**«Народ, який молиться – непереможний»: Владика Ярослав Приріз на нічних чуваннях у Старуні** 😇
Наприкінці весни, 29 травня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня, провели традиційні нічні чування, які очолив владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький. Основним наміром моління стало прохання за мир в Україні та справедливу перемогу.
Люди з різних міст та сіл прибувають у Старуню, аби подбати про свою духовність та почерпнути мудрості в особі священномученика Блаженного Симеона, який відважно боронив українську Церкву, як сьогодні воїни захищають нашу Україну.
Понад тисяча паломників розпочали чування з Вечірні, яку очолив ректор Івано-Франківської семінарії ім. священномученика Йосафата прот. Тарас Путько. Опісля усі спільно помолилися молебень до блаженного Симеона Лукача, заступництва якого приїхали просити на цих чуваннях.
Далі на паломників чекала наука від владики Ярослава, який наголосив на особливій цінності й духовному багатстві нашої святої української землі:
«Якщо гортати історію буття нашого народу, ми можемо побачити, що наша земля – священна. Є місця, де вона дихає святістю мучеників і сповідників віри. Коли до нашої землі, як паломник, прибув Святий Папа Іван Павло 2, він вклонився до землі, яка дихала свідоцтвом вірності Христовій Церкві. Наприкінці 20 століття наша Церква воскресла з підпілля, і українська держава відновила свої цілісність і соборність. Сьогодні, у 35-ті роковини виходу нашої Церкви з катакомб, ми дякуємо Богові, що Господь могутньою рукою вирятував наш народ і ми вийшли на нашу пасхальну ходу», – мовив проповідник.
Владика Ярослав роздумував над Христовим Воскресінням, що дарує надію на переможний день для нашої України:
«Ми боремося третій рік – наші найкращі сини і дочки стали на захист своєї Батьківщини. І на запитання зболених матерів, чому гинуть їх діти, дуже складно відповісти. Коли ми дивимось на методологію Бога, бачимо, що Отець Небесний, щоб врятувати людство, послав не ангела, а Свого єдинородного сина. Переживши ганебну смерть, Христос не залишився в гробі, Він – воскрес. Нашу Україну ніхто не зупинить, бо з Україною – Бог. Правду не можна перемогти – її можна ув'язнити, катувати різними ракетами і знущаннями. Лише завдяки Богу ми залишаємося народом і нацією протягом усієї своєї історії. І сьогодні Україна боронить не тільки себе, але Європу і цілий світ від рашизму. Просімо Бога, щоб він залишився з нами і сповістив нам благу вість про великий день перемоги», – закликав до усильних молінь владика.
Згодом програма продовжилася молитвами на оздоровлення та благословенням мощами блаженного Симеона. Оскільки протягом травня ми молимося за заступництвом нашої Божої Матері, прочани із вервицями в руках і молитвою на устах рушили на гору до каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці. На чолі з єпископом та душпастирями вірні роздумували над чеснотами Марії та просили її материнського покрову.
Наприкінці весни, 29 травня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що в с. Старуня, провели традиційні нічні чування, які очолив владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький. Основним наміром моління стало прохання за мир в Україні та справедливу перемогу.
Люди з різних міст та сіл прибувають у Старуню, аби подбати про свою духовність та почерпнути мудрості в особі священномученика Блаженного Симеона, який відважно боронив українську Церкву, як сьогодні воїни захищають нашу Україну.
Понад тисяча паломників розпочали чування з Вечірні, яку очолив ректор Івано-Франківської семінарії ім. священномученика Йосафата прот. Тарас Путько. Опісля усі спільно помолилися молебень до блаженного Симеона Лукача, заступництва якого приїхали просити на цих чуваннях.
Далі на паломників чекала наука від владики Ярослава, який наголосив на особливій цінності й духовному багатстві нашої святої української землі:
«Якщо гортати історію буття нашого народу, ми можемо побачити, що наша земля – священна. Є місця, де вона дихає святістю мучеників і сповідників віри. Коли до нашої землі, як паломник, прибув Святий Папа Іван Павло 2, він вклонився до землі, яка дихала свідоцтвом вірності Христовій Церкві. Наприкінці 20 століття наша Церква воскресла з підпілля, і українська держава відновила свої цілісність і соборність. Сьогодні, у 35-ті роковини виходу нашої Церкви з катакомб, ми дякуємо Богові, що Господь могутньою рукою вирятував наш народ і ми вийшли на нашу пасхальну ходу», – мовив проповідник.
Владика Ярослав роздумував над Христовим Воскресінням, що дарує надію на переможний день для нашої України:
«Ми боремося третій рік – наші найкращі сини і дочки стали на захист своєї Батьківщини. І на запитання зболених матерів, чому гинуть їх діти, дуже складно відповісти. Коли ми дивимось на методологію Бога, бачимо, що Отець Небесний, щоб врятувати людство, послав не ангела, а Свого єдинородного сина. Переживши ганебну смерть, Христос не залишився в гробі, Він – воскрес. Нашу Україну ніхто не зупинить, бо з Україною – Бог. Правду не можна перемогти – її можна ув'язнити, катувати різними ракетами і знущаннями. Лише завдяки Богу ми залишаємося народом і нацією протягом усієї своєї історії. І сьогодні Україна боронить не тільки себе, але Європу і цілий світ від рашизму. Просімо Бога, щоб він залишився з нами і сповістив нам благу вість про великий день перемоги», – закликав до усильних молінь владика.
Згодом програма продовжилася молитвами на оздоровлення та благословенням мощами блаженного Симеона. Оскільки протягом травня ми молимося за заступництвом нашої Божої Матері, прочани із вервицями в руках і молитвою на устах рушили на гору до каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці. На чолі з єпископом та душпастирями вірні роздумували над чеснотами Марії та просили її материнського покрову.
Дорогі прочани, протягом червня запрошуємо Вас на щоденні богослужіння у рамках вечірньої програми до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача.
🗓️ У червні Церква присвячує особливу увагу молитвам до Христа-Людинолюбця, і храми наповнюються співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!».
З цієї нагоди, щовечора, о 18.00 год., протягом цілого місяця у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці ми спільно молитимемося Божественну Літургію та молебень до Христа-Людинолюбця.
❤️ У молебні в особливий спосіб згадується і прославляється серце Христове. Саме серце в Старому Завіті означало не тільки орган людини, а цілу людину, цілу її істоту. Тому, прославляючи серце Христове, ми прославляємо самого Христа, який безмежно любить нас.
У Святому Євангелії Христос гаряче закликає людей, щоб із своїми труднощами й терпіннями приходили до Нього. Він запевняє, що в Його любові всі, хто приходить до Його стіп, знайдуть спокій і полегшу для своїх душ.
До почитання Христового Серця гаряче закликав світлої пам'яті Митрополит Андрей Шептицький, видаючи окремий Декрет про «Культ Христової Любови» у 1940 році.
📄У документі митрополит стверджував: «У парафії, в якій люди почитають Христа Спасителя, усе релігійне життя починає процвітати, люди горнуться до церкви, множиться число приступаючих до Найсвятішої Євхаристії, зникають пороки; між людьми, в родинах настає згода і любов; батьки пізнають, яким для них скарбом є діти, діти вчаться поважати і любити батьків. З настанням культу Христового Серця в парафії все міняється».
🙏🏻 Обʼєднані в молитві, просімо нашого Спасителя, щоби Його безмежна любов торкнулась і нашого серця. Нехай воно горить вогнем Божої Любові, яка дарує такий потрібний мир.
🗓️ У червні Церква присвячує особливу увагу молитвам до Христа-Людинолюбця, і храми наповнюються співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!».
З цієї нагоди, щовечора, о 18.00 год., протягом цілого місяця у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці ми спільно молитимемося Божественну Літургію та молебень до Христа-Людинолюбця.
❤️ У молебні в особливий спосіб згадується і прославляється серце Христове. Саме серце в Старому Завіті означало не тільки орган людини, а цілу людину, цілу її істоту. Тому, прославляючи серце Христове, ми прославляємо самого Христа, який безмежно любить нас.
У Святому Євангелії Христос гаряче закликає людей, щоб із своїми труднощами й терпіннями приходили до Нього. Він запевняє, що в Його любові всі, хто приходить до Його стіп, знайдуть спокій і полегшу для своїх душ.
До почитання Христового Серця гаряче закликав світлої пам'яті Митрополит Андрей Шептицький, видаючи окремий Декрет про «Культ Христової Любови» у 1940 році.
📄У документі митрополит стверджував: «У парафії, в якій люди почитають Христа Спасителя, усе релігійне життя починає процвітати, люди горнуться до церкви, множиться число приступаючих до Найсвятішої Євхаристії, зникають пороки; між людьми, в родинах настає згода і любов; батьки пізнають, яким для них скарбом є діти, діти вчаться поважати і любити батьків. З настанням культу Христового Серця в парафії все міняється».
🙏🏻 Обʼєднані в молитві, просімо нашого Спасителя, щоби Його безмежна любов торкнулась і нашого серця. Нехай воно горить вогнем Божої Любові, яка дарує такий потрібний мир.
#Анонс!
Запрошуємо на Відпуст до блаженного священномученика Симеона Лукача 😇
📍 15-16 червня, у Відпустовому Центрі у Старуні відбудеться особлива архієпархіальна проща, присвячена 60-літтю народження для Неба блаженного священномученика Симеона Лукача.
Молитовні чування на вершині старунської гори, духовні науки, благословення мощами, адорація, цікаві науки про ісповідника віри, Архієрейська Літургія та уділення повного відпусту – програма, що очікуватиме учасників прощі протягом двох днів.
Це паломництво стане особливим, адже на подію завітає Владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, який і очолить молитву.
Усі вірні матимуть нагоду отримати повний відпуст при виконанні необхідних умов – Таїнства Сповіді, Пресвятої Євхаристії та молитви в наміренні Святішого Отця.
🙏🏻 Блаженний Симеон чекає на Вас у місці його народження, підпільного служіння та смерті через терпіння за нашу з Вами Церкву. Мабуть, немає потреби вкотре переповідати життєпис відважного мужа Церкви, якого ми всі так любимо, але закликаємо застановитися над його ревним душпастирським служінням, апогеєм якого стало народження для Неба тут, в нашій рідній Старуні, 22 серпня 1964 року.
Запрошуємо Вас провести вихідні, дякуючи за Божі благодаті, та за заступництвом Блаженного Симеона просити в Бога миру для наших сердець, домівок та усіх куточків нашої України.
📌 Програма прощі:
15 ЧЕРВНЯ, СУБОТА
18.00 - Велика Вечірня з Литією
19.00 - Хода з іконою до хреста
19.10 - Наука про блаженного Симеона
19.30 - Молебень до блаженного Симеона
19.40 - Божественна Літургія
20.40 - Адорація
16 ЧЕРВНЯ, НЕДІЛЯ
10.00 - Утреня
11.00 - Архієрейська Божественна Літургія
12.30 - Молебень до блаженного Симеона
Запрошуємо на Відпуст до блаженного священномученика Симеона Лукача 😇
📍 15-16 червня, у Відпустовому Центрі у Старуні відбудеться особлива архієпархіальна проща, присвячена 60-літтю народження для Неба блаженного священномученика Симеона Лукача.
Молитовні чування на вершині старунської гори, духовні науки, благословення мощами, адорація, цікаві науки про ісповідника віри, Архієрейська Літургія та уділення повного відпусту – програма, що очікуватиме учасників прощі протягом двох днів.
Це паломництво стане особливим, адже на подію завітає Владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, який і очолить молитву.
Усі вірні матимуть нагоду отримати повний відпуст при виконанні необхідних умов – Таїнства Сповіді, Пресвятої Євхаристії та молитви в наміренні Святішого Отця.
🙏🏻 Блаженний Симеон чекає на Вас у місці його народження, підпільного служіння та смерті через терпіння за нашу з Вами Церкву. Мабуть, немає потреби вкотре переповідати життєпис відважного мужа Церкви, якого ми всі так любимо, але закликаємо застановитися над його ревним душпастирським служінням, апогеєм якого стало народження для Неба тут, в нашій рідній Старуні, 22 серпня 1964 року.
Запрошуємо Вас провести вихідні, дякуючи за Божі благодаті, та за заступництвом Блаженного Симеона просити в Бога миру для наших сердець, домівок та усіх куточків нашої України.
📌 Програма прощі:
15 ЧЕРВНЯ, СУБОТА
18.00 - Велика Вечірня з Литією
19.00 - Хода з іконою до хреста
19.10 - Наука про блаженного Симеона
19.30 - Молебень до блаженного Симеона
19.40 - Божественна Літургія
20.40 - Адорація
16 ЧЕРВНЯ, НЕДІЛЯ
10.00 - Утреня
11.00 - Архієрейська Божественна Літургія
12.30 - Молебень до блаженного Симеона
Запрошуємо провести вихідні з блаженним Симеоном Лукачем
📅 Пригадуємо нашим паломникам, що 15-16 червня у Відпустовому Центрі у Старуні відбудеться архієпархіальна проща. Цього разу моління будуть присвячені 60-літтю відходу до Небесного Отця блаженного священномученика Симеона Лукача.
