#можливості Ми в MDF запускаємо місячне онлайн-стажування для молодих журналістів з менторами-практиками. Хочемо допомогти їм розвивати професійні навички у хороших спеціалістів.

Реєстрація до 2 травня включно. З фултаймом можна поєднувати, але дуже обережно. Ментори не дадуть розслабитись, завдань буде багато. Я б на вашому місці проговорила це з редактором, щоб зменшити завантаженість на основній роботі на період стажування. Повернетесь у свою редакцію з купою нових знань та ідей;)

Хто ментори?

⚡️ Комусь пощастить потрапити на стажування до директора з цифрового маркетингу і продуктів “Суспільного мовлення” Андрія Боборикіна. Він допоможе розібратися, як дивитися і що можуть сказати дані з фейсбуку, навчить аналізувати seo-статистику і краще писати.

⚡️ Хтось потрапить під опіку креативної директорки “Платформи” і співзасновниці консалтингу з креативності “Zweistein” Юлії Саліженко. Вона навчить застосовувати різні креативні підходи у роботі, робити класні спецпроєкти у медіа, створювати більш якісний контент і верстку.

⚡️ Ще комусь вийде попрацювати з журналістом програми “Донбас.Реалії” і головним редактором “Реальної газети” Андрієм Діхтяренко. Він розповість, як створювати класні відеосюжети для ютуба від “а” до “я”, працювати у команді мультимедійного проекта (відео/текст/соцмережі), навчить робити якісний фактчекінг і розслідування з відкритих джерел.

⚡️ Хтось буде покращувати навички редагування, редакційного планування, написання експлейнерів, а також вчитися писати хороші тексти англійською з допомогою партнерки медіа-консалтингу “Jnomics” та головної редакторки “Lustrum” Дарини Шевченко.

⚡️ А хтось отримає доступ до найкращих українських медійників, буде розбиратися в особливостях роботи українських і міжнародних медіа, а також вчитися писати, редагувати і створювати дуже різні матеріали про медіа з головною редакторкою “The Lede” Тетяною Гордієнко.

За лінком - реєстрація і трохи більше слів від організаторів (треба ж хоч десь висловитись, як і чому ми це все робимо для вас 😏).

#можливість Наші друзі із TheFix Media проведуть вебінар про медіабізнес і менеджмент для медіаменеджерів. Записуйте: 6 травня о 18:00 CET (ну або ж о 19:00 за київським часом).

Говоритимуть з CEO hromadske.ua, The Local і Dennik N.

Реєстрація ось тут.

Хоч вебінар і для медіаменеджерів, але я також радила б реєструватись всім, кому цікаво почути, а що взагалі роблять медіаменеджери, щоб впоратися з усіма цими викликами і зберегти свої медіа, а відповідно, і вашу роботу:)

Записали для вас декілька думок іспанського фотографа Ману Брабо. На онлайн-лекції в межах Odesa Photo Days Festival він розповів про свій проєкт @covidphotodiaries та чому коронавірус – найдивніша річ, яку йому доводилося знімати.

😎 Фотограф співпрацює з новинними агентствами EPA, AFP та AP, а також з The Wall Street Journal, організаціями «Лікарі без кордонів» та «Медикус Мунді». В 2013 році він отримав Пулітцерівську премію у складі колективу Associated Press за знімок, зроблений під час громадянської війни в Сирії. Він також є співзасновником MeMo Magazine в Торіно, Італії.

Ідея запустити профіль в Instagram @covidphotodiaries була спонтанною. Зараз його наповнюють дев’ять різних фотографів з усіх куточків країни. Це і є однією з особливостей проєкту: він показує що відбувається не лише в найбільших містах країни, але й ситуацію в регіонах. Нині в нього майже 15 тисяч підписників та 330 дописів зі знімками.

⚡ "Документальна фотографія теж зміниться, як і все суспільство. Ринок очікує криза й нам треба змінити наші підходи до роботи. Приміром, я не знаю, коли в мене буде наступна можливість поїхати в іншу країну й знімати там. Іспанія відкриє кордони в червні, але як щодо інших країн? Коли відкриють кордони Афганістан чи Куба? Можливо, мені треба зосередити свою роботу на подіях, які відбуваються в Іспанії, на найближчий рік. Для мене це величезні зміни й багатьох фотографів вони також очікують. Наприклад, спортивних фотографів — коли будуть наступні змагання, які вони зможуть зняти? Чи коли буде наступний концерт? Це змінить усе. Складно передбачити, як саме. Ми можемо або очолити ці зміни, або просто спостерігати за ними. Й якщо ми будемо активними в цій ситуації, то це ближче до того, аби очолити ці зміни".

Сьогодні останній день реєстрації на онлайн-стажування для молодих журналістів Journalism Exchange Program. На The Lede згодом будуть з’являтися тексти з різними інсайтами з цього стажування. А поки дивіться, які у нас класні ментори і що вони пропонують. Ну і реєструйтесь, поки є така можливість.

