Заявление Уиткоффа Такеру Карлсону не удивляет.

Про то, что Крым и четыре области Украины должны отойти России, и конституция Украины здесь, по мнению Уиткоффа, — помеха.
Причем Россия эти четыре области не полностью контролирует, а о взятии ими Херсона или Запорожья и говорить не приходится.
Не понимаю, почему все этому удивляются.

Вот и Бытя пишет, мол, надеюсь, это мнение только Уиткоффа.

Да нет, это не его личное мнение.

Еще в начале марта я писал, что США хотят вытянуть Россию из этой войны и остановить ее маньякальное и самоубийственное расшибание самой себя об украинскую оборону.

У русских уже общие потери — более 900 000, и, если не заморозить войну, перевалят за миллион.

И главное — пока идет война, не снять санкций и потихоньку наладить ее экономические связи с миром, чтобы начать спасать российскую экономику.

Но не просто вытянуть Россию из войны, а вытянуть с награбленным и захваченным — что Уиткофф буквально проговаривает черным по белому.

Отдать эти земли русским, да еще и с бонусом — включая то, что они еще не захватили.

Люди ахают и охают, думая, что это все — неведенье, мол, они просто не знают и верят русским.

Типа, если бы узнали, то были бы точно не на стороне Москвы.
Это чистой воды манямирок — так думать.

США 150 лет были на стороне Москвы и постоянно спасали русских.
Так и сегодня — сначала администрация Байдена, перепугавшись украинского сопротивления, а затем наступления в 2022 году, в ходе которого регулярная российская армия начала сыпаться, откатившись от Киева, Харькова, потеряв уже захваченные Херсон, Изюм, Лиман, а теперь — администрация Трампа, которая именно хочет поставить точку на всем этом театре боевых действий, закрепив за Москвой ее территориальные захваты.

Да, захваты не уровня 2022 года.

Когда американцы говорят, мол, и русским тоже придется принять, что не все они получат, — тут тоже нет лукавства.

Мол, не то что Киев, Харьков или Одессу вы не получите, но даже и вроде того же Изюма.

Но вам будет утешительный приз — Крым и четыре области.
Все Уиткофф прекрасно понимает — как и Трамп, и Уолтц, и Рубио, и тот же Келлог, и т. д.

Подписание Украиной соглашения на невыгодных ей условиях, нескрываемые симпатии и жалость к Москве и желание спасти и сохранить Россию вместе с награбленным — это все холодный расчет, а не их неосведомленность, незнание или глупость.

Ігаль Левін

Стаття Пітера Померанцева для The Guardian про найнебезпечніший книжковий клуб у світі. Почитайте.

"Це, мабуть, один із найнебезпечніших книжкових клубів у світі. Перш ніж почуватися в безпеці, щоб поговорити про поезію та прозу, 17-річна Марійка (це не її справжнє ім'я) та її друзі повинні спочатку переконатися, що всі вікна зачинені, і перевірити, чи ніхто не ховається під дверима квартири.

Інформатори часто повідомляють російській таємній поліції про всіх, хто вивчає українську мову на окупованих територіях. Українські підручники визнані «екстремістськими» - за їх зберігання можна отримати п'ять років ув'язнення.

Батьки, які дозволяють своїм дітям навчатися за українською програмою онлайн, можуть бути позбавлені батьківських прав. Відомо, що підлітків, які розмовляють українською мовою в школі, бандити вивозять до лісу на «допит».

Саме тому в книжковому клубі ніколи не збирається більше трьох осіб - додаткові учасники створюють додатковий ризик бути викритими.

Окрім небезпеки, є ще один виклик: знайти самі книжки. У місті, де живе Марійка, окупанти вивезли та знищили українські книги з кількох бібліотек - лише в одному місті втрачено майже 200 000 творів з політики, історії та літератури.

Тому Марійці та її друзям доводиться користуватися онлайн-версіями - обережно, щоб потім не видалити історію своїх пошуків. Влада любить вилучати телефони та комп'ютери для перевірки на наявність «екстремістського» контенту."

Greenpeace зобов'язали виплатити понад $ 600 млн компенсації техаській нафтопровідній компанії Energy Transfer Partners за їх вплив на протести проти будівництва трубопроводу.