На прочан чекатиме насичена програма:
✨ Молитовні чування на вершині старунської гори
📖 Духовні науки
🙏 Благословення мощами та адорація
📜 Цікаві розповіді про ісповідника віри
⛪ Архієрейська Літургія та уділення повного відпусту
Особливим гостем прощі стане Владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, який очолить молитву.
Окрім того, усі разом ми будемо застановлятися над ревним душпастирським служінням блаженного Симеона і дякувати за Божі благодаті.
Запрошуємо провести вихідні з блаженним священномучеником у молитві та проханні миру для наших родин та всієї України ❤️
📅 Пригадуємо нашим паломникам, що 15-16 червня у Відпустовому Центрі у Старуні відбудеться архієпархіальна проща. Цього разу моління будуть присвячені 60-літтю відходу до Небесного Отця блаженного священномученика Симеона Лукача.
На прочан чекатиме насичена програма:
✨ Молитовні чування на вершині старунської гори
📖 Духовні науки
🙏 Благословення мощами та адорація
📜 Цікаві розповіді про ісповідника віри
⛪ Архієрейська Літургія та уділення повного відпусту
Особливим гостем прощі стане Владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, який очолить молитву.
Окрім того, усі разом ми будемо застановлятися над ревним душпастирським служінням блаженного Симеона і дякувати за Божі благодаті.
Запрошуємо провести вихідні з блаженним священномучеником у молитві та проханні миру для наших родин та всієї України ❤️
#ДекадаМісійності_2024
📆 Празник Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа –Особисте утвердження у вірі
📖 Слово Боже:
Євангелія від Луки 24, 36-53.
🧭Запрошення:
У цей урочистий день свята Вознесіння Христового заохочуємо всіх відгукнутися на запрошенняГлави нашої Церкви, Блаженнішого Святослава Шевчука, підготуватися до величного празника П’ятидесятниці, проходячи Декаду Місійності 2024 року. Протягом десяти днів між Вознесінням і Пʼятдесятницею ми роздумуватимемо над текстами Євангелія від Йоана, які читаються під час Божественної Літургії, і разом вслухатимемося у ті науки, які Господь промовляє у час, коли в нашій країні вже третій рік поспіль триває війна. Теми, на які звертає нашу увагу євангелист Йоан, перегукуються з нашим пошуком стійкості і незламності, служіння і лідерства, зцілення і лікування травм, завданих в часі війни. Джерелом стійкості і витривалося для нас завжди була молитва, читання Святого Письма і участь у Святих Тайнах. Водночас дуже важливими місцями формуванням стійкості, солідарності і зцілення для нас є також християнська сім’я, домашня церква і найближче коло спілкування з друзями. Досвід пережиття зустрічі з Богом у церкві і вдома, особливо тепер, спонукає нас до частішого відвідування Богослужінь і прийняття дарів Святого Духа, плодами якого є наше активне волонтерство і служіння у місцевих парафіяльних спільнотах, військових шпиталях, центрах допомоги переселенцям та особам, які є найуразливіші у часі кризи і випробування.
🤔Роздуми в час війни:
Це вже третій рік, як ми зустрічаємо Паску і П’ятидесятницю у героїчному протистоянні українського народу проти широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Пам’ятаємо, як учні Христа під час Його Страстей і навіть після Його Воскресіння ховалися з переляку перед лицем смерті. Багато з нас усе ще «налякані та повні страху», стривожені і з сумнівами, які постають у наших серцях (пор. Лк 24, 37-38). Нам хочеться втекти або помститися, або якось виразити свою злість і розчарування, але часто ми все тримаємо у собі, закипаючи від злості і ненависті до ворога і всієї несправедливості, яка оточує нас. Проте, Христос як тоді, так і тепер заходить у наші домівки і спільноти, дарує нам мир і свого Духа Святого. Він показує нам свої рани і запрошує торкнутися до них. Хоч Він вже не розпʼятий, але продовжує співстраждати з нами. Хоч Він вже переміг смерть, але продовжує з нам співвмирати, щоб показати нам, що Він поруч, що Він розуміє нас, Він вчить нас цінувати кожну мить нашого життя і кожну людину, яка є біля нас. Таким чином Він допомагає нам перетворити страх на спокій, тривогу на витривалість, розгубленість на вміння робити правильні рішення. Він дарує нам свого Духа і свій мир та дає нам місію проповідувати «покаяння на відпущення гріхів усім народам» (Лк 24, 47), щоб люди змогли через дієву любов підготуватися до Його Другого Приходу і Його володарювання у Царстві Божому.
🙏Молитовний намір:
Сьогодні подякуймо Богові за стійкість нашої Української Держави, за кожного захисника і захисницю і їхні сім’ї, за волонтерів і медиків. Щодня пам’ятаймо в молитві про них!
✅Місійне завдання:
Попри нелегкі обставини життя, знайди сьогодні три речі, за які Ти хочеш подякувати Богові, і подякуй Йому за них.
📆 Празник Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа –Особисте утвердження у вірі
📖 Слово Боже:
Євангелія від Луки 24, 36-53.
🧭Запрошення:
У цей урочистий день свята Вознесіння Христового заохочуємо всіх відгукнутися на запрошенняГлави нашої Церкви, Блаженнішого Святослава Шевчука, підготуватися до величного празника П’ятидесятниці, проходячи Декаду Місійності 2024 року. Протягом десяти днів між Вознесінням і Пʼятдесятницею ми роздумуватимемо над текстами Євангелія від Йоана, які читаються під час Божественної Літургії, і разом вслухатимемося у ті науки, які Господь промовляє у час, коли в нашій країні вже третій рік поспіль триває війна. Теми, на які звертає нашу увагу євангелист Йоан, перегукуються з нашим пошуком стійкості і незламності, служіння і лідерства, зцілення і лікування травм, завданих в часі війни. Джерелом стійкості і витривалося для нас завжди була молитва, читання Святого Письма і участь у Святих Тайнах. Водночас дуже важливими місцями формуванням стійкості, солідарності і зцілення для нас є також християнська сім’я, домашня церква і найближче коло спілкування з друзями. Досвід пережиття зустрічі з Богом у церкві і вдома, особливо тепер, спонукає нас до частішого відвідування Богослужінь і прийняття дарів Святого Духа, плодами якого є наше активне волонтерство і служіння у місцевих парафіяльних спільнотах, військових шпиталях, центрах допомоги переселенцям та особам, які є найуразливіші у часі кризи і випробування.
🤔Роздуми в час війни:
Це вже третій рік, як ми зустрічаємо Паску і П’ятидесятницю у героїчному протистоянні українського народу проти широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Пам’ятаємо, як учні Христа під час Його Страстей і навіть після Його Воскресіння ховалися з переляку перед лицем смерті. Багато з нас усе ще «налякані та повні страху», стривожені і з сумнівами, які постають у наших серцях (пор. Лк 24, 37-38). Нам хочеться втекти або помститися, або якось виразити свою злість і розчарування, але часто ми все тримаємо у собі, закипаючи від злості і ненависті до ворога і всієї несправедливості, яка оточує нас. Проте, Христос як тоді, так і тепер заходить у наші домівки і спільноти, дарує нам мир і свого Духа Святого. Він показує нам свої рани і запрошує торкнутися до них. Хоч Він вже не розпʼятий, але продовжує співстраждати з нами. Хоч Він вже переміг смерть, але продовжує з нам співвмирати, щоб показати нам, що Він поруч, що Він розуміє нас, Він вчить нас цінувати кожну мить нашого життя і кожну людину, яка є біля нас. Таким чином Він допомагає нам перетворити страх на спокій, тривогу на витривалість, розгубленість на вміння робити правильні рішення. Він дарує нам свого Духа і свій мир та дає нам місію проповідувати «покаяння на відпущення гріхів усім народам» (Лк 24, 47), щоб люди змогли через дієву любов підготуватися до Його Другого Приходу і Його володарювання у Царстві Божому.
🙏Молитовний намір:
Сьогодні подякуймо Богові за стійкість нашої Української Держави, за кожного захисника і захисницю і їхні сім’ї, за волонтерів і медиків. Щодня пам’ятаймо в молитві про них!
✅Місійне завдання:
Попри нелегкі обставини життя, знайди сьогодні три речі, за які Ти хочеш подякувати Богові, і подякуй Йому за них.
#ДекадаМісійності_2024
📆 **День 1. Божа Любов, що дарує радість**
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 14, 1-11.
📈Роздуми першого дня Декади:
У людському серці завжди нуртує бажання зустрітися зі своїм Творцем. Святий Августин каже: «Неспокійне моє серце, Господи, поки не спочине у Тобі» (Сповідь І, 1). З одного боку, Бог робить перший крок: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Флп. 2, 6–7). З іншого боку, людина запрошена повністю довіритися Богові: «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител» (Йо. 14, 1–2). Звідки в людини може взятися сила духу й бажання зробити крок назустріч Богові у дорозі до дому Отця, в якому багато жител? Відповідь проста – ЛЮБОВ. Саме з любові до людини Господь її сотворив і зробив вінцем усього сотворіння. Саме з любові до людини Господь став людиною, щоб її визволити від гріха і рабства. Від самого початку Бог заклав у глибину людської душі любов, доброту, відчуття краси і гармонії. Людина найщасливіша тоді, коли вона любить і коли її люблять. Гріх спотворив нашу здатність любити. Ісус Христос, Син Божий, об’явив нам, що Бог Є Любов і що ми, будучи Його дітьми, також покликані бути іконами Божої доброти й любові.
🤔Роздуми в час війни:
Найприроднішим станом людської душі та й усього, що існує у цьому світі, є стан любові і миру. Бо сам Бог є любовʼю (пор. 1 Йо 4, 8). Світ з любові постав, з любові ми прийшли у цей світ, і в кінці історії любов і справедливість знову вже остаточно запанують у світі Царства Божого. Якщо ми шукаємо джерело стійкості у цих часах війни, потрібно звернутися до Першоджерела. Хоч часом розчарування, зневіра, ненависть і жага помсти переповнюють наші серця, для стійкості і здатності не лише вижити, але й перемогти, ми повинні відсунути ці руйнівні почуття, які спустошують наші серця, і наповнитися Божою силою. Ісус сьогодні дуже чітко промовляє до нас: «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене» (Йо 14, 1). Він також каже: «Я – дорога, істина і життя» (Йо 14, 6), «хто бачить мене, той бачить Отця» (Йо 16, 9). Якщо нам важко віднайти зв’язок з джерелом любові, подивімося ще раз на Христа розпʼятого і також на Христа воскреслого, на хрест і на ікону Воскресіння. Спробуймо торкнутися Його ніг на хресті, а тоді вкласти свої пальці у Його бік воскреслого Тіла разом з Томою, щоб разом з ним заволати «Господь мій і Бог мій» (Йо 20, 28). Ця зустріч, цей погляд і цей дотик, перед Розп’яттям, у Євхаристії, у спілкуванні з людиною, яка потребує Божого милосердя, – це найсильніше джерело стійкості і незламності у часі війни. Нам треба навчитися робити це часто, постійно і особисто. І черпати з цієї зустрічі натхнення до подальших діл милосердя.
🙏Молитовний намір:
Молімося про силу Святого Духа для кожного українця, щоб мати силу любити і підтримувати один одного і особливо тих, хто найбільше цього потребує.
✅Місійне завдання:
Учора ми дякували Богові за Його дари, а сьогодні знайди три речі, за які Тобі принесли радість. Ще раз усміхнися.
📆 **День 1. Божа Любов, що дарує радість**
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 14, 1-11.
📈Роздуми першого дня Декади:
У людському серці завжди нуртує бажання зустрітися зі своїм Творцем. Святий Августин каже: «Неспокійне моє серце, Господи, поки не спочине у Тобі» (Сповідь І, 1). З одного боку, Бог робить перший крок: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Флп. 2, 6–7). З іншого боку, людина запрошена повністю довіритися Богові: «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител» (Йо. 14, 1–2). Звідки в людини може взятися сила духу й бажання зробити крок назустріч Богові у дорозі до дому Отця, в якому багато жител? Відповідь проста – ЛЮБОВ. Саме з любові до людини Господь її сотворив і зробив вінцем усього сотворіння. Саме з любові до людини Господь став людиною, щоб її визволити від гріха і рабства. Від самого початку Бог заклав у глибину людської душі любов, доброту, відчуття краси і гармонії. Людина найщасливіша тоді, коли вона любить і коли її люблять. Гріх спотворив нашу здатність любити. Ісус Христос, Син Божий, об’явив нам, що Бог Є Любов і що ми, будучи Його дітьми, також покликані бути іконами Божої доброти й любові.
