Верховний Суд роз’яснив порядок розрахунку проміжку часу та кількості календарних днів для призначення та виплати допомоги у зв’язку з безробіттям
У межах дворічного періоду, визначеного законодавством, кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до міського центру зайнятості про зобов’язання вчинити дії.
Суть спору полягає в тому, що через декілька місяців після реєстрації позивача у міському центрі зайнятості, надання йому статусу безробітного та призначення допомоги у зв’язку з безробіттям він самостійно працевлаштувався та подав заяву про відмову від послуг центру зайнятості. Після цього позивачеві припинили виплату призначеної допомоги та реєстрацію його як безробітного. Через деякий час, до закінчення дворічного строку після першого звернення, позивач вдруге звернувся до міського центру зайнятості для отримання статусу безробітного, у зв’язку з чим йому було надано такий статус та призначено допомогу як безробітньому. Однак, посилаючись на п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв’язку із закінченням строку виплати, а саме – дворічного періоду після звернення, міський центр зайнятості припинив виплату належної позивачеві допомоги. При цьому загальна кількість календарних днів, протягом яких йому упродовж двох років виплачувалась допомога у зв’язку з безробіттям, становила 283 дні. Вважаючи протиправним припинення міським центром зайнятості виплати цієї допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
Детальніше за посиланням: bit.ly/2OYxyyD.
У межах дворічного періоду, визначеного законодавством, кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до міського центру зайнятості про зобов’язання вчинити дії.
Суть спору полягає в тому, що через декілька місяців після реєстрації позивача у міському центрі зайнятості, надання йому статусу безробітного та призначення допомоги у зв’язку з безробіттям він самостійно працевлаштувався та подав заяву про відмову від послуг центру зайнятості. Після цього позивачеві припинили виплату призначеної допомоги та реєстрацію його як безробітного. Через деякий час, до закінчення дворічного строку після першого звернення, позивач вдруге звернувся до міського центру зайнятості для отримання статусу безробітного, у зв’язку з чим йому було надано такий статус та призначено допомогу як безробітньому. Однак, посилаючись на п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв’язку із закінченням строку виплати, а саме – дворічного періоду після звернення, міський центр зайнятості припинив виплату належної позивачеві допомоги. При цьому загальна кількість календарних днів, протягом яких йому упродовж двох років виплачувалась допомога у зв’язку з безробіттям, становила 283 дні. Вважаючи протиправним припинення міським центром зайнятості виплати цієї допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
Детальніше за посиланням: bit.ly/2OYxyyD.
Постанова КГС ВС щодо строку внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ
Учасник ТОВ звернувся до господарського суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ про його виключення зі складу учасників товариства як такого, який не вніс (не повністю вніс) свій вклад.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
КГС ВС постановою у справі № 911/1089/19 рішення судів попередніх інстанцій змінив шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Колегія суддів КГС ВС наголосила на тому, що закон розрізняє поняття «внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення» та «додаткові вклади», тобто такі, що здійснюються при збільшенні вже складеного статутного капіталу.
Детальніше за посиланням: bit.ly/2X2IBek
Учасник ТОВ звернувся до господарського суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ про його виключення зі складу учасників товариства як такого, який не вніс (не повністю вніс) свій вклад.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
КГС ВС постановою у справі № 911/1089/19 рішення судів попередніх інстанцій змінив шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Колегія суддів КГС ВС наголосила на тому, що закон розрізняє поняття «внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення» та «додаткові вклади», тобто такі, що здійснюються при збільшенні вже складеного статутного капіталу.
Детальніше за посиланням: bit.ly/2X2IBek
supreme.court.gov.ua
Постанова КГС ВС щодо строку внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ
Верховний Суд розпочинає публікацію дайджестів та оглядів правових позицій ВС за І півріччя 2020 року
Сьогодні до вашої уваги – дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду.
У дайджесті зібрано всі ключові правові позиції Великої Палати Верховного Суду за І півріччя 2020 рік, систематизовані за видом судової юрисдикції та підставами розгляду Великою Палатою, а також окремі правові позиції, зокрема, щодо вимог, які не підлягають розгляду в судовому порядку.
Окрім того, дайджест містить лише короткий опис правових позицій із посиланням на ЄДРСР та є зручним для ознайомлення із актуальною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду.
Дайджест доступний за посиланням: bit.ly/2X69lea.
Сьогодні до вашої уваги – дайджест судової практики Великої Палати Верховного Суду.
У дайджесті зібрано всі ключові правові позиції Великої Палати Верховного Суду за І півріччя 2020 рік, систематизовані за видом судової юрисдикції та підставами розгляду Великою Палатою, а також окремі правові позиції, зокрема, щодо вимог, які не підлягають розгляду в судовому порядку.
Окрім того, дайджест містить лише короткий опис правових позицій із посиланням на ЄДРСР та є зручним для ознайомлення із актуальною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду.
Дайджест доступний за посиланням: bit.ly/2X69lea.
