Колеги часто дивуються, коли о 17:00 чують від мене: "Я ще не снідала".
Сніданок для мене - ритуал. Я не можу з’їсти щось випадкове над ноутбуком між двома дзвінками. Я маю любити те, що лежить у моїй тарілці. Мені важливо, щоб було смачно, красиво і щоб у мене був час це помітити.
Останні чотири місяці моє навантаження сильно виросло. І я ще не перебудувала життя так, щоб зранку мати свої дві години: зарядка, медитація, сніданок. Тому іноді сніданок переїжджає на вечір.
Але сам ритуал я не віддаю.
Коли життя прискорюється, дуже легко оптимізувати себе до стану, в якому весь день складається із задач, дзвінків і рішень.
Тому мені потрібні свої острови, куди робота не заходить.
Ритуали створюють передбачувані точки в дні, знижують кількість постійних перемикань і повертають відчуття, що ти керуєш своїм часом.
Мій сніданок - саме такий острів.
Зараз він просто іноді трапляється о 18:00.

Сьогодні спитали - які б поради я дала людині, яка тільки починає свій бізнес. Ось моя відповідь.

Вчись делегувати як можна раніше.
Люди які працюють на тебе можуть заробляти більше тебе, це ок.
Все що ти робиш, ти робиш для себе.
Все між тобою і Богом і ніколи між тобою і людьми))))

Побачила сьогодні у знайомого згадку про фільм "Поки не зіграв у ящик". І він згадав саме ту сцену, яку я теж пам’ятаю багато років.

Двоє чоловіків сидять уночі на Великій піраміді в Гізі, і Картер розповідає про два питання, які, за легендою, давні єгиптяни ставили душі перед входом до раю:

— Чи знайшов ти радість у своєму житті?
— Чи принесла твоя радість радість іншим?

Два питання, в яких дивним чином немає нічого про те, наскільки правильно ти жив.

Немає досягнень, статусу, грошей, виконаних обов’язків. Немає навіть питання, скільки добра ти зробив.

Спочатку - чи була у твоєму житті твоя власна радість.

Чи дозволив ти собі прожити це життя, а не тільки впоратися з ним. Чи було в ньому щось, що ти любив не за користь, результат або схвалення. Чи були моменти, в яких тобі не потрібно було ставати кращою версією себе, бо достатньо було просто бути.

А потім друге питання - що сталося з цією радістю, коли вона зустрілася з іншими людьми.

Можливо, сенс не в тому, щоб залишити після себе щось велике.

Можливо, достатньо, щоб твоє життя було настільки живим, що поруч із тобою комусь теж хотілося жити.

Чи знайшли ви свою радість?

І кому від неї стало трохи світліше?

З Днем нашого прапора вас. 🇺🇦

Завдяки тому, що Україна має свій прапор - знак державного суверенітету, - ми маємо значно більше, ніж часто усвідомлюємо.

Мати свою державу - це мати кордони, які можна захищати. Мати землю, яку можна називати своєю не метафорично, а юридично й політично. Мати паспорт, який визнає світ. Мати дипломатичні представництва, армію, закони, міжнародні договори. Мати право самостійно вирішувати, якою мовою говорити, яку історію пам’ятати, яких героїв шанувати і яке майбутнє будувати.

Для тих із нас, хто зараз за кордоном, український прапор має ще один дуже конкретний вимір. Ми приїжджаємо в іншу країну не як люди без держави. За нами стоїть Україна. Саме тому українці в Європі отримали особливий правовий статус, захист і можливості, яких не має більшість людей, змушених залишати свої країни.


Ми звикли думати про державу як про щось, що існує саме собою. Насправді історія знає багато народів, які мали мову, культуру, пам’ять і мільйони людей, але не мали власної держави та власних кордонів.

Тому прапор - це видимий знак нашого колективного права на власне "ми".

Шановне товариство, мені для дуже вигідній інвестиції в нерухомість не вистачає 15к не гривень)) і в мене є місяць часу

З часом габела.
Але, я можу проводити стратегічні бізнес сесії по суботах.

Я маю власну глибоку експертизу в бізнесі, я fractional COO в великій компанії і ше в мене 100500 регалій від психолог до сертифікований в Європі бізнес тренер і майстер НЛП.

Якщо у вас є бізнес і немає стратегії як досягнути бізнес мету. Записуйтесь не стратегічну сесію. Відповідаю -вам сподобається
Це як перший секс.