🤔Роздуми в час війни:
Найприроднішим станом людської душі та й усього, що існує у цьому світі, є стан любові і миру. Бо сам Бог є любовʼю (пор. 1 Йо 4, 8). Світ з любові постав, з любові ми прийшли у цей світ, і в кінці історії любов і справедливість знову вже остаточно запанують у світі Царства Божого. Якщо ми шукаємо джерело стійкості у цих часах війни, потрібно звернутися до Першоджерела. Хоч часом розчарування, зневіра, ненависть і жага помсти переповнюють наші серця, для стійкості і здатності не лише вижити, але й перемогти, ми повинні відсунути ці руйнівні почуття, які спустошують наші серця, і наповнитися Божою силою. Ісус сьогодні дуже чітко промовляє до нас: «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене» (Йо 14, 1). Він також каже: «Я – дорога, істина і життя» (Йо 14, 6), «хто бачить мене, той бачить Отця» (Йо 16, 9). Якщо нам важко віднайти зв’язок з джерелом любові, подивімося ще раз на Христа розпʼятого і також на Христа воскреслого, на хрест і на ікону Воскресіння. Спробуймо торкнутися Його ніг на хресті, а тоді вкласти свої пальці у Його бік воскреслого Тіла разом з Томою, щоб разом з ним заволати «Господь мій і Бог мій» (Йо 20, 28). Ця зустріч, цей погляд і цей дотик, перед Розп’яттям, у Євхаристії, у спілкуванні з людиною, яка потребує Божого милосердя, – це найсильніше джерело стійкості і незламності у часі війни. Нам треба навчитися робити це часто, постійно і особисто. І черпати з цієї зустрічі натхнення до подальших діл милосердя.
🙏Молитовний намір:
Молімося про силу Святого Духа для кожного українця, щоб мати силу любити і підтримувати один одного і особливо тих, хто найбільше цього потребує.
✅Місійне завдання:
Учора ми дякували Богові за Його дари, а сьогодні знайди три речі, за які Тобі принесли радість. Ще раз усміхнися.
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 2. Святий Дух – Утішитель
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 14, 10-21.
📈Роздуми другого дня Декади:
Сучасна людина сильно переймається, як до неї ставляться інші люди. А християнин іде за Христом і не переживає, що про нього думає світ. Коли гріхи опановують людину, вона хоче, щоби Бога не було взагалі, бо памʼять про Бога мучить людське сумління і створює духовно-психологічний дискомфорт. Гріх для неї є спочатку невидимим, а потім він стає явним рабським ярмом. Гріх паралізує людину, руйнує сім’ї та спільноти, сварить між собою цілі народи і робить їх ворогами. Гріх стає звичкою, яку дуже важко викорінити і якої важко позбутися. Коли ж Дух Святий наповнює людське серце, то очі починають дивитися по-новому. У людині відбуваються глибокі зміни. Бог для людини перестає бути ворогом, а стає Світлом. Він – Той, який заради людини пожертвував власним Сином. Те, чого Господь бажає, тепер стає доброю волею людини. Ісус каже: «Якщо любите мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо. 14, 15). Відтепер людина – вже не раб, але син або дочка, і під натхненням Святого Духа людина може звернутися до Бога словами «Авва, Отче!» (Рм. 8, 15), глибоко переконана, що вона є дитиною самого Бога. Ось що означає бути народженим від Духа Святого. До цього запрошує нас Свята Церква, і цією радістю людина ділиться з іншими людьми.
🤔Роздуми в час війни:
Ми вже згадували, що гріх здатен нанести людині глибокі рани: від неспокою сумління, до психологічних травм, до ненависті до ближніх, яких людина починає кривдити, аж до так званих інституційних гріхів, таких як рабство, расизм, атеїзм, імперіалізм, несправедлива війна супроти сусідніх народів тощо. Цілі покоління вірних нашої Церкви пережили на собі наслідки таких гріхів, які ще й сьогодні набувають все нових і нових форм. Матір’ю і усіх гріхів є гордість, самолюбство, яке створює ілюзію, що людині не потрібен Бог, який її любить, а людина любить тільки сама себе і думає, що цього їй вистачить для повного щастя. «Я» хоче бути саме собі господарем і мірилом того, що людині можна, а що ні. Так і живе сучасна людина, забуваючи, що над нею панує Божий закон, і що це Бог є мірилом усього.
Але Господь не залишає людину з її гріхом на самоті. Навіть у час страшної війни Господь поруч. Зі своєї великої любові Він прийшов до людини, щоб їй допомогти вийти з тупика, з якого самотужки людина вибратися не в змозі. Господь сьогодні заохочує нас вірити: «Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте. Істинно, істинно кажу вам: хто в мене вірує, такі самі від них робитимете, бо я йду до Отця. І все, що будете просити в моє імʼя, зроблю, щоб Отець прославився у Сині» (Йо. 14, 11-13). Перед лицем глибоких травм – особистих, родинних, спільнотних, церковних, національних і глобальних, самі по собі ми безсилі. Навіть сучасні знання законів психіки, розвитку економіки, суспільства, міжнародних відносин та досвід душпастирського служіння доказують, наскільки ми всі потребуємо Бога і Його милосердя. Тільки Ісус дарує повне загоєння ран. Проте, це зцілення можливе тільки тоді, коли ми йдемо за Ним і приймаємо благодать Пресвятого Духа. Коли людина приймає Бога у своє життя, її вчинки стають схожими до вчинків самого Христа, і в нашому служінні Богові і людям людина прославляє самого Бога Отця.
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб серце кожного українця не заполонили зневіра, смуток і біль через втрати, озлобленість і пасивність. Молімося, щоб Святий Дух зміцнював в кожному із нас надію і витривалість.
✅Місійне завдання:
Подумай, які знаки своєї присутності Господь сьогодні Тобі посилав. Запитай себе, чи Ти відчуваєш Його близькість упродовж дня?
📆 День 2. Святий Дух – Утішитель
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 14, 10-21.
📈Роздуми другого дня Декади:
Сучасна людина сильно переймається, як до неї ставляться інші люди. А християнин іде за Христом і не переживає, що про нього думає світ. Коли гріхи опановують людину, вона хоче, щоби Бога не було взагалі, бо памʼять про Бога мучить людське сумління і створює духовно-психологічний дискомфорт. Гріх для неї є спочатку невидимим, а потім він стає явним рабським ярмом. Гріх паралізує людину, руйнує сім’ї та спільноти, сварить між собою цілі народи і робить їх ворогами. Гріх стає звичкою, яку дуже важко викорінити і якої важко позбутися. Коли ж Дух Святий наповнює людське серце, то очі починають дивитися по-новому. У людині відбуваються глибокі зміни. Бог для людини перестає бути ворогом, а стає Світлом. Він – Той, який заради людини пожертвував власним Сином. Те, чого Господь бажає, тепер стає доброю волею людини. Ісус каже: «Якщо любите мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо. 14, 15). Відтепер людина – вже не раб, але син або дочка, і під натхненням Святого Духа людина може звернутися до Бога словами «Авва, Отче!» (Рм. 8, 15), глибоко переконана, що вона є дитиною самого Бога. Ось що означає бути народженим від Духа Святого. До цього запрошує нас Свята Церква, і цією радістю людина ділиться з іншими людьми.
🤔Роздуми в час війни:
Ми вже згадували, що гріх здатен нанести людині глибокі рани: від неспокою сумління, до психологічних травм, до ненависті до ближніх, яких людина починає кривдити, аж до так званих інституційних гріхів, таких як рабство, расизм, атеїзм, імперіалізм, несправедлива війна супроти сусідніх народів тощо. Цілі покоління вірних нашої Церкви пережили на собі наслідки таких гріхів, які ще й сьогодні набувають все нових і нових форм. Матір’ю і усіх гріхів є гордість, самолюбство, яке створює ілюзію, що людині не потрібен Бог, який її любить, а людина любить тільки сама себе і думає, що цього їй вистачить для повного щастя. «Я» хоче бути саме собі господарем і мірилом того, що людині можна, а що ні. Так і живе сучасна людина, забуваючи, що над нею панує Божий закон, і що це Бог є мірилом усього.
Але Господь не залишає людину з її гріхом на самоті. Навіть у час страшної війни Господь поруч. Зі своєї великої любові Він прийшов до людини, щоб їй допомогти вийти з тупика, з якого самотужки людина вибратися не в змозі. Господь сьогодні заохочує нас вірити: «Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте. Істинно, істинно кажу вам: хто в мене вірує, такі самі від них робитимете, бо я йду до Отця. І все, що будете просити в моє імʼя, зроблю, щоб Отець прославився у Сині» (Йо. 14, 11-13). Перед лицем глибоких травм – особистих, родинних, спільнотних, церковних, національних і глобальних, самі по собі ми безсилі. Навіть сучасні знання законів психіки, розвитку економіки, суспільства, міжнародних відносин та досвід душпастирського служіння доказують, наскільки ми всі потребуємо Бога і Його милосердя. Тільки Ісус дарує повне загоєння ран. Проте, це зцілення можливе тільки тоді, коли ми йдемо за Ним і приймаємо благодать Пресвятого Духа. Коли людина приймає Бога у своє життя, її вчинки стають схожими до вчинків самого Христа, і в нашому служінні Богові і людям людина прославляє самого Бога Отця.
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб серце кожного українця не заполонили зневіра, смуток і біль через втрати, озлобленість і пасивність. Молімося, щоб Святий Дух зміцнював в кожному із нас надію і витривалість.
✅Місійне завдання:
Подумай, які знаки своєї присутності Господь сьогодні Тобі посилав. Запитай себе, чи Ти відчуваєш Його близькість упродовж дня?
#ДекадаМісійності_2024
📆 **День 3. З нами Бог – ми Божі!**
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 17, 1-11.
📈Роздуми третього дня Декади:
Сучасна людина відчуває потребу належати до якоїсь спільноти: до родини, малої чи великої спільноти, культури, народу, мови, професії, покликання. І попри всі технічні можливості соціального спілкування, вона прагне справжнього особистого зв’язку з іншою людиною. Найособливішим стає момент, коли одна людина промовляє до іншої: «я – твій», «я – твоя» або «ти – мій», «ти – моя». У цю мить людина відчуває, що «належить» комусь, що вона є частиною якогось більшого важливого взаємного зв’язку. Коли людина роздумує про Бога, їй стає зрозумілим зв’язок між Отцем, Сином і Святим Духом, бо такий зв’язок знаходить аналоги в людському досвіді. У Бозі все спільне: воля, розум, життя: «і все моє – Твоє, Твоє ж – моє» (Йо. 17, 10). Людина, яка не знає Бога, думає, що Бог живе своїм окремим життям, і навіщо Йому втручатися в моє життя, або мені втручатися у Його життя. Але кондак Вознесіння помагає нам зрозуміти, що людина запрошена до участі в Божому житті: «те, що на землі, з’єднавши з небесним. Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас!». Особливим чином Бог присутній для нас у Пресвятій Євхаристії: «Прийміть, їжте: це є тіло моє. Пийте з неї всі, це є кров моя Нового Завіту...» (Мт. 26, 26-28). Христос каже людині: «Я – твій, а ти – моя», а людина каже Христу: «я – Твоя, а Ти – мій».
🤔Роздуми в час війни:
Бог створив людину з любові і для любові. А гріх позбавляє людину відчувати Божу любов, і тоді людина заміняє її самолюбством, що веде до ще більших травм як на особистому рівні, так і на рівні суспільному, навіть міжнародному. Війна – це апогей ненависті і злоби. Російська «влада» і навіть їхня так звана «церква» декларують, що вони неначе боряться проти «злочинного київського режиму» і «впавшого в сатанізм Заходу», а насправді вони самі, санкціонуючи несправедливу загарбницьку війну проти України, стали жертвою диявола. Російсько-українська війна може стати початком Третьої світової війни, а може навпаки стати часом чергової перемоги над дияволом і наверненням ворогів. Ця перспектива декому здається неможливою, але «немає нічого неможливого для Бога» (Лк. 1, 37). Сьогодні сам Христос заступається за своїх: «Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них» (Йо. 17, 9-10). Наше спасіння полягає в тому, щоб повністю належати Богові, як ми співаємо на Літургії: «самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо». Бо «хто обмовляє тайкома ближнього свого» каже Господь через царя Давида, «того я призведу до мовчанки. Хто має горде око й пиху в серці, не стерплю того» (Пс. 101 (100), 5). А щоб повністю належати Богові, потрібне глибоке навернення наших сердець, потрібна ревна молитва – особливо молитва за навернення ворогів – і діла милосердя, потрібна непохитна віра в Бога і обʼєднання усіх наших сил у допомозі нашій армії, а також людям, які постраждали внаслідок війни.
🙏Молитовний намір:
Молімося за тих, які втратили рідний дім і майно та були змушені покинути Україну, втікаючи від війни, і про зміцнення в них надії та довіри свого майбутнього в руки Божі.
✅Місійне завдання:
Подивися у церковний календар і зʼясуй, яких святих сьогодні згадує Церква. Помолися до цих святих або до інших святих, які є близькі Твоєму серцю.
📆 **День 3. З нами Бог – ми Божі!**
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 17, 1-11.
