встала пасіонарна меншість, серед якої були студенти - які й взяли участь у вирішальній битві під Крутами.
⚡️Учора для Павлоградського осередку Центурії був дуже важливий день.
Деталі пізніше, але хочу зазначити з важливого: ми маємо дати правильне патріотичне виховання нашій українській молоді. На сьогодні, це друга по важливості задача після захисту країни на фронті.
І коли ми бачимо, як зерно що впало в благодатний ґрунт проростає, серце радіє. Бо тільки тоді ми можемо бути впевнені за майбутнє наших дітей та майбутнє української Nації, коли підготуємо наступні покоління українців до життя і боротьби у жорстокому світі.
Деталі пізніше, але хочу зазначити з важливого: ми маємо дати правильне патріотичне виховання нашій українській молоді. На сьогодні, це друга по важливості задача після захисту країни на фронті.
І коли ми бачимо, як зерно що впало в благодатний ґрунт проростає, серце радіє. Бо тільки тоді ми можемо бути впевнені за майбутнє наших дітей та майбутнє української Nації, коли підготуємо наступні покоління українців до життя і боротьби у жорстокому світі.
ОТТАВСЬКА КОНВЕНЦІЯ — ГОЛОВНИЙ БІЛЬ КОЖНОГО УКРАЇНСЬКОГО САПЕРА
Що таке Оттавська конвенція? І чому проблеми, про які ми згадували у попередньому пості, пов’язані саме з нею? Це міжнародна угода про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін, а також про їхнє знищення (неофіційно — Оттавська конвенція).
Україна підписала цю угоду 24 лютого 1999 року в Нью-Йорку та ратифікувала її 27 грудня 2005 року, ставши державою-учасницею з 1 червня 2006 року. З цього моменту українські інженерні «саперні» підрозділи регулярно, під підпис, ознайомлюють із положеннями конвенції.
На час підписання угоди Україна володіла п’ятим за розміром арсеналом протипіхотних мін у світі (після Китаю, російської федерації, США та Пакистану). Але Оттавська конвенція також зобов’язує країни-учасниці знищувати наявні запаси протипіхотних мін. Уже 27 травня 2003 року на Донеччині, в рамках виконання домовленостей між Кабінетом Міністрів України та урядом Канади, було ліквідовано останню міну типу ПМН.
У 2015 році, під час російсько-української війни, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що утилізація трьох мільйонів протипіхотних мін, яку фінансує ЄС, має завершитися до 2018 року. Станом на 2020 рік ліквідацію 3 млн протипіхотних мін завершено.
Справедливості заради варто зазначити, що конвенція не забороняє використання керованих протипіхотних мін. Основну проблему інженерних боєприпасів автори конвенції вбачають у їхній невибірковій дії: міні байдуже, хто її активує — цивільний, військовий чи навіть тварина. Якщо вибух ініціює військовослужбовець, який здатен відрізнити ворога від пенсіонерки, що зібралася до лісу по гриби, то така міна не становить небезпеки.
У світі, де добре вишколена контрактна армія воює проти терористів, можна дозволити собі гратися в гуманізм. Але ми живемо в іншій реальності — у світі великої позиційної війни, яка триває навіть після контрнаступу ЗСУ або окупантів. Це позиційна війна з ядерною державою, кордон з якою залишається відкритим і яку потрібно раз і назавжди закрити мінними полями.
Що стосується нашого ворога, то в нього немає жодних проблем із забороною застосування, накопичення запасів, виробництва чи передачі протипіхотних мін. Уряд московії не підписав Оттавську конвенцію, як і низка інших країн: Китай, США, Індія, Ізраїль, Північна та Південна Корея. Ворог активно використовує усі свої промислові й інженерно-військові ресурси на полі бою.
Тому Україні давно варто переглянути своє ставлення до цієї угоди. На третій рік повномасштабної війни настав час вийти з конвенції, щоб почати діяти виключно задля захисту національних інтересів, а не задовольняти очікування міжнародних організацій, що знаходяться на іншому континенті.
#протипіхотнемінування #оттавськаконвенція
Інженер /// Штурмова
Що таке Оттавська конвенція? І чому проблеми, про які ми згадували у попередньому пості, пов’язані саме з нею? Це міжнародна угода про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін, а також про їхнє знищення (неофіційно — Оттавська конвенція).