Мені повернули книгу, яку я давала почитати, в пакеті з продуктового магазину. Я вчора досить пізно повернулась до дому, тому лишила його в коридорі. А нянь малих у вільний час наводив порядки і пакет поклав в шафу для їжі.

Вночі як завжди діти пішли шоркатись по кухні, в пошуках чого б з'їсти.

Приходить старша
- мама, я конечно все розумію, але що у нас в шафі для їжі, в пакеті для їжі, робить книга, про двох мужчин ?

Я ще секунди три не могла зрозуміти, про яких, блядь, двох мужчин вона говорить. А потім дійшло.

І знаєте, мене навіть не образило, що дитина в 13 років не впізнала Черчилля.

Мене зацікавило інше.

Формулювання "я, конечно, все розумію".

ЩО САМЕ ТИ ВСЕ РОЗУМІЄШ?

Яку репутацію я встигла собі створити у власних дітей, якщо вони знаходять серед макаронів книжку з двома дорослими мужчинами на обкладинці - і перша реакція - ну всьо понятно, мама...

Пи.си.
Я та сама людина, яка колись загубила пульт від телека, а через пів року знайшла його в морозильці 🤦‍♀️

Хто пам'ятає що значить "кинути бомжа", той вміє швидко формулювати думку. Бо тільки перші 3 секунди безкоштовно 🤣

У моряків є класна приказка: "усі хочуть до раю, але ніхто не хоче помирати".

Більшість людей не готові робити нічого заради своєї мрії, навіть просто лежати в її напрямку.

Ти не можеш виграти у світу, якщо не здатний виграти у себе.

ЦЕ БУЛО ВЖЕ

Є люди, яким історія дає шанс виглядати ідіотами лише один раз.

А є людство.

Воно наполегливіше.

5 вересня 2026 року Стів Віткофф сидить у Кремлі навпроти Путіна і каже, що коли вони вийдуть на пенсію, у них залишиться багато «неймовірних історій і спогадів», а спогади про Путіна будуть «at the very top».

На самому верху списку.

Мило.

Особливо якщо не думати про те, що для мільйонів українців спогади про Путіна теж залишаться на все життя.

Просто трохи інші.
Про сирени.
Про підвали.
Про фотографії зниклих.
Про зруйновані будинки.
Про кладовища.

Про людей, які одного дня написали "я живий", а наступного вже не написали нічого.

Але дипломатія - штука тонка. Можливо, ми просто недостатньо розуміємо всю глибину особистого контакту.

Тим більше що історія вже проводила цей експеримент.

І результати збереглися.

1936 рік.
До Гітлера їде Девід Ллойд Джордж - колишній прем'єр Великої Британії, людина, яка керувала країною під час Першої світової.

Тобто не Вася з Telegram, який подивився три ролики про геополітику.
Один із найдосвідченіших політиків Європи.

Поговорив із Гітлером.
Подивився йому в очі.
Відчув людину.
І повернувся настільки враженим, що написав:

"Одна людина здійснила це диво"
Назвав Гітлера:
"природженим лідером людей" і людиною з "магнетичною, динамічною особистістю".

А потім узагалі видав прекрасне:

"Він - Джордж Вашингтон Німеччини".

Найсмачніше прогноз одного з найдосвідченіших політиків Європи після особистого знайомства з фюрером:
"Німці більше не мають бажання вторгатися в будь-яку іншу країну".

І ще:
"Встановлення німецької гегемонії в Європі… навіть не знаходиться на горизонті нацизму".

1936 рік.
Можна сказати, геополітична аналітика трохи не доїхала.

1938 - Австрія.

1938 - Судети.

1939 - Чехословаччина.

1939 - Польща.

Потім уже було незручно уточнювати, де саме проходить горизонт.

І Ллойд Джордж був не єдиним, кому Гітлер здався чудовим хлопцем після особистого знайомства.

Король Великої Британії Едуард VIII після зречення їде в нацистську Німеччину.
Зустрічається з Гітлером.Спілкується з Герінгом і Геббельсом.

Настільки вдало вибирає компанію, що під час війни британським спецслужбам доводиться вже не захоплюватися його дипломатичними талантами, а стежити за ним.

Нацисти тим часом розглядають колишнього короля як потенційно корисну фігуру у випадку перемоги над Британією.

Кар'єра склалася чудово: з короля Британської імперії - у губернатори Багамських островів, подалі від європейської політики.

Був ще Освальд Мослі.

Депутат парламенту. Міністр. Молодий політик із перспективою великої кар'єри.

Йому Гітлер сподобався настільки, що Мослі вирішив не обмежуватися компліментами й створив British Union of Fascists.Навіть весілля зіграв у будинку Йозефа Геббельса. Гітлер прийшов особисто.

