Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, у якому зібрано актуальні правові позиції з питань кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах, ухвалених у січні – травні 2022 року – https://bit.ly/3Oztx0I.
Зокрема, ККС ВС звернув увагу на такі проблеми кримінального права:
✅ зарахування / незарахування в межах кримінального провадження строку тримання особи в слідчому ізоляторі чи в іншому місці попереднього ув’язнення, що застосовувався до особи в межах попереднього кримінального провадження;
✅ розмежування розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і розбою, вчиненого організованою групою;
✅ вирішення того, чи є носіння, зберігання, придбання, передача або збут без передбаченого законом дозволу одного патрона малозначним діянням.
Окрім цього, ККС ВС висловився з приводу таких питань кримінального процесуального права України:
✅ чи підлягає розширеному тлумаченню ст. 77 КПК України, яка передбачає підстави для відводу прокурора, слідчого, дізнавача;
✅ чи відповідає вимогам КПК України доручення прокурора про здійснення досудового розслідування у зв’язку з його неефективністю слідчому підрозділу вищого рівня в межах того ж органу досудового розслідування;
✅чи є обов’язковим ухвалення постанови про залучення до участі в огляді спеціаліста;
✅чи може бути арешт, накладений у межах кримінального провадження, заходом забезпечення позовів, поданих у межах інших видів судочинства;
✅ чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала слідчого судді про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні;
✅ чи передбачено КПК України повернення апеляційної скарги скаржнику на стадії перевірки ухвали слідчого судді;
✅ чи може потерпілий відмовитися від обвинувачення на стадії виконання вироку;
– чи може особа, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, особисто подавати апеляційну скаргу.
Упродовж січня – травня 2022 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Зокрема, ККС ВС звернув увагу на такі проблеми кримінального права:
✅ зарахування / незарахування в межах кримінального провадження строку тримання особи в слідчому ізоляторі чи в іншому місці попереднього ув’язнення, що застосовувався до особи в межах попереднього кримінального провадження;
✅ розмежування розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, і розбою, вчиненого організованою групою;
✅ вирішення того, чи є носіння, зберігання, придбання, передача або збут без передбаченого законом дозволу одного патрона малозначним діянням.
Окрім цього, ККС ВС висловився з приводу таких питань кримінального процесуального права України:
✅ чи підлягає розширеному тлумаченню ст. 77 КПК України, яка передбачає підстави для відводу прокурора, слідчого, дізнавача;
✅ чи відповідає вимогам КПК України доручення прокурора про здійснення досудового розслідування у зв’язку з його неефективністю слідчому підрозділу вищого рівня в межах того ж органу досудового розслідування;
✅чи є обов’язковим ухвалення постанови про залучення до участі в огляді спеціаліста;
✅чи може бути арешт, накладений у межах кримінального провадження, заходом забезпечення позовів, поданих у межах інших видів судочинства;
✅ чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала слідчого судді про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні;
✅ чи передбачено КПК України повернення апеляційної скарги скаржнику на стадії перевірки ухвали слідчого судді;
✅ чи може потерпілий відмовитися від обвинувачення на стадії виконання вироку;
– чи може особа, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, особисто подавати апеляційну скаргу.
Упродовж січня – травня 2022 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.
Судді ВС розповіли про дотримання принципів верховенства права та прав людини в умовах воєнного стану
Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Алла Олійник зазначила, що джерелом прав і свобод є людська гідність, яка відіграє важливу роль у визначенні обмежень конституційних прав в умовах воєнного стану. Змістом концепції верховенства права є ідея захисту основоположних цінностей демократичного суспільства. Європейський суд з прав людини з’ясовує втручання держави у здійснення прав і свобод особою з урахуванням таких критеріїв:
– втручання відбувається згідно із законом;
– наявність правомірної (легітимної) мети;
– необхідність у демократичному суспільстві.
Тому національні суди втручання в права особи мають оцінювати також з урахуванням вищезгаданих критеріїв.
Так, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні». Верховенство права діє і щодо тих прав і свобод, які обмежуються в умовах воєнного стану, з урахуванням цих обмежень.
Під час виступу суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС Наталія Марчук розповіла про зміни, які були внесені до КПК України. Нові положення, якими було доповнено ст. 615 КПК України, безперечно, пришвидшують певні процесуальні моменти, проте на практиці судді стикаються з питаннями, які національним законодавством не врегульовані. Тому в нинішніх умовах доводиться звертатися до міжнародних документів, практики ЄСПЛ задля вирішення тих проблем, які виникають в умовах воєнного стану.
Так, у національному законодавстві немає норм стосовно військовополонених як суб’єктів окремих кримінальних проваджень. У такому випадку судді повинні керуватися положеннями Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, яка була ратифікована Україною в 1954 році.
Наталія Марчук також зазначила, що законодавець вніс зміни до ст. 7 КПК України та вказав, що всі принципи, передбачені цією статтею (верховенство права, законність, рівність перед законом і судом тощо), повинні застосовуватись та виконуватись з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розд. IX-1 КПК України. Цей розділ передбачає особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану. Однією з таких змін, зокрема, є збільшення строку затримання особи без рішення слідчого судді до 216 годин.
Детальніше читайте за посиланням ¬– https://cutt.ly/GKNVrQE
Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Алла Олійник зазначила, що джерелом прав і свобод є людська гідність, яка відіграє важливу роль у визначенні обмежень конституційних прав в умовах воєнного стану. Змістом концепції верховенства права є ідея захисту основоположних цінностей демократичного суспільства. Європейський суд з прав людини з’ясовує втручання держави у здійснення прав і свобод особою з урахуванням таких критеріїв:
– втручання відбувається згідно із законом;
– наявність правомірної (легітимної) мети;
– необхідність у демократичному суспільстві.
Тому національні суди втручання в права особи мають оцінювати також з урахуванням вищезгаданих критеріїв.
Так, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні». Верховенство права діє і щодо тих прав і свобод, які обмежуються в умовах воєнного стану, з урахуванням цих обмежень.
Під час виступу суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС Наталія Марчук розповіла про зміни, які були внесені до КПК України. Нові положення, якими було доповнено ст. 615 КПК України, безперечно, пришвидшують певні процесуальні моменти, проте на практиці судді стикаються з питаннями, які національним законодавством не врегульовані. Тому в нинішніх умовах доводиться звертатися до міжнародних документів, практики ЄСПЛ задля вирішення тих проблем, які виникають в умовах воєнного стану.
Так, у національному законодавстві немає норм стосовно військовополонених як суб’єктів окремих кримінальних проваджень. У такому випадку судді повинні керуватися положеннями Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, яка була ратифікована Україною в 1954 році.
Наталія Марчук також зазначила, що законодавець вніс зміни до ст. 7 КПК України та вказав, що всі принципи, передбачені цією статтею (верховенство права, законність, рівність перед законом і судом тощо), повинні застосовуватись та виконуватись з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розд. IX-1 КПК України. Цей розділ передбачає особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану. Однією з таких змін, зокрема, є збільшення строку затримання особи без рішення слідчого судді до 216 годин.
Детальніше читайте за посиланням ¬– https://cutt.ly/GKNVrQE
Огляд актуальної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який охоплює правові позиції, викладені в рішеннях, внесених до ЄДРСР, за січень – квітень 2022 року – https://bit.ly/3yl7wMi .
В огляді вміщено найважливіші правові висновки, сформульовані під час розгляду господарських справ, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед них – позиції щодо:
✅ майна, яке входить до складу фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, та порядку його відчуження;
✅ порядку набуття суб'єктами господарювання права користування водними об’єктами;
✅ підтвердження факту припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою;
✅ підстав для відмови в припиненні дії свідоцтва на знак для товарів і послуг та доказів використання знака;
✅ відсутності в організації колективного управління права власності на об’єкти інтелектуальної власності (майнових прав на них), які передаються їй в управління;
✅ письмової форми договору, що укладається між юридичними особами, та доказів, які підтверджують прийняття юридичною особою пропозиції укласти договір, і виникнення зобов’язань за ним;
✅ належних відповідачів у справі за позовом про визнання недійсним договору;
✅ повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання;
✅ відповідальності продавця за недоліки товару, на який надана гарантія;
✅ проведення конкурсної процедури при передачі в оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства в разі, якщо орендарем такого комплексу бажає стати господарське товариство, утворене представниками трудового колективу цього підприємства;
✅ порядку внесення змін у договір про надання послуг із розподілу електричної енергії в разі, якщо відбулася зміна власника об’єкта (електрифікованої споруди, її частини);
✅ неефективного способу захисту права в разі подання самостійних позовних вимог про визнання відсутнім права у кредитора вимагати від боржника сплати боргу за кредитним договором;
✅ можливості заперечувати в суді належність, допустимість та достовірність акта перевірки як доказу встановлених порушень у разі недотримання адміністративної процедури оскарження акта перевірки;
✅ порядку обчислення початку перебігу безоплатної доби зберігання вантажу при нарахуванні збору за зберігання вантажу в разі затримки вагонів на станції призначення;
✅ підстав для зняття арешту з майна боржника;
✅ вручення судових документів нерезидентам.