Історія наступна: публікації і заяви Greenpeace щодо тієї шкоди, яку нанесе трубопровід довкіллю, привели до багатотисячного опору будівництву у 2016 та 2017 роках. Копи відреагували застосуванням водометів, сльозогінного газу та іншої зброї проти протестувальників, унаслідок чого сотні людей дістали поранення.

Дехто може сказати: правильно ту лівачню тиснуть, але нам цікаве інше - неймовірна сума тяжби у 600 млн. Це називається SLAPP (Strategic lawsuit against public participation - Стратегічний позов проти участі громадськості) - специфічний вид судового процесу, спрямований на те, щоб змусити суспільство заткнути рот, поховавши організацію чи особу в судових витратах.

У більшості розвинених демократичних країн та у більшості Штатів (35+) діють антимонопольні закони проти SLAPP. Втім, якщо пошукати, то без проблем можна знайти штат або конкретного суддю, які доброзичливо ставляться до ситуації, коли велика корпорація пресує громадського діяча, лякаючи неймовірними сумами позову та судовими зборами.

[все-шоу]

Поки світ жахався можливості "старшого брата" Оруелла, крок за кроком, непомітно для всіх, крім окремих напівмаргінальних філософів, перемогла реальність Гакслі.

Серіали, меми, рік-і-морті, Джуд Лоу, новий бетмен-старий бетмен поглинають всю увагу. Головне питання епохи - що подивитися увечері.

Все має розважати. Політика стала шоу. Війна стала шоу. Соціальні проблеми, реформи, корупція - все стало шоу. Все спрощено, все анімовано.

Людина перестає аналізувати інформацію без "картинок", концентрувати увагу, тримати у пам'яті щось довше твіта арестовича. Суспільство розпадається зсередини, коли ніхто більше не думає самостійно.

Думати про негативне заборонено. Ціла індустрія вчить думати позитивно. Дивись на світ простіше. Живи одним днем.

Я сьогодні почув від людини: навіщо ти забиваешь голову тим, що не можеш змінити.

У битві антиутопій Олдос Гакслі переміг з великим відривом.

За 12 років (2012—2024) на найбільших телеканалах РФ термін «нацизм» з’явився у 4 263 випусках новин. Після 2022 року частота його вживання зросла в чотири рази.

"Хоча Орбан багато говорить про «народ», він використав свою майже абсолютну владу, щоб збагатити невелику групу багатих бізнесменів, деякі з яких є членами його родини. Корупція коштувала Угорщині фінансування ЄС та іноземних інвестицій. Це також означає, що приблизно двадцять відсотків угорських компаній працюють «не за ринковими принципами, не за заслугами, а в основному за принципом лояльності».

Ці компанії не мають нормальної практики найму та не використовують реальні бізнес-моделі, оскільки вони створені не для ефективності та прибутку, а для клептократії — передачі грошей від держави їхнім власникам.

Чому траєкторія Угорщини має значення? Тому що Сполучені Штати зараз займаються цим. Від Дональда Трампа до Стіва Беннона та Такера Карлсона багато діячів MAGA вихваляли Орбана, хвалили Угорщину або самі відвідували Будапешт. Кевін Робертс із Heritage Foundation, незважаючи на негативний аналіз уряду в Угорщині з боку його власної установи, назвав сучасну Угорщину «не просто зразком сучасного державного управління, а моделлю».

Усі вони хочуть автократичного правління, щоб мати можливість утримувати владу нескінченно довго. Але рано чи пізно настане корупція і застій. Якщо Угорщина — це майбутнє, то воно сумне."

Anne Applebaum. America’s Future Is Hungary

Олексій Молчановський: Прочитав довгу розмову на NY Times про те, чому прихильники Трампа так сильно ним захоплюються.

Це розмова з чотирма консервативними репортерами. Вони пояснюють чому американці обрали Трампа. Є всякі цікаві деталі, але основне що кидається в очі - це броукенізм (brokenism; від broken - зламаний).

Цей термін поширила Alana Newhouse, редакторка журналу Tablet у листопаді 2022 року. В своїй статті вона пише про те, що поділ в США йде не так за політичним спектром (республіканці проти демократів), як між тими, хто вважає, що все довкола паламалося (інституції, школи, університети тощо) і називає їх "brokenists", та тими, хто тримається усталених підходів і вважає, що все можна виправити у поточних речах (їх вона називає "status-quoists").

