Боєць Олександр Неверовський, позивний Невер, загинув 7 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Зарічне Краматорського району Донеччини. Йому було 36 років.
Олександр Петрович був родом з міста Києва. Здобув середню освіту. Працював у різних сферах діяльності. Вільний час проводив із близькими. Мав багато друзів, адже був щирою і доброю людиною. Дуже любив дітей.
З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист рідної столиці. Спочатку був у лавах ТрО, а згодом долучився до 63-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Був кулеметником. Воював на різних гарячих напрямках. Отримав медаль «Учасник бойових дій».
«Олександр гідно обороняв Україну. Він був завжди дуже щирою людиною, надійним другом, люблячим батьком і чоловіком», — зазначила його кума і подруга сім’ї Ірина Вовненко.
Поховали захисника на Алеї Героїв Південного кладовища в Києві.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
Олександр Петрович був родом з міста Києва. Здобув середню освіту. Працював у різних сферах діяльності. Вільний час проводив із близькими. Мав багато друзів, адже був щирою і доброю людиною. Дуже любив дітей.
З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист рідної столиці. Спочатку був у лавах ТрО, а згодом долучився до 63-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Був кулеметником. Воював на різних гарячих напрямках. Отримав медаль «Учасник бойових дій».
«Олександр гідно обороняв Україну. Він був завжди дуже щирою людиною, надійним другом, люблячим батьком і чоловіком», — зазначила його кума і подруга сім’ї Ірина Вовненко.
Поховали захисника на Алеї Героїв Південного кладовища в Києві.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
💭 Топ матеріалів Свідомих, у яких вдалося глибше розкрити тему завдяки slow media формату
Формат slow media дозволяє глибше розкривати складні теми, що часто залишаються поза увагою у швидких новинах. Таким чином ми глибоко досліджуємо сенси того, що відбувається в Україні та світі. Ми створили топ матеріалів Свідомих, які добре розкрили тему і спричинили обговорення.
Підтримайте команду, яка вкладає час, знання та серце в кожен текст. Разом ми можемо створювати ще більше матеріалів, які мають значення. Долучайтеся до підтримки за покликанням.
Формат slow media дозволяє глибше розкривати складні теми, що часто залишаються поза увагою у швидких новинах. Таким чином ми глибоко досліджуємо сенси того, що відбувається в Україні та світі. Ми створили топ матеріалів Свідомих, які добре розкрили тему і спричинили обговорення.
Підтримайте команду, яка вкладає час, знання та серце в кожен текст. Разом ми можемо створювати ще більше матеріалів, які мають значення. Долучайтеся до підтримки за покликанням.
47-річний солдат Олександр Хлопенюк, позивний Хлопок, загинув 2 серпня 2023 року в бою за місто Авдіївку на Донеччині. Життя воїна обірвав ворожий мінометний обстріл.
Олександр Миколайович народився в селі Іванівка Чернігівської області. Закінчив Тихоновицьку середню школу. У 1994-1996 роках пройшов строкову військову службу. Одружився та жив із родиною в місті Сновськ рідної області. Працював будівельником у компанії «Інтергалбуд».
Під час повномасштабної війни, 1 липня 2022 року, чоловік був призваний на військову службу. Спочатку служив у роті охорони Корюківського РТЦК та СП. У травні 2023-го був переведений до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Олександр обійняв посаду навідника та вирушив на фронт.
«Вічна пам'ять тобі, друже. Сумно й боляче, що більше з тобою не зустрінемося», — написав Андрій Чепурной.
Поховали військового на Алеї Героїв цвинтаря в Сновську.
Свідомі спільно з платформою @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
Олександр Миколайович народився в селі Іванівка Чернігівської області. Закінчив Тихоновицьку середню школу. У 1994-1996 роках пройшов строкову військову службу. Одружився та жив із родиною в місті Сновськ рідної області. Працював будівельником у компанії «Інтергалбуд».
Під час повномасштабної війни, 1 липня 2022 року, чоловік був призваний на військову службу. Спочатку служив у роті охорони Корюківського РТЦК та СП. У травні 2023-го був переведений до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Олександр обійняв посаду навідника та вирушив на фронт.
«Вічна пам'ять тобі, друже. Сумно й боляче, що більше з тобою не зустрінемося», — написав Андрій Чепурной.
Поховали військового на Алеї Героїв цвинтаря в Сновську.
Свідомі спільно з платформою @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
⛓️~25 тисяч бранців Кремля незаконно утримує Росія
▪️У тимчасово окупованому Криму затримали головну редакторку кримськотатарського журналу «Арманчыкъ» Едіє Муслімову
Едіє Муслімову викрали троє чоловіків біля дому її 91-річної матері. Жінку 36 годин утримували у СІЗО та допитували ФСБ. Потім її відпустили. ФСБ пояснили, що затримали жінку, бо «отримали сигнал».