З таким весільним альбомом потім, мабуть, дуже зручно було пояснювати британському уряду, що тебе неправильно зрозуміли.

Під час війни Мослі інтернували.
Велику політичну кар'єру можна було вважати завершеною.

У цих історіях мене цікавить одна закономірність.

Люди постійно переоцінюють власну здатність "прочитати" диктатора.

Диктатор наказує захоплювати території, але переговорник бачить перед собою розумну людину.

Диктатор саджає опонентів, але в приватній розмові виявляється надзвичайно приємним.

Диктатор роками говорить, чого хоче, але після двох годин за красивим столом політик повертається додому з унікальним інсайтом:

ви всі його неправильно зрозуміли.
Він хоче миру.
Він раціональний.
З ним можна домовитися.
У нас виник контакт.
Я відчуваю, що він мені довіряє.

Це, мабуть, один із найдорожчих чоловічих жанрів в історії:

"Я поговорив із ним особисто. Повірте, я знаю, який він насправді".

Ллойд Джордж теж поговорив.

І знав.

Настільки добре, що за три роки після його слів про небажання Німеччини вторгатися в інші країни німецькі танки перетнули польський кордон.

Тому мене мало цікавить, наскільки приємним Путін здається Віткоффу.
Я навіть допускаю, що він прекрасний співрозмовник.
Диктатори взагалі рідко утримують абсолютну владу десятиліттями завдяки нездатності справляти враження на людей.

Мене цікавить інший KPI.

Що відбувається після переговорів.

Скільки територій окуповано.
Скільки ракет запущено.
Скільки домовленостей виконано.
Скільки людей повернулося додому.
Скільки перестало помирати.

Бо міжнародна політика - погане місце для оцінки chemistry.

Особливо коли один учасник зустрічі повертається додому з "неймовірними спогадами", а інші люди повертаються додому перевірити, чи їхній дім ще стоїть.

Історія не повторюється дослівно.
Вона взагалі лінива.

Просто час від часу бере старий сценарій, міняє прізвища і дивиться, чи ми знову купимо квитки.

У мене сьогодні день народження, тому замість традиційного "скиньте гроші на квіти, які помруть раніше за мою віру в людство" - у мене інша пропозиція.

Я збираю на Starlink-и.

Туди, звідки красивих фоточок, урочистих передач і звітів у стилі "ось коробка, ось щасливі люди біля коробки" - не буде.

І я подумала: а чого це ви будете просто донатити мені на день народження?

Я ж капіталіст.

Тому я продаю за донат одну зі своїх улюблених лекцій.

Ту саму - про Землю, Вогонь, Дерево і решту стихій, через які я пояснюю, чому люди настільки по-різному думають, приймають рішення, змінюються, конфліктують і доводять одне одного до бажання вийти з чату.

Чому один пре вперед і біситься, коли все стоїть.

Чому іншому для щастя треба, щоб усі нарешті припинили щось міняти.

Чому з однією людиною достатньо сказати: "давай".

А іншій треба Excel, три аргументи, гарантії, план Б і бажано нотаріально завірене підтвердження, що вона не помре.

І найсмішніше починається, коли ми намагаємося мотивувати інших так, як працює мотивація у нас самих.

А потім дивуємося:

- чоловік якийсь не такий;
- дитина вперта;
- співробітник тупе;
- партнер гальмує;
- клієнт "нічого не розуміє".

Може, розуміє.

Просто ви розмовляєте з ним китайською мовою свого типу особистості.

Лекція велика, нормальна, без "ви Вогонь, тому носіть червоне і в четвер обіймайте сосну".

Там є система, через яку можна набагато краще зрозуміти себе й людей поруч. І, що особливо корисно, перестати вимагати від Землі поводитися як Дерево, а від Дерева - сидіти тихенько й не рости.

Сьогодні вона коштує стільки, скільки ви задонатите.

10 євро - забирайте.
30 - забирайте.
100 - я вирішу, що лекція нарешті отримала гідну оцінку.

🤌А якщо лекція вам нахрін не потрібна, але хочете зробити мені подарунок на день народження - просто донатьте.

Я конвертую ваші привітання у Starlink-и.

Цього року це, мабуть, найкращий подарунок, який мені можна зробити.

Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/3RCKS1jkEi

ВИБАЧТЕ, ЗУМЕРИ. ЕВОЛЮЦІЯ ЗАКІНЧИЛАСЯ НА НАС.