ВС пояснив, хто може бути потерпілим від несплати аліментів
Прокурор оскаржив до Верховного Суду судові рішення щодо виправданого, якого обвинувачували в ухиленні від сплати аліментів на утримання дитини (ч. 1 ст. 164 КК України), у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення. Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив її без задоволення з огляду на таке.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 164 КК України кримінальна відповідальність передбачена за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їх утриманні.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів і прав неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги, право неповнолітніх та непрацездатних дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток. Потерпілими від цього злочину можуть бути діти, на утримання яких за рішенням суду їхні батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні батьків. Неповнолітніми дітьми визнаються особи віком до 18 років, якщо згідно із законом вони не набувають прав повнолітніх раніше. Непрацездатними є повнолітні діти, які в силу фізичних чи психічних вад позбавлені можливості постійно чи тимчасово працювати.
Детальніше за посиланням: bit.ly/306pyBK.
Прокурор оскаржив до Верховного Суду судові рішення щодо виправданого, якого обвинувачували в ухиленні від сплати аліментів на утримання дитини (ч. 1 ст. 164 КК України), у зв’язку з недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення. Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив її без задоволення з огляду на таке.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 164 КК України кримінальна відповідальність передбачена за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їх утриманні.
Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують захист майнових інтересів і прав неповнолітніх або непрацездатних дітей, які потребують допомоги, право неповнолітніх та непрацездатних дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток. Потерпілими від цього злочину можуть бути діти, на утримання яких за рішенням суду їхні батько чи мати мають сплачувати аліменти, а також неповнолітні чи непрацездатні діти, що перебувають на утриманні батьків. Неповнолітніми дітьми визнаються особи віком до 18 років, якщо згідно із законом вони не набувають прав повнолітніх раніше. Непрацездатними є повнолітні діти, які в силу фізичних чи психічних вад позбавлені можливості постійно чи тимчасово працювати.
Детальніше за посиланням: bit.ly/306pyBK.
Призначаючи зустрічі батька з малолітнім сином, суд має керуватися передусім інтересами дитини – КЦС ВС
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, призначив графік зустрічей батька з сином, однак зазначив, що вони мають відбуватися лише за бажанням дитини, з урахуванням її здоров'я, потреб та інтересів, без примусового утримування дитини батьком у себе вдома проти її волі. На час перебування сина з батьком останній несе повну відповідальність за життя та здоров'я дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виключив із мотивувальних частин рішень попередніх судів зазначені застереження з огляду на таке.
Встановивши, що права батька порушуються матір'ю, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином.
Водночас суди не встановили об'єктивних умов, за яких такі побачення можуть відбуватися виключно за бажанням дитини.
Верховний Суд наголосив, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Детальніше за посиланням: bit.ly/309lqkH.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, призначив графік зустрічей батька з сином, однак зазначив, що вони мають відбуватися лише за бажанням дитини, з урахуванням її здоров'я, потреб та інтересів, без примусового утримування дитини батьком у себе вдома проти її волі. На час перебування сина з батьком останній несе повну відповідальність за життя та здоров'я дитини.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виключив із мотивувальних частин рішень попередніх судів зазначені застереження з огляду на таке.
Встановивши, що права батька порушуються матір'ю, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином.
Водночас суди не встановили об'єктивних умов, за яких такі побачення можуть відбуватися виключно за бажанням дитини.
Верховний Суд наголосив, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.
Детальніше за посиланням: bit.ly/309lqkH.
Щотижневий огляд рішень, ухвалених Верховним Судом за період з 20 по 24 липня 2020 року
✅ 20 липня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, переглянувши в касаційному порядку справу № 824/774/16-а, визнав, що Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області правомірно ухвалило постанову про накладення штрафу на СТОВ «Свіженька-Мілк» за порушення вимог трудового законодавства щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Позапланову перевірку позивача Управління Держпраці провело на виконання листа Прокуратури Чернівецької області щодо розгляду колективної заяви працівників СТОВ «Свіженька-Мілк», які скаржилися на грубе порушення вимог трудового законодавства України, а також спричинення їм тілесних ушкоджень завідувачем товариства.
Суди попередніх інстанцій дослідили, що контролюючий орган дотримався порядку проведення перевірки, надав докази на підтвердження факту порушення позивачем вимог трудового законодавства, тож визнали постанову про накладення штрафу правомірною і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги – необґрунтованими. КАС ВС погодився з таким рішенням.
✅ 22 липня 2020 року Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу № 643/14612/17 (провадження № 61-48172св18) за позовом до банку про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачку було звільнено з посади контролера-касира відділення банку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я.
Районний суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, оскільки банк не довів причетності позивачки до крадіжки грошей. Порушення нею затверджених наказами банку керівництв не може слугувати підставою для втрати до неї довіри.