Ті броукеністи вважають, що виправити нічого в поточних інституціях та підходах неможливо і треба все зносити і будувати заново. Ці погляди, нагадують слова з Інтернаціоналу в російському перекладі:

Весь мир насилья мы разрушим
До основанья, а затем
Мы наш, мы новый мир построим,
Кто был никем — тот станет всем!

В статті у Tablet є така цитата:

«Я не демократ і не республіканець, я навіть не думаю, що зможу чітко визначити себе як ліберала чи консерватора. Єдине, що я знаю напевно, це те, що я фундаментально вірю ... що домінуючі інститути американського життя - в освіті, мистецтві, політиці - або повністю зруйновані, або настільки слабкі чи корумповані, що стають неактуальними. У певному сенсі, єдине, у що я вірю, - це... злам (brokenness)».

Повертаючись до Трампа та його прихильників, у статті на NYT звучить таке:

"Республіканці хочуть підривного президента (disruptive president), але насправді має значення, кого саме підривають (disrupted) - і якщо це уряд або інституції, які, на думку багатьох республіканців, є ворожими до них, то республіканці можуть змиритися з болем. Багато республіканців не люблять іноземну допомогу. Або ненавидять елітні університети. Або ненавидять великі ліберальні юридичні фірми."

І тому те, що зараз робить Трамп, зокрема, з тарифами - це прояв цього броукенізму.

Це віра в те, що в такий спосіб руйнується поточна економічна та політична структура в США. І на цих руїнах постане щось нове, бажано, краще, ніж що є зараз. Але може не постати.

FUD (fear, uncertainty, and doubt) - це, головним чином, маркетингова маніпулятивна концепція, яка використовує страх, невпевненість і сумнів людини для продажів. Наприклад такий меседж "1000 успішних компаній, схожих на вашу, використовують наше програмне забезпечення". Це повідомлення, в першу чергу, про страх опинитися серед інших (не-успішних) організацій, які використовують інший софт.

Або навпаки - вас можуть переконувати, що новий продукт (розроблений конкурентами звісно) несе ризики: він недостатньо тестований, може видавати непередбачувані результати, не найкраща техпідтримка, треба вчити співробітників повторно тощо.

Звісно до FUD регулярно звертаються пропагандисти. "Якщо не ми приймемо це рішення сьогодні, завтра прийдуть злодії і заразять ваших дітей ЛГБТ".

Як це працює? Через виробництво невизначеності і негативних емоцій.

▸ Поширення негативної інформації про "опонентів"
▸ Підштовхування людей зосередитися на можливих негативних результатах або на власному негативному досвіді
▸ Перебільшення ймовірності або впливу можливих негативних результатів
▸ Перевантаження людей інформацією, яку їм важко обробити
▸ Ставлення під сумнів попередніх знань людей
▸ Атака на альтернативні джерела інформації людей

Невпевненість породжує сумнів, а сумнів породжує страх. Страх змушує приймати таке рішення, яке у спокійному стані ми б ніколи не обрали.

Цікава стаття на mother jones про те як, бролігархи будують Highland Rim Project - пілотний проєкт громади, яка "...спрямована у майбутнє, пронизана техно-лібертаріанськими цінностями Кремнієвої долини. Спільноти будуть створені навколо «цифрового самоврядування», включаючи криптовалюту та культуру, в якій наші спадкові громадянські права, головним чином права на власність, свободу політичного слова та цивільне озброєння, можуть бути збережені та увічнені".

От кілька цитат:

Існує назва для грубої концепції, яку описує Іскер: «Мережевий стан», зростаючий і гучний технологічний рух, де інтернет-групи починають досліджувати, як це може бути, щоб заснувати власні нові країни. Спочатку ці нові країни з’являтимуться в Інтернеті, а згодом у реальних місцях. Простіше кажучи, Highland Rim Project — це християнський націоналістичний погляд на цю ідею. Як сказав новий генеральний директор-засновник Нейт Фішер минулого року на X: "Сьогодні національні держави не є основною формою правління. Я не бачу причин, чому християнські нації чи народи не можуть організувати мережеві держави".

