#можливості Ми стежимо за можливостями, які можуть допомогти і підтримати як журналістів, так і редакції. Читайте, оцінюйте свою спроможність подаватися - і пробуйте!

😎 Детальні описи можливостей - у тексті за лінком. Розповіли про такі (дедлайни вже близько!):

⚡ National Geographic: COVID-19 Emergency Fund for Journalists - можуть податися журналісти, фотографи, відеографи, які хочуть висвітлювати COVID-19 у своїх спільнотах, перевагу також матимуть журналісти з локальних та гіперлокальних медіа. Податися можна на отримання гранту в розмірі від $1000 до $8000.

⚡ Pulitzer Center on Crisis Reporting: Coronavirus News Collaboration Challenge - це можливість для редакцій з різних країн попрацювати разом та винайти нові підходи й формати для висвітлення коронавірусу.

⚡ International Fact-Checking Network: Coronavirus Fact-Checking Grant Program - до $50 000 на фактчекінг та боротьбу з дезінформацією про коронавірус. Дедлайн на прийом заявок — 1 квітня. Але вони приймаються через форму Submittable, яку доволі швидко заповнити.

⚡ Persephone Miel Fellowships 2020 - учасники отримають $5000 на створення свого проєкту та $2500 для покриття витрат на поїздки, пов’язані з навчанням.

⚡ One World Media Fellowship - програма спрямована на журналістів та фільммейкерів, які розповідають про країни, що розвиваються та прагнуть руйнувати стереотипи. Учасники отримають £1,000 на втілення свого проєкту, менторську підтримку, допомогу виконавчого продюсера, доступ до воркшопів та вебінарів.

В Україні запустили сайт «По той бік пандемії», де публікують фейки про коронавірус. Якщо ви теж спростовуєте фейки, то надсилайте їх Альоні Романюк на пошту info@coronafakes.com. Їх опублікують на сайті.

⚡ «По той бік пандемії» - це платформа українських журналістів та фактчекерів з перевірки інформації про коронавірус. Матеріали на сайті розподілені на фейки, маніпуляції та правду про COVID-19.

Волонтерська ініціатива об’єднала журналістів, аналітиків та фактчекерів редакцій По той бік новин (ІРРП - Інститут розвитку регіональної преси), БезБрехні, Наші гроші. Львів, Кавун.City, Букви, а також незалежних фахівців-аналітиків із України та Німеччини.

#медіабіль У кінці лютого (коли нам ще можна було збирати багато хороших людей в одному просторі) ми зібрали медіаменеджерів, редакторів і журналістів на конференції для медійників “Медіабіль” 😎

❤ Чесно, відверто і конструктивно обговорили те, що нам болить: ринок подкастів в Україні, перспективи пейволу для українських медіа, інсайти YouTube для медіа і, найболючіше, монетизацію.

Наші партнери з Videohead зняли і змонтували відео з конференції, щоб вам не було нудно на самоізоляції (або ж, щоб заповнити ваш час прокрастинації чимось справді корисним).

Давайте згадаємо, який же крутий нетворкінг вживу?) І помріємо про наступний такий же офлайн-івент, поки сидимо у своїх домівках 😏

Ловіть атмосферне відео з другої конференції для медійників “Медіабіль”.

А за лінками дивіться повні записи панелей і виступів наших спікерів:

⚡ Про пейвол і перші інсайти вінницького медіа “20 хвилин”.
⚡ Про подкасти на українському ринку.
⚡ Про монетизацію.
⚡ Про YouTube для медіа.

​​Раніше ми писали про виклики перед редакціями всеукраїнських і регіональних медіа у час коронавірусу, а тепер запитали у журналісток-фрілансерок, як ситуація з COVID-19 впливає на їхню роботу.

Ці журналістки пишуть про бізнес, ІТ, науку, освіту. Працюють на західні медіа. Займаються правозахисними темами і проводять тренінги. Тому для них важливо, щоб бізнес був готовий платити за нативку, люди хотіли читати щось, крім матеріалів про коронавірус у своїй країні, а в регіонах могли відбуватися офлайн-заходи для медійників.

