Рішеннями судів в Берестейській області Білорусі ліквідовані всі греко-католицькі парафії.

І ніхто не обурюється. Ні Трамп, ні Ванс, ні Джонсон, ні ООН, ні ОБСЄ.

Катують і вбивають на окупованих територіях священників УГКЦ, ПЦУ і протестантських церков. І у світі … тиша.
В Україні несміливо намагаються визначити правовий статус парафій Московського патріархату і відразу вереск зчиняється на весь світ.

Кожен цвях, який був забитий в руки та ноги Христа, був довжиною від 15 до 20 см.

Цвяхи було вбито в його зап'ястя.

Не на долонях, як зазвичай зображено.

Зап'ястя має сухожилля, що досягає плеча.

Він був змушений спиратися на цвяхи, якими його ноги були прибиті до хреста.

Ісус не міг спиратися на ноги через біль.

Його ноги тримали його, щоб він дихав.

Уявіть, яку боротьбу, біль, страждання, мужність він витримав! Коли цвяхи вставлялись в зап'ястя, сухожилля тріснуло, змушуючи Ісуса використовувати ребра як підтримку, щоб він міг дихати.

Ісус витримував цю реальність понад 3 годин!

За декілька хвилин до смерті Ісус припинив стікати кров'ю, вода просто потекла з його ран.

На звичайних зображеннях ми бачимо рани на його руках та ногах, рану списа на ребрах.

Бачимо, що рани нанесені по всьому тілу. Ісуса побили, з різними інструментами катування того часу.
Його тіло зазнало страшних ударів, які він отримав по обличчю, що відривалась шкіра та борода.

Терновий вінок потрапив у шкіру голови глибоко. Більшість чоловіків не змогли б пережити ці тортури.

Ісус пролив всі 4,5 літрів крові, яка текла в Його тілі...

Цвяхи, колюча корона на голові і, крім того, римський воїн що встромив свого списа Йому в ребро.

Все це, разом з приниженням, яке Він зазнав, несучи свій хрест майже 2 км, тай натовп що плював Йому в обличчя та закидав камінням (хрест був майже 30 кг ваги).

Ісусу довелося пережити цю подорож, щоб відкрити небесні ворота і ми могли отримати доступ до Бога.

Через цю жертву Ісуса всі наші гріхи прощені і відмиті Його святою кров'ю! Ми виправдані назавжди!

Не ігноруйте цю ситуацію, друзі! Ісус помер за кожного з нас!

Дуров проти Цукерберга.

@NovynyPravdy

Який ваш середній чек в продуктовому магазині?

Ми скупляємось майже щодня, 500-600 грн чек на двох.

ЩО РОБИТИ ПРИ ЗВУЦІ «ШАХЕДА» ?!?
ТИ МОЖЕШ БОЯТИСЬ. АЛЕ ДІЯТИ ТИ МАЄШ ШВИДШЕ, НІЖ СТРАХ ПАРАЛІЗУЄ.

1. ЗВУК ЙДЕ? ТИ НЕ МАЄШ ПРАВА ДУМАТИ
Не аналізуй. Не гадай.
Якщо чуєш низький, гудячий звук – дієш. Через 30 секунд він може бути над твоїм дахом.

2. ПРИПИНИ ЗНІМАТИ. ЦЕ – НЕ КІНО
Жодне відео не варте твого похорону.
Сховай телефон. Уламки не попереджають, вони вбивають.

3. ВІДСКОЧ ВІД ВІКНА – ЦЕ ТВОЯ МІНІ-ГРАНАТА
Скло летить як леза.
Вікно найнебезпечніше місце. Відійди якнайдалі. Ідеально в глиб квартири.

4. ЗНАЙДИ ДВІ СТІНИ
Між тобою і вулицею має бути не менше двох капітальних стін.
Кухня з вікнами – ні. Ванна без вікон – так. Коридор – ідеально.

5. НА ПІДЛОГУ. БЕЗ СЛІВ. БЕЗ ПИТАНЬ
Лягай. Закрий голову руками.
Уламки летять по дузі. Ти маєш бути нижче їхньої траєкторії.

6. НА ВУЛИЦІ? НИЗЬКО І ЗА БЕТОН
Паркани не варіант. Кущі не варіант.
Найкраще лягти за бетонною стіною або впасти в будь-яке заглиблення. Якщо нічого нема, просто лягай.

7. У МАШИНІ СТАНЬ НЕВИДИМИМ
Заглуши двигун, вимкни фари. Ляж на підлогу між сидіннями.
Світло і рух – орієнтир для дронів.