Мелінали вінець еволюції.

Наука необережно залишила мені для цього висновку прекрасний привід.

Homo sapiens існує приблизно 300 000 років.І значну частину новітньої історії людство демонструвало дуже приємну тенденцію: наступні покоління краще проходили когнітивні тести.

Це назвали ефектом Флінна.
Приблизно +3 бали IQ за десятиліття.
Людство розумнішало, розумнішало, розумнішало.

А потім народилися ми.

І графік почав ламатися.

У величезному норвезькому дослідженні на понад 700 000 людей зростання когнітивних показників спочатку зупинилося, а потім пішло назад.

У науці це називають reverse Flynn effect.

Я називаю це:
"Ну все. Краще вже не буде".

300 000 років природа проводила R&D.

Мільйони невдалих прототипів.
Льодовикові періоди.
Шаблезубі коти.
Чума.
Мутації.
Природний відбір.

І нарешті вона викотила production-ready версію Homo sapiens.

Міленіала.

Ми були останніми дітьми, яким доводилося щось ПАМ'ЯТАТИ.Ми знали телефонні номери напам'ять.
Орієнтувалися в місті без синьої стрілочки.Домовлялися зустрітися о 18:00 біля фонтану і, сука, ЯКОСЬ ЗУСТРІЧАЛИСЯ.

Якщо ми не знали відповіді, у нас не було Google.У нас була мама.Якщо мама не знала, була бібліотека, була енциклопедія.

Якщо й там не було - значить, людству ця інформація була не потрібна.

Ми пережили dial-up, коли інтернет підключався зі звуком, наче десь у квартирі помирає робот.Одну пісню можна було качати три години.А на 97% хтось піднімав телефонну слухавку.

І все.

Саме так природа виховувала в нас терпіння, прийняття втрати й готовність починати життя спочатку.

Тепер якщо відео не зацікавило людину за перші дві секунди - свайп.

Зумери називають це економікою уваги.

Нам сказали:

добре вчися,
отримай диплом,
знайди нормальну роботу,
працюй -
і в тебе все буде.

Ми виконали ТЗ.

А потім з'ясувалося, що професію доведеться змінити ще тричі, квартира коштує як невелика область України, пенсія виглядає дедалі більше як міфологічна істота, а психотерапевт за 100 євро на годину пояснює, чому "будь хорошою дівчинкою" було херовою життєвою стратегією.

Тому у 40 жінка-міленіал має:

кілька професій,
пару вигорань,
дітей,
роботу,
бізнес,
психотерапевта,
банку магнію,
ортопедичні устілки,
і календар, у який треба окремо поставити час, щоб полежати.

І саме десь на нашому поколінні багаторічний ріст результатів когнітивних тестів почав давати збій.

Збіг?

Звичайно.

Зумери зараз прийдуть пояснювати мені, що IQ не дорівнює інтелекту, покоління так порівнювати некоректно, а весь пост побудований на когнітивному викривленні.

І будуть праві.

Але спочатку нехай спробують призначити зустріч і зустрітись в домовленому місці в домовлений час, без інтернету і мобільного зв'язку.

300 000 років еволюції.
Мамонти померли, неандертальці не витримали конкуренції.

І в фінал вийшла я - у 42 роки, з кавою, сигаретою і багатозадачністю в фокусі.

Дякую, природо.
Можна було не старатися так сильно.

Пи.си. допис іронія, але саме спираючись на ці дослідження я переконую своїх дітей , що математика цариця наук.

Росія може запустити по Україні майже пів тисячі дронів за добу. Вже побачили.

А ми все ще збираємо донатами на одного робота, щоб наші військові не тягнули боєкомплект і не евакуйовували поранених там, де будь-який вихід може стати останнім.

І от це мене вкурвлює найбільше.

Четвертий рік великої війни ми вже прекрасно знаємо ціну технологій на фронті.

Знаємо, скільки коштує дрон.
Знаємо, скільки коштує НРК.
Знаємо, для чого він потрібен.

І все одно десь на Куп’янському напрямку людина робить роботу, яку вже може робити машина.

Тому сьогодні я збираю на НРК для 43 ОМБр, Куп’янський напрямок.

І тут у мене дуже проста позиція:

якщо замість людини під вогонь можна відправити шматок металу — у нас має бути цей шматок металу.

Сума до збору два мільйони, я збираю частину. Номер картки банки 5375 * 4112* 0436 * 4181

Посилання на банку в коментарях, не можете донатити, робить репост.

Бо алгоритми теж можна змусити працювати на ЗСУ.