Україна підписала цю угоду 24 лютого 1999 року в Нью-Йорку та ратифікувала її 27 грудня 2005 року, ставши державою-учасницею з 1 червня 2006 року. З цього моменту українські інженерні «саперні» підрозділи регулярно, під підпис, ознайомлюють із положеннями конвенції.
На час підписання угоди Україна володіла п’ятим за розміром арсеналом протипіхотних мін у світі (після Китаю, р
У 2015 році, під час російсько-української війни, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що утилізація трьох мільйонів протипіхотних мін, яку фінансує ЄС, має завершитися до 2018 року. Станом на 2020 рік ліквідацію 3 млн протипіхотних мін завершено.
Справедливості заради варто зазначити, що конвенція не забороняє використання керованих протипіхотних мін. Основну проблему інженерних боєприпасів автори конвенції вбачають у їхній невибірковій дії: міні байдуже, хто її активує — цивільний, військовий чи навіть тварина. Якщо вибух ініціює військовослужбовець, який здатен відрізнити ворога від пенсіонерки, що зібралася до лісу по гриби, то така міна не становить небезпеки.
У світі, де добре вишколена контрактна армія воює проти терористів, можна дозволити собі гратися в гуманізм. Але ми живемо в іншій реальності — у світі великої позиційної війни, яка триває навіть після контрнаступу ЗСУ або окупантів. Це позиційна війна з ядерною державою, кордон з якою залишається відкритим і яку потрібно раз і назавжди закрити мінними полями.
Що стосується нашого ворога, то в нього немає жодних проблем із забороною застосування, накопичення запасів, виробництва чи передачі протипіхотних мін. Уряд м
Тому Україні давно варто переглянути своє ставлення до цієї угоди. На третій рік повномасштабної війни настав час вийти з конвенції, щоб почати діяти виключно задля захисту національних інтересів, а не задовольняти очікування міжнародних організацій, що знаходяться на іншому континенті.
#протипіхотнемінування #оттавськаконвенція
Інженер /// Штурмова
Хочу трохи нагадати про історію. Римська імперія перевершувала варварські племена, що зруйнували її, в усьому.
У неї були наука - зокрема військова, культура, архітектура, філософія, сенат, золото, водогін, дороги, бюрократичний апарат і професійна армія, оснащена колісницями останнього покоління, - і маса добре освічених громадян.
Громадяни її зналися на поезії, моді, астрономії, мали думки з приводу кожного філософа і події, які витончено аргументували, вишукано насолоджуючись. Щиро вірили у свою перевагу над варварами. Зневажали службу в армії, сільське господарство і дітонародження.
Зруйнували і розграбували все це люди, які не вміли читати. Рухомі примітивними некультурними, з погляду римлян, бажаннями - награбувати здобич і рабів, зґвалтувати скільки вийде жінок, змагатися у цих двох дисциплінах.
Але в реальності виявилося взагалі неважливо, наскільки просунуті римські громадяни, які вважали себе просунутими, були сильні в риториці, дошкульно висміюючи варварські звичаї, цінності та мотиви. І до якої міри пафосно у віршах звеличували свою уявну перевагу.
Різницю зробила фактична готовність за свої цінності вбивати і вмирати.
Північнонімецькі племена, найняті в римську армію через брак охочих служити, не горіли ентузіазмом вмирати за римлян, які їх зневажали.
Тоді цей процес зайняв сотні років - тепер завдяки цифровому прискоренню всього десятки.
Є відома легенда, коли переможені римляни стали обурюватися, що галли зважують золото, яким від них відкуповувалися, своїми гирями, - Бренн (вождь) кинув на чашу терезів ще й свій важкий меч, сказавши - "Горе переможеним".
Картина Томас Коул (США) . "Падіння Імперії". 1837
У неї були наука - зокрема військова, культура, архітектура, філософія, сенат, золото, водогін, дороги, бюрократичний апарат і професійна армія, оснащена колісницями останнього покоління, - і маса добре освічених громадян.
Громадяни її зналися на поезії, моді, астрономії, мали думки з приводу кожного філософа і події, які витончено аргументували, вишукано насолоджуючись. Щиро вірили у свою перевагу над варварами. Зневажали службу в армії, сільське господарство і дітонародження.
Зруйнували і розграбували все це люди, які не вміли читати. Рухомі примітивними некультурними, з погляду римлян, бажаннями - награбувати здобич і рабів, зґвалтувати скільки вийде жінок, змагатися у цих двох дисциплінах.