КЦС ВС задовольнив касаційну скаргу банку, скасував рішення попередніх судів та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
✅ 20 липня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, переглянувши в касаційному порядку справу № 824/774/16-а, визнав, що Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області правомірно ухвалило постанову про накладення штрафу на СТОВ «Свіженька-Мілк» за порушення вимог трудового законодавства щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Позапланову перевірку позивача Управління Держпраці провело на виконання листа Прокуратури Чернівецької області щодо розгляду колективної заяви працівників СТОВ «Свіженька-Мілк», які скаржилися на грубе порушення вимог трудового законодавства України, а також спричинення їм тілесних ушкоджень завідувачем товариства.
Суди попередніх інстанцій дослідили, що контролюючий орган дотримався порядку проведення перевірки, надав докази на підтвердження факту порушення позивачем вимог трудового законодавства, тож визнали постанову про накладення штрафу правомірною і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги – необґрунтованими. КАС ВС погодився з таким рішенням.
✅ 22 липня 2020 року Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу № 643/14612/17 (провадження № 61-48172св18) за позовом до банку про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачку було звільнено з посади контролера-касира відділення банку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я.
Районний суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, оскільки банк не довів причетності позивачки до крадіжки грошей. Порушення нею затверджених наказами банку керівництв не може слугувати підставою для втрати до неї довіри.
КЦС ВС задовольнив касаційну скаргу банку, скасував рішення попередніх судів та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Огляд судової практики Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду за І півріччя 2020 року: bit.ly/3geaMyH
Верховний Суд продовжує публікацію оглядів правових позицій ВС за І півріччя 2020 року.
У огляді зібрано найважливіші правові позиції КЦС ВС за І півріччя 2020 року, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ.
Видання містить лише короткий огляд правових позицій із посиланням на ЄДРСР та може стати у нагоді усім представникам юридичних професій.
Верховний Суд продовжує публікацію оглядів правових позицій ВС за І півріччя 2020 року.
У огляді зібрано найважливіші правові позиції КЦС ВС за І півріччя 2020 року, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ.
Видання містить лише короткий огляд правових позицій із посиланням на ЄДРСР та може стати у нагоді усім представникам юридичних професій.
Огляд рішень Верховного Суду | 20.07.2020 - 24.07.2020
Минулого тижня Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, в якому визнав, що Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області правомірно ухвалило постанову про накладення штрафу на СТОВ «Свіженька-Мілк» за порушення вимог трудового законодавства.
Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу за позовом до банку про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Детальніше – у черговому відеоогляді рішень, ухвалених ВС у період з 20 по 24 липня 2020 року – bit.ly/2PaNHRn.
Минулого тижня Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, в якому визнав, що Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області правомірно ухвалило постанову про накладення штрафу на СТОВ «Свіженька-Мілк» за порушення вимог трудового законодавства.
Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу за позовом до банку про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Детальніше – у черговому відеоогляді рішень, ухвалених ВС у період з 20 по 24 липня 2020 року – bit.ly/2PaNHRn.
YouTube
Огляд рішень Верховного Суду | 20.07.2020 - 24.07.2020
Минулого тижня Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, в якому визнав, що Управління Державної служби України з питань праці у Чернівецькій області правомірно ухвалило постанову про накладення штрафу на СТОВ «Свіженька-Мілк»…
Про юридичні наслідки визнання нормативного акта неконституційним говоритимуть під час міжнародного семінару-практикуму
31 липня 2020 року о 10:00 у режимі відеоконференції розпочнеться Міжнародний семінар-практикум «Юридичні наслідки визнання нормативного акта неконституційним для захисту прав людини в адміністративному судочинстві», організований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
Під час заходу обговорюватимуться питання про ретроактивне застосування наслідків визнання нормативного акта неконституційним для захисту прав людини та його межі, а також про механізм реалізації розділу Кодексу адміністративного судочинства України, який передбачає перегляд рішень у зв’язку з виключними обставинами внаслідок неконституційності нормативного акта.
Серед спікерів заходу – голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, заступник Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий, президент Конституційної судової палати та Вищого адміністративного суду землі Рейнланд-Пфальц Ларс Брокер, суддя Суду Європейського Союзу Віргіліус Валанчус, суддя Федерального адміністративного суду Австрії, відділення у Граці Ева Вендлер, Президент Конституційного Суду Грузії у відставці Георгій Папуашвілі, суддя Фінансової палати Верховного адміністративного суду Польщі Бартош Войцеховський, суддя Конституційного Суду Хорватії у відставці Славіца Баніч.
Детальніше за посиланням: bit.ly/33757GU.
31 липня 2020 року о 10:00 у режимі відеоконференції розпочнеться Міжнародний семінар-практикум «Юридичні наслідки визнання нормативного акта неконституційним для захисту прав людини в адміністративному судочинстві», організований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
Під час заходу обговорюватимуться питання про ретроактивне застосування наслідків визнання нормативного акта неконституційним для захисту прав людини та його межі, а також про механізм реалізації розділу Кодексу адміністративного судочинства України, який передбачає перегляд рішень у зв’язку з виключними обставинами внаслідок неконституційності нормативного акта.
