История одного змеепобеждения.
Свят Георгий во бое
На лихом сидит коне
Держит в руце копиё
Тычет змия в жопиё (с)
Свят Георгий во бое
На лихом сидит коне
Держит в руце копиё
Тычет змия в жопиё (с)
Олексій Петров
В мережі набирає силу інформаційна атака на… створену в Україні ТСК стосовно питань побудови фортифікаційних споруд. Атакують не напряму. Воно і зрозуміло, навіщо же так палитися. Але атакують, розуміючи що висновки роботи комісії українцям навряд чи сподобаються. І ця атака буде лише набирати силу. Спостерігаючи за цим, на думку приходить фраза зі старого анекдоту, «Мама. Перестаньте теребить мою писю. Проиграем суд».
Я чомусь вважав, що геніальний хід під назвою «А ось при вашому Порошенко», давно втратив актуальність. Ну приклад тому, що на календарі вже майже середина 2024 року. Тобто в країні вже пʼять років як зоооооооовсім інша влада. Не тільки інший президент, а влада. Цілком. Вся. Скрізь. Ну я так вважав, наївний старлей. Ан нет. Виявляється, коли треба якось прикрити власні факапи, то усі методи підходять. Бо ТСК скоро почне роботу. А там зуби дракона на узбіччі. А там бліндажі в низині з яких видні лише кущі. А там… А там… А там.
Окей. Давайте поговоримо про що заявляють, навіть палають заголовки в ЗМІ… «Єдине укріплення за часів Порошенка – стіна бур’яну».
Аби бути максимально обʼєктивним, я буду казати лише про те, що бачив на власні очі. Так ось, в 2015 році, я займав посаду тво начальника звʼязку 37 окремого мотопіхотного батальйону. Приблизно в червні того ж року, ми отримали від комбрига розпорядження, розвернути КСП батальйону на околиці селища Сартана, що під Маріуполем. Прибувши на місце, я був здивований побаченою картиною. На панівній висоті з якої було все видно хрен зна куди на схід, (себто в бік ворога), працювала цивільна техніка закопуючи в землю бетоні капсули бліндажів. І вже потім накриваючи їх декількома шарами товстих бревен та землею. Ми походили навколо, здивовано поцокали язиками і загнавши кешеемку в капонир, почали розгортати вузол звʼязку. Пожити в тих бліндажах не встигли. Через короткий проміжок часу прилетіла команда, виходити на ротацію.
Вже через декілька місяців, в перших числах вересня того ж, 2015 року ми повернулись в сектор «М», але вже зайнявши позиції на північ від Маріуполя. І саме там були повністю готові фортифікаційні споруди. Так, це не була суцільна лінія оборони, накшталт українського «Можино». Але опорні пункти були побудовані на панівних висотах з урахуванням особливостей місцевості. Наприклад, наявності ставків, які є рукотворною водяною перешкодою для руху техніки та живої сили. Опорні пункти, це система дуууууже капітальних бліндажів із мережею ходів-сполучень. Десь зліва та справа від нас, були побудовані такі ж опорники. (Коли їхали польовими дорогами, то бачили «бугри» бліндажів). Навіть жили в таких бліндажах декілька місяців. Чи було теж саме побудовано в інших секторах, не знаю. Але пізніше, військові, які були на той час в зоні АТО, казали, що точно такі ж укріплення були побудовані і на інших клаптиках зони АТО.
Так схоже це на стіну бурʼяну, чи ні?
Вже напочатку 2016 року, я зробив фото величезних бетонних споруд, які якісно перекривали трасу Маріуполь - Донецьк. І що дивно. В полі, в бік від дороги і кудись далі до посадки, йшла гряда… так званих зубів дракону. Мешканці Маріуполя можуть розповісти, де ще стояли ці бетонні велетні. І як хтось зауважив з місцевих, за лічені тижні до початку повномасштабного вторгнення, ці «фігурки» кудись щезли. Так це чи ні, не знаю. (Якщо хтось знає точно, напишіть в коментарях). Вже пізніше, в квітні 2017 року, наш батальйон зайняв позиції в районі… Чонгара. Але про це я вже розповідав.