📈Роздуми третього дня Декади:
Сучасна людина відчуває потребу належати до якоїсь спільноти: до родини, малої чи великої спільноти, культури, народу, мови, професії, покликання. І попри всі технічні можливості соціального спілкування, вона прагне справжнього особистого зв’язку з іншою людиною. Найособливішим стає момент, коли одна людина промовляє до іншої: «я – твій», «я – твоя» або «ти – мій», «ти – моя». У цю мить людина відчуває, що «належить» комусь, що вона є частиною якогось більшого важливого взаємного зв’язку. Коли людина роздумує про Бога, їй стає зрозумілим зв’язок між Отцем, Сином і Святим Духом, бо такий зв’язок знаходить аналоги в людському досвіді. У Бозі все спільне: воля, розум, життя: «і все моє – Твоє, Твоє ж – моє» (Йо. 17, 10). Людина, яка не знає Бога, думає, що Бог живе своїм окремим життям, і навіщо Йому втручатися в моє життя, або мені втручатися у Його життя. Але кондак Вознесіння помагає нам зрозуміти, що людина запрошена до участі в Божому житті: «те, що на землі, з’єднавши з небесним. Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас!». Особливим чином Бог присутній для нас у Пресвятій Євхаристії: «Прийміть, їжте: це є тіло моє. Пийте з неї всі, це є кров моя Нового Завіту...» (Мт. 26, 26-28). Христос каже людині: «Я – твій, а ти – моя», а людина каже Христу: «я – Твоя, а Ти – мій».
🤔Роздуми в час війни:
Бог створив людину з любові і для любові. А гріх позбавляє людину відчувати Божу любов, і тоді людина заміняє її самолюбством, що веде до ще більших травм як на особистому рівні, так і на рівні суспільному, навіть міжнародному. Війна – це апогей ненависті і злоби. Російська «влада» і навіть їхня так звана «церква» декларують, що вони неначе боряться проти «злочинного київського режиму» і «впавшого в сатанізм Заходу», а насправді вони самі, санкціонуючи несправедливу загарбницьку війну проти України, стали жертвою диявола. Російсько-українська війна може стати початком Третьої світової війни, а може навпаки стати часом чергової перемоги над дияволом і наверненням ворогів. Ця перспектива декому здається неможливою, але «немає нічого неможливого для Бога» (Лк. 1, 37). Сьогодні сам Христос заступається за своїх: «Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них» (Йо. 17, 9-10). Наше спасіння полягає в тому, щоб повністю належати Богові, як ми співаємо на Літургії: «самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо». Бо «хто обмовляє тайкома ближнього свого» каже Господь через царя Давида, «того я призведу до мовчанки. Хто має горде око й пиху в серці, не стерплю того» (Пс. 101 (100), 5). А щоб повністю належати Богові, потрібне глибоке навернення наших сердець, потрібна ревна молитва – особливо молитва за навернення ворогів – і діла милосердя, потрібна непохитна віра в Бога і обʼєднання усіх наших сил у допомозі нашій армії, а також людям, які постраждали внаслідок війни.
🙏Молитовний намір:
Молімося за тих, які втратили рідний дім і майно та були змушені покинути Україну, втікаючи від війни, і про зміцнення в них надії та довіри свого майбутнього в руки Божі.
✅Місійне завдання:
Подивися у церковний календар і зʼясуй, яких святих сьогодні згадує Церква. Помолися до цих святих або до інших святих, які є близькі Твоєму серцю.
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 4. Гілка, яка приносить плід
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 14, 27-15, 7.
📈Роздуми четвертого дня Декади:
У Христовій Церкві одна з найважливіших гілок – це єпархія. Вона має свою територію і свого єпископа, який відповідає перед Богом за довірене йому стадо. Він же дбає про те, щоби його вірні мали добру духовну опіку в особі пароха-душпастиря. Парох не тільки керівник, а й, передусім, учитель, священник і духовний батько. Він покликаний бути прикладом любові до ближнього, керувати діяльністю своєї спільноти та організувати все життя парафії. У місії парафії беруть участь не тільки священик-душпастир, а й усі її вірні. Усі разом, духовенство і миряни, повинні обговорювати потреби парафії та можливості працювати над Божими справами на місці свого проживання. Потрібно пам’ятати, що кожна парафія потребує, окрім Божої благодаті, людських і матеріальних ресурсів. Зокрема, ми повинні звернути увагу на три види дарів, які потрібні в Церкві, щоб вона могла виконати свою місію, – дари часу, талантів і скарбу (матеріальних благ). Особливу роль у парафії відіграють пасторальні та економічні ради. Найважливіше, щоби ніхто не почував себе непотрібним, бо стільки є роботи в Господньому винограднику! У Першому посланні апостола Петра читаємо: «Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт. 4, 10).
🤔Роздуми в час війни:
Важким наслідком війни є відчуття безпорадності, самотності, озлобленості, гніву і безперспективності. Війна неначе обтинає гілки взаємостосунків між рідними, близькими, родичами, з власною землею і навіть з самим Богом. Ця війна принесла з собою каліцтво і сиротинство, розруху домівок і місць праці чи відпочинку, з лиця землі зникають цілі міста і села України, ліси і діброви, розмаїття природи, тварин, птахів і риб. Кожна сімʼя України зазнала непоправних втрат, а мільйони українців змушені переселитися в інші країни, шукаючи там притулку і миру. Проте, віра у Бога відкриває нам глибше розуміння звʼязків між світом видимим і невидимим і з один з одним. Господь нагадує нам, що Він – «виноградина правдива», а Отець Христа – «виноградар». Ісус каже нам: «кожну гілку в мені, що не приносить плоду, він (Отець) відтинає. Кожну ж, що плід приносить, він очищає, щоб більше плоду приносила» (Йо. 15, 1-2). Тому, як ніколи, перед нами стоїть завдання плекати зв’язок з Богом і ближніми. Сам Отець дбає про нас, подає нам зцілення і силу витривалості у час великих випробувань. Нашим завданням є докласти усіх зусиль, щоб плекати цей зв’язок у молитві особистій і літургійній, плекати любов і взаєморозуміння у наших сім’ях, родинах і спільнотах, щоб приносити плоди Духа Святого у ділах милосердя і місіонерському проповідуванні Царства Божого усім, хто найбільше потребує Божого милосердя і відновлення зв’язку з Богом і Його Церквою.
🙏Молитовний намір:
Плекаймо особисті стосунки з Ісусом Христом, без якого нічого чинити не можемо. Для цього знайдімо кожного дня час, щоб побути з Ним в тиші на молитві.
✅Місійне завдання:
Сьогодні відкрий собі Святе Письмо і прочитай невеличкий уривок (якщо Ти цього не робиш щодня). Запитай себе, що Бог хоче сказати Тобі через ці слова?
📆 День 4. Гілка, яка приносить плід
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 14, 27-15, 7.
📈Роздуми четвертого дня Декади:
У Христовій Церкві одна з найважливіших гілок – це єпархія. Вона має свою територію і свого єпископа, який відповідає перед Богом за довірене йому стадо. Він же дбає про те, щоби його вірні мали добру духовну опіку в особі пароха-душпастиря. Парох не тільки керівник, а й, передусім, учитель, священник і духовний батько. Він покликаний бути прикладом любові до ближнього, керувати діяльністю своєї спільноти та організувати все життя парафії. У місії парафії беруть участь не тільки священик-душпастир, а й усі її вірні. Усі разом, духовенство і миряни, повинні обговорювати потреби парафії та можливості працювати над Божими справами на місці свого проживання. Потрібно пам’ятати, що кожна парафія потребує, окрім Божої благодаті, людських і матеріальних ресурсів. Зокрема, ми повинні звернути увагу на три види дарів, які потрібні в Церкві, щоб вона могла виконати свою місію, – дари часу, талантів і скарбу (матеріальних благ). Особливу роль у парафії відіграють пасторальні та економічні ради. Найважливіше, щоби ніхто не почував себе непотрібним, бо стільки є роботи в Господньому винограднику! У Першому посланні апостола Петра читаємо: «Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт. 4, 10).
🤔Роздуми в час війни:
Важким наслідком війни є відчуття безпорадності, самотності, озлобленості, гніву і безперспективності. Війна неначе обтинає гілки взаємостосунків між рідними, близькими, родичами, з власною землею і навіть з самим Богом. Ця війна принесла з собою каліцтво і сиротинство, розруху домівок і місць праці чи відпочинку, з лиця землі зникають цілі міста і села України, ліси і діброви, розмаїття природи, тварин, птахів і риб. Кожна сімʼя України зазнала непоправних втрат, а мільйони українців змушені переселитися в інші країни, шукаючи там притулку і миру. Проте, віра у Бога відкриває нам глибше розуміння звʼязків між світом видимим і невидимим і з один з одним. Господь нагадує нам, що Він – «виноградина правдива», а Отець Христа – «виноградар». Ісус каже нам: «кожну гілку в мені, що не приносить плоду, він (Отець) відтинає. Кожну ж, що плід приносить, він очищає, щоб більше плоду приносила» (Йо. 15, 1-2). Тому, як ніколи, перед нами стоїть завдання плекати зв’язок з Богом і ближніми. Сам Отець дбає про нас, подає нам зцілення і силу витривалості у час великих випробувань. Нашим завданням є докласти усіх зусиль, щоб плекати цей зв’язок у молитві особистій і літургійній, плекати любов і взаєморозуміння у наших сім’ях, родинах і спільнотах, щоб приносити плоди Духа Святого у ділах милосердя і місіонерському проповідуванні Царства Божого усім, хто найбільше потребує Божого милосердя і відновлення зв’язку з Богом і Його Церквою.
🙏Молитовний намір:
Плекаймо особисті стосунки з Ісусом Христом, без якого нічого чинити не можемо. Для цього знайдімо кожного дня час, щоб побути з Ним в тиші на молитві.
✅Місійне завдання:
Сьогодні відкрий собі Святе Письмо і прочитай невеличкий уривок (якщо Ти цього не робиш щодня). Запитай себе, що Бог хоче сказати Тобі через ці слова?
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 5. Де нам шукати правди?
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 16, 2-13.
📈Роздуми пʼятого дня Декади:
Ісус Христос прислав Утішителя, який навчає і виховує нові покоління християн. Через Духа Святого людина має можливість протягом усього свого життя глибше пізнавати правди святої віри. Ці правди передані у Святому Письмі, яке творилося століттями під натхненням Святого Духа і дане людині для пізнання Бога, себе і світу. Божі правди передаються у текстах наших Богослужінь, у писаннях Отців Церкви, в рішеннях Вселенських Соборів та іншими проявами Учительського уряду Церкви. У Катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» дуже гарно зібрано все основне, що кожен віруючий повинен знати. Для пізнання Божих правд потрібне яскраве світло, а цим світлом є Дух – палаючий вогонь (Мт. 3, 11; Дан. 7, 9). На Літургії ми співаємо: «ми бачили світло істини, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну…». Та до світла треба додати наше зусилля: плекати у собі відкритість до Божої правди, постійно шукати тієї правди, читати Святе Письмо щоденно, збагачувати свої знання доброю християнською книжкою і навчанням. Божа правда вимагає нашої особистої жертви і нашої готовності ділитися нею з іншими, пам’ятаючи, що ціллю нашого життя є завжди єднання з живим Христом, воплоченим Словом Божим.
🤔Роздуми в час війни:
Коли звучить чергова повітряна тривога, ми втікаємо у сховища і чекаємо, коли мине нас ця чорна година. Ми вдивляємося у різні телеграм-канали чи інші засоби комунікації, щоб довідатися, що на нас чекає у найближчі хвилини. Ми розуміємо, що в ці хвилини можуть гинути або й гинуть невинні люди, дорослі і малі, жінки і їхні діти. І знову ненависть і прокляття закрадаються у наші серця. Коли Ісус говорить у сьогоднішньому Євангелії: «настане час, коли кожен, хто вас убиватиме, гадатиме, що служить Богові», то ці слова неначе про російського загарбника, який собі вроїв у голову, що він чинить добре, а насправді «ні Отця, ні мене (Христа) вони не пізнали» (Йо. 16, 2-3). Але спробуймо під час повітряних тривог або навіть у час спокою відкрити собі сторінки Святого Письма чи Катехизму, чи іншої доброї християнської книги. Навчімося ревно молитися у час бомбардувань. Навчімося переводити нашу увагу зі злоби і ненависті на думку про те, що я можу зробити, щоб допомогти врятувати життя ближньому. Парадоксальним чином ми осягаємо зцілення не тоді, коли зосереджуємося на самих собі, а коли відкриваємося на дію і ведення Святого Духа. А цей Дух є духом творіння, зцілення і служіння. Він спрямовує нас нести до ближніх співчутливу і милосердну любов і конкретну допомогу. Про цей євангельський парадокс наш Господь сказав: «Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде» (Мт. 10, 39). Погубити своє життя задля Христа означає присвятити його служінню ближнім, зокрема воїнам, волонтерам, родичам, а також в особливий спосіб тим, яких Господь називає своїми «найменшими братами» і каже, що все, що ми зробили одному з них, ми Йому зробили (пор. Мт. 25, 40). Тож у служінні ближньому в любові людина «віднаходить своє життя», повертається до найбільшої правди про себе саму як про улюблену дитину Божу, створену з любові й покликану до справедливості і любові.