⚡ Про стажування у головної редакторки The Lede Тетяни Гордієнко.

⚡ Про стажування в директора з цифрового маркетингу і продуктів Суспільного Андрія Боборикіна.

⚡ Про стажування в креативної директорки Платформи Юлії Саліженко.

⚡ Про стажування в журналіста Радіо Свободи Андрія Діхтяренка.

⚡ Про стажування у головної редакторки Lustrum Дарини Шевченко.

Успіхів всім, хто подається!😎

​​#можливість Майже робота! Ми розширюємо спільноту експертів MDF, - менторів, спікерів, тренерів, - щоб робити ще більше крутих проєктів і залучати більше професіоналів. Розуміємо, що можемо знати не всіх, тому створили анкету, щоб зібрати контакти людей, з якими потенційно можемо співпрацювати.

Наші експерти отримують гонорари в межах проєктів. Крім цього, ми гарантуємо відчуття залученості до неймовірних якісних змін!

Ми розвиваємо молодих і досвідчених журналістів, а також медіаменеджерів. І кожен, хто класно робить свою роботу, експериментує і знаходить інсайти, може стати частиною нашої спільноти експертів MDF.

😉 Єдине, що треба, так це показати, що ви маєте достатньо експертизи, аби розвивати інших. Розкажіть нам про неї, і ми вам напишемо.

Кілька місяців тому (коли ми ще зустрічались з людьми на офлайн-заходах) поговорила про різні медіаменеджерські болі з головним редактором одного із українських доволі успішних нішевих медіа. Він розповів, що джерела доходів очевидні, якщо мати таке медіа, як в нього, ще й в Києві.
А щодо інших ЗМІ, особливо регіональних, то йому здається, що все досить сумно і грошей на ринку не знайти. І сумно, що не виходить відверто поговорити з колегами і дізнатися, а в кого що і як працює чи не працює (і майданчика для таких розмов не вистачає, і не всі готові бути відвертими у питанні грошей в медіа).

От ми й подумали, що є сенс частіше писати на The Lede про медіа, які знаходять способи заробляти і їхні моделі монетизації. І навіть більше: розпитуємо їх про все цікаве, від організації процесів у редакції і до підходів у роботі з аудиторією і дистрибуцією контенту.

⚡ Співзасновниця MC.Today Віра Черниш в межах такого формату розповіла нам про все, що стосується роботи її медіа. Читайте великий текст з нею за лінком (надто багато цікавого, щоб переносити це все сюди).
А ще Віра розповіла, що вони шукають нову людину у свою команду (кому потрібна робота?).

Якщо ви теж, як і мій знайомий редактор, хочете розібратися, хто і як працює і заробляє в медіа, то читайте цей текст і чекайте наступних подібних матеріалів 😉

А якщо хочете розповісти про своє медіа, то теж пишіть, а ми подумаємо, наскільки нам подобається ваш кейс. І можливо, зробимо такий же розбір і з вами.

Розповім вам сьогодні про три наші тексти, які варто переглянути 😉 Можливо, після прочитання ви збережете собі якісь блоги чи книги, щоб почитати згодом, дізнаєтесь більше про особливості роботи і підходів в Platfor.ma, а може, навіть покращите роботу своєї команди на карантині.

⚡ Що почитати про медіа? Радить Андрій Боборикін

Ми вирішили щотижня запитувати в експертів з медіаспільноти про те, що вони читають і що радять прочитати іншим.

Ось, наприклад, блоги, які радить директор з цифрового маркетингу і продуктів на «Суспільному мовленні» Андрій Боборикін (а в тексті знайдете і книги, які варто прочитати):

Stratechery. Найкращий блог про тектонічні процеси в технологіях і медіа аналітика Бена Томпсона. Для старту рекомендую прочитати підбірку текстів про агрегатори.
BuzzMachine. Блог американського медіа-експерта Джефа Джарвіса. Є багатого, з чим я категорично не згоден, але є й дуже цікаві тексти, такі як оцей.
Remains of the Day. Блог венчурного інвестора Юджина Вей. Далеко не усе варто уваги, але дуже раджу виділити вихідні на читання та обмірковування цього тексту.

⚡ Про креатив на карантині, редакцію без Trello та «дні тиші» без Zoom — розповідає Юрій Марченко, Platfor.ma

Ми запитали в Юрія, що допомогло їм створити собі репутацію найбільш креативного медіа на українському медіаринку. Ось, що він нам сказав:

«Ми себе буквально змушуємо дивитися на навіть найбанальніші теми трішки з іншим фокусом. Далеко не завжди це вдається, але ми правда намагаємося. Кілька брейнштормів, домашня робота з Pinterest, спільне обговорення – це все наші методики. Часто щось креативне народжується там, де стикаються речі, що не мали б стикатися. Наприклад, якщо поєднати літературу і татуювання, то вийде Літтату. Якщо підручник історії й Фейсбук, то ось це. Маскарад і нестандартні символи – це. Головна задача – скласти цей пазл так, як, здавалося б, було неможливо».