А тепер напевне головне.
Окей. Давайте пограємо в гру, яку зараз ретельно навʼязують нам, намагаючись знов оперувати фразою «А от при вашому Порошенко». Я недарма звернув увагу на календар. Пʼять… Пʼять років інша влада. З усіма можливими і навіть, не можливими ресурсами. Окей. Давайте припустимо, що за часів Порошенко нічого не було зроблено. Геть нічого. Якось все само і за допомогою, безумовно мудрого народу. Окей. Припустимо.
В мережі набирає силу інформаційна атака на… створену в Україні ТСК стосовно питань побудови фортифікаційних споруд. Атакують не напряму. Воно і зрозуміло, навіщо же так палитися. Але атакують, розуміючи що висновки роботи комісії українцям навряд чи сподобаються. І ця атака буде лише набирати силу. Спостерігаючи за цим, на думку приходить фраза зі старого анекдоту, «Мама. Перестаньте теребить мою писю. Проиграем суд».
Я чомусь вважав, що геніальний хід під назвою «А ось при вашому Порошенко», давно втратив актуальність. Ну приклад тому, що на календарі вже майже середина 2024 року. Тобто в країні вже пʼять років як зоооооооовсім інша влада. Не тільки інший президент, а влада. Цілком. Вся. Скрізь. Ну я так вважав, наївний старлей. Ан нет. Виявляється, коли треба якось прикрити власні факапи, то усі методи підходять. Бо ТСК скоро почне роботу. А там зуби дракона на узбіччі. А там бліндажі в низині з яких видні лише кущі. А там… А там… А там.
Окей. Давайте поговоримо про що заявляють, навіть палають заголовки в ЗМІ… «Єдине укріплення за часів Порошенка – стіна бур’яну».
Аби бути максимально обʼєктивним, я буду казати лише про те, що бачив на власні очі. Так ось, в 2015 році, я займав посаду тво начальника звʼязку 37 окремого мотопіхотного батальйону. Приблизно в червні того ж року, ми отримали від комбрига розпорядження, розвернути КСП батальйону на околиці селища Сартана, що під Маріуполем. Прибувши на місце, я був здивований побаченою картиною. На панівній висоті з якої було все видно хрен зна куди на схід, (себто в бік ворога), працювала цивільна техніка закопуючи в землю бетоні капсули бліндажів. І вже потім накриваючи їх декількома шарами товстих бревен та землею. Ми походили навколо, здивовано поцокали язиками і загнавши кешеемку в капонир, почали розгортати вузол звʼязку. Пожити в тих бліндажах не встигли. Через короткий проміжок часу прилетіла команда, виходити на ротацію.
Вже через декілька місяців, в перших числах вересня того ж, 2015 року ми повернулись в сектор «М», але вже зайнявши позиції на північ від Маріуполя. І саме там були повністю готові фортифікаційні споруди. Так, це не була суцільна лінія оборони, накшталт українського «Можино». Але опорні пункти були побудовані на панівних висотах з урахуванням особливостей місцевості. Наприклад, наявності ставків, які є рукотворною водяною перешкодою для руху техніки та живої сили. Опорні пункти, це система дуууууже капітальних бліндажів із мережею ходів-сполучень. Десь зліва та справа від нас, були побудовані такі ж опорники. (Коли їхали польовими дорогами, то бачили «бугри» бліндажів). Навіть жили в таких бліндажах декілька місяців. Чи було теж саме побудовано в інших секторах, не знаю. Але пізніше, військові, які були на той час в зоні АТО, казали, що точно такі ж укріплення були побудовані і на інших клаптиках зони АТО.
Так схоже це на стіну бурʼяну, чи ні?