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб наша парафія була місцем, де кожен може послужити своїми талантами і дарами.
✅Місійне завдання:
Спробуй сьогодні знайди для себе хоча б десять хвилин, щоб побути у тиші. Прислухайся, як бʼється твоє серце, як ти дихаєш. У цій миті Господь тебе по особливому огортає Своїми обіймами любові.
📆 День 5. Де нам шукати правди?
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 16, 2-13.
📈Роздуми пʼятого дня Декади:
Ісус Христос прислав Утішителя, який навчає і виховує нові покоління християн. Через Духа Святого людина має можливість протягом усього свого життя глибше пізнавати правди святої віри. Ці правди передані у Святому Письмі, яке творилося століттями під натхненням Святого Духа і дане людині для пізнання Бога, себе і світу. Божі правди передаються у текстах наших Богослужінь, у писаннях Отців Церкви, в рішеннях Вселенських Соборів та іншими проявами Учительського уряду Церкви. У Катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» дуже гарно зібрано все основне, що кожен віруючий повинен знати. Для пізнання Божих правд потрібне яскраве світло, а цим світлом є Дух – палаючий вогонь (Мт. 3, 11; Дан. 7, 9). На Літургії ми співаємо: «ми бачили світло істини, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну…». Та до світла треба додати наше зусилля: плекати у собі відкритість до Божої правди, постійно шукати тієї правди, читати Святе Письмо щоденно, збагачувати свої знання доброю християнською книжкою і навчанням. Божа правда вимагає нашої особистої жертви і нашої готовності ділитися нею з іншими, пам’ятаючи, що ціллю нашого життя є завжди єднання з живим Христом, воплоченим Словом Божим.
🤔Роздуми в час війни:
Коли звучить чергова повітряна тривога, ми втікаємо у сховища і чекаємо, коли мине нас ця чорна година. Ми вдивляємося у різні телеграм-канали чи інші засоби комунікації, щоб довідатися, що на нас чекає у найближчі хвилини. Ми розуміємо, що в ці хвилини можуть гинути або й гинуть невинні люди, дорослі і малі, жінки і їхні діти. І знову ненависть і прокляття закрадаються у наші серця. Коли Ісус говорить у сьогоднішньому Євангелії: «настане час, коли кожен, хто вас убиватиме, гадатиме, що служить Богові», то ці слова неначе про російського загарбника, який собі вроїв у голову, що він чинить добре, а насправді «ні Отця, ні мене (Христа) вони не пізнали» (Йо. 16, 2-3). Але спробуймо під час повітряних тривог або навіть у час спокою відкрити собі сторінки Святого Письма чи Катехизму, чи іншої доброї християнської книги. Навчімося ревно молитися у час бомбардувань. Навчімося переводити нашу увагу зі злоби і ненависті на думку про те, що я можу зробити, щоб допомогти врятувати життя ближньому. Парадоксальним чином ми осягаємо зцілення не тоді, коли зосереджуємося на самих собі, а коли відкриваємося на дію і ведення Святого Духа. А цей Дух є духом творіння, зцілення і служіння. Він спрямовує нас нести до ближніх співчутливу і милосердну любов і конкретну допомогу. Про цей євангельський парадокс наш Господь сказав: «Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля Мене, той його знайде» (Мт. 10, 39). Погубити своє життя задля Христа означає присвятити його служінню ближнім, зокрема воїнам, волонтерам, родичам, а також в особливий спосіб тим, яких Господь називає своїми «найменшими братами» і каже, що все, що ми зробили одному з них, ми Йому зробили (пор. Мт. 25, 40). Тож у служінні ближньому в любові людина «віднаходить своє життя», повертається до найбільшої правди про себе саму як про улюблену дитину Божу, створену з любові й покликану до справедливості і любові.
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб наша парафія була місцем, де кожен може послужити своїми талантами і дарами.
✅Місійне завдання:
Спробуй сьогодні знайди для себе хоча б десять хвилин, щоб побути у тиші. Прислухайся, як бʼється твоє серце, як ти дихаєш. У цій миті Господь тебе по особливому огортає Своїми обіймами любові.
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 6. Особиста відповідальність
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 16, 15-23.
📈Роздуми шостого дня Декади:
Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його переляканим учням. Він готував їх до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса. Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – як там, де ми живемо, так і по всьому світі. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це влучно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.
🤔Роздуми в час війни:
Великою трагедією на війні є загибель людей, цивільних і військових. Особливо боляче переносять цю втрату члени їхніх сімей, жінки, батьки, діточки, родичі і близькі друзі. У цій війні ворог обрав жорстоку і аморальну тактику цілити не лише у військових, але також в першу чергу в мирне населення, щоб налякати і деморалізувати українців. Чи не щодня ворог атакує об’єкти цивільної інфраструктури, щоб позбавити нас світла, тепла і засобів до існування. Найбільше страждають діти. Більше ніж 1790 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії росії. За офіційною інформацією 535 дітей загинули та понад 1255 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Щонайменше кілька тисяч українських діточок, особливо сиріт, примусово вивезли на окуповані території або в російську фередарцію. А ці діти ні в чому невинні. Вони бачили те, чого вони не повинні були бачити: смерть, ґвалт, розруху і смерть. Вони пережили те, чого вони не повинні були переживати.
Бог не бажає смерті людини. Бог миру хоче подарувати дітям і нам мир і силу витривалості. Тільки Він здатен звільнити нас від страху, що паралізує нашу здатність шукати хоч якесь пояснення того, що відбувається, та хоч щось зробити, щоб зупинити цю несправедливу війну. Милосердний Господь огортає своїми люблячими обіймами кожну людину і дитину і зціляє їхні серця своєю батьківською любов’ю. Бог стає духовним опікуном батьків, які втратили своїх дітей. Він обіцяє їм, що під час загального воскресіння, усі сім’ї возз’єднаються і зустрінуться у Божому Царстві. Господь також сьогодні надихає людей доброї волі всиновлювати і удочеряти сиріт. Кожен з нас може стати молитовним опікуном над усіма діточками, і кожна молода сім’я може взяти відповідальність на себе і усиновити чи удочерити одну дитину, яка втратила своїх батьків у часі війни.
🙏Молитовний намір:
Молімося за волонтерів, медиків та військових капеланів.
✅Місійне завдання:
Знайди кілька фотографій зі свого дитинства (фотоальбом, галерея фотографій у комп’ютері тощо) і згадай ті моменти, коли щастя наповнювало тебе. І сьогодні у тебе є можливість бути щасливим, всупереч важким життєвим обставинам, які тебе оточують.
📆 День 6. Особиста відповідальність
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 16, 15-23.
📈Роздуми шостого дня Декади:
Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його переляканим учням. Він готував їх до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса. Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – як там, де ми живемо, так і по всьому світі. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це влучно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.
🤔Роздуми в час війни:
Великою трагедією на війні є загибель людей, цивільних і військових. Особливо боляче переносять цю втрату члени їхніх сімей, жінки, батьки, діточки, родичі і близькі друзі. У цій війні ворог обрав жорстоку і аморальну тактику цілити не лише у військових, але також в першу чергу в мирне населення, щоб налякати і деморалізувати українців. Чи не щодня ворог атакує об’єкти цивільної інфраструктури, щоб позбавити нас світла, тепла і засобів до існування. Найбільше страждають діти. Більше ніж 1790 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії росії. За офіційною інформацією 535 дітей загинули та понад 1255 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Щонайменше кілька тисяч українських діточок, особливо сиріт, примусово вивезли на окуповані території або в російську фередарцію. А ці діти ні в чому невинні. Вони бачили те, чого вони не повинні були бачити: смерть, ґвалт, розруху і смерть. Вони пережили те, чого вони не повинні були переживати.
Бог не бажає смерті людини. Бог миру хоче подарувати дітям і нам мир і силу витривалості. Тільки Він здатен звільнити нас від страху, що паралізує нашу здатність шукати хоч якесь пояснення того, що відбувається, та хоч щось зробити, щоб зупинити цю несправедливу війну. Милосердний Господь огортає своїми люблячими обіймами кожну людину і дитину і зціляє їхні серця своєю батьківською любов’ю. Бог стає духовним опікуном батьків, які втратили своїх дітей. Він обіцяє їм, що під час загального воскресіння, усі сім’ї возз’єднаються і зустрінуться у Божому Царстві. Господь також сьогодні надихає людей доброї волі всиновлювати і удочеряти сиріт. Кожен з нас може стати молитовним опікуном над усіма діточками, і кожна молода сім’я може взяти відповідальність на себе і усиновити чи удочерити одну дитину, яка втратила своїх батьків у часі війни.
🙏Молитовний намір:
Молімося за волонтерів, медиків та військових капеланів.
✅Місійне завдання:
Знайди кілька фотографій зі свого дитинства (фотоальбом, галерея фотографій у комп’ютері тощо) і згадай ті моменти, коли щастя наповнювало тебе. І сьогодні у тебе є можливість бути щасливим, всупереч важким життєвим обставинам, які тебе оточують.
🙏🏻 Запрошуємо на прощу на честь блаженних новомучеників УГКЦ
З радістю анонсуємо про проведення прощі на честь блаженних новомучеників Української Греко-Католицької Церкви. Особливі моління, які відбудуться 27 червня, очолить Владика Кеннет Новаківський, єпископ єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні (Великобританія) у співслужінні Владики Миколи Семенишина, єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії.
В рамках прощі відбудеться значуща подія – освячення 28 ікон українських новомучеників, які були проголошені блаженними Святим Папою Іваном-Павлом ІІ у 2001 році.
Протягом кількох останніх місяців віряни з різних куточків Прикарпаття виявляли добру волю пожертвувати кошти для створення ікон блаженних новомучеників. В результаті, кожна з 28 сімей обрала собі одного з українських новомучеників, пізнаючи історію їх жертовності та сили віри.
Ікони будуть освячені владиками під час прощі, щоби згодом прочани могли більше дізнаватися про історії життя та служіння блаженних ісповідників віри нашого народу, надихатися святістю та просити їх заступництва.
Запрошуємо до молитовної єдності, щоб разом прибігати до наших новомучеників, які віддали життя за Бога і Церкву, як сьогодні за нас віддають наші захисники. Вчимося довіряти Богові, який дарував та продовжує дарувати українському народові святих та перебуває з нами у нашій боротьбі за незалежність та справедливий мир.
🔗 Програма прощі:
18:00 – Архієрейська Божественна Літургія
19:20 – Освячення ікон блаженних новомучеників УГКЦ
19:30 – Молебень до блаженних новомучеників, уділення повного відпусту
З радістю анонсуємо про проведення прощі на честь блаженних новомучеників Української Греко-Католицької Церкви. Особливі моління, які відбудуться 27 червня, очолить Владика Кеннет Новаківський, єпископ єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні (Великобританія) у співслужінні Владики Миколи Семенишина, єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії.
В рамках прощі відбудеться значуща подія – освячення 28 ікон українських новомучеників, які були проголошені блаженними Святим Папою Іваном-Павлом ІІ у 2001 році.
Протягом кількох останніх місяців віряни з різних куточків Прикарпаття виявляли добру волю пожертвувати кошти для створення ікон блаженних новомучеників. В результаті, кожна з 28 сімей обрала собі одного з українських новомучеників, пізнаючи історію їх жертовності та сили віри.
Ікони будуть освячені владиками під час прощі, щоби згодом прочани могли більше дізнаватися про історії життя та служіння блаженних ісповідників віри нашого народу, надихатися святістю та просити їх заступництва.
Запрошуємо до молитовної єдності, щоб разом прибігати до наших новомучеників, які віддали життя за Бога і Церкву, як сьогодні за нас віддають наші захисники. Вчимося довіряти Богові, який дарував та продовжує дарувати українському народові святих та перебуває з нами у нашій боротьбі за незалежність та справедливий мир.
🔗 Програма прощі:
18:00 – Архієрейська Божественна Літургія
19:20 – Освячення ікон блаженних новомучеників УГКЦ
19:30 – Молебень до блаженних новомучеників, уділення повного відпусту
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 7. Спільнота молитви і милосердя
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 16, 23-33.
📈Роздуми сьомого дня Декади:
Будьмо привітні один до одного, як годиться улюбленим Отця. Коли ми приходимо на Божественну Літургію, то пам’ятаймо, до якої великої родини належимо. Це відчуття спільноти-родини треба постійно плекати. Не забуваймо вітатися один з одним, коли збираємось у храмі. Одних людей ми знаємо добре, інших – лише трохи, а ще інших – не знаємо взагалі. Але ж ми є однією родиною дітей Божих! Докладімо зусиль, аби не тільки познайомитися з іншими членами парафії, а й щоб цікавитись, які в них життєві виклики, радості і болі, щоби знати, про що просити в Бога, за що дякувати. Третя Божа заповідь – «Пам’ятай день святий святкувати» (Вих. 20, 8) – зобов’язує нас відвідувати храм щонайменше в неділю і на великі свята. Проте ми знаємо, що багато наших сусідів, рідних і знайомих ходять до церкви лише на найбільші свята. Щоби частіше ходити, вони мусять відчути себе частиною великої християнської і парафіяльної родини. Нашим завданням, отже, є показати їм, що ми раді їх бачити на молитві з нами в спільноті улюблених учнів Христових. А коли хтось не відгукується на всякі наші запрошення чи заохочення, не судімо їх, а молімося за них до Святого Духа. Він же Той, хто зрушує серця, відкриває Христа для кожного, провадить до Отця.