Що ми почули:

⚡ з початком карантину «відпало» 80% замовників
⚡ компанії переглядають бюджети, намагаються урізати всі витрати, тому їм зараз не до публікацій у ЗМІ
⚡ історії про Україну в час коронавірусу мало кому потрібні (моя робота залежить від інтересу західних медіа до України)
⚡ до карантину я не знала, за що хапатися, а зараз майже без роботи – дороблюю те, про що домовилась раніше
⚡ вже почались затримки гонорарів навіть по тим текстам, які написала до карантину, багато замовників заборгували гроші
⚡ пропозиції про відрядження і роботу з історіями людей на Донбасі більше не надходять; підробітки у сфері медіатренінгів чи модерації/фасилітації теж не світять у найближчі місяці

Переходьте за лінком, якщо вам цікаво дізнатися, а що журналістки планують робити у найближчому майбутньому, а також прочитати, що нам відповіли редактори AIN.UA і LIGA.net щодо їхньої співпраці з фрілансерами (там є й хороші новини!😉).

​​Ви ж помітили, що криза мотивує нас швидко змінюватись, адаптовуватися, включати креатив і думати про нові формати, щоб бути корисними і потрібними своїй аудиторії? Людям необхідно розуміти, що і чому відбувається, бо зараз достовірна інформація може врятувати життя багатьом (на відміну від закритих груп у соцмережах, де поширюють фейки і страх).

Водночас медійники кажуть, що бути виданням “Хроніки коронавірусу” - погана ідея, бо люди втомлюються і їхня зацікавленість помітно падає. Ці думки звучали на вчорашньому вебінарі LMF з білоруським медійником і стратегом. Ірина Андрейців з LIGA.net зазначила, що “коронавірус зараз топ-тема, але люди від неї втомилися, і статистика це яскраво показує. Падають суттєво перегляди по тематиці. Медіа повертаються до доепідемічних показників”.

Схожу думку озвучила і засновниця MC.Today у своїй публікації на фейсбуці. Вона написала, що команду, і аудиторію, вже нудить від цієї теми, тому вони вирішили давати більше конструктиву і повертатися до нормального життя в контенті.

А на іншому вчорашньому вебінарі про те, як медіа можуть вижити - “GIJN Webinar Series: Strategies for Financial Survival” - один із спікерів сказав, що зараз кожна історія - це коронавірусна історія і кожен журналіст теж працює в межах цієї тематики. І це буде залишатися актуальним найближчим часом. Тому важливо експериментувати з форматами, щоб і справді випадково не перетворитися на вісник коронавірусу (якщо що, то я не дивлюсь вебінари щодня, але знати і розуміти ситуацію в медіасфері - дуже важлива частина моєї роботи в MDF 😏).

Тепер зізнаюся, що цей пост - довжелезна підводка до нашого нового тексту про коронавірус і креатив! (клікайте і читайте, що цікавого знайшла наша журналістка 😉)

⚡ Якщо коротко, то бути вісником коронавірусу і справді не надто вдала ідея, але криза - це чудова мотивація, щоб експериментувати і знаходити креативні рішення усіх цих викликів: як бути корисними і цікавими, де баланс, щоб інформувати достатньо добре і водночас не лякати та/чи втомлювати нашу аудиторію.

Продовжуємо говорити з головредами різних медіа про зміни в їхніх редакціях через COVID-19. Цього разу ми запитали у редакторів Delfi (Латвія), Gazeta Wyborcza (Польща), Aktuálně.cz (Чехія) та Denník N (Словаччина), що змінилося у контексті монетизації, управління і в контенті.

Про монетизацію:

⚡ Редактор Delfi не розцінює кризу як можливість запустити нові способи монетизації. «Це історія про виживання, а не про розвиток. З’явилася підтримка держави, але її ще потрібно отримати. Дохід від платного контенту зростає, але ми розуміємо, що масової передплати на тлі кризи не буде, адже люди теж стурбовані виживанням». Найбільшим фінансовим ризиком він називає неможливість запланувати бюджет.