Але в реальності виявилося взагалі неважливо, наскільки просунуті римські громадяни, які вважали себе просунутими, були сильні в риториці, дошкульно висміюючи варварські звичаї, цінності та мотиви. І до якої міри пафосно у віршах звеличували свою уявну перевагу.
Різницю зробила фактична готовність за свої цінності вбивати і вмирати.
Північнонімецькі племена, найняті в римську армію через брак охочих служити, не горіли ентузіазмом вмирати за римлян, які їх зневажали.
Тоді цей процес зайняв сотні років - тепер завдяки цифровому прискоренню всього десятки.
Є відома легенда, коли переможені римляни стали обурюватися, що галли зважують золото, яким від них відкуповувалися, своїми гирями, - Бренн (вождь) кинув на чашу терезів ще й свій важкий меч, сказавши - "Горе переможеним".
Картина Томас Коул (США) . "Падіння Імперії". 1837
Так вже сталося, що зараз москалі йдуть в наступ використовуючи тактику витискання нашої піхоти, цю тактику ще називають тактикою "м'ясних" штурмів. Про це вже писали неодноразово, але для багатьох хто ще не був на війні, це якась абстракція, тому спробую пояснити.
Життя російського штурмовика дуже коротке: якщо чувак служить в штурмах більше місяця, то це дуже фартовий сучій син. Як правило, вже через тиждень після потрапляння в штурмовий загін, він попадає або в 200-300, або в 500, або в СОЧі , це вони так СЗЧ називають, насправді він десь лежить та смердить в посадці, але щоб не псувати статистику його подають в СОЧ.
Тактика полягає в просочуванні піхоти за спини наших позицій, вони готові покласти сотні своїх
У цієї тактики є важливий нюанс: вона не передбачає руху назад. Якщо швайнехундерський штурмовик може рухатися, він буде рухатися лише вперед, в нього такий наказ, який він завжди буде виконувати. Якщо щось заважає йому виконувати цей наказ, він зробить все, щоб усунути перешкоду. Якщо когось з них зачепило, то або він влаштує самовипилювання, або його обнулять колеги.
Ця тактика показала свою дієвість в наступі, велика кількість малих піхотних груп, які постійно рухаються, виснажують наших пілотів та підрозділи вогневої підтримки, що дозволяє деяким з цих груп підходити до наших позицій і ось тут виникає момент вибору.
Можна спробувати здатися в полон, але вибачте - це саме тупе рішення яке можна прийняти, і хоч багато хто його приймає, але як я вже писав, у кацапських штурмовиків немає опції руху назад, полонених нікому доставити в тил, охороняти їх теж нікому, тому приймається рішення обнулити причину затримки, іншого рішення не існує - усі полоненні помруть. Ці чуваки вбивають своїх, які їм заважають рухатися, чужих їм тем більш не шкода.
Можна звісно чекати в бліндажі коли тебе закидають гранатами, в цьому випадку ви майже стовідсотковий жмур, є також вірогідність що вас лише затрьохсотить, а підари за цей день пройдуть дуже далеко і в ваш бліндаж зайде звичайна піхота, тоді є дуже невеликий шанс що вас візьмуть в полон, та відправлять до лікарні. Але шансів на це мало.
Ну і самий непопулярний варіант, це не чекати в бліндажі, а напіздовати підарам, ще до того як вони наблизяться до позицій, навіть стрільба по "сомалійські" змусить їх залегти, що дасть змогу нашим пілотам точно зробити скид, а АГСу навестися. А як що стріляти прицільно, то більшість штурмів закінчиться не встигнувши початися, звісно це не гарантує що ви обов'язково залишитися живими, але шанси на виживання суттєво зростуть, та скоріш за все на просторах мережі, ніколи не з'явиться відео, як вас розстрілюють підари.
Звісно кожен випадок окремий, і узагальнювати не тільки не треба, а і не можна, дехто потрапляє в полон після запеклого бою, а дехто тихо сидить в своєї норі, та його просто не помічають та проходять мимо, але випадків коли своє життя, та життя побратимів могла врятувати лише одна черга з автомата, яку ніхто не наважився випустити, дуже багато, тому факт залишається фактом.
Висновок: той хто готовий боротися - має шанс на життя, той хто не готовий - той вже помер, навіть якщо ще дихає та рухається.
Дмитро Дьомшин, піхотинець
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Мапа
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
ЗАСНОВНИК ТА ГОЛОВА ЦЕНТУРІЇ ЗАВІТАВ В ПАВЛОГРАД
Слово наставника загартовує, дає мотивацію а також показує шлях розвитку членам організації. Нещодавно, Павлоградський осередок Центурії мав можливість зустріти друга Черкаса та почути його біографію, найцікавіші факти про нього, задати питання і просто поспілкуватись.