Серед спікерів заходу – голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович, заступник Голови Конституційного Суду України Сергій Головатий, президент Конституційної судової палати та Вищого адміністративного суду землі Рейнланд-Пфальц Ларс Брокер, суддя Суду Європейського Союзу Віргіліус Валанчус, суддя Федерального адміністративного суду Австрії, відділення у Граці Ева Вендлер, Президент Конституційного Суду Грузії у відставці Георгій Папуашвілі, суддя Фінансової палати Верховного адміністративного суду Польщі Бартош Войцеховський, суддя Конституційного Суду Хорватії у відставці Славіца Баніч.
Детальніше за посиланням: bit.ly/33757GU.
Верховний Суд висловив позицію щодо зарахування до пільгового трудового стажу періоду, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції
Час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується до пільгового трудового стажу, якщо на момент призову така особа працювала на посадах, які дають право на пільгову пенсію.
Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
Суть спору полягає в тому, що позивач, який із 1991 року працював на різних посадах гірничого робітника, що дають право на пільгову пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» був мобілізований і проходив військову службу в періоди з жовтня 2014 року по вересень 2015 року, звернувся до Управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії на пільгових умовах, однак йому відмовили.
Відмову мотивували тим, що в нього немає належного пільгового стажу, необхідного для призначення пільгової пенсії. Не погоджуючись із цим, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив, оскільки позивач на момент призову на військову службу працював за професією, що надавала йому право на пенсію на пільгових умовах, та в періоди з жовтня 2014 року по вересень 2015 року, згідно з довідкою військової частини, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. Отже, він мав право на зарахування до пільгового стажу в кратному обчисленні періоду проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції, у задоволенні позову відмовив. При цьому суд виходив з того, що періоди служби, в яких позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, підлягають зарахуванню до його пільгового стажу в звичайному обчисленні.
Верховний Суд із такими висновками суду апеляційної інстанції не погодився.
Детальніше за посиланням: bit.ly/39Ey91M.
Час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується до пільгового трудового стажу, якщо на момент призову така особа працювала на посадах, які дають право на пільгову пенсію.
Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.
Суть спору полягає в тому, що позивач, який із 1991 року працював на різних посадах гірничого робітника, що дають право на пільгову пенсію відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» був мобілізований і проходив військову службу в періоди з жовтня 2014 року по вересень 2015 року, звернувся до Управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії на пільгових умовах, однак йому відмовили.
Відмову мотивували тим, що в нього немає належного пільгового стажу, необхідного для призначення пільгової пенсії. Не погоджуючись із цим, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив, оскільки позивач на момент призову на військову службу працював за професією, що надавала йому право на пенсію на пільгових умовах, та в періоди з жовтня 2014 року по вересень 2015 року, згідно з довідкою військової частини, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. Отже, він мав право на зарахування до пільгового стажу в кратному обчисленні періоду проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції, у задоволенні позову відмовив. При цьому суд виходив з того, що періоди служби, в яких позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, підлягають зарахуванню до його пільгового стажу в звичайному обчисленні.
Верховний Суд із такими висновками суду апеляційної інстанції не погодився.
Детальніше за посиланням: bit.ly/39Ey91M.
Анонс засідань Верховного Суду у справах, які можуть бути цікавими для правників, ЗМІ та громадськості
✅ 3 серпня 2020 року о 10:00 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розгляне позов народного депутата України VIII скликання, у якому він просить визнати неправомірною бездіяльність Верховної Ради України щодо присвоєння йому першої категорії та першого рангу державного службовця, а також зобов’язати відповідача вчинити ці дії відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції станом на 27 листопада 2014 року.
✅ Також 3 серпня о 10:00 КАС ВС розглядатиме справу № 826/13458/17 за позовом Державної авіаційної служби України щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «МАУ» заборгованості зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
✅ На 12:00 цього дня призначено судове засідання з розгляду справи № 9901/180/20 за позовом народного депутата України, який оскаржує бездіяльність Президента України, що полягає в нерозгляді двох депутатських звернень цього народного депутата.
✅ 4 серпня об 11:00 Касаційний адміністративний суд продовжить розгляд касаційних скарг Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи цього Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», що оскаржують рішення судів попередніх інстанцій у справі № 826/3021/18, якими ряд ліквідаційних процедур стосовно банку «Хрещатик» був визнаний незаконним і скасований.
✅ На 15:00 6 серпня КАС ВС призначив судове засідання за позовом особи, яка просить визнати протиправними та скасувати ч. 5 ст. 1 та ч. 1 ст. 3 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», які передбачають, що акти Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України можуть бути оприлюднені, і відтак набрати чинності, у разі, якщо будуть оголошені по телебаченню чи радіо або вручені особі від органу, який їх видав. На переконання позивача, доведення актів у такий спосіб суперечить вимогам ч. 1 ст. 8 і ч. 1 ст. 57 Конституції України щодо правової визначеності і права громадян знати свої права та обов’язки.