⚡ Для польського видання Gazeta Wyborcza коронакриза створила два основні виклики. По-перше, це скорочення обсягу друкованої версії. По-друге, це скорочення обсягу реклами, особливо у друкованій версії. «Наразі більше читачів хочуть платити за доступ до матеріалів у мережі — у нас було понад 240 тисяч підписників наприкінці березня. Це на 40 тисяч більше порівняно з кінцем грудня».

⚡ Головний редактор Aktuálně.cz Йозеф Паздерка порівнює кризу коронавірусу з економічною кризою 2008 року. «Це дуже важкий удар для медіакомпаній у Чехії. Рекламодавці зупинили розміщення оголошень, що різко зменшило дохід редакцій. Менші медіа зазнають дуже сильного удару й, можливо, закриються. Більші змушені будуть реструктуризувати свої доходи. Чим більше ти домінуєш на ринку, тим в кращому становищі ти зараз».

⚡ А ось словацькому виданню Denník N вдалося не дуже сильно втратити обсяги своєї друкованої версії. За оцінками його співзасновника Томаша Белли, тираж друку знизився приблизно на 10-20%, але обсяги онлайн підписки різко зросли.
«Дохід від реклами був на підйомі у березні. Ми очікуємо, що в найближчі місяці він знизиться, а приріст нових підписників не буде таким великим. Але вплив цих явищ для нас, ймовірно, не буде дуже різким. Більша частина нашого доходу генерується через онлайн підписників, і вони є досить стабільним джерелом доходів».

😉 Більше про монетизацію, а також про зміни, які відбулися в управлінні і в контенті цих медіа - читайте за лінком.

#можливості Ми в MDF запускаємо місячне онлайн-стажування для молодих журналістів з менторами-практиками. Хочемо допомогти їм розвивати професійні навички у хороших спеціалістів.

Реєстрація до 2 травня включно. З фултаймом можна поєднувати, але дуже обережно. Ментори не дадуть розслабитись, завдань буде багато. Я б на вашому місці проговорила це з редактором, щоб зменшити завантаженість на основній роботі на період стажування. Повернетесь у свою редакцію з купою нових знань та ідей;)

Хто ментори?

⚡️ Комусь пощастить потрапити на стажування до директора з цифрового маркетингу і продуктів “Суспільного мовлення” Андрія Боборикіна. Він допоможе розібратися, як дивитися і що можуть сказати дані з фейсбуку, навчить аналізувати seo-статистику і краще писати.

⚡️ Хтось потрапить під опіку креативної директорки “Платформи” і співзасновниці консалтингу з креативності “Zweistein” Юлії Саліженко. Вона навчить застосовувати різні креативні підходи у роботі, робити класні спецпроєкти у медіа, створювати більш якісний контент і верстку.

⚡️ Ще комусь вийде попрацювати з журналістом програми “Донбас.Реалії” і головним редактором “Реальної газети” Андрієм Діхтяренко. Він розповість, як створювати класні відеосюжети для ютуба від “а” до “я”, працювати у команді мультимедійного проекта (відео/текст/соцмережі), навчить робити якісний фактчекінг і розслідування з відкритих джерел.

⚡️ Хтось буде покращувати навички редагування, редакційного планування, написання експлейнерів, а також вчитися писати хороші тексти англійською з допомогою партнерки медіа-консалтингу “Jnomics” та головної редакторки “Lustrum” Дарини Шевченко.

⚡️ А хтось отримає доступ до найкращих українських медійників, буде розбиратися в особливостях роботи українських і міжнародних медіа, а також вчитися писати, редагувати і створювати дуже різні матеріали про медіа з головною редакторкою “The Lede” Тетяною Гордієнко.

За лінком - реєстрація і трохи більше слів від організаторів (треба ж хоч десь висловитись, як і чому ми це все робимо для вас 😏).

#можливість Наші друзі із TheFix Media проведуть вебінар про медіабізнес і менеджмент для медіаменеджерів. Записуйте: 6 травня о 18:00 CET (ну або ж о 19:00 за київським часом).

Говоритимуть з CEO hromadske.ua, The Local і Dennik N.

Реєстрація ось тут.