Огляд містить також декілька важливих висновків об’єднаної палати КГС ВС про:
✅ оплату медичних послуг гемодіалізу, які надавалися закладом охорони здоров’я на виконання програми з надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю поза межами дії договорів про надання медичних послуг;
✅ правила обчислення строку для звернення із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця та наслідки його пропуску.
Окрім того, в огляді відображено висновок судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС стосовно порядку заміни члена наглядової ради, який є представником акціонера.
В огляді вміщено найважливіші правові висновки, сформульовані під час розгляду господарських справ, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Серед них – позиції щодо:
✅ майна, яке входить до складу фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, та порядку його відчуження;
✅ порядку набуття суб'єктами господарювання права користування водними об’єктами;
✅ підтвердження факту припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою;
✅ підстав для відмови в припиненні дії свідоцтва на знак для товарів і послуг та доказів використання знака;
✅ відсутності в організації колективного управління права власності на об’єкти інтелектуальної власності (майнових прав на них), які передаються їй в управління;
✅ письмової форми договору, що укладається між юридичними особами, та доказів, які підтверджують прийняття юридичною особою пропозиції укласти договір, і виникнення зобов’язань за ним;
✅ належних відповідачів у справі за позовом про визнання недійсним договору;
✅ повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін здійснила його виконання;
✅ відповідальності продавця за недоліки товару, на який надана гарантія;
✅ проведення конкурсної процедури при передачі в оренду цілісного майнового комплексу комунального підприємства в разі, якщо орендарем такого комплексу бажає стати господарське товариство, утворене представниками трудового колективу цього підприємства;
✅ порядку внесення змін у договір про надання послуг із розподілу електричної енергії в разі, якщо відбулася зміна власника об’єкта (електрифікованої споруди, її частини);
✅ неефективного способу захисту права в разі подання самостійних позовних вимог про визнання відсутнім права у кредитора вимагати від боржника сплати боргу за кредитним договором;
✅ можливості заперечувати в суді належність, допустимість та достовірність акта перевірки як доказу встановлених порушень у разі недотримання адміністративної процедури оскарження акта перевірки;
✅ порядку обчислення початку перебігу безоплатної доби зберігання вантажу при нарахуванні збору за зберігання вантажу в разі затримки вагонів на станції призначення;
✅ підстав для зняття арешту з майна боржника;
✅ вручення судових документів нерезидентам.
Огляд містить також декілька важливих висновків об’єднаної палати КГС ВС про:
✅ оплату медичних послуг гемодіалізу, які надавалися закладом охорони здоров’я на виконання програми з надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю поза межами дії договорів про надання медичних послуг;
✅ правила обчислення строку для звернення із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця та наслідки його пропуску.
Окрім того, в огляді відображено висновок судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС стосовно порядку заміни члена наглядової ради, який є представником акціонера.
Під час кваліфікації дій особи як порушення законів та звичаїв війни важливим є встановлення контекстуального аспекту
Статтею 438 КК України передбачена відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. В правозастосовній практиці існують невирішені питання про форми виявлення об’єктивної сторони цього злочину, ознаки його суб’єктивної сторони, відмежування від інших складів злочинів.
Про це розповів секретар Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Герман Анісімов під час семінару.
За його словами, норма ст. 438 КК України підлягає застосуванню з моменту здійснення збройної агресії у 2014 році, тому нема підстав застосовувати її тільки до тих діянь, які вчинені після оголошення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Герман Анісімов зазначив, що ст. 438 КК України фактично є бланкетною нормою, і її «міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.
Доповідач розповів, що положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду є орієнтиром до застосування норм міжнародного гуманітарного права, водночас, з огляду на те, що Україною не ратифіковані його положення, для обґрунтування ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України, потрібно звертатися до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях; Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими; Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни), Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми (Протокол ІІІ), від 8 грудня 2005 року.
Крім того, джерелами міжнародного гуманітарного права є Гаазькі конвенції, які забороняють та обмежують засоби ведення війни, а також звичаєві норми міжнародного гуманітарного права.
За ст. 438 КК України до відповідальності можуть бути притягнуті як комбатанти, так і некомбатанти. Однак притягнення до відповідальності некомбатантів, імовірніше за все, є винятком із правил, оскільки більшість таких злочинів, як порушення законів та звичаїв війни, вчиняється комбатантами.
Виділяють шість форм виявлення ознак злочину, передбаченого ст. 438 КК України: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням; вигнання цивільного населення для примусових робіт; розграбування національних цінностей на окупованій території; застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом; інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; віддання наказу про вчинення таких дій.
Іноді виокремлюють сім форм, розмежовуючи жорстоке поводження з військовополоненими та жорстоке поводження з цивільним населенням.
Детальніше про форми об’єктивної сторони такого злочину, як порушення законів та звичаїв війни, відмежування цього складу злочину від інших – передбачених статтями 433 (насильство над населенням у районі воєнних дій), 434 (погане поводження з військовополоненими) КК України можна прочитати за посиланням - https://cutt.ly/eK42F9k
Статтею 438 КК України передбачена відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. В правозастосовній практиці існують невирішені питання про форми виявлення об’єктивної сторони цього злочину, ознаки його суб’єктивної сторони, відмежування від інших складів злочинів.
Про це розповів секретар Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Герман Анісімов під час семінару.
За його словами, норма ст. 438 КК України підлягає застосуванню з моменту здійснення збройної агресії у 2014 році, тому нема підстав застосовувати її тільки до тих діянь, які вчинені після оголошення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Герман Анісімов зазначив, що ст. 438 КК України фактично є бланкетною нормою, і її «міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.
Доповідач розповів, що положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду є орієнтиром до застосування норм міжнародного гуманітарного права, водночас, з огляду на те, що Україною не ратифіковані його положення, для обґрунтування ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України, потрібно звертатися до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях; Женевська конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі; Женевська конвенція про поводження з військовополоненими; Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни), Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми (Протокол ІІІ), від 8 грудня 2005 року.
Крім того, джерелами міжнародного гуманітарного права є Гаазькі конвенції, які забороняють та обмежують засоби ведення війни, а також звичаєві норми міжнародного гуманітарного права.
За ст. 438 КК України до відповідальності можуть бути притягнуті як комбатанти, так і некомбатанти. Однак притягнення до відповідальності некомбатантів, імовірніше за все, є винятком із правил, оскільки більшість таких злочинів, як порушення законів та звичаїв війни, вчиняється комбатантами.
Виділяють шість форм виявлення ознак злочину, передбаченого ст. 438 КК України: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням; вигнання цивільного населення для примусових робіт; розграбування національних цінностей на окупованій території; застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом; інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; віддання наказу про вчинення таких дій.
Іноді виокремлюють сім форм, розмежовуючи жорстоке поводження з військовополоненими та жорстоке поводження з цивільним населенням.
Детальніше про форми об’єктивної сторони такого злочину, як порушення законів та звичаїв війни, відмежування цього складу злочину від інших – передбачених статтями 433 (насильство над населенням у районі воєнних дій), 434 (погане поводження з військовополоненими) КК України можна прочитати за посиланням - https://cutt.ly/eK42F9k
У КАС ВС презентували науково-практичний коментар до Виборчого кодексу України
«Виборчий кодекс України. Книга І. Загальна частина. Науково-практичний коментар» – це видання, яке стане настільною книгою для фахівців юридичної і державницької справи, освітньої сфери, потенційних голів і членів виборчих комісій, кандидатів на ті чи інші виборні посади, а також усіх, хто цікавиться питаннями виборів, виборчих систем, захисту виборчих прав. Про це сказав голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович (рецензент Коментаря) під час презентації цієї книги, яка відбулася 30 червня 2022 року в онлайн-форматі.
Очільник суду нагадав, що 19 грудня 2019 року вперше в історії України прийняли Виборчий кодекс України, що є позитивним кроком національного правотворення, оскільки кодифікація переслідує таку мету, як підвищення якості та зменшення кількості законодавчих актів, що наближає законодавство нашої держави до стандартів ЄС.