8. ЗАКРИЙ ВУХА І ВІДКРИЙ РОТ
Це захист від ударної хвилі.
Це важливо. Можеш врятувати собі слух і легені. Це дрібниця, але вона працює.

9. НЕ РУХАЙСЯ, ПОКИ НЕ ТИХО МІНІМУМ 10 ХВИЛИН
Другий приліт найпідліший.
Тиша після першого вибуху – це пастка. Витримай. Лежи.

10. ТИ ВЖЕ ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ.
А отже, ти вже на кілька кроків ближче до життя.
Покажи це тим, хто ще не знає!

5 шахедів з Чернігівщини на Київщину, Броварський район.

3 шахеди кружляють поблизу острова Зміїний.

1 шахед залітає у Одесу, останній.
ㅤ
➡Підписатися

Питання як кремують людину завжди хвилювало людей, і це не випадково бо інтерес до смерті закладений в нашій природі, а вогонь заворожував людину ще з давніх часів.

Кремація це не просто ритуал, а перетворення органічного у мінеральне, шлях від тіла до праху, який можна зберегти або поховати за бажанням. Вона є альтернативою традиційному похованню і скорочує час повернення в землю з двадцяти років до півтори години. Сьогодні українці все частіше обирають кремацію через брак місць на кладовищах, простоту процесу та менші витрати.

Історія кремації сягає сивої давнини. Ще в палеоліті люди спалювали померлих, а в епоху бронзи і залізного століття кремація стала масовим обрядом. У античній Греції та Римі її використовували широко: прах зберігали в колумбаріях, де можна було вшанувати пам’ять предків. Печі для спалювання тіл у Європі почали застосовувати лише в кінці XVIII століття через зростання міст і нестачу місць на кладовищах. З часом кремація поширилася в США та інших країнах.

Сучасна кремація відбувається в спеціальних крематоріях, складних інженерних конструкціях, здатних до 100% згоряння тіла разом із труною при температурі 900–1100 °C. Труну доставляють у зал для церемонії прощання, а потім у кремаційну піч. Процес триває від півтори до двох годин, після чого залишаються лише обвуглені кістки, легкі й пористі, які потім подрібнюють до порошку та поміщають в урну.

Найдовше вогню протистоять череп, таз і стегнові кістки. Кожне тіло реєструють, йому присвоюють ідентифікатор, а на труну кладуть металеву пластину з номером, що дозволяє зберегти точну ідентифікацію праху.

Отримавши урну з прахом, родичі можуть поховати її в могилу, помістити в колумбарій або розпорядитися прахом за волею померлого. Кремація дає більше свободи в ухваленні рішень, дозволяє не поспішати та планувати поховання за власним бажанням.

Спостерігаючи за завершальним етапом кремації, бачиш, як тіло переходить у пил. Череп тримається на останньому подиху, крихка оболонка, готова розсипатися на уламки. М’які тканини зникають першими, а справжній попіл це обвуглені кістки, позбавлені органічної складової.

Кремація це не знищення, а тихе перетворення, без містики та таємниць. І врешті-решт ми повертаємося у пил, той самий, з якого народжуються зірки.

При совдепії всіх школярів заставляли на Паску робити різні роботи і в неділю іти до школи на різні ігри, щоб бути під наглядом. Тепер зелені комуністи хочуть щоб паски не пекли і сиділи без світла на свята.

У П'ятницю ти плакатимеш. І на Годиннику, і на виносі Плащаниці, і на Чині Поховання. Найкраща Проповідь цього дня - "Плачте, люди! Сьогодні Він помер за нас!"

У Суботу буде тихо-тихо... Тому, що Він у Гробі. Але душа Його в цей час в пеклі руйнує замки та запори. Субота - день виходу душ із полону та пекла. Це вже Великдень, хоч і не всі про це знають.

А в Неділю вночі ти зрозумієш сенс життя.
Так-так, ні більше, ні менше.
Життя має сенс і має ім'я.
Ім'я Життя – Ісус Христос.
Він живий, Він поруч, і якщо ти любиш Його,
то слова закінчуються.

Людина може вірити. Це її право. Але момент, у якому віра підміняє дію, — це точка, де з’являється небезпека. Бо світ не зобов’язаний відповідати обіцянкам. І якщо хтось за нього не діє, він просто відбувається. Без гарантій. Без пояснень. Без зовнішнього страхового агента.