Хоч вебінар і для медіаменеджерів, але я також радила б реєструватись всім, кому цікаво почути, а що взагалі роблять медіаменеджери, щоб впоратися з усіма цими викликами і зберегти свої медіа, а відповідно, і вашу роботу:)

Записали для вас декілька думок іспанського фотографа Ману Брабо. На онлайн-лекції в межах Odesa Photo Days Festival він розповів про свій проєкт @covidphotodiaries та чому коронавірус – найдивніша річ, яку йому доводилося знімати.

😎 Фотограф співпрацює з новинними агентствами EPA, AFP та AP, а також з The Wall Street Journal, організаціями «Лікарі без кордонів» та «Медикус Мунді». В 2013 році він отримав Пулітцерівську премію у складі колективу Associated Press за знімок, зроблений під час громадянської війни в Сирії. Він також є співзасновником MeMo Magazine в Торіно, Італії.

Ідея запустити профіль в Instagram @covidphotodiaries була спонтанною. Зараз його наповнюють дев’ять різних фотографів з усіх куточків країни. Це і є однією з особливостей проєкту: він показує що відбувається не лише в найбільших містах країни, але й ситуацію в регіонах. Нині в нього майже 15 тисяч підписників та 330 дописів зі знімками.

⚡ "Документальна фотографія теж зміниться, як і все суспільство. Ринок очікує криза й нам треба змінити наші підходи до роботи. Приміром, я не знаю, коли в мене буде наступна можливість поїхати в іншу країну й знімати там. Іспанія відкриє кордони в червні, але як щодо інших країн? Коли відкриють кордони Афганістан чи Куба? Можливо, мені треба зосередити свою роботу на подіях, які відбуваються в Іспанії, на найближчий рік. Для мене це величезні зміни й багатьох фотографів вони також очікують. Наприклад, спортивних фотографів — коли будуть наступні змагання, які вони зможуть зняти? Чи коли буде наступний концерт? Це змінить усе. Складно передбачити, як саме. Ми можемо або очолити ці зміни, або просто спостерігати за ними. Й якщо ми будемо активними в цій ситуації, то це ближче до того, аби очолити ці зміни".

Сьогодні останній день реєстрації на онлайн-стажування для молодих журналістів Journalism Exchange Program. На The Lede згодом будуть з’являтися тексти з різними інсайтами з цього стажування. А поки дивіться, які у нас класні ментори і що вони пропонують. Ну і реєструйтесь, поки є така можливість.

⚡ Про стажування у головної редакторки The Lede Тетяни Гордієнко.

⚡ Про стажування в директора з цифрового маркетингу і продуктів Суспільного Андрія Боборикіна.

⚡ Про стажування в креативної директорки Платформи Юлії Саліженко.

⚡ Про стажування в журналіста Радіо Свободи Андрія Діхтяренка.

⚡ Про стажування у головної редакторки Lustrum Дарини Шевченко.

Успіхів всім, хто подається!😎

​​#можливість Майже робота! Ми розширюємо спільноту експертів MDF, - менторів, спікерів, тренерів, - щоб робити ще більше крутих проєктів і залучати більше професіоналів. Розуміємо, що можемо знати не всіх, тому створили анкету, щоб зібрати контакти людей, з якими потенційно можемо співпрацювати.

Наші експерти отримують гонорари в межах проєктів. Крім цього, ми гарантуємо відчуття залученості до неймовірних якісних змін!

Ми розвиваємо молодих і досвідчених журналістів, а також медіаменеджерів. І кожен, хто класно робить свою роботу, експериментує і знаходить інсайти, може стати частиною нашої спільноти експертів MDF.

😉 Єдине, що треба, так це показати, що ви маєте достатньо експертизи, аби розвивати інших. Розкажіть нам про неї, і ми вам напишемо.

Кілька місяців тому (коли ми ще зустрічались з людьми на офлайн-заходах) поговорила про різні медіаменеджерські болі з головним редактором одного із українських доволі успішних нішевих медіа. Він розповів, що джерела доходів очевидні, якщо мати таке медіа, як в нього, ще й в Києві.
А щодо інших ЗМІ, особливо регіональних, то йому здається, що все досить сумно і грошей на ринку не знайти. І сумно, що не виходить відверто поговорити з колегами і дізнатися, а в кого що і як працює чи не працює (і майданчика для таких розмов не вистачає, і не всі готові бути відвертими у питанні грошей в медіа).