⚡ Редактори та медіаменеджери — про мотивацію

Євген Спірін розповів нам про те, як вони у себе в «Бабель» зробили планірки більш ефективними.

«Кожного ранку проводимо планірки в Telegram. Ми спробували кілька разів робити це у Zoom, але виходило надто довго. Зараз у нас інша схема: журналіст заповнює “заявку”, в якій пише тему тексту, приблизний заголовок, пояснює ідею. І йому відповідають: ОК чи не ОК. Вчора ранкова планірка тривала 21 хвилину — для 10 людей. Це наш рекорд. В нас є дошка в Trello, в яку ми вносимо теми, відповідального за матеріал та дедлайн публікації».

Крім Євгена, ми також поговорили про виклики роботи на карантині і як з ними справлятися із медіаменеджерами «Заборони» та «Hromadske».

Читайте, думайте, рефлексуйте і пропонуйте нам свої ідеї для текстів, які ви хотіли б прочитати
😉

Завтра, 22 травня, ми організовуємо зустріч із співзасновницею MC.Today Вірою Черниш. Поговоримо про те, як зробити текст, який читатимуть.

Віра розкаже про свій досвід роботи з текстами, про елементи, які об'єднують матеріали, які люди найбільше читають у них.
Звичайно, можна буде поставити їй і свої запитання. Можна навіть анонімно (якщо зареєструєтесь і залишите своє питання в анкеті).

⚡ Час зустрічі: з 18:00 до 19:30.

Ми проводимо цю онлайн-зустріч в межах Journalism Exchange Program. Це та програма онлайн-менторства для молодих журналістів, яку ми запустили два тижні тому. Даємо нашим стажерам можливість почути ще більше професійних медійників 😎

І будемо раді, якщо ви теж долучитесь.

Журналіст, редактор програми «Донбас.Реалії» та головний редактор «Реальної газети» з Луганська Андрій Діхтяренко сказав нам, що можна зняти відеосюжет, сидячи вдома на самоізоляції 😎

🐝 І ось як:

Використовуйте відеомесенджери. А зроблені записи додавайте у текстові новини чи статті: додаючи до них мультимедіа, ви збільшуватимете залученість аудиторії до вашого контенту. Це також демонструватиме, що на вашому медіа є не лише що почитати, але й подивитися чи послухати.

Мобільна зйомка. «Можна записувати стендапи, блоги, розповіді. Немає чим перекрити текст? Скажіть його в кадрі. Це теж нормально. Потім можна “наліпити” на своє обличчя світлини, документи, будь-що, що може ілюструвати те, про що ви розповідаєте».

Fair use. Fair use — це правила використання контенту інших людей із дотриманням їх авторського права. Наприклад, можна використовувати до 30 секунд відео іншого автора з належним посиланням на першоджерело. Але краще, якщо ви запитаєте дозволу в автора та погодите з ним цитування. Платформа YouTube має таку функцію, як «страйк» — якщо інший користувач поскаржиться на ваше відео через порушення авторського права, то його можуть видалити або ж заблокувати весь канал.

Документи, фото, інфографіки. Усі ці елементи допоможуть перекрити та проілюструвати текст, якщо бракує відеоряду.

Просіть героїв зняти відео. Попросіть своїх героїв зняти як виглядає їх пуста зачинена кав’ярня чи крамниця. Вони так само можуть самостійно записати свою розповідь чи коментар, якщо у вас не вийшло записати їх через відеомесенджер.

Час для сюжетів на основі відкритих даних. «В нас і до карантину були дуже обмежені можливості стежити й відкрито знімати, що там відбувається. Ми користувалися тим, що знімають люди й викладають в соцмережах. Це теж непогане джерело інформації».

Робіть сценарій та закадровий текст. Якщо частину свого тексту вам треба начитати на камеру, можна скористатися додатком “Teleprompter”. Якщо встановити її на планшет, то його можна використовувати як суфлер для начитки тексту.

😎 Дивіться запис розмови головної редакторки The Lede з Андрієм.

І читайте ще більше його порад за лінком.

😉 Навіть якщо ви не працювали з відео, можливо, саме час почати вчитися і експериментувати з форматами, щоб залучати аудиторію і виділятися серед інших.

​​#можливості До 28 червня можна подати свою роботу на Національний конкурс журналістських розслідувань.

До розгляду приймаються професійні журналістські матеріали – друковані, відео, веб – у жанрі розслідувань та спеціальних репортажів, опубліковані в українських ЗМІ з 8 червня 2019 по 8 червня 2020 року. Вік учасників не обмежений. Від одного журналіста приймається одна робота. Автори мають бути зазначені в оригінальній публікації.

Переможець отримає статуетку Proxy Prize та грошовий приз у 1000 євро. Результати конкурсу буде оголошено 24 серпня, на День Незалежності України.

🔥 В минулому році головний приз отримала робота «Армія. Друзі. Бабки» Лесі Іванової (програма «Наші гроші з Денисом Бігусом», Bihus.Info). Спеціальну відзнаку журі отримала Анастасія Станко («Громадське») за розслідування «Таємний ізолятор СБУ».