Ігор "Черкас" Михайленко - одна з визначних особистостей руху українських Nаціоналістів в 21 століття. Людина, що починала свій шлях ще у далекому 2005 з організації Патріот України (повна біографія за гіперпосиланням) та наразі є підполковником та заступником комбрига 3 ОШБр.
Промова Черкаса на відкритті організації.
Ставай членом Центурії - новітньої Організації Українських Nаціоналістів!
Слово наставника загартовує, дає мотивацію а також показує шлях розвитку членам організації. Нещодавно, Павлоградський осередок Центурії мав можливість зустріти друга Черкаса та почути його біографію, найцікавіші факти про нього, задати питання і просто поспілкуватись.
Ігор "Черкас" Михайленко - одна з визначних особистостей руху українських Nаціоналістів в 21 століття. Людина, що починала свій шлях ще у далекому 2005 з організації Патріот України (повна біографія за гіперпосиланням) та наразі є підполковником та заступником комбрига 3 ОШБр.
Промова Черкаса на відкритті організації.
Ставай членом Центурії - новітньої Організації Українських Nаціоналістів!
Одного разу громадянин України, що, виконуючи свій конституційний обов'язок, прямував до навчального центру ДШВ для проходження БЗВП, вирішив, що він вже десантник, і тому вистрибнув на ходу з транспортного засобу, отримавши черепно-мозкову травму.
У ту-ж мить в усіх ЗМІ він дивом перетворився на "Фізика-ядерника, якого незаконно утримувало зле ТЦК, що чинило психологічний тиск, змусило підписати повістку, розбило голову і викинуло з машини". Бо це ж так можно, хайпово і клікбейтно.
От я думаю, що якби інформаційне поле на початку 2022 було таке саме, як зараз, то моя історія виглядала б приблизно так:
"На інженера - ракетчика була скоєна спланована інформаційно-психологічна операція з боку керівництва країни та підконтрольних ЗМІ та блогерів. Таким чином держава не захистила його психіку від інформації про повномасштабну військову агресію і злочини росії, чим у результаті змусили вступити до лав Збройних Сил України.
Далі кілька місяців утримували його на ППД за допомогою психотропних консерв сардини і макарон. Паралельно чинили психологічний тиск, постійно збільшуючи кількість підлеглого особового складу, підвищуючи звання і посаду та навісивши відповідальність за виконання бойових завдань. Таким чином військове керівництво вчинило "злочин", перетворивши перспективного вченого у цинічного, самозакоханого, беземоційного бойового офіцера. Окрім того він зазнав втрату волосся та набрав зайву вагу".
Десь приблизно так би це мало виглядати. І закінчили б так: "Ситуація потребує негайного розголосу. Це свавілля треба припинити негайно! Людоловів треба зупинити!"
Олександр Кабанов
У ту-ж мить в усіх ЗМІ він дивом перетворився на "Фізика-ядерника, якого незаконно утримувало зле ТЦК, що чинило психологічний тиск, змусило підписати повістку, розбило голову і викинуло з машини". Бо це ж так можно, хайпово і клікбейтно.
От я думаю, що якби інформаційне поле на початку 2022 було таке саме, як зараз, то моя історія виглядала б приблизно так:
"На інженера - ракетчика була скоєна спланована інформаційно-психологічна операція з боку керівництва країни та підконтрольних ЗМІ та блогерів. Таким чином держава не захистила його психіку від інформації про повномасштабну військову агресію і злочини росії, чим у результаті змусили вступити до лав Збройних Сил України.
Далі кілька місяців утримували його на ППД за допомогою психотропних консерв сардини і макарон. Паралельно чинили психологічний тиск, постійно збільшуючи кількість підлеглого особового складу, підвищуючи звання і посаду та навісивши відповідальність за виконання бойових завдань. Таким чином військове керівництво вчинило "злочин", перетворивши перспективного вченого у цинічного, самозакоханого, беземоційного бойового офіцера. Окрім того він зазнав втрату волосся та набрав зайву вагу".
Десь приблизно так би це мало виглядати. І закінчили б так: "Ситуація потребує негайного розголосу. Це свавілля треба припинити негайно! Людоловів треба зупинити!"