От ми й подумали, що є сенс частіше писати на The Lede про медіа, які знаходять способи заробляти і їхні моделі монетизації. І навіть більше: розпитуємо їх про все цікаве, від організації процесів у редакції і до підходів у роботі з аудиторією і дистрибуцією контенту.

⚡ Співзасновниця MC.Today Віра Черниш в межах такого формату розповіла нам про все, що стосується роботи її медіа. Читайте великий текст з нею за лінком (надто багато цікавого, щоб переносити це все сюди).
А ще Віра розповіла, що вони шукають нову людину у свою команду (кому потрібна робота?).

Якщо ви теж, як і мій знайомий редактор, хочете розібратися, хто і як працює і заробляє в медіа, то читайте цей текст і чекайте наступних подібних матеріалів 😉

А якщо хочете розповісти про своє медіа, то теж пишіть, а ми подумаємо, наскільки нам подобається ваш кейс. І можливо, зробимо такий же розбір і з вами.

Розповім вам сьогодні про три наші тексти, які варто переглянути 😉 Можливо, після прочитання ви збережете собі якісь блоги чи книги, щоб почитати згодом, дізнаєтесь більше про особливості роботи і підходів в Platfor.ma, а може, навіть покращите роботу своєї команди на карантині.

⚡ Що почитати про медіа? Радить Андрій Боборикін

Ми вирішили щотижня запитувати в експертів з медіаспільноти про те, що вони читають і що радять прочитати іншим.

Ось, наприклад, блоги, які радить директор з цифрового маркетингу і продуктів на «Суспільному мовленні» Андрій Боборикін (а в тексті знайдете і книги, які варто прочитати):

Stratechery. Найкращий блог про тектонічні процеси в технологіях і медіа аналітика Бена Томпсона. Для старту рекомендую прочитати підбірку текстів про агрегатори.
BuzzMachine. Блог американського медіа-експерта Джефа Джарвіса. Є багатого, з чим я категорично не згоден, але є й дуже цікаві тексти, такі як оцей.
Remains of the Day. Блог венчурного інвестора Юджина Вей. Далеко не усе варто уваги, але дуже раджу виділити вихідні на читання та обмірковування цього тексту.

⚡ Про креатив на карантині, редакцію без Trello та «дні тиші» без Zoom — розповідає Юрій Марченко, Platfor.ma

Ми запитали в Юрія, що допомогло їм створити собі репутацію найбільш креативного медіа на українському медіаринку. Ось, що він нам сказав:

«Ми себе буквально змушуємо дивитися на навіть найбанальніші теми трішки з іншим фокусом. Далеко не завжди це вдається, але ми правда намагаємося. Кілька брейнштормів, домашня робота з Pinterest, спільне обговорення – це все наші методики. Часто щось креативне народжується там, де стикаються речі, що не мали б стикатися. Наприклад, якщо поєднати літературу і татуювання, то вийде Літтату. Якщо підручник історії й Фейсбук, то ось це. Маскарад і нестандартні символи – це. Головна задача – скласти цей пазл так, як, здавалося б, було неможливо».

⚡ Редактори та медіаменеджери — про мотивацію

Євген Спірін розповів нам про те, як вони у себе в «Бабель» зробили планірки більш ефективними.

«Кожного ранку проводимо планірки в Telegram. Ми спробували кілька разів робити це у Zoom, але виходило надто довго. Зараз у нас інша схема: журналіст заповнює “заявку”, в якій пише тему тексту, приблизний заголовок, пояснює ідею. І йому відповідають: ОК чи не ОК. Вчора ранкова планірка тривала 21 хвилину — для 10 людей. Це наш рекорд. В нас є дошка в Trello, в яку ми вносимо теми, відповідального за матеріал та дедлайн публікації».

Крім Євгена, ми також поговорили про виклики роботи на карантині і як з ними справлятися із медіаменеджерами «Заборони» та «Hromadske».