Чудотворна історія про рану на плечах Ісуса

У Своїх Страстях Ісус Христос сильно страждав за гріхи людини. Він носив терновий вінець, був битий біля стовпа, і йому нанесли п'ять святих ран. Хоча більшість християн знають про них, мало хто знає про рану на плечі Ісуса та чудотворну історію його відданості.

Традиція каже, що коли Ісус пройшов три милі від двору Понтія Пилата до Його Розп'яття на Голгофі, Хрест розідрав Його плече, вириваючи плоть з кістки. Згідно з благочестивою легендою, святитель Бернард Клерво молився і питав Христа, які його найбільші невідомі страждання, і якої рани Він зазнав у Його Страстях, Христос відповів йому:

"Я мав рану на Своєму плечі, коли носив Свій Хрест на дорозі смутку, важку рану, яка була більшою за інші , і яку не записали люди. "

Христос просив, щоб святий Бернар та інші члени Вірних тримали відданість рані на плечі, а ті, хто це робить, отримали Божу благодать.

"Шануй цю рану своєю відданістю, і я дам тобі все, що ти попросиш через її чесноту та заслуги. І до всіх тих, хто буде шанувати цю Рану, Я прощу їм всі їхні гріхи, і більше не пам'ятатиму їх смертних гріхів. "

Святий Бернар дослухався до заклику Христа, склавши прекрасну віддану молитву, щоб вшанувати рану на плечі нашого Спасителя:

"О Люблячий Ісусе, Кроткий Агнецю Божий я, жалюгідний грішник, вітаю і поклоняюся найсвятішій рані Твого плеча, на якій Ти поніс Свій важкий Хрест, який так роздер Твою плоть і оголив Твої кістки, щоб завдати Тобі страждань, більшої за будь-яку іншу рана найблагословеннішого Тіла Твого. Я обожнюю Тебе, Ісусе, найбільш скорботний; я славлю Тебе і прославляю Тебе і дякую за цю найсвятішу і найболючішу Рану, благаю Тебе за ради цього надважкого білю і нищівного тягаря Твого важкого Хреста, будь милосердним до мене, грішника, прости мені все мої смертні і забуті гріхи і Будь зі мною,щоб вести мене до Неба по Хрестовій дорозі Твого спасіння . Амінь. "

Хоча святий Бернар першим шанував рану плеча, він не був останнім. Святий падре Піо зберігав відданість, а також сам зазнав такої ж рани, як і стигмат. Коли Папа святий Іван Павло II був ще священиком, він відвідав падре Піо і запитав його, яка рана була його найболючішою Отець Войтила очікував, що це рана в грудях, але святий відповів:

"Це моя рана на плечі, про яку ніхто не знає і ніколи не лікували. "

Перед своєю смертю Падре Піо поділився з братом Модестіно Фуччі у його місці в Сан-Джованні Ротондо, що його найбільший біль стався, коли він знімав свою сорочку. У той час Фуччі вважав, що це його рани в грудях, схоже думав як Іван Павло II. Коли пізніше йому було доручено інвентаризувати всі предмети всередині кімнати покійного падре Піо, він помітив, що на правому плечі на його футболці були плями крові.

Тієї ночі брат Фуччі молився, просячи у падре Піо знак, чи дійсно він отримав рану на плечі Христа. О 1 годині ночі він прокинувся з нестерпним болем у правому плечі, і кімната наповнилася ароматом квітів, ознакою духовної присутності Падре Піо, і він почув голос, який кликав: “Це те, через що я мав страждати! "

Це зображення створене на основі Туринської плащаниці — одного з найвідоміших, найдослідженіших і водночас найбільш дискусійних артефактів в історії. Багато християн вважають, що саме на ній зберігся відбиток Ісуса Христа після розп’яття.

Звісно, жодна реконструкція не може претендувати на абсолютну точність. Але подібні образи прагнуть показати більш історично й культурно вірогідну зовнішність людини з Близького Сходу, а не звичний для західного мистецтва ідеалізований образ.

Та найважливіше зовсім не в рисах обличчя. Святе Письмо нагадує нам, що суть віри не в зовнішності, а в істині. У книзі пророка Ісаї сказано, що в Ньому не було тієї краси, яка б приваблювала людський погляд, але саме через Нього світ отримав спасіння.

Тому головне питання не в тому, як саме виглядав Ісус, а в тому, ким Він є для кожного з нас.