Вже напочатку 2016 року, я зробив фото величезних бетонних споруд, які якісно перекривали трасу Маріуполь - Донецьк. І що дивно. В полі, в бік від дороги і кудись далі до посадки, йшла гряда… так званих зубів дракону. Мешканці Маріуполя можуть розповісти, де ще стояли ці бетонні велетні. І як хтось зауважив з місцевих, за лічені тижні до початку повномасштабного вторгнення, ці «фігурки» кудись щезли. Так це чи ні, не знаю. (Якщо хтось знає точно, напишіть в коментарях). Вже пізніше, в квітні 2017 року, наш батальйон зайняв позиції в районі… Чонгара. Але про це я вже розповідав.
А тепер напевне головне.
Окей. Давайте пограємо в гру, яку зараз ретельно навʼязують нам, намагаючись знов оперувати фразою «А от при вашому Порошенко». Я недарма звернув увагу на календар. Пʼять… Пʼять років інша влада. З усіма можливими і навіть, не можливими ресурсами. Окей. Давайте припустимо, що за часів Порошенко нічого не було зроблено. Геть нічого. Якось все само і за допомогою, безумовно мудрого народу. Окей. Припустимо.
Але тепер покажіть мені, які саме фортифікаційні споруди… якісні, капітальні опорні пункти, були побудовані в Україні в проміжок часу від травня 2019 року до лютого 2022 року. І де саме до речі побудовані? Щось не можу згадати. Заборону на використання аєророзвідки в зоні проведення ООС, памʼятаю. Відведення з лінії бойового зіткнення контрснайперських груп, також памʼятаю. Навіть заборону відкриття вогню у відповідь (яку одразу скасував генерал Валерій Залужний), також памʼятаю. До речі, він же і наказав повернути контр снайперські групи в ООС. А ось надпотужне велике фортифікаційне будівництво, протягом 2019, 2020 та 2021 років… ні, не памʼятаю! Суцільна стіна бурʼяну, не більше…
Так, ну шо. Позвали мене завітати в Черкаси і чому ні? В такому психологічному стані, в якому ми всі зараз маринуємося, відволіктись трохи не завадить.
Буду 6.06-го в Черкасах. Для мене це все новий досвід, я звичайно не такий розкішний спікер як Гудименко, але на попередній зустрічі в Дніпрі всім було досить комфортно, здається. І мені теж, що доволі дивно, я не дуже комунікабельна людина і відверто боялась там привселюдно обіср...опозоритися)))
Поговоримо про те, що хвилює. Про проблеми, про війну, про те, як витягувати себе з депресій і стресів. Про майбутнє, про минуле, про де ми так нагрішили і що з цим всім робити.
Я звичайно не маю рецептів і жмені панацеї у кишенях, але можу поділитися своїм досвідом 10ти років у стані невизначеності і розповім, як втримала кукуху у відносній цілісності.
Приходьте. Буде цікаво, сподіваюся.
Буду 6.06-го в Черкасах. Для мене це все новий досвід, я звичайно не такий розкішний спікер як Гудименко, але на попередній зустрічі в Дніпрі всім було досить комфортно, здається. І мені теж, що доволі дивно, я не дуже комунікабельна людина і відверто боялась там привселюдно обіср...опозоритися)))
Поговоримо про те, що хвилює. Про проблеми, про війну, про те, як витягувати себе з депресій і стресів. Про майбутнє, про минуле, про де ми так нагрішили і що з цим всім робити.
Я звичайно не маю рецептів і жмені панацеї у кишенях, але можу поділитися своїм досвідом 10ти років у стані невизначеності і розповім, як втримала кукуху у відносній цілісності.
Приходьте. Буде цікаво, сподіваюся.
Честно говоря, вообще не поддерживаю рефлексий на тему "Зеленский просрал международную дипломатию, так ему и надо".
Потому что это не он просрал, а мы просрали.
Это не ему поводили по губам, а нам всем.
Это не его дипломатично послали по пути известного корабля, а нас.
И это не он будет ебашиться в неглубоком окопе саперной лопаткой, а наши мужья и дети.
Не вижу повода для злорадства. Зло есть, радости мало. Быдло-стайл наших "международников", обученных ведению переговоров в Трускавецкой Академии Всего, перестал играть уже год назад, но эти додики продолжают топать ножкаме и сучить ручкаме: дайти! Именно поэтому меня по жизни штырят люди, которые берутся что-то делать, не имея ни навыков, ни желания научиться. И не важно: дворник ты, строитель или дипломат. Просто масштаб пиздеца разный по итогу выполненных работ.