Читайте, думайте, рефлексуйте і пропонуйте нам свої ідеї для текстів, які ви хотіли б прочитати
😉

Завтра, 22 травня, ми організовуємо зустріч із співзасновницею MC.Today Вірою Черниш. Поговоримо про те, як зробити текст, який читатимуть.

Віра розкаже про свій досвід роботи з текстами, про елементи, які об'єднують матеріали, які люди найбільше читають у них.
Звичайно, можна буде поставити їй і свої запитання. Можна навіть анонімно (якщо зареєструєтесь і залишите своє питання в анкеті).

⚡ Час зустрічі: з 18:00 до 19:30.

Ми проводимо цю онлайн-зустріч в межах Journalism Exchange Program. Це та програма онлайн-менторства для молодих журналістів, яку ми запустили два тижні тому. Даємо нашим стажерам можливість почути ще більше професійних медійників 😎

І будемо раді, якщо ви теж долучитесь.

Журналіст, редактор програми «Донбас.Реалії» та головний редактор «Реальної газети» з Луганська Андрій Діхтяренко сказав нам, що можна зняти відеосюжет, сидячи вдома на самоізоляції 😎

🐝 І ось як:

Використовуйте відеомесенджери. А зроблені записи додавайте у текстові новини чи статті: додаючи до них мультимедіа, ви збільшуватимете залученість аудиторії до вашого контенту. Це також демонструватиме, що на вашому медіа є не лише що почитати, але й подивитися чи послухати.

Мобільна зйомка. «Можна записувати стендапи, блоги, розповіді. Немає чим перекрити текст? Скажіть його в кадрі. Це теж нормально. Потім можна “наліпити” на своє обличчя світлини, документи, будь-що, що може ілюструвати те, про що ви розповідаєте».

Fair use. Fair use — це правила використання контенту інших людей із дотриманням їх авторського права. Наприклад, можна використовувати до 30 секунд відео іншого автора з належним посиланням на першоджерело. Але краще, якщо ви запитаєте дозволу в автора та погодите з ним цитування. Платформа YouTube має таку функцію, як «страйк» — якщо інший користувач поскаржиться на ваше відео через порушення авторського права, то його можуть видалити або ж заблокувати весь канал.

Документи, фото, інфографіки. Усі ці елементи допоможуть перекрити та проілюструвати текст, якщо бракує відеоряду.

Просіть героїв зняти відео. Попросіть своїх героїв зняти як виглядає їх пуста зачинена кав’ярня чи крамниця. Вони так само можуть самостійно записати свою розповідь чи коментар, якщо у вас не вийшло записати їх через відеомесенджер.

Час для сюжетів на основі відкритих даних. «В нас і до карантину були дуже обмежені можливості стежити й відкрито знімати, що там відбувається. Ми користувалися тим, що знімають люди й викладають в соцмережах. Це теж непогане джерело інформації».

Робіть сценарій та закадровий текст. Якщо частину свого тексту вам треба начитати на камеру, можна скористатися додатком “Teleprompter”. Якщо встановити її на планшет, то його можна використовувати як суфлер для начитки тексту.

😎 Дивіться запис розмови головної редакторки The Lede з Андрієм.

І читайте ще більше його порад за лінком.

😉 Навіть якщо ви не працювали з відео, можливо, саме час почати вчитися і експериментувати з форматами, щоб залучати аудиторію і виділятися серед інших.

​​#можливості До 28 червня можна подати свою роботу на Національний конкурс журналістських розслідувань.

До розгляду приймаються професійні журналістські матеріали – друковані, відео, веб – у жанрі розслідувань та спеціальних репортажів, опубліковані в українських ЗМІ з 8 червня 2019 по 8 червня 2020 року. Вік учасників не обмежений. Від одного журналіста приймається одна робота. Автори мають бути зазначені в оригінальній публікації.

Переможець отримає статуетку Proxy Prize та грошовий приз у 1000 євро. Результати конкурсу буде оголошено 24 серпня, на День Незалежності України.

🔥 В минулому році головний приз отримала робота «Армія. Друзі. Бабки» Лесі Іванової (програма «Наші гроші з Денисом Бігусом», Bihus.Info). Спеціальну відзнаку журі отримала Анастасія Станко («Громадське») за розслідування «Таємний ізолятор СБУ».