✅ 3 серпня 2020 року о 10:00 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розгляне позов народного депутата України VIII скликання, у якому він просить визнати неправомірною бездіяльність Верховної Ради України щодо присвоєння йому першої категорії та першого рангу державного службовця, а також зобов’язати відповідача вчинити ці дії відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції станом на 27 листопада 2014 року.
✅ Також 3 серпня о 10:00 КАС ВС розглядатиме справу № 826/13458/17 за позовом Державної авіаційної служби України щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «МАУ» заборгованості зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
✅ На 12:00 цього дня призначено судове засідання з розгляду справи № 9901/180/20 за позовом народного депутата України, який оскаржує бездіяльність Президента України, що полягає в нерозгляді двох депутатських звернень цього народного депутата.
✅ 4 серпня об 11:00 Касаційний адміністративний суд продовжить розгляд касаційних скарг Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи цього Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», що оскаржують рішення судів попередніх інстанцій у справі № 826/3021/18, якими ряд ліквідаційних процедур стосовно банку «Хрещатик» був визнаний незаконним і скасований.
✅ На 15:00 6 серпня КАС ВС призначив судове засідання за позовом особи, яка просить визнати протиправними та скасувати ч. 5 ст. 1 та ч. 1 ст. 3 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», які передбачають, що акти Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України можуть бути оприлюднені, і відтак набрати чинності, у разі, якщо будуть оголошені по телебаченню чи радіо або вручені особі від органу, який їх видав. На переконання позивача, доведення актів у такий спосіб суперечить вимогам ч. 1 ст. 8 і ч. 1 ст. 57 Конституції України щодо правової визначеності і права громадян знати свої права та обов’язки.
Дайджест судової практики Верховного Суду зі спорів, що виникають із трудових відносин: bit.ly/3kbA42F
Уперше підготовлено комплексну добірку судової практики Верховного Суду зі спорів, що виникають із трудових відносин, у зручній та доступній формі.
В ньому, зокрема, вміщено правові висновки Великої Палати ВС, а також найактуальнішу практику Касаційного цивільного суду з цієї соціально чутливої та соціально орієнтованої категорії справ.
Трудові спори системно займають третє місце за кількістю розглянутих справ КЦС. Тільки за перше півріччя 2020 року їх кількість становила 1415 і поступається лише спорам, що виникають із договірних відносин та щодо відшкодування шкоди.
У дайджесті вміщено практику з усіх видів трудових правовідносин, від моменту їх виникнення (укладання трудового договору), розвитку та зміни (питання оплати праці, відпустки, дисциплінарної та матеріальної відповідальності, зміни істотних умов праці тощо) і до їх припинення (з ініціативи роботодавця, з ініціативи працівника). Розглядаються деякі питання щодо застосування норм процесуального права під час розгляду трудових спорів.
Важливе місце в дайджесті належить практиці ВП ВС, у якій чітко розмежовано, які спори з трудо-правовим елементом розглядаються в цивільній, адміністративній чи господарській юрисдикціях, а які не підлягають розгляду в судовому порядку.
Сьогодні з упевненістю можна сказати, що цей дайджест є найповнішим збірником практики ВС, яка заклала міцний фундамент єдності та правової визначеності під час вирішення трудових спорів.
Уперше підготовлено комплексну добірку судової практики Верховного Суду зі спорів, що виникають із трудових відносин, у зручній та доступній формі.
В ньому, зокрема, вміщено правові висновки Великої Палати ВС, а також найактуальнішу практику Касаційного цивільного суду з цієї соціально чутливої та соціально орієнтованої категорії справ.
Трудові спори системно займають третє місце за кількістю розглянутих справ КЦС. Тільки за перше півріччя 2020 року їх кількість становила 1415 і поступається лише спорам, що виникають із договірних відносин та щодо відшкодування шкоди.
У дайджесті вміщено практику з усіх видів трудових правовідносин, від моменту їх виникнення (укладання трудового договору), розвитку та зміни (питання оплати праці, відпустки, дисциплінарної та матеріальної відповідальності, зміни істотних умов праці тощо) і до їх припинення (з ініціативи роботодавця, з ініціативи працівника). Розглядаються деякі питання щодо застосування норм процесуального права під час розгляду трудових спорів.
Важливе місце в дайджесті належить практиці ВП ВС, у якій чітко розмежовано, які спори з трудо-правовим елементом розглядаються в цивільній, адміністративній чи господарській юрисдикціях, а які не підлягають розгляду в судовому порядку.
Сьогодні з упевненістю можна сказати, що цей дайджест є найповнішим збірником практики ВС, яка заклала міцний фундамент єдності та правової визначеності під час вирішення трудових спорів.
КЦС ВС указав, до кого повинна позиватися мати щодо зміни відомостей про батька в актовому записі про народження дитини
Мати просила суд визнати батьком дитини теперішнього її чоловіка замість колишнього, оскільки останнього було записано батьком тому, що дитина народилася до спливу 10 місяців після припинення попереднього шлюбу позивачки (ст. 122 СК України).