Я искренне надеюсь, что планы западных политиков вообще никак не связаны с поведением наших дипломатов. У них своя игра, это понятно. Но в роли статистов жить как-то подзаебало. У пешки есть шансы пройти в дамки, а не быть сожранной сразу. Но для этого надо играть. И факт к сожалению на лицо: зелёные играть не умеют. То, что было хорошим ходом год назад, теперь уже нет.
Потому что это не он просрал, а мы просрали.
Это не ему поводили по губам, а нам всем.
Это не его дипломатично послали по пути известного корабля, а нас.
И это не он будет ебашиться в неглубоком окопе саперной лопаткой, а наши мужья и дети.
Не вижу повода для злорадства. Зло есть, радости мало. Быдло-стайл наших "международников", обученных ведению переговоров в Трускавецкой Академии Всего, перестал играть уже год назад, но эти додики продолжают топать ножкаме и сучить ручкаме: дайти! Именно поэтому меня по жизни штырят люди, которые берутся что-то делать, не имея ни навыков, ни желания научиться. И не важно: дворник ты, строитель или дипломат. Просто масштаб пиздеца разный по итогу выполненных работ.
Я искренне надеюсь, что планы западных политиков вообще никак не связаны с поведением наших дипломатов. У них своя игра, это понятно. Но в роли статистов жить как-то подзаебало. У пешки есть шансы пройти в дамки, а не быть сожранной сразу. Но для этого надо играть. И факт к сожалению на лицо: зелёные играть не умеют. То, что было хорошим ходом год назад, теперь уже нет.
APD
Все, дякую дуже. Вже достатньо. Ви кращі!
-----------
Обычно я просто отправляю деньги хлопцам и они все вопросы по машине решают сами. В этот раз Ситроен, на который мы собирали денег, покупался через меня и я слегка в ахуе.
Оказывается, мало купить машину в Литве. Машину надо привезти к границе, потом от границы во Франковск, там поставить на СТО, убедиться, что в машине нет ни одной здоровой запчасти, оплатить их, оплатить работу, поменять какие-то масла, причем даже не одно, залить бак соляры, выкатать его чтоб промыть какие-то форсунки, залить ещё 1,5 бака, чтоб она доехала из Франковска на схід.
В общем, не вложились мы в смету. И это с учётом, что после покупки даже остались лишние 10к (как я думала) и они ушли в банку 72й пригады, ну остались же, почему нет.
Это капец.
Я не знаю точно, но мне кажется, что дешевле тут машины покупать. На них хотя бы можно взглянуть перед покупкой и убедиться, что ремонт не обойдется в ещё половину стоимости.
Если можете, помогите немношк на ремонт.
Все, дякую дуже. Вже достатньо. Ви кращі!
-----------
Обычно я просто отправляю деньги хлопцам и они все вопросы по машине решают сами. В этот раз Ситроен, на который мы собирали денег, покупался через меня и я слегка в ахуе.
Оказывается, мало купить машину в Литве. Машину надо привезти к границе, потом от границы во Франковск, там поставить на СТО, убедиться, что в машине нет ни одной здоровой запчасти, оплатить их, оплатить работу, поменять какие-то масла, причем даже не одно, залить бак соляры, выкатать его чтоб промыть какие-то форсунки, залить ещё 1,5 бака, чтоб она доехала из Франковска на схід.
В общем, не вложились мы в смету. И это с учётом, что после покупки даже остались лишние 10к (как я думала) и они ушли в банку 72й пригады, ну остались же, почему нет.
Это капец.
Я не знаю точно, но мне кажется, что дешевле тут машины покупать. На них хотя бы можно взглянуть перед покупкой и убедиться, что ремонт не обойдется в ещё половину стоимости.
Если можете, помогите немношк на ремонт.