Національний конкурс журналістських розслідувань та спеціальних репортажів було запроваджено у 2014 році ініціативою YanukovychLeaks та Media Development Foundation, газетою Kyiv Post за підтримки SCOOP та за участі інтернет-видання «Українська правда».

Ми поговорили з ексредакторкою сайту Громадського про роботу журналістів стрічки новин.

Вона розповіла нам про 5 етапів, які проходить кожен редактор стрічки новин у будь-якому медіа здорової людини перед публікацією:

Пошук і перевірка: ми маємо бути впевнені, що інформація правдива. Тому перше, що робить редактор, коли знаходить новину – перевіряє джерела.

Повнота інформації: редактор збирає контекст та за необхідності – позицію другої сторони. Крім всього, додає бекґраунд, аби у читача було відчуття, що він усе зрозумів.

Написання новини: це може бути ексклюзив або рерайт. У будь-якому разі, редактор на цьому етапі пише текст, дотримуючись інформаційного стилю.

Фактчекінг, верифікація і редагування: відсікаємо зайве, перевіряємо цифри, дати, терміни і цитати.

Додавання фото, відео, постів із соцмереж, публікація і розповсюдження в соцмережі.

Ми також розпитали її про структуру новин, про те, що робить будь-яку новину поганою, яким є вдалий заголовок, як комунікувати свої помилки і що вона порадила б собі на початку кар'єри (спойлер: «Веди і оновлюй свою базу контактів»).

​​😎 Директор з цифрового маркетингу і продуктів Суспільного Андрій Боборикін пише для The Lede тексти, в яких детально пояснює, що і як у них відбувається, ділиться спостереженнями, результатами роботи і висновками, які робить на основі даних.

І корисно (бо він описує, що і як аналізує), і цікаво (бо теж можна аналізувати його висновки і сам підхід до роботи).

Big data та пошуки ідеальної конверсії. «Існує багато міфів щодо оптимальної кількості посилань, яку може зробити сторінка в Facebook на день. Для сайту, 75% трафіку якого йде саме з цієї мережі, це надважливо. Тому за участі команди стажерів Journalist Exchange Program від MDF ми проаналізували кількість постів-посилань (links) та переходів за ними на сайт (unique link clicks) на 24 сторінках Суспільного та зробили «heatmap», де для зручності рядки розмічені кольорами від низького (червоного) показника до високого (зеленого).

Мета створення цього документу — пошук закономірностей між кількістю опублікованих посилань та конверсією в трафік. Переглянувши показники, ми побачили, що менша за середню кількість постів у більшості випадків дає негативний результат по клікам — у дні з «червоною» конверсією у більшості випадків маємо «червону» кількість посилань. Так, є приклади, коли єдине посилання за день принесло велику кількість кліків та дало 100%+ конверсію, та приклади, коли 15+ посилань не дали й 3% конверсії, але тренд очевидний — якщо постити 0-5 посилань, в більшості випадків трафіку буде мало або зовсім не буде.

Я не вважаю, що є якась оптимальна кількість посилань, щоб гарантовано отримати високу конверсію. Якщо зробити 50 нецікавих постів, її не буде. Але надто мала кількість унеможливлює будь-яку конверсію — я писав про це детальніше в цьому тексті.

Пандемічний порядок денний негативно вплинув на цю статистику, адже є дні, коли через важливі локальні новини ми мали 500-800% конверсії, тож цікаво буде зробити той самий аналіз в більш «спокійний» період та можливо порівняти тижневі інтервали».

🔥 Андрій пропонує читачам The Lede поділитися і своїми показниками щодо джерел переглядів та показників конверсії на сторінках своїх видань. Якщо ви готові до цього, то пишіть нам, будемо шукати відповіді разом.

​​В останніх наших текстах на The Lede ми розповіли вам про деякі регіональні медіа та журналістику рішень. Ці тексти підготували стажерки програми онлайн-менторства Journalism Exchange Program (JEP). Вони подалися на стажування до нашої редакторки Тетяни Гордієнко: і тепер розбираються трохи глибше в тому, як працюють регіональні українські редакції і медіаменеджери.

⚡ Читайте текст Оксани Романенко про чернігівський проєкт «Initia» та його засновницю Віру Курико (яка колись була стажеркою JEP). Історія про те, як запустити локальне медіа та зрозуміти, коли час зупинитися.

«Я хочу видання в Чернігові таке ж саме як було, тільки з новими силами, новим розумом, новими людьми і з грошима. Тоді я казала, що гроші це не найважливіше, а тепер кажу, що гроші – це важливо. Я повинна продумати монетизацію. І прагну створити в Чернігові таку собі «спільноту» любителів текстів. Можливо, вдасться стати помічницею комусь такому, як я шість років тому. Допомогти полюбити текст так, як я його люблю».