Місцевий суд задовольнив позов, урахувавши, зокрема, визнання теперішнім чоловіком позивачки того, що він біологічний батько дитини.
Апеляційний суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, оскільки колишнього чоловіка позивачки, який записаний батьком дитини, не було залучено до участі у справі як відповідача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення апеляційного суду, вказавши на таке.
Згідно із ч. 3 ст. 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу 10 місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.
Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, регулюється ст. 126 СК України. Зокрема, в ч. 1 цієї статті зазначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності вищезгаданої заяви батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Детальніше за посиланням: bit.ly/3hUaFIZ.
Мати просила суд визнати батьком дитини теперішнього її чоловіка замість колишнього, оскільки останнього було записано батьком тому, що дитина народилася до спливу 10 місяців після припинення попереднього шлюбу позивачки (ст. 122 СК України).
Місцевий суд задовольнив позов, урахувавши, зокрема, визнання теперішнім чоловіком позивачки того, що він біологічний батько дитини.
Апеляційний суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, оскільки колишнього чоловіка позивачки, який записаний батьком дитини, не було залучено до участі у справі як відповідача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення апеляційного суду, вказавши на таке.
Згідно із ч. 3 ст. 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу 10 місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.
Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, регулюється ст. 126 СК України. Зокрема, в ч. 1 цієї статті зазначено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності вищезгаданої заяви батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Детальніше за посиланням: bit.ly/3hUaFIZ.
КГС ВС визнав чинність вимог статуту ТОВ щодо кворуму в «перехідний період», визначений Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»
Учасниця ТОВ звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ. Позов обґрунтовано порушенням норм чинного законодавства при скликанні та проведенні спірних загальних зборів.
Господарський суд позов задовольнив. Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду змінено у мотивувальній частині.
КГС ВС постановою у справі № 922/298/19 постанову апеляційного господарського суду залишив без змін.
На розгляд суду касаційної інстанції було поставлено питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин щодо визначення кворуму на загальних зборах товариства 28 вересня 2018 року положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (набув чинності 17 червня 2018 року) чи статуту товариства.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту ТОВ, ТДВ, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
З огляду на це колегія суддів КГС ВС констатувала, що в розумінні зазначеного пункту для перевірки чинності положень статуту товариства та, відповідно, можливості їх застосування до спірних правовідносин слід вирішити такі питання: 1) чи вносилися зміни до статуту після набрання чинності Законом; 2) чи відповідали / не відповідали такі положення статуту Закону; 3) у випадку, якщо такі положення статуту не відповідали Закону, то чи відповідали вони законодавству станом на день набрання чинності цим Законом.
Детальніше за посиланням: bit.ly/3392STz.
Учасниця ТОВ звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ. Позов обґрунтовано порушенням норм чинного законодавства при скликанні та проведенні спірних загальних зборів.
Господарський суд позов задовольнив. Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду змінено у мотивувальній частині.
КГС ВС постановою у справі № 922/298/19 постанову апеляційного господарського суду залишив без змін.
На розгляд суду касаційної інстанції було поставлено питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин щодо визначення кворуму на загальних зборах товариства 28 вересня 2018 року положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (набув чинності 17 червня 2018 року) чи статуту товариства.
Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту ТОВ, ТДВ, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
З огляду на це колегія суддів КГС ВС констатувала, що в розумінні зазначеного пункту для перевірки чинності положень статуту товариства та, відповідно, можливості їх застосування до спірних правовідносин слід вирішити такі питання: 1) чи вносилися зміни до статуту після набрання чинності Законом; 2) чи відповідали / не відповідали такі положення статуту Закону; 3) у випадку, якщо такі положення статуту не відповідали Закону, то чи відповідали вони законодавству станом на день набрання чинності цим Законом.
Детальніше за посиланням: bit.ly/3392STz.
Анонс судових засідань на 03.08.2020 – 07.08.2020
У черговому відеоанонсі дивіться про те, які справи розглядатиме Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з 3 по 7 серпня 2020 року.
Так, 3 серпня 2020 року о 10:00 КАС ВС розглядатиме справу № 826/13458/17 за позовом Державної авіаційної служби України щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «МАУ» заборгованості зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
На 12:00 цього ж дня призначено судове засідання з розгляду справи № 9901/180/20 за позовом народного депутата України, який оскаржує бездіяльність Президента України, що полягає в нерозгляді двох депутатських звернень цього народного депутата.
Детальніше дивіться у нашому відеоогляді: bit.ly/2Xe4mrM.
У черговому відеоанонсі дивіться про те, які справи розглядатиме Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з 3 по 7 серпня 2020 року.
Так, 3 серпня 2020 року о 10:00 КАС ВС розглядатиме справу № 826/13458/17 за позовом Державної авіаційної служби України щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «МАУ» заборгованості зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
На 12:00 цього ж дня призначено судове засідання з розгляду справи № 9901/180/20 за позовом народного депутата України, який оскаржує бездіяльність Президента України, що полягає в нерозгляді двох депутатських звернень цього народного депутата.
Детальніше дивіться у нашому відеоогляді: bit.ly/2Xe4mrM.
YouTube
Анонс судових засідань на 03.08.2020 – 07.08.2020
У черговому відеоанонсі дивіться про те, які справи розглядатиме Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з 3 по 7 серпня 2020 року.
Так, 3 серпня 2020 року о 10:00 КАС ВС розглядатиме справу № 826/13458/17 за позовом Державної авіаційної…
Так, 3 серпня 2020 року о 10:00 КАС ВС розглядатиме справу № 826/13458/17 за позовом Державної авіаційної…
ВС відклав розгляд зразкової справи щодо перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури
11 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду продовжить розгляд зразкової справи № 560/2120/20 за позовом колишнього працівника прокуратури до територіального управління Пенсійного фонду України, який відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивача, посилаючись на відсутність чіткого законодавчого врегулювання спірних правовідносин.
Позивач, який перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та є пенсіонером за вислугою років, просив визнати таку відмову департаменту ПФУ протиправною, зобов’язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці обласної прокуратури, без обмеження її максимального розміру.
Повідомляємо, що Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2020 року відкрив провадження у цій справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п’яти суддів та призначив справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін на 17 червня 2020 року. Згодом розгляд справи було відкладено на 30 липня 2020 року.
Розглядаючи справу 30 липня 2020 року, колегія суддів прийняла рішення про відкладення її розгляду.
З ухвалою Верховного Суду (про відкладення розгляду справи) від 30 липня 2020 року у справі № 560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20) можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://www.reyestr.court.gov.ua/.
11 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду продовжить розгляд зразкової справи № 560/2120/20 за позовом колишнього працівника прокуратури до територіального управління Пенсійного фонду України, який відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивача, посилаючись на відсутність чіткого законодавчого врегулювання спірних правовідносин.
Позивач, який перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та є пенсіонером за вислугою років, просив визнати таку відмову департаменту ПФУ протиправною, зобов’язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці обласної прокуратури, без обмеження її максимального розміру.
Повідомляємо, що Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2020 року відкрив провадження у цій справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п’яти суддів та призначив справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін на 17 червня 2020 року. Згодом розгляд справи було відкладено на 30 липня 2020 року.
Розглядаючи справу 30 липня 2020 року, колегія суддів прийняла рішення про відкладення її розгляду.
З ухвалою Верховного Суду (про відкладення розгляду справи) від 30 липня 2020 року у справі № 560/2120/20 (провадження № Пз/9901/9/20) можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах щодо розподілу майна подружжя: bit.ly/2Dx2zHu
В огляді запропоновано найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед правових висновків містяться, зокрема, такі:
✅ факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відчуження частки цього майна на публічних торгах без згоди іншого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування і розпорядження нерухомим майном;
✅ відчуження частки корпоративних прав одним із подружжя під час розгляду справи судом не позбавляє права іншого з подружжя претендувати на компенсацію ½ від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді цього товариства;
✅ об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя з визначенням часток;
✅ заявлення вимог про розірвання шлюбу і стягнення компенсації, передбаченої шлюбним договором, в одному провадженні свідчить про наявність юридичного спору між сторонами, а тому є належним способом захисту цивільних прав та інтересів одного із подружжя.
В огляді запропоновано найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед правових висновків містяться, зокрема, такі:
✅ факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім’я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому відчуження частки цього майна на публічних торгах без згоди іншого з подружжя порушує право останнього як співвласника на вільне користування і розпорядження нерухомим майном;
✅ відчуження частки корпоративних прав одним із подружжя під час розгляду справи судом не позбавляє права іншого з подружжя претендувати на компенсацію ½ від вартості частки майна товариства відповідно до частки другого з подружжя у статутному фонді цього товариства;
✅ об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя з визначенням часток;
✅ заявлення вимог про розірвання шлюбу і стягнення компенсації, передбаченої шлюбним договором, в одному провадженні свідчить про наявність юридичного спору між сторонами, а тому є належним способом захисту цивільних прав та інтересів одного із подружжя.
У якій країні розлучатися – КЦС ВС роз’яснив юрисдикцію спорів з іноземним елементом
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без задоволення касаційну скаргу, в якій заявниця стверджувала, що спір про розірвання шлюбу має розглядатися судом США, а не України.
Колегія суддів залишила без змін рішення попередніх судів, зробивши такий висновок щодо територіальної підсудності спору національним судам України.
Між Україною та США немає міжнародного договору у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.
Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).
Оскільки відповідачка на момент подання позову про розірвання шлюбу проживала на території України, а позивач, звертаючись до суду України, визнав його юрисдикцію для вирішення спору про розірвання шлюбу, суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження у справі за місцем проживанням відповідача та розглянув справу по суті, що відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Верховний Суд зробив також висновок щодо визначення держави, право якої підлягає застосуванню під час вирішення спору про розірвання шлюбу між громадянином США та громадянкою України.
Детальніше за посиланням: bit.ly/30ldvkj.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без задоволення касаційну скаргу, в якій заявниця стверджувала, що спір про розірвання шлюбу має розглядатися судом США, а не України.
Колегія суддів залишила без змін рішення попередніх судів, зробивши такий висновок щодо територіальної підсудності спору національним судам України.
Між Україною та США немає міжнародного договору у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.
Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
Позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).
Оскільки відповідачка на момент подання позову про розірвання шлюбу проживала на території України, а позивач, звертаючись до суду України, визнав його юрисдикцію для вирішення спору про розірвання шлюбу, суд першої інстанції обґрунтовано відкрив провадження у справі за місцем проживанням відповідача та розглянув справу по суті, що відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Верховний Суд зробив також висновок щодо визначення держави, право якої підлягає застосуванню під час вирішення спору про розірвання шлюбу між громадянином США та громадянкою України.
Детальніше за посиланням: bit.ly/30ldvkj.
КАС ВС висловив позицію щодо правового значення акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи – підприємця до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.
Спірним у цій справі було питання про правове (доказове) значення акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що оскільки в акті перевірки, складеному за результатами проведеної ГУ ДФС у Волинській області перевірки щодо дотримання суб’єктом підприємницької діяльності вимог податкового законодавства, відсутній підпис однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка здійснювала перевірку, натомість міститься відмітка про перебування особи у відпустці, то такий акт перевірки не має юридичної сили й не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відповідач із такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився та оскаржив їх до Верховного Суду.
За результатами розгляду зазначеної справи судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого відсутність в акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, за відсутності порушень правил проведення перевірки.
З огляду на те, що працівник контролюючого органу, підпис якого відсутній в акті з наведених у ньому ж причин, брав участь у проведенні перевірки, підстав для висновку про порушення порядку її проведення немає.
Верховний Суд зазначив, що, ухвалюючи рішення та визнаючи протиправними і скасовуючи податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, посилаючись на невідповідність оформлення акта перевірки нормам законодавства, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що лише цей факт не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень.
При цьому головним призначенням колегіальної перевірки є забезпечення фаховості перевірки ведення податкового обліку та сплати певного виду податків, а не фактичної присутності однієї з осіб контролюючого органу на момент закінчення оформлення та підписання акта перевірки. Суд не позбавлений можливості з’ясування причин непідписання акта, отримання підтвердження такої особи щодо участі у здійсненні перевірки та наявності обставин, викладених в акті.
Постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19 (адміністративне провадження № К/9901/21117/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90242392.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи – підприємця до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.
Спірним у цій справі було питання про правове (доказове) значення акта перевірки, не підписаного одним із перевіряючих, та правомірності прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що оскільки в акті перевірки, складеному за результатами проведеної ГУ ДФС у Волинській області перевірки щодо дотримання суб’єктом підприємницької діяльності вимог податкового законодавства, відсутній підпис однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка здійснювала перевірку, натомість міститься відмітка про перебування особи у відпустці, то такий акт перевірки не має юридичної сили й не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Відповідач із такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився та оскаржив їх до Верховного Суду.
За результатами розгляду зазначеної справи судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого відсутність в акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, за відсутності порушень правил проведення перевірки.
З огляду на те, що працівник контролюючого органу, підпис якого відсутній в акті з наведених у ньому ж причин, брав участь у проведенні перевірки, підстав для висновку про порушення порядку її проведення немає.
Верховний Суд зазначив, що, ухвалюючи рішення та визнаючи протиправними і скасовуючи податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, посилаючись на невідповідність оформлення акта перевірки нормам законодавства, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що лише цей факт не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень.
При цьому головним призначенням колегіальної перевірки є забезпечення фаховості перевірки ведення податкового обліку та сплати певного виду податків, а не фактичної присутності однієї з осіб контролюючого органу на момент закінчення оформлення та підписання акта перевірки. Суд не позбавлений можливості з’ясування причин непідписання акта, отримання підтвердження такої особи щодо участі у здійсненні перевірки та наявності обставин, викладених в акті.
Постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 140/388/19 (адміністративне провадження № К/9901/21117/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90242392.
Огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: bit.ly/3gpNuWI
В огляді зібрано найважливіші правові позиції КГС ВС за І півріччя 2020 року, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ.
Видання містить лише короткий огляд правових висновків із посиланням на ЄДРСР та може стати у нагоді усім представникам юридичних професій.
В огляді зібрано найважливіші правові позиції КГС ВС за І півріччя 2020 року, які для зручності користування систематизовано за різними категоріями справ.
Видання містить лише короткий огляд правових висновків із посиланням на ЄДРСР та може стати у нагоді усім представникам юридичних професій.