Forwarded from Печера Дракона
На "Українській правді" вийшла шикарна стаття "Всі свої. Як офіс президента бере під контроль Укрінформ". Присвячений матеріал діяльності на чолі агенції її колишнього директора Олексія Мацуки. Від прочитаного на мене просто пахнуло часами Віктора Януковича.
Якщо коротко. Мацука - цілковито людина Банкової і цього навіть не приховував. За Мацуки в Укрінформі забуяли цензура, темніки і списки "небажаних спікерів" - у першу чергу, представників опозиції. З'явилися вказівки додатково висвітлювати діяльність Андрія Єрмака (!!).
І що характерно - з'явилася заборона поширювати інформацію про тодішніх командувача об'єднаних сил генерала Сергія Наєва та про головкома Валерія Залужного.
Стаття дає зрозуміти, що звільнення Мацуки сталося після того, як під час зустрічі журналістів з послами G7 були оприлюднені конкретні докази тиску на журналістів з боку влади. І не тільки мова про Укрінформ.
У статті ідеться, що скандал з виданням "Kyiv Post" (там власник звільнив весь колектив і набрав нову команду на нових принципах) стався після тиску влади на власника видання. Т Тобто цензура поширилася не тільки на державні, а й на приватні ЗМІ. Скільки видань з владою просто "тихо парєшали", або впровадили внутрішню самоцензуру "аби не відсвічувати", думаю всі здогадаються самі.
Власне, хіба ми дізналися щось для себе нове? Хіба ми не бачили як зелена влада від перших днів почала поводитися з журналістами як з билом - за повної байдужості з боку самих журналістів?
Колись давно, у той рік коли Віктора Януковича обрали президентом, я працював на фірмі що обслуговувала різноманітну електроніку на телеканалах. За Ющенка багато каналів стали інформацію добуту журналістами пускати в прямий ефір з коліс. Так от на моїх очах всі канали як один після обрання Януковича весь контент стали проводити через редакторів, аби в ефір зайве не потрапило. І ніхто нікого не вивозив в ліс, не залякував - саме все сталося. Ми дивувалися чому журналісти, які хизувалися футболками "Я тобі не дорогенька" за Порошенка, почали мовчки ковтати грубіянство зелених? А от тому ж.
Чому ж тоді зараз УП заспівала про утиски преси? Вочевидь - посли G7 ставлять забагато питань.
Давно відомо, Захід незадоволений форматом мономарафону і не раз зауважував про утиски опозиційних ЗМІ з боку діючої влади. Схоже зараз знову проведуть виховну роботу.
Плюс - Європейська Солідарність уже готує позов до Генпрокуратури з приводу цензури і тиску на ЗМІ з боку Банкової. Депутати Порошенка вже штормлять комітет ВР зі свободи слова.
Вочевидь - далі буде.
https://www.pravda.com.ua/articles/2024/05/29/7458080/
Якщо коротко. Мацука - цілковито людина Банкової і цього навіть не приховував. За Мацуки в Укрінформі забуяли цензура, темніки і списки "небажаних спікерів" - у першу чергу, представників опозиції. З'явилися вказівки додатково висвітлювати діяльність Андрія Єрмака (!!).
І що характерно - з'явилася заборона поширювати інформацію про тодішніх командувача об'єднаних сил генерала Сергія Наєва та про головкома Валерія Залужного.
Стаття дає зрозуміти, що звільнення Мацуки сталося після того, як під час зустрічі журналістів з послами G7 були оприлюднені конкретні докази тиску на журналістів з боку влади. І не тільки мова про Укрінформ.
У статті ідеться, що скандал з виданням "Kyiv Post" (там власник звільнив весь колектив і набрав нову команду на нових принципах) стався після тиску влади на власника видання. Т Тобто цензура поширилася не тільки на державні, а й на приватні ЗМІ. Скільки видань з владою просто "тихо парєшали", або впровадили внутрішню самоцензуру "аби не відсвічувати", думаю всі здогадаються самі.
Власне, хіба ми дізналися щось для себе нове? Хіба ми не бачили як зелена влада від перших днів почала поводитися з журналістами як з билом - за повної байдужості з боку самих журналістів?