⚡ А тут засновниця «Куфер» (яка теж колись була стажеркою JEP, а потім і учасницею програми для медіаменеджерів від MDF) розповіла Діані Рудій про те, як вони працюють і чим є їхнє медіа для міста. І про гроші теж розказала.

«Я придумувала «Куфер» від ідеї, як це медіа може заробляти. Власне, ситуація з пандемією показує, що мусимо розглядати всі можливі способи як може заробляти медійний проект у Франківську. Коли лише створювала ідею, то в мене був аркуш, на якому було дев’ять можливих варіантів як бути прибутковими, зараз ми використовуємо чотири основні:
1. нативна реклама;
2. підписка, краудфандинг;
3. грантова підтримка;
4. різні речі на аутсорс: концепції, верстки, дизайн, комунікаційні стратегії, події».

⚡ Останній текст – це історії трьох українських медіа, які працюють з журналістикою рішень: «Рубрика», The Devochki та Varosh, які зібрала Наталя Куліді.

«Матеріали журналістики рішень можуть здаватися «історіями успіхами» або «how to». Але це не так. У справжньому solution story мають бути такі компоненти: проблема, наявність відповіді на цю проблему, докази ефективності і обмеження. Запропоновані рішення мають бути масштабованими, тобто щоб воно піддавались відтворенню іншими людьми. Не важливо ХТО зробив, а важливо ЯК. Не кожен кейс і історія підходять під цей концепт. Під час пошуку та вибору теми у нас навіть з’явилась фраза: «А де тут солюшенність?», – головна редакторка та співзасновниця «Рубрики» Анастасія Руденко.

Як зробити текст, який прочитають? Ми поставили це питання керівній редакторці MC.Today Вірі Черниш. А вона цілу годину відповідала на нього на онлайн-зустрічі, яку ми в MDF організували для стажерів Journalism Exchange Program (зараз це програма онлайн-менторства для журналістів-початківців; зовсім скоро оголосимо новий набір, тому стежте за оновленнями).

🚀 Ось, що вона розповіла:

Чому люди читають ЗМІ?

1. Тримайте мене у курсі (трендів).
2. Дайте мені найсвіжіше.
3. Розкажіть мені детальніше.
4. Навчіть/просвітіть мене.
5. Відволічіть мене.
6. Надихніть мене.

Лайфхаки, щоб перевірити, чи ваш текст дочитають

1. Одна стаття має відповідати на одне питання. Не треба розпорошуватися і говорити про все. Порада: перед тим як сідати і писати статтю, треба зрозуміти, на яке питання вона буде відповідати, і виключити все зайве, що не відповідає на це питання. Тоді стаття буде динамічною.

2. Коли пишете колонки, не пишіть про загальні поняття. Людський мозок гарно сприймає близькі йому історії, тому треба розповідати про особистий досвід. Будь-які поняття сприймають краще, якщо пояснювати їх на людському досвіді, а не абстрактно. Висновок: тексти краще будувати на історіях, а не сухих інструкціях, поняттях і фактах.

3. В історії потрібна драма, навколо якої треба будувати історію. Типові історії не дивують. Звісно, корисний і практичний досвід можуть прочитати, але люди найкраще запам’ятовують історії особистого драматичного досвіду. Спікери неохоче діляться таким, але треба вмовляти їх розповідати про цікаві деталі, коли щось вийшло і не вийшло. Тоді історії читатимуть краще.

А за лінком читайте про правила, на яких вони будують увесь контент свого медіа 😎

🔥 CEO RIA Media Олег Горобець розповів нам про сім книг, які варто прочитати й іншим медійникам. Його поради корисні тим, хто цікавиться маркетингом і управлінням.

1. «Скрам», Джеф Сазерленд
Книга про однойменний метод гнучкого управління, що актуальний для творчих команд. Вважаю, що Скрам найкраще підходить для незалежних редакцій.

2. «Сила звички», Даніел Дахігг
Відкриває завісу над процесом формування звички у людей. Дуже важливо для медіабізнесу — завдяки звичкам він і існує.

3. «Як ростуть бренди», Байрон Шарп
Автор вперше з наукової точки зору пояснює такі явища, як розмір клієнтської бази Бренду, лояльність, доля ринку, довіра до Бренду. Те ж саме працює для медіа в плані Аудиторії. Стає зрозуміло, чому на сайтах така висока доля випадкових відвідувачів і низькі поведінкові показники.

4. «Маркетинг, заснований на даних», Марк Джеффрі
Формує розуміння базових маркетингових показників. Все так само і з аудиторіями в медіабізнесі. Собівартість залучення клієнта, ЛТВ- пожиттєва дохідність клієнта, РОМІ – актуально особливо для таких «клієнтів» медіа, як рекламодавець та передплатник.

5. «Думай повільно, вирішуй швидко», Деніел Каннеман
Мозок людини іраціональний та емоційний. Ми ухвалюємо рішення автоматично, керуємось шаблонами, що заклали природа і соціум. Книга обов’язкова для всіх, хто працює в комунікаціях.

