«Гедда Ґаблер» у Театрі на Подолі — вистава, яка болить.
Це історія про свободу, яка ранить. Про вибір, за який завжди доводиться платити. Про гру, що обертається самознищенням.

Гедда — жінка, яка хоче більше від життя, ніж воно готове їй дати. Вона грає долями інших, шукає вихід із клітки звичних ролей — і водночас дедалі глибше в неї занурюється. Сильна, красива, незалежна, цинічна, нещасна, жорстока, егоїстична. Інтерпретація цього образу від Ольги Голдис у постановці Давида Петросяна розкриває причину просто, лаконічно, не без провокацій, але переконливо.

Сучасне прочитання Ібсена — з точними акторськими роботами, прекрасною сценографією від Ольги Штейн й психологічною напругою, що тримає до останньої сцени.

Окрема вдячність за саундтрек. Nirvana влилася в ібсенівську трагедію так природно, ніби ці рядки писалися для неї. Саундтреки тут дуже тісно переплітаються з розвитком сюжету — підсилюють кожен його нерв.