Колись давно, у той рік коли Віктора Януковича обрали президентом, я працював на фірмі що обслуговувала різноманітну електроніку на телеканалах. За Ющенка багато каналів стали інформацію добуту журналістами пускати в прямий ефір з коліс. Так от на моїх очах всі канали як один після обрання Януковича весь контент стали проводити через редакторів, аби в ефір зайве не потрапило. І ніхто нікого не вивозив в ліс, не залякував - саме все сталося. Ми дивувалися чому журналісти, які хизувалися футболками "Я тобі не дорогенька" за Порошенка, почали мовчки ковтати грубіянство зелених? А от тому ж.
Чому ж тоді зараз УП заспівала про утиски преси? Вочевидь - посли G7 ставлять забагато питань.
Давно відомо, Захід незадоволений форматом мономарафону і не раз зауважував про утиски опозиційних ЗМІ з боку діючої влади. Схоже зараз знову проведуть виховну роботу.
Плюс - Європейська Солідарність уже готує позов до Генпрокуратури з приводу цензури і тиску на ЗМІ з боку Банкової. Депутати Порошенка вже штормлять комітет ВР зі свободи слова.
Вочевидь - далі буде.
https://www.pravda.com.ua/articles/2024/05/29/7458080/
Жить на Оболони - это в час ночи орать на ёжиков, чтоб они прекратили драку у тебя под окнами, и кидать в них кошачьим кормом. Может хоть пока жрут не будут хрюкать как стадо кабанов....
На рассвете орать на птичку, которая прилетает строго на ветку впритык окна и поёт. Причем поёт - это вот очень на любителя. Верещит как Ирма Крат, кому понравится? А часа через два после птички выходят собачники и обмениваются новостями прям под окном, в то время как их собачки тоже обмениваются новостями.
Как в частном доме живу.
Помню, в первую ночь в доме в Донецке ко мне к забору пришла лошадь. Интересно, на Оболони есть лошади?
На рассвете орать на птичку, которая прилетает строго на ветку впритык окна и поёт. Причем поёт - это вот очень на любителя. Верещит как Ирма Крат, кому понравится? А часа через два после птички выходят собачники и обмениваются новостями прям под окном, в то время как их собачки тоже обмениваются новостями.
Как в частном доме живу.
Помню, в первую ночь в доме в Донецке ко мне к забору пришла лошадь. Интересно, на Оболони есть лошади?
Кстати, хотела поднять тему как раз для коментов, чтобы накопить информацию.
Вчера мне позвонили с обычного номера на 050 и робот сообщил, что был запрос на изменение пароля в Приват 24, хотя я никаких изменений не запрашивала. Мол, если я согласна нажмите 1, если нет - 2.
И это хорошо, что я была не сонная или затурканная, и не начала нажимать что угодно, а просто сбросила звонок и заблокировала номер.
Накидайте современных способов развода на карточные бабки. Очень интересно будет почитать всем.
Вчера мне позвонили с обычного номера на 050 и робот сообщил, что был запрос на изменение пароля в Приват 24, хотя я никаких изменений не запрашивала. Мол, если я согласна нажмите 1, если нет - 2.
И это хорошо, что я была не сонная или затурканная, и не начала нажимать что угодно, а просто сбросила звонок и заблокировала номер.
Накидайте современных способов развода на карточные бабки. Очень интересно будет почитать всем.
И проблема не в том, что генерала ЗСУ назвали чОртом. Проблема в том, что подобное позволяет себе депутат ВР.
Ну то есть дракона мы ещё не победили, но своих пучок уже вырастили.
Владимир Александрович, вам предыдущая Рада не нравилась настолько, что вы аж закон переступили и распустили её. Как вам ваши депутанги? Все ок? Лодку все ещё не надо раскачивать?
Или наш драккар на дне лежит?
Ну то есть дракона мы ещё не победили, но своих пучок уже вырастили.
Владимир Александрович, вам предыдущая Рада не нравилась настолько, что вы аж закон переступили и распустили её. Как вам ваши депутанги? Все ок? Лодку все ещё не надо раскачивать?
Или наш драккар на дне лежит?