В Україні з 24 лютого 2022 року запроваджено правовий режим воєнного стану, а отже виборче законодавство держави є чинним, проте недіючим через заборону проведення будь-яких виборів, але після перемоги України в цій війні маємо докласти всіх зусиль, щоб утвердити країну на європейському просторі як сильну правову і демократичну державу, зауважив Михайло Смокович.
Голова Офісу Ради Європи, Представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Ради Європи Стен Ньорлов почав свою промову з привітання слухачів з Днем Конституції України, зазначивши, що ворог хоч і окупував частину території держави, але не змінив конституційний лад України. Також від імені Ради Європи привітав весь український народ із тим, що лідери Євросоюзу на саміті 23 червня в Брюселі ухвалили рішення надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС.
Стен Ньорлов поінформував, що презентація Коментаря мала відбутися в лютому цього року, але через збройну агресію рф проти України зробити це не вдалося. Він переконаний, що, незважаючи на війну, вже нині потрібно думати про те, як розвивати і впроваджувати виборче законодавство після перемоги України, щоб воно відповідало найкращому європейському досвіду. Голова Офісу РЄ запевнив, що Рада Європи готова й надалі надавати підтримку і допомогу в удосконаленні законодавства України.
Доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» член авторського колективу Коментаря Юрій Ключковський розповів, що науково-практичні коментарі виконують низку завдань. Вони пропонують доктринальне тлумачення положень законодавчих актів, не лише заснованих на теоретичних уявленнях, а й з використанням практичного досвіду застосування цих положень. Автори розглядали приписи ВК України у взаємозв’язку з іншими нормативно-правовими актами: Конституцією, законами, міжнародними договорами і підзаконними актами України.
Під час презентації видання виступили з доповідями його співавтори –професор кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олег Марцеляк, докторант Інституту публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка Олена Бойко, заступник Голови Центральної виборчої комісії у 2007–2018 роках Андрій Магера, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін, науковий консультант Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Богашева, доцент кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир Венгер.
Презентація організована за сприяння проєкту Ради Європи «Підтримка конституційних і правових реформ, конституційне правосуддя та надання допомоги Верховній Раді у проведенні реформ, спрямованих на підвищення її ефективності».
«Виборчий кодекс України. Книга І. Загальна частина. Науково-практичний коментар» – це видання, яке стане настільною книгою для фахівців юридичної і державницької справи, освітньої сфери, потенційних голів і членів виборчих комісій, кандидатів на ті чи інші виборні посади, а також усіх, хто цікавиться питаннями виборів, виборчих систем, захисту виборчих прав. Про це сказав голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович (рецензент Коментаря) під час презентації цієї книги, яка відбулася 30 червня 2022 року в онлайн-форматі.
Очільник суду нагадав, що 19 грудня 2019 року вперше в історії України прийняли Виборчий кодекс України, що є позитивним кроком національного правотворення, оскільки кодифікація переслідує таку мету, як підвищення якості та зменшення кількості законодавчих актів, що наближає законодавство нашої держави до стандартів ЄС.
В Україні з 24 лютого 2022 року запроваджено правовий режим воєнного стану, а отже виборче законодавство держави є чинним, проте недіючим через заборону проведення будь-яких виборів, але після перемоги України в цій війні маємо докласти всіх зусиль, щоб утвердити країну на європейському просторі як сильну правову і демократичну державу, зауважив Михайло Смокович.
Голова Офісу Ради Європи, Представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Ради Європи Стен Ньорлов почав свою промову з привітання слухачів з Днем Конституції України, зазначивши, що ворог хоч і окупував частину території держави, але не змінив конституційний лад України. Також від імені Ради Європи привітав весь український народ із тим, що лідери Євросоюзу на саміті 23 червня в Брюселі ухвалили рішення надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС.
Стен Ньорлов поінформував, що презентація Коментаря мала відбутися в лютому цього року, але через збройну агресію рф проти України зробити це не вдалося. Він переконаний, що, незважаючи на війну, вже нині потрібно думати про те, як розвивати і впроваджувати виборче законодавство після перемоги України, щоб воно відповідало найкращому європейському досвіду. Голова Офісу РЄ запевнив, що Рада Європи готова й надалі надавати підтримку і допомогу в удосконаленні законодавства України.
Доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» член авторського колективу Коментаря Юрій Ключковський розповів, що науково-практичні коментарі виконують низку завдань. Вони пропонують доктринальне тлумачення положень законодавчих актів, не лише заснованих на теоретичних уявленнях, а й з використанням практичного досвіду застосування цих положень. Автори розглядали приписи ВК України у взаємозв’язку з іншими нормативно-правовими актами: Конституцією, законами, міжнародними договорами і підзаконними актами України.
Під час презентації видання виступили з доповідями його співавтори –професор кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олег Марцеляк, докторант Інституту публічного управління та державної служби КНУ імені Тараса Шевченка Олена Бойко, заступник Голови Центральної виборчої комісії у 2007–2018 роках Андрій Магера, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін, науковий консультант Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Богашева, доцент кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир Венгер.
Презентація організована за сприяння проєкту Ради Європи «Підтримка конституційних і правових реформ, конституційне правосуддя та надання допомоги Верховній Раді у проведенні реформ, спрямованих на підвищення її ефективності».
Порушення, за яке до працівника вже застосовано догану, не може бути підставою для його звільнення – КЦС ВС
Позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов’язків без поважних причин, поновити на роботі.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та задовольнив позов, зробивши такі правові висновки.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником обов'язків без поважних причин.
З передбачених зазначеною нормою права підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України).
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами й положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників також інші дисциплінарні стягнення.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Суди встановили, що позивачку звільнено наказом від 21 січня 2021 року. До того наказами від 16 березня, 11 вересня, 24 грудня 2020 року її притягали до дисциплінарної відповідальності.
Службовою запискою від 5 січня 2021 року директора обласної дирекції АТ «Укрпошта» повідомлено про систематичні порушення позивачкою трудової дисципліни та невиконання нею прямих посадових обов’язків, запропоновано її звільнити.
Суду не надано доказів про те, що у період із 24 грудня 2020 року до 22 січня 2021 року позивачка вчинила новий проступок, за який до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки підставою для звільнення позивачки з роботи 21 січня 2021 року стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов’язків, за що її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 16 березня, 11 вересня та 24 грудня 2020 року, а після цього вона не вчинила нового проступку, у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана чи звільнення.
Постанова Верховного Суду від 2 лютого 2022 року у справі № 705/539/21 (провадження № 61-18737св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/102999707.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
Позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов’язків без поважних причин, поновити на роботі.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та задовольнив позов, зробивши такі правові висновки.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником обов'язків без поважних причин.
З передбачених зазначеною нормою права підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України).
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами й положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників також інші дисциплінарні стягнення.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Суди встановили, що позивачку звільнено наказом від 21 січня 2021 року. До того наказами від 16 березня, 11 вересня, 24 грудня 2020 року її притягали до дисциплінарної відповідальності.
Службовою запискою від 5 січня 2021 року директора обласної дирекції АТ «Укрпошта» повідомлено про систематичні порушення позивачкою трудової дисципліни та невиконання нею прямих посадових обов’язків, запропоновано її звільнити.
Суду не надано доказів про те, що у період із 24 грудня 2020 року до 22 січня 2021 року позивачка вчинила новий проступок, за який до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки підставою для звільнення позивачки з роботи 21 січня 2021 року стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов’язків, за що її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 16 березня, 11 вересня та 24 грудня 2020 року, а після цього вона не вчинила нового проступку, у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана чи звільнення.
Постанова Верховного Суду від 2 лютого 2022 року у справі № 705/539/21 (провадження № 61-18737св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/102999707.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
Однією з обов’язкових ознак воєнного злочину є його вчинення під час збройного конфлікту – суддя ККС ВС Надія Стефанів
Воєнний злочин є серйозним порушенням певної звичаєвої чи договірної норми міжнародного гуманітарного права. За період повномасштабного російського вторгнення зареєстровано та розслідується, зокрема, 20 тис. таких злочинів, як порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України). Для розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, які вже надійшли і ще надходитимуть до судів, судді повинні мати відповідні матеріальні й психологічні ресурси.
Про це сказала суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Надія Стефанів під час вебінару.
Спікерка зазначила, що, незважаючи на те, що в Україні введено режим воєнного стану, суди продовжують здійснювати правосуддя, забезпечуючи право на справедливий суд.