▪️Ігоря Протоковила з Нової Каховки засудили за нібито шпигунство
Ігор Протоковило був депутатом Новокаховської міської ради. У квітні 2024 року росіяни викрали його з власного дому та вивезли в невідомому напрямку.
Окупаційний Херсонський обласний суд визнав Протоковила винним у шпигунстві. Незаконне ув’язнення у 12 років чоловік має відбувати в колонії суворого режиму.
▪️Українських військовополонених Антона Саюна та Валентина Харламова засудили на 25.5 року в тимчасово окупованому Донецьку
Антон Саюн та Валентин Харламов — військовослужбовці 36-ї окремої бригади морської піхоти. Російські силовики звинуватили їх у нібито розстрілі цивільного чоловіка на позиціях неподалік Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.
Так званий верховний суд у тимчасово окупованому Донецьку звинуватив українських військовополонених за жорстоке поводження з цивільними й убивство, вчинене організованою групою з мотивів політичної та ідеологічної ненависті. Їм присудили по 25.5 року позбавлення волі.
▪️У Росії лишили без змін вирок Олександру Литвиненку, який нібито готував «теракти» в Криму
Апеляційний воєнний суд у селищі Власиха Московської області РФ затвердив вирок українцю Олександру Литвиненку з Ялти, якого звинуватили нібито в підготовці терористичних актів в окупованому Криму, незаконному зберіганні зброї та державній зраді.
У червні 2024 року Олександра Литвиненка засудили у Росії до 9.5 року. Його визнали винним у нібито підготовці терористичних актів, незаконному зберіганні зброї й вибухових речовин.
▪️Амет Сулейманов повідомив про погіршення стану здоров'я
Південний окружний військовий суд у Росії, незважаючи на численні заяви захисту стану здоров'я Сулейманова, ухвалив рішення відправити його до колонії суворого режиму терміном на 12 років у справі «Хізб ут-Тахрір».
Амет Сулейманов має хронічні проблеми з серцем. Йому також діагностували ураження судин сітківки ока, при якому порушується її кровопостачання, що без лікування може призвести до сліпоти.
▪️Алі (Олега) Федорова етапували з в'язниці в Єльці
Олег Федоров — підприємець з Бахчисараю. У 2022 році Південний окружний військовий суд засудив Федорова до 13 років позбавлення волі у справі «Хізб ут-Тахрір».
У 2024 році апеляційний суд залишив вирок без змін. Олега Федорова перемістили з в'язниці у місті Єлець Липецької області на етап до колонії.
▪️Політв'язень Сейран Салієв вже чотири місяці перебуває в суворих умовах утримання
У 2020 році Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сейрана Салієва до 16 років ув'язнення у справі «Хізб ут-Тахрір».
У жовтні 2022 року Салієва помістили до колонії у Тульській області в Росії. Рідним політв'язня відмовляють у зустрічах з ним. Самого Сейрана з липня 2024 року утримують у бараку суворих умов утримання у колонії. Російські силовики характеризують його як «злісного порушника» умов утримання.
Подробиці читайте на нашому сайті.
▪️У тимчасово окупованому Криму затримали головну редакторку кримськотатарського журналу «Арманчыкъ» Едіє Муслімову
Едіє Муслімову викрали троє чоловіків біля дому її 91-річної матері. Жінку 36 годин утримували у СІЗО та допитували ФСБ. Потім її відпустили. ФСБ пояснили, що затримали жінку, бо «отримали сигнал».
▪️Ігоря Протоковила з Нової Каховки засудили за нібито шпигунство
Ігор Протоковило був депутатом Новокаховської міської ради. У квітні 2024 року росіяни викрали його з власного дому та вивезли в невідомому напрямку.
Окупаційний Херсонський обласний суд визнав Протоковила винним у шпигунстві. Незаконне ув’язнення у 12 років чоловік має відбувати в колонії суворого режиму.
▪️Українських військовополонених Антона Саюна та Валентина Харламова засудили на 25.5 року в тимчасово окупованому Донецьку
Антон Саюн та Валентин Харламов — військовослужбовці 36-ї окремої бригади морської піхоти. Російські силовики звинуватили їх у нібито розстрілі цивільного чоловіка на позиціях неподалік Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.
Так званий верховний суд у тимчасово окупованому Донецьку звинуватив українських військовополонених за жорстоке поводження з цивільними й убивство, вчинене організованою групою з мотивів політичної та ідеологічної ненависті. Їм присудили по 25.5 року позбавлення волі.