Національний конкурс журналістських розслідувань та спеціальних репортажів було запроваджено у 2014 році ініціативою YanukovychLeaks та Media Development Foundation, газетою Kyiv Post за підтримки SCOOP та за участі інтернет-видання «Українська правда».

Ми поговорили з ексредакторкою сайту Громадського про роботу журналістів стрічки новин.

Вона розповіла нам про 5 етапів, які проходить кожен редактор стрічки новин у будь-якому медіа здорової людини перед публікацією:

Пошук і перевірка: ми маємо бути впевнені, що інформація правдива. Тому перше, що робить редактор, коли знаходить новину – перевіряє джерела.

Повнота інформації: редактор збирає контекст та за необхідності – позицію другої сторони. Крім всього, додає бекґраунд, аби у читача було відчуття, що він усе зрозумів.

Написання новини: це може бути ексклюзив або рерайт. У будь-якому разі, редактор на цьому етапі пише текст, дотримуючись інформаційного стилю.

Фактчекінг, верифікація і редагування: відсікаємо зайве, перевіряємо цифри, дати, терміни і цитати.

Додавання фото, відео, постів із соцмереж, публікація і розповсюдження в соцмережі.

Ми також розпитали її про структуру новин, про те, що робить будь-яку новину поганою, яким є вдалий заголовок, як комунікувати свої помилки і що вона порадила б собі на початку кар'єри (спойлер: «Веди і оновлюй свою базу контактів»).

​​😎 Директор з цифрового маркетингу і продуктів Суспільного Андрій Боборикін пише для The Lede тексти, в яких детально пояснює, що і як у них відбувається, ділиться спостереженнями, результатами роботи і висновками, які робить на основі даних.

І корисно (бо він описує, що і як аналізує), і цікаво (бо теж можна аналізувати його висновки і сам підхід до роботи).

Big data та пошуки ідеальної конверсії. «Існує багато міфів щодо оптимальної кількості посилань, яку може зробити сторінка в Facebook на день. Для сайту, 75% трафіку якого йде саме з цієї мережі, це надважливо. Тому за участі команди стажерів Journalist Exchange Program від MDF ми проаналізували кількість постів-посилань (links) та переходів за ними на сайт (unique link clicks) на 24 сторінках Суспільного та зробили «heatmap», де для зручності рядки розмічені кольорами від низького (червоного) показника до високого (зеленого).

Мета створення цього документу — пошук закономірностей між кількістю опублікованих посилань та конверсією в трафік. Переглянувши показники, ми побачили, що менша за середню кількість постів у більшості випадків дає негативний результат по клікам — у дні з «червоною» конверсією у більшості випадків маємо «червону» кількість посилань. Так, є приклади, коли єдине посилання за день принесло велику кількість кліків та дало 100%+ конверсію, та приклади, коли 15+ посилань не дали й 3% конверсії, але тренд очевидний — якщо постити 0-5 посилань, в більшості випадків трафіку буде мало або зовсім не буде.

Я не вважаю, що є якась оптимальна кількість посилань, щоб гарантовано отримати високу конверсію. Якщо зробити 50 нецікавих постів, її не буде. Але надто мала кількість унеможливлює будь-яку конверсію — я писав про це детальніше в цьому тексті.

Пандемічний порядок денний негативно вплинув на цю статистику, адже є дні, коли через важливі локальні новини ми мали 500-800% конверсії, тож цікаво буде зробити той самий аналіз в більш «спокійний» період та можливо порівняти тижневі інтервали».

🔥 Андрій пропонує читачам The Lede поділитися і своїми показниками щодо джерел переглядів та показників конверсії на сторінках своїх видань. Якщо ви готові до цього, то пишіть нам, будемо шукати відповіді разом.

​​В останніх наших текстах на The Lede ми розповіли вам про деякі регіональні медіа та журналістику рішень. Ці тексти підготували стажерки програми онлайн-менторства Journalism Exchange Program (JEP). Вони подалися на стажування до нашої редакторки Тетяни Гордієнко: і тепер розбираються трохи глибше в тому, як працюють регіональні українські редакції і медіаменеджери.