- - - -

Як і багато інших технічних речей, рух «Мережева держава» розпочався в Кремнієвій долині. Концепція є дітищем інвестора та підприємця Баладжі Срінівасана, близького друга титана PayPal Пітера Тіля та колишнього партнера компанії Andreessen-Horowitz, якою керує венчурний капіталіст Марк Андріссен. У статті 2021 року на своєму веб-сайті Срінівасан виклав своє бачення плану для людей, які прагнуть побудувати нову утопію, або, як він сказав, «новий початок». Звісно, ​​існували старомодні звичайні способи зробити це, як-от створення нової країни шляхом революції чи війни. Але ці варіанти не тільки, ну, дуже важкі, але й непередбачувані. Круїзний лайнер або десь у космосі були привабливими можливостями для нових країн, але обидва становили логістичні проблеми. Набагато простішою та практичнішою була онлайн-нація зі своєю культурою, економікою та, звичайно, законами.

- - - -

Хоча це може здатися антиутопічним і абсурдним, шанувальники мережевої держави намагаються переконати адміністрацію Трампа розширити своє бачення — і є ознаки того, що президент їх слухає. У 2023 році, напередодні своєї президентської кампанії, Дональд Трамп запропонував побудувати « міста свободи », які б перетворили федеральні землі в сільській місцевості на зони із законами, спеціально розробленими для залучення промисловості та виробництва в певних секторах. На початку цього року група під назвою Frontier Foundation, одним із засновників якої є Джош Ебботой з New Founding, написала відкритого листа Трампу, закликаючи його діяти в рамках цієї ідеї. У політичному меморандумі групи пояснюється, що нові міста «повинні бути звільнені від певного федерального регулювання під особливим наглядом виконавчої влади».

Упорядковані знання про феномен "темного просвітництва" здалеку виглядають складною структурою. Точки, хаби, ребра, мости. Та якщо наблизити, у центрі буде просте людське бажання влади.

Еріка Манн, дочка Томаса Манна, наводить жахливі свідчення епохи: публікації в німецьких газетах, урядові укази, цитати з підручників, листи школярів 30-х років ХХ ст. Свідчення того, як нацисти буквально за 5-6 років з моменту приходу до влади зробили зі звичайних дітей фанатичних послідовників фюрера та адептів ідей вищості германської раси.

Сьогодні Guardian опублікував есе Наомі Кляйн і Астри Тейлор , у якому описується загроза того, що вони називають "фашизмом останніх часів": підйом могутньої технологічної еліти, яка, керована квазірелігійним запалом, прагне порушити глобальні уряди за допомогою "мережевої держави апартеїду".

Фашизм кінця світу - це похмурий святковий фаталізм, останній притулок для тих, кому легше святкувати руйнування, ніж уявити собі життя без панування.

"... Якщо охорона кордонів країни, що перебуває в бункері, є завданням номер один для фашизму кінця світу, то не менш важливим є завдання номер два: для уряду США претендувати на будь-які ресурси, які можуть знадобитися його захищеним громадянам, щоб пережити важкі часи, що попереду. Можливо, це Панамський канал. Або судноплавні шляхи Гренландії, що швидко тануть. Або критично важливі мінерали України. Або прісна вода Канади. Ми повинні думати про це не стільки як про імперіалізм старої школи, скільки як про підготовку надвеликих масштабів на рівні національної держави. Старі колоніальні фігові листочки про поширення демократії чи Божого слова зникли - коли Трамп жадібно сканує земну кулю, він робить запаси для цивілізаційного колапсу.

Цей бункерний менталітет також допомагає пояснити суперечливі набіги Джей Ді Венса на католицьке богослов'я. Віце-президент, який своєю політичною кар'єрою значною мірою завдячує щедрості прем'єр-міністра Тіля, пояснив Fox News, що, згідно з середньовічною християнською концепцією ordo amoris (що перекладається як «порядок любові» і «порядок милосердя»), любов не є обов'язком для тих, хто знаходиться за межами бункера: «Ти любиш свою сім'ю, потім ти любиш свого ближнього, потім ти любиш свою громаду, потім ти любиш своїх співгромадян у своїй країні. І тільки після цього ви можете зосередитися і розставити пріоритети на решті світу». (Або ні, як свідчить зовнішня політика адміністрації Трампа.) Іншими словами, ми нічого не винні нікому за межами нашого бункера..."

У книзі є цікавий момент про практику нацистських привітань у школах Рейху. Коли нацисти прийшли до влади, і вчителів і учнів змусили підіймати руку і вигукувати "хайль гітлер". Інші форми привітань не віталися.

Еріка Манн наводить свідоцтва того, як вчителя однієї школи обговорювали колегу, і пропонували триматися від нього подалі, бо вважали останього бунтівником. Бунтар він був лютий. Пишуть, коли зустрічав учня або іншого вчителя, замість енергійно зіганути від серця до сонця, тихо казав "доброго ранку".

В Ірландії XIX століття паби відігравали центральну роль у націоналістичному опорі. Британська влада часто намагалася придушити громадські збори, але в тьмяно освітлених куточках ірландських будинків розпусти таємні товариства, такі як «Феніанці», збиралися, щоб планувати повстання, розробляти стратегії проти британського правління і вербувати прихильників ірландської незалежності. Багато ірландських повстань, перш ніж вийти на вулиці, спочатку обговорювалися за пінтою елю.

Таверни були одним із небагатьох громадських місць, де свобода слова могла процвітати поза прямим впливом церкви й уряду. Багато в чому вони функціонували як перші неофіційні парламенти, де громадяни могли висловлювати свою думку без контролю з боку влади. Товариська атмосфера публічного будинку сприяла спілкуванню людей, які в іншому разі могли б і не зустрітися, селяни могли сперечатися про політику із землевласниками, радикальні мислителі могли впливати на робітничий клас, а новини поширювалися без опори на офіційні канали.

Ця традиція була особливо сильною в Англії, де політичні клуби часто збиралися в тавернах, щоб обговорити опозицію монархії. Клуб «Пекельний вогонь», сумнозвісне товариство XVIII століття, збирався в тавернах, щоб висміювати релігійні догми та пропагувати радикальні ідеї Просвітництва, а Лондонське кореспондентське товариство, рух робітничого класу, який виступав за парламентські реформи, використовував таверни для проведення зібрань і поширення революційних памфлетів. Навіть Чарльз Діккенс писав про роль таверн у формуванні суспільних настроїв, описуючи їх як місця, де бідняки знаходили солідарність і де сіялося насіння соціальних змін.

Humanism in the Modern World. Jeff Radwell

Сміявсь

"...Жартівливий пост на платформі соціальних медіа X з неправдивою заявою про кандидата у віце-президенти від Республіканської партії Джей Д. Венса вибухнув в Інтернеті та на вечірньому телебаченні протягом останнього тижня. Цей епізод є прикладом того, з якою легкістю брехня, викладена як жарт, може поширюватися в нашому поточному інформаційному середовищі, і вказує на обмеження поточної політики модерації вмісту X, коли йдеться про уповільнення поширення неправдивої інформації.

Помилкові чутки почалися після того, як користувач X вигадав, що мемуари Венса 2016 року Hillbilly Elegy містять уривок про секс із «вивернутою навиворіт латексною рукавичкою, засунутою між двома подушками дивана». У книзі Венса такої згадки немає. Але жарт, опублікований 15 липня, містив фальшиву цитату з номерами сторінок, що змусило багатьох повірити, що це був справжній анекдот.

Associated Press опублікувала розвінчання чуток про Венса під заголовком «Ні, Джей Ді Венс не займався сексом з диваном». Але це лише розпалило полум’я, оскільки користувачі ділилися скріншотами статті, розширюючи охоплення жарту. Як і пізніше рішення інформаційної організації видалити статтю зі свого веб-сайту після того, як вона заявила, що вона не пройшла стандартний процес редагування..."

Американські ЗМІ, навіть такі великі як Washington Post, після обрання Трампа, ведуть трекери цін на яйця та інші продукти. За майже 100 днів каденції 47-го потуса зібрати сендвіч дешевше на стало.

Новина, яка пройшла маже непомітною, - Національний науковий фонд США (NSF) скасував понад 400 грантів на дослідження дезінформації, тому що вони "не узгоджуються з пріоритетами фонду".

На тлі масової відмови техногигантів контролювати розповсюдження дези у мережі, нас очікує нова ще більша хвиля лайна з усіх шпарин.