6. «Дизайн для недизайнерів», Робін Вільямс
Проста і дуже базова книга про 4 основні закономірності дизайну. Обов’язкова для прочитання всіма, хто працює з візуальним продуктом.

7. «ОКР», Джон Доер
Остання велика теорія управління. Дуже актуально для медіабізнесів, що часто грішать слабким управлінням. Основна ідея — вибір 2-3 дуже амбітних цілей на квартал, що вимагають якісного «стрибка». Навіть коли організація мислить чи шукає рішення в напрямку такого стрибка вже багато чого дадуть.

😎 А якщо хочете поділитися його порадами з командою чи своїми друзями у фейсбуці, то переходьте за лінком. А далі ви й самі знаєте, що робити.

🔥 А ми продовжуємо розповідати про журналістику рішень в Україні. Цього разу описали проблеми, з якими стикаються медіа, коли беруться за такі історії.

Читайте детально про виклики перед журналістами за лінком.

А тут залишу трохи хорошого: чому героїні матеріалу, незважачи на всі проблеми, хочуть продовжувати працювати з solution story.

Спойлер: бо вона дає різні можливості, як для читачів, так і для редакцій.

⚡ «Після виходу матеріалу про відновлення українських замків чимало людей підписалися на сторінки проєкту, деякі питали, чим можуть допомогти в цій ініціативі. Тобто можна говорити про те, що якщо у матеріалі є правильно сформований меседж, аудиторія не просто прочитає і забуде. Хтось обов’язково захоче доєднатися до вирішення описаної вами проблеми. І це – добре», – Олександра Горчинська.

⚡ «Дуже сильно втомлюєшся читати про проблеми. Коли бачиш якийсь текст, де є тільки вони, потім трохи сумуєш. Не хочеться створювати у читача атмосферу пригнічення, тліну і туги. Зрозуміло, що потрібно писати про проблеми. Але і показувати шляхи вирішення», – Юліана Скібіцька.

⚡ «У нас був страх, що такий формат не зайде. Що мода в журналістиці на такі теми вже минула, що читачі не дуже хочуть про це читати. Але як з’ясувалося, якщо в балансі писати, що є рішення реальної проблеми, яка зачіпає багатьох людей, то, звісно, є результат», – Софія Дейчаківська.

⚡ «Люди шукають відповіді на свої запитання. Їх багато, а прикладів реалізації мало. І тому цим варто займатися. Який зиск від цього редакції? Люди охоче діляться такими штуками. Це можливість залучити нову аудиторію», – Наталія Пахайчук.

​​Ми підготували для вас підбірку книжок про сторітелінг. Наша журналістка прочитала їх і залишила рекомендації, чому вони варті уваги і над чим вам вийде попрацювати.

Сім книг, які вчать розповідати історії:

🔥 «Текст-пекс-шмекс» Вільям Зінсер

🔥 «Всі крапки над «І»сторією: Сторітелінг для сценаристів, письменників та блогерів» Сергій Гаврилов

🔥 «Сторітелінг для очей, вух і серця» Марк Лівін

🔥 «Антипосібник для журналістів»

🔥 «Як будується оповідання» Майк Йогансен

🔥 «Пиши сильно»

🔥 «Звичка писати» Катерина Бабкіна

А повний текст читайте за лінком 👇

Онлайн-стажування для журналістів: розібрали як це працює на прикладі нашої Journalism Exchange Program та Platfor.ma (а в кінці - лінк на реєстрацію на програму менторства).

Про стажування розповіла стажерка першої хвилі JEP-онлайн, журналістка The Ukrainians Ірина Ладика.

Далі — пряма мова.

Онлайн-стажування — це менторство. Зазвичай у редакції за стажера відповідальні усі загалом і ніхто конкретно. Журналісти часто заклопотані і немає до кого звернутися. А я завжди могла попросити свою менторку про пораду. Юля постійно була на зв’язку зі своїми підопічними, читала нам лекції, готувала для нас презентації, ми переписувалися особисто та обговорювали ідеї, просування нашої роботи.

Індивідуальна консультація — одна з найкрутіших речей під час стажування. У моєму випадку ми з Юлею спілкувалися про видання, у якому я працюю. Менторка проаналізувала його наперед, розповіла, що їй сподобалося, що було незрозумілим, що і як можна покращити. Дала поради, як краще просувати наш контент у різних соцмережах. Я зробила багато нотаток та у мене з’явилося кілька цікавих ідей, які варто обговорити у редакції.

Планування — надзвичайно важливе. Я усвідомила, що без чіткого та грамотного планування впоратися буде важко. Допомогло розуміння того, що я маю зробити протягом стажування спецпроєкт. Юля поділила нашу роботу на частини. Перший тиждень — пошук ідеї та формулювання теми, другий тиждень — створення контенту, третій — дизайн та верстка, четвертий — дистрибуція. Структурований алгоритм роботи допоміг планувати кожен день так, щоб встигати всюди і жодна сфера мого життя «не провисала».