Трішки з відсилочкою в події річної давнини, коли противник також в односторонньому порядку «великодушно» оголосив «перемирʼя» по всій ЛБЗ і використав цю можливість для перегрупування підрозділів, здійснення ротацій та посилення інфільтрації на передньому краї.

Поняття не маю, що там затівається, але в щось хороше і благородне не віриться точно, віриться лише в те, що будемо вигрібати лайна після того «перемирʼя».

А дивлячись на те, наскільки багато тут всього літаючого, що намагається постійно когось вбити, то дуже важко повірити в те, що в моменті може настати тиша…

Офіцер ✙ | Підписатись

Задумайтесь, що ви будете святкувати цієї неділі?
Свято паски, красивих яєць і кольорових зайчиків? Світ так часто нав’язує, ніби Великдень — це про зовнішнє, про традиції і атрибути…

Але задумайтесь: чи усвідомлюєте ви справжню суть Великодня?
Чи це просто привід зібратися, поїсти, випити і сказати: «Христос Воскрес» — не задумуючись над цими словами?

Задумайтесь, чи справді ви вірите у спасіння, яке дарував нам наш Спаситель…

Ісус помер і воскрес не заради паски чи крашанок, не заради гучних і часто пустих святкувань.
Він помер і воскрес, щоб омити нас Своєю кров’ю, простити гріхи і подарувати життя вічне.

Вам потрібно лише одне — усвідомити справжню суть Великодня…
І прийняти цю любов у своє серце 🤍

🔥 Чому я ПРИПИНИВ вірити в чудо сходження Благодатного вогню?

👉 У великому передпасхальному інтерв’ю для YouTube-каналу ІВАНИЦЬКИЙ ПРО ГОЛОВНЕ протоієрей ПЦУ, отець Andriy Dudchenko дав вичерпний коментар щодо природи сходження Благодатного вогню.

🎥 ДИВИТИСЬ:
https://youtu.be/F_MZdd-HgCA?si=6vwP7t0MezHJv2hm

⛪ Як насправді відбувається церемонія?

Згідно з джерелами:

✓ У Кувуклію (каплицю над Гробом Господнім) заходять лише Єрусалимський патріарх і представник Вірменської Церкви

✓ У самій печері постійно горить невгасима лампада

✓ Патріарх читає молитву, яка не містить прохання «зіслати вогонь з неба» - навпаки — у тексті йдеться про те, що він «благоговійно бере світло, яке безперестанно горить» і передає його людям.

👉 Тобто це святе світло, бо походить від святого місця, але не обов’язково має надприродне походження.

📌 Благодатний вогонь і НТВ: символ віри чи телевізійний сценарій? 🔥📺

Для багатьох вірян Благодатний вогонь є головним символом Великодня. Проте отець Андрій Дудченко, спираючись на історичні факти та літургійні тексти, закликає до «розумної віри», яка не потребує захисту через міфи.

🧠 Шлях Дудченка: від віри до критичного мислення

Священник зізнається, що в юності сам вірив у чудо — зокрема під впливом книги «Закон Божий» Серафима Слободського.

Але згодом його погляди змінилися через дослідження. Серед ключових аргументів:

📖 Свідчення єпископа Порфирія Успенського (XIX ст.): згадка про те, що вогонь запалюють від лампади

📜 Текст молитви: прямо говорить про вже існуюче світло

🔥 Фізика полум’я: «необпікаючий» ефект пояснюється температурою та швидким рухом вогню біля шкіри

💰 Політика, гроші і телебачення

Чому ж ця традиція продовжує існувати?

За словами Дудченка:

Єрусалимський патріарх уникає чітких пояснень через можливу реакцію вірян
Існує фінансова залежність від меценатів (зокрема російських)

⏱️ Час «сходження» вогню в останні роки підлаштовується під телевізійний ефір (зокрема трансляції НТВ)

Раніше його могли чекати годинами — сьогодні ж усе відбувається майже за таймінгом ефіру.

✨ Де ж тоді справжнє чудо?

На думку Андрія Дудченка:

Справжнє чудо — це не вогонь, а зміна людського життя і участь у Євхаристії.

Він підкреслює:

«Віру не потрібно захищати брехнею. Розум — це Божий дар для пізнання істини».

Є люди, які дають сили жити…
Вони нагадають нам, що ми не самі у своїх сумнівах, у своїх страхах, у своїх падіннях. Поруч із ними легше дихати, вірити, підніматися після поразок…

Найбільший скарб у житті – це любов, яку ти встиг дати..., і, вдячність, яку встиг відчути…