🤔Роздуми в час війни:
У цій Декаді Місійності ми роздумуємо над словами Христа у час, коли триває жорстока війна, і гинуть невинні люди. Здається, неможливо знайти розраду і заспокоєння, коли ворог чинить багато зла і кривди. Та все ж по особливому звучать до нас слова Христа: «сам бо Отець вас любить, бо ви маєте любов до мене і віру» (Йо. 16, 27). Як важливо бути відкритими на любов самого Бога Отця до нас, як важливо її відчувати і берегти у серці. А щоб її пережити і з цієї божественної любові черпати сили, нам важливо вірити в Христа і Його любити усім серцем своїм, усією душею своєю, усіма думками своїми і силами своїми (пор. Мт. 22, 37). Коли переживаємо цю взаємну любов, тоді зростає у серці і сміливість просити у Бога усе, чого потребуємо: «просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть» (Йо. 16, 24), і силу дарувати цю любов іншим, які її потребують. І дарувати її у конкретних вчинках милосердя: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього прийняти в дім, хворого і ув’язненого відвідати тощо (пор. Мт. 25, 35-36; Іс. 58, 6-7). На практиці це означає скеровувати свою увагу і допомогу до конкретних людей, чиї прохання про допомогу не доходить до вух державних соціальних служб чи міжнародних допомогових організацій. Саме ми, на своїх парафіях і у своїх спільнотах, найкраще знаємо, хто той ближній чи та ближня, які потребують нашої підтримки: матері, жінки і діти загиблих воїнів, переселенці, люди, які втратили працю чи здоров’я тощо. Можливо ми не зможемо їх забезпечити матеріально, але ми можемо їх огорнути своєю любов’ю і молитовною опікою.
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб серце кожного із нас не зачерствіло, і щоб ми були чутливими до потреб тих, хто страждає біля нас.
✅Місійне завдання:
Сьогодні зателефонуй чи вишли коротке повідомлення до свого приятеля чи приятельки, які є дуже дорогими для тебе, але ти давно вже з ними не контактував(ла) і просто запитай, як у них справи.
📆 День 7. Спільнота молитви і милосердя
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 16, 23-33.
📈Роздуми сьомого дня Декади:
Будьмо привітні один до одного, як годиться улюбленим Отця. Коли ми приходимо на Божественну Літургію, то пам’ятаймо, до якої великої родини належимо. Це відчуття спільноти-родини треба постійно плекати. Не забуваймо вітатися один з одним, коли збираємось у храмі. Одних людей ми знаємо добре, інших – лише трохи, а ще інших – не знаємо взагалі. Але ж ми є однією родиною дітей Божих! Докладімо зусиль, аби не тільки познайомитися з іншими членами парафії, а й щоб цікавитись, які в них життєві виклики, радості і болі, щоби знати, про що просити в Бога, за що дякувати. Третя Божа заповідь – «Пам’ятай день святий святкувати» (Вих. 20, 8) – зобов’язує нас відвідувати храм щонайменше в неділю і на великі свята. Проте ми знаємо, що багато наших сусідів, рідних і знайомих ходять до церкви лише на найбільші свята. Щоби частіше ходити, вони мусять відчути себе частиною великої християнської і парафіяльної родини. Нашим завданням, отже, є показати їм, що ми раді їх бачити на молитві з нами в спільноті улюблених учнів Христових. А коли хтось не відгукується на всякі наші запрошення чи заохочення, не судімо їх, а молімося за них до Святого Духа. Він же Той, хто зрушує серця, відкриває Христа для кожного, провадить до Отця.
🤔Роздуми в час війни:
У цій Декаді Місійності ми роздумуємо над словами Христа у час, коли триває жорстока війна, і гинуть невинні люди. Здається, неможливо знайти розраду і заспокоєння, коли ворог чинить багато зла і кривди. Та все ж по особливому звучать до нас слова Христа: «сам бо Отець вас любить, бо ви маєте любов до мене і віру» (Йо. 16, 27). Як важливо бути відкритими на любов самого Бога Отця до нас, як важливо її відчувати і берегти у серці. А щоб її пережити і з цієї божественної любові черпати сили, нам важливо вірити в Христа і Його любити усім серцем своїм, усією душею своєю, усіма думками своїми і силами своїми (пор. Мт. 22, 37). Коли переживаємо цю взаємну любов, тоді зростає у серці і сміливість просити у Бога усе, чого потребуємо: «просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть» (Йо. 16, 24), і силу дарувати цю любов іншим, які її потребують. І дарувати її у конкретних вчинках милосердя: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього прийняти в дім, хворого і ув’язненого відвідати тощо (пор. Мт. 25, 35-36; Іс. 58, 6-7). На практиці це означає скеровувати свою увагу і допомогу до конкретних людей, чиї прохання про допомогу не доходить до вух державних соціальних служб чи міжнародних допомогових організацій. Саме ми, на своїх парафіях і у своїх спільнотах, найкраще знаємо, хто той ближній чи та ближня, які потребують нашої підтримки: матері, жінки і діти загиблих воїнів, переселенці, люди, які втратили працю чи здоров’я тощо. Можливо ми не зможемо їх забезпечити матеріально, але ми можемо їх огорнути своєю любов’ю і молитовною опікою.
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб серце кожного із нас не зачерствіло, і щоб ми були чутливими до потреб тих, хто страждає біля нас.
✅Місійне завдання:
Сьогодні зателефонуй чи вишли коротке повідомлення до свого приятеля чи приятельки, які є дуже дорогими для тебе, але ти давно вже з ними не контактував(ла) і просто запитай, як у них справи.
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 8. Християнська сім’я – домашня церква
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 17, 18-24.
📈 Роздуми восьмого дня Декади:
Парафія – це духовний дім, дім Батька, де людина зустрічається з Богом, де звершуються Святі Тайни, де люди діляться одні з одними радістю і смутком, де пропонують підтримку для тих, хто шукає відповідей на життєві питання, де допомагають загоїти рани, завдані життєвими випробуваннями і трагедіями. Парафія – це місце, де люди можуть пізнати любов і доброту Божу через відкрите серце і добрі діла учнів Христа. Хто найбільше потребує нашої допомоги? Безхатченки, бідні, сироти, вдови, люди з особливими потребами, самотні, сім’ї, в яких чоловіки або жінки перебувають на війні або загинули тощо. Це – наші сусіди, які живуть біля нас. Нам важко їх зрозуміти, якщо ми самі ніколи не переживали те, що вони переживають. Ми щасливі, що маємо родину і друзів, які зможуть допомогти нам у скруті. Але уявімо на секунду, що в одну мить весь світ від нас відвернувся. Нам тоді здається, що і сам Бог про нас забув. Саме в такій найскрутнішій ситуації безцінним є добре слово і жест доброти з боку справжнього християнина. Якщо ми справді маємо намір увійти у Царство Небесне разом з Христом, тоді візьмімо близько до свого серця слова Ісуса Христа: «Бо все, що зробили ви одному з найменших оцих, те мені ви зробили» (Мт. 25, 40).
🤔Роздуми в час війни:
Міцні подружні стосунки ґрунтуються на любові, коханні, взаєморозумінні, довірі і турботі один про одного. Водночас, для доброї християнської сім’ї надзвичайно важливо молитися разом, споживати їжу разом, проводити дозвілля разом тощо. Ми спостерігаємо, як під час війни наші сім’ї переживають особливі труднощі через втрату рідних і близьких, виїзд жінок з дітьми за кордон, участь чоловіків і жінок у військових діях на фронті тощо. Багато сімей розпадаються. Багато молодих людей бояться створювати сім’ї, а ті, що вже одружилися, часом бояться мати дітей через невпевненість у завтрашньому дні. Люди почувають себе виснаженими як морально, так і духовно. На це накладаються матеріальні труднощі, невеликі зарплати, часом скорочення на роботі. А хто найбільше відчуває цю кризу і невпевненість? Це – наші діти, бо їхні серця все відчувають усе, що відбувається навколо, з особливою гостротою і крихкістю. А батьки відчувають, що не підготовані мудро і по-Божому виховувати своїх дітей і пояснювати їм, що таке війна і як себе вести в цей час. То ж як важливо для наших сімей бути разом, відновити добрі стосунки між тими, хто є поруч, згадати, що кожна сім’я, як і чернеча спільнота, відображенням спільноти Пресвятої Тройці, Отця-Сина-Духа Святого, та опорою народу. Без міцних українських християнських сімей годі уявити собі міцну і процвітаючу Україну. Молитва Христа за всіх християн дуже співзвучна з молитвою за єдність у наших сім’ях: «щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, і я в тобі, щоб і вони були в нас одно, щоб світ увірував, що ти мене послав» (Йо. 17, 21).
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб кожна сім’я в час війни не втратила відваги спілкуватися один з одним про свої переживання та страхи, сподівання і надії.
✅Місійне завдання:
Подивися, чи часом у тебе в дома немає речей, одягу, книжок, канцтоварів тощо, якими ти би міг поділитися з потребуючими сім’ями. Візьми ці речі і занеси у найближчий центр збору допомоги для сімей чи військових.
📆 День 8. Християнська сім’я – домашня церква
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 17, 18-24.
📈 Роздуми восьмого дня Декади:
Парафія – це духовний дім, дім Батька, де людина зустрічається з Богом, де звершуються Святі Тайни, де люди діляться одні з одними радістю і смутком, де пропонують підтримку для тих, хто шукає відповідей на життєві питання, де допомагають загоїти рани, завдані життєвими випробуваннями і трагедіями. Парафія – це місце, де люди можуть пізнати любов і доброту Божу через відкрите серце і добрі діла учнів Христа. Хто найбільше потребує нашої допомоги? Безхатченки, бідні, сироти, вдови, люди з особливими потребами, самотні, сім’ї, в яких чоловіки або жінки перебувають на війні або загинули тощо. Це – наші сусіди, які живуть біля нас. Нам важко їх зрозуміти, якщо ми самі ніколи не переживали те, що вони переживають. Ми щасливі, що маємо родину і друзів, які зможуть допомогти нам у скруті. Але уявімо на секунду, що в одну мить весь світ від нас відвернувся. Нам тоді здається, що і сам Бог про нас забув. Саме в такій найскрутнішій ситуації безцінним є добре слово і жест доброти з боку справжнього християнина. Якщо ми справді маємо намір увійти у Царство Небесне разом з Христом, тоді візьмімо близько до свого серця слова Ісуса Христа: «Бо все, що зробили ви одному з найменших оцих, те мені ви зробили» (Мт. 25, 40).
🤔Роздуми в час війни:
Міцні подружні стосунки ґрунтуються на любові, коханні, взаєморозумінні, довірі і турботі один про одного. Водночас, для доброї християнської сім’ї надзвичайно важливо молитися разом, споживати їжу разом, проводити дозвілля разом тощо. Ми спостерігаємо, як під час війни наші сім’ї переживають особливі труднощі через втрату рідних і близьких, виїзд жінок з дітьми за кордон, участь чоловіків і жінок у військових діях на фронті тощо. Багато сімей розпадаються. Багато молодих людей бояться створювати сім’ї, а ті, що вже одружилися, часом бояться мати дітей через невпевненість у завтрашньому дні. Люди почувають себе виснаженими як морально, так і духовно. На це накладаються матеріальні труднощі, невеликі зарплати, часом скорочення на роботі. А хто найбільше відчуває цю кризу і невпевненість? Це – наші діти, бо їхні серця все відчувають усе, що відбувається навколо, з особливою гостротою і крихкістю. А батьки відчувають, що не підготовані мудро і по-Божому виховувати своїх дітей і пояснювати їм, що таке війна і як себе вести в цей час. То ж як важливо для наших сімей бути разом, відновити добрі стосунки між тими, хто є поруч, згадати, що кожна сім’я, як і чернеча спільнота, відображенням спільноти Пресвятої Тройці, Отця-Сина-Духа Святого, та опорою народу. Без міцних українських християнських сімей годі уявити собі міцну і процвітаючу Україну. Молитва Христа за всіх християн дуже співзвучна з молитвою за єдність у наших сім’ях: «щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, і я в тобі, щоб і вони були в нас одно, щоб світ увірував, що ти мене послав» (Йо. 17, 21).
🙏Молитовний намір:
Молімося, щоб кожна сім’я в час війни не втратила відваги спілкуватися один з одним про свої переживання та страхи, сподівання і надії.
✅Місійне завдання:
Подивися, чи часом у тебе в дома немає речей, одягу, книжок, канцтоварів тощо, якими ти би міг поділитися з потребуючими сім’ями. Візьми ці речі і занеси у найближчий центр збору допомоги для сімей чи військових.
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 9. Паси мої вівці
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 21, 15-25.