Олександр Кабанов
🔴Сучасна тактики піхоти - це не "точки на карті", а чотири H: to Hide, to Hunt, to Hit, to Hold
У 1952 році у статуті FM 21-13 американці визначили широко відомі основні елементи загальновійськового бою як "тактику чотирьох F":
1. Find ‘em with reconnaissance - знайти ворога.
2. Fix ‘em with fire power - подавити вогнем.
3. Fight ‘em with fire power plus maneuver - вести бій вогнем та маневром.
4. Finish ‘em by putting them out of the fight for good - покінчити з ворогом, змусивши його припинити бій.
Діючий бойовий статут механізованих військ СВ ЗСУ 2016 року,
визначає такі основні елементи загальновійськового бою:
1. Удар. Одночасне ураження військ та об'єктів противника вогнем або військами.
2. Вогонь. Ураження противника стрільбою з різних видів озброєння.
3. Маневр. Види маневру - шляхом пересування підрозділів з метою зайняття вигідного положення (охоплення, підхід, відхід), та маневр вогнем (зосередження, розподілення, перенесення).
Але сучасна війна диктує нові виклики - вразливість військ до втрат дороговартісного особового складу, наявність щільного полю спостереження сенсорів на повітряних та наземних носіях, наявність великої кількості розвідувально-ударних високоточних засобів ураження, мережецентрична система управління військами у режимі реального часу.
Це диктує суттєві зміни елементів у тактиці, які можна визначити як "тактику чотирьох H":
1. To Hide - Ховатись. Бій потребує прихованого маневру та розгортання, прихованих маршрутів логістики, інакше бій може бути програний навіть без контакту з противником. Для збереження прихованих дій потрібен маневр в обороні та наступі, планування розвідки, інженерного забезпечення та логістики.
2. To Hunt - Вистежувати. Основа бою - організація розвідки на усіх, визначення порядку пошуку ворога. Маневр розвідувальними засобами став ключовим елементом бою, який передує маневру вогнем. Нездатність планувати застосування засобів технічної розвідки веде до нездатності вступити у бій, до гарантованих втрат та поразки. Щільність оборони визначається щільністю сенсорів, які ведуть спостереження.
3. To Hit - Уразити. Розгром ворога вже не є ключовим елементом отримання переваги у бою, оскільки інтенсивний бій тепер завдяки технічним засобам ведеться не короткий час, а тривалий, у тому числі місяцями і цілодобово. Ключове значення набула здатність завдавати ворогу постійні втрати та нарощувати темп втрат, який подавляє ініціативу противника та обмежує його маневр.
4. To Hold - Втримання. Вигідні позиції для спостереження та ураження мають бути втримані за рахунок маневру та маскування, тому що інакше уникнути ураження від вогню ворожої високоточної зброї неможливо. Таким чином, оборона позиції не може розглядатись у відриві від оборони рубіжу, і саме рубіж оборони, а не окрема точка має значення під час оборонного бою. Втримання рубіжу, на відміну від окремої позиції, може вестись тривалий час, багато місяців, років. Втримання позицій за рахунок збільшення темпу власних втрат та зменшення темпу втрат ворога є поразкою. Метою втримання є постійна мінімізація своїх втрат та постійна максимізація втрат ворога.
Висновки:
1. Планування будь-яких операцій, зменшення наших втрат та максимізація втрат ворога вимагають змін у статути, щоб змінити діючий порядок планування бойових дій, який не відповідає реальним умовам сучасної війни, та не дозволяє військовому керівництву адекватно ставити завдання.
2. Війна по точках на карті - "зайдіть на цю точку, закріпіться на цій точці, тримайте цю точку" - це логіка початку Першої світової війни, і реалізація цієї примітивної моделі планування призводить до розриву між завданнями для піхоти та можливостями сучасних засобів розвідки та ураження.
Джерело
У 1952 році у статуті FM 21-13 американці визначили широко відомі основні елементи загальновійськового бою як "тактику чотирьох F":
1. Find ‘em with reconnaissance - знайти ворога.
2. Fix ‘em with fire power - подавити вогнем.
3. Fight ‘em with fire power plus maneuver - вести бій вогнем та маневром.
4. Finish ‘em by putting them out of the fight for good - покінчити з ворогом, змусивши його припинити бій.
Діючий бойовий статут механізованих військ СВ ЗСУ 2016 року,
визначає такі основні елементи загальновійськового бою:
1. Удар. Одночасне ураження військ та об'єктів противника вогнем або військами.