▪️У Росії лишили без змін вирок Олександру Литвиненку, який нібито готував «теракти» в Криму
Апеляційний воєнний суд у селищі Власиха Московської області РФ затвердив вирок українцю Олександру Литвиненку з Ялти, якого звинуватили нібито в підготовці терористичних актів в окупованому Криму, незаконному зберіганні зброї та державній зраді.
У червні 2024 року Олександра Литвиненка засудили у Росії до 9.5 року. Його визнали винним у нібито підготовці терористичних актів, незаконному зберіганні зброї й вибухових речовин.
▪️Амет Сулейманов повідомив про погіршення стану здоров'я
Південний окружний військовий суд у Росії, незважаючи на численні заяви захисту стану здоров'я Сулейманова, ухвалив рішення відправити його до колонії суворого режиму терміном на 12 років у справі «Хізб ут-Тахрір».
Амет Сулейманов має хронічні проблеми з серцем. Йому також діагностували ураження судин сітківки ока, при якому порушується її кровопостачання, що без лікування може призвести до сліпоти.
▪️Алі (Олега) Федорова етапували з в'язниці в Єльці
Олег Федоров — підприємець з Бахчисараю. У 2022 році Південний окружний військовий суд засудив Федорова до 13 років позбавлення волі у справі «Хізб ут-Тахрір».
У 2024 році апеляційний суд залишив вирок без змін. Олега Федорова перемістили з в'язниці у місті Єлець Липецької області на етап до колонії.
▪️Політв'язень Сейран Салієв вже чотири місяці перебуває в суворих умовах утримання
У 2020 році Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сейрана Салієва до 16 років ув'язнення у справі «Хізб ут-Тахрір».
У жовтні 2022 року Салієва помістили до колонії у Тульській області в Росії. Рідним політв'язня відмовляють у зустрічах з ним. Самого Сейрана з липня 2024 року утримують у бараку суворих умов утримання у колонії. Російські силовики характеризують його як «злісного порушника» умов утримання.
Подробиці читайте на нашому сайті.
Солдат Анатолій Шевчук, позивний Тоха, загинув 17 січня 2024 року в бою поблизу села Синьківка, що на Куп’янському напрямку Харківщини. Внаслідок мінометного обстрілу з боку ворога отримав смертельні поранення. 28 травня захиснику виповнилося б 36 років.
Анатолій Васильович народився в селі Судилків Хмельницької області. Здобув фах слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування у Шепетівському професійному ліцеї. Спочатку працював слюсарем на Шепетівському ремонтному заводі, потім — слюсарем аварійно-відновлювальних робіт в АТ «Укрзалізниця». 2021 року став співробітником ПрАТ «Шепетівкагаз».
24 лютого 2023-го чоловіка призвали на військову службу до Збройних Сил України. Він долучився до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Служив водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 108-го батальйону. Разом із побратимами воював на Східному напрямку.
Поховали захисника в рідному селі.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
Анатолій Васильович народився в селі Судилків Хмельницької області. Здобув фах слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування у Шепетівському професійному ліцеї. Спочатку працював слюсарем на Шепетівському ремонтному заводі, потім — слюсарем аварійно-відновлювальних робіт в АТ «Укрзалізниця». 2021 року став співробітником ПрАТ «Шепетівкагаз».
24 лютого 2023-го чоловіка призвали на військову службу до Збройних Сил України. Він долучився до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Служив водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 108-го батальйону. Разом із побратимами воював на Східному напрямку.
Поховали захисника в рідному селі.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
🪖💭«Стрімко збільшується кількість шукачів роботи, які не мають тривалого цивільного досвіду», — чи вдається ветеранам і ветеранкам знайти цивільну роботу після повернення зі служби
Станом на липень цього року в Україні зареєстровано 1.2 млн ветеранів та ветеранок. За прогнозами, після завершення війни їх кількість зросте. Однак досі існують проблеми, що заважають ветеранам спокійно повертатися до цивільного життя. Серед них — питання працевлаштування.
Свідомі пояснюють, як розвиваються програми з працевлаштування військових та які труднощі доводиться долати ветеранам і ветеранкам, щоб працевлаштуватися.
Станом на липень цього року в Україні зареєстровано 1.2 млн ветеранів та ветеранок. За прогнозами, після завершення війни їх кількість зросте. Однак досі існують проблеми, що заважають ветеранам спокійно повертатися до цивільного життя. Серед них — питання працевлаштування.
Свідомі пояснюють, як розвиваються програми з працевлаштування військових та які труднощі доводиться долати ветеранам і ветеранкам, щоб працевлаштуватися.
🫂Втрата близьких через війну: як підтримати людину в горі
Смерть близьких — одне з найважчих переживань у людському досвіді. А смерть через війну особливо травматична, адже вона несподівана, жорстока й завжди передчасна. Коли ми стаємо свідками горя в іншої людини, то можемо відчувати себе розгублено й зніяковіло, не знати, що казати.