📈 Роздуми дев’ятого дня Декади:
Для Йоана Богослова Ісус Христос – Добрий пастир. Він – Той, хто «життя своє за овець покладе» (Йо. 10, 11), знає своїх, і свої Його знають (пор. 10, 14). Він кличе овець, і вони слухають його голосу (пор. 10, 3). У Церкві душпастир покликаний бути таким самим – знати своїх і бути готовим віддати за них життя. За голосом такого душпастиря піде кожна віруюча душа, бо в ньому вона може побачити образ самого Христа. Йти за добрим пастирем – означає підтримувати його в його різноманітній праці, морально, молитовно і, так, фінансово. Добрий пастир дбає, щоби його стадо зростало в розумінні правд віри, збиралося разом у радості на молитву, допомагало ближнім у потребі. Та не може Церква виконувати свою місію без якоїсь фінансової бази. Ми усі це розуміємо. Будівництво, ремонти, світло, опалення, посуд, книжки, допомога бідним – усе це вимагає коштів. А коли йдеться про загальноцерковну місійну діяльність, якій присвячена Декада місійності, потрібно, аби кожна парафія глянула назовні й подумала, як підтримати Блаженнішого Святослава і місцевого Єпископа, щоби Боже Слово дійшло до тих, які ще його не почули, і тим збільшилося Христове стадо.
🤔Роздуми в час війни:
Бог Великий і Бог Всесильний! Бог є володарем життя і смерті. На війні гинуть воїни, які віддали своє життя в бою за незалежність Української землі, бо захищали від ворогів свою віру, культуру, свою землю. Вони воюють за наше мирне життя, за добробут і спокій, вони рятують міста й села і собою захищають Батьківщину. Ми молимо Боже Милосердя за убитих на війні ратників, просимо за прощення усіх гріхів, які вони учинили свідомо чи несвідомо. Сам Господь сказав, що «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо 15, 13). Без віри у воскресіння їхня жертва вимірювалася б лише добробутом наступних поколінь, які користуватимуться їхніми надбаннями, безпекою і перемогою, яку воїни здобувають для нас. Але оскільки ми твердо віримо, що їхні душі приєднуються до сонмів небесних героїв, то й після загального Воскресіння вони приєднаються до своїх рідних і близьких, разом з прародичами і нащадками.
Зараз ми бачимо їхні рани і муки, ми чуємо їхній стогін і страждання, хоча нам і близько не відомо, які нестерпні випробування вони понесли, перебуваючи в нестатках, скруті, трудах і неспанні, часом в оточенні і полоні, голоді, спразі і виснаженні. Але ми добре знаємо, що вони мужньо потрудилися у страшних і вікопомних битвах. Господь приймає їхню жертву, яку вони поклали за ближніх своїх. Сам Бог зодягає їх у шати світлі й чисті, бо вони вибілили тут одяг свій у своїй крові. Господь робить їх спільниками у перемозі разом з усіма, хто воював під знаменом Хреста проти зла, несправедливості й самого диявола. Відійшовши до вічності, вони далі з нами продовжують молитися за нас з небесного Єрусалиму. Милосердний Господь долучає їх до собору славних страстотерпців, добропобідних мучеників, захисників України, Небесної Сотні, усіх праведників і всіх святих.
🙏Молитовний намір:
Молімося за усіх померлих воїнів та жертв війни і щоб Бог прийняв їхні душі до свого Царства.
✅Місійне завдання:
Якщо маєш можливість, зроби ще один донат на потреби ЗСУ. Якщо ти і так це робиш постійно, запитайся у трьох своїх друзів, чи вони теж це роблять. Якщо ні, підкажи їм, як це зробити.
📆 День 9. Паси мої вівці
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 21, 15-25.
📈 Роздуми дев’ятого дня Декади:
Для Йоана Богослова Ісус Христос – Добрий пастир. Він – Той, хто «життя своє за овець покладе» (Йо. 10, 11), знає своїх, і свої Його знають (пор. 10, 14). Він кличе овець, і вони слухають його голосу (пор. 10, 3). У Церкві душпастир покликаний бути таким самим – знати своїх і бути готовим віддати за них життя. За голосом такого душпастиря піде кожна віруюча душа, бо в ньому вона може побачити образ самого Христа. Йти за добрим пастирем – означає підтримувати його в його різноманітній праці, морально, молитовно і, так, фінансово. Добрий пастир дбає, щоби його стадо зростало в розумінні правд віри, збиралося разом у радості на молитву, допомагало ближнім у потребі. Та не може Церква виконувати свою місію без якоїсь фінансової бази. Ми усі це розуміємо. Будівництво, ремонти, світло, опалення, посуд, книжки, допомога бідним – усе це вимагає коштів. А коли йдеться про загальноцерковну місійну діяльність, якій присвячена Декада місійності, потрібно, аби кожна парафія глянула назовні й подумала, як підтримати Блаженнішого Святослава і місцевого Єпископа, щоби Боже Слово дійшло до тих, які ще його не почули, і тим збільшилося Христове стадо.
🤔Роздуми в час війни:
Бог Великий і Бог Всесильний! Бог є володарем життя і смерті. На війні гинуть воїни, які віддали своє життя в бою за незалежність Української землі, бо захищали від ворогів свою віру, культуру, свою землю. Вони воюють за наше мирне життя, за добробут і спокій, вони рятують міста й села і собою захищають Батьківщину. Ми молимо Боже Милосердя за убитих на війні ратників, просимо за прощення усіх гріхів, які вони учинили свідомо чи несвідомо. Сам Господь сказав, що «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо 15, 13). Без віри у воскресіння їхня жертва вимірювалася б лише добробутом наступних поколінь, які користуватимуться їхніми надбаннями, безпекою і перемогою, яку воїни здобувають для нас. Але оскільки ми твердо віримо, що їхні душі приєднуються до сонмів небесних героїв, то й після загального Воскресіння вони приєднаються до своїх рідних і близьких, разом з прародичами і нащадками.
Зараз ми бачимо їхні рани і муки, ми чуємо їхній стогін і страждання, хоча нам і близько не відомо, які нестерпні випробування вони понесли, перебуваючи в нестатках, скруті, трудах і неспанні, часом в оточенні і полоні, голоді, спразі і виснаженні. Але ми добре знаємо, що вони мужньо потрудилися у страшних і вікопомних битвах. Господь приймає їхню жертву, яку вони поклали за ближніх своїх. Сам Бог зодягає їх у шати світлі й чисті, бо вони вибілили тут одяг свій у своїй крові. Господь робить їх спільниками у перемозі разом з усіма, хто воював під знаменом Хреста проти зла, несправедливості й самого диявола. Відійшовши до вічності, вони далі з нами продовжують молитися за нас з небесного Єрусалиму. Милосердний Господь долучає їх до собору славних страстотерпців, добропобідних мучеників, захисників України, Небесної Сотні, усіх праведників і всіх святих.
🙏Молитовний намір:
Молімося за усіх померлих воїнів та жертв війни і щоб Бог прийняв їхні душі до свого Царства.
✅Місійне завдання:
Якщо маєш можливість, зроби ще один донат на потреби ЗСУ. Якщо ти і так це робиш постійно, запитайся у трьох своїх друзів, чи вони теж це роблять. Якщо ні, підкажи їм, як це зробити.
Запрошуємо вас на молитовні чування у Відпустовий центр блаженного Симеона Лукача, що у с. Старуня. Червневі моління очолить владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської Архиєпархії.
Літні вечірні моління є нагодою для зростання духовності у молитовному єднанні, слуханні повчальних наук єпископа, роздумування над Словом Божим та присвяченням нашого часу для Бога.
📿Відпустове місце налаштовує паломників на молитовну тишу, закликає до роздумів та зрощування довіри до Господа. Віддаючи Йому наші турботи та жалі особливо складних переживань, ми довіряємось його серцю, та йдемо з надією на Господню руку у нашому житті.
📖«Не журіться ні про що, але в усьому в молитві й проханні з подякою відкривайте ваші прохання перед Богом. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, берегтиме ваші серця та ваші думки у Христі Ісусі» (Фил. 4:6-7).
📍Програма чувань:
- Вечірня
- Наука владики Йосифа
- Молитви на оздоровлення
- Молебень до блаженного Симеона
- Хресна дорогу
- Архиєрейська Божественна Літургія
- Освячення речей релігійного вжитку
- Уділення повного відпусту
Запрошуємо скористати із нагоди разом побути з Богом, і за заступництвом блаженного Симеона Лукача прохати миру для нашої держави та народу.
🙏🏻 Чування розпочнуться 29 червня о 18:00. Чекатимемо на Вас!
Літні вечірні моління є нагодою для зростання духовності у молитовному єднанні, слуханні повчальних наук єпископа, роздумування над Словом Божим та присвяченням нашого часу для Бога.
📿Відпустове місце налаштовує паломників на молитовну тишу, закликає до роздумів та зрощування довіри до Господа. Віддаючи Йому наші турботи та жалі особливо складних переживань, ми довіряємось його серцю, та йдемо з надією на Господню руку у нашому житті.
📖«Не журіться ні про що, але в усьому в молитві й проханні з подякою відкривайте ваші прохання перед Богом. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, берегтиме ваші серця та ваші думки у Христі Ісусі» (Фил. 4:6-7).
📍Програма чувань:
- Вечірня
- Наука владики Йосифа
- Молитви на оздоровлення
- Молебень до блаженного Симеона
- Хресна дорогу
- Архиєрейська Божественна Літургія
- Освячення речей релігійного вжитку
- Уділення повного відпусту
Запрошуємо скористати із нагоди разом побути з Богом, і за заступництвом блаженного Симеона Лукача прохати миру для нашої держави та народу.
🙏🏻 Чування розпочнуться 29 червня о 18:00. Чекатимемо на Вас!
#ДекадаМісійності_2024
📆 День 10. Празник П’ятидесятниці – Наша місія: бути носіями Святого Духа
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 7, 37-52; 8, 12.
📈 Роздуми десятого дня Декади:
Який це чудовий образ Святого Духа – ріка живої води, яка тече з нутра тих, хто вірують у Христа. Кожен із нас, коли бачить якусь ріку, хоче зупинитись і глянути, як тече вода. Наша думка облітає тих, яким та вода приносить життя і радість. Подібно діє Святий Дух через нас і робить нас Божим знаряддям, аби ми приносили іншим життя і радість. Він дає нам різні дари (пор. Іс. 11, 2–3: мудрість, розум, рада, сила, знання, побожність і страх Божий), а ми, своєю чергою, покликані приносити Його плоди (пор. Гал. 5, 22-23: любов, радість, мир, терпеливість, милість, доброта, вірність, лагідність, стриманість) для зростання Церкви Христової. Можна сказати, що Святий Дух дає нам пізнати Христа як Світло світу і веде нас до життя в Христі. Він чинить кожного з нас носієм Божої благодаті, Христовим апостолом, свідком Його правди і світилом доброти Божої. Доходимо, отже, висновку, що Господь кличе нас до активного християнського життя. Він запрошує нас сміливо брати на себе відповідальність і тим змінювати на краще наше суспільство, переображувати наші парафії, покращувати наше життя у світлі Доброї Новини. Ісус світ переміг (Йо. 16, 33) і, даючи нам свого Духа Святого, кличе нас до святості й свідчення Його доброти та милосердя. Не біймося ділитися даром віри з іншими людьми. Відчуймо підтримку Ісуса Христа, який не залишив нас самими. Просімо натхнення Святого Духа, щоби сповнювати волю Божу в усьому.
🤔Роздуми в час війни:
Праведний митрополит Андрей Шептицький в часи Другої світової війни закликав на архиєпархіальних соборах до нового осмислення Божих Заповідей як основи будь-якого суспільства, яке прагне миру і справедливості. Бо лише нагадавши собі слова Декалогу, який є законом і основою справедливого життя, можна очікувати на відновлення Божого миру. Якщо людство не дотримуватиметься Божих Заповідей, то перед цілим світом постає така загроза, яка може виявитися останньою. Цей заклик є особливо актуальний в умовах російської агресії і сьогодні. «Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13, 8). Господь хоче, щоб Його учні були, як колись на початках християнства, – відважними у вірності правді; щоб не закривали очей на несправедливість, шукаючи отримати економічний зиск і забезпечити собі спокій. Життя Ісуса – Його навчання та вчинки – є світлом для нас і прикладом, як бути справжніми людьми, що створені на образ і подобу Бога та носять у собі миротворчу силу Святого Духа. Наше завдання – ставати святим народом, свідчити про Боже мудре і справедливе правління у світі і нести Благу Вістку всім народам, що Бог переміг диявола і ми долучаємося до цієї битви за життя. Приклад Христа є настільки чистим і зрозумілим, що його не можуть замінити жодні людські компроміси і поступки, оскільки йдеться про гідність і права людей і свободи всього цивілізованого світу.
🙏Молитовний намір:
Молімося про духовне відродження України та збереження цілісності її кордонів.
✅Місійне завдання:
Якщо маєш можливість, підійди до священника на своїй парафії і у приязній формі запитай, якою невеликою справою ти міг би / могла б долучитися до розвитку твоєї парафії.
