Ні він, ні вона не могли визнати це хімією. Це не було схоже на закоханість, в яку вони не раз занурювалися з головою. І якщо це кохання, що було страшно визнати їм обом, то що ж далі? Коли ти зустрічаєшся віч-на-віч із невідомістю – приходить страх. Він довго спить. Мовчить. Дає тілу і душі насолодитися моментами, які, зазвичай, ніколи не повторюються. А потім – прокидається. Паралізує тіло і мозок. Змушує бігти куди завгодно, аби лишень позбутися відчуття абсолютної безпорадності. Але куди б ти не втікав, він біжить за тобою слідом. Моменти, якими обоє насолоджувалися, гасили цей страх. Ховали його в далекі куточки душі і не давали шансу вирватися назовні. Вони продовжать цей стан якомога довше. Вони будуть боротися за те, що дається не всім. За те, про що пишуть романи і знімають фільми. За те, заради чого двоє, колись незнайомих людей, добровільно погоджуються розділити своє життя на до і після.

“Любов народжується в мовчанні”

Alina Ross
https://alinaross.online/ua/
#AlinaRoss #українськалітература

Яка свобода на смак? Полунична. А який у неї запах? Суміш молока і яблучного варення. Де вона ховалася весь цей час? Під тінню старої яблуні. Її промокле під теплим червневим дощем листя дихає прохолодою. Такою була її довгоочікувана свобода: оплачена пошарпаними нервами, безсонними ночами і вічно набридливою мігренню. Але не до кінця. Їй дісталася свобода в кредит. Вона буде повертати його ще довго-довго. До першого сивого волосся. До першої чашки, нарешті, неостиглої кави. Допоки тіло знову возз'єднається з душею, а вона сама знайде вмить гармонію і спокій. До перших бурих точок на обличчі і руках, які з'являються несподівано, а залишаються назавжди. Допоки не перестанеш вимагати від світу більше, ніж можеш дати йому сама.

“Любов народжується в мовчанні”

Alina Ross
https://alinaross.online/ua/
#AlinaRoss #українськалітература #сучаснапроза #роман

У повітрі закружляло листя. Жовте, червоне, оранжеве. Воно стрімко піднімалося вгору, щоб знову повернутися на землю і лягти різнокольоровим пишним килимом або добре збитою пуховою ковдрою. Я дивилася на це кружляюче листя і розуміла, що приблизно так само виглядаю зараз я: потрапила у вир почуттів, щоб знову впасти на землю. Скільки разів я поверталась на землю? Занадто багато, щоб повторювати це знову і знову. Кожне моє повернення було більш болючим, ніж попереднє. Напевно, добре бути листками: різнокольоровими, що вільно кружляють у повітрі і плавно опускаються на охолоджену осінню землю десь у безлюдному парку.

“Два Річарди”

Alina Ross

https://alinaross.online/ua/
#AlinaRoss #українськалітература #сучаснапроза #роман

Writer Alina Ross
https://alinaross.online/ua/

#AlinaRoss #українськалітература #сучаснапроза #роман