Свідомі спільно з «Бережи себе» розповідають, які слова та дії є доречними, а які тільки можуть поглиблювати біль та інколи створювати невидимі барʼєри між людиною в скорботі та тими, хто її оточує.
Смерть близьких — одне з найважчих переживань у людському досвіді. А смерть через війну особливо травматична, адже вона несподівана, жорстока й завжди передчасна. Коли ми стаємо свідками горя в іншої людини, то можемо відчувати себе розгублено й зніяковіло, не знати, що казати.
Свідомі спільно з «Бережи себе» розповідають, які слова та дії є доречними, а які тільки можуть поглиблювати біль та інколи створювати невидимі барʼєри між людиною в скорботі та тими, хто її оточує.
29-річний солдат Роман Ціпан загинув 28 грудня 2023 року в бою з окупантами біля села Роботине Запорізької області. Під час артилерійського обстрілу ворога його засипало землею, побратими не встигли відкопати. Боєць помер від нестачі кисню.
Роман Юрійович народився і жив у місті Березне Рівненської області. Закінчив 10 класів Березнівської гімназії імені Миколи Буховича. У 2009-2011 роках навчався в Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2015-му здобув фах вчителя фізичної культури в Західноукраїнському коледжі «Полісся». Наступні два роки проходив строкову службу в ЗСУ.
Чоловік став на захист незалежності та територіальної цілісності України в березні 2022 року. Служив у 109-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Воював на Запорізькому напрямку.
Поховали Романа зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави рідного міста.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
Роман Юрійович народився і жив у місті Березне Рівненської області. Закінчив 10 класів Березнівської гімназії імені Миколи Буховича. У 2009-2011 роках навчався в Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2015-му здобув фах вчителя фізичної культури в Західноукраїнському коледжі «Полісся». Наступні два роки проходив строкову службу в ЗСУ.
Чоловік став на захист незалежності та територіальної цілісності України в березні 2022 року. Служив у 109-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Воював на Запорізькому напрямку.
Поховали Романа зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави рідного міста.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
🫂Спільна відповідальність проти гендерно зумовленого насильства: як суспільство може допомогти
Фізичне, психологічне, сексуальне, економічне — кожен вид насильства може бути гендерно зумовленим. Важливо розпізнавати його, говорити про це та не боятися звернутися по допомогу.
Які причини гендерно зумовленого насильства та як постраждалі й свідки можуть протидіяти йому — розповідають Свідомі разом з Благодійним фондом «Право на захист».
Фізичне, психологічне, сексуальне, економічне — кожен вид насильства може бути гендерно зумовленим. Важливо розпізнавати його, говорити про це та не боятися звернутися по допомогу.
Які причини гендерно зумовленого насильства та як постраждалі й свідки можуть протидіяти йому — розповідають Свідомі разом з Благодійним фондом «Право на захист».
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Відео дня (29.11.2024) за версією Свідомих
Між бойовими завданнями.
Між бойовими завданнями.
Солдат Назар Король загинув 11 грудня 2023 року під час відбиття ворожого штурму в районі селища Спірне Бахмутського району Донеччини. Воїну було 24 роки.
Назар Романович родом із села Біла Тернопільської області. Після школи навчався в Бучацькому професійно-технічному училище та здобув професію електрогазозварника. Потім працював на Чортківському хлібозаводі. Любив спорт, зокрема, грав у футбол.
До лав Збройних Сил України Назар долучився у червні 2023 року. Став бійцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Служив на посаді стрільця-зенітника зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 8-го батальйону. Разом із побратимами боронив Бахмутський напрямок.
«Назар був неймовірно доброю, чуйною та справедливою людиною, вірним другом, побратимом, завжди приходив на поміч. Мріяв жити у вільній Україні», — додала кохана дівчина загиблого Надія Валаш.
Поховали захисника на Алеї Героїв цвинтаря в рідному селі.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.
Назар Романович родом із села Біла Тернопільської області. Після школи навчався в Бучацькому професійно-технічному училище та здобув професію електрогазозварника. Потім працював на Чортківському хлібозаводі. Любив спорт, зокрема, грав у футбол.
До лав Збройних Сил України Назар долучився у червні 2023 року. Став бійцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Служив на посаді стрільця-зенітника зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 8-го батальйону. Разом із побратимами боронив Бахмутський напрямок.
«Назар був неймовірно доброю, чуйною та справедливою людиною, вірним другом, побратимом, завжди приходив на поміч. Мріяв жити у вільній Україні», — додала кохана дівчина загиблого Надія Валаш.
Поховали захисника на Алеї Героїв цвинтаря в рідному селі.
Свідомі з @memorial_ukraine вшановують пам’ять загиблих захисників України.