📆 День 10. Празник П’ятидесятниці – Наша місія: бути носіями Святого Духа
📖 Слово Боже:
Євангелія від Йоана 7, 37-52; 8, 12.
📈 Роздуми десятого дня Декади:
Який це чудовий образ Святого Духа – ріка живої води, яка тече з нутра тих, хто вірують у Христа. Кожен із нас, коли бачить якусь ріку, хоче зупинитись і глянути, як тече вода. Наша думка облітає тих, яким та вода приносить життя і радість. Подібно діє Святий Дух через нас і робить нас Божим знаряддям, аби ми приносили іншим життя і радість. Він дає нам різні дари (пор. Іс. 11, 2–3: мудрість, розум, рада, сила, знання, побожність і страх Божий), а ми, своєю чергою, покликані приносити Його плоди (пор. Гал. 5, 22-23: любов, радість, мир, терпеливість, милість, доброта, вірність, лагідність, стриманість) для зростання Церкви Христової. Можна сказати, що Святий Дух дає нам пізнати Христа як Світло світу і веде нас до життя в Христі. Він чинить кожного з нас носієм Божої благодаті, Христовим апостолом, свідком Його правди і світилом доброти Божої. Доходимо, отже, висновку, що Господь кличе нас до активного християнського життя. Він запрошує нас сміливо брати на себе відповідальність і тим змінювати на краще наше суспільство, переображувати наші парафії, покращувати наше життя у світлі Доброї Новини. Ісус світ переміг (Йо. 16, 33) і, даючи нам свого Духа Святого, кличе нас до святості й свідчення Його доброти та милосердя. Не біймося ділитися даром віри з іншими людьми. Відчуймо підтримку Ісуса Христа, який не залишив нас самими. Просімо натхнення Святого Духа, щоби сповнювати волю Божу в усьому.
🤔Роздуми в час війни:
Праведний митрополит Андрей Шептицький в часи Другої світової війни закликав на архиєпархіальних соборах до нового осмислення Божих Заповідей як основи будь-якого суспільства, яке прагне миру і справедливості. Бо лише нагадавши собі слова Декалогу, який є законом і основою справедливого життя, можна очікувати на відновлення Божого миру. Якщо людство не дотримуватиметься Божих Заповідей, то перед цілим світом постає така загроза, яка може виявитися останньою. Цей заклик є особливо актуальний в умовах російської агресії і сьогодні. «Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13, 8). Господь хоче, щоб Його учні були, як колись на початках християнства, – відважними у вірності правді; щоб не закривали очей на несправедливість, шукаючи отримати економічний зиск і забезпечити собі спокій. Життя Ісуса – Його навчання та вчинки – є світлом для нас і прикладом, як бути справжніми людьми, що створені на образ і подобу Бога та носять у собі миротворчу силу Святого Духа. Наше завдання – ставати святим народом, свідчити про Боже мудре і справедливе правління у світі і нести Благу Вістку всім народам, що Бог переміг диявола і ми долучаємося до цієї битви за життя. Приклад Христа є настільки чистим і зрозумілим, що його не можуть замінити жодні людські компроміси і поступки, оскільки йдеться про гідність і права людей і свободи всього цивілізованого світу.
🙏Молитовний намір:
Молімося про духовне відродження України та збереження цілісності її кордонів.
✅Місійне завдання:
Якщо маєш можливість, підійди до священника на своїй парафії і у приязній формі запитай, якою невеликою справою ти міг би / могла б долучитися до розвитку твоєї парафії.
«Їхня кров є нашою кров’ю», — Владика Кеннет Новаківський під час прощі на честь українських новомучеників у Старуні😇
«28 сімей — 28 ікон»: саме така ініціатива стартувала у січні цього року у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що у селі Старуня. Її метою стало написання ікон 28 блаженним Української Греко-Католицької Церкви. Ці ікони, написані в одному стилі, у четвер, 27 червня, у часі молитовної програми освятив Владика Кеннет Новаківський, Єпископ Єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні, у співслужінні Владики Миколи Семенишина, Єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Задумка ініціативи полягала в тому, що певна сім’я здійснювала пожертву на написання ікони когось з блаженних. Звідси й виникла назва акції. Створення ікон в одному стилі здійснив іконописець Роман Яворський. Символічно, що проща та освячення відбулися у 23-тю річницю проголошення українських новомучеників у Львові святим Папою Іваном Павлом ІІ.
Передувала освяченню молитовна програма — спершу у каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці відбулася Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Кеннет Новаківський у співслужінні Владики Миколи Семенишина, священнослужителів відпустового місця о. Юрія Сидіра та о. Володимира Лукашевського, а також чисельно зібраних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
«28 сімей — 28 ікон»: саме така ініціатива стартувала у січні цього року у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що у селі Старуня. Її метою стало написання ікон 28 блаженним Української Греко-Католицької Церкви. Ці ікони, написані в одному стилі, у четвер, 27 червня, у часі молитовної програми освятив Владика Кеннет Новаківський, Єпископ Єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні, у співслужінні Владики Миколи Семенишина, Єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Задумка ініціативи полягала в тому, що певна сім’я здійснювала пожертву на написання ікони когось з блаженних. Звідси й виникла назва акції. Створення ікон в одному стилі здійснив іконописець Роман Яворський. Символічно, що проща та освячення відбулися у 23-тю річницю проголошення українських новомучеників у Львові святим Папою Іваном Павлом ІІ.
Передувала освяченню молитовна програма — спершу у каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці відбулася Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Кеннет Новаківський у співслужінні Владики Миколи Семенишина, священнослужителів відпустового місця о. Юрія Сидіра та о. Володимира Лукашевського, а також чисельно зібраних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
«Найбільше богослов’я апостола – бути людиною», – Владика Йосиф Мілян на нічних чуваннях в Старуні 😇
Щомісяця все більше паломників прибуває до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, щоб спільно вимолювати у Господа заступництва для нашої землі та усіх українців. У суботу, 29 червня, у Відпустовому Центрі блаженного Симеона Лукача провели традиційні молитовні чування, які очолив Владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії.
Прочани з різних міст та сіл приїжджають у Старуню, аби почерпнути мудрості в особі священномученика блаженного Симеона, який ціною свого життя боронив українську церкву. Так і наш народ не припиняє єднатися в молитві за мир в Україні та усіх, хто перебуває на її захисті та увесь наш люд.
Як зазвичай, розпочалися чування у храмі свв. Петра і Павла із молитви Вечірні, яку очолив віце-ректор Івано-Франківської духовної семінарії прот. Василь Михнюк у співслужінні численних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Занурені у молитву, після Вечірні прочани мали можливість почерпнути з духовної науки від Владики Йосифа, який роздумував над уривком Євангелія від Матея про помноження хлібів.
Також, єпископ роздумував над важливістю прагнення нести Бога у світ, та бути Його апостолами.
Відтак для вірних прочитали спеціальні молитви на оздоровлення, а також поблагословили їх освяченим єлеєм та мощами блаженного Симеона Лукача під час молебню до священномученика.
Кульмінаційною частиною чувань у Відпустовому центрі Симеона Лукача традиційно стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Йосиф Мілян у співслужінні священників Відпустового центру о. Юрія Сидіра та о. Володимира Лукашевського, отців ректорату Духовної семінарії, а також багатьох запрошених душпастирів Івано-Франківської Архієпархії.
В часі Божественної Літургії з проповіддю до вірних звернувся екзарх київський, пояснюючи вірним про значення Церкви, як зібрання людей, що вірують у єдиного Бога.
Щомісяця все більше паломників прибуває до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача, щоб спільно вимолювати у Господа заступництва для нашої землі та усіх українців. У суботу, 29 червня, у Відпустовому Центрі блаженного Симеона Лукача провели традиційні молитовні чування, які очолив Владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії.
Прочани з різних міст та сіл приїжджають у Старуню, аби почерпнути мудрості в особі священномученика блаженного Симеона, який ціною свого життя боронив українську церкву. Так і наш народ не припиняє єднатися в молитві за мир в Україні та усіх, хто перебуває на її захисті та увесь наш люд.
Як зазвичай, розпочалися чування у храмі свв. Петра і Павла із молитви Вечірні, яку очолив віце-ректор Івано-Франківської духовної семінарії прот. Василь Михнюк у співслужінні численних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Занурені у молитву, після Вечірні прочани мали можливість почерпнути з духовної науки від Владики Йосифа, який роздумував над уривком Євангелія від Матея про помноження хлібів.
Також, єпископ роздумував над важливістю прагнення нести Бога у світ, та бути Його апостолами.
Відтак для вірних прочитали спеціальні молитви на оздоровлення, а також поблагословили їх освяченим єлеєм та мощами блаженного Симеона Лукача під час молебню до священномученика.
Кульмінаційною частиною чувань у Відпустовому центрі Симеона Лукача традиційно стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Йосиф Мілян у співслужінні священників Відпустового центру о. Юрія Сидіра та о. Володимира Лукашевського, отців ректорату Духовної семінарії, а також багатьох запрошених душпастирів Івано-Франківської Архієпархії.
В часі Божественної Літургії з проповіддю до вірних звернувся екзарх київський, пояснюючи вірним про значення Церкви, як зібрання людей, що вірують у єдиного Бога.
Слухати Бога - найкраща дорога до покаяння. У Старуні вшанували преподобного Шарбеля 😇
Сьогодні, згідно зі змінами Місяцеслова УГКЦ, які було ухвалено на Синоді Єпископів УГКЦ 2023 року, наша Церква вшановує пам'ять преподобного отця нашого Шарбеля Чудотворця. З цієї нагоди, в рамках вечірньої молитовної програми, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, с. Старуня, відбулося вшанування святого Шарбеля.
Молитовну програму очолив о. Назарій Мицко з Івано-Франківська. Спершу вірні молилися молебень до преподобного Шарбеля Чудотворця. Опісля розпочалася Божественна Літургія, під час якої о. Назарій виголосив повчальну науку, в якій заторкнув тему покаяння.
«Слово Боже спонукає нас до покаяння. Кожного разу, коли ми є в храмі, слухаючи Євангеліє, - сам Бог промовляє до нас. Його Слово прийняло тіло і оселилося між нами, щоб приготувати нас до Божого Царства. Однак увійти туди може тільки свята людина, саме тому через покаяння ми справді можемо ставати кращими, святими», - повчав проповідник.
За словами душпастиря, прикладом правдивого покаяння є святий Шарбель Чудотворець.
«Він закликає нас до життя у повній довірі до Бога, заохочує до молитви, покути і любові до ближнього, закликає до навернення, переміни життя і наслідування Ісуса і частого перебування з Ним. Тому стараймося завжди перебувати з Богом та у Бозі, слухаючи Його, спільно крокуючи до Божого Царства», - закликав проповідник.
Після Літургії душпастирі також прочитали особливу молитву до святого Шарбеля про зцілення, та поблагословили присутніх мощами блаженного Симеона Лукача та освяченим єлеєм.
📍**Пригадуємо, що вже найближчого понеділка, 29 липня, у Старуні відбудуться традиційні молитовні чування, які очолить Владика Венедикт Алексійчук, єпископ єпархії святого Миколая з осідком у Чикаго, США** 😇
Сьогодні, згідно зі змінами Місяцеслова УГКЦ, які було ухвалено на Синоді Єпископів УГКЦ 2023 року, наша Церква вшановує пам'ять преподобного отця нашого Шарбеля Чудотворця. З цієї нагоди, в рамках вечірньої молитовної програми, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, с. Старуня, відбулося вшанування святого Шарбеля.
Молитовну програму очолив о. Назарій Мицко з Івано-Франківська. Спершу вірні молилися молебень до преподобного Шарбеля Чудотворця. Опісля розпочалася Божественна Літургія, під час якої о. Назарій виголосив повчальну науку, в якій заторкнув тему покаяння.
«Слово Боже спонукає нас до покаяння. Кожного разу, коли ми є в храмі, слухаючи Євангеліє, - сам Бог промовляє до нас. Його Слово прийняло тіло і оселилося між нами, щоб приготувати нас до Божого Царства. Однак увійти туди може тільки свята людина, саме тому через покаяння ми справді можемо ставати кращими, святими», - повчав проповідник.
За словами душпастиря, прикладом правдивого покаяння є святий Шарбель Чудотворець.
«Він закликає нас до життя у повній довірі до Бога, заохочує до молитви, покути і любові до ближнього, закликає до навернення, переміни життя і наслідування Ісуса і частого перебування з Ним. Тому стараймося завжди перебувати з Богом та у Бозі, слухаючи Його, спільно крокуючи до Божого Царства», - закликав проповідник.
Після Літургії душпастирі також прочитали особливу молитву до святого Шарбеля про зцілення, та поблагословили присутніх мощами блаженного Симеона Лукача та освяченим єлеєм.
📍**Пригадуємо, що вже найближчого понеділка, 29 липня, у Старуні відбудуться традиційні молитовні чування, які очолить Владика Венедикт Алексійчук, єпископ єпархії святого Миколая з осідком у Чикаго, США** 😇