⚡ Читайте текст Оксани Романенко про чернігівський проєкт «Initia» та його засновницю Віру Курико (яка колись була стажеркою JEP). Історія про те, як запустити локальне медіа та зрозуміти, коли час зупинитися.

«Я хочу видання в Чернігові таке ж саме як було, тільки з новими силами, новим розумом, новими людьми і з грошима. Тоді я казала, що гроші це не найважливіше, а тепер кажу, що гроші – це важливо. Я повинна продумати монетизацію. І прагну створити в Чернігові таку собі «спільноту» любителів текстів. Можливо, вдасться стати помічницею комусь такому, як я шість років тому. Допомогти полюбити текст так, як я його люблю».

⚡ А тут засновниця «Куфер» (яка теж колись була стажеркою JEP, а потім і учасницею програми для медіаменеджерів від MDF) розповіла Діані Рудій про те, як вони працюють і чим є їхнє медіа для міста. І про гроші теж розказала.

«Я придумувала «Куфер» від ідеї, як це медіа може заробляти. Власне, ситуація з пандемією показує, що мусимо розглядати всі можливі способи як може заробляти медійний проект у Франківську. Коли лише створювала ідею, то в мене був аркуш, на якому було дев’ять можливих варіантів як бути прибутковими, зараз ми використовуємо чотири основні:
1. нативна реклама;
2. підписка, краудфандинг;
3. грантова підтримка;
4. різні речі на аутсорс: концепції, верстки, дизайн, комунікаційні стратегії, події».

⚡ Останній текст – це історії трьох українських медіа, які працюють з журналістикою рішень: «Рубрика», The Devochki та Varosh, які зібрала Наталя Куліді.

«Матеріали журналістики рішень можуть здаватися «історіями успіхами» або «how to». Але це не так. У справжньому solution story мають бути такі компоненти: проблема, наявність відповіді на цю проблему, докази ефективності і обмеження. Запропоновані рішення мають бути масштабованими, тобто щоб воно піддавались відтворенню іншими людьми. Не важливо ХТО зробив, а важливо ЯК. Не кожен кейс і історія підходять під цей концепт. Під час пошуку та вибору теми у нас навіть з’явилась фраза: «А де тут солюшенність?», – головна редакторка та співзасновниця «Рубрики» Анастасія Руденко.

Як зробити текст, який прочитають? Ми поставили це питання керівній редакторці MC.Today Вірі Черниш. А вона цілу годину відповідала на нього на онлайн-зустрічі, яку ми в MDF організували для стажерів Journalism Exchange Program (зараз це програма онлайн-менторства для журналістів-початківців; зовсім скоро оголосимо новий набір, тому стежте за оновленнями).

🚀 Ось, що вона розповіла:

Чому люди читають ЗМІ?

1. Тримайте мене у курсі (трендів).
2. Дайте мені найсвіжіше.
3. Розкажіть мені детальніше.
4. Навчіть/просвітіть мене.
5. Відволічіть мене.
6. Надихніть мене.

Лайфхаки, щоб перевірити, чи ваш текст дочитають

1. Одна стаття має відповідати на одне питання. Не треба розпорошуватися і говорити про все. Порада: перед тим як сідати і писати статтю, треба зрозуміти, на яке питання вона буде відповідати, і виключити все зайве, що не відповідає на це питання. Тоді стаття буде динамічною.

2. Коли пишете колонки, не пишіть про загальні поняття. Людський мозок гарно сприймає близькі йому історії, тому треба розповідати про особистий досвід. Будь-які поняття сприймають краще, якщо пояснювати їх на людському досвіді, а не абстрактно. Висновок: тексти краще будувати на історіях, а не сухих інструкціях, поняттях і фактах.

3. В історії потрібна драма, навколо якої треба будувати історію. Типові історії не дивують. Звісно, корисний і практичний досвід можуть прочитати, але люди найкраще запам’ятовують історії особистого драматичного досвіду. Спікери неохоче діляться таким, але треба вмовляти їх розповідати про цікаві деталі, коли щось вийшло і не вийшло. Тоді історії читатимуть краще.

А за лінком читайте про правила, на яких вони будують увесь контент свого медіа 😎