2. Вогонь. Ураження противника стрільбою з різних видів озброєння.
3. Маневр. Види маневру - шляхом пересування підрозділів з метою зайняття вигідного положення (охоплення, підхід, відхід), та маневр вогнем (зосередження, розподілення, перенесення).
Але сучасна війна диктує нові виклики - вразливість військ до втрат дороговартісного особового складу, наявність щільного полю спостереження сенсорів на повітряних та наземних носіях, наявність великої кількості розвідувально-ударних високоточних засобів ураження, мережецентрична система управління військами у режимі реального часу.
Це диктує суттєві зміни елементів у тактиці, які можна визначити як "тактику чотирьох H":
1. To Hide - Ховатись. Бій потребує прихованого маневру та розгортання, прихованих маршрутів логістики, інакше бій може бути програний навіть без контакту з противником. Для збереження прихованих дій потрібен маневр в обороні та наступі, планування розвідки, інженерного забезпечення та логістики.
2. To Hunt - Вистежувати. Основа бою - організація розвідки на усіх, визначення порядку пошуку ворога. Маневр розвідувальними засобами став ключовим елементом бою, який передує маневру вогнем. Нездатність планувати застосування засобів технічної розвідки веде до нездатності вступити у бій, до гарантованих втрат та поразки. Щільність оборони визначається щільністю сенсорів, які ведуть спостереження.
3. To Hit - Уразити. Розгром ворога вже не є ключовим елементом отримання переваги у бою, оскільки інтенсивний бій тепер завдяки технічним засобам ведеться не короткий час, а тривалий, у тому числі місяцями і цілодобово. Ключове значення набула здатність завдавати ворогу постійні втрати та нарощувати темп втрат, який подавляє ініціативу противника та обмежує його маневр.
4. To Hold - Втримання. Вигідні позиції для спостереження та ураження мають бути втримані за рахунок маневру та маскування, тому що інакше уникнути ураження від вогню ворожої високоточної зброї неможливо. Таким чином, оборона позиції не може розглядатись у відриві від оборони рубіжу, і саме рубіж оборони, а не окрема точка має значення під час оборонного бою. Втримання рубіжу, на відміну від окремої позиції, може вестись тривалий час, багато місяців, років. Втримання позицій за рахунок збільшення темпу власних втрат та зменшення темпу втрат ворога є поразкою. Метою втримання є постійна мінімізація своїх втрат та постійна максимізація втрат ворога.
Висновки:
1. Планування будь-яких операцій, зменшення наших втрат та максимізація втрат ворога вимагають змін у статути, щоб змінити діючий порядок планування бойових дій, який не відповідає реальним умовам сучасної війни, та не дозволяє військовому керівництву адекватно ставити завдання.
2. Війна по точках на карті - "зайдіть на цю точку, закріпіться на цій точці, тримайте цю точку" - це логіка початку Першої світової війни, і реалізація цієї примітивної моделі планування призводить до розриву між завданнями для піхоти та можливостями сучасних засобів розвідки та ураження.
Джерело
❗️Контратака ЗСУ на південний захід від Покровська
Біля Піщаного ЗСУ покарали росіян за зайву самовпевненість, розслабленість і недооцінку навіть супротивника, який відступає. Підрозділи СОУ увійшли в н.п. і просунулися майже на півкілометра в глибину.
Основна мета операції - удар у фланг підрозділам 74 омсбр, що наступають.
Заодно було продемонстровано незламність одного з найважливіших принципів розвідки - безперервність. Недотримання його призвело до накопичення сил СОУ біля Першого Травня і прориву лінії оборони окупантів.
Джерело
Біля Піщаного ЗСУ покарали росіян за зайву самовпевненість, розслабленість і недооцінку навіть супротивника, який відступає. Підрозділи СОУ увійшли в н.п. і просунулися майже на півкілометра в глибину.
Основна мета операції - удар у фланг підрозділам 74 омсбр, що наступають.
Заодно було продемонстровано незламність одного з найважливіших принципів розвідки - безперервність. Недотримання його призвело до накопичення сил СОУ біля Першого Травня і прориву лінії оборони окупантів.
Джерело
Візуально підтверджені втрати за 13 місяців боїв становлять 1800 одиниць техніки. Реальні втрати ще більші. Битва за Покровськ стала однією з найбільших битв історії за кількістю втраченої бронетехніки: втрати бронетехніки окупантів під Покровськом більше, ніж втрати німецької армії у Сталінградській битві.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM