.•Само }×{ Спокій•.

Кинутись під потяг,чи розчленувати своє тіло?
Можливо розпізнавши долоні зробити останній постріл у своєму житті.

}∆{

Можливо вмерти звівши лодоні над чортами лісовим ,можливо підписати смерті контракт ,можливо впізнавши себе у дзеркалі рефлексії особистих бачень загинути в журбі ,що скаже тобі кинутись під потяг,чи розчленувати своє тіло?
Можливо розпізнавши долоні зробити останній постріл у своєму житті.

}^{

Можливо сказати вибач,я намагаюсь,вибач я роблю все можливе,подивись на мої й гарні дії та будувати майбутнє разом.

.•}|{•.

Леза - це наші головні страхи
Додати їх чи долати - наші старання
Особистість - руйнування цих лез,та їх самоврядування іноді є їх Богами.

.•Мысли_/∆\_Падшего•.

_.\•МØР•/._

Не підведи мене, не підведи мене
Не підведи мене, не підведи мене...
Легкість та правда згубно працює тепер
Допоки все справжнє - ми забиваєм етер
Мрію - вдаю, що вічність боїться мене
Якщо мене знайдуть - то я під землею
Пам'ятаєш? Звісно! Звісно що ні
Як я відчував та бачів що хотів зробить як краще
Пам'ятаєш? Звісно! Звісно що ні
Яка ж втома буть на троні
Із тих пір як я є МОРом
Не підведи мене
Із тих пір як я є МОРом
Нап'єшся чужим горем чи нап'єшся з горя?
Я умиваюсь кров'ю бо я ворон, що став мором

.•Мысли_/∆\_Падшего•.

.•Алкоголь•.

Є люди котрі залежні від нього,є люди котрі незалежні,але іноді буває так що повна толерантність від нього навіть гірше ніж толерантність.

Бувають люди котрі при алкогольному сп'янінні розуміють усе,та тверезі подумками а є ті якщо хельнуть парк кегелів й створюють несумісні речі з їх тверезими думами.

В мене є один товариш котрий зрозумів що йому треба кидати пити коли він з дівчиною через стіко років, через стіко дій що вже дійсно запізно.
Але людина усвідомила.
Усвідомила ціною чого?
Ціною чого!?

Ціною усього відповім я.

Котре вже час так говорити поговоримо й про тих хто пьє але свідомість має,я не про алкоголізм - я про людей котрі здаються такими що для них алкоголь саме найголовніше,я за тих хто ховає себе в тому щоб випити одну пінту пива у вечорі після дня в котрому навіть не хотів би знаходитись,я не про тих хто не може спати не випивши ,я за тих хто хоче випити бо не так відчуває в тілі білю після тяжкої праці або ж морально після невдалого дня.

Є люди котрі лишилися буквально всього, через що?
Свідомо відповім не алкоголь а стан опьяніння

Якось так сталось що я розумію,люди бувають багатьох форматів ,але зараз скажу я одне треба свідомо поводити себе навіть тоді колі ти говориш "я п'яний" слухай та знай ти не п'яний - ти несвідомий.

Цьому тексту буде й друга частина.
Продовжу всеж таки пізніше а ви думі свої розкриватись дайте ,гадайте дивуйте себе ,дивуйте думи свої та згадаєте що робили самі ,а котре не робили то згадаєте слова мої,не від себе може від брата або сестри,але колись й ви ,зновуж згадаєте слова мої.
Проза тут є ,але її не багато,бо проза життя набагато мудріша.

Якщо ти втрачаєш свідомість, можливо пити не для тебе.

Можливо не тільки пити.

Згадай погане щоб стати краще для самого ж себе.

.•Мысли_/∆\_Падшего•.

.•Алкоголь•. Ч.№1

°{Непотріб}°
















(Філософія саме в тому ,що текст пустий,саме місто гарне)

Коли з дерев спадає густа тінь
Ми йдемо дивитися на світ
Що він нам сьогодні принесе?
Нічого? а може геть усе?

Після ночей завжди буде тепло
Сьогодні ж знов відчуваю втому
Можливо, справа дійсно в тому, що
До поки нікому не дарував його


Ми забули, що таке десь є
Ніч іде, і мій страх викрав крук
І ти мене у цю ніч піднесеш
Все даєш, щоб потім вирвати із рук

Коли з дерев спадає густа тінь
Я обертаюсь і починаю тліти
Я не йду дивитися на світ
Для мене він закінчився вночі

Я мов хвиля гармонійна
Б'юсь об скелі, я прилив
Місяць, що створив тяжіння
Вічно темний, молодий

Ти мов вітер непомірний
Б'єш об скелі сотні хвиль
Сонце, що дало проміння
Ним же нас і спалить в мить

Ми бачимо надто багато, будуємо все ідеальним в своїй голові
Коли хочемо спати, спочатку наводим порядок в думках які не старіють
А тільки тоді дозволим собі спіймати момент де все справжнє було

Як иммунитет у дитини, що росла в
занадто стерильних умовах
Ми надто чуткі, надто вразливі, заражені світом, що нам демонструють
Занадто чітким, надто красивим, засяяним

Світлом, що нам несе бурю
Гарна картинка вигорить з часом, і я стану чолом чекаючим кулю
Моя домовина дешева з пластмаси чекає в кутку поки я допалю

Усе подалі, обіцянки і моралі
Всі залишені в дзеркалах
Котрі ти марно розбиваєш, марно
На загострені деталі

Я б ходив по ним босим
Але ти й цього не просиш

Я мов хвиля гармонійна
Б'юсь об скелі, я прилив
Місяць, що створив тяжіння
Вічно темний, молодий

Ти мов вітер непомірний
Б'єш об скелі сотні хвиль
Сонце, що дало проміння