Водночас у зв’язку з російською збройною агресією судам доведеться розглядати кримінальні провадження, з якими вони раніше не мали справи. Йдеться, зокрема, про воєнні злочини, кількість яких зростає чи не щодня.
«Переконана, що українські судді впораються з розглядом кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Тільки для цього вони повинні мати певні матеріальні та психологічні ресурси. Тому велику увагу необхідно приділяти підготовці суддів щодо практики застосування норм міжнародного гуманітарного й міжнародного кримінального права. Крім того, під час розгляду кримінальних проваджень про воєнні злочини, як і під час розгляду будь-яких інших категорій справ, судді мають залишати всі свої емоції вдома, в кабінетах, а в залі судового засідання керуватися основними засадами кримінального провадження, зокрема верховенством права, законністю, рівністю перед законом і судом, повагою до людської гідності, а також моральними й етичними принципами», – зауважила Надія Стефанів.
Доповідачка розповіла про воєнні злочини, звернувши увагу на те, що для них характерні такі обов’язкові ознаки: подія, яка призвела до правопорушення, сталася у зв’язку зі збройним конфліктом чи в контексті такого конфлікту; порушник усвідомлював фактичні обставини, які визначили наявність збройного конфлікту.
Детальніше з доповіддю «Проблемні питання застосування судами норм Кримінального кодексу України щодо воєнних злочинів у їх співвідношенні з нормами міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права», з якою виступила Надія Стефанів під час науково-практичного вебінару «Національні і міжнародні механізми реалізації кримінальної відповідальності за воєнні злочини», організованого Національною школою суддів України, можна ознайомитися в її презентації.
Воєнний злочин є серйозним порушенням певної звичаєвої чи договірної норми міжнародного гуманітарного права. За період повномасштабного російського вторгнення зареєстровано та розслідується, зокрема, 20 тис. таких злочинів, як порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України). Для розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, які вже надійшли і ще надходитимуть до судів, судді повинні мати відповідні матеріальні й психологічні ресурси.
Про це сказала суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Надія Стефанів під час вебінару.
Спікерка зазначила, що, незважаючи на те, що в Україні введено режим воєнного стану, суди продовжують здійснювати правосуддя, забезпечуючи право на справедливий суд.
Водночас у зв’язку з російською збройною агресією судам доведеться розглядати кримінальні провадження, з якими вони раніше не мали справи. Йдеться, зокрема, про воєнні злочини, кількість яких зростає чи не щодня.
«Переконана, що українські судді впораються з розглядом кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Тільки для цього вони повинні мати певні матеріальні та психологічні ресурси. Тому велику увагу необхідно приділяти підготовці суддів щодо практики застосування норм міжнародного гуманітарного й міжнародного кримінального права. Крім того, під час розгляду кримінальних проваджень про воєнні злочини, як і під час розгляду будь-яких інших категорій справ, судді мають залишати всі свої емоції вдома, в кабінетах, а в залі судового засідання керуватися основними засадами кримінального провадження, зокрема верховенством права, законністю, рівністю перед законом і судом, повагою до людської гідності, а також моральними й етичними принципами», – зауважила Надія Стефанів.
Доповідачка розповіла про воєнні злочини, звернувши увагу на те, що для них характерні такі обов’язкові ознаки: подія, яка призвела до правопорушення, сталася у зв’язку зі збройним конфліктом чи в контексті такого конфлікту; порушник усвідомлював фактичні обставини, які визначили наявність збройного конфлікту.
Детальніше з доповіддю «Проблемні питання застосування судами норм Кримінального кодексу України щодо воєнних злочинів у їх співвідношенні з нормами міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права», з якою виступила Надія Стефанів під час науково-практичного вебінару «Національні і міжнародні механізми реалізації кримінальної відповідальності за воєнні злочини», організованого Національною школою суддів України, можна ознайомитися в її презентації.
Суддя ВС Ірина Колос поділилася підходами КГС ВС до поновлення та продовження процесуальних строків в умовах воєнного стану
1 липня 2022 року відбувся онлайн-форум «Інтелектуальна власність: потенціал відновлення України». Спікеркою правозастосовної сесії стала суддя судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ірина Колос.
Інформуючи щодо організації роботи КГС ВС в умовах воєнного стану, суддя зазначила, що палата для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством працює нині у штатному режимі, в повному складі, всі судді, як і працівники апарату й патронатної служби, перебувають у місті Києві та на робочих місцях (з певними обмеженнями, пов’язаними з режимом роботи суду в умовах воєнного стану, реагування на сповіщення про повітряну небезпеку). Працює канцелярія КГС ВС, забезпечено прийняття та відправлення процесуальних документів, функціонують системи відеоконференцзв’язку, сервіси ЕСІТС в довоєнному обсязі. Розподіл усіх справ між суддями відбувається у звичайному порядку, встановленому законом.
Доповідачка вказала, що особливістю господарського процесу є те, що 90 % справ розглядаються у відкритих судових засіданнях із викликом сторін. З березня КГС ВС відновив розгляд справ у письмовому провадженні та із середини травня поступово повернувся до розгляду справ у відкритих судових засіданнях.
Окремо спікерка зупинилася на клопотаннях про відкладення розгляду справи з посиланням на обставини введення воєнного стану. Так, коментуючи застосування п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, згідно з яким суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, вона зауважила, що до закінчення воєнного стану суд, можливо, не братиме до уваги повне й беззаперечне дотримання меж цього строку в умовах воєнного стану, але принцип розумності строків буде застосовано. Суддя КГС ВС також розкрила питання неявки в судове засідання, якщо повідомлено про її причини з посиланням на загальні обставини введення воєнного стану і ситуації в країні, та, зокрема, звернула увагу на необхідність зазначення індивідуального впливу воєнного стану на неявку відповідного учасника справи, що впливає на оцінку та визнання судом причин неявки поважними.
Обговорення торкнулося також наявності підстав для відкладення розгляду справи в разі збою відеоконференцзв’язку. Ірина Колос ще раз акцентувала на змісті ч. 5 ст. 197 ГПК України, згідно з якою ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв’язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Водночас вона допускає можливість задоволення усних клопотань про відкладення розгляду справи з урахуванням інших об’єктивних обставин, зокрема: відсутність певних ознак зловживання процесуальними правами; незаперечення іншої сторони щодо ініціативи відкладення; дотримання розумних строків розгляду справи з урахуванням відкладення; розташування суду або перебування учасника в регіоні активних бойових дій; стадія розгляду тощо.
Розглядаючи питання покращення в судовому захисті інтелектуальної власності, суддя наголосила, що рівень судового захисту напряму залежить і від якості матеріального права: «Деякі проблеми, які виникають на практиці у сфері захисту інтелектуальної власності, мають бути належно врегульовані на законодавчому рівні. Водночас Верховний Суд, надаючи правові висновки щодо застосування норм права (як матеріальних, так і процесуальних), позбавлений можливостей заповнити прогалини законодавства. Тому без співпраці із законодавчою гілкою влади та з представниками профільного середовища ми не зможемо досягнути того рівня якості судового захисту, який є бажаним для всіх учасників правовідносин».
Детальніше за посиланням: https://cutt.ly/yK5gltb
1 липня 2022 року відбувся онлайн-форум «Інтелектуальна власність: потенціал відновлення України». Спікеркою правозастосовної сесії стала суддя судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ірина Колос.
Інформуючи щодо організації роботи КГС ВС в умовах воєнного стану, суддя зазначила, що палата для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством працює нині у штатному режимі, в повному складі, всі судді, як і працівники апарату й патронатної служби, перебувають у місті Києві та на робочих місцях (з певними обмеженнями, пов’язаними з режимом роботи суду в умовах воєнного стану, реагування на сповіщення про повітряну небезпеку). Працює канцелярія КГС ВС, забезпечено прийняття та відправлення процесуальних документів, функціонують системи відеоконференцзв’язку, сервіси ЕСІТС в довоєнному обсязі. Розподіл усіх справ між суддями відбувається у звичайному порядку, встановленому законом.
Доповідачка вказала, що особливістю господарського процесу є те, що 90 % справ розглядаються у відкритих судових засіданнях із викликом сторін. З березня КГС ВС відновив розгляд справ у письмовому провадженні та із середини травня поступово повернувся до розгляду справ у відкритих судових засіданнях.