Відчути свій темп. Для цього Юля запропонувала нам створити таймлайн наших спецпроєктів: виписати кожен етап роботи (наприклад, запис інтерв’ю, розшифровка, редактура, верстка) та самій собі встановити дедлайни. Це дуже допомогло зробити працю «намацальною» та зрозуміти, скільки часу потрібно саме мені. Конкретні дедлайни не мали збігатися із планом нашої роботи по тижнях. Завдяки такому структуруванню я відчула власний темп та змогла працювати у комфортному для себе ритмі.

Подавайтеся на стажування з конкретною метою. Я йшла на стажування з конкретною метою — навчитися створювати спецпроєкти від А до Я: від виникнення самого бажання зробити спец і до його дистрибуції. Якщо ви саме зараз вирішуєте, чи варто подаватися, то добре обдумайте, яку конкретну навичку ви хочете отримати чи прокачати, хто саме із менторів найбільше зможе вам допомогти у цьому.

😎 Новий набір на JEP-онлайн уже розпочався. Зареєструватися можна до 30 червня.

Менторами цього разу будуть: керівник інтернет-проєктів медіахолдингу ТРК “Люкс” Денис Зеленов, головна редакторка онлайн-журналу “Reportes” і співзасновниця The Ukrainians Media Марічка Паплаускайте, головна редакторка “The Lede” Тетяна Гордієнко, політичний оглядач інтернет-видання “Українська правда” Роман Романюк, редактор бізнес-відділу Kyiv Post Денис Красніков.

Яким буде hromadske після трансформації? Ми розпитали про це нову головну редакторку Наталію Гузенко.

Додам сюди фрагмент Q&A з Наталією, а повний текст читайте за лінком;)

Кілька років тому Facebook різко змінював свої алгоритми. Ви враховує цей ризик у своїй стратегії?
Ми намагаємося диференціювати канали та не залежати від Facebook. Ми працюємо над тим, аби більша частина нашого трафіку була прямим. Щоб в нас було своє ядро аудиторії й люди ходили на hromadske тому, що це hromadske.

Це як якщо тобі треба знайти бізнес-новини, ти йдеш на Interfax. Або якщо тобі треба зрозуміти що відбувається з міським життям у Києві, ти йдеш на The Village. Якщо тобі треба зрозуміти, що відбувається важливого в житті країни — ти йдеш на hromadske. Це наша мета.

Ви не думали по модель членства, яка затягуватиме читачів та робитиме їх лояльними, постійно включеними?
Так. В нас є спільнота, з якою ми працюємо. Hromadske, по суті, були піонерами в «Спільнокошті». В нас є групи, спільноти, й є люди, які ними опікуються. Вони відстежують, які запити з’являються в цих групах, передають їх або керівникам стрічки новин, або розповідають на редакційних нарадах. Що люди хочуть? Що їм незрозуміло? Ми намагаємося прислухатися, моніторити всі канали, через які до нас може потрапити ця інформація.

Однак це була непостійна, навіть ситуативна підтримка. Тепер ми хочемо розширити це коло лояльних до нас людей та впевнено спиратися на їхню рекурентну підтримку. Ми дуже хочемо, аби читачі й глядачі стали адвокатами нашого бренду. Тому найближчими тижнями ми запустимо модель членства, в якій буде декілька рівнів підтримки нашого медіа. Люди зможуть таким чином взяти участь у розбудові та розвитку hromadske. А ми у відповідь готуємо для них певні бонуси.

Які ваші найближчі плани та кроки, як нової редакторки hromadske?
Це не мої кроки — це кроки редколегії. Наші найближчі плани — закінчити план довгих продуктів, сітку для hromadske, зробити так, щоб справді в нас постійно періодично виходили матеріали, які ми вважаємо ключовими для медіа. Також закінчити роботу над портретами аудиторії.

Я, як редакторка, частіше думаю про продукти, які ми робимо, але без портретів аудиторії ми не зможемо розробити ефективні програмні плани. Ми маємо зрозуміти ким є аудиторія hromadske, чого вона прагне.

Нашою метою також є щоб люди, які в нас працюють, мали можливість розкрити свій потенціал. Мали можливість всередині hromadske знайти нові можливості для себе. Горизонти мають розширюватися. Одна моя знайома сказала, що життя завжди заводить тебе в мертві петлі. Як літак. Але або ти сам в неї зайдеш, і тоді ти зможеш цим процесом керувати, або життя зажене, і це не дуже приємно. Тому наша редколегія прагне, щоб у людей була можливість шукати теми, робити глобальні цікаві проєкти.

Як на медіа вплинув карантин: менше грошей, нова нативка та оптимізація. Так дуже коротко можна розповісти про медіабізнес після послаблення карантину.

А якщо піти в деталі, то ми дізналися наступне:

Приріст аудиторії через паніку. Усі медіа, з якими ми поспілкувалися — а це The Village Україна, WAS, 24 канал та LIGA.net — відзначили значне зростання аудиторії на піці кризи. Наприклад, у цифрових платформ 24 каналу відвідуваність зросла на 150%. У LIGA.net — вдвічі.

Але в травні, коли паніка через вірус почала спадати, відвідуваність сайтів теж почала приходити до звичних показників.

Урізноманітнювати контент — чи є в цьому сенс? На початку карантину редактори розповідали The Lede про те, що аудиторія була готова читати та дивитися будь-що зі словом «коронавірус». До травня ж люди від цієї теми втомилися й лише нетипові новини, пов’язані з коронавірусом, викликають в них реакцію.

Диверсифікувати контент — це стратегія, якої медіа дотримуються незалежно від того, чи працюють вони в умовах коронакризи, чи ні.

Нова нативка. Вона стає не про «давайте зробимо щось креативне», а про відстеження ефективності, створення воронки продажів, просування та підсвічування бренду. Й усе це — за менші бюджети та в більш стислі терміни.

Накладає свій відбиток і те, що команди працюють дистанційно, на самоізоляції. Наприклад, команді Was Media довелося створити нативний проєкт на карантині за 55-60% від звичайної ціни і вдвічі швидше звичайного терміну.

У The Village також з’явився «антикризовий» формат нативних проєктів. Вони в основному побудовані навколо відеоформату й в них немає великої текстової частини чи художнього оформлення сторінок. Тим не менше, цей новий формат “вистрілив”, що дало виданню відчутну фінансову підтримку в кризу.

Грошей стає менше. Структура доходів у медіа мінлива й продовжує адаптуватися до нових умов, але одну річ відзначають усі — доходів стало менше. З іншого боку, українські медіа починають запроваджувати донейти, пейвол та створення спільнот читачів. Микола Балабан розповідає, що в їх видання кілька місяців не було медійної реклами, водночас спрацював донейт, який запустили два місяці тому.

Внутрішня оптимізація та короткотермінове планування. The Village Україна до карантину планували найняти двох нових людей у відділ продажів, але через карантин продовжили з ними співпрацю на особливих умовах. Основну команду медіа не скорочували.


24 канал в першу чергу відмовився від співпраці з фрілансерами та позаштатними працівниками. Всередині команди медіа не проводило прямих скорочень, але відправило частину людей у відпустку за свій рахунок на два місяці.

LIGA.net у квітні-травні скоротила витрати редакції на 30%, порівнюючи із запланованим. «Ми скоротили премії, витрати на позаштатних працівників та фотослужби. Була скорочена редакція: деякі люди йшли й ми не набирали на їх місце нових», — каже Борис Давиденко. Редакція відмовилася від відеоконтенту та зменшила витрати на дизайн. «Ті функції, які можна було перерозподілити, ми розподілили. Тепер журналісти не лише щось пишуть, але й щось малюють чи верстають», — додає редактор.

Більше інсайтів про медіаринок та ситуацію в регіональних редакціях Media Development Foundation опублікує в своєму щорічному дослідженні.

Що там з фрілансом? — три історії від авторки текстів, відеографа та контент-менеджерки

Чи не шкодують вони про свій вибір? Як набирати замовників та чітко домовлятися з ними про завдання? Як коронакриза вплинула на їх роботу й що треба вміти та знати, аби успішно працювати далі на ринку фрілансерів?

Тетяна Гонченко, пише нативні тексти на фрілансі. Тетяна розповідає, що на початку карантину зникли нові замовлення, проте вже пізніше все повернулося в звичний ритм. «Коли мені перестали замовляти тексти, у відчай не впадала, навпаки — вирішила, що це прекрасна нагода відпочити. Але поки дописувала те, що мала, ринок потрохи ожив і почали з’являтися все нові й нові завдання», — відзначає вона. Жартує, що відпочити так і не вдалося. Та все ж карантин вносить свої корективи: «Змінилося те, що тексти в мене зараз замовляють більше для бізнесу, а частина редакцій відпали — мабуть, їм найбільше відчувається криза».

Назарій Мазилюк, знімає відео на фрілансі. На карантині із фрілансом бувало по-різному, згадує Назарій. «Спочатку, як не дивно, в мене було більше замовлень, аніж попередні місяці — і новий клієнт з’явився, і ті, з якими співпрацював, теж активізувалися. Тому в мене було так багато роботи, що й не помітив коли минув цілий місяць (карантину – ред.). По фінансах вийшло в рази більше, ніж до карантину. Пізніше вже стало менше роботи, а зараз потрохи все входить у звичний ритм», — розповів він.

Марія Прохоренко, займається контент-менеджментом на фрілансі. Марія каже, що у фрілансерів навряд чи щось змінилося із початком карантину, адже попри закриття деяких компаній чи згортання проектів, роботи в онлайні завжди вистачає. «Людство вже давно дійшла висновку: діджиталізуйся або помри. На кожен закритий проєкт, обов’язково відкривається інший. Більше того, через масовий вихід компаній в онлайн, нестачі роботи серед фрілансерів немає. Зараз є великий запит на якісних SEOшників, SMMників, копірайтерів та інших спеціалістів», — розповіла вона.