Окремо спікерка зупинилася на клопотаннях про відкладення розгляду справи з посиланням на обставини введення воєнного стану. Так, коментуючи застосування п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, згідно з яким суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, вона зауважила, що до закінчення воєнного стану суд, можливо, не братиме до уваги повне й беззаперечне дотримання меж цього строку в умовах воєнного стану, але принцип розумності строків буде застосовано. Суддя КГС ВС також розкрила питання неявки в судове засідання, якщо повідомлено про її причини з посиланням на загальні обставини введення воєнного стану і ситуації в країні, та, зокрема, звернула увагу на необхідність зазначення індивідуального впливу воєнного стану на неявку відповідного учасника справи, що впливає на оцінку та визнання судом причин неявки поважними.
Обговорення торкнулося також наявності підстав для відкладення розгляду справи в разі збою відеоконференцзв’язку. Ірина Колос ще раз акцентувала на змісті ч. 5 ст. 197 ГПК України, згідно з якою ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв’язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Водночас вона допускає можливість задоволення усних клопотань про відкладення розгляду справи з урахуванням інших об’єктивних обставин, зокрема: відсутність певних ознак зловживання процесуальними правами; незаперечення іншої сторони щодо ініціативи відкладення; дотримання розумних строків розгляду справи з урахуванням відкладення; розташування суду або перебування учасника в регіоні активних бойових дій; стадія розгляду тощо.
Розглядаючи питання покращення в судовому захисті інтелектуальної власності, суддя наголосила, що рівень судового захисту напряму залежить і від якості матеріального права: «Деякі проблеми, які виникають на практиці у сфері захисту інтелектуальної власності, мають бути належно врегульовані на законодавчому рівні. Водночас Верховний Суд, надаючи правові висновки щодо застосування норм права (як матеріальних, так і процесуальних), позбавлений можливостей заповнити прогалини законодавства. Тому без співпраці із законодавчою гілкою влади та з представниками профільного середовища ми не зможемо досягнути того рівня якості судового захисту, який є бажаним для всіх учасників правовідносин».
Детальніше за посиланням: https://cutt.ly/yK5gltb
Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат розвинув тематику щодо імені дитини в статті «Зміна прізвища дитини її батьками крізь призму судової практики».
Відповідно до ст. 148 СК України здійснити право на зміну прізвища малолітньої дитини можуть батьки (усиновлювачі) чи один з них. Автор порушив питання, чи можуть реалізувати таке право опікуни малолітньої особи, яка позбавлена батьківського піклування.
Він звернув увагу на вікові критерії малолітньої дитини (досягла / не досягла семи років і не досягла 14 років), які враховуються при зміні прізвища. Зміна прізвища дитини, яка не досягла семи років, відбувається без її згоди. Натомість змінити прізвище дитини, яка досягла семи років, можна лише за її згодою, а з 14 років дитина сама може ініціювати зміну прізвища за згодою батьків.
При вирішенні судом спору між батьками щодо зміни прізвища дитини беруть до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. Зокрема, необхідно враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим, хто проживає окремо.
Статтю можна завантажити в телеграмі на сторінці судді «Трохи про приватне право»: https://t.me/glossema/346.
Відповідно до ст. 148 СК України здійснити право на зміну прізвища малолітньої дитини можуть батьки (усиновлювачі) чи один з них. Автор порушив питання, чи можуть реалізувати таке право опікуни малолітньої особи, яка позбавлена батьківського піклування.
Він звернув увагу на вікові критерії малолітньої дитини (досягла / не досягла семи років і не досягла 14 років), які враховуються при зміні прізвища. Зміна прізвища дитини, яка не досягла семи років, відбувається без її згоди. Натомість змінити прізвище дитини, яка досягла семи років, можна лише за її згодою, а з 14 років дитина сама може ініціювати зміну прізвища за згодою батьків.
При вирішенні судом спору між батьками щодо зміни прізвища дитини беруть до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. Зокрема, необхідно враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим, хто проживає окремо.
Статтю можна завантажити в телеграмі на сторінці судді «Трохи про приватне право»: https://t.me/glossema/346.
Огляд правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду (за липень – грудень 2021 року) – https://bit.ly/3nEmYxP.
Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство.
Огляд містить правові висновки Верховного Суду, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики у вирішенні питань, зокрема, щодо:
✅ обмеження прав фізичної особи – підприємця, визнаної банкрутом, на звернення до суду з позовом до третіх осіб;
✅ сторін, які можуть зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника;
✅ наслідків спливу 170 днів із дня введення процедури розпорядження майном та невинесення постанови про визнання боржника банкрутом або ухвали про введення процедури санації;
✅ регулювання частиною п’ятою ст. 116 КУзПБ поняття «член сім’ї боржника»;
✅ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство;
✅ розгляду справ за позовом із майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів ст. 7 КУзПБ;
✅ поширення дії положень статей 64, 133 КУзПБ;
✅ зворотної сили в часі та поширення дії положень КУзПБ на правовідносини, які виникли до ухвалення норм Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», якими п. 4-3 внесено до розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство;
✅ застосування ст. 42 КУзПБ.
Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто здійснює професійну діяльність у сфері неплатоспроможності й хоче бути в курсі актуальної судової практики.
Матеріал напрацьовано управлінням забезпечення роботи судової палати для розгляду справ про банкрутство.
Огляд містить правові висновки Верховного Суду, які сприятимуть забезпеченню сталості та єдності судової практики у вирішенні питань, зокрема, щодо:
✅ обмеження прав фізичної особи – підприємця, визнаної банкрутом, на звернення до суду з позовом до третіх осіб;
✅ сторін, які можуть зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника;
✅ наслідків спливу 170 днів із дня введення процедури розпорядження майном та невинесення постанови про визнання боржника банкрутом або ухвали про введення процедури санації;
✅ регулювання частиною п’ятою ст. 116 КУзПБ поняття «член сім’ї боржника»;
✅ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство;
✅ розгляду справ за позовом із майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів ст. 7 КУзПБ;
✅ поширення дії положень статей 64, 133 КУзПБ;
✅ зворотної сили в часі та поширення дії положень КУзПБ на правовідносини, які виникли до ухвалення норм Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», якими п. 4-3 внесено до розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство;
✅ застосування ст. 42 КУзПБ.
Правові висновки стануть у пригоді суддям, адвокатам, юристам, науковцям, а також усім, хто здійснює професійну діяльність у сфері неплатоспроможності й хоче бути в курсі актуальної судової практики.
Для швидкого післявоєнного відновлення Україні потрібна ефективна податкова політика – Голова ВС Всеволод Князєв
«Сьогодні основна увага українського суспільства прикута до війни, водночас тематика розгляду податкових спорів залишається не менш актуальною, адже саме завдяки податковій політиці держава має провадити виняткову економічну
політику, яка б давала змогу забезпечувати належне фінансування Збройних сил
України».
Про це сказав Голова Верховного Суду Всеволод Князєв, вітаючи учасників П’ятої міжнародної науково-практичної конференції «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Податкові спори в адміністративному судочинстві», яка відбувається в онлайн-режимі 4–5 липня 2022 року, в рамках Днів адміністративної юстиції в Україні.
Очільник Верховного Суду переконаний, що не можна залишати поза увагою і вплив податків на економічну та ділову активність, які зазнали суттєвих змін у зв’язку з воєнними діями, внутрішньою та зовнішньою міграцією, фактичним руйнуванням підприємств, інфраструктури. Нині в органах влади активно обговорюється концепція щодо подальшої податкової політики в умовах війни. Для швидкого післявоєнного відновлення, створення сприятливого інвестиційного клімату Україні потрібна ефективна податкова політика.
«Без сумніву, важливим у контексті конференції є і питання європейської інтеграції та потенційна реалізація підвищених вимог до адміністрування податків і зборів, із чим буде пов’язаний статус кандидата України в члени Європейського Союзу», – зазначив Всеволод Князєв.
Воєнні події та відповідні зміни, що відбуваються фактично в усіх сферах українського суспільства в цей складний, передусім із безпекової й економічної точок зору, період, з одного боку, призводять до виникнення нових видів податкових спорів, у тому числі з питань податкових стимулів та преференцій, адміністрування окремих видів податків, зборів і платежів, зокрема, під час здійснення благодійної, волонтерської діяльності, банківського кредитування, сплати військового збору, адміністрування митних платежів тощо. З іншого боку, вони ставлять перед судами нові виклики й завдання, що потребують вироблення сучасних підходів у вирішенні податкових спорів, формуючи оновлену парадигму відправлення адміністративного правосуддя з урахуванням вимог часу та належного захисту прав платників податків.
Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович нагадав, що з 2018 року Касаційний адміністративний суд щорічно проводить міжнародну конференцію з важливих питань адміністративного правосуддя. Цього року захід присвячений обговоренню актуальних проблем податкових правовідносин, які є вкрай багатоаспектними, відповідно, багатоаспектним є і предмет податкового спору.
Предмет судового спору у сфері означених відносин може стосуватися не лише правил «внутрішнього» оподаткування, а й тих, що виникають із міжнародного оподаткування та трансфертного ціноутворення тощо. Належне вирішення таких спорів потребує від суддів системних і глибоких професійних знань.
«Фахове спілкування з колегами та можливість обмінятися професійним досвідом є, безумовно, гарною платформою для отримання необхідної інформації в сфері оподаткування», – зауважив очільник КАС ВС.
Детальніше за посиланням: https://cutt.ly/hK6Vvap
«Сьогодні основна увага українського суспільства прикута до війни, водночас тематика розгляду податкових спорів залишається не менш актуальною, адже саме завдяки податковій політиці держава має провадити виняткову економічну
політику, яка б давала змогу забезпечувати належне фінансування Збройних сил
України».
Про це сказав Голова Верховного Суду Всеволод Князєв, вітаючи учасників П’ятої міжнародної науково-практичної конференції «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Податкові спори в адміністративному судочинстві», яка відбувається в онлайн-режимі 4–5 липня 2022 року, в рамках Днів адміністративної юстиції в Україні.
Очільник Верховного Суду переконаний, що не можна залишати поза увагою і вплив податків на економічну та ділову активність, які зазнали суттєвих змін у зв’язку з воєнними діями, внутрішньою та зовнішньою міграцією, фактичним руйнуванням підприємств, інфраструктури. Нині в органах влади активно обговорюється концепція щодо подальшої податкової політики в умовах війни. Для швидкого післявоєнного відновлення, створення сприятливого інвестиційного клімату Україні потрібна ефективна податкова політика.
«Без сумніву, важливим у контексті конференції є і питання європейської інтеграції та потенційна реалізація підвищених вимог до адміністрування податків і зборів, із чим буде пов’язаний статус кандидата України в члени Європейського Союзу», – зазначив Всеволод Князєв.
Воєнні події та відповідні зміни, що відбуваються фактично в усіх сферах українського суспільства в цей складний, передусім із безпекової й економічної точок зору, період, з одного боку, призводять до виникнення нових видів податкових спорів, у тому числі з питань податкових стимулів та преференцій, адміністрування окремих видів податків, зборів і платежів, зокрема, під час здійснення благодійної, волонтерської діяльності, банківського кредитування, сплати військового збору, адміністрування митних платежів тощо. З іншого боку, вони ставлять перед судами нові виклики й завдання, що потребують вироблення сучасних підходів у вирішенні податкових спорів, формуючи оновлену парадигму відправлення адміністративного правосуддя з урахуванням вимог часу та належного захисту прав платників податків.
Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович нагадав, що з 2018 року Касаційний адміністративний суд щорічно проводить міжнародну конференцію з важливих питань адміністративного правосуддя. Цього року захід присвячений обговоренню актуальних проблем податкових правовідносин, які є вкрай багатоаспектними, відповідно, багатоаспектним є і предмет податкового спору.
Предмет судового спору у сфері означених відносин може стосуватися не лише правил «внутрішнього» оподаткування, а й тих, що виникають із міжнародного оподаткування та трансфертного ціноутворення тощо. Належне вирішення таких спорів потребує від суддів системних і глибоких професійних знань.
«Фахове спілкування з колегами та можливість обмінятися професійним досвідом є, безумовно, гарною платформою для отримання необхідної інформації в сфері оподаткування», – зауважив очільник КАС ВС.
Детальніше за посиланням: https://cutt.ly/hK6Vvap
Результати та показники роботи ВС і судової системи | 27.06.2022 – 01.07.2022
Ми продовжуємо інформувати вас про стан здійснення правосуддя в Україні в умовах воєнного стану. Деталі про судові рішення, ухвалені за період із 27 червня по 1 липня 2022 року – у відео https://cutt.ly/NK654xf
Ми продовжуємо інформувати вас про стан здійснення правосуддя в Україні в умовах воєнного стану. Деталі про судові рішення, ухвалені за період із 27 червня по 1 липня 2022 року – у відео https://cutt.ly/NK654xf
YouTube
Результати та показники роботи ВС і судової системи | 27.06.2022 – 01.07.2022
Ми продовжуємо інформувати вас про стан здійснення правосуддя в Україні в умовах воєнного стану. Деталі про судові рішення, ухвалені за період із 27 червня по 1 липня 2022 року – у відео.
Сергій Погрібний розповів, яких змін до ЦК України очікують суди
Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду д. ю. н., професор, член-кореспондент НАПрНУ Сергій Погрібний зазначив, що в ЦК України не можна врегулювати всі цивільні відносини, натомість Кодекс має визначати основні засади такого регулювання, а цивільне законодавство – розвивати його у спеціальних законах. Зміни до ЦК України мають усувати недоліки, які виявляються під час застосування Кодексу, і бути досить абстрактними, щоб передбачати можливі відносини, які сьогодні ще не існують, але виникнуть у майбутньому.
Суддя Верховного Суду зауважив, що сьогодні цивільне законодавство перебуває в стані трансформації – переходу від стану постсоціалістичного права до класичного цивільного (приватного) права. Це спричинює й існування проблем, які виникають під час застосування ЦК України.
Сергій Погрібний звернув увагу на окремі проблеми, які виникають у судовій практиці та вимагають змін до ЦК України і законів України.
Потребує уточнення регулювання поділу спільного майна подружжя, зокрема житла. У судовій практиці виникають питання: в разі такого поділу кожен із подружжя повинен отримати окремий об’єкт нерухомості чи по 1/2 частці у спільному майні, чи поділ має відбуватися в інший спосіб. «Якщо лише буде визнано за кожним із подружжя по 1/2 частки в об’єкті нерухомості, це не вирішить спір по суті», – сказав доповідач.
Далі постає питання, чи можливий такий спосіб поділу майна, коли існує єдине житло подружжя й один із них отримає цей об’єкт, а другий – нежитловий об’єкт чи інше цінне майно. Сергій Погрібний зазначив, що за суди продовжують виконувати певну соціальну функцію, й попри те, що в подружжя є багато майна, намагаються поділити його так, щоб кожен з них отримав житло.
Натомість більш доцільним може бути поділ, коли право на єдине житло подружжя отримає один із них, а другому дістанеться інше цінне майно, й надалі він може придбати або винайняти собі власне житло.
Виникають проблеми при поділі корпоративних прав під час поділу спільного майна подружжя. Сергій Погрібний зауважив, що треба на законодавчому рівні визначити, на які об’єкти має право інший із подружжя, який не є учасником товариства.
Виникають проблеми з поділом заробітної плати як об’єкта права спільної власності подружжя. Відповідно до законодавства подружжя набуває право спільної власності на зарплату, наприклад, зараховану на банківський рахунок одного з них. Проте Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає юридичних механізмів звернення стягнення на частку одного з подружжя у такому майні.
Суддя Верховного Суду звернув увагу на такий об’єкт права спільної власності, як власність чоловіка та жінки, які фактично перебувають у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. На практиці цей інститут інколи використовується для зловживань, що мають негативні наслідки для третіх осіб. Наприклад, один із такого подружжя в кредитному іпотечному договорі стверджує, що не перебуває у шлюбі. Через деякий час виникає спір із кредитором і виявляється, що на іпотечне майно претендує інший з подружжя. Тому потрібно убезпечити цивільний оборот від таких ситуацій.
Важливим Сергій Погрібний назвав і питання про право суду застосовувати спосіб захисту, не передбачений законом або договором, але який є ефективним. На його думку, таке право суду потребує точнішого врегулювання в законодавстві. Доповідач зазначив, що в таких випадках ефективність способу захисту передусім має бути доведена позивачем, також цей спосіб повинен відповідати природі правовідносин, у яких виник спір.
Круглий стіл, що відбувся 30 червня 2022 року, «Реформування Цивільного кодексу України: об’єкти цивільних прав» організований Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва (IRZ), відділенням цивільно-правових наук НАПрНУ та Київським регіональним центром НАПрНУ.
Докладніше за посиланням - https://cutt.ly/bLqy1qQ
Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду д. ю. н., професор, член-кореспондент НАПрНУ Сергій Погрібний зазначив, що в ЦК України не можна врегулювати всі цивільні відносини, натомість Кодекс має визначати основні засади такого регулювання, а цивільне законодавство – розвивати його у спеціальних законах. Зміни до ЦК України мають усувати недоліки, які виявляються під час застосування Кодексу, і бути досить абстрактними, щоб передбачати можливі відносини, які сьогодні ще не існують, але виникнуть у майбутньому.
Суддя Верховного Суду зауважив, що сьогодні цивільне законодавство перебуває в стані трансформації – переходу від стану постсоціалістичного права до класичного цивільного (приватного) права. Це спричинює й існування проблем, які виникають під час застосування ЦК України.
Сергій Погрібний звернув увагу на окремі проблеми, які виникають у судовій практиці та вимагають змін до ЦК України і законів України.
Потребує уточнення регулювання поділу спільного майна подружжя, зокрема житла. У судовій практиці виникають питання: в разі такого поділу кожен із подружжя повинен отримати окремий об’єкт нерухомості чи по 1/2 частці у спільному майні, чи поділ має відбуватися в інший спосіб. «Якщо лише буде визнано за кожним із подружжя по 1/2 частки в об’єкті нерухомості, це не вирішить спір по суті», – сказав доповідач.
Далі постає питання, чи можливий такий спосіб поділу майна, коли існує єдине житло подружжя й один із них отримає цей об’єкт, а другий – нежитловий об’єкт чи інше цінне майно. Сергій Погрібний зазначив, що за суди продовжують виконувати певну соціальну функцію, й попри те, що в подружжя є багато майна, намагаються поділити його так, щоб кожен з них отримав житло.
Натомість більш доцільним може бути поділ, коли право на єдине житло подружжя отримає один із них, а другому дістанеться інше цінне майно, й надалі він може придбати або винайняти собі власне житло.
Виникають проблеми при поділі корпоративних прав під час поділу спільного майна подружжя. Сергій Погрібний зауважив, що треба на законодавчому рівні визначити, на які об’єкти має право інший із подружжя, який не є учасником товариства.
Виникають проблеми з поділом заробітної плати як об’єкта права спільної власності подружжя. Відповідно до законодавства подружжя набуває право спільної власності на зарплату, наприклад, зараховану на банківський рахунок одного з них. Проте Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає юридичних механізмів звернення стягнення на частку одного з подружжя у такому майні.
Суддя Верховного Суду звернув увагу на такий об’єкт права спільної власності, як власність чоловіка та жінки, які фактично перебувають у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. На практиці цей інститут інколи використовується для зловживань, що мають негативні наслідки для третіх осіб. Наприклад, один із такого подружжя в кредитному іпотечному договорі стверджує, що не перебуває у шлюбі. Через деякий час виникає спір із кредитором і виявляється, що на іпотечне майно претендує інший з подружжя. Тому потрібно убезпечити цивільний оборот від таких ситуацій.
Важливим Сергій Погрібний назвав і питання про право суду застосовувати спосіб захисту, не передбачений законом або договором, але який є ефективним. На його думку, таке право суду потребує точнішого врегулювання в законодавстві. Доповідач зазначив, що в таких випадках ефективність способу захисту передусім має бути доведена позивачем, також цей спосіб повинен відповідати природі правовідносин, у яких виник спір.
Круглий стіл, що відбувся 30 червня 2022 року, «Реформування Цивільного кодексу України: об’єкти цивільних прав» організований Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва (IRZ), відділенням цивільно-правових наук НАПрНУ та Київським регіональним центром НАПрНУ.
Докладніше за посиланням - https://cutt.ly/bLqy1qQ
Визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції
Під час перегляду судових рішень, якими відмовлено міноритарному акціонеру у визнанні недійсним рішення наглядової ради ПрАТ та встановленні судом права на отримання ним компенсації в розмірі 71,83 грн за акції, примусово викуплені в нього за процедурою сквіз-ауту, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду надав відповіді на такі питання:
▫️чи є належним та ефективним такий спосіб захисту, як визнання недійсним рішення наглядової ради щодо затвердження ринкової вартості акцій та визнання права позивача на отримання компенсації за примусово викуплені акції;
▫️хто є належним відповідачем за такими вимогами (емітент, покупець, афілійовані особи покупця, треті особи, які разом із покупцем набули домінуючий контрольний пакет акцій);
▫️чи відрізняються поняття «ринкова вартість» та «справедлива вартість» і, якщо так, яким чином має бути визначена справедлива вартість;
▫️при визначенні ринкової вартості акцій підлягає оцінюванню одна акція в пакеті акцій розміром 100 % чи в пакеті акцій, що належить міноритарним акціонерам (4,999 28 %);
▫️чи підлягає обов’язковому застосуванню майновий метод при оцінюванні ринкової вартості акцій;
▫️чи є надмірним тягарем для міноритарного акціонера (як слабкої сторони правочину) судові витрати, пов’язані з розглядом спорів щодо сквіз-ауту (судовий збір, оплата експертизи, правової допомоги тощо).
Також Верховний Суд уточнив правові висновки, викладені в постановах ВС від 16 лютого 2021 року у справі № 910/8714/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 905/1926/18, від 18 лютого 2021 року у справі № 908/3492/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18.
За результатами перегляду судових рішень у справі № 905/671/19 ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково (визнано права на отримання компенсації за примусово вилучені на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ «АКХЗ» акції в розмірі з розрахунку 54,3 грн за одну акцію).
З повним текстом постанови КГС ВС від 15 червня 2022 року у справі № 905/671/19 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104987465.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
Під час перегляду судових рішень, якими відмовлено міноритарному акціонеру у визнанні недійсним рішення наглядової ради ПрАТ та встановленні судом права на отримання ним компенсації в розмірі 71,83 грн за акції, примусово викуплені в нього за процедурою сквіз-ауту, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду надав відповіді на такі питання:
▫️чи є належним та ефективним такий спосіб захисту, як визнання недійсним рішення наглядової ради щодо затвердження ринкової вартості акцій та визнання права позивача на отримання компенсації за примусово викуплені акції;
▫️хто є належним відповідачем за такими вимогами (емітент, покупець, афілійовані особи покупця, треті особи, які разом із покупцем набули домінуючий контрольний пакет акцій);
▫️чи відрізняються поняття «ринкова вартість» та «справедлива вартість» і, якщо так, яким чином має бути визначена справедлива вартість;
▫️при визначенні ринкової вартості акцій підлягає оцінюванню одна акція в пакеті акцій розміром 100 % чи в пакеті акцій, що належить міноритарним акціонерам (4,999 28 %);
▫️чи підлягає обов’язковому застосуванню майновий метод при оцінюванні ринкової вартості акцій;
▫️чи є надмірним тягарем для міноритарного акціонера (як слабкої сторони правочину) судові витрати, пов’язані з розглядом спорів щодо сквіз-ауту (судовий збір, оплата експертизи, правової допомоги тощо).
Також Верховний Суд уточнив правові висновки, викладені в постановах ВС від 16 лютого 2021 року у справі № 910/8714/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 905/1926/18, від 18 лютого 2021 року у справі № 908/3492/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 910/12591/18.
За результатами перегляду судових рішень у справі № 905/671/19 ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково (визнано права на отримання компенсації за примусово вилучені на підставі публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій ПрАТ «АКХЗ» акції в розмірі з розрахунку 54,3 грн за одну акцію).
З повним текстом постанови КГС ВС від 15 червня 2022 року у справі № 905/671/19 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104987465.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
Змінено територіальну підсудність судових справ судів Автономної Республіки Крим та м. Севастополя
У зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, які розташовані на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ та кримінальних проваджень відповідних судів.
Про це йдеться у розпорядженні Голови Верховного Суду від 5 липня 2022 року № 36/0/9-22 – https://bit.ly/3bVWyoY.
У зв’язку з неможливістю здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, які розташовані на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ та кримінальних проваджень відповідних судів.
Про це йдеться у розпорядженні Голови Верховного Суду від 5 липня 2022 року № 36/0/9-22 – https://bit.ly/3bVWyoY.
Під час закриття апеляційного провадження витрати на допомогу адвоката підлягають стягненню з протилежної сторони – ВП ВС
Суд розглянув справу за позовом агрофірми до ТОВ про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою та задовольнив його. Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, за якою було відкрито апеляційне провадження. Позивач надав відзив. Згодом відповідач відмовився від апеляційної скарги.
Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі понад 20 тис. грн. Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви, покликаючись на те, що в ЦПК України не передбачено можливості ухвалення додаткового судового рішення в разі постановлення ухвали про закриття апеляційного провадження. Позивач подав касаційну скаргу, у якій просив задовольнити його вимоги про відшкодування судових витрат, та акцентував на неоднаковому підході судів при вирішення цього питання.
Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу задовольнила, ухвалу апеляційного суду скасувала і стягнула з відповідача витрати на професійну правову допомогу, понесені позивачем.
При цьому ВП ВС констатувала, що відповідно до ЦПК України звернення з апеляційною скаргою є реалізацією стороною принципу забезпечення права на апеляційний перегляд справи та принципу диспозитивності, тобто права на відмову від апеляційної скарги. Водночас ЦПК України передбачає загальний принцип відшкодування судових витрат.
ВП ВС наголосила, що подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів і спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін.
Тому в разі закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв’язку зі зверненням сторони з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
У такому випадку в апеляційного суду відсутня необхідність обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови (унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення).
Отже, у разі закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Постанова Великої Палати ВС від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769594.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
Суд розглянув справу за позовом агрофірми до ТОВ про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою та задовольнив його. Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, за якою було відкрито апеляційне провадження. Позивач надав відзив. Згодом відповідач відмовився від апеляційної скарги.
Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі понад 20 тис. грн. Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви, покликаючись на те, що в ЦПК України не передбачено можливості ухвалення додаткового судового рішення в разі постановлення ухвали про закриття апеляційного провадження. Позивач подав касаційну скаргу, у якій просив задовольнити його вимоги про відшкодування судових витрат, та акцентував на неоднаковому підході судів при вирішення цього питання.
Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу задовольнила, ухвалу апеляційного суду скасувала і стягнула з відповідача витрати на професійну правову допомогу, понесені позивачем.
При цьому ВП ВС констатувала, що відповідно до ЦПК України звернення з апеляційною скаргою є реалізацією стороною принципу забезпечення права на апеляційний перегляд справи та принципу диспозитивності, тобто права на відмову від апеляційної скарги. Водночас ЦПК України передбачає загальний принцип відшкодування судових витрат.
ВП ВС наголосила, що подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів і спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін.
Тому в разі закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв’язку зі зверненням сторони з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
У такому випадку в апеляційного суду відсутня необхідність обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови (унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення).
Отже, у разі закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Постанова Великої Палати ВС від 8 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769594.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
Черговий дайджест правових позицій Великої Палати Верховного Суду в рішеннях, оприлюднених у січні – травні 2022 року – https://cutt.ly/dLtrlEk .
Серед них – позиції щодо:
✅ можливості відшкодування шкоди, завданої за наслідками ДТП, та особи, яка зобов’язана відшкодувати таку шкоду, в разі пропуску потерпілим річного строку звернення до страхової компанії;
✅ застосовування положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 3 липня 2018 року № 2478-VIII, у спорі між юридичними особами;
✅ порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, якщо заява про заміну сторони подана після спливу строку пред’явлення виконавчого документа до виконання;
✅ процесуальної форми звернення потерпілої особи за відшкодуванням моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду, та виду судового провадження;
✅ строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі;
✅ належного способу захисту прав власника напіввагонів – суб’єкта господарювання, втрачених унаслідок запровадження АТ «Укрзалізниця» тимчасових обмежень (конвенційних заборон) на здійснення перевезень вантажів;
✅ заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками – основним і субсидіарним – у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника тощо.
Також дайджест містить відступ від позиції Верховного Суду України щодо зменшення відсоткового розміру суми грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Серед них – позиції щодо:
✅ можливості відшкодування шкоди, завданої за наслідками ДТП, та особи, яка зобов’язана відшкодувати таку шкоду, в разі пропуску потерпілим річного строку звернення до страхової компанії;
✅ застосовування положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 3 липня 2018 року № 2478-VIII, у спорі між юридичними особами;
✅ порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, якщо заява про заміну сторони подана після спливу строку пред’явлення виконавчого документа до виконання;
✅ процесуальної форми звернення потерпілої особи за відшкодуванням моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду, та виду судового провадження;
✅ строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі;
✅ належного способу захисту прав власника напіввагонів – суб’єкта господарювання, втрачених унаслідок запровадження АТ «Укрзалізниця» тимчасових обмежень (конвенційних заборон) на здійснення перевезень вантажів;
✅ заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками – основним і субсидіарним – у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника тощо.
Також дайджест містить відступ від позиції Верховного Суду України щодо зменшення відсоткового розміру суми грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Верховний Суд залишив без зміни покарання судді за одержання неправомірної вигоди
Верховний Суд залишив без зміни вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо судді, засудженого за одержання неправомірної вигоди до покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на три роки.
Таку постанову у справі № 454/2576/17 (провадження № 51-6206км19) прийняла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 6 липня 2022 року.
Повний текст постанови буде проголошено 11 липня 2022 року о 10:00.
Із постановою можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua.
Верховний Суд залишив без зміни вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо судді, засудженого за одержання неправомірної вигоди до покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на три роки.
Таку постанову у справі № 454/2576/17 (провадження № 51-6206км19) прийняла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 6 липня 2022 року.
Повний текст постанови буде проголошено 11 липня 2022 року о 10:00.
Із постановою можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – https://reyestr.court.gov.ua.
Верховний Суд опублікував огляд судової практики щодо оподаткування в умовах воєнного стану
Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики Верховного Суду щодо оподаткування в умовах воєнного стану, підготовленого за результатами П’ятої міжнародної науково-практичної конференції «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Податкові спори в адміністративному судочинстві» (4–5 липня 2022 року) - https://cutt.ly/6LilGhK.
Висвітлені в огляді правові позиції щодо нагальних питань оподаткування дадуть змогу сформувати стратегію та визначитися з тактикою відбудови нашої держави з урахуванням ретроспективи і з огляду на нинішні події.
Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики Верховного Суду щодо оподаткування в умовах воєнного стану, підготовленого за результатами П’ятої міжнародної науково-практичної конференції «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Податкові спори в адміністративному судочинстві» (4–5 липня 2022 року) - https://cutt.ly/6LilGhK.
Висвітлені в огляді правові позиції щодо нагальних питань оподаткування дадуть змогу сформувати стратегію та визначитися з тактикою відбудови нашої держави з урахуванням ретроспективи і з огляду на нинішні події.
Постанова КГС ВС щодо наявності правових підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглянув судові рішення у справі № 922/1690/21 про стягнення суми заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено. Рішення судів обґрунтовані тим, що відповідач узяті на себе зобов’язання не виконав, а грошові кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі в передбачений договором строк не сплатив.
Однак ВС визнав, що доводи скаржника у справі щодо неврахування правових висновків, викладених у постановах ВС, а також щодо ненадання оцінки скаржника в частині зарахування зустрічних однорідних вимог та надання оцінки всім обставинам і доводам сторін знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження. Тому ВС скасував судові рішення попередніх інстанцій, а справу передав на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Так, з огляду на те, що правові висновки щодо застосування норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини в цій справі – ст. 601 ЦК України, викладено в постановах ВС від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, від 8 липня 2021 року у справі № 911/618/20, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, колегія суддів зазначає, що їх треба враховувати при вирішенні цього спору.
Суди попередніх інстанцій, пославшись, зокрема, на постанову ВС від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, водночас не врахували викладеного в ній правового висновку стосовно безспірності заборгованості. У зв’язку із цим висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з правовою позицією ВС.
З повним текстом постанови КГС ВС від 9 червня 2022 року у справі № 922/1690/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104688854.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду переглянув судові рішення у справі № 922/1690/21 про стягнення суми заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено. Рішення судів обґрунтовані тим, що відповідач узяті на себе зобов’язання не виконав, а грошові кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі в передбачений договором строк не сплатив.
Однак ВС визнав, що доводи скаржника у справі щодо неврахування правових висновків, викладених у постановах ВС, а також щодо ненадання оцінки скаржника в частині зарахування зустрічних однорідних вимог та надання оцінки всім обставинам і доводам сторін знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження. Тому ВС скасував судові рішення попередніх інстанцій, а справу передав на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Так, з огляду на те, що правові висновки щодо застосування норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини в цій справі – ст. 601 ЦК України, викладено в постановах ВС від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, від 8 липня 2021 року у справі № 911/618/20, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, колегія суддів зазначає, що їх треба враховувати при вирішенні цього спору.
Суди попередніх інстанцій, пославшись, зокрема, на постанову ВС від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, водночас не врахували викладеного в ній правового висновку стосовно безспірності заборгованості. У зв’язку із цим висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з правовою позицією ВС.
З повним текстом постанови КГС ВС від 9 червня 2022 року у справі № 922/1690